Лісівники через "помилку" в держбюджеті скидаються на зарплату один одному. Площа лісових пожеж в Україні зросла в 10 разів. А кількість кадрів зменшилася прямо пропорційно. Лісників сходу та півдня забули записати в програму видатків державного бюджету. Свою зарплату змушені перераховувати для них лісники заходу та центру України. А це незаконно. Випуск ТСН.
ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
влада обвалила лісову галузь в Україні
ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ
Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів
Орест ФУРДИЧКО
Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні
РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?
Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ
Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?
12 серпня 2017
ЛІС ЦІНОЮ В МІЛЬЯРДИ: ВСІ УКРАЇНСЬКІ ДЕРЕВА МОЖУТЬ ВІДДАТИ В КОНЦЕСІЮ
Тим часом половина лісників країни не отримує зарплатні через помилку чиновників.
Площа лісових пожеж в Україні зросла вдесятеро, а кількість кадрів охоронців лісу зменшилася прямо пропорційно. Лісників сходу та півдня забули записати в програму видатків державного бюджету, тож тепер свою зарплату змушені перераховувати для них лісники заходу та центру України, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Леонід Прокопюк завідує Фастівським лісом 35 років і увесь цей час він віддавав зарплату лише дружині. Але вже півтора року змушений ділитися з колегами, бо ті не отримують зарплату – коли формували держбюджет, про них забули. "Це десь 800-900 гривень. Це я вже 2800 десь віддав", - каже він.
ВІДЕО Лісівники через "помилку" в держбюджеті скидаються на зарплату один одному
ТСН. 19:30 Вчора, 20:56
Лісники Миколаївщини, Херсонщини Одещини та інших регіонів неодноразово зверталися по гроші і до Верховної Ради, і до Кабміну, доходило і до президента – але там на зарплату іншим не скидаються, допомагає тільки лісове братство. "Управління лісового та мисливського господарства з початку року нам вже перерахувалися з трьох областей більше 5 мільйонів – це допомога", - розповів начальник Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Величко.
До ТСН потрапила так звана рознарядка – таблиця, хто з прибуткових лісгоспів і скільки має виділити на підтримку злиденних регіонів. Ідеться про десятки мільйонів неофіційних гривень. У Держлісагентстві визнають, що така допомога є, але кажуть, що вона не примусова, а добровільна. "Держлісагентство не надсилає зобов'язуючих листів. Це нонсенс. Це не лист – там немає підпису, шапки", твердить заступник голови відомства Володимир Бондар.
Через недофінансування люди звільняються – у херсонських лісах на 124 тисячі гектарів залишилися 33 лісники. Натомість кількість пожеж у порівняні з минулим роком виросла в 5 разів, а їх площа – в 10 разів. Кабмін тим часом вирішив підшукати для лісу нового господаря – приватного. Мінекономіки підрахувало, що в Україні 333 лісових господарства, і якщо влада їх таки вирішить продати, то вже тільки з одного дерева новий власник збере непоганий урожай. "Мінімум десять тисяч гривень, якщо його розпиляти і зробити продукцію з нього – гарне дерево", - каже директор навчально-наукового інституту лісового господарства Петро Лакида.
Ліс у Фастові його головний лісничий оцінює в понад мільярд. Адепти концесії лісів іще не порахували майбутні прибутки для держави, та й узагалі не впевнені в своїх намірах. Щоби віддати ліси в концесію – потрібно цілком змінювати законодаство. У відповідь на уточнювальне запитання автор ідеї - заступник міністра - ображається. "Вимушений припиняти цей діалог, тому що ви намагаєтеся розвести мене на те, що відбувається якась халепа. Тут немає зради. Я шкодую, що у нас ця розмова, я вам чесно скажу", - заявив Максим Нефьодов.
Читайте також: Масштаби вражають: жук-короїд масово знищує українські ліси
Боротьбу з браком кадрів, лісовими пожежами та безгрошів'ям вирішили відкласти доти, доки не вирішать принципового питання – здавати ліс у концесію чи ні. В уряді обіцяють визначитися до кінця цього року.
Кореспондент ТСН Ольга Василевська Більше читайте тут: https://tsn.ua/groshi/lis-cinoyu-v-milyardi-vsi-ukrayinski-dereva-mozhut-viddati-v-koncesiyu-974992.html
Реформування лісівництва: від декларацій до практичних дій
За роки незалежності в Україні декларації про реформування її лісового господарства так і не стали мотиваційним чинником для кардинальних дій.
За роки незалежності в Україні періодичні декларації про реформування її лісового господарства так і не стали мотиваційним чинником для кардинальних дій. Наслідки перманентного "реформування" до позитивних зрушень не привели. Суттєвим стримуючим прогрес фактором у цьому питанні є також недосконалість вітчизняного земельного, податкового і лісового законодавства.
Протягом чверті століття проголошуване реформування відбувається під гаслом "державне управління лісами", що стартувало ще далекого 1918-го, а за часів незалежності модифікувалось у "державне регулювання та управління у сфері лісових відносин". Зміст його полягає у тому, що "основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів". Для допитливих зазначимо, що у наведеній цитаті повторюються норми останньої чверті ХХ ст., яких не було у складі нормативно-правових актів з лісівництва дореволюційного періоду. До того ж термін "відтворення лісів" не є синонімом терміна "відтворення лісу". Виходить, що згадану галузь просто "винайшли" для підміни терміна "лісівництво" як галузь рослинництва, об'єктом праці для здійснення якого є "земля, земельні угіддя".
Отже, норму цю механічно перенесено з Лісового кодексу Української РСР: "Державна власність на ліси… становить основу лісових відносин, тобто суспільних відносин у галузі використання, відтворення та охорони лісів, і є головною передумовою раціонального ведення лісового господарства". Вираз "державна власність на ліси", поняття "ліс" та інші, які було встановлено Державним стандартом, діяли тривалий час і нині є чинними. Врешті-решт, маємо факт вихолощення змісту лісівництва як галузі рослинництва і землеробства, його чи не найголовнішої норми щодо "правильного лісового господарства", закладеної ще за царських часів: "…вилучення із лісів постійної найвищої прибутковості при не виснажливості користування і можливому різносторонньому і повному задоволенні потреб у лісі й лісових матеріалах населення, сільського господарства, промисловості та торгівлі".
На жаль, у Лісовому кодексі України (ЛКУ) встановлюється зовсім інше. Не ставиться завдання вирощування лісу як головної продукції агроекологічного лісівництва і головного джерела лісового доходу. Діюча сьогодні норма — словоблудство, бо не визначає лісівництво як галузь рослинництва і вирощування лісу "для потреб населення, промисловості й ринку".
Важливо: якщо термін "ліс" вживається відносно ділянки землі, що вкрита лісовою деревною рослинністю, і має форму множини, це є лісовою екосистемою. У чинному Лісовому кодексі термінам (поняттям) "лісові екосистеми" і "лісівництво" місця взагалі не знайшлося.
Висновок: закладені в ЛКУ норми свідомо спрямовані на підміну поняття "землекористування" у галузі лісівництва терміном "лісокористування". Як об'єкт управління встановлюється збірне — "забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів". До того ж без розмежування їх з початку і кінця, вбачаючи ліс як об'єкт природного походження періоду XVII-XVIII ст. Чомусь у Лісовому кодексі не визнається чинність норм Земельного кодексу про те, що "віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади… та органів місцевого самоврядування" (ЗКУ,
ст. 20). Незрозуміло, чому ЛКУ встановлює іншу норму: "До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га". Авторів ЛКУ не засмутило навіть те, що насадження лінійного типу (а це переважно полезахисні лісові смуги та захисні насадження вздовж доріг, яруг тощо) розміщуються у межах інших власників/постійних землекористувачів — юридичних чи фізичних осіб. Облік їх у складі "лісового фонду" за терміном радянських часів — засіб експансії лісового господарства за межі галузевих повноважень. Чинним Лісовим кодексом визначаються навіть повноваження Верховної Ради, вищих органів державної влади і органів регіонального та місцевого самоврядування (ст. 26, 27, 29 і 30), яким зовсім не місце в цьому кодексі.
