ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

22 вересня 2017

Панельные дискуссии в День работников леса. Защита леса



Панельная дискуссия «Защита леса: от самшитовой огневки до сибирского шелкопряда (проблемные вопросы, пути решения, задачи на 2018 год)» затронула один из важнейших аспектов не только сохранения леса в Российской Федерации, но и готовности специалистов противостоять эпидемиям лесных вредителей. Модератором дискуссии выступил заместитель руководителя Федерального агентства лесного хозяйства Николай Кротов. Также в совещании приняли участие начальник управления охраны и защиты лесов Рослесхоза Михаил Козлов, заместитель директора ФБУ «Рослесозащита» Василий Тузов, представители органов исполнительной власти, уполномоченных в сфере лесных отношений субъектов Российской Федерации и другие специалисты отрасли.

В ходе панельной дискуссии были подведены промежуточные итоги борьбы специалистов лесной отрасли с сибирским шелкопрядом, самшитовой огневкой и другими насекомыми-вредителями леса в 2017 году.

«2017 год – это тот год, когда в четырех регионах Российской Федерации органами управления лесами совместно с филиалами ФБУ «Рослесозащита» был проведен колоссальный объем работы по борьбе с очагами сибирского шелкопряда. И в результате действий коллег, в том числе людей, сидящих в этом зале, гибель насаждений не была допущена», – заявил заместитель руководителя Рослесхоза Николай Кротов.

Также модератор панельной дискуссии добавил, что в этом году был принят ряд беспрецедентных мер, позволив избежать глобальной экологической катастрофы. «Впервые в истории лесного хозяйства в постсоветское время было принято решение Правительством Российской Федерации о выделении средств из единого Фонда Правительства Российской Федерации. Впервые за последние годы был зарегистрирован для применения в лесном хозяйстве химический препарат», – добавил Николай Кротов.

Заместитель директора ФБУ «Рослесозащита» Василий Тузов в своем выступлении подчеркнул значительное увеличение площади истребительных мероприятий в этом году, проведя аналогии с работами прошлых лет. «В 2017 году объемы запланированных и проведенных мероприятий по ликвидации очагов вредных организмов оказались максимальными за весь период истребительных мероприятий, начиная с середины прошлого века. На сегодняшнюю дату общая площадь проведенных мероприятий составляет около 1,4 млн га», – отметил Василий Тузов.

Начальник управления охраны и защиты лесов Федерального агентства лесного хозяйства Михаил Козлов в своем докладе о мерах, которые применяются по усовершенствованию законодательства в области защиты лесов, и особенностях ежегодных мероприятий по уничтожению и подавлению численности лесных вредителей напомнил: «В Лесной Кодекс были внесены соответствующие изменения при принятии ФЗ-455. Закон принимался в целях реализации двух основных целей. Первая – существенного сокращения сроков оформления разрешительной документации соответственно до момента проведения санитарно-оздоровительных мероприятий. Вторая – ужесточение уровня контроля за назначением санитарных рубок». По оценкам специалистов обе основных цели были успешно достигнуты.

Херсонщина втрачає ліс




Головна ліснича Олешківського лісгоспу рацією координує роботу з гасіння пожежі. Повідомлення про займання пані Марія одержує по кілька разів на день. Цьогоріч, каже ліснича,кількість пожеж на території лісгоспу б’є рекорд.

Така сама ситуація в усій області. За даними обласного управління лісового господарства, порівняно з минулим роком пожеж стало вдвічі більше – було 148, станом на 14 вересня цього року – вже 296. Торік вогонь пошкодив 92 гектари лісу, цьогоріч 1017 – в одинадцять разів більше. А все тому, каже пані Марія, що гасити пожежі нікому, бо лісгоспи другий рік поспіль не отримують державного фінансування.

Фінансувати лісгоспи уряд припинив на початку 2016. Чиновники вирішили: підприємства мають заробляти на себе самі. При цьому, каже пані Марія, урядовці не врахували: херсонські ліси – штучні, їх не можна вирубувати на продаж. У підсумку, працівники залишились без зарплат, купувати пальне та запчастини для техніки немає за що.

Більшість людей звільнились, – каже пані Марія. Разом з лісничою їдемо на гасіння пожежі. Дорогою пані Марія розповідає: поширення вогню зупинили, але збитки усе одно непоправні. Пан Анатолій заливає водою охоплені вогнем ділянки. Він разом з напарником працює за трьох. Поки приборкали пожежу у одному місці, загорілося в іншому – і так по колу. Гасити пожежі допомагають надзвичайники. На відміну від лісівників, у них вистачає людей та фінансування, але немає змоги швидко реагувати на займання. Поки екіпажі з райцентрів доїжджають до лісу, вогонь розповсюджується на багато гектарів.

«Катастрофічний». Таку оцінку стану галузі дає начальник обласного управління лісового господарства Віктор Тищенко. Чиновник показує листи зі зверненнями до Президента, Прем’єра, голови профільного комітету Верховної Ради, народних депутатів. Просить поновити фінансування. Реакція – самі відписки.

Така ситуація не лише на Херсонщині – каже головний лісничий.

Держава не фінансує лісгоспи в усіх областях Півдня та Сходу України. Допомагають чим можуть лісівники з ресурсних областей України – Заходу та Півночі. Останні три місяці вони перераховують частину власних коштів на зарплати колегам. Але все це – мізер. На утримання лісового господарства області щорічно потрібно близько 60 мільйонів – каже Віктор Тищенко. Екологічний експерт Володимир Шелудько наводить статистику – у Європі середній показник лісистості – 43%, в Україні – близько 15%, на Херсонщині – приблизно півтора.

Володимир Шелудько переконаний: держава умисно не фінансує лісові господарства. На думку пана Володимира, українські ліси урядовці хочуть передати у концесію або вирубати та продати.

Зараз дерева ще cтримують наступ пустелі та піщані бурі. Якщо ліс зникне – стихію буде не зупинити.


21 вересня 2017

Біда свої закони пише



Та має об’єднати лісівників з екологами в гасінні «біологічної пожежі»

Власний досвід і свіжі враження від тенденцій всихання ялинників у Чехії, Німеччині, Словаччині, Польщі, а також на Закарпатті, Львівщині і Івано-Франківщині спонукали автора цієї публікації взяти участь у виїзній нараді та обговоренні нагальних проблем всихання соснових насаджень на Рівненщині. Порода дерев не має важливого значення. Як відзначали виступаючі, в Україні та багатьох державах світу спостерігається усихання насаджень з дуба, ясена, граба й інших порід дерев, але головні причини для всіх можуть бути спільними. І одна із них – це бездіяльність тих, хто ухвалює рішення.

