Найбільший лісу захисник,
Звичайно, друже, - це лісник.
Ця професія уваги потребує.
Лісник же нас увагою дивує.
Знає він без заперечень мову лісову
Кожне деревце, дубок, берізку молоду.
Плекає ліс, немов найближчую людину,
Як матір рідну, як свою родину.
Катерина Кукіб (1996)
***
Микола Сингаївський
Я надумав малювати ліс,
що з дитинства марився мені,
Трави і дерева переніс –
хай собі цвітуть на полотні.
Вистачало віття і землі,
сонце через просіку ішло, –
і цвіло на лісовому тлі,
і лягало на людське чоло...
Сонце,
небо,
трави
і земля –
зайвого нічого не було.
***
Шагаю с работы устало,
И все же душой не поник.
Я слесарь, пропахший металлом,
Как лесом пропахший лесник.
1988.
Сергей Владимирович Жуков
***
ВОЛОДИМИР БРОВЧЕНКО
ДВА ХЛОПЧИКИ
Два хлопчики в зелену пору року
До лісу вийшли, - вікових дібров.
Один із них прискалив миттю око
Й прикинув діловито: «Скільки дров!»
А навкруги і щебетало, й квітло,
Як сто віків тому, так і тепер...
Не стримавсь другий хлопчик:
«Скільки світла!» -
Промовив і, схвильований, завмер.
Два хлопчики... І ліс так пильно в вічі
Дививсь сусідам димокурних труб.
Він ще не знав, хто буде тут лісничим:
Чи садівник життя, чи дроворуб...
***
Анатолій Таран
***
Спасибі тобі, ліс, за добру твою справу,
що ти все ріс і ріс, не думавши про те;
і не претендував на винятковість, славу,
а справу ти творив могутньо-величаву:
єднав ти землю й сонце золоте.
***
Анатолій Таран
Рукавом зеленим лісу
ніби погляд вдаль протру,
мов загляну за завісу,
мов повірю, що не вмру.
В кожнім шумі відчуваю
я майбутні голоси,
втаємничені від гаю
і блискучі від роси.
Що ж ти, матінко зелена,
що ж ти, діво лісова,
не приховуєш від мене
всіх надій своїх слова.
А вони над головою
все шумлять. І їхня суть –
щоб верхів'ям і травою
все шуміти у майбуть.
***
Богдан Ігор-Антонич
ЛІС
Навчися лісової мови
із книги лисів та сарнят!
Виходить місяць до діброви
писать елегії на пнях.
Струмки полощуть срібло тиші,
в росі купається трава.
Хай найпростіші з всіх слова
у книзі лісу ніч напише!
***
ІГОР ПАВЛЮК
***
Синій весняний ліс.
Плачуть русалки в листі.
Той, хто до себе доріс,
Перед Всевишнім чистий.
Перед людьми такий
Тонкий, мов китайський лірик,
Море годує з руки
З чуттям степового звіра.
І не влада йому,
Тільки свобода мила.
То вже не хлопчик – муж.
Брила.
Брила.
На ній трава,
Ніжна, як лезо бритви...
Той, хто до ласки доріс,
Доріс і до битви.
***
Іван Коваленко
Григорію Паничу
Все покину і прийду до тебе,
І ми підем у зелений ліс,
І нічого більше нам не треба,
Крім ялинок, сосен і беріз.
Ще, звичайно, стрінемось з дубами,
Вони радо привітають нас,
Пошумлять у нас над головами,
Знімуть кривди, гіркоту образ.
В хащі-нетрі поведуть стежини,
Приведуть до нашої мети:
Є у лісі ще й кущі калини,
Саме їх потрібно нам знайти!
Хай і в лісі вироста калина,
Хай і в серці кожнім розцвіта.
Ще воскресне наша Україна,
Земля рідна, вільна і свята.
От і все… Повернемось додому,
І насуне буднів сірий плин.
Та журбу розвіять, побороти втому
Підем знов до сосен і калин.
ivan-kovalenko.info
***
Іван Коваленко
***
У Боярці зелений ліс,
Дуби, і сосни, і ялини.
У лісі пагорби й долини,
Стежини прямо і навскіс.
Тут мало кленів і беріз,
У хащах є кущі малини,
Та бачу всюди слід людини,
Я слід людини бачу скрізь:
Пляшки побиті і бляшанки,
Папір, поламані гілляки…
І я сумую часто там:
Чому людина, повна хисту,
Плюндрує все святе і чисте,
Чому для неї ліс не храм?
ivan-kovalenko.info
***
Іван Коваленко
Знов у лісі
Я знов у лісі… Став… Шумлять
Дуби, і сосни, і ялини,
І світла радість в душу лине,
Щоб з серця біль і тугу знять.
Привіт, зелені! Я прийшов
Напитись вашим ніжним шумом,
Віддатись знову чистим думам,
Між вас знайти свою любов!
Я пережив тяжкий той час,
Коли не бачив вас роками,
А сосни вітами-руками
Мене все звали: “Йди до нас!”
І я прийшов! Приніс привіт
Дубам, березам, соснам, кленам –
Усім, шумливим і зеленим,
Усім, хто звав багато літ.