Деревні ресурси губляться десь між "технічними, лікарськими та іншими продуктами лісу" (ст. 6 ЛКУ). Не наголошується, що ліс є головною продукцією лісівництва і головним джерелом валового доходу лісогосподарського виробництва. Технічні, лікарські рослини, послуги і функції, економічною мовою відомі раніше, як супутні лісівництву і другорядні лісові матеріали, є "продуктами лісу". Згадку про лісові ресурси державного значення містить тільки Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", без будь-якої їх конкретизації. Розробники Лісового кодексу пішли ще далі і встановлюють: "До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів… що використовуються для задоволення суспільних потреб".
Та все ж таки нагадаю читачам і широкому колу керівників в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, що щорічні обсяги вилучення лісових ресурсів (деревини у стані росту) по Україні становлять 18–20 млн м3. Вони відомі у науці з лісівництва як рубки головного користування (РГК). Зазначений обсяг є досить обґрунтованим, у тому числі за матеріалами таксації лісу і лісовпорядкування тільки у межах суб'єктів-землекористувачів державного лісівництва. Саме цим має перейматися Держлісагентство України та регіональні його органи, технічні й наукові служби.
Практика українського лісівництва пішла іншим шляхом. До ресурсів державного значення, за тим же Законом "Про охорону навколишнього природного середовища" (підпункт "ж" ст. 39), віднесені "дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України…". Завдяки цьому в Україні замість минулого "лісове господарство" як цільове призначення землекористування "реформування" пішло шляхом розширення повноважень (і штату!) обласних органів управління: було утворено обласні управління лісового та мисливського господарства. Вище було зазначено, що надходження фінансового доходу за використання об'єктів мисливської фауни аж ніяк не можна порівняти з надходженнями за вилучення деревини. Більш того, обсяги реалізації тих об'єктів у звітній інформації "Щодо підсумків роботи підприємств Держлісагентства за 2015 рік" не висвітлені взагалі. Є тільки інформація про надходження протоколів (2343 протоколи) про те, що вони становлять 81,1% "до всієї кількості протоколів". Додається таблиця, що аж ніяк не свідчить про рівнозначність мисливського господарства з лісовим. Показано, що стягнуто штрафів за порушення правил із полювання в розмірі 407,1 тис. грн, що, певно, набагато менше від заробітної плати штатних працівників державних лісгоспів. Адже в усіх обласних управліннях мисливство очолює заступник начальника управління у рангу генерала державної лісової охорони лісів з підпорядкованими йому службами — замість посади "мисливствознавець" у дореформений час.
Використання лісових ресурсів висвітлено ширше. Зазначено, що "заготовлено 7,4 млн куб. м ліквідної деревини від рубок головного користування" (розд. 4 звіту). Це становить близько 1 куб. м/га площі земель, наданих на праві постійного користування підприємствам державного лісівництва. Гранично мало, в тому числі порівняно із середньорічним приростом деревини (близько 4 куб. м/гаЗЛ), а також порівняно із сусідніми європейськими країнами зони помірного клімату (Австрія — 5,8 куб. м/га, Данія — 5,0, Польща — 3,7, Угорщина — 3,5, ФРН — 4,8 куб. м/га) за даними ЄЕК/ФАО ООН 2000 р. Україна за тим же джерелом мала рівень 1,42 куб. м/га, що становить 35,6% від щорічного приросту.
Висновок: Лісовим кодексом і українським законодавством узагалі не визначається зміст головної продукції лісівництва. Це призвело до формування тіньових механізмів вилучення деревини та виробництва лісових матеріалів.
З наведеного правомірно зробити висновок, що поділ вилучення деревини із лісових екосистем на ресурси державного і місцевого значення, тим більше з їх розподілом за різними видами лісівничого призначення і спрямування (деревина, заготовлена… під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів тощо), є просто зайвим для статистики державного рівня. До того ж термін "деревина заготовлена" граматично і по суті не є коректним. За чинними стандартами виробляють не деревину, а лісові матеріали.
Зовсім інша справа зі ст. 256.3. "Ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюються у таких розмірах…". Нелогічно і не відповідає попередньому майже двохсотрічному досвіду лісівництва: в різні часи деревину продавали на корені, тобто у стані росту, бо процес розроблення лісосічного фонду є складним промисловим виробництвом, що потребує використання машин і механізмів зовсім іншого призначення, ніж у лісогосподарському виробництві.
Зрозуміло, для лісозаготівельників лісосічний фонд є предметом праці, тому вони самостійно і на свій розсуд мають право його розробляти з урахуванням ринкового попиту, а також дотриманням лісівничих норм і правил. У разі, коли лісозаготівельник має сплачувати так звану рентну плату за заготовлені лісові матеріали, у нього завжди виникатиме спокуса якомога більше лісових матеріалів відображати у складі "заготівлі" з їх низьким рівнем рентної плати. Адже ніякі фіскальні чи господарські органи не в змозі це контролювати. Включаються численні тіньові механізми, і, як наслідок, власник деревини у стані росту (держава) постійно залишається ошуканим. Найкращим свідченням цього є, наприклад, окремі відомості статистичного обліку за 2014 р. (див. табл.). У заголовку напівжирним шрифтом наведено назву, яка відповідає сучасному змісту складу лісових матеріалів як товарної продукції лісозаготівель.
Не можна не звернути уваги й на те, що за згаданою звітністю по Україні 55% лісових матеріалів під назвою "паливна деревина, включаючи деревину для виробництва деревного вугілля", є "дров'яна деревина" за Податковим кодексом (ст. 256.3.1). Це — показник нетаксації деревини на пні, бо, наприклад, для соснових лісонасаджень він не може перевищувати 10–15% за давно розробленими наукою сортиментними таблицями. Немає логічного пояснення тому, що за багато років із часу впровадження зазначеної держзвітності за формою 3-ЛГ (річна) ніхто з наукового і галузевого менеджменту на це, на жаль, не звернув уваги.
Адже за сортимент "паливна деревина" рентна плата, що визначена ПКУ, майже у десять разів менша порівняно з лісоматеріалами категорії ділової деревини "дрібні", у 25 разів — категорії "середні", у 40 разів — категорії "великі". Ці тонкощі "ринкових механізмів" для широкого загалу не становлять, мабуть, інтересу. Чого не можна сказати про органи державної влади і органи місцевого самоврядування, галузевих менеджерів, учених, наукові установи і заклади, їх наукову і моральну гідність.
Прикрим є ще й те, що "винахід" категорії "заготівля паливної деревини" охопив усю Україну, у тому числі у межах суб'єктів державного лісівництва по всіх регіонах.
Для прикладу, в Японії, лісистість якої близько 68%, загальна площа земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) становить 25,3 млн га, загальний запас деревини — 1,9 млрд куб. м і тільки 1% із заготовленої деревини припадає на дрова. В Україні лісистість території становить близько 17%, загальний запас деревини — 2,1 млрд куб. м, вихід дров'яної деревини при лісозаготівлі, за останніми статистичними даними, — 55,5%. Коментарі зайві: чому живемо бідно, бо… На мою думку, це повинно перш за все зацікавити правоохоронні органи — куди подівається ділова деревина? Може, саме з цього необхідно розпочинати реформування галузі?
Реформування у лісовому господарстві України, що здійснюється з 1991 р., не досягло завдань, які були визначені постановою ВР УРСР від 18 грудня 1990 р. №563-XII. У галузі українського лісівництва спостерігався зворотній процес —одержавлення управління. Служби Держлісагентства проводили одержавлення не тільки лісового, а й мисливського господарства, не переймаючись питаннями економічно ефективного реформування і переведення фінансування на засади ринкової економіки — ідентифікація землекористування, самоокупність і прибутковість господарювання. Лісівництво як галузь рослинництва і землеробства залишається державним, постійно дотаційним.
