«Це справжній жах», – так оцінювали ситуацію, що склалася, мешканці села Богоявленського на Донеччині. Лякатися справді було чого. Непомітно підкравшись до місцевої тваринницької ферми, вовк накинувся на песика. Той наробив ґвалту і, накульгуючи, кинувся до людей. Три доярки закричали, але напасник не злякався, а накинувся на жінок – ті заледве відбилися патиками, знайденими поруч.
Наступної ночі близько четвертої години завалували в селі собаки. Але враз замовкли. Галина Соляник у цю пору йшла на ферму. Враз її щось збило з ніг. Побачила над собою… псячу морду. Крикнула, думаючи, що це пес охоронників. Але він продовжував нападати на неї. Без жодного звуку бив чолом і кусав, кусав. Розірвав сумку, перекусив ліхтарик, порвав пальто і рукавиці. Її крик донісся до села. Засвітилися вікна, з ферми біг з криками охоронець. Хижак утік. У лікарні Галині зшивали п’ять пальців, лікували глибокі рани на ногах, спині та животі.
Пізніше ще дві жінки відбилися від нападника… колесами велосипедів. Правда, з одного нападник зробив «вісімку». Молилися, і хижак утік…
Після публікації у пресі стали відомі й інші подробиці. По дорозі з Маріуполя до Запоріжжя у темряві водій задавив вовченя. І тут перед фарами несподівано з’явилася вовча зграя, яка зусібіч накинулася на авто: прокусили колесо на багажнику «Ниви», пошкодили задню шину. Водій додав газу, але вовки ще довго гналися за машиною.
Додала страху й інформація від мисливців: якщо вовк попробував людської крові, то вже не зупиниться – поки його не знищать. Оголосили облаву. Пораненого вовка добили приблизно за 50 кілометрів від місця події. Полюючи за вовчою зграєю, виявили ще 11 джерел сказу домашніх тварин.
А наступного року число скажених кішок і собак зросло удвічі, вони заразилися від лисиць та вовків. Мисливці відстріляли 125 вовків, майже 4000 лисиць, багато безпритульних тварин – понад 7000 псів та 3000 кішок. На жаль, питання утилізації остаточно не вирішене…
Ареал розмноження і поширення вовків сягає крайнього заходу. Нашестя вовків спостерігається на Закарпатті. У гірських районах Прикарпаття вони вбивають овець. У Сколівському і Турківському районах Львівщини вовки чинять інакше. З’явилися повідомлення, що вони прокрадаються на людські подвір’я, підлещуються до собак, а потім душать їх і забирають у ліс, вириваючи ланци від буд. Це дуже насторожує місцевих мешканців.
Журналісти у пошуках засобів захисту від агресії диких звірів апелюють до мисливців. Останні відговорюються: дуже дорогий кожен «шус» із дробовика, а до того ж він не завжди потрапляє в ціль, дозвіл на відстріл також коштує грошей; свіжу шкуру важко збути; вичинка є складною, марудною справою, та й пошук клієнтів – теж. Тобто якоїсь цілісної програми боротьби із напастю немає. Це тривожить. Бо на власній ініціативі, як кажуть, далеко не заїдеш.
Уже понад двадцять років бореться із сіроманцями поліщук Василь Дутченко, який ловить їх… живими. Правда, дається цей «бізнес» нелегко. Буває, по півдня чоловік нишпорить в зимовому лісі, відшукуючи вовчі сліди, уважно вивчає їх. Потім, пильно оглянувшись навколо (не раз бувало, що вовчисько спостерігав за ним із гущавини), накладає металеву петлю, обробивши її та свої сліди… вовчою сечею, яку, до речі, нелегко зібрати в зимовому лісі, – інакше обережний хижак обмине пастку. Якщо ж вовк (як правило, молодий) утрапив до цієї пастки, то мисливець добиває його… звичайною довбнею. А який результат? 3а двадцять років такого полювання він знищив понад п’ятдесят вовків. Вичинена ж шкура коштує до 600 гривень, а опудало хижака – близько 2000 гривень. Що й казати, негусто. Але чи багато є таких мисливців?
