Вол.Борейко, В. Парнікоза, КЕКЦ.
Лісова наука лукавить, коли заявляє, що різні рубки лісу, насамперед санітарні, сприяють оздоровлення лісових екосистем. Насправді всі без винятку рубки шкодять лісу. Шкоди лісовим екосистемам від рубок полягає в наступному=
1. Знищуються паразити і хижаки, які в природних умовах контролюють популяції шкідників лісу
В дуплистих, старих, сухих деревах живе величезна кількість птахів, кажанів і перетинчастокрилих, що є природними ворогами комах-шкідників лісу. На думку російського лісівника Ст. Наумова, – «В змішаних насадженнях з дуплистими деревами, так само як і у насадженнях з мурашниками, ніколи не виникнуть спалахи масового розмноження шкідників. Природа як би спеціально створила легко уражувану гниллю осику, щоб в її дуплах дати притулок численним захисникам лісу» (Наумов, 1976).
2. Порушуються закономірності природного добору
Вирубкою всіх хворих і сухостійних дерев в заповідному лісі лісники порушують існуючі закономірності природного добору і надають йому абсолютно непотрібне напрям (Наумов, 1976).
3. Негативна селекція
Санітарні та інші рубки мають селекційне значення як прийом масового негативного відбору. Завдяки проведення рубок лісу викликаються зміни спадкового спектру дерев і чагарників (Краснитский, 1983). За допомогою рубок представляється можливим зрушувати спектр спадкових основ в бажаний людині бік (Ромедер, Шенбах, 1962). В результаті рубки догляду та санітарні рубки впливають не тільки на формування існуючого насадження, але й накладають відбиток на спадковість популяції в цілому. Що неприпустимо в заповіднику, заповідних зонах.
У заповідниках і заповідних зонах, як сховищах генетичного фонду дендрофлори, повинні зберігатися не тільки лесохозяйственно кращі дерева, але і дерева з протилежними якостями. Збереження генетичного фонду популяції, окремих їх ліній та інших структурних підрозділів внутрішньовидового різноманіття деревних порід є завданням державної ваги (Краснитский, 1979). Що, однак, неможливо здійснити при проведенні в заповідних об'єктах санітарних та інших рубок.
4. Боротьба проти законів природи
Санітарні та інші рубки спрямовані проти природного ходу природних процесів і явищ в заповідних лісах, обмежують автономію і свободу дикої заповідної природи.
5. Негативний вплив на водний режим ґрунтів, накопичення гумусу, накопичення і розкладання підстилки
Рубки сильно впливають на водний режим ґрунтів, накопичення і розкладання підстилки, накопичення і динаміку зольних елементів, на родючість лісової грунту в цілому (Свиридова, 1961).
Рубки лісу сприяють нагрівання грунту, зменшення вологості повітря, заболочуванню, зміни термінів замерзання і відтавання грунту, зміни глибини промерзання грунту, збільшується освітленість, змінюється структура рослинного покриву, який практично зникає після рубок та трелювання лісу (Казимиров, 1964, Ісаєв, 1979,Ставровський та ін, 1991, Грама та ін, 2008).
Американські фахівці виявили, що через 5 років у лісовому ділянці після проріджування кількість гумусу знизилася на 0,56 % (Свиридова, 1961).
6. Значні негативні зміни в лісовій екосистемі
Рубки не тільки регулюють породний склад лісу, але й спричиняють докорінні зміни всього екологічного комплексу біогеоценозу. Ще Ст. Н. Сукачов писав, що «будь-яка система рубок вносить ті чи інші зміни в лісовому биогеоценозе» (Сукачов, 1967). Санітарні та інші рубки гублять природну систему природного лісу, що складається з сильних здорових дерев, дерев хворих, які відстають у рості і вже відмерлих (Наумов, 1976).
Рубки, в тому числі санітарні, лісовідновні, реконструкції тощо, викликають катастрофічні сукцесії лісових біоценозів, і тому в заповідниках і заповідних зонах неприпустимі (Краснитский, 1979).
Величезної шкоди завдає лісовій екосистемі обов'язкове спалювання порубкових залишків на лісосіках. З-за високої температури змінюється структура лісових грунтів, знижується їх родючість, гине маса ґрунтових безхребетних (Наумов, 1976).