Лісовий кодекс України як головний нормативний акт галузевого призначення виявився непридатним для здійснення на його основі реформування лісового господарства і переведення його на засади ринкової економіки. Інформація щодо статистичних спостережень залишається вкрай розпорошеною і не розкриває реального стану і, тим більше, шляхів підвищення економічної ефективності лісогосподарського виробництва. Причиною останнього є відсутність особистої зацікавленості технічних служб і їх керівників спрямовувати господарську діяльність на забезпечення самоокупності й прибутковості господарювання.
Для справжнього реформування лісового господарства України і переведення його на засади ринкової економіки необхідно впровадити радикальні заходи. На урядовому засіданні від 4 липня 2017 р. (протокол №43) перед Мінагрополітики, Мінприроди, Держлісагентством та іншими зацікавленими міністерствами і відомствами були поставлені вимоги і завдання підвищити ефективність управління галуззю, розробити стратегію реформування управління лісовим господарством. Для цього насамперед потрібно:
1. Переглянути норми чинного ЛКУ.
2. Терміново розробити закон України "Порядок використання земель лісогосподарського призначення" (статут) на виконання положень Земельного кодексу України (п. 2 ст. 57).
3. В основу нового закону покласти раціональні й випробувані принципи польського закону (Ustawa) про ліси (1991 р.), а саме:
— державні ліси покривають свої видатки з особистих доходів і ведуть лісове господарство за принципом фінансової самостійності (ст. 50 закону Польщі);
— видатки на утримання Генеральної дирекції державних лісів і регіональних дирекцій державних лісів фінансуються із внесків, які обтяжують витрати діяльності лісництв (п. 1 ст. 53);
— основою оподаткування лісовим податком є кількість земельних угідь (га) у їх перерахунку на умовну площу залежно від продуктивності ґрунту за класами бонітету земель лісових і згідно з даними лісовпорядкування, тобто незалежно від обсягів вилучення деревини і виробництва лісових матеріалів.
4. Визнати публічно і законодавчо закріпити певним нормативно-правовим актом, що об'єктом праці для здійснення агроекологічного лісівництва є земля, земельні угіддя, що надані власникам/постійним землекористувачам як категорія землекористування "землі лісогосподарського призначення", з дотриманням норм земельного законодавства.
5. Опрацювати і прийняти для апробації спрощену форму держзвітності про лісогосподарську діяльність, у тому числі з показниками зміни загальної площі земель лісових і лісових екосистем, а також видатків на ведення лісового господарства порівняно з надходженнями валового доходу, з обчисленням рентабельності виробництва у межах ідентифікованого землекористувача з лісівництва.
Група вчених Національної академії аграрних наук України вже зверталася з такими пропозиціями до вищого керівництва держави, але все звелося до відповіді Держлісагентства, що в них усе добре і ніяких змін їм не треба.
Ми вже доводили, що об'єктом праці у лісівництві є земля, а не деревина. Настав час практичних дій.
За роки незалежності в Україні періодичні декларації про реформування її лісового господарства так і не стали мотиваційним чинником для кардинальних дій. Наслідки перманентного "реформування" до позитивних зрушень не привели. Суттєвим стримуючим прогрес фактором у цьому питанні є також недосконалість вітчизняного земельного, податкового і лісового законодавства.
Протягом чверті століття проголошуване реформування відбувається під гаслом "державне управління лісами", що стартувало ще далекого 1918-го, а за часів незалежності модифікувалось у "державне регулювання та управління у сфері лісових відносин". Зміст його полягає у тому, що "основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів". Для допитливих зазначимо, що у наведеній цитаті повторюються норми останньої чверті ХХ ст., яких не було у складі нормативно-правових актів з лісівництва дореволюційного періоду. До того ж термін "відтворення лісів" не є синонімом терміна "відтворення лісу". Виходить, що згадану галузь просто "винайшли" для підміни терміна "лісівництво" як галузь рослинництва, об'єктом праці для здійснення якого є "земля, земельні угіддя".
Отже, норму цю механічно перенесено з Лісового кодексу Української РСР: "Державна власність на ліси… становить основу лісових відносин, тобто суспільних відносин у галузі використання, відтворення та охорони лісів, і є головною передумовою раціонального ведення лісового господарства". Вираз "державна власність на ліси", поняття "ліс" та інші, які було встановлено Державним стандартом, діяли тривалий час і нині є чинними. Врешті-решт, маємо факт вихолощення змісту лісівництва як галузі рослинництва і землеробства, його чи не найголовнішої норми щодо "правильного лісового господарства", закладеної ще за царських часів: "…вилучення із лісів постійної найвищої прибутковості при не виснажливості користування і можливому різносторонньому і повному задоволенні потреб у лісі й лісових матеріалах населення, сільського господарства, промисловості та торгівлі".
На жаль, у Лісовому кодексі України (ЛКУ) встановлюється зовсім інше. Не ставиться завдання вирощування лісу як головної продукції агроекологічного лісівництва і головного джерела лісового доходу. Діюча сьогодні норма — словоблудство, бо не визначає лісівництво як галузь рослинництва і вирощування лісу "для потреб населення, промисловості й ринку".
Важливо: якщо термін "ліс" вживається відносно ділянки землі, що вкрита лісовою деревною рослинністю, і має форму множини, це є лісовою екосистемою. У чинному Лісовому кодексі термінам (поняттям) "лісові екосистеми" і "лісівництво" місця взагалі не знайшлося.
Висновок: закладені в ЛКУ норми свідомо спрямовані на підміну поняття "землекористування" у галузі лісівництва терміном "лісокористування". Як об'єкт управління встановлюється збірне — "забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів". До того ж без розмежування їх з початку і кінця, вбачаючи ліс як об'єкт природного походження періоду XVII-XVIII ст. Чомусь у Лісовому кодексі не визнається чинність норм Земельного кодексу про те, що "віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади… та органів місцевого самоврядування" (ЗКУ,
ст. 20). Незрозуміло, чому ЛКУ встановлює іншу норму: "До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га". Авторів ЛКУ не засмутило навіть те, що насадження лінійного типу (а це переважно полезахисні лісові смуги та захисні насадження вздовж доріг, яруг тощо) розміщуються у межах інших власників/постійних землекористувачів — юридичних чи фізичних осіб. Облік їх у складі "лісового фонду" за терміном радянських часів — засіб експансії лісового господарства за межі галузевих повноважень. Чинним Лісовим кодексом визначаються навіть повноваження Верховної Ради, вищих органів державної влади і органів регіонального та місцевого самоврядування (ст. 26, 27, 29 і 30), яким зовсім не місце в цьому кодексі.
Деревні ресурси губляться десь між "технічними, лікарськими та іншими продуктами лісу" (ст. 6 ЛКУ). Не наголошується, що ліс є головною продукцією лісівництва і головним джерелом валового доходу лісогосподарського виробництва. Технічні, лікарські рослини, послуги і функції, економічною мовою відомі раніше, як супутні лісівництву і другорядні лісові матеріали, є "продуктами лісу". Згадку про лісові ресурси державного значення містить тільки Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", без будь-якої їх конкретизації. Розробники Лісового кодексу пішли ще далі і встановлюють: "До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів… що використовуються для задоволення суспільних потреб".
Та все ж таки нагадаю читачам і широкому колу керівників в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, що щорічні обсяги вилучення лісових ресурсів (деревини у стані росту) по Україні становлять 18–20 млн м3. Вони відомі у науці з лісівництва як рубки головного користування (РГК). Зазначений обсяг є досить обґрунтованим, у тому числі за матеріалами таксації лісу і лісовпорядкування тільки у межах суб'єктів-землекористувачів державного лісівництва. Саме цим має перейматися Держлісагентство України та регіональні його органи, технічні й наукові служби.