Я вашу зрозумів німу
Шумливо-радісну розмову,
І кожне дерево я знову,
Як друга, ніжно обійму.
До вас прийду я знов і знов –
Узимку, літом і весною
Аж поки сам зросту сосною,
Щоб з вами жить в красі дібров!..
ivan-kovalenko.info
***
Іван Коваленко
Боярський ліс
Вітер віє верховійно,
Знизу – тиша, шум – вгорі,
Пахнуть трави деревійно,
Смоли стигнуть на корі.
Знизу – тиша буйноцвітна,
Не колишеться трава,
І стежина непомітна
Йти у хащі зазива.
Засуничені галяви,
Заожинені кущі,
На кущах, від спеки мляві,
Де-не-де висять хрущі.
Як язичник, як поганин,
Я спинивсь, молюсь пеньку.
Яром мево срібноткане
Заплітається в вінку.
Свою тугу, свою втому
Я лишить у ліс приніс,
Я святим вернусь додому,
Божу службу править ліс.
І джмелино, і бджолино
Урочисто хор співа,
І якась мала пташина
Промовля святі слова.
Про це кожна квітка свідчить,
І билиночки малі,
Піднялися сосни-свічі
Аж до неба від землі.
Древньохрамно, чисто в лісі.
Ліс увесь – великий храм.
Зупиняюсь на узліссі,
Розмовляю з Богом там.
ivan-kovalenko.info
***
Марійка Підгірянка
Ліс
Шумить верхами буйний ліс –
Дуби, берези, буки.
Співає сойка, свище дрізд
І воркотять голубки.
Стрибає білка по верхах,
Дітей зозуля кличе.
Вітрець шепоче в галузках,
В ярку потік мугиче.
Цілує сонечко листки
У ніжній, теплій ласці,
Гриби наділи шапочки
Так само, як у казці.
petryk.com.ua/525
***
Марія Пригара
БЕРІЗКИ
Це ж чиї цікаві очки
Поглядають, сонця ждуть?
— То не очки, то листочки,
То берізки так ростуть.
І малі ж вони вдалися:
Ще у них немає віт...
Мов з колиски підвелися,
Задивилися на світ.
Та малим зростати треба,
Бо на те в них сили є...
Налилось дощами небо:
Осінь голос подає.
І деревця посмутніли.
Осьде вперше у житті
В них листочки пожовтіли,
Стали зовсім золоті...
А мине мороз надворі —
Оживуть берізки всі,
Стануть гарні, білокорі,
Наче вимиті в росі.
Підійде лісник надвечір,
Доторкнеться до гілок.
— Гляньте! — скаже.— Із малечі
Отакий підріс гайок!
petryk.com.ua/186
***
Наталия Разгон
Мой чудный лес...
Остались в прошлом дни пурги и стужи,
вступает март в законные права.
И вот я жду, когда подсохнут лужи
и народится первая трава.
Тогда я - в лес, прозрачный, затаённый,
расцвеченный лишь охрою сосны,
и пеньем птиц ещё не пробуждённый
для суматохи молодой весны.
И, может быть, на краткое мгновенье
почувствую в торжественной тиши:
я здесь - царица! Лес - мои владенья,
предвечное наследие души!
Мой чудный лес... Конечно, всё - иначе...
Ведь я - его случайная строка!
А для природы, может, равнозначно
рожденье человека и листка?...
www.clubochek.ru/vers.php?id=13720
***
Ольга Росс
С лесом...
С лесом стою беседую долго.
Холодно. Сосны смотрят строго.
Березонька греет, обнимает ветками,
Своими меня задарила советами.
Слушает, кивая внимательно.
Говорю с ней, как говорила бы с матерью.
Открываю секреты ей сокровенные,
Березовым соком наполнены вены мои.
Срастаюсь с ней корнями и листьями,
Сережки ее в волосах повисли.
Раскачивает тихонько, баюкая,
А лес вечерний наполнен звуками.
Сосны скрипят, качаются в такт,
Огромный дуб зашумит торжественно,
Когда к нему со скалы отвесной
Птицы гнезда вить прилетят.
К дождю очень низко летает ласточка,
Жалеет меня, утешает ласково,
Крыльями гладит по голове,
Теперь их уже не одна, а две.
Поют надо мной свои птичьи песни,
Как жаль, что язык ваш мне неизвестен...
www.clubochek.ru/vers.php?id=16717
***
Надія Красоткіна
Ліс
Ліс зелений друг людини
Прохолодний в літню днину.
Взимку захисток од вітру.
Очищає ліс повітря.
Він, мов дім, для всіх відкритий.
Дружно тут навчились жити
І тварини, і комахи.
На деревах різні птахи.
В цім рослиннім царстві, діти,
Для звіряток стіл накритий.
Ягоди, плоди і віти,
Є ще й листя соковите.
В нашім лісі є лисичка,
Зайчик, білка невеличка,
Вовк, їжак, бобер, кабан,
А в старім дуплі — кажан.
Пам’ятай: ліси бувають
Хвойні, листяні і навіть
Мішані. Тут вся різниця
Полягає в листі й глиці.