7. Хвороби і «шкідники» ліси – важливий компонент лісового біорізноманіття
Так звані хвороби і «шкідники» ліси – є важливим компонентом лісових заповідних екосистем і всього лісового біорізноманіття, як і червонокнижні види. Тим більше, що багато «шкідники» вже занесені в Червону книгу.
8. Пошкодження лісу під час транспортування дерев
Зрубані дерева нерідко трелюют батогами, тобто тягнуть до місця навантаження весь стовбур, від комля до вершини. У підстилці та грунті залишається глибока борозна, а на зростаючих сусідніх деревах – шрами від збитої кори.
На трелювальних волоках знищується підріст дерев і порушується напочвенний покрив (Рижков, 1995).
Трелювання веде до загибелі рідкісних молюсків (Байдашников, 1989) та червонокнижних тритонів (Таращук, 1985).
9. Вилучаються мінеральні речовини
При осветлениях, прочистках, прореживаниях, прохідних і санітарних рубках з лісу одноразово одержуються від 5 до 20 м3/га стовбурової деревини і гілок, чим порушуються природні процеси метаболізму (Краснитский, 1979). За даними Н.П.Ремезова (Розкатів, 1954), на рубках головного користування з 100 – річного сосняку-брусничника одноразово відчужується безповоротно 186 кг/га фосфору, 203 кг/га калію та 208 кг/га кальцію.
10. Рубки в заповідниках і заповідних зонах дискредитують заповідна справа в очах місцевого населення
Місцеві жителі не можуть зрозуміти, чому їм заборонено зібрати в заповіднику кошик грибів, у той час як рубка лісових заповідних масивів на сотнях гектарів, шум бензопил, автомобілів, голоси робітників, проїзд машин завантажених лісом, – цілком законна картина.
11. Санітарні та інші рубки лісу – серйозний фактор непокою
Звук бензопил, шум падаючих дерев, робота автомашин, які вивозять деревину, присутність людей – усе це є серйозним фактором занепокоєння для фауни заповідника, заповідної зони, тим більше, що санітарні рубки ведуться там в різні квартали року і тривалі періоди.
Причому це розуміють і самі лісівники. У Проекті організації території Черемського заповідника, яким передбачені санітарні рубки, як природоохоронної заходи пропонується встановити в заповідниках з 1 квітня по 31 липня «сезон тиші», тимчасово припинивши рубку дерев та вивезення лісу. І це запропоновано робити в заповіднику, де, по ідеї, «сезон тиші» повинен бути весь рік!
12. Екологічна користь від «мертвих» і засохлих дерев
Мертва деревина в лісі більше жива, ніж коли вона була зростаючим деревом – вона кипить життям живуть в ній організмів. Правильне функціонування лісової екосистеми полягає в рівновазі між процесами приросту, відмирання дерев і розкладання деревини мертвих дерев (Гутовски та ін, 2003, Пастернак, Яроцький, 2009, Станкевич-Волосянчук, 2010, Чернявський, Іжик, 2014, Іжик, 2013).У мертвій деревині лісів мешкає одна третина лісового біорізноманіття (Мертва, 2004). На одному гектарі лісу може міститися від 100 до 200 куб. м. мертвої деревини (Гутовски та ін, 2003), (Санітарними правилами в лісах України дозволяється містити до 5 куб. м. мертвої деревини на гектар (Санітарні, 1995).
«Мертва» деревина є ключовим індикатором природності лісових екосистем, – вважає Всесвітній Фонд охорони дикої природи (Мертва, 2004). Вона відіграє ключову роль для підтримки продуктивності лісу і його екологічних функцій, стійкості лісів і фіксування двоокису вуглецю, протидіє ерозії землі, зберігає вологу, удобрює грунт.
Старі дуплисті дерева, сушняк забезпечує лісову фауну житлом, а представників флори і безхребетних, бактерій – їжею.
Разом з тим, «мертву» деревину в лісах визнано природним середовищем існування, яка в даний час знаходиться під найбільшою загрозою зникнення (Мертва, 2004). Недаремно у деяких країнах, наприклад, в Латвії, старі дуплисті дерева і сушняк потрапляють під охорону.