Практика українського лісівництва пішла іншим шляхом. До ресурсів державного значення, за тим же Законом "Про охорону навколишнього природного середовища" (підпункт "ж" ст. 39), віднесені "дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України…". Завдяки цьому в Україні замість минулого "лісове господарство" як цільове призначення землекористування "реформування" пішло шляхом розширення повноважень (і штату!) обласних органів управління: було утворено обласні управління лісового та мисливського господарства. Вище було зазначено, що надходження фінансового доходу за використання об'єктів мисливської фауни аж ніяк не можна порівняти з надходженнями за вилучення деревини. Більш того, обсяги реалізації тих об'єктів у звітній інформації "Щодо підсумків роботи підприємств Держлісагентства за 2015 рік" не висвітлені взагалі. Є тільки інформація про надходження протоколів (2343 протоколи) про те, що вони становлять 81,1% "до всієї кількості протоколів". Додається таблиця, що аж ніяк не свідчить про рівнозначність мисливського господарства з лісовим. Показано, що стягнуто штрафів за порушення правил із полювання в розмірі 407,1 тис. грн, що, певно, набагато менше від заробітної плати штатних працівників державних лісгоспів. Адже в усіх обласних управліннях мисливство очолює заступник начальника управління у рангу генерала державної лісової охорони лісів з підпорядкованими йому службами — замість посади "мисливствознавець" у дореформений час.
Використання лісових ресурсів висвітлено ширше. Зазначено, що "заготовлено 7,4 млн куб. м ліквідної деревини від рубок головного користування" (розд. 4 звіту). Це становить близько 1 куб. м/га площі земель, наданих на праві постійного користування підприємствам державного лісівництва. Гранично мало, в тому числі порівняно із середньорічним приростом деревини (близько 4 куб. м/гаЗЛ), а також порівняно із сусідніми європейськими країнами зони помірного клімату (Австрія — 5,8 куб. м/га, Данія — 5,0, Польща — 3,7, Угорщина — 3,5, ФРН — 4,8 куб. м/га) за даними ЄЕК/ФАО ООН 2000 р. Україна за тим же джерелом мала рівень 1,42 куб. м/га, що становить 35,6% від щорічного приросту.
Висновок: Лісовим кодексом і українським законодавством узагалі не визначається зміст головної продукції лісівництва. Це призвело до формування тіньових механізмів вилучення деревини та виробництва лісових матеріалів.
З наведеного правомірно зробити висновок, що поділ вилучення деревини із лісових екосистем на ресурси державного і місцевого значення, тим більше з їх розподілом за різними видами лісівничого призначення і спрямування (деревина, заготовлена… під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів тощо), є просто зайвим для статистики державного рівня. До того ж термін "деревина заготовлена" граматично і по суті не є коректним. За чинними стандартами виробляють не деревину, а лісові матеріали.
Зовсім інша справа зі ст. 256.3. "Ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюються у таких розмірах…". Нелогічно і не відповідає попередньому майже двохсотрічному досвіду лісівництва: в різні часи деревину продавали на корені, тобто у стані росту, бо процес розроблення лісосічного фонду є складним промисловим виробництвом, що потребує використання машин і механізмів зовсім іншого призначення, ніж у лісогосподарському виробництві.
Зрозуміло, для лісозаготівельників лісосічний фонд є предметом праці, тому вони самостійно і на свій розсуд мають право його розробляти з урахуванням ринкового попиту, а також дотриманням лісівничих норм і правил. У разі, коли лісозаготівельник має сплачувати так звану рентну плату за заготовлені лісові матеріали, у нього завжди виникатиме спокуса якомога більше лісових матеріалів відображати у складі "заготівлі" з їх низьким рівнем рентної плати. Адже ніякі фіскальні чи господарські органи не в змозі це контролювати. Включаються численні тіньові механізми, і, як наслідок, власник деревини у стані росту (держава) постійно залишається ошуканим. Найкращим свідченням цього є, наприклад, окремі відомості статистичного обліку за 2014 р. (див. табл.). У заголовку напівжирним шрифтом наведено назву, яка відповідає сучасному змісту складу лісових матеріалів як товарної продукції лісозаготівель.
Не можна не звернути уваги й на те, що за згаданою звітністю по Україні 55% лісових матеріалів під назвою "паливна деревина, включаючи деревину для виробництва деревного вугілля", є "дров'яна деревина" за Податковим кодексом (ст. 256.3.1). Це — показник нетаксації деревини на пні, бо, наприклад, для соснових лісонасаджень він не може перевищувати 10–15% за давно розробленими наукою сортиментними таблицями. Немає логічного пояснення тому, що за багато років із часу впровадження зазначеної держзвітності за формою 3-ЛГ (річна) ніхто з наукового і галузевого менеджменту на це, на жаль, не звернув уваги.
Адже за сортимент "паливна деревина" рентна плата, що визначена ПКУ, майже у десять разів менша порівняно з лісоматеріалами категорії ділової деревини "дрібні", у 25 разів — категорії "середні", у 40 разів — категорії "великі". Ці тонкощі "ринкових механізмів" для широкого загалу не становлять, мабуть, інтересу. Чого не можна сказати про органи державної влади і органи місцевого самоврядування, галузевих менеджерів, учених, наукові установи і заклади, їх наукову і моральну гідність.
Прикрим є ще й те, що "винахід" категорії "заготівля паливної деревини" охопив усю Україну, у тому числі у межах суб'єктів державного лісівництва по всіх регіонах.
Для прикладу, в Японії, лісистість якої близько 68%, загальна площа земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) становить 25,3 млн га, загальний запас деревини — 1,9 млрд куб. м і тільки 1% із заготовленої деревини припадає на дрова. В Україні лісистість території становить близько 17%, загальний запас деревини — 2,1 млрд куб. м, вихід дров'яної деревини при лісозаготівлі, за останніми статистичними даними, — 55,5%. Коментарі зайві: чому живемо бідно, бо… На мою думку, це повинно перш за все зацікавити правоохоронні органи — куди подівається ділова деревина? Може, саме з цього необхідно розпочинати реформування галузі?
Реформування у лісовому господарстві України, що здійснюється з 1991 р., не досягло завдань, які були визначені постановою ВР УРСР від 18 грудня 1990 р. №563-XII. У галузі українського лісівництва спостерігався зворотній процес —одержавлення управління. Служби Держлісагентства проводили одержавлення не тільки лісового, а й мисливського господарства, не переймаючись питаннями економічно ефективного реформування і переведення фінансування на засади ринкової економіки — ідентифікація землекористування, самоокупність і прибутковість господарювання. Лісівництво як галузь рослинництва і землеробства залишається державним, постійно дотаційним.
Лісовий кодекс України як головний нормативний акт галузевого призначення виявився непридатним для здійснення на його основі реформування лісового господарства і переведення його на засади ринкової економіки. Інформація щодо статистичних спостережень залишається вкрай розпорошеною і не розкриває реального стану і, тим більше, шляхів підвищення економічної ефективності лісогосподарського виробництва. Причиною останнього є відсутність особистої зацікавленості технічних служб і їх керівників спрямовувати господарську діяльність на забезпечення самоокупності й прибутковості господарювання.
Для справжнього реформування лісового господарства України і переведення його на засади ринкової економіки необхідно впровадити радикальні заходи. На урядовому засіданні від 4 липня 2017 р. (протокол №43) перед Мінагрополітики, Мінприроди, Держлісагентством та іншими зацікавленими міністерствами і відомствами були поставлені вимоги і завдання підвищити ефективність управління галуззю, розробити стратегію реформування управління лісовим господарством. Для цього насамперед потрібно:
1. Переглянути норми чинного ЛКУ.
2. Терміново розробити закон України "Порядок використання земель лісогосподарського призначення" (статут) на виконання положень Земельного кодексу України (п. 2 ст. 57).
3. В основу нового закону покласти раціональні й випробувані принципи польського закону (Ustawa) про ліси (1991 р.), а саме:
— державні ліси покривають свої видатки з особистих доходів і ведуть лісове господарство за принципом фінансової самостійності (ст. 50 закону Польщі);
— видатки на утримання Генеральної дирекції державних лісів і регіональних дирекцій державних лісів фінансуються із внесків, які обтяжують витрати діяльності лісництв (п. 1 ст. 53);
— основою оподаткування лісовим податком є кількість земельних угідь (га) у їх перерахунку на умовну площу залежно від продуктивності ґрунту за класами бонітету земель лісових і згідно з даними лісовпорядкування, тобто незалежно від обсягів вилучення деревини і виробництва лісових матеріалів.
