Минуло тижня Уряд презентував дорожню карту реформи сектору держпідприємств. Сама по собі наявність нового підходу, який базується на усвідомленні вкрай низької ефективності державного управління, є безумовним позитивом. Але, як це часто буває в Україні, перемога рідко приходить без зради.
Карта реформ демонструє певну градацію підприємств з їх розподілом від стратегічних до таких, що потребують ліквідації. Найбільш цікавим пунктом в даній класифікації є концесія, яка торкнеться 359 об’єктів, зокрема аеропорту Бориспіль, Львівського аеропорту, автодорів та 333 об’єктів лісового господарства.
Для тих, хто не зіштовхувався з даним терміном раніше, концесія - це договір про передачу в тимчасову експлуатацію державних господарських об’єктів чи об’єктів територіальних громад. Відповідно постає питання, чим концесія може загрожувати лісовому господарству нашої країни і в чому ж приховується небезпека?
Розпочати варто з того, що, коли мова йде про лісові господарства, то перш за все вона йде не про техніку чи будинки лісників, а про ліс. Ліс який потребує обліку. Так от, останній раз повноцінний облік лісів Держлісагентства проводився аж 1996 року і торкався він 73% лісового фонду, бо саме така доля знаходиться під державним контролем. Наступний вибірковий облік проводився 2011 року. І далі тиша. Отже, на підставі яких актуальних даних будуть проводитись подальші дії з концесії, якщо таких просто немає? Як буде розрахована цінність ресурсу, який піде в концесію, якщо ми навіть не знаємо скільки його?
Іншою важливою проблемою є лісгоспи та земля. Більшість господарств Держлісагентства досі не мають сертифікату на землю, таким чином відповідні землі автоматично потрапляють під ризик відчуження приватними особами.
Як буде працювати за таких умов Лісовий Кодекс, який прописаний під ДП? Як держава буде здійснювати охорону, слідкувати за відновленням і рубками лісів? Вона і за поточних умов робить це кепсько, а тепер взагалі залишиться без важелів впливу.
Перед тим як віддавати дані об’єкти в концесію потрібно провести незалежний аудит 333 лісгоспів, щоб оцінити їх як цілісний майновий комплекс, на який, звісно, в держави немає грошей. В такому випадку найбільш очікуваним є варіант, що даний аудит буде замовляти потенційний концесіонер. На чию користь буде проведений цей аудит можна навіть не сумніватись.
Давайте не забувати, що лісгоспи - це ще й бурштин, а не тільки ліс. І створення умов по фактичному виводу лісгоспів з-під державного контролю просто наштовхує на думку, що коли не можеш чи не хочеш боротись з проблемою, просто очоль її.
Чи торкнеться концесія лісгоспів Південних регіонів, які переживають скрутні часи? Близько 60 є боржниками в багатьох напрямках. Чи під концесію підуть тільки ті лісгоспи, які й так непогано існують?
Поки запитань і занепокоєнь набагато більше ніж відповідей.
Але абсолютно очевидним є той факт, що проведення обліку лісів, впровадження електронного обліку деревини, вирішення проблеми штрафу за незаконні рубки, який складає 170 гривень, боротьба з незаконним вивозом деревини з країни - це пріоритетні напрямки в яких потрібно діяти, а не займатись ще більшим загостренням проблеми.
Що хочеться сказати у підсумку. Рішення, які вплинуть безпосередньо чи опосередковано на всіх громадян, наприклад через стан довкілля, які несуть величезні ризики для національної економіки, не можна приймати без добре підготовленої “домашньої роботи”. Я сподіваюсь, що урядовці нарешті усвідомлять: лібералізація - це добре, коли вона здійснюється з урахуванням усіх ризиків та державного інтересу, а не задля взаємних лайків в фейсбуці.
Віталій Безгін, site.ua
http://strelaua.com/vlast-ukraina/kontsesiya-ta-ukrayinskiy-lis-rubati-po-novomu-abi-triski-letili-z-ukrayini.html
