Перший заступник начальника управління, або головний лісничий, у лісовій галузі – це фактично посадовець, відповідальний за відтворення лісу, тобто його якісну посадку і догляд, охорону від самовільних рубок, пожеж, ведення лісового господарства, побічного користування, врешті – за роботу з громадськістю. Фактично це людина, зона відповідальності якої не набагато вужча, ніж самого керівника управління.
Хто він – перший заступник начальника Волинського ОУЛМГ Олександра Кватирка, «Лісовий вісник» вирішив поцікавитися особисто.
Із біографії.
Сахнюк Віктор Анатолійович. Народився в с. Підгаття Маневицького р-ну. Випускник Шацького лісного технікуму (нині лісовий коледж ім. Валенитина Сулька). У Національному лісотехнічному університеті України здобув кваліфікацію спеціаліста у двох напрямках: «Лісове господарство» та «Менеджмент організацій з адміністрування».
Все свідоме життя пропрацював у лісовій галузі Волині, пройшовши всі кар’єрні щаблі.
У 2002 році працював на посаді майстра лісу Чарторийського лісництва ДП «Маневицьке ЛГ», свого часу був пожежним сторожем, кочегаром цього лісництва. У грудні 2002-го Віктор Сахнюк став працювати на посаді помічника лісничого Соф’янівського лісництва Маневицького лісгоспу, а вже згодом – лісничим спочатку Чарторийського, а тоді Вовчецького лісництва (теж ДП «Маневицьке ЛГ»).
У 2011 році був призначений головним лісничим Маневицького лісгоспу, тоді – директором державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство».
Із 12 липня 2016 року займає посаду першого заступника начальника
управління – за результатами конкурсного відбору.
Одружений. Разом із дружиною виховують двох донечок.
Семінари та навчальні наради для працівників лісової охорони та мобільних рейдових груп є систематичними
– Я так розумію, йдучи за рядками біографії, що ви ніколи іншої цілі, ніж робота в лісовій галузі, перед собою і не ставили.
– Ні, ніколи.
– Може, пішли за прикладом батьків?
– Так, ви правильно помітили. Тато працював у галузі. І дядько тата. Був майстром лісу вже життя на одному обході. Досить сильний лісник. З них хотілося брати приклад.
Завжди у кашкетах, при пагонах, ідеально відпрасованій формі. Сила відчувалася в усьому. Не можна оминути увагою і той факт, що лісник раніше у селі був дуже поважною людиною. Можливо, навіть більш впливовий, ніж голова сільської ради чи колгоспу. Це вже згодом все дещо нівелювалося. Можливо, є в цьому частково й вина самих лісівників. Тож ми нині активно працюємо над тим, щоб повернути довіру до нашої професії. Такі пріоритети визначив начальник управління Олександр Кватирко. Він не лише строго стежить за якістю виконання роботи, а й постійно наголошує на необхідності забезпечення достойних умов праці: це і рівень зарплати – у лісівників вона зараз в середньому сягає близько 7,5 тисячі, і відповідне преміювання, і відпочинок, і забезпечення спецтехнікою, транспортом. Протягом останніх двох років практично всі працівники забезпечені кількома комплектами форми. Переконаний: за кілька років ми повернемо довіру до роботи лісівника.
Так, всі ці фактори разом із любов’ю до самого лісу зробили з мене лісівника. Ніде більше не працював ніколи, ніяких інших цілей не ставлю, сподіваюся, матиму можливість все своє життя бути потрібним лісовій галузі. Бо себе без лісу уявити не можу: ліс – моє життя, натхнення, він має особливу силу для мене.
У Лісівничому молодіжному центрі, що діє на базі ДП “Ківерцівське ЛГ”
– І ніколи не було таких моментів, що хотілося все покинути, бо ж таки, напевно, різне було?
– Щоб покинути – думок не виникало. Взагалі. А переломні моменти були, як в усіх. Ви ж читали біографію, бачили, що свого часу довелося працювати навіть кочегаром…
Як зараз пам’ятаю, коли прозвучала пропозиція працювати на посаді помічника лісничого Соф’янівського лісництва. Було страшно. Це ж тоді здавалося: яка відповідальність.
Так само переломним стало призначення лісничим Вовчецького лісництва, куди прийшов після Чарторийського. Щоб ви розуміли, тоді там не було порівняно нічого. Але за досить короткий час завдяки важкій щоденній роботі колективу вдалося дуже багато. Ми відбудували адмінприміщення, будували лісові дороги, купували спецтехніку, оновили автопарк. Досі туди приїжджаю і тішуся, що й я доклав у цей розвиток свої зусилля.
