Деревина традиційно широко застосовується в Україні для енергетичних потреб. Раніше це були дрова, що їх населення спалювало у грубках та побутових котлах. Останнім часом у співвітчизників з’явилася велика кількість зарубіжного та вітчизняного сучасного обладнання для деревної тріски, гранул, брикетів. Попит на деревну біомасу як паливо збільшується, а її технічний потенціал є доволі обмеженим — майже 2 мільйони тонн умовного палива на рік (у.п./рік).
За даними Держстату України, обсяги заготівлі ліквідної деревини, а відповідно й обсяги відходів лісозаготівлі, в тому числі дров, в країні можна назвати, швидше, стабільними, ніж постійно зростаючими. Усі держлісгоспи мають так звану «розрахункову лісосіку», затверджену на роки вперед. Для її збільшення необхідно отримати дозвіл у Державному агентстві лісових ресурсів і Міністерстві екології та природних ресурсів, що практично нереально. Тому актуальним залишається пошук додаткових джерел деревного палива. На думку голови правління Біоенергетичної асоціації України Георгія Гелетухи, слід уважніше придивитися до полезахисних лісосмуг, лісонасаджень уздовж автомобільних доріг і залізниць, а також сухостою.
Галузь біопалива: тенденції розвитку
Аналіз даних енергетичного балансу України за 2010—2014 роки показує значне зростання обсягів виробництва та використання біопалива — у середньому на 42 відсотки на рік. За такого розвитку біоенергетики у 2020 році біопаливом заміщатиметься 5,38 мільярда кубометрів природного газу (ПГ) щороку. Цілі Національного плану дій із відновлюваної енергетики (НПДВЕ) на період до 2020 року, перераховані в обсяги заміщення природного газу, — сума об’ємів заміщення ПГ під час виробництва теплової енергії (ТЕ) в котельнях та за сумісного виробництва ТЕ з електроенергією в режимі ТЕЦ свідчать, що у 2020 році
передбачено заміщення 7,2 мільярда кубометрів на рік природного газу за рахунок біомаси.
Хоча біоенергетика в Україні розвивається досить динамічно, очевидно, що цих темпів все-таки недостатньо для досягнення цілей НПДВЕ з біомаси на 2020 рік. Підвищення темпів розвитку біоенергетики означає збільшення обсягів використання біомаси для потреб енергетики. Передусім це мають бути відходи сільського господарства та енергетичні культури. Але треба зазначити, що деревна біомаса також ще має певні ресурси для збільшення свого енергетичного потенціалу.
Полезахисні лісові смуги
Полезахисні лісові смуги (ПЗЛС) — це штучні насадження, що розмежовують масиви ріллі, виконуючи кліматорегулювальні, ґрунтозахисні та водо-охоронні функції. Унаслідок невизначеної правової ситуації з бапансоутримувачами ПЗЛС, що склалася в Україні, ці насадження протягом багатьох років не отримують належного догляду і поступово втрачають свої захисні властивості. Полезахисні лісові смуги нагально потребують реконструкції і відновлення. Це санітарні рубки, рубки догляду, насадження нових плантацій. Завдяки проведенню таких робіт можна додатково отримувати до мільйона тонн у.п./рік деревного палива. Ця оцінка ґрунтується на даних щодо площі ПЗЛС в Україні та можливого обсягу утворення деревних відходів під час їх реконструкції.
За офіційною статистикою, сьогодні в Україні майже 446 тисяч гектарів ПЗЛС. Найбільші площі в Запорізькій (51,9 тис. га), Одеській (50 тис. га) та Дніпропетровській (42,5 тис. га) областях, тоді як в Івано-Франківській, Рівненській та Чернівецькій полезахисних лісових смуг взагалі немає. Деякі спеціалісти вважають офіційні дані статистики неточними, посилаючись на те, що полезахисні лісові насадження зазнають незаконних рубок, а їх державний облік не здійснювався з 1976 року.
Деревина у ПЗЛС України переважно низькосортна (до 90 відсотків і більше), тому біомасу, отриману під час санітарних та рубок догляду, можна майже повністю використати на потреби енергетики, не порушуючи критеріїв сталого розвитку. Згідно з експертними оцінками, під час виконання робіт із реконструкції полезахисних лісосмуг можна отримувати 100—200 щільних кубометрів низькосортної деревини на гектар. У масштабах країни (446 тис. га ПЗЛС) це дає ЗО—60 мільйонів тонн, або 0,5—1,0 мільйона тонн у.п./рік (у розрахунку на 20 років). Нормативно-правовою базою, що регулює створення захисних лісових насаджень лінійного типу, до яких належать ПЗЛС, та проведення в них лісо-впорядних робіт, є Концепція розвитку агролісомеліорації в Україні (2013 рік). Реалізація концепції передбачена впродоаж 2014—2025 років відповідно до затвердженого плану заходів щодо реалізації цієї концепції. Серед іншого план заходів передбачає забезпечення лісовпорядкування захисних лісових насаджень, а також підготовку пропозицій щодо внесення відповідних змін і доповнень до законодавчих та інших нормативно-правових актів. Вважаємо за необхідне на основі концепції розробити також державну програму, яка б, з урахуванням науково обґрунтованих підходів, містила детальні плани щодо реконструкції та відновлення ПЗЛС та терміни їх виконання.