Розрахунки, проведені у Франції, показали, що виділення нових природоохоронних територій, де заборонені рубки, може зберігати стільки ж двоокису вуглецю, як і насадження нових лісів (Мертва, 2004).
13. Санітарні рубки та боротьба з «захаращеністю» лісів, горельниками, ветровалами не мають наукового обгрунтування
Ще в середині-кінці 20 століття багатьма вченими було доведено, що санітарні рубки лісу та боротьба з «захаращеністю» лісів не приносять ніякої користі в боротьбі з так званими «шкідниками» ліси.
Як вважає російський лісівник Ст. Наумов, ліс в змозі забезпечувати своє існування своїми силами. Що ж стосується «шкідливих» комах та інших лісових «шкідників», то вони нападають на ослаблені і відсталі у рості дерева, тобто ті дерева, які відбраковані самою природою. Комахи тільки прискорюють їх загибель і створюють кращі умови для росту і розвитку найбільш сильних дерев. Вони допомагають екосистемі прискорити розпад деревини. Дятли, вибираючи короїдів, також прискорюють цей процес (Наумов, 1976). Санітарні ж рубки провокують «шкідників» нападати на здорові дерева, на які вони в лісах, де немає втручання лісників, не нападають (Наумов, 1976).
Нерідко лісівники заявляють про необхідність рубки засохлих дерев. Однак аналіз наслідків рубок заповідних дібров дозволив С. В. Нікітіної зробити висновок, що проведені рубки проти сухостою ще більше прискорили всихання дерев (Нікітіна, 1975). Рубки значно омолоджують лісу, що, в свою чергу, викликає бурхливе зростання диких копитних, що призводить, як у Воронезькому заповіднику, до масового затравливанию природного відновлення лісу та порослі деревних порід (Синіцин та ін, 1972).
Суховершинность дерева не завжди веде до його швидкої загибелі. Більш того, старіння і відпад дерева – такі ж за ценотичною значимості явища в житті дерева – як та його поновлення (Рижков, 1995).
На думку Ю. Д. Нухимовской нічого страшного в всихання лісів – це явище систематично повторюється в природі (раз в 10-12, а особливо сильно раз на 25-30 років) (Соколов та ін, 1997).
На прикладі Висимского заповідника В. Р. Турків показав, що масовий періодичний відпад дерев – таке саме закономірне явище, як і природне їх відновлення (цит. за Соколов та ін, 1997).
Використання санітарних рубок лісу для боротьби зі «шкідниками» лісів також є сумнівним аргументом лісників. Так, фітопатолог А. Т. Вакин не вважає санітарні рубки засобом, радикально поліпшує санітарний стан лісів, і вважає, що навіть його часткове зріджуванню може викликати негативні наслідки (Вакин, 1954). Ю. Ликов повідомляє про те, що будь зріджуванню лісу призводить до ще більшого зараження деревостанів щетинистым трутовиком (Ликов, 1974). На думку Д. Ф. Руднєва масове розмноження великого дубового вусача зобов'язане насамперед періодичним изреживаниям лісу і вирубки ярусу другорядних порід (Руднєв, 1957). П. Ф. Рафес пише про те, що рубки в лісах сприяють посиленню шкідливої діяльності комах (Рафес, 1968). П. А. Положенцев і А. С. Ісаєв довели неможливість масового появи і розвитку вторинних «шкідників» на стовбурах здорових дерев. Навіть у вогнищах розмноження «шкідники» не нападають на здорові дерева (Положенцев, 1950, Ісаєв, 1967).
Таким чином, «нашестя комах-шкідників в заповідному лісі є звичайним природним процесом, і, відповідно, боротьба з ним за допомогою санітарних рубок – звичайним людським втручанням у заповідну екосистему.
До висновку про марність боротьби з кореневою губкою за допомогою санітарних рубок прийшли в. І. Саутін з колегами (Саутін та ін, 1971), С. Ф. Негруцкий (Негруцкий, 1973), В. А. Алексєєв (Алексев, 1972).