У серпні на теренах Рівненщини, а саме Сарненського та Клесівського лісгоспів відбулася виїзна нарада Держлісагентства, яка ще раз привернула увагу громадськості, засобів масової інформації, працівників лісової галузі, екологів, високопосадовців до всихання сосни на Поліссі.

У нараді взяли участь заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар, заступник Міністра екології та природних ресурсів України Василь Полуйко, делегація з Міністерства лісового господарства Республіки Білорусь на чолі з Миколою Юревичем, науковець із Поліського філіалу УкрНДІЛГА Василь Бородавка, очільники обласних управлінь лісомисливських господарств.

У першому півріччі цього року площа всихання лісів, підпорядкованих Держлісагентству, зросла до 330 тис. га. Стало несподіванкою масовість та інтенсивність атаки на дерева шкідників та хвороб. А прикрість викликає те, що український лісівник не має змоги оперативно вилучати інфіковані жуком-короїдом дерева, бо зв’язаний жорсткими нормативами Санітарних правил у лісах України, які були прийняті у жовтні 2016 року.

Невтішний спадок минулого


Своєю думкою стосовно причин та наслідків масового всихання насаджень поділився з нами один з доповідачів виїзної наради Держлісагентства в ДП «Сарнинський лісгосп», інженер лісового господарства, провідний експерт ГО «Форза» Юрій Дербаль.

Вперше, автор цих рядків, спостерігав усихання окремих дерев ялини у лісонасадженнях у 1973 або 1974 роках, тоді ще, учень шкільного лісництва, разом з іншими такими учнями допомагав у відведенні букових деревостанів під проріджування і прохідні рубки (в ті часи в лісництві щороку відводили десяток ділянок, як правило, кожна з них площею 10–20 га і більше – наслідок масштабних суцільних рубок у повоєнні роки), оскільки лісівникам було важко справитись вчасно із відводами без допомоги дітей. Звичайно, відбір дерева, віднесення до категорії технічної придатності та її позначення на стовбурі проводили майстри лісу та лісники, а завдання учня – затесати дерево і покласти відповідне клеймо біля шийки кореня відібраного дерева. В лісництві ялину вводили в склад лісових культур на бучинах, до декілька одиниць, і навіть засаджували нею окремі ділянки, ще наприкінці позаминулого і на початку минулого століття.

Перші в лісництві всихання біогруп з 2–3 і більше дерев ялини почались відзначатись на початку вісімдесятих минулого століття. В ті часи, після завершення навчання і отримання диплому майстра лісового господарства, мені довелось працювати майстром лісу, у різні роки, в двох сусідніх лісництвах, а згодом, в одному з них, помічником лісничого і займатись відведенням насаджень з усохлими деревами ялини під вибіркові санітарні рубки, очищення від захаращення, викладання ловильних дерев. Вчасне реагування лісівників на випадки всихання ялини давало змогу запобігати масовому поширенню шкідників і підтримувати насадження в належному санітарному стані. Сприяло цьому в ті часи добре налагоджена система захисту лісу: у випадку виявлення лісником чи майстром лісу ослаблених чи вже всихаючих дерев, лісничий або його помічник обстежував їх та все насадження і при підтвердженні загрози, в той же день або наступний, викликався інженер із захисту лісу лісового відділу лісгоспу (окремо на підприємстві був також інженер з охорони лісу, який у випадку відпустки колеги міг його підмінити). Після позитивного висновку інженера з захисту лісу в акті обстеження насадження, що затверджувався головним лісничим, лісничий, того ж дня, міг отримати дозвіл (лісорубний квиток) на видалення відповідних хворих дерев. Тільки в особливих випадках, якщо усихання спостерігалось у насадженні, що віднесене до постійної насіннєвої бази, об’єкта ПЗФ і їм подібних, до обстеження долучався представник обласного органу лісового господарства та лабораторії лісозахисту (в окремі періоди в області була і така служба). Сьогоднішні лісівники, особливо молодь, можуть тільки заздрити згаданій оперативності у прийнятті рішень. Після чергової реформи лісової служби в Україні, згідно з польською моделлю, що полягала у скороченні посад лісників задля економії коштів і підняття окладів іншим категоріям, вчасно виявляти осередки ослаблення дерев у насадженнях нікому. Майстер лісу, який перебрав ці обов’язки, практично не має вільного часу ходити лісом, йому треба сидіти на складі і забезпечувати достовірність електронного обліку деревини (судячи з інформації урядовців, це архіважливе стратегічне державне завдання, яке унеможливить корупцію в лісі), що реалізовується покупцям. За власні помилки може позбутись не тільки посади, але і власного майна, тому, зазвичай, шкідниками лісу може займатись, якщо випаде вільна година. Кому вони потрібні та куди вони подінуться?

Якби не примхи природи, лісівники тримали б під контролем ситуацію з усиханням ялинників, зокрема і похідних. Грудень 1989 рік – масштабне стихійне лихо в Міжгірському районі Закарпаття. Вітровалом і вітроломом пошкоджено близько 2 тис га, або 1 мільйона куб. деревини, переважно чистих ялинників НПП «Синевир». Наслідки того стихійного лиха на Міжгірщині позначились і на розповсюдженні шкідників і в сусідніх лісових господарствах Закарпаття та Львівщини…


У квітні 1991 року, на запрошення чеських колег, мені довелося відвідати лісові господарства й інші лісові підприємства та об’єкти Чехії (розсадники, лісонасіннєвий центр, центр підвищення кваліфікації працівників тощо). На початку 90-х чеські лісівники купляли в лісівників Закарпаття сіянці бука, які при потребі довирощували, і використовували для залісення зрубів, що утворилися після вирубки усихаючих ялинників.

Ми відвідали ялинові зруби, переважно невеликі за площею – 0,5–1,5 га, на яких усі дерева було видалено, а зруби штучно залісено, з використанням «нашого» бука й інших місцевих листяних та хвойних порід. Побачили залісення зрубів, на яких сухі дерева не вирізались, а бульдозером згромаджувались до великих куп і на вивільнених від дерев місцях висаджувались сіянці і саджанці (кожен може уявити, скільки вільної площі могло залишатись, приміром, на одному га, при довжині сухих стовбурів 25–30 м і більше). На інших ділянках, з сухою ялиною, які не можна назвати зрубами чи лісосіками, оскільки жодне сухе дерево там не вирубували, під стовбурами дерев чи поряд з ними висаджували сіянці і саджанці із закритою кореневою системою.

