Розумні люди стверджують, що робота в більшості випадків приносить або моральне задоволення, або матеріальне забезпечення. Якщо ж вдається отримувати і те, й інше – це своєрідний «джек-пот». Тоді ми отримуємо спеціалістів, закоханих в свою справу. Такі люди працюють на благо громади, легко ідуть на контакт та завжди намагаються допомогти. На Волині такими людьми є лісівники – місцеві жителі та патріоти рідного краю.
Слово «ліс» для маневичан – особливе. Наші краяни звикли асоціювати його не лише із зеленими насадженнями: ліс – це годувальник, місце для заробітку і водночас відпочинку. Місцеві жителі ставляться до лісових насаджень з особливим трепетом та ревністю. Хоча буває й по-іншому. Як? Згадайте хоча б що залишилося в лісах після бурштинокопачів, або подивіться на звалища сміття в лісі. На жаль, в більшій мірі це також справа рук місцевих жителів. В таких умовах дуже важливою є роль лісівника, який є своєрідним утримувачем балансу, а простішими словами – господарем.
На території Маневиччини функціонує чотири лісгоспи - Колківський, Городоцький, Маневицький та Поліський. До речі, за підсумками роботи у 2018-му році державне підприємство «Городоцьке лісове господарство» стало найкращим із 26 лісгоспів, підпорядкованих Волинському ОУЛМГ. Є чим похвалитися й іншим лісгоспам нашого краю. Хоча найвища оцінка для лісівника – не економічні показники чи якась статистика, а людська вдячність за зроблені справи. А таких – чимало.
21 березня – особливий день для лісівників: окрім святкування Міжнародного дня лісів, в цей день традиційно стартує щорічна акція «Майбутнє лісу у твоїх руках», яка триватиме протягом місяця – до Дня довкілля. До акції долучатимуться не лише на Маневиччині, а у всіх районах області. Загалом, лісовідновлення – один з постійних напрямків роботи спеціалістів галузі. Для прикладу, у Маневицькому лісгосп заплановано провести лісовідновлення на площі 873 гектарів. Зокрема, під час проведення лісокультурної кампанії планується висадити біля 4 мільйонів сіянців сосни звичайної, 800 тисяч сіянців берези повислої, 30 тисяч сіянців дуба звичайного та 85 тисяч інших порід. Позитивом є те, що підприємство дбає про механізацію, зокрема, придбало машину МС-1, яка призначена для садіння хвойних і листяних порід.
Загалом, лісівники району активно відновлюють насадження. Аби не бути пустослівними наведемо факти: 390 гектарів лісу відновили минулоріч у Городоцькому лісгоспі, в Маневицькому ще більше – 762 гектари. Робота з лісовідновлення була, є і буде, але дивує інше – чомусь не видно у лісах, тих журналістів, які часто і безпідставно звинувачують лісівників у всіх можливих злодіяннях. Не ходять садити ліс і горе-активісти, які заробляють на життя організацією проплачених акцій. Хоча лісівники на це не гніваються: вони роблять свою роботу не заради «показухи».
Важливим для краян напрямком роботи спеціалістів галузі є будівництво лісових доріг, якими користуються не лише працівники лісгоспів, а й місцеві жителі. До слова, низка цих доріг з’єднують села і мають соціальне значення. Загалом же, Маневицьким лісгоспом щороку здається в експлуатацію 15-20 кілометрів лісових доріг. На їх будівництво залучаються власні фінансові ресурси лісгоспу. Наприклад, за кошти лісгоспу в 2018 році побудували автомобільну дорогу лісогосподарського призначення в Галузійському лісництві з сполучення сіл Галузія та Вовчецьк протяжністю 12 км.
