Цієї п’ятниці, 12 травня, в Державному агентстві лісових ресурсів відбудеться конкурс на посаду начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Свої кандидатури на крісло головного керманича лісовими держпідприємствами Чернігівщини виставило дев’ять осіб.
Майже всі вони мають профільну освіту і тривалий час працювали у лісовій галузі і тільки один із них нещодавно потрапив в цю сферу – й одразу ж на посаду генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської облради.
Фінансист та акціонер підприємств, що належать олігархам Ренату Ахметову й Костянтину Жеваго, Сергій Бойцун, знехтувавши довірою більшості депутатського складу облради, в останній момент подав власну кандидатуру на конкурс в Держлісагенстві.
Яка справжня причина такого рішення і хто ховається за спиною маловідомого мільйонера?
Боротьба за крісло начальника Чернігівського ОУЛМГ – це боротьба за ресурси. На Чернігівщині вони колосальні: тільки у підпорядкуванні державних лісгоспів понад 417 тисяч гектарів лісу, а ще – інфраструктура, переробка, виробничі цехи, склади, новітня техніка тощо.
Державне лісове господарство – це галузь із мільйонними оборотами. Лише за минулий рік лісогосподарські підприємства краю внесли до державного і місцевих бюджетів та до Пенсійного фонду платежів на суму в понад 227 млн грн.
Чернігівське лісове господарство трусило давно: колишній керівник ОУЛМГ Валерій Лозицький потрапив під вибірковий люстраціний прес одразу після Майдану, після нього в кріслі начальника надовго ніхто не затримувався, а якщо і керували, то тільки з позначкою «т.в.о».
Боротьба за посади розгорнулася не лише в Чернігові, але і у відокремлених підрозділах лісового та мисливського господарства. Найбільш відомий і кричущий факт лобіювання інтересів окремих бізнес-груп – останнє призначення в крісло директора ДП «Корюківське лісове господарство» В’ячеслава Чижа. Після численних страйків працівників держпідприємства молодого т.в.о. директора, який навіть спеціальності відповідної не мав, таки зняли.
Зрештою, після кількарічної невизначеності і, ймовірно, торгів, в Держлісагенстві вирішили організувати конкурс на посаду головного над чернігівськими лісівниками.
Інформація про кандидатів на посаду начальника Чернігівського ОУЛМГ нині розміщена на офіційному сайті Держлісагенства:
http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=179625&cat_id=176902Донедавна претендентів було вісім, але в останній момент намалювався дев’ятий – заможний, впливовий і… без профільної освіти. Темна конячка Сергій Степанович Бойцун з’явився на теренах Чернігівщини менш як півроку тому.
Після «дворцевого» перевороту в Чернігівській облраді молоді аксакали позбавили старе керівництво впливу, забравши в них два найбільш прибуткові комунальні підприємства – «Ліки України» та «Чернігівоблагроліс». В підпорядкуванні останнього – 18 агролісгоспів, які обслуговують близько 190 тисяч гектарів лісу.
Більшістю голосів депутати затвердили на посаду генерального директора невідомого широкому загалу Сергія Бойцуна, який одразу ж кинувся проводити інвентаризацію в усіх комунгоспах, але так і не виставив жодного куба деревини на відкриті торги.
Більше того, структурні підрозділи КП «Чернігівоблагроліс» почали збувати деревину за значно заниженими цінами. Офіційно куб сосни першого сорту в комунгоспах коштує 800 гривень, для порівняння – в структурних підрозділах Чернігівського ОУЛМГ аналогічну деревину збувають по 1300 гривень за куб. Цікаво, з чого б така небачена щедрість?
Але ситуація проясниться, коли заглянути в біографію та декларацію претендента:
https://declarations.com.ua/declaration/nacp_418d8b8c-15b3-4c21-8f0d-8a665129b239Сергій Степанович Бойцун закінчив інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю міжнародні валютно-кредитні і фінансові відносини. Тобто до лісової галузі він навіть опосередкованого стосунку не має. І ніколи раніше не мав.
Можна лише здогадуватися, чиї апетити буде вдовольняти успішний фінансист, очоливши потужну лісогосподарську структуру. Зрештою, у його декларації все й так написано.
Попри офіційну зарплату та соціальні виплати пан Бойцун задекларував чималий дохід від інвестицій. Так, згідно офіційної декларації, виторг на тендерах компаній, в яких Сергій Бойцун є беніфеціаром складає понад 61 мільйон гривень. За 2016 рік компанії, в яких претендент на посаду начальника Чернігівського ОУЛМГ є акціонером, отримали прибутків від тендерів на суму 10 мільйонів 671 тисяча гривень.
З початку 2017 року ця цифра перевищила 10 мільйонів 374 тисячі гривень. Найбільшу суму доходів від дивідендів – понад 60 мільйонів гривень, Сергій Бойцун заробив як акціонер ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», найбільшого в Європі високотехнологічного коксохімічного підприємства, що входить до групи гірничо-металургійних компаній «Метінвест» Рената Ахметова.
Впродовж 2012-2013 років він активно скуповував акції крупних промислових гігантів і структури Ахметова стали його найбільш вигідною інвестицією. Окрім кокосхіма, Сергій Бойцун скупив акції ПАТ «Металургійний завод «Азовсталь», що також входить до складу металургійного дивізіону ахметівського «Метінвесту».
А 14 березня 2013 року Бойцун став акціонером ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» – одного з найбільших підприємств гірничодобувної промисловості України та СНД. Відомо, що комбінат належить компанії «Ferrexрo», що контролюється іншим олігархом Костянтином Жеваго.
У той самий день, 14 березня 2013 року, Сергій Бойцун купує акції ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод», що спеціалізується на випуску вантажних залізничних вагонів і входить в концерн «Омега» Сергія Тарасенка. Всього за рік ставка, зроблена Бойцуном, програла. ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» – це одна з найбільш невдалих інвестицій Сергія Бойцуна, оскільки нині на підприємстві розташована база бойовиків, а частину обладнання вже встигли вивезти до Росії.
Виникає логічне запитання навіщо мільйонеру посада державного клерка, до того ж посада вузькопрофільна? Чиї інтереси відстоюватиме бізнес-партнер одіозних олігархів і чи не залишиться Чернігівщина без лісів в результаті приходу до влади подібного роду спеціалістів?
Численні повідомлення про львівське сміття у волинському лісі чи на території сільських рад стали для нас уже «звичними». Особливо у вихідні. Цього разу епіцентром сміттєвих подій стала Горохівщина.