В ті часи чеські науковці створювали і апробовували ґрунтову суміш зі спеціальними стимуляторами росту і захисту садивного матеріалу, щоб він міг адаптуватись у несприятливих умовах. Для цих потреб вирощувалось, у спеціально організованих розсадниках, близько 10 млн шт таких стандартних сіянців і саджанців із закритою кореневою системою, що потім вивозились трейлерами, в спеціальних ящиках, побудованими лісовими дорогами до кожної ділянки. Лісове господарство виділяло значні кошти, щоб справитись із усихаючими ялинниками, викликами і проблемами, що були викликані новою загрозою для лісів. Отримували лісівники і підтримку від держави. Але справжні проблеми чатували на ліс, лісівників і суспільство ще попереду…..

Зі слів колег, у той час, суцільні рубки особливо приваблювали увагу різних екологічних громадських і державних організацій, представників окремих політичних партій та інших, так званих «зацікавлених» осіб і організацій, які вбачали у діях лісівників якісь власні відомчі інтереси і не хотіли бачити реальну загрозу для ялинників. Безперервні дискусії з незадоволеними рубками, протести та акції згаданих активістів на вулицях міст та сіл та в стінах різних контрольних органів, безпідставні звинувачення в ЗМІ, з погляду лісівників-практиків і науковців та їх однодумців, відволікали увагу лісівників, відбирали в них час, якого і так не вистачало, щоб вчасно реагувати на справжні виклики і змушували їх направляти зусилля на непродуктивні і неконструктивні «балачки», на оприлюднення доказів власної невинності.

Думаю, можна вгадати, чим завершилась ця історія із усиханням ялинників у Чехії на початку 90-х.

У жовтні 2006 року, через шістнадцять років, у рамках швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства Закарпаття FORZA, мені знову, разом з колегами з Державного комітету лісового господарства України, ВО «Укрдержліспроек», УкрНДІЛГА ім. Г.М. Висоцького, окремих лісових господарств Закарпаття випала нагода відвідати лісові підприємства і установи в Чехії. Побували ми також у лісових господарствах Національного парку Шумава. І хоча мета нашої поїздки полягала у ознайомленні з досвідом застосування наближеного до природи лісівництва, використання ГІС-технологій і програмного забезпечення FieldMap у польових умовах для статистичної інвентаризації лісів та у лісовпорядкуванні, роботи приватних лісовпорядних підприємств і т.п., чеські колеги показали нам також наслідки, деякою мірою і «тісної співпраці лісівників з окремими представниками суспільства» – «вражаючі» лісові ландшафти: кладовища сухих дерев, кладовища деревостанів, кладовища лісів, від яких багато людей має ціпеніти, як від страху, в яких має кам’яніти все, від ніг до голови і виникати просте питання – як таке могло статись (див. фото).

Ці пошкоджені насадження зростали майже в ідеальних умовах для ялини, на місцевості 1000 м і більше над рівнем моря, з середньорічною температурою повітря близько 0 градусів. У 1802–1805 роках, у цих місцях, корінні різновікові мішані ліси, що складались з дуба скельного, бука, ялини, ялиці, явора, ясена й інших порід вирубувались і на їх місці створювались монокультури ялини, оскільки деревину швидкоростучої ялини потребувала, у великих обсягах, будівельна промисловість Європи. Політичні та військові події у Європі наприкінці ХІХ і початку ХХ ст. сприяли тому, що насадження ялини збереглись майже до початку ХХІ ст.

Побачене в національному парку важко забути. Багато що бачив у своєму житті, але таке вперше. Як, за декілька років, ситуація з усиханням ялинників, що нібито була під «величезним контролем суспільства», перетворилась у масштабне лісове лихо. Дерева на трьох тисячах га, колись здорові гарні високопродуктивні деревостани, ліс, одним величезним масивом на чеській території та дві тисячі га лісу на сусідній території іншої країни за невеликий проміжок часу вмерли. У мертвих деревостанах вік ялини сягав під 200 років. Зі слів місцевих лісівників, шкідники за декілька днів знищували до сотні га насаджень, вітром «хмари» шкідників переносились із підніжжя схилу до його вершини іноді за лічені години.

У тих лісах, скоріш за все, з мертвими деревами вмерли більша частина рідкісних видів флори і фауни, які не мали змоги покинути ці місця. Пізніше лісівники, в окремих місцях, облаштували серед мертвих дерев дерев’яні стежки, виклали інформаційні таблички з попередженнями щодо небезпеки перебування в таких місцях, у будь-яку секунду суха гілка чи падаюче дерево може завдати смертельних пошкоджень людині… Бажаючі можуть відчути дух мертвого лісу.

На жаль, згадані події мали продовження. Влітку 2013 року представники делегації чеських лісівників зустрічалися з лісівниками-управлінцями, практиками і науковцями Закарпаття, Івано-Франківщини та Львівщини. Мені випала нагода зустрітись із ними і презентувати їм окремі тенденції і напрямки співпраці громадської організації з лісівниками. Обговорення стосувались також усихання насаджень, зокрема і ялинників. Побачивши світлину із мертвими деревами ялини в їхньому національному парку, що була зроблена мною у 2007 році та почувши коротку історію її появи, один з присутніх інженерів повідомив, що в тих місцях площа загиблих ялинників зросла до 15 тис. га…

Суспільство має знати справжні причини такого лиха

Наковці, лісівники, екологи та інші представники суспільства, мабуть, досліджували, вивчали і аналізували та оцінювали стан цих «кладовищ» та продовжують це робити, буде написано ще багато наукових праць, дипломних робіт, захищено дисертацій, отримано наукових відзнак. Втім, у мене вже тоді виникало запитання – хто має відповісти за мільярди втрачених суспільством доходів тільки від можливого продажу деревини, від втрати окремих представників біорізноманіття, що зростали в цих місцях, і які, можливо, світ втратив назавжди? Від втрати інших корисних властивостей лісу?


Якими сумами ці втрати можна оцінити і чи варто це робити? Переконаний, що варто, і не тільки офіційним службам, установам, організаціям, але, насамперед, кожній свідомій людині.