Згаданий нами вище Городоцький лісгосп минулоріч на їх розбудову витратив 443 тисячі гривень. За ці гроші відремонтовано 4,7 км дорожного полотна, яке сполучає населені пункти Маневиччини. Не відстають й інші лісгоспи. Не треба бути спеціалістом, щоб розуміти: спецавтомобілі чи трактори можуть їхати по бездоріжжю. Але тут справа в іншому – в любові до рідного краю, бажанню зробити щось хороше, а ще – в комплексному підході.
Як свідчення останньої тези факт того, як активно лісівники облаштовують екозупинки, на яких місцеві жителі можуть дочекатися транспорту та сховатися від негоди. Такі локації вже є у селах Городок, Градиськ, Лишнівка, Прилісне та інших населених пунктах району. Лісівники переконують, що намагатимуться облаштовувати такі зупинки у всіх населених пунктах, де є така потреба. Без сумніву, продовжуватимуть працівники галузі створювати і дороги.
З приходом весни роботу лісівників видно й ще в одному напрямку: працівники галузі змушені оберігати своє «дітище» від вогню. Спалюючи сухостій, його, на жаль, ніхто не контролює і вогонь часто загрожує лісу. Зважаючи на це, лісівники Маневиччини, як і їхні колеги в інших регіонах, змушені бути напоготові. Загалом, лісівники приділяють охороні і захисту лісу велику увагу, мають для цього свої пожежні автомобілі, трактори, плуги. До речі, цією технікою часто користуються і місцеві мешканці за власними господарськими потребами. Той же Городоцький лісгосп має чотири пожежні станції, оснащені всім необхідним пожежним інвентарем.
Окрім цього, наявні три камери відеоспостереження, що охоплюють всю територію лісового фонду. Це дає змогу лісовій охороні оперативно виявляти та успішно боротися з лісовими пожежами.
Наші лісівники активно дбають про те, щоб ліс був хорошим місцем для відпочинку. Цього вдається досягнути в значній мірі завдяки рекреаційним пунктам. Загалом, Маневицький лісгосп має найрозвинутішу в області мережу великих і малих рекреаційних пунктів. Такі локації не лише хороше місце для відпочинку на природі, а й помічники у привчанні краян до порядку. Зрештою, саме рекреаційні пункти дозволять згрупувати людей, а це означає тримати під контролем ситуацію із сміттєвими «подарунками» та розпаленим вогнищем після відпочинку.
Непомітною для більшості залишається робота лісівників, яка не входить у їх першочергові обов’язки – прибирання лісу від сміття. Так вже повелося, що українці звикли вивозити непотріб у ліс. В той самий ліс, де багато з них працює і відпочиває, звідки беруть гриби та ягоди. На жаль, не є винятком і наш район. Для прикладу, працівниками Поліського лісгоспу лише за останній тиждень було ліквідовано три несанкціонованих сміттєзвалища.
Справжнє «свинство», даруйте вже за підібране слово, трапилося в нашому районі на початку березня. В рамках акції «Чистий ліс – 2019» працівники Маневицького лісгоспу та учні Оконської ЗОШ прибирали лісосмугу траси Луцьк-Маневичі-Любешів та траси Київ-Ковель . Діти прибрали територію, спакували сміття у мішки та згуртували його до однієї купи. В цей момент зупинився «КаМАЗ», водій якого кинув своє сміття до того, яке прибрали і спакували діти . Цей приклад дуже яскраво демонструє ставлення деяких громадян до місця, де самі вони ж і живуть. Як би не сумно було це констатувати, але такі приклади не поодинокі.
Показовим є той факт, що першими прибирати сміття завжди беруться лісівники, які залучають до цього освітян та представників інших професій. А де ж інші, такі ж самі місцеві жителі Маневиччини? На жаль, в більшості всі живуть за принципом «моя хата скраю». Невже хтось вірить в те, що на Маневиччину везуть сміття з Львівщини, Рівненщини чи інших сусідніх областей. Так, поодинокі приклади можливо і є, але більшості смітять ті ж місцеві люди, а потім прибирають це все… їх же діти, сусіди та односельчани-лісівники.