Так, в. І. Саутін з колегами (Саутін та ін, 1971) стверджує, що «розміри вогнищ кореневої губки зростають із збільшенням інтенсивності рубки». І там, де не проводилися рубки догляду, вогнищ кореневої губки не було виявлено. Досліди, проведені І. А. Алексєєвим (Алексєєв, 1972) дали той же результат. У ділянках лісу, де рубки не проводилися, коренева губка була відсутня. На думку автора, для боротьби з кореневою губкою краще використовувати насадження змішаних культур.
Додамо, що у великих лісових заповідниках Сибіру ніхто санітарні рубки для боротьби зі «шкідниками» не веде (у вигляді непосильності такої задачі), але від цього санітарний стан цих заповідних лісів не погіршується (Краснитский, 1975).
Е. Р. Мозолевская провела обстеження шести невеликих по площі заповідників середньої смуги європейської частини Росії і прийшла до висновку, що «біологічна стійкість насаджень, де тривалий час не проводилися господарські заходи, не знижується, а часто підвищується. Стійкість насадження певною мірою є функцією їх заповідного режиму» (Мозолевская, 1964).
Як довели американські і російські вчені, ліс, який постраждав від стихії (ураган, пожежі, ветровал тощо) здатний «саморегенерироваться» за 20 років. Коли мова йде про відновлення лісів, пошкоджених ураганами, пожежами, найкращим способом управління є бездіяльність (Американські..., 2012, Сухомлинова, 2009).
Як вважає д. с. х. н., зав. лабораторії захисту лісу Українського НДІ лісового господарства і агролісомеліорації Ст. Л. Мєшкова (2010, 2012) «проведення санітарних заходів рідко призводить до поліпшення стану лісів». Її науковими співробітниками були проведені дослідження санітарного стану дубових лісів після проведення вибіркових санітарних рубок. Виявилося, що «після вибіркових санітарних рубок, проведених в осередках комах-листоїдів, санітарний стан дубових насаджень поліпшується лише тимчасово» (Мєшкова, 2011).
Дослідження Ст. Л. Мєшковой показали несумлінність складання лісниками документації для проведення санітарних рубок. Наприклад, нерідко звітності площа вогнищ соснових пильщиків перевищує площу соснових лісів у лісництві (Мєшкова, 2012). Що ж стосується старого сухостою, то він не є горючим матеріалом, так як дрібні гілочки, кора там вже обсипалися, впали на землю. Більш того, старі сухі дерева затінюють грунт, сприяють збереженню вологи в ґрунті, поблизу старих сухих дерев швидше розвиваються молоді дерева (Мєшкова, 2012).
Санітарні рубки в природних заповідниках України незаконними, так як порушують:
Статті 15, 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», які забороняють в природних заповідниках порушення умов оселення та гніздування диких тварин, а також природний розвиток природних процесів і явищ.
Статтю 39 Закону України «Про тваринний світ», що вимагає забезпечувати охорону місць перебування та умов розмноження тварин при лісогосподарських заходах.
Статтю 27 Закону України «Про рослинний світ», яка забороняє технології, які викликають порушення стану та умов проростання рослин.
Санітарні рубки в заповідниках, заповідних урочищах та заповідних зонах НПП, РЛП, БЗ заборонені згідно ст. 16 Закону "про Природно-заповідний фондеУкраины", ст. 65, 67 Лісового кодексу України та ст. 256 Податкового кодексу України (обгрунтування наступне – Відповідно до статті 16 Закону про ПЗФ, у природних заповідниках (а також в заповідних зонах національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, біосферних заповідників та заповідних урочищах) заборонені всі види лісокористування". Згідно ст. 65 Лісового кодексу України, лісокористування може бути двох видів-загальне та спеціальне. Згідно ст. 67 цього кодексу, одним з видів спеціального лісокористування є заготівля деревини. Згідно ст. 256 Податкового кодексу України, до спеціального лісокористування належить заготівля деревини під час санітарних вибіркових і суцільних санітарних рубок.
Таким чином, вибіркові санітарні та суцільні санітарні рубки відносяться до видів лісокористування і повинні бути заборонені у природних заповідниках і заповідних зонах).
5. Статтю 20 Закону України «Про Червону книгу України», яка свідчить про відповідальності винних у погіршенні умов існування (зростання) видів тварин і рослин, занесених в Червону книгу України.