Відкриття рекреаційного пункту “Пролісок”, 2016 р. Віктор Сахнюк у той час займав посаду директора ДП “Ківерцівське ЛГ”
– Перед призначенням на посаду першого заступника ви були директором державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» – одного з найпотужніших в області.
– Так, Ківерцівський лісгосп дійсно має гарну історію. Зокрема у 2013 році, коли вже я очолював колектив, за результатами підведення підсумків ми займали лідерські позиції. Такі ж здобутки вдалося втримати і у 2014-му. Щоб ви розуміли, у цих змаганнях до уваги беруться всі показники роботи лісгоспу – від лісовідновлення до переробки та рівня зарплати.
Свого часу лісгосп отримав звання Ордена Леніна – один із 4 у Рядянському Союзі. Саме Ківерцівський лісгосп у ті роки вийшов першим на експорт із прищепками та сірниками. Була досить потужна переробка, діяв на повну консервний цех. Але, звісно, не всі періоди розвитку були такими успішними.
Коли прийшов на посаду, ми одразу почали проводити капітальний ремонт приміщень. Відбудували контори всіх 6 лісництв, центральне адмінприміщення, оновили автопарк. За цей час – це 4 роки – було придбано трактори, КамАЗ, також 5 НИВ, 2 позашляховики. Це відбулося, бо на гострій необхідності оновлення автопарку постійно акцентував Олександр Михайлович. І хто би що не казав, це дійсно дало відчутний результат.
Також ми будували рекреаційні пункти. Досі «Пролісок», думаю, ви його не раз бачили, їдучи автодорогою на Маневичі, всі визнають кращим в області. Це приємно. Все це залишиться на роки.
Підприємство було у 5-ці кращих за рівнем заробітної плати, виплачувалася стовідсоткова премія – бо ж усе дуже просто: перший стимул для працівника – це достойна заробітна плата, ми мали кошти на розвиток. Все це результат раціонального лісогосподарювання.
Виїзні навчальні семінари для головних лісничих – з ініціативи Віктора Сахнюка
– Ліс багатовекторний. Про це можна багато говорити. Але давайте розпочнемо з головного – його посадки і вирощування. Весняна лісокультурна кампанія на Волині цього року пройшла дуже гучно і яскраво. Участь в акції брали діти, чиновники, владна еліта, журналісти… Запитаю відверто: все це дає на практиці якийсь результат чи то лише гарна інформаційна картинка?
– І я розпочну відповідь на ваше запитання з головного – тобто з самого початку. Основним завданням – чи то й навіть викликом – для всіх лісівників області і головного лісничого зокрема є вирощення високобонітетних та високопродуктивних лісових культур. Бо для нащадків маємо лишити ще кращий ліс, ніж зараз є. Та й у лісовій галузі все дуже тісно пов’язано: в майбутньому це – прибутки підприємства.
Тож іще восени, в очікуванні весняної лісокультурної кампанії, ми активно взялися за підготовку, не знаючи наперед, якою буде весна: ранньою, посушливою чи затяжною. Взялися й справді активно. Для мене це було вперше на рівні області. Тож дуже хвилювався за вчасність і якість робіт. Ми дали команду головним лісничим підприємств і спільно зі спеціалістами управління взяли все під жорсткий контроль. Ми прекрасно розуміли: чим більше восени буде очищено площ, тим легше буде навесні. Головні спеціалісти їхали на підприємства, головні лісничі підприємств звітували про зроблене щотижнево. У результаті 80% площ було підготовлено для посадки ще восени.
Тож коли розпочалася весняна акція «Майбутнє лісу у твоїх руках», до її проведення були готові фактично на кожному підприємстві. Ви правильно помітили і те, що у ЗМІ потрапила лише яскрава картинка. Саме цей факт також підтверджує правильність наших дій – ми були готові і не мали промахів. Все це результат наполегливої роботи цілого колективу людей.
В результаті приємно було також бути присутнім на колегії Держлісагентства, де підбивалися підсумки акції. Адже виявилося, що із 30 000 учасників на рівні України 12 тисяч були з нашої області. Так само ми стали беззаперечними лідерами за кількістю проведених заходів.
А рівень проведення відзначив навіть заступник голови Держліс-агентства Володимир Бондар, який двічі долучився до посадки лісу в рамках акції на Волині. Приємно, що всі ділянки були достойно підготовлені та якісно очищені.