Втім суспільство має знати справжні причини такого лиха, щоб запобігти подібному в майбутньому. Звичайно, коли «компетентними органами» розглядаються наслідки подібного природного лиха, то важко знайти об’єктивні причини і комусь (фізичній чи юридичній особі, країні) висунути звинувачення, але кожен, насамперед, має перейнятись власною відповідальністю, хоча б моральною, за такі наслідки.

Останні двадцять років стало дуже модним «захищати ліс» від лісівників, переслідуючи власні політичні чи інші «шкурні інте­реси», особливо окремими чиновниками, політиками, екологами, журналістами, бізнесменами й іншими представниками суспільства. На моє переконання, така «турбота» про ліс, природу не має нічого спільного з реальними намірами дбати про довкілля. Крім паперової «демократичної екодемагогії», що полягає у просуванні власних ідей, лобіюванні і прийнятті недолугих законодавчих ініціатив, руками згаданих захисників створюються штучні перешкоди для неупереджених, державного контролю, управлінських рішень, та для законної діяльності господарюючих суб’єктів, руйнуються лісове господарство та природоохоронна діяльність, посилюється безробіття і деградація сіл і особистості.

В Україні вже більше 20 років ігноруються важливі, ратифіковані нею міждержавні рішення, пов’язані із забезпеченням сталого розвитку, зокрема і ті, що стосуються лісового господарства, якщо висловлюватись простіше – ті, що сприяють стабільності і стійкості лісових екосистем (наведу лише деякі, що, на мій погляд, є визначальними): підтримувати способи господарювання, подібні до природних; збільшувати стійкість і пристосованість лісів до стресів (погодних, кліматичних, від шкідників, хвороб, лісозаготівельних і багатьох інших); забезпечити індивідуальний догляд за кожним цінним деревом у лісі (відмовитись від шаблонного проведення рубки на всій площі насадження).

Логічним може бути припущення, що останні вимоги стосуються обмеження суцільних рубок у здорових насадженнях. Звичайно, окремі рекомендації з погляду сучасного українця, який не має у власності жодної сотки лісу, жодного дерева здаються фантастичними, але кожне зрубане дерево – це товар і гроші, гроші у власника, у бюджеті країни, потенціал, який можна інвестувати в дорогу, технології, в освоєння нових знань і в інші сфери життя, місцевий розвиток. Кожне живе якісне дерево, це депозит на дуже вигідних умовах. Хороший господар знає про якість і вартість кожної цінної речі у власному господарстві і він не допустить пошкодження власності, тим більше її не реалізує, коли власність постійно зростає в ціні (хто рубає курицю, що несе золоті яйця). Зовсім інша ситуація у нашій країні і законодавці сприяють цьому.

Все, на що спромоглись українські законодавці за згаданий період – це відмовилися від радянського розподілу лісів на першу і другу групи (третьої групи лісів, що мали виключно експлуатаційне (ресурсне) значення, в Україні не було ніколи). Тобто, в нашій країні ліс, насамперед, виконує численні захисні і природоохоронні функції. Також законодавці відмовилися від використання поняття «проміжне користування лісом» і замінили його подібним за змістом «рубки, пов’язані з веденням лісового господарства». Логічним могло би бути і рішення відмовитись і від поняття «головне користування лісом», оскільки українські ліси, як згадувалося вище, виконують переважно екологічні і соціальні функції, але законодавці, мабуть, не могли придумати, як обрахувати обсяги заготівлі деревини і наповнювати державну скарбницю. Всі європейські країни знають як це робити, одні ми не знаємо!

Хто винен у тому, що коїться в країні і в лісовому господарстві?

Гадаю, що кожен правомочний громадянин України може легко знайти єдино правильну відповідь.

А лісівникам усієї України радив би зробити світлини з прикладами масового всихання дерев і насаджень у кожному лісництві, де це вже спостерігається, та видати і надіслати безкоштовно настільні і настінні календарі для всіх чиновників Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього середовища, інших урядових органів, обласних і районних органів влади і самоврядування. Можливо, такі радикальні дії привернуть їхню увагу до вмирання лісів і вони спробують пошукати вірні рішення для їх збереження і підтримки.

Юрій ДЕРБАЛЬ,
фото Віктора ПОДЕНКА,
"Лісовий і мисливський журнал"

Цифра дня: понад 1000 га лісів знищив бурелом на Закарпатті

Працівниками державної лісової охорони державних підприємств ДП «Брустурянське ЛМГ», ДП «Великобичківське ЛМГ», ДП «Ясінянське ЛМГ» та ДП «Рахівське ЛДГ» проводяться обстеження лісових насаджень для визначення збитків, які завдав буревій, що відбувся 16-17 вересня на Закарпатті, особливо в Тячівському та Рахівському районах.

Попередньо встановлено, що в ДП «Брустурянське ЛМГ» пошкоджено 176 гектарів, ДП «Великобичківське ЛМГ» - 307 гектарів; ДП «Рахівське ЛДГ» - 115 гектарів; ДП «Ясінянське ЛМГ» - 450 гектарів


Всього попередньо пошкоджено 1048 гектарів.


Рахівщиною пронісся нищівний буревій (ВІДЕО)
Повалено 200 га лісу
21.09.2017 18:43



Рахівщиною пронісся нищівний буревій. І це тільки відгомін Румунського урагану, який ледь зачепив Ясіня, проте і цього вистачило, аби наробити чимало шкоди

У боротьбі за істину


Як досягти порозуміння лісівникам і екологам?

Тема нашестя короїдів, всихання лісу та санітарних правил дуже актуальні останнім часом. До обговорень цієї проблеми підключаються не тільки фахівці з лісового господарства та науковці, а й екологи, які мають іншу від лісівників думку. Доктор с.г. наук, професор, академік лісівничої академії наук України, завлабораторії захисту лісу Українського НДІ лісового господарства та агролісомеліорації Валентина Мєшкова спробує розставити всі крапки над «і» у цій непростій темі.



У липневому випуску «Лісового та мисливського журналу» вийшла стаття лісового ентомолога М.М. Завади «Мушу застерегти», в якій висловлюються зауваження стосовно змісту «Санітарних правил у лісах України» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 756 у частині, до якої «причетні» екологи – представники Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ), Всеукраїнської екологічної ліги та Мінприроди. Із зауваженнями до цієї статті на Українському лісовому порталі (lisportal.org.ua) виступив директор КЕКЦ В.Є. Борейко «Самые главные враги леса, оказывается, экологи», на що відповів М.М.Завада на сайт «Лісівник» (lesovod.blogspot.com).

" ............