Лісгоспи, що розташовані в межах Маневицького району надають всебічну допомогу місцевому населенню, сільським та релігійним громадам, дитячим садкам та школам, одиноким людям, інвалідам, ветеранам. Так вже повелося, що люди першими йдуть за допомогою до лісівника, звертаючись за дровами те деревиною, просячи для власного використання трактори, грейдери, пилорами, тощо. Саме у лісгоспи, а не у владні кабінети найчастіше звертаються за допомогою, бо знають, що там їх почують.
Хорошим прикладом є ініціатива працівників Городоцького лісгоспу, які облагородили джерело поблизу села Троянівка. Також лісівникам вдалося завершити спорудження зимового саду при Городоцькому шкільному лісництві. У найближчих планах працівників цього лісгоспу – допомога у ремонті сільського клубу в селі Городок.
Не відстають в соціальних ініціативах і колеги з лісгоспу маневицького, які постійно надають допомогу населенню, сільським та релігійним громадам, бюджетним установам у забезпеченні паливом та пиломатеріалами для будівництва та ремонту будівель. До слова, працівників та пенсіонерів підприємства забезпечують паливом на пільгових умовах з 50-процентною знижкою вартості. Також у 2018 році лісництвом надали допомогу у вигляді пиломатеріалів для перекриття школи, для облаштування дитячого майданчика та на потреби церкви. З особливою увагою лісівники Маневиччини ставляться до соціально незахищених верств населення, воїнів та членів сімей загиблих на війні.
Лісівники краю приділяють велику увагу вихованню підростаючого покоління, активно створюючи та куруючи роботу шкільних лісництв. Так, ще декілька років тому на базі Маневицького лісгоспу утворено Маневицьке шкільне лісництво. Учні вивчають основи лісо ведення, допомагають у створені та охороні лісових насаджень, готуються до професійної лісівничої діяльності.
Вихованці Маневицького учнівського лісництва
З початку навчального 2018 року функціонує Галузійське шкільне лісництво, кожному вихованцю учнівського лісництва напередодні Нового року вручили солодкі подарунки. Діти брали участь у посадці лісових культур, заготовляли насіння. З року в рік шкільних лісництв стає все більше. Загалом, ініціатива маневицьких лісівників в напрямку шкільних лісництв не може не тішити краян. Замість того, аби постійно проводити час у гаджетах діти мають чудовий різновид дозвілля. За словами вчителів, школярі люблять заняття з лісівниками подібно до уроків фізкультури. Приємно, що багато наших діток згодом обирають лісівничу професію.
Вихованці Городоцького шкільного лісництва
Загалом же чотири лісгоспи, які функціонують в межах району є одними з найбільших платників податків. Не може не тішити той факт, що переважна більшість цих грошей не йде в столицю, а залишається на місцях. Згодом ці кошти освоюються на благо громади, за них ремонтуються дороги, будуються школи та дитсадки. Для прикладу, ДП «Маневицьке ЛГ» є найбільшим наповнювачем бюджету в Маневицькому районі. За минулий 2018-й рік лісгоспом сплачено податків та зборів до зведеного бюджету у сумі 48 мільйонів гривень, ДП «Городоцьке ЛГ» – понад 18 млн грн, майже 18 млн грн – ДП «Колківське ЛГ», ДП «Поліське ЛГ» – 12 млн грн. Можна і навести більш конкретний приклад. Маневицький лісгосп протягом минулого року в Прилісненську ОТГ сплатив податків на суму майже 2 мільйони гривень. Для когось це статистика, а для громад, сіл – можливість отримувати реальні гроші.
Бути лісівником в поліському краю, яким є Маневиччина, дуже непросто. Місцеве населення постійно намагається контролювати працівників галузі, адже вважає ліс своїм. Особливо додає «перцю» ситуація із вимушеними санітарними рубками через всихання дерев. Зважаючи на всі обставини, лісівники повинні не лише якісно виконувати свою роботу, а й постійно бути на зв’язку із місцевими жителями, пояснювати ті чи інші речі.