Та головне навіть не це. Дуже важливо, що посадку лісу ми провели в стислі терміни, вчасно і якісно. Це дає свої плоди. Ми бачимо, що порівняно навіть до попередніх років, відсоток класу лісових культур на кілька порядків вищий. Тож лісові культури було посаджено у ще вологий ґрунт, відповідно – високою є їх приживлюваність. Посадити новий ліс ранньої весни, зважаючи на особливість нашого клімату, дуже важливо, бо ґрунт іще достатньо вологий.
Ця робота триває. Це безперервний процес. Зараз проводяться догляди за лісовими культурами. Такі роботи уже проведено на 95% площі.
– Довкола лісу на Волині піднімається чимало резонансних тем. Зокрема питання незаконних рубок не сходить зі сторінок інтернет-видань і телебачення.
– Питання незаконних рубок в нашій області не стільки проблемне, як обговорюване. На жаль, чимало політичних сил, йдучи до влади, будують на цьому піар-кампанію. Це очевидно: ліс для Волині – крім виконання своєї екологічної функції, займає статус головного економічного ресурсу. Тема лісу близька для кожного, тож кожен «природолюб» у лапках хоче його захистити. І найчастіше чомусь – від лісівників. Які єдині його ж вирощують, за ним доглядають і охороняють.
Не буду стверджувати, що всі факти незаконних рубок сфабриковані. Це не так. На жаль. Є ситуації, які потребують вирішення. І ми їх вирішуємо в межах повноважень та можливостей. Але ті масштаби незаконного вирубування, про які часто говорять, переважно роздуті так званими громадськими активістами або політиками. Нерідко саме тими, хто жодного стосунку до лісу не має.
Судіть самі: щоб посилити лісову охорону, у квітні 2016 року начальник управління Олександр Кватирко ініціює створення мобільних рейдових груп. Їх ми забезпечуємо автомобілями, які принаймні можуть «позмагатися» із автівками, що переважно мають люди, які йдуть до лісу з сокирою. Для якісної роботи оновленої лісової охорони було придбано радіостанції, переносні та стаціонарні, помпові рушниці, намети, ліхтарі та інше. Автомобілі (закупили нові «Рено Дастер») обладнанні GPS-трекерами та відеореєстраторами. Працівники груп забезпечені форменим одягом та взуттям єдиного зразка.
Для них постійно проводимо тренінги та навчання на знання основ Лісового кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення. Лише нещодавно завершився триденний семінар-навчання, під час якого були теоретичні заняття та практичні – з підвищення навиків самозахисту та боротьби. Ми розробили пам’ятки працівнику Державної лісової охорони, де чітко прописані повноваження, права та обов’язки, документальне оформлення протоколів, а також роз’яснення та рекомендації щодо поведінки при затриманні осіб, які скоїли порушення, працівники проходили атестацію. Досягнута домовленість про співпрацю та допомогу з органами національної поліції з можливим залученням їхніх працівників на проведення рейду.
Аналогів цьому в такому форматі досі немає в Україні.
– Зроблено і витрачено багато. А який результат?
– Додаткова лісова охорона себе цілком виправдала. Лише протягом 2016 року групами оперативного реагування виявлено та притягнено до відповідальності 889 осіб, сума збитків за якими сягає 1,5 млн грн. Цього року вже складено понад 500 протоколів про адмінпорушення. При цьому збитки, завдані лісовому фонду, становлять близько 1,5 млн тис. грн.
– Прокоментуйте, будь ласка, скандальну ситуацію довкола заказника «Зубр».
– Про це, думаю, варто говорити мовою документів. (Віктор Анатолійович перегортає папери і, знайшовши потрібне, продовжує розмову, – авт.). Ось постанова Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, якою адміністративний позов ДП «Ківерцівське ЛГ» про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради №27/64 від 31 липня 2014 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду» в частині зміни меж загальнозоологічного заказника «Зубр», задоволено повністю.
Не знаю, чи варто далі говорити про те, наскільки законно чи незаконно були проведені там санітарні заходи. Ще раз наголошую – санітарні. Це означає, що лісівники прибирали з ділянок хворі чи пошкоджені дерева, щоб вберегти і дати можливість нормально рости здоровому лісу. А що таке відведення ділянки під санітарну рубку? Від моменту виявлення до часу призначення санітарної рубки минає час. Адже треба створити комісію, провести лісопатологічне обстеження, визначити осередок. А також пройти численні погодження, оприлюднити на сайтах профільних управлінь та облдержадміністрацій пропозиції. Лише після всіх цих погоджень виписується лісорубний квиток. Його затверджує управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації. Тож говорити про те, що лісівники самі вирішили і зрубали аж ніяк не можна.