4. Визнати публічно і законодавчо закріпити певним нормативно-правовим актом, що об'єктом праці для здійснення агроекологічного лісівництва є земля, земельні угіддя, що надані власникам/постійним землекористувачам як категорія землекористування "землі лісогосподарського призначення", з дотриманням норм земельного законодавства.
5. Опрацювати і прийняти для апробації спрощену форму держзвітності про лісогосподарську діяльність, у тому числі з показниками зміни загальної площі земель лісових і лісових екосистем, а також видатків на ведення лісового господарства порівняно з надходженнями валового доходу, з обчисленням рентабельності виробництва у межах ідентифікованого землекористувача з лісівництва.
Група вчених Національної академії аграрних наук України вже зверталася з такими пропозиціями до вищого керівництва держави, але все звелося до відповіді Держлісагентства, що в них усе добре і ніяких змін їм не треба.
Ми вже доводили, що об'єктом праці у лісівництві є земля, а не деревина. Настав час практичних дій.
Орест Фурдичко
академік НААН, доктор економічних наук, доктор сільськогосподарських наук, професор, директор Інституту.
Синдром меншовартості таки здолав Україну
Серед зареєстрованих в офшорних зонах "дерев'яних" компаній із мінімально можливим, за місцевими законами, статутним капіталом та з англійською транскрипцією, що дедалі частіше вигулькують у соціальних мережах, можна натрапити на фізичних осіб, які є "професійними консультантами по країнах пострадянського простору".
Після прийняття мораторію на експорт круглого лісу вони гостро знадобилися українським "лісовим" ділкам разом із компаніями-фантомами з міжнародною юрисдикцією для простоти бізнес-спілкування та просування українських "дров" на ринки Заходу.
Чому в Україну не йде інвестор?
Майбутні деревообробні комплекси в Україні з іноземними інвестиціями презентуються за всіма законами піару. ЗМІ цитують енергійних менеджерів, влада звітує про чергового "великого інвестора", називаються кубометри готової продукції на рік при виході на проектну потужність, кількість робочих місць, загальна площа виробничих цехів, "сучасні технологічні" рішення в деревообробці, інвестиційна вартість об'єкта, символічна закладка каменя у фундамент майбутнього підприємства, метушня журналістів, фотокамери, рукостискання, шампанське, а в результаті… Після "закладки каменя" "інвестори" і ті, кого вони збираються "інвестувати", задоволені одне одним, роз'їжджаються врізнобіч, а в Європі й Україні з‘являються "компанії" під мало кому зрозумілою назвою. Це і є "фантоми-невидимки", які експортують українську деревину.
У глобальному порівняльному аналізі інвестиційного клімату, в основу якого закладено низку аналітичних досліджень, проведених незалежними організаціями, Україна посідає невисоке місце, порівняно з країнами, в яких збудовано сучасні деревообробні підприємства. Хоча останніми роками вони з‘явились: у Коростені, Костополі, на Закарпатті, Волині. Стримуючими чинниками виступають погано налаштована адміністративна база та тривалий процес отримання різних дозволів і погоджень. Проблеми зі стабільністю постачання деревини теж посідають не останнє місце, а незначна різниця в цінах на неї не завжди компенсує вплив згаданих чинників.
Чи не тому сьогодні глибока деревообробка в Україні є, на жаль, одним із найбільш уразливих місць української економіки, з погляду глобальної конкуренції. Вітчизняним компаніям такого профілю важко, м'яко кажучи, конкурувати із західними партнерами. Їх захист від іноземної конкуренції істотно ускладнений багатьма факторами. Однак не варто забувати про далекосяжну перспективу. Саме жорстка конкуренція з боку західних компаній сприятиме концентрації на ринку глибокої переробки деревини великих українських деревообробних компаній, яким будуть під силу значні фінансові вкладення як у модернізацію виробництва, так і в покращення місцевої інфраструктури.
Що стоїть перешкодою на цьому шляху? Яких змін прагне вітчизняна деревообробка? Повної модернізації приватних лісопереробних підприємств, що мінімізувало б витрати і втрати деревної сировини, розширення асортименту інноваційної продукції. Своєю чергою, державні лісопереробні підприємства мають бути приватизовані, а експорт необробленої деревини з України має бути зведений в адміністративно-законодавчому порядку до мінімуму, щоб, зрештою, він розглядався в нашому суспільстві, в структурах влади і в самому середовищі підприємців як дія, котра суперечить стратегічним інтересам держави. А конкурентною продукцією варто визнавати лише ту, споживчі якості якої можна адаптувати до вимог ринку за порівняно стислий час. Перевагами розвитку будь-якої галузі лісового сектора потрібно вважати її забезпеченість такими видами ресурсів, яких немає в конкурента і які неможливо створити, залучаючи нетрадиційні джерела. Паралельно, для зацікавлення всіх учасників лісових відносин ефективним управлінням лісами, необхідно переходити до лісової ренти.
При цьому слід зазначити, що лісовий кодекс, лісовий кадастр, інші "лісові" документи уряду та Верховної Ради України — це лише правові (не завжди вдалі) механізми реалізації державної політики у сфері лісових відносин. Їх призначення — забезпечити погодження позицій усіх зацікавлених сторін, тому вони мають розроблятися з урахуванням усіх конструктивних думок та пропозицій.
Як з'являються міфи?
Оскільки з 1 січня нинішнього року мораторій на вивезення деревини розширив свою дію на хвойні породи, його противники, в "авангарді" яких виступають державні лісокористувачі (держлісгоспи) та "експерти", котрі їх підтримують, почали штучно підвищувати ціну на сировину й водночас галасувати, що буцім в Україні на неї немає попиту. Далі — більше: ціна на деревину нібито впаде, що вкрай негативно позначиться на господарській діяльності лісгоспів — аж до банкрутств. Однак при цьому скромно замовчується факт, що під мораторій потрапляють лише необроблені лісоматеріали згідно з кодом 4403 державного класифікатора, або ділова деревина. Деревина дров'яна для технологічних потреб і дрова паливні стоять під кодом 4401 і не підпадають під заборону експорту. Саме такий поділ на коди породжує зловживання при експорті лісопродукції під кодом 4401. Ось свіжий приклад. Буквально на кордоні України і Румунії (на території останньої) успішно функціонує потужний виробник ДСП. Підприємство потурбувалося про власний енергоцентр, який працює на українських дровах. За рахунок цієї енергії виробництво має власні теплоносії. Так звані "паливні дрова" з України дешеві самі собою, а коли ще врахувати дешевий український залізничний тариф (для прикладу, транспортування кубометра дров із Житомира до румунського кордону коштує 5—6 євро), то, фактично, українська залізниця перевозить румунському споживачеві деревину втроє дешевше, ніж вітчизняному. Чому? А тому, що вона оформлена як паливні дрова (деревна група 4401). Внаслідок такої "економіки" в Україні зупинено сотні переробних підприємств, ліквідовано тисячі робочих місць, держава втрачає чималі прибутки й виступає сировинною базою для Заходу. Додана вартість переробки створюється не в Україні, а за кордоном. Там-таки осідають і гроші у вигляді зарплат і податків. Підприємство, про яке йдеться, збудувала відома австрійська фірма. Спочатку був задум будувати його в українських Карпатах. Чому так сталося: завод — в Румунії, а сировина — з України? А тому, що в Україні немає експортного мита. З іншого боку, інтереси компанії захищає Євросоюз, чим вона забезпечена від ризиків, яким би піддавалася на території України. Ризиків, штучно створених українськими чиновниками.