В лісі листянім, малята,
Завжди радісно бувати.
Тут сплели гілля зелене
Дуб, береза, вільха з кленом.
Як на осінь повертає
Листя з дерева злітає
Опускається поволі.
Взимку всі дерева голі.
В лісі хвойному, дитино,
Кедр росте, сосна, ялина.
Ще й смерека, подивися!
Хвоя зветься їхнє листя.
Пахне тут смола-живиця,
Цмин росте, чебрець, брусниця.
Мох, а от трави немає,
Хвоя землю покриває.
Ну, а мішані ліси —
Незвичайної краси!
Пахне ясен, клен, ялина,
Дуб, береза і соснина.
Взимку й літом тут красиво,
Ну, не ліс, а справжнє диво.
www.krasotkina.com
***
Надія Красоткіна
Ліс
Ліс — це диво, ліс — це казка.
То ж ходімо в ліс, будь ласка.
В лісі є кущі і квіти,
В нім сплели дерева віти.
Трави, ягоди й грибочки,
В нім чарівні є куточки.
Ліс — це друг всьому живому.
Звір і птах живе у ньому.
Ліс дає всім прохолоду
І прозору робить воду.
Вміє поле захистити,
Щоб воно могло родити.
Він повітря очищає,
Ароматом напуває.
Щедро вміє роздавати
Все, що є, бо він багатий.
Людям вміє догоджати:
Дерево дає для хати,
Сірники, папір і ліки —
Все, що треба чоловіку.
В світі є ліси казкові:
Хвойні, листяні чудові,
Мішані є і тропічні,
Саксаулові незвичні.
В хвойних — сосни і ялини,
Кедри, піхти і модрини.
Пахне в лісі цім живиця,
Є морошка і брусниця.
Де ростуть берізки й клени,
Тис, ялиночка зелена,
Ясен, сосни і дубочки —
Це вже мішані лісочки.
А на півдні, де тепліше,
Ще буває цікавіше.
В пишнім листі все буяє,
Ліс тут листяним буває.
Та летять листочки долі,
Взимку всі дерева голі.
І стоять так до весни,
Дивляться чарівні сни.
Ліс — це диво, ліс — це казка.
То ж заходьте в ліс, будь ласка,
Але завжди пам’ятайте:
Диво-ліс охороняйте!
www.krasotkina.com
***
Надія Красоткіна
Ліс
В кожну пору ліс чарівний.
Навесні він світлий, дивний.
Море звуків оживає,
Море квітів розквітає.
Влітку має гарну вроду
І дарує прохолоду,
Ягоди, гриби і квіти
Вміє серце звеселити.
Восени ліс поетичний,
Кольоровий і незвичний.
Листя з дерева злітає
Всі стежинки застеляє.
А зимою ліс чудовий,
Мовчазний, а ще казковий.
Всі дерева сплять і мріють,
Лиш ялинки зеленіють.
www.krasotkina.com
***
В лесу
Мы летом в лесу
Собирали малину,
И доверху каждый
Наполнил корзину.
Мы лесу кричали
Все хором: - Спа-си-бо!
И лес отвечал нам:
"Спасибо! Спасибо!"
Потом вдруг качнулся,
вздохнул … и молчок.
Наверно, у леса
Устал язычок.
М. Файзуллина
В лесу
Мы с мамой грибы
Собираем вдвоем.
Подарки лесные
В корзинку кладем.
Деревья над нами
Тихонько шумят,
О чем-то своем
Меж собой говорят.
В. Кудлачев
В лесу
Мы пошли по ягоды в дальний лес.
Видимо-невидимо там чудес!
Мы видали рыжего муравья,
Повстречали белочку у ручья.
Отыскали беленький мы грибок,
Положили бережно в кузовок.
Ну, а спелой ягоды и не счесть!
Как домой воротимся, станем есть.
Мы в лесу гуляли бы до утра,
Да уж вечер близится – спать пора.
Н. Саконская
www.razumniki.ru/stihi_pro_le_derevya.html
В лесу
Я с утра в лесу гуляю.
От росы я весь промок.
Но зато теперь я знаю
Про березку и про мох.
Про малину, ежевику,
Про ежа и про ежиху,
У которых за ежат
Все иголочки дрожат.
Н. Матвеева
Наш лесок
Он не низок, не высок,
Зелен, светел наш лесок.
Мы, когда учиться стали
В том лесочке насчитали:
Восемь сосенок густых,
Пять березок молодых,
Семь осинок-невеличек,
Девять сосенок-сестричек.
Хорошо в лесу таком –
Каждый кустик нам знаком.
Только раз погоревали:
Заблудился бедный Валя.
А. Прокофьев
***
Хорошо у нас в лесу!
Только я в кусты вошла –
Подосиновик нашла,
Две лисички, боровик
И зеленый моховик.
Еж колючий предо мной
Пробежал к себе домой.
Две синички в тишине
Звонко пели песни мне.
Я подальше забрела,
Там черники набрала.
Все теперь домой несу.
Хорошо у нас в лесу!
Г. Ладонщиков
www.razumniki.ru/stihi_pro_le_derevya.html