Відповідь п. В. Борейку на його «Самые главные враги леса, оказывается экологи» - Микола ЗАВАДА


Відповідь п. В. Борейку на його «Самые главные враги леса, оказывается экологи» (див. «Український лісовий портал») Чомусь пригадуються слова Омар Хаями, які іноді вживав при мені мій незабутній керівник професор Валентин Іванович Гусєв, реагуючи на подібне: «Мене ніколи не...
........... "

Я, біолог за освітою, працюю в УкрНДІ лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького з 1973 року. Завжди намагалася вникнути у різноманітні питання лісової науки в теорії та на практиці. Тому, для мене важливо зменшити непорозуміння лісівників і екологів.

Лісогосподарські факультети готують інженерів лісового господарства, усі дії яких спрямовані на вирощування продуктивних лісів і одержання за мінімальних витрат коштів і часу максимального обсягу деревини найвищого ґатунку та, відповідно, вартості. Діяльність інженерів лісового господарства суворо регламентована інструкціями, рекомендаціями й настановами, необхідністю дотримання планових термінів здійснення тих або інших заходів, які часто не враховують регіональних особливостей перебігу природних явищ, сезонного розвитку дерев і, тим більше, комах і збудників хвороб, які за певних умов можуть заподіяти шкоду лісові. Заходи захисту лісу лісівники сприймають як можливість застосувати певні «ліки» та одержати з найменшими витратами праці великі обсяги лісової продукції.

На відміну від інженерів лісового господарства, випускники класичних університетів добре знають ботаніку, зоологію, екологію, систематику певних груп організмів. Вони сприймають ліс, як екосистему, де мають підтримуватися різноманіття на різних рівнях і повна завершеність трофічних ланцюгів. Класичні біологи добре усвідомлюють, що ліс є найбільш значним (після океану) джерелом кисню, що він затримує вуглекислий газ, який у надмірних обсягах утворюється внаслідок діяльності людини, і для них зовсім неважливо, чи то будуть стрункі сосни чи дуплисті дуби, тим більше, що останні є місцем перебування багатьох організмів. Біологи далекі від понять «план заготівлі деревини» і не уявляють, що «рубки догляду за лісом» – це не знищення лісу, а захід, який сприяє формуванню певного складу та структури насаджень, розвитку дерев із певними цільовими властивостями – або високих і струнких, або менш високих, але з великим діаметром.

Впровадженню знань класичних біологів у вирішення прикладних проблем значною мірою заважає зневажливе чи несхвальне ставлення до них лісівників. Водночас у багатьох країнах Європи лісові дослідні інститути охоче залучають у спільні проекти випускників класичних університетів – ґрунтознавців, біологів, географів, хіміків, тому що саме на стику наук може розкритися істина. У Білорусі до вирішення питань захисту лісу від короїдів залучені фахівці університету, Інституту захисту рослин, Інституту лісу тощо. Участь мікологів, ентомологів, селекціонерів і лісівників у міжнародному проекті з проблеми всихання ясена дала змогу не тільки поглиблено вивчити патогенні властивості збудника, питання резистентності й толерантності дерев, але й розробити заходи щодо зменшення негативних наслідків епіфітотій халарового некрозу для популяцій різних видів ясена та пов’язаних із ними десятків інших організмів.

Яскравим прикладом непорозуміння лісівників і екологів є дискусія лісового ентомолога М.М. Завади та еколога В.Є. Борейка. Намагатимуся надати відповіді за її ключовими пунктами.

1. І старі, й нові «Санітарні правила...» мають купу недоліків. Вони дають підставу для проведення вибіркових чи суцільних санітарних рубок, але поліпшенню виконання функції оздоровлення лісу не сприяють. Кількісні показники максимально допустимого обсягу сухостою не обґрунтовані, оскільки мають бути різними при запасі деревини 100 чи 600 куб. м/га чи в різних типах лісу. Гранична повнота для проведення суцільних санітарних рубок також не обґрунтована і має залежати від регіону – 0,3 для степової зони може бути нормою, а для лісової – катастрофою, за поступового зрідження – нормою, а за різкого – катастрофою.

Старий сухостій не є джерелом комах, шкідливих для живих дерев. За його вилучення ліс втрачає багато корисних комах і грибів, які знищують шкідливих комах, є антагоністами шкідливих грибів, а також сприяють швидкому розкладанню мертвих рослинних залишків. Тому, старий сухостій варто вилучати не з метою збереження «вигляду» лісу і не з метою захисту від шкідників, а у випадку, наприклад, підготовки площі для створення лісових культур. Пожежна небезпека від сухостою менша, ніж від куп залишків від рубок освітлення та прочищення, тим більше, що останні, які мають свіжий луб, можуть заселяти шкідливі для лісу комахи. Поблизу доріг, у рекреаційних лісах – стежок, місць стоянки машин тощо сухостійні дерева слід обов’язково терміново вилучати, незалежно від їхньої кількості, а рекреантам у таких лісах слід пересуватися лише по визначених стежках, а відпочивати та смітити у спеціально відведених місцях.

2. Глобальні зміни клімату є фактом. На жаль, за прогнозами, склад порід у лісах має змінитися у наступні десятиліття. З цього погляду лісовому господарству варто вчасно одержати ділову деревину порід, які всихають. За неможливості їхнього відновлення виявити такі породи, які витримають несприятливі зміни, дадуть змогу одержувати продукцію лісового господарства, можливо, нижчої якості та меншої кількості, але збережуть лісове середовище та виконувані лісом функції – продукування кисню, накопичення вологи, захисту ґрунту від ерозії, забезпечать ніші перебування сотень організмів.

Саме всихання «товстіших» дерев, про які пише М.М. Завада, є ознакою патологічного відпаду, оскільки під час природного відпаду гинуть дерева з найменшим діаметром.

3. За концепцією П. Маніона, існують чинники ослаблення лісу трьох груп:
чинники тривалої дії, які створюють передумови (predіsposіng factors);
це – клімат, лісорослинні умови, хронічний вплив забруднювачів повітря низької концентрації;
чинники нетривалої дії, які ініціюють негативні зміни стану лісів (іncіtіng factors);
це – короткочасні стреси абіотичного та біотичного походження, зокрема, пошкодження листя/хвої комахами, морозом, посухою, нетривалий вплив отруйних речовин високої концентрації;
чинники, які сприяють процесу ослаблення лісів (contrіbutіng factors): розмноження короїдів, грибні захворювання дерев тощо.