І окрема проблема — підвищення ціни на деревину державними підприємствами-лісокористувачами. Які його мотиви? Перший: скористатися дефіцитом сировини для збільшення власного прибутку. Другий: витіснити з ринку деревообробки малий та середній бізнес. Третій: спровокувати ситуацію, коли вартість деревини стане неприйнятною для приватного бізнесу. Обсяг продаж на аукціонах різко впаде, автоматично народжується новий міф: внутрішній ринок не здатний спожити деревину, пропоновану для продажу. Це тоді, коли одним із напрямів, який може продемонструвати помітне зростання вітчизняної деревообробки, повести за собою інші сектори лісової економіки в найближчій перспективі й залучити інвестиції, є виробництво плитних матеріалів, дикту і паливних гранул (останніми роками ставиться акцент на розвиток біоенергетики).
Тим часом лісокористувачі (творці міфів) не відвідують аукціонів і переробляють деревину за собівартістю, яка у 1,5—2 рази нижча від ринкової ціни. Поза тим, Державне агентство лісових ресурсів України (ДАЛР) постійно заявляє про перспективи нарощування власного деревообробного виробництва, "розчищаючи" ринок від малих його гравців.
Тож, оскільки ринок деревини в Україні — це монополія, в якій споживання перевищує пропозицію, чи не назріла необхідність внести його до Закону України "Про природні монополії", що дасть можливість регулювати ціни на деревину на державному рівні? Таке регулювання дозволить підприємцям розробляти свої виробничі плани та проводити модернізацію бізнесу. На місце хаосу прийде розвиток. Іншого виходу немає. Так принаймні вважає чи не абсолютна більшість українського деревообробного бізнесу.
Мораторій набрав чинності з 1 листопада 2015 р., а на сосну — з 1 січня нинішнього, але стандарти, за якими лісокористувачі обліковують заготівлі українського круглого лісу та його експорту, залишилися без змін. Так звані "користувачі" самі заготовляють деревину, самі собі виписують сертифікати, самі собі її вибирають, минаючи аукціони. Такий ринок сприяє систематичному навмисному спотворенню даних під час митного оформлення круглого лісу, підгонці категорій круглого лісу під "потрібні" коди Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) для власних потреб окремих осіб. Чи не найбільш промовисто ці проблеми висвітлені 1 червня нинішнього року експертом Михайлом Попковим на круглому столі "Стан і проблеми лісового сектора України: попередні підсумки аналізу" програми ПРОФОР (проект технічної допомоги сприяння реформам лісового сектора України)" в Українському відділенні Світового Банку. Згідно з цифрами Держстату, у 2016 р. Україна експортувала 664,2 тис. м куб. пиломатеріалів дуба і виробила 72 тис. м куб. дубової фрези та ламелі. Виробництво цієї продукції потребує, щонайменше, 1,2 млн м куб. пиловника дуба. Як вдалося виробити такий обсяг продукції з дуба, зважаючи на те, що обсяг заготівлі цього виду деревини в Україні у 2016 р. становив 512 тис. м. куб? Експерт лаконічно відповідає й зауважує: в Україні виробляють пиломатеріали з технологічної сировини, якій наданий код 4401, але так було не завжди. До 2006 р. вихід ділової деревини в державі Україна був таким самим, як і в сусідніх європейських державах: близько 90%. Вперта дама під назвою "статистика" з 2007 р. фіксує різке зниження виходу ділової деревини: у 2016 р. вона становила тільки… 40% загального обсягу заготовленого ліквіду, а 60% віднесено до "паливної деревини" (4401). Основну причину негативної ситуації, що склалася, експерт вбачає у "політиці" ДАЛР України. Впродовж багатьох років агентство лобіює експорт, який здійснюється з використанням різних корупційних схем, у тому числі й шляхом продажу деревини через контрольовані посередницькі фірми за заниженими цінами, а згодом — її перепродажу реальним споживачам уже за ринковими. На внутрішньому ринку було сформовано типовий "ринок продавця", де ДАЛР диктувало і продовжує диктувати ціни та "правила гри", які затрудняли резидентам України доступ до ресурсів. Наслідки диктату: низьке внутрішнє споживання продукції, що виробляється, і орієнтація на експорт; багатолітня стагнація розвитку; відсутність адекватної оцінки ресурсного потенціалу та загального балансу використання деревини.
Сумна статистика синдрому меншовартості
Збільшення питомої ваги обсягів експорту круглого лісу в загальному обсязі його офіційної заготівлі з 18% у 2006 р. до 26% у 2015-му свідчить, що серед основних причин такого зростання були зменшення його споживання власними користувачами та незаконні рубки. У 2015 р. Україна експортувала паливну деревину до 34 країн світу, а обсяги її експорту сягнули рекордного рівня — 2,055 млн м куб., що на 16% більше, ніж у 2014 р., або втричі більше, ніж у 2006 р. Лісовідновлення відстає від таких темпів "споживання" у 5—6 разів!
Якщо зазирнути в динаміку експорту паливної деревини, то побачимо, що 88% його обсягів ішли в ті країни Європи, які або ще в минулих століттях знищили свій ліс, або шанують рідну природу: до Румунії —751 тис. т, Польщі — 124 тис. т, Словаччини — 94 тис. т, Угорщини —91 тис. т, Німеччини — 64 тис. т. Упродовж багатьох років Україна залишається найбільшим у світі експортером паливної деревини та єдиною країною у світі з експортними поставками понад 1 млн м. куб. щорічно. У цьому контексті Держстат відзначив ще один цікавий факт: 2014 р. п'ять найбільших експортерів (Україна, Хорватія, Боснія, Болгарія, Словенія) експортували 1679 тис. т, або приблизно 2317 тис. м куб., паливної деревини на суму 243 млн дол. США. Експорт чотирьох країн (за винятком України) становив 23% в натуральному вимірі й 72% у вартісному вимірі. Якщо читачеві цікаво, як експорт "дров" збагачував окремих бізнесменів і високопоставлених чиновників, то, виконавши елементарні математичні дії, можна легко порахувати, що Україна експортувала 1774 тис. м куб. паливної деревини на суму 68 млн дол. США, а вартість експорту чотирма країнами 0,53 млн м. куб. такої ж продукції потягла на 175 млн. дол. США. Напрошується запитання: за якою ціною ми віддаємо Європі українські "дрова"!?
"Синдром" меншовартості таки здолав Україну. Диспропорція між експортом паливної деревини та її пропозицією є фактом, що обмежує можливості задоволення потреб власних користувачів не лише у дровах, а й у деревній сировині для виробництва деревного вугілля та деревних гранул, які користуються попитом на ринку зовнішньої торгівлі та мають схожі тенденції з експортом паливної деревини.
Кому дрова? Україна виміняла "безвіз" на "безліс". У травні 2016 р. на станції Ходорів активісти затримали 53 товарних вагони, завантажених буком. Кінцевим пунктом призначення цієї цінної деревини під виглядом "соснових дров" значилася Румунія. Коли заспокоїлися ЗМІ, ешелон таки добрався до іноземного споживача.