Лісгоспи – це створені робочі місця з конкурентною заробітною платнею, соціальними гарантіями. Зрештою, це хороший фундамент для тих людей, які хочуть залишитися біля своїх сімей на рідній Маневиччині, а не шукати щастя в Польщі. Для прикладу, середня зарплата в Городоцькому лісгоспі становить 13 тисяч 500 гривень. Відповідно до колективного договору, працівникам лісгоспу виплачують винагороду за вислугу років, 13-ту заробітну плату, премії, а також надається одноразова матеріальна допомога в зв’язку з сімейними обставинами. В умовах економічної ситуації в країні ці причини є більш ніж вагомими.
В тому ж Городоцькому лісгоспі вдалося відновити програму забезпечення працівників соціальним житлом. Торік було відремонтовано одне з приміщень, яке буде використано з такою ціллю. Для багатьох краян це теж є більш ніж вагомим аргументом. Важливо, що офіційно працевлаштовані в лісових підприємствах і члени багатодітних та малозабезпечених сімей, учасники АТО. Схожі соціальні гарантії та економічна ситуація і в інших лісгоспах.
Зараз чимало говориться про приватних інвесторів в лісі. Ба більше: неконструктивною критикою ти дискредитаціями псевдоактивістів, преси та населення можна несвідомо прокласти «червону доріжку» приватнику до лісу. Невже це буде місцева людина, яка так як і лісівник дбатиме не лише про свої безпосередні обов’язки, а буде чути людей і допомагати їм? Питання, напевно, риторичне. Прикладів далеко шукати не потрібно. Жителі українських сіл, де господарюють аграрії-приватники знають, що приватні власники в більшості випадків дозволяють лише забирати залишки та відходи від урожаю на орендованих полях. Де гарантія, що у приватних лісах дозволятимуть вільно збирати ягоди, гриби та лікарські рослини. Тим більше, якщо інвестор буде закордонним. Хіба в лісах не можна поставити охорону як це роблять на полях? І тут відразу можна порівняти з тим, як є зараз, коли ліс є засобом заробітку та годувальником для багатьох краян. Чи будуть відновлюватися лісові дороги? Відповідь очевидна.
Люди, які зневірилися у владі часто йдуть за допомогою до лісівників. В них немає «днів відкритих дверей», адже ці двері постійно відкриті для всіх. Лісівник не призначений в столичних кабінетах «варяг», а місцева людина, яка живе та трудиться поряд з нами на рідній маневицькій землі. Він не схожий на політика, який працює заради влади і вигоди. Лісівник ніколи не відмовить у допомозі односельчанину, в якого, не приведи Господи, трапилася пожежа, або надати техніку для подолання наслідків негоди, чи то виділити матеріали для будівництва храму. Радіють спеціалісти галузі, коли бачать як в споруджених ними рекреаційних пунктах відпочивають земляки, тішаться успіхам діточок, які нещодавно були учнями шкільних лісництв, а тепер стали студентами лісових технікумів. Роботи робить дуже багато. Левову частину її відразу не помітно. У відповідь лісівникам багато не треба: як мінімум – не перешкоджати робити улюблену справу, як максимум – подяка від земляків-маневиччан!
Маневицький район – класичний район в Україні, який може стати хорошим прикладом гри в «усе або нічого» в умовах децентралізації. Що буде, якщо зникнуть чотири державних підприємства, які є бюджетоутворюючими і дають робочі місця сотням краян? На місці лісів будуть пустирі із піску та кар’єрів, бюджети лишаться мільйонів гривень, а населення – соціального помічника в особі лісівника. Якщо наша влада цього не зрозуміє – отримаємо перший в країні приклад децентралізаційного провалу.
Текст - Оксана ДОБРА
0 коммент.:
Дописати коментар