Таким чином короїди є індикатором погіршення стану лісів, а їхній прояв є найбільш помітним. Короїди є в усіх лісах, але інтенсивність спалаху зростає, коли з’являється велика кількість доступних для заселення дерев, ослаблених різними чинниками, чи вітровальної або заготовленої деревини.

4. Вирубування дерев на великих ділянках після вітровалу, пожеж та в інших випадках (особливо навесні та влітку) призводить до того, що одна чи всі стіни лісу на межі зі зрубом раптово стають сильно освітленими. Крона росте в бік освітлення, корені відстають, утворюється важіль, деякі корені рвуться, що ослаблює дерево. Дерева узлісь сприйнятливі до морозу (морозобоїни), жари (опіки), блискавки. Стовбур таких дерев нагрівається, а ґрунт біля них і кора втрачають вологу. Освітлені крони приваблюють комах-хвоєлистогризів, стовбури – короїдів. Ці комахи швидко розвиваються в умовах високої температури та зменшеної вологості, спроможні започаткувати додаткові покоління. Дерева на межі зі зрубами часто всихають, але якщо їх вилучити, сохнуть наступні ряди дерев. На межі зрубів із шириною, що ненабагато більша від висоти дерев, такі наслідки менші.

5. «Боротися» з короїдами неможливо, вилучення заселених дерев не зменшує їхню чисельність, навпаки, може зрости кількість сприйнятливих для заселення дерев поряд із вирубаними у зв’язку з механічними пошкодженнями та раптовим освітленням.

6. Шкоду лісу під час масових розмножень комах зменшує створення, де можливо (не в сухих борах!), мішаних, багатоярусних, різновікових насаджень. Шкоді заготовленої деревини можна запобігти вчасним вивезенням і утриманням в умовах, за яких загинуть шкідники, що її вже заселили.

7. Заборона проведення у «сезон тиші» санітарних рубок, але не рубок головного користування, не має сенсу. У багатьох країнах від березня до вересня заборонені всі рубки, лише у другій половині літа дозволене «раннє зріджування», що відповідає нашим «освітленню» та «прочищенню».

Вилучати заселені короїдами з осені дерева необхідно до початку «сезону тиші». У випадку вітровалу чи пожежі заготовлену деревину необхідно терміново вивезти, а за неможливості вивезення корувати чи обробити інсектицидами. Жуки з дерев, заселених у квітні-травні, вилітають наприкінці червня. Якщо заселені дерева виявлені, а необхідні папери оформлені, залишається час на вирубання заселених дерев.

Дуже важливим є уточнення термінів початку та закінчення «сезону тиші» за регіонами. Зважаючи на те, що періоди гніздування птахів пов’язані з періодами появи корму (комах, листя, плодів тощо), а останні залежать від ходу температури в окремій місцевості, терміни початку та закінчення «сезону тиші» орнітологам бажано пов’язати не з календарними датами, а з фенологічними сигналами, припустимо, з розпусканням листя берези (дата стійкого переходу температури через 10° С).

8. Цілком правий В.Є. Борейко щодо ролі мертвої деревини, яка є субстратом розмноження багатьох видів рослин, тварин, грибів, що перетворюють її на органічні речовини, важливі для росту наступних поколінь лісу. У лісі, звідки намагаються вивезти всю «мертву» деревину, не тільки зменшене біорізноманіття, але й роками лежать нерозкладені стовбури чи їхні відрізки.

9. Стосовно охоронної зони для чорного лелеки радіусом 1000 м, тобто площею 314 га, то відомі випадки, коли місця гніздування цього птаха приховували або навіть руйнували гнізда (Андрій Бокотей «Чи виживе чорний лелека в охоронній зоні»). Це питання необхідно глибше вивчити та передбачити механізм впровадження з мінімальними збитками.

10. Термін «виховання лісу» є класичним від часів Г.Ф. Морозова і має на увазі заходи під час вирощування лісу, формування певних складу порід, регулювання густоти для одержання певних сортиментів тощо, причому під час доглядів завжди намагаються вилучати дерева з дефектами та ослаблені екземпляри. І все одно спалахи короїдів періодично виникають у різних регіонах після пожеж, вітровалів та інших стихійних лих, коли раптом з’являвся великий обсяг доступного для заселення субстрату.

Водночас нікому не видається влучним знищити населення, щоб зупинити епідемію грипу чи навіть холери. Так само не варто знищувати поголів’я свиней для захисту від африканської чуми чи всі сосни для захисту від короїдів. Саме у ПЗФ є можливість простежити природну заміну порід, якщо вона відбудеться за поточної тенденції зміни клімату, та побачити, які саме породи виживуть. Можливо, що доведеться у деяких регіонах вести господарство на березу та осику упродовж певного періоду, поки відновиться сосна. Тому й не варто зараз здійснювати масштабну реконструкцію малоцінних насаджень, хіба що експериментально на окремих ділянках.

Валентина МЄШКОВА,"Лісовий і мисливський журнал"

http://www.ekoinform.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=245%3A2017-09-21-06-47-40&catid=7%3A2009-07-06-09-51-16&Itemid=63&lang=ru

На Черкащині всихають хвойні ліси, – лісівники

Днями під керівництвом начальника Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Дзюбенка відбулося засідання колегії за участю директорів лісгоспів. Головна тема, що була винесена для обговорення, – погіршення санітарного стану хвойних лісів, спричинене масовим їх всиханням, та запровадження необхідних заходів для боротьби з цією проблемою.


Про це інформують в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Начальник управління Олександр Дзюбенко доповів про хід колегії Держлісагентства України, на якій розглядали питання масового всихання лісових насаджень. Найбільшої інтенсивності цей процес набув у 2017 році. Черкаська область поряд з Волинською, Житомирською, Київською, Львівською, Рівненською, Хмельницькою та Чернігівською областями належать до таких регіонів, де осередки масового всихання лісів продовжують збільшуватися. Пошкоджені насадження потребують негайного лісогосподарського втручання.

Щодо хвойних лісів Черкащини, за попередніми підрахунками всихання спостерігається на загальній площі понад 10 тис. гектарів. Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 14.09.2017 №421, у держлісгоспах до 25.09.2017 року буде проведено інвентаризацію осередків шкідників у соснових насадженнях, з метою виявлення пошкоджених ділянок лісу та розрахунки витрат на розробку пошкоджених насаджень, відтворення на зрубах більш стійких і високопродуктивних деревостанів. Результати здійсненої інвентаризації будуть направлені до тероргану Державної служби України з надзвичайних ситуацій, обласної державної адміністрації, Міністерства екології та природних ресурсів.

