ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
міста КИЄВА
01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
23 січня 2019 року справа №826/14989/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:
позивача 1: ОСОБА_1;
позивача 2: Борейка В.Є.;
ОСОБА_1;
відповідача: Шокуна О.В.;
третьої особи: Григорян О.О.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
1. Народного депутата України ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач 1, народний депутат ОСОБА_5)
2. Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" (далі по тексту - позивач 1, БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр")
до
Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач)
третя особа
Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі по тексту - третя особа)
про
1) визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, пов'язаної з відмовою усунути протиріччя та зобов'язання Кабінету Міністрів України привести у відповідність: положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, в якому встановлено, що "на території... пам'яток природи... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, в якому встановлено, що "на території... заповідних урочищ... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності" положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що: "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, в якому встановлено, що лише "у загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок", положенням частини першої статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ...та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник";
2) визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, пов'язаної з відмовою усунути протиріччя та зобов'язання Кабінету Міністрів України привести у відповідність: пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, в якому встановлено, що "У... пам'ятках природи забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в яких встановлено, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, в якому встановлено, що "У... заповідних урочищах забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в яких встановлено, що "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, в яких взагалі не передбачено щодо заказників заборон на здійснення рубок чи інших видів діяльності, частині першій статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що: "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ...та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник"
На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 січня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із тим, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII не привів у відповідність свої нормативно-правові акти, зокрема положення Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, та Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, вимогам Закону України "Про природно-заповідний фонд України" щодо режиму заказників, пам'яток природи та заповідних урочищ.
Обґрунтовуючи право звернення до суду позивач 1 зазначає, що він є народним депутатом України, ініціатором та співавтором законопроекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII; позивач 2 також є одним із співавторів згаданого Закону, а предметом його діяльності є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на підтримку охорони навколишнього середовища, екології, охорони природи, сприяння здійсненню екологічної діяльності, охорони флори й фауни, сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року відкрито провадження по справі №826/14989/18 та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду до суті.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав на безпідставність позовних вимог у зв'язку із тим, що Кабінет Міністрів України вжив необхідні заходи щодо реалізації положень підпункту 3 пункту 3 розділу І та пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII. Відповідач звертав увагу на те, що розробка проектів Уряду, які стосуються внесення змін до Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, та Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, відносяться до компетенції Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке у листі від 11 грудня 2017 року №37-13-6/27401 повідомило про відсутність власних нормативно-правових актів, які потребують приведення у відповідність із зазначеним Законом, та відсутність пропозицій щодо приведення у відповідність нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; крім того, відповідач вказав на відсутність порушеного права.
Третя особа письмових пояснень з приводу адміністративного позову до суду не надала.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
ОСОБА_5 обраний народним депутатом України та набув повноваження 27листопада 2014 року. Позивач 1 є одним із ініціаторів проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат", про що також вбачається за посиланням http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58802.
БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" згідно зі свідоцтвом від 07 грудня 1998 року №0143-98 зареєстрована як благодійна організація.
Відповідно до пункту 1.1 статуту БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" заснована з метою здійснення благодійної організації, спрямованої зокрема на підтримку охорони навколишнього середовища та екології.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 статуту предметом благодійної діяльності БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на сприяння охороні природи і розвитку культури; основними цілями є зокрема здійснення благодійної діяльності, спрямованої на сприяння поліпшенню охорони навколишнього середовища, екології; основними завданнями є, у тому числі сприяння здійсненню екологічної діяльності, охорони флори й фауни, сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи, охорони біорізноманіття.
Суд встановив, що народний депутат ОСОБА_5 звернувся до директора БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" з депутатським зверненням від 13 січня 2016 року №10-783 долучитися до написання проекту закону щодо охорони пралісів згідно Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Позивач 2 у відповідь на звернення позивача 1 у листі від 21 січня 2016 року №57-ЗП повідомив про свою готовність долучитись до написання проекту закону України щодо охорони пралісів згідно Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України "Про природно-заповідний фонд України":
частину першу статті 26 викладено в такій редакції:
"На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник";
статтю 28 викладено в такій редакції:
"Стаття 28. Основні вимоги щодо режиму пам'яток природи
На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.
На території пралісових пам'яток природи забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за лінійними об'єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та транспортних засобів оперативних і спеціальних служб).
Навколо пралісових пам'яток природи установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Визначення належності територій до пралісових пам'яток природи здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища";
частину першу статті 30 викладено в такій редакції:
"На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників".
При цьому в абзаці третьому пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня2017 року №2063-VIII доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Вказаний Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 03 вересня 2017 року.
Як визначено у статтях 113 та 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який зокрема забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Таким чином, Кабінет Міністрів України зобов'язаний привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, у тому числі у тому числі в контексті внесених змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", у строк до 03 грудня 2017 року.