6. Статтю 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка приваблює до відповідальності винних у погіршенні умов існування (зростання) тварин і рослин, занесених в Червону книгу України. Стаття 87 цього Кодексу привертає до відповідальності винних у порушенні вимог охорони місць існування тварин.
7. п. 4-А, статті 3 Конвенції про охорону мігруючих видів тварин, який потребує охорони місця мешкання тварин, занесених у списки цієї Конвенції (орлан-білохвіст).
8. п. Д статті 8 Конвенції про охорону біологічного різноманіття, який зобов'язує налагодити охорону природних місць існування видів флори і фауни та збереження популяцій видів у природних умовах.
9. п. 4 статті 3 Угоди про збереження кажанів в Європі, який зобов'язує приймати необхідні дії з метою охорони кажанів.
10. У зв'язку з входженням України в Євросоюз, порушуються ст. 2, 4, 5 Директиви Ради Європи «Про охорону диких птахів» від 2.04.1979 р. і ст. 6, 12, 13 Директиви Ради Європи «Про охорону місць існування та дикої фауни і флори» від 21.05.1992 р.
11. 29 жовтня 1996 р. Україна приєдналася до Конвенції про охорону дикої фауни і флори і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція).
Бернська конвенція – одна з найбільш ефективних міжнародних природоохоронних конвенцій. У ній є список 2 (рідкісні тварини), які підлягають безумовній охороні, згідно ст. 6 даної Конвенції.
Пункти А, Б, В, Г статті 6 Бернської конвенції забороняють всі форми навмисного вбивства даних видів тварин, навмисні збитки
місцям виведення потомства або відпочинку чи їхнє знищення, навмисне порушення спокою дикої фауни, особливо у період виведення або вирощування потомства, умисне знищення яєць.
Під дію статті 6 Бернської конвенції підпадають і санітарні рубки лісу в заповідниках та інших об'єктах ПЗФ, коли вирубуються дуплисті трухляві дерева, прибираються трухляві пні, купи хмизу, які слугують місцями гніздування багатьох рідкісних видів тварин.
У список 2 Бернської конвенції входять наступні 118 видів тварин, які страждають від санітарних та інших рубок у заповідниках та інших об'єктах ПЗФ.
- 1 вид плазунів – болотна черепаха;
- 5 видів комах – жук-самітник, вусач великий дубовий західний, вусач альпійський, плоскотелка красива, златка блискуча;
– 4 види земноводних – тритон карпатський, гребінчастий, ропуха очеретяна, жаба гостроморда;
- 15 видів ссавців – ведмідь бурий, кіт лісовий, полівка татранська, нічниці Бехштейна, Наттерера, ставкова, Брандта,
Вусата і водяна, ушаны сірий і бурий, широковух європейський, вечорниці руда, велетенська і мала;
- 93 види птахів - сплюшка, сичі мохноногий, горобиний, домовик, сова сіра, довгохвоста, бородата, вухата, дрізд-белобровик, глухар, сірий журавель, пугач, одуд, сиворакша, чорний лелека, чапля руда і жовта, блакитна синиця біла, чубатий і велика синиці, чорноголова гаїчка, московка, буроголовая гаїчка, кропивник, горихвістка звичайна; пищуха звичайна, повзик, дятли білоспинний, трипалий, сивий, сирійський, зелений, великий строкатий, середній строкатий і малий строкатий, желна, крутиголовка, скопа, шуліка червоний, змієїд, орел-карлик, підорлики великий і малий, могильник, беркут, орлан-білохвіст, тювик,тетерев'ятник, перепелятник, канюк звичайний, шуліка чорний, осоїд, чеглок, дербник, балобан, курганник, звичайна боривітер, кібчик, мухоловка-белошейка, мала, форель, сіра, корольок червоноголовий і жовтоголовий, славка чорноголова, завирушка лісова і яструбина, вівсянка звичайна, очеретянка сіра, зарянка, чиж, вівсянка звичайна, пересмешка земна, соловей східний, славка сіра, іволга, сорокопуд сірий та жулан, чорний гриф, довгохвоста синиця, ремез, черниш, кедрівка, шишкар ялиновий і сосновий, вівчарик-весничка, ковалик, трещітка, зелена, лісовий коник (Фауна, 2012).
Прес-служба КЕКЦ