Як наголосив Олександр Дзюбенко, всихання соснових лісів вже названо «біологічною пожежею», тож проблема потребує термінового прийняття відповідних рішень та здійснення необхідних заходів з оздоровлення лісів.


Лісники Львівщини переймають досвід у європейських колег



З 18 по 22 вересня в німецькому місті Фрайбург триває ювілейний конгрес IUFRO (Міжнародної Спілки Лісових Дослідницьких Організацій), присвячений 125-річчю створення цієї організації.

Про це повідомляє прес-служба Львівської ОДА.

Заснована 17 серпня 1892 року Асоціаціями Лісових Експериментальних Станцій Німеччини, Австрії та Швейцарії Спілка виросла до світової організації, яка репрезентує більш ніж 15000 вчених-лісівників з понад 600 організацій – членів у 126 різних країнах.

На конгресі дискутують щодо п’яти основних тем:

– Ліси для людей;

– Ліси і зміни клімату;

– Ліси і лісові продукти для зеленого майбутнього;

– Біорізноманіття, екосистемні послуги і біологічні інвазії;

– Взаємодії лісу, ґрунту і води.

В роботі конгресу бере участь делегація вчених-лісівників та лісівників-практиків з Львівщини, яка вивчає найсучасніші теоретичні і прикладні розробки у лісовому господарстві та лісовій політиці. Зокрема, обговорюють питання впровадження засад наближеного до природи лісівництва з вченими із провідних університетів Європи та Північної Америки.

Leopolis.news

Революция ботаников: огнеупорные леса и бананы на стероидах


 

От лесов, преграждающих путь пожару, до огромных бананов, спасающих от голода целые страны - потенциал растений далеко не исследован.


Мы их едим, мы ставим их в вазу и с одобрением смотрим на них - но используем ли мы все их полезные качества полностью?

Вот вам для примера четыре способа, с помощью которых в нашем мире может свершиться "растительная революция".



1. Создание гибридных суперрастений
Когда мы едим овощи, это обычно то, что выращено фермерами. Однако у этих растений есть родственники в дикой природе, которые имеют к фермерским овощам примерно такое же отношение, как волки к собакам, подчеркивается в проекте Crop Wild Relatives (CWR).

И эти дикие родственники, растущие вдалеке от фермерских полей и огородов, научились самостоятельно противостоять вредителям, болезням, засоленности почвы и изменениям климата.

Вот поэтому-то селекционеры и работают над тем, чтобы скрестить сельскохозяйственные растения с дикорастущими и получить гибрид, который, с одной стороны, будет живуч, а с другой - сохранит все те преимущества, которыми обладают уже "прирученные" растения, например, высокую урожайность.

 

Скрещивая дикорастущие овощи с культивируемыми сортами, можно создать супергибрид, которому не страшны ни паразиты, ни болезни

Цель проекта CWR - подготовить сельское хозяйство к переменам в климате планеты, собирая, охраняя и изучая тех самых закаленных дикорастущих родственников.

Планы в полном смысле слова глобальные: страны с наибольшим количеством диких "двоюродных братьев" - Бразилия, Китай и Индия, в то время как самую большую концентрацию их можно найти в Греции, Азербайджане и Португалии.

Все плюсы этой программы должны ощутить на себе прежде всего развивающиеся страны - те, где народонаселение растет особенно быстрыми темпами.
Услышат ли вас растения, если вы станете им петь? Ваш выбор - фиолетовое молоко? Или сок с этилбутиратом? Как водоросли изменили жизнь на Земле Запретная ботаника в Лондоне с Борисом Гребенщиковым

И тем не менее, несмотря на то, что дикорастущие аналоги привычных нам сельскохозяйственных культур распространены по всему миру, у них тоже есть могущественные враги.

К таким врагам надо отнести деятельность человека: войны, не связанное с сельским хозяйством использование земель, глобальное потепление, загрязнение окружающей среды и интенсификация сельского хозяйства.

Специалисты "Семенного банка тысячелетия", что в Ботанических садах Кью, вместе с партнерами из разных стран мира осуществляют селекцию и обеспечивают сохранность дикорастущих сортов на годы вперед.

2. Использование растений в качестве лекарства
Казалось бы, в этом нет ничего нового - лекарственными растениями человек пользуется с незапамятных времен. Но, возможно, нам надо более энергично искать новые способы их применения.

На сегодня человеку известно более 28 тысяч лекарственных растений, но менее 16% из них перечисляются в официальных медицинских справочниках.

Индустрия медицинских препаратов, изготовленных на основе растений, растет быстрыми темпами. Еще в 2012 году, по данным ВОЗ, ее общая стоимость достигла поражающих воображение 83 млрд долларов.

Порой на рынке появляются опасные для здоровья или просто поддельные продукты

Популярность растительных препаратов велика. В Германии, например, около 90% населения пользуется ими - в частности, полученными из чеснока и наперстянки.

Однако существует серьезная проблема, с которой сталкиваются органы, контролирующие эту отрасль: порой на рынке появляются опасные для здоровья или просто поддельные продукты.

Названия растений и трав часто путаются, и пациентам в итоге предлагается противопоказанное им (и потенциально смертельно опасное) лекарство.
Экологи: живая изгородь очищает воздух в городах лучше деревьев Растения Чернобыля умеют справляться с радиацией Бананы и маниока могут занять место пшеницы и риса

Одна из стран, где с этим пытаются бороться, - Китай. В декабре 2016 года китайские власти объявили о планах к 2020 году интегрировать больше препаратов из традиционной китайской медицины в систему здравоохранения страны.

Чтобы предотвратить путаницу, будут выпущены детальные иллюстрированные справочные пособия с описанием растений.

Если мы хотим полностью раскрыть спасительный потенциал лекарственных растений, то исследователи настоятельно рекомендуют: используйте растения из возобновляемых источников, культивируйте их, срочно вводите новые процедуры для надежного отслеживания источников и более эффективный контроль качества! 

3. Бананы на стероидах
В общем, не только бананы. Скажем, энсета, род растений семейства Банановые, тысячелетиями выращивается в Эфиопии. У эфиопов существует для него более 200 названий. И применяют его по-разному.

Один из основных продуктов питания в Африке (используют прежде всего муку, которую получают из ствола и корневища, съедобных плодов, как у настоящего банана, у него нет - Прим. переводчика), энсета используется и в медицине, и в строительстве хижин, им кормят животных, из него делают веревки и одежду - не говоря уже о том, что это растение обеспечивает идеальный микроклимат для кофейных плантаций.