Як зазначає позивач, Кабінет Міністрів України не привів у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, та Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, в контексті внесених змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Так, відповідно до абзацу п'ятнадцятого пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, (далі по тексту - Санітарні правила в лісах), у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, на території природних заповідників, пам'яток природи, заповідних урочищ забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності.
Згідно з абзацом шістнадцятим пункту 5 Санітарних правил в лісах у зонах регульованої і стаціонарної рекреації національних природних парків, буферних зонах біосферних заповідників, загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок.
Пунктом 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724 (далі по тексту - Правила поліпшення якісного складу лісів) визначено, що у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, природних заповідниках, пам'ятках природи, заповідних урочищах забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності.
Водночас частина перша статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII) встановлює, що на території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.
Тобто Законом України "Про природно-заповідний фонд України" заборонено на території пам'яток природи не лише суцільні санітарні рубки, а й поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану, чого не передбачено у пункті 5 Санітарних правил в лісах та у пункті 6 Правил поліпшення якісного складу лісів.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII) на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
Наведене свідчить, що Закон України "Про природно-заповідний фонд України" забороняє на території заповідних урочищ не тільки суцільні та поступові санітарні рубки, як передбачено у пункті 5 Санітарних правил в лісах та у пункті 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, а також всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII) встановлено, що на територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Отже, Закон України "Про природно-заповідний фонд України" забороняє на територіях заказників суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, у той час як пункт 5 Санітарних правил в лісах забороняє проведення суцільних санітарних рубок лише в загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках.
У свою чергу Правила поліпшення якісного складу лісів не передбачають заборон щодо заказників.
Таким чином положення Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів не відповідають нормам частини першої статті 28, частини першої статті 30 та частини першої статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, що потребує приведення їх відповідність із цими Законом.
Наведене свідчить, що Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII не привів свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів на підтвердження приведення у відповідність Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, відповідачем до суду не надано.
Разом із тим, позовні вимоги визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, пов'язаної з відмовою усунути протиріччя, належить задовольнити частково, оскільки поведінка відповідача у межах спірних носить пасивний характер та суперечить абзацу третьому пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, а тому є протиправною бездіяльністю, у свою чергу докази щодо відмови відповідача усунути протиріччя нормативно-парових актів у справі відсутні.
При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про вжиття ним необхідних заходів щодо реалізації положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, оскільки на виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України лише схвалено план організації виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, що не є достатнім та належним способом виконання покладених на Кабінет Міністрів України завдань.
Посилання відповідача на те, що розробка змін до Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів відноситься до компетенції Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке повідомило про відсутність пропозицій щодо приведення у відповідність нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, також відхиляються судом як безпідставні, оскільки вище встановлено необхідність приведення Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" в контексті внесених змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на те, що у межах спірних правовідносин Кабінет Міністрів України не володіє вільним розсудом, відповідача належить зобов'язати привести Санітарні правила в лісах та Правила поліпшення якісного складу лісів у відповідність нормам частини першої статті 28, частини першої статті 30 та частини першої статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, а саме: положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, в якому встановлено, що "на території... пам'яток природи... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", яка встановлює, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах, в якому встановлено, що "на території... заповідних урочищ... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що: "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах, в якому встановлено, що лише "у загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок", положенням частини першої статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ...та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник"; пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, в якому встановлено, що "У... пам'ятках природи забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, в якому встановлено, що "У... заповідних урочищах забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення Правил поліпшення якісного складу лісів, в яких не передбачено щодо заказників заборон на здійснення рубок чи інших видів діяльності, частині першій статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що: "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ...та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник".
Суд не погоджується із доводами відповідача про відсутність у позивачів порушеного права та звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий у відношенні будь-якої особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, що були спричинені рішенням, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності.
Як встановлено вище, ОСОБА_5 є народним депутатом України та одним із ініціаторів проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат"; БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" приймала участь у написанні проекту згаданого Закону, а предметом її діяльності є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на підтримку охорони навколишнього середовища, екології, охорони природи, сприяння здійсненню екологічної діяльності, охорони флори й фауни, сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Закону України "Про статус народного депутата України" передбачено, що народний депутат, як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення; у разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі.
Суд також звертає увагу, що ОСОБА_5 звертався до Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. із депутатським зверненням від 30 березня 2018 року №10-2237, у якому просив проінформувати чи здійснено Кабінетом Міністрів України передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII дії щодо внесення доповнень до Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів.
Проте, за дорученням Прем'єр-міністра України відповідь на звернення позивача 1 надала третя особа у листі від 27 квітня 2018 року №37-13-8/12704, у якому вказала зокрема про те, що Санітарні правила в лісах та Правила поліпшення якісного складу лісів не потребують приведення у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII.