Так само голослівним є твердження про те, що лісівники можуть самостійно приймати рішення про збільшення чи зменшення меж заказника. Все це відбувається у результаті численних досліджень науковців, екологів.
Ми в першу чергу зацікавлені у тому, щоб зберегти здорове природне середовище, бо лише ми несемо відповідальність за стан лісу. Наголошую: стовідсоткову відповідальність. Вона покладена лише на лісівників. Не на громадських активістів, не на політиків. У випадку із «Зубром» нас би притягнули до відповідальності і нарахували чималі збитки, якби санітарні заходи не були проведені вчасно. У цій ситуації ми діяли винятково в межах чинного законодавства. І нерідко нормативи, прописані саме під тиском певних громадських активістів, тепер призвели до того, що в лісівників зв’язані руки у подоланні проблеми, якої досі не знав український ліс.
– Ви маєте на увазі проблему масового всихання соснового лісу під дією шкідників?
– Саме так. Говорю про ситуацію, яка набирає катастрофічних масштабів і через зволікання може призвести до екологічного лиха. Ми втрачаємо сосновий ліс, який споконвіку був символом Волині. І знову ж таки постає заполітизоване питання проведення рубок.
Розумієте, лісівники ж не проти самого закону про тишу, не говоримо ми й про те, що санітарні заходи мають проводилися саме в місцях розмноження тварин чи гніздівлі птахів. Але не можемо мовчати, коли в період, як відбувається масовий виліт шкідника, не маємо права проводити санітарних заходів. Фактично даємо можливість короїду вилетіти зі старих місць і успішно заселити нові ділянки. Так, незважаючи на проведені санітарні заходи, маємо вже більше 7 тисяч гектарів хворого лісу. Площа за рік фактично зросла у 5 разів. І знову ж таки: коли ми підняли проблему, коли стали говорити про це на всіх усюдах, у відповідь тепер все частіше чуємо: чому так довго мовчали, бо ж зрубати цей хворий ліс треба було вже давно. Чи не парадокс?
Ми говоримо про це на всіх рівнях. Провели кілька десятків семінарів. Запрошували владу, знаних науковців. На щастя, вже маємо практичний результат. Нас почули депутати обласної ради, які під час чергової сесії проголосували за рішення звернутися до Кабміну та Верховної Ради України щодо внесення необхідних змін до законодавства, питання щодо оголошення надзвичайної ситуації у зв’язку з масовою загибеллю дерев уже піднімалося на засіданні профільної обласної комісії під керівництвом голови облдержадміністрації Володимира Гунчика. Хочу принагідно також відзначити, що Володимир Петрович чи не найбільше з розумінням поставився до проблеми лісу.
– Завершити нашу розмову усе ж хотілося б приємними моментами. Переконана, що у роботі лісівників їх чимало.
– На щастя, наша робота дійсно щедра на приємні моменти. Бо ж просто побувати у доглянутому здоровому лісі – це вже задоволення. А коли ще там добротна дорога, гарна рекреаційна зона – то тим більше.
Ми цього року відбудували відпочинкову базу на Світязі. Там побували до тисячі наших працівників, поверталися з прекрасними відгуками.
Приємно, що вже останні два роки наші люди мають можливість поїхати на море коштом профспілки. Лише цього року оздоровилося понад півтисячі лісівників.
Ми будували та проводили реконструкцію рекреаційних зон. Дійшли у цьому плані вже до такого рівня, що це відзначають німці, поляки, які подорожують нашою Волинню.
Днями у «Воротневі» ми дали старт роботі «Лісівничого молодіжного центру». Першого такого в Україні.
Було запроваджено лісове багатоборство – змагання лісової охорони, аналогів яким немає в Україні. Ми цього року переглянули програму, вдосконалили – провели змагання на значно вищому рівні.
Ми сьогодні відкрито йдемо до людей – відповідаємо на будь-які запитання – це також один із пріоритетів роботи, визначених начальником управління.
Отак маленькими кроками, завдяки нашим лісівничим зусиллями та вашій журналістській небайдужості ми й відродимо ту добру правду про працю лісівника.
– Будемо сподіватися. Успіхів! І дякую за відвертість!
Спілкувалася Світлана ГАВРИЛЮК