Энсета выдерживает засуху, проливные дожди, наводнения. Этот так называемый ложный, или абиссинский, банан - просто какое-то сокровище.

 

Энсета тысячелетиями выращивается в Эфиопии

Ученые пытаются разобраться, может ли энсета расти еще где-то - в частности, в тех африканских (и не только африканских) странах, где населению постоянно грозит голод.

Один квадратный метр площади, засаженной энсетой, кормит больше людей, чем почти любой из зерновых культур. Энсета фактически обеспечивает три разных вида пищи: тесто для выпечки, супы и каши и вареный корень (похожий на картофель).

Но для начала ученым придется понять, откуда взять семена для посадки. Дело в том, что в настоящее время эфиопские крестьяне просто отрезают куски от растений и сажают их. Никто не знает, как они опыляются.

Но рано или поздно исследователи узнают секрет этих супербананов.

4. Растения-пожарные
Способность растений и деревьев гореть (или не гореть) очень важна - стоит только задуматься об опустошительных лесных пожарах и их последствиях для экономики, общества и окружающей среды.

Такое может происходить, в частности, потому, что в пострадавших районах очень малое разнообразие растений.

Но в принципе для некоторых экосистем лесные пожары - это нормальный и даже важный процесс. Многие виды деревьев научились выживать среди огня и обращать его себе на пользу.

 

Исследователи постоянно ищут новые способы вывести путем селекции такие суперрастения, которые помогут бороться с голодом, засухой, пожарами и т.д.

Деревья и растения, которые лучше переносят пожары, как правило, обладают толстой корой (или толстой кожурой у семян), способностью быстро восстанавливаться и… шишками, которым как раз и нужен огонь.
Тушение пожаров с воздуха: аж дух захватывает!

Эти деревья, например, так называемая огненная сосна, - своего рода Феникс растительного мира, они возрождаются из пламени.

Когда огонь сжигает защитный слой смолы у шишки, она выбрасывает в воздух семена, гарантируя таким образом, что дерево вырастет где-то еще.

Само дерево огненной сосны может полностью сгореть, но на пепелище вскоре появятся молодые сосны.

Исследователей в Ботанических садах Кью составляют каталоги как более, так и менее горючих растений и работают над планированием ландшафтов, которые более устойчивы к наступлению огня.

Такие ландшафты могут работать как естественные огнеупорные заграждения и снижать объем ценных природных ресурсов, которые сгорают при лесных пожарах.

Прочитать оригинал этой статьи на английском языке можно на сайте BBC Future.

http://www.bbc.com/russian/vert-fut-41352249

На Буковині виявили перевалочну базу деревини, де ліс з області складають на нелегальний експорт



Розташована вона у Глибоці

Незважаючи на мораторій на вивіз з України ділової деревини, ці процеси на Буковині тривають і досі. Активісти «Стоп корупції» заявляють, що це все можливо через змову між правоохоронцями, митниками та усіма тими, хто задіяний у ці схеми.


Представники «Стоп корупції» виявили у Глибоці перевалочну базу деревини. Там, за їхніми словами, складають ліс на нелегальний експорт ледь не з усієї Буковини. Звичайно ж, документів на ліс не знайшлось, а підприємець, який є власником складу, приїхав на зустріч зі зброєю.

Детальніше про події у Глибоці в програмі «Стоп Корупції».

«Стоп Корупції» ВИПУСК №105


http://promin.cv.ua/2017/09/21/na-bukovyni-vyiavyly-perevalochnu-bazu-derevyny-de-skladaiut-lis-z-usiiei-oblasti-na-nelehalnyi-eksport.html

20 сентября правительственный Совет по открытым данным рассмотрел вопрос о размещении в сети Интернет данных Рослесхоза

20 сентября 2017 года Совет по открытым данным Правительственной комиссии по координации деятельности открытого правительства рассмотрел вопрос о размещении в сети Интернет открытых данных Федерального агентства лесного хозяйства. С докладами по этой теме выступили заместитель директора ФГБУ "Рослесинфорг" А.А.Исаев, начальник управления использования и воспроизводства лесов Рослесхоза М.С.Доронин и директор по природоохранной политике WWF России Е.А.Шварц, в обсуждении - заместитель руководителя Рослесхоза Н.С.Кротов, руководители лесных программ WWF и Гринпис Н.М.Шматков и А.Ю.Ярошенко, министр по вопросам открытого правительства М.А.Абызов, и еще несколько человек с короткими репликами. Кроме лесной темы, на заседании обсуждались некоторые другие, но лесная заняла основную часть времени.

А.А.Исаев рассказал о размещенных ранее в свободном доступе картах лесов Дальневосточного федерального округа, и о том, что "на смену статичным оффлайновым решениям по визуализации информации об использовании лесов ДВ создан электронный географический (картографический) ресурс, который размещается в локальной сети или в сети Интернет (Геопортал Рослесхоза)". По его словам, Геопортал Рослесхоза содержит информацию о лесах на поквартальном уровне по субъектам Дальневосточного федерального округа, а по остальным - пока на уровне участковых лесничеств, но со временем информация будет детализироваться. На вопрос о том, где можно ознакомиться с таким сказочным порталом, ответил, что в течение недели он появится в открытом доступе на сайте Рослесинфорга, и всем участникам совещания будет направлена прямая ссылка на него.

М.С.Доронин рассказал о том, какие данные уже размещены в открытом доступе в системе ЕГАИС УД, в системе ИСДМ-Рослесхоз, о государственном лесном реестре, и о работе по созданию геопорталов в Кировской области и некоторых других регионах.

Е.А.Шварц изложил позицию неправительственных организаций по поводу того, какие данные о лесах должны размещаться в открытом доступе, по большому счету повторив все то, чего уже давно добивался Общественный совет при Рослесхозе (временно прекративший свое существование с апреля 2017 года) - чтобы были доступны данные государственного лесного реестра, что прямо прямо предусмотрено действующим законодательством, данные государственной инвентаризации лесов в пригодном для дальнейшего анализа виде, квартальная сеть и другие хозяйственные границы, и т.д.

Протокол с конкретными решениями по итогам этого совещания должен появиться в ближайшие несколько дней. Пока главным итогом можно считать обещание заместителя директора Рослесинфорга А.А.Исаева в течение недели представить ссылку на размещенный в открытом доступе геопортал Рослесхоза.