Оскільки позивач 1 є ініціатором Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, він правомірно розраховує на вчинення відповідачем дій з приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а враховуючи відповідь третьої особи на депутатський запит про відсутність нормативно-правових актів, які потрібно привести у відповідність із згаданим Законом, суд приходить до висновку, що звернення до суду є єдиним можливим способом спонукати Кабінет Міністрів України виконати вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII.
Крім того, в частині права звернення до суду БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" суд зазначає, що відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Законом України від 06 липня 1999 року №832-ХІV ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), відповідно до статті 1 якої кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.
Відповідно до пунктів 2-5 статті 9 Орхуської конвенції кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості,
а) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива,
б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.
Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції. В цьому контексті для цілей вищенаведеного підпункту а) достатньо зацікавленості будь-якої неурядової організації, що відповідає вимогам, зазначеним у пункті 5 Статті 2. Для цілей підпункту б), наведеного вище, така організація також має право заявляти про порушення своїх прав.
Положення даного пункту 2 не виключають можливості використання процедури попереднього перегляду адміністративним органом і не зачіпають вимоги щодо вичерпання адміністративних процедур перегляду перед зверненням до судових процедур перегляду в тих випадках, коли така вимога передбачена національним законодавством.
Крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
Крім цього, і без порушення вищенаведеного пункту 1 процедури, згадані вище в пунктах 1, 2, 3, мають забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, включаючи у разі потреби засоби правового захисту у формі судової заборони, і бути справедливими, неупередженими, своєчасними і не пов'язаними з непомірно великими витратами. Рішення, що приймаються відповідно до цієї Статті, надаються або реєструються у письмовій формі. Громадськість має доступ до рішень судів, а також, у міру можливостей, до рішень інших органів.
Для підвищення ефективності дії положень цієї Статті кожна зі Сторін забезпечує надання громадськості інформації про доступ до адміністративних і судових процедур перегляду рішень, а також розглядає питання зі створення відповідних механізмів надання допомоги для усунення або послаблення фінансових чи інших перешкод на доступ до правосуддя.
Приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII, Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів є "національним законодавством, що стосується навколишнього середовища" у розумінні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції; у свою чергу порушення приписів вказаного Закону та невідповідність Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів цьому Закону може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.
Згідно зі статтею 3 Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" сферами благодійної діяльності є, зокрема, екологія та охорона довкілля.
Благодійній організації, до статутних цілей якої включено діяльність у сфері екології, охорони довкілля, Орхуська конвенція надає право на доступ до правосуддя з питань довкілля у розумінні пункту 4 статті 9 цієї Конвенції.
Згідно із пунктами 2.1, 2.2, 2.3 статуту предметом благодійної діяльності БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на сприяння охороні природи і розвитку культури; основними цілями є зокрема здійснення благодійної діяльності, спрямованої на сприяння поліпшенню охорони навколишнього середовища, екології; основними завданнями є, у тому числі сприяння здійсненню екологічної діяльності, охорони флори й фауни, сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи, охорони біорізноманіття.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про благодійну діяльність та благодійні організації" та відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №910/8122/17 (провадження №12-186гс18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що "…право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є МБО "Екологія-Право-Людина".
Таким чином, суд вважає, що позивачі звернулись до суду з метою захисту гарантованих Конституцією суспільних прав та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем не доведена правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов народного депутата ОСОБА_5 та БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивачів належить стягнути сплачений ними судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов Народного депутата України ОСОБА_5 та Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, та Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року №2063-VIII.
3. Зобов'язати Кабінет Міністрів України привести у відповідність: положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, в якому встановлено, що "на території... пам'яток природи... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", яка встановлює, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, в якому встановлено, що "на території... заповідних урочищ... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що: "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, в якому встановлено, що лише "у загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок", положенням частини першої статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ...та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник".
4. Зобов'язати Кабінет Міністрів України привести у відповідність: пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, в якому встановлено, що "У... пам'ятках природи забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, в якому встановлено, що "У... заповідних урочищах забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №724, в яких не передбачено щодо заказників заборон на здійснення рубок чи інших видів діяльності, частині першій статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що: "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ...та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник".
5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
6. Стягнути на користь Народного депутата України ОСОБА_5 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.
7. Стягнути на користь Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Народний депутат України ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
Благодійна організація "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 31; ідентифікаційний код 24363925);
Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код невідомий);
Міністерство аграрної політики і продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; ідентифікаційний код 37471967).
Дата складення повного рішення суду - 31 січня 2019 року.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов
http://reyestr.court.gov.ua/Review/79583352
0 коммент.:
Дописати коментар