Так вантажаться українські «дрова» на вузьку європейську колію (ст. Ягодин, україно-польський кордон)
Наприкінці грудня 2016 р. в міжнародний пункт пропуску Кучурган на виїзд з України зайшли 29 вагонів ділової деревини, задокументованої як "деревина паливна". Згодом з'ясувалося, що таких "дров" було 56 вагонів. Для маскування їх розпорошили по різних станціях Одеської залізниці. Лише у березні 2016 р. румунська компанія SC HOLZINDUSTRIE SCHWEIGHOFER S.R.L. отримала з України пиломатеріалів на суму 115 млн грн. Її постачальниками виступали всі регіони Західної України. Примітно, що на лісовому "небосхилі" України за короткий час головування в ДАЛР Христини Юшкевич та її численних "радників" з‘явилися нові "фантоми": "Осуна", "Недпал", давній гравець на ринку експорту лісоматеріалів ТзОВ — "ПСБ Волинь".Чи не час популярно пояснити інвесторам, що дешева сировина з України вичерпується? Україна більше не може слугувати сировинним додатком Європи. Що рік у рік вона стає дорожчою. Становище врятує глибока переробка деревини на підприємствах вітчизняних компаній, яка створить високу додану вартість. Вони вже є в Україні. З'являться робочі місця і податкові відрахування, отримують поштовх суміжні галузі. Та й експорт готової продукції значно вигідніший для внутрішньоторговельного балансу держави. Але в бізнесу є прямий ворог — держава. Хто вирішить цей конфлікт? Підірвана сировинна база всієї вітчизняної лісової промисловості. Ліс вивозиться за кордон. Іде активний наступ на охоронні природні території. Україні завдано непоправних економічних і екологічних збитків, надовго втрачений престиж професії лісівника, по суті ліквідована незапитана державою лісогосподарська наука, у тяжкому стані опинилися галузеві освітні заклади та їх випускники, які дедалі частіше йдуть працювати не за спеціальністю.Аби хоч частково згладити перманентний конфлікт приватних компаній з переробки деревини та лісокористувачів, бізнес сьогодні чекає від держави вольового рішення з комплексу заходів: юридичного права на забезпечення бізнесу деревиною на тривалий період (закон про ринок деревини для планування сталого виробництва), принципу формування ціни деревини під постійним контролем Антимонопольного комітету України, державного балансу деревини (ніхто не знає, скільки її має Україна), обґрунтування її експорту чи його повної заборони. Та натомість — нова пропозиція: концесія. Таке враження, що в Кабміні України сидять багато чиновників із діагнозом "тяжка контузія".
Quo vadis? Куди йдеш, Україно? Куди ведете її, панове з київських пагорбів?! Чи задумаються над цими проблемами нові команди, які нібито мають прийти в кабінети Мінагрополітики і ДАЛР України? Чи, навпаки, як "правонаступники", гідно продовжать "лісову політику" державних "бізнесменів", колись і нині дотичних до лісової галузі: Віктора Сівеця, Олександра Ковальчука, Тараса Кутового, Христини Юшкевич, Володимира Бондаря? І їхніх радників, без "посередництва" яких за кордон не завантажується жоден кубічний метр пелетних заготовок та іншої лісосировини. Запитання не риторичні.
Петро Чечелюк
11 серпня 2017
Стало відомо, що буде із лісами Тернопільщини
Зроблено перші кроки у вирішенні давньої проблеми передачі колишніх колгоспних лісів, що залишаються на балансі сільських рад. Як уже зазначалося, останні не можуть забезпечити належного їх використання і, що найважливіше, охорони! Така ситуація протягом багатьох років сприяє самовільним рубкам даних лісових насаджень.
У відповідь на припис Державної екологічної інспекції у Тернопільській області Васильковецька сільська рада Гусятинського району прийняла відповідне рішення і надіслала ряд звернень до відповідних інстанцій для сприяння у передачі лісу площею 12 га, розташованого за межами с. Целіїв, до ДП «Чортківське лісове господарство». Є всі підстави сподіватися на позитивне вирішення цього питання, що дасть поштовх для його вирішення на території області загалом.
Нагадаємо, що останнім виявленим фактом незаконної рубки лісу на території с. Целіїв Гусятинського району було завдано збитків на суму 382 тис. грн.
У відповідь на припис Державної екологічної інспекції у Тернопільській області Васильковецька сільська рада Гусятинського району прийняла відповідне рішення і надіслала ряд звернень до відповідних інстанцій для сприяння у передачі лісу площею 12 га, розташованого за межами с. Целіїв, до ДП «Чортківське лісове господарство». Є всі підстави сподіватися на позитивне вирішення цього питання, що дасть поштовх для його вирішення на території області загалом.
Нагадаємо, що останнім виявленим фактом незаконної рубки лісу на території с. Целіїв Гусятинського району було завдано збитків на суму 382 тис. грн.
11 серпня, 2017
Лісові пожежі в Україні: прикриття незаконної вирубки лісів
Екологічна політика влади в Україні сприяє поширенню корупції в усіх видах господарства, в тому числі в лісництві. Повальне незаконне знеліснення в Україні перетворюється на екологічну катастрофу. І це «прикривається» методом лісових пожеж, а потім – санітарною вирубкою. «Спалено 20 гектарів, «списано» - 200 гектарів», - розповідають колишні українські МНСники.
Як приклад, причиною численних лісових пожеж, які протягом останнього часу буквально накрили Херсонщину, є умисні підпали. Про що повідомив журналістів голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв. Через 145 підпалів вже згоріло 180 гектарів лісу. Херсонщина на сьогодні є одним із найменш заліснених регіонів України. Особливо, після великих лісових пожеж 2007 та 2012 років площа херсонських лісових насаджень зменшилася до 3%.
У травні-червні 2017 року мешканці різних селищ Херсонщини неодноразово зверталися до місцевих органів самоврядування зі скаргами щодо незаконної вирубки лісів. Неодноразово екологи попереджали, що вирубку дерев потрібно зупинити назавжди, інакше в регіоні, де і так критично мало насаджень, почнеться екологічна катастрофа – придніпровські села засипле піском. У червні в курортному районі Херсонської області фіксували смерчі, через вирубку лісів, які мали б стримувати Олешківські піски.
На початку серпня на Миколаївщині також масово гасили лісові пожежі, причиною яких стали підпали.
Втрата лісів для України – це не просто втрата зеленого масиву, але також серйозні зміни рівнів водойм, річок, активізація ерозійних процесів.
Проте, незважаючи на загрозу спустелювання, Україна є одним із найбільших експортерів лісу у Європі. Щороку з нашої держави вивозять ліс на суму близько 272 мільйонів доларів, за повідомленнями Держмитслужби. В Україні досі не запроваджена європейська система обліку деревини, яка передбачає контроль від моменту висадки лісу, до його переробки у меблі чи паркет. Відсутні також міжнародні стандарти якості деревини, що дає змогу масово рубати ліс із порушенням міжнародних норм, але потім експортувати його цілком легально. Відсутні технології переробки дерева, натомість є технології які дають змогу використовувати ліс собі на користь.
Винищення лісу відбувається за сприяння органів місцевого самоврядування, у великих масштабах, за добре відпрацьованими схемами: через «санітарні рубки», вирубується найкраща деревина, записується як дрова, хворі дерева перепродуються приватній фірмі, яка далі продає їх вже як здорові, в тому числі за кордон.
Кінець липня, серпень і вересень – в Україні найгарячіший у сенсі лісових пожеж час. А в жовтні-листопаді починається нова гаряча пора – санітарна вирубка тих вигорілих лісових угідь. Офіційно вважається, що причиною лісових пожеж зазвичай є погодні умови та людська необережність, однак за неофіційними даними екологів, - це підпали, які потім обертаються промисловою вирубкою лісу на «підгорілому» місці.
Використовується доволі поширена схема підготовки вирубки лісу: на заздалегідь визначеній ділянці влаштовується «низова пожежа , тобто вигорає трава та трохи обгорають стовбури дерев (як правило, процес пожежі контролюється, аби вчасно її зупинити); потім «свої» працівники лісгоспу оформлюють пожежу, а також документують потребу в санітарній вирубці на вигорілій ділянці; проте насправді ця «санітарна вирубка» має суто промислове призначення. Є замовники на деревину – оформлюються папери на санітарну вирубку – випилюються під корінь цілі гектари. Втім, на це є офіційний дозвіл – усе оформлено як догляд за лісом.
У результаті таких лісових махінацій Україна має постійний дисбаланс деревини: на внутрішньому та зовнішньому ринках продається на сотні тисяч більше, ніж офіційно зрубано. В наслідок незаконного переміщення деревини втрати державних лісогосподарських підприємств становлять 0,5 млрд. грн. (близько 46 млн. євро) щорічно.
Державне агентство лісових ресурсів оголосило, що впродовж 2017 року буде відновлено понад 50 тисяч гектарів лісів. Проте, очевидно, поки не буде здійснена повна люстрація державних органів місцевого самоврядування, поки не буде подолана корупція буде працювати старе правило: «Вкрав 2/3, зробив на 1/3».