Але існує ще одна страшна загроза, яка виникла зовсім недавно. Це – …
Вовкособи
Наступної ночі близько четвертої години завалували в селі собаки. Але враз замовкли. Галина Соляник у цю пору йшла на ферму. Враз її щось збило з ніг. Побачила над собою… псячу морду. Крикнула, думаючи, що це пес охоронників. Але він продовжував нападати на неї. Без жодного звуку бив чолом і кусав, кусав. Розірвав сумку, перекусив ліхтарик, порвав пальто і рукавиці. Її крик донісся до села. Засвітилися вікна, з ферми біг з криками охоронець. Хижак утік. У лікарні Галині зшивали п’ять пальців, лікували глибокі рани на ногах, спині та животі.
Пізніше ще дві жінки відбилися від нападника… колесами велосипедів. Правда, з одного нападник зробив «вісімку». Молилися, і хижак утік…
Після публікації у пресі стали відомі й інші подробиці. По дорозі з Маріуполя до Запоріжжя у темряві водій задавив вовченя. І тут перед фарами несподівано з’явилася вовча зграя, яка зусібіч накинулася на авто: прокусили колесо на багажнику «Ниви», пошкодили задню шину. Водій додав газу, але вовки ще довго гналися за машиною.
Додала страху й інформація від мисливців: якщо вовк попробував людської крові, то вже не зупиниться – поки його не знищать. Оголосили облаву. Пораненого вовка добили приблизно за 50 кілометрів від місця події. Полюючи за вовчою зграєю, виявили ще 11 джерел сказу домашніх тварин.
А наступного року число скажених кішок і собак зросло удвічі, вони заразилися від лисиць та вовків. Мисливці відстріляли 125 вовків, майже 4000 лисиць, багато безпритульних тварин – понад 7000 псів та 3000 кішок. На жаль, питання утилізації остаточно не вирішене…
Ареал розмноження і поширення вовків сягає крайнього заходу. Нашестя вовків спостерігається на Закарпатті. У гірських районах Прикарпаття вони вбивають овець. У Сколівському і Турківському районах Львівщини вовки чинять інакше. З’явилися повідомлення, що вони прокрадаються на людські подвір’я, підлещуються до собак, а потім душать їх і забирають у ліс, вириваючи ланци від буд. Це дуже насторожує місцевих мешканців.
Журналісти у пошуках засобів захисту від агресії диких звірів апелюють до мисливців. Останні відговорюються: дуже дорогий кожен «шус» із дробовика, а до того ж він не завжди потрапляє в ціль, дозвіл на відстріл також коштує грошей; свіжу шкуру важко збути; вичинка є складною, марудною справою, та й пошук клієнтів – теж. Тобто якоїсь цілісної програми боротьби із напастю немає. Це тривожить. Бо на власній ініціативі, як кажуть, далеко не заїдеш.
Уже понад двадцять років бореться із сіроманцями поліщук Василь Дутченко, який ловить їх… живими. Правда, дається цей «бізнес» нелегко. Буває, по півдня чоловік нишпорить в зимовому лісі, відшукуючи вовчі сліди, уважно вивчає їх. Потім, пильно оглянувшись навколо (не раз бувало, що вовчисько спостерігав за ним із гущавини), накладає металеву петлю, обробивши її та свої сліди… вовчою сечею, яку, до речі, нелегко зібрати в зимовому лісі, – інакше обережний хижак обмине пастку. Якщо ж вовк (як правило, молодий) утрапив до цієї пастки, то мисливець добиває його… звичайною довбнею. А який результат? 3а двадцять років такого полювання він знищив понад п’ятдесят вовків. Вичинена ж шкура коштує до 600 гривень, а опудало хижака – близько 2000 гривень. Що й казати, негусто. Але чи багато є таких мисливців?
Але існує ще одна страшна загроза, яка виникла зовсім недавно. Це – …
Вовкособи
Опубліковано: 24.04.2019 Автор: Галицький Кореспондент
0 коммент.:
Дописати коментар