Лісонасадження вздовж автодоріг та залізниць
Для зниження рівня забруднення повітря, серед інших природоохоронних заходів технологічного, санітарно-технічного та організаційного напрямів, застосовують лісонасадження вздовж доріг. Крім тою, під час експлуатації автодоріг мають місце фізичні чинники впливу на навколишнє середовище: акустичний та вібрація. Згідно з екологічними вимогами, лісові насадження відіграють важливу роль в їх зменшенні до нормативних значень. Зазначимо, що, крім позитивної ролі, лісонасадження вздовж доріг в наявному в Україні вигляді відіграють і певну негативну роль. Якщо під час аварійної ситуації автомобіль з’їжджає на узбіччя, то в разі зіткнення зі стовбуром дерева ймовірність летальною кінця для водія набагато більша, ніж під час зіткнення з чагарником. Тому у світовій практиці такі лісосмуги замінюють чагарниковими насадженнями. Деревна біомаса, отримана в процесі їх догляду, може бути використана на енергетичні потреби.
Статистичні дані про площі захисних лісосмуг уздовж доріг відсутні, оскільки їх збір не передбачений формами Держстату України. Тому можна виконати лише експертну оцінку, виходячи із довжини автомобільних доріг (49117,4 кілометра) та можливої ширини лісосмуг (10 метрів). Допускаючи, що реконструкція лісосмуг буде виконуватися на чверті довжини цих доріг протягом 10 років, обсяг отриманою деревною палива становитиме приблизно 1,5 мільйона тонн, або 51,4 тисячі тонн у.п./рік.
Оскільки статистичні дані щодо площі захисних лісонасаджень уздовж залізниць також відсутні, виконаємо експертну оцінку, з огляду на довжину залізничних колій загального користування (20948,1 кілометра), можливу ширину лісосмуг (15 метрів) та такі
само припущення, що їх було прийнято стосовно лісосмуг вздовж автомобільних доріг. Тоді обсяг деревного палива, отриманою від реконструкції захисних лісонасаджень уздовж залізниць України становитиме майже 0,96 мільйона тонн, або 32,7 тисячі тонн у.п./ рік.
Сухостій
Сухостій — це засохлі дерева і кущі, що стоять на корені. Фахівці лісового господарства не заперечують, що сухостій зі звичайних лісів майже повністю може бути утилізовано для потреб енергетики. Але обов’язково треба залишати на місці кілька великих дерев на гектар для збереження біорозмаїття.
Сухостій існує практично у всіх лісах і разом з іншими видами деревного відпаду відіграє важливу роль у процесі кругообігу органічної речовини. За нормальних умов обсяг сухостою становить до 10—11 кубометрів на гектар. Окремим небезпечним для екології випадком є масове висихання дерев, коли запас сухостою на гектар збільшується на порядок. Таким прикладом є масштабне висихання смерек в Українських Карпатах на площі 30 —35 тисяч гектарів у Івано-Франківській та Львівській областях. Спеціалісти лісового господарства вважають, що наявна система обліку лісів не забезпечує достовірної інформації про запаси та динаміку кількості мертвої деревини (в тому числі сухостою) в лісах України.
Використовуючи певний методичний підхід, фахівці Національного університету біоресурсів і природокористування оцінили запас сухостою в Україні у 92,6 мільйона кубометрів із середньоквадратичною похибкою 10—15 відсотків. Якщо припустити, що лише половина загального потенціалу сухостою є технічно досяжною та економічно доцільною для утилізації протягом 10 років, то цей обсяг становитиме 32,4 мільйона тонн, або 1,44 мільйона тонн у.п./рік.
Отже, підсумовуючи зазначене вище, загальний об’єм деревного палива з додаткових джерел в Україні можна оцінити у 2,5 мільйона тонн у.п./рік. Цей обсяг дуже вагомий, оскільки він збільшує наявний енергетичний потенціал деревини (2 млн. т у.п./ рік із традиційних джерел) у 2,3 разу до 4,5 мільйона тонн у.п./рік. До того ж найбільші частки потенціалу припадають на сухостій — 32 відсотки, дрова — 29 та деревину з ПЗЛС — 21 відсоток.
Для реалізації проектів із реконструкції та відновлення ПЗЛС, отримання деревного палива шляхом впорядкування інших захисних насаджень, а також заготівлі сухостою необхідна можливість участі приватних компаній, які будуть здатні залучити відповідні матеріальні та фінансові ресурси. Для цього потрібно здійснити низку змін та доповнень до чинною законодавства України. Ці зміни мають врегулювати важливі питання, в тому числі: визначать власника і балансоутримувача полезахисних лісосмуг; нададуть права на проведення тендеру з виконання робіт із реконструкції та відновлення ПЗЛС місцевим органам влади на рівні не нижче обласних державних адміністрацій; забезпечать можливість довгострокової оренди ПЗЛС та інших захисних лісонасаджень приватними компаніями; а також доступ приватного бізнесу до сухостою та порубкових залишків. Детальнішу інформацію щодо розглянутих вище питань, у тому числі пропозиції з реалізації пілотного проекту реконструкції та відновлення полезахисних лісосмуг в одній з областей України, представлено в Аналітичній записці №15 Біоенергетичної асоціації України.
Підсумуємо. Нарівні із традиційними джерелами деревного палива — відходи лісозаготівлі та деревообробки, дрова — необхідно розглядати можливість використання додаткових джерел, таких як полезахисні лісосмуги, лісонасадження вздовж автомобільних доріг і залізниць, а також сухостій. За їх рахунок цілком реально збільшити енергетичний потенціал деревної біомаси в Україні більш як удвічі. Для практичної реалізації проектів із реконструкції та відновлення ПЗЛС, отримання деревного палива шляхом упорядкування інших захисних насаджень, а також заготівлі сухостою необхідно внесення низки змін та доповнень до чинного законодавства України.
Підготував Віктор БОНДАР.
Георгій ГЕЛЕТУХА.
Так сміливо стверджує молодий директор державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» Василь Кий.