Ірина Боднар-Коваленко
Подробнее: http://azov.press/ukr/lisovi-pozhezhi-v-ukraini-prikrittya-nezakonnoi-virubki-lisiv
Динаміка всихання хвойних насаджень
За перше півріччя нинішнього року в лісовому фонді ДП «Житомирський лісгосп» спостерігається погіршення лісопатологічної ситуації. Площа всихання насаджень, що потребують проведення лісогосподарський заходів обстежених спеціалістами ДСЛП «Вінницялісозахист» на підприємстві становить 3550 га. Спеціалістами лісгоспу разом із представниками ДСЛП «Вінницялісозахист» проводяться додаткові обстеження лісових ділянок відведених в рубку та виявляються нові осередки вражених короїдом дерев із середньою та сильною ступенями зараженості. Представниками лісозахисного підприємства постійно надаються рекомендації стосовно виду та строків проведення тієї чи іншої рубки.
При лісопатологічних обстеженнях відмічається, що найбільше всихання поширюється на хвойні насадження: сосна звичайна – 2180 тис. га, ялина європейська –170 га, на листяні припадає – 1200 тис. га.
Так, при плані проведення вибіркових санітарних рубок на I півріччя 2017 року площею 440 га, фактично проведено на площі 672 га, або 152,7 %, при плані заготівлі деревини 12,9 тис.м3. Станом на перше серпня заготовлено 22,3 тис.м3 або 172,9 %, виборка з 1 га складає 33,2 м3.
Суцільні санітарні рубки в першому півріччі проведено на площі 1 га загальною масою 214 м3.
В порівнянні з минулим роком площа насаджень в яких проведено рубки склала 1102 га, або 64 %, маса заготовленої деревини 18,3 тис. га, це на 22 % менше ніж в поточному році. Виборка сухостійної деревини з 1 га склала 16,6 м3 або 200 % в порівнянні з минулим роком. Кількість та стрімкі темпи враженої деревини ентомошкідниками зростає з кожним роком на 25-30 %.
Суцільні санітарні рубки в першому півріччі проведено на площі 1 га загальною масою 214 м3.
В порівнянні з минулим роком площа насаджень в яких проведено рубки склала 1102 га, або 64 %, маса заготовленої деревини 18,3 тис. га, це на 22 % менше ніж в поточному році. Виборка сухостійної деревини з 1 га склала 16,6 м3 або 200 % в порівнянні з минулим роком. Кількість та стрімкі темпи враженої деревини ентомошкідниками зростає з кожним роком на 25-30 %.
В цьому році лісгоспом проведено контрольні зняття показників на рубках відведених під суцільне рубання санітарне – при проведенні відводу дерев в рубку в березні місяці та при контрольному проведенні відводу в рубку в липні місяці, виявлено розходження в кількості ділової деревини майже 50 %. А це в свою чергу стає збитковим для підприємства та для держави в цілому.
http://ztlis.com.ua/no_cache/novini/novina/article/dinamika-vsikhannja-khvoinikh-nasadzhen.html
Пожежу лісової підстилки на території Василівського лісництва у Запорізькій області ліквідовано
10 серпня о 14:50 до Служби порятунку “101” надійшло повідомлення про пожежу лісової підстилки окремими осередками на площі 5га на території Василівського лісництва. Для гасіння пожежі залучено 30 чоловік особового складу та 6 одиниць техніки.
О 16:30 пожежу локалізовано, о 21:00 ліквідовано.
Прес-служба ДСНС України
О 16:30 пожежу локалізовано, о 21:00 ліквідовано.
Прес-служба ДСНС України
Опубліковано: 10.08.2017, 21:08
В Запорожской области горит пять гектаров леса - ФОТО
В Васильевском районе Запорожской области горит пять гектаров леса.
Пожар начался в четверг, 10 августа, около трех часов дня. Как сообщает пресс-службы управления Государственной службы по чрезвычайным ситуациям в области горит возле села Васильевка на территории лесничества.
На месте происшествия спасатели установили, что горит лесная подстилка отдельными ячейками. Около пяти часов дня огонь удалось локализовать.
Вместе с тем по состоянию на восемь часов вечера ликвидация огня продолжается. Всего привлечено шесть автоцистерн и 30 человек личного состава.
В тушении задействованы пожарно-спасательные подразделения Васильевки, Запорожья, Днепрорудного, Степногорска и Михайловки.
Напомним, как сообщал УРА-Информ, в Днепре в четверг, 10 августа, на территории одного из предприятий произошел большой пожар. Спасатели уже несколько часов не могут потушить огонь. Как сообщают пресс-служба Государственной службы по чрезвычайным ситуациям, пожар начался после трех часов дня на улице Павлова.
Пожар начался в четверг, 10 августа, около трех часов дня. Как сообщает пресс-службы управления Государственной службы по чрезвычайным ситуациям в области горит возле села Васильевка на территории лесничества.
На месте происшествия спасатели установили, что горит лесная подстилка отдельными ячейками. Около пяти часов дня огонь удалось локализовать.
Вместе с тем по состоянию на восемь часов вечера ликвидация огня продолжается. Всего привлечено шесть автоцистерн и 30 человек личного состава.
В тушении задействованы пожарно-спасательные подразделения Васильевки, Запорожья, Днепрорудного, Степногорска и Михайловки.
Напомним, как сообщал УРА-Информ, в Днепре в четверг, 10 августа, на территории одного из предприятий произошел большой пожар. Спасатели уже несколько часов не могут потушить огонь. Как сообщают пресс-служба Государственной службы по чрезвычайным ситуациям, пожар начался после трех часов дня на улице Павлова.
В ОДА віднайшли спосіб запобігти основній причині пожеж – крадіжкам лісу
8 серпня відбулося виїзне оперативне засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
7 серпня 2017 року в Олешківському районі Костогризівського лісництва сталася лісова пожежа загальна площа 70 га (30 га верхового).
З метою ліквідації вищезазначеної ситуації задіяні 48 од. техніки та 163 чол. особового складу. З них територіальні підрозділи ДСНС України - 30 одиниць техніки, 121 чол. (у тому числі 3 од. пожежної авіації); обласного управління лісового та мисливського господарства - 17 од. техніки, 37 чол. особового складу; підрозділи Збройних сил України - 1 гелікоптер, 5 чол. екіпажу.
Для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виділено з обласного резервного фонду – 200 тис грн та Олешківською райдержадміністрацією – 100 тис грн.
На засіданні, яке відбулося в штабному наметі під час гасіння цієї пожежі і пройшло під головуванням заступника голови облдержадміністрації Вадима Чабана, піднімалися питання щодо усунення першопричин пожеж, які з настанням літа дуже почастішали.
Так за статистикою, яку навів заступник начальника обласного управління лісомисливського господарства Володимир Михайленко тільки з 03 по17 липня сталося 25 пожеж на площі 132,65 га.
Причому їх характер вказує на те, що це навмисні підпали, оскільки мають декілька джерел загоряння на порівняно невеликому радіусі.
Присутні серед яких були начальник Головного управління ДСНС України у Херсонській області Сергій Чорний, директор Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Олексій Сулімов, голова Олешківської райдержадміністрації Олена Кравченко-Скалозуб, представники національної поліції, місцевого лісництва під час обговорення проблеми зійшлися на думці, що це економічна диверсія з метою наступної вирубки горілого лісу з наступним його продажем.
Заступник голови ОДА Вадим Чабан запропонував вирішення цієї проблеми через запровадження обліку товаро-транспортних накладних на ліс, що вирубується.
«Якщо ми візьмемо під контроль через жорсткий облік збут лісоматеріалів, то будуть виявлені незаконні його рубки, та ті хто їх проводить. Відтак втрачає сенс вся їх діяльність з улаштування пожеж, бо навіщо палити ліс, якщо ти на цьому не зможеш нажитися» - зазначив В.Чабан.
За запропонованою ініціативою планується створити єдину базу даних товаро-транспортних накладних для поліції, лісомисливських господарств та усіх зацікавлених служб, за якою кожна з них може з легкістю відслідкувати будь-яку партію лісоматеріалів за унікальним номером накладної.
За інформацією сайту Херсонської ОДА.
