Фінансування АПК в 2017 році відбувається з серйозними порушеннями з боку Мінагрополітики

Поточний бюджетний рік виходить на фінішну пряму - лишається лише місяць до його закінчення та підведення підсумків. Проте вже наразі можна констатувати, що ситуація з фінансуванням окремих бюджетних програм агропромислового комплексу протягом цього року була критичною та потребує негайного вирішення.

Так, Міністерство аграрної політики та продовольства України, у відповідь на запити Асоціації тваринників України від 20.09.2017 року та № 119/11 від 09.11.2017, повідомило, що у першому півріччі 2017 року не здійснювалися видатки за такими бюджетними програмами як «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів», «Витрати Аграрного фонду пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду», «Державна підтримка галузі тваринництва», «Міжнародна діяльність у галузі рибного господарства». Відсутність фінансування протягом даного періоду профільне міністерство пояснило необхідністю внесення змін до відповідних нормативно-правових актів та затвердженням необхідних заходів щодо реалізації цих бюджетних програм. Тобто гроші в Держаному бюджеті на 2017-й рік були передбачені, але не потрапили до реципієнтів у зв’язку з тим, що Мінагрополітики не встигли підготувати відповідну підзаконну нормативно-правову базу.

У той час як відсутність фінансування «Міжнародної діяльність у галузі рибного господарства» має обґрунтування (прийняті зміни до Плану заходів реалізації коштів затверджені Наказом Мінагрополітики від 15.03.2017 № 134 про виплату членських внесків країни одним платежем, а не декількома, як раніше), то лишається незрозумілою блокування коштів на інші напрямки, які потребують регулярного фінансування.

Зокрема зміни до Порядку використання коштів за бюджетною програмою «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів» були внесені лише 12 липня 2017 р. Постановою КМУ № 502, після чого Мінагрополітики видала Наказ № 391 від 28 липня 2017 року про розподіл видатків на цю бюджетну програму. У свою чергу зміни до порядку використання коштів за бюджетною програмою «Державна підтримка галузі тваринництва» були внесені лише в серпні 2017 року Постановою КМУ № 573. Тобто, як можна побачити, зміни до механізмів використання бюджетних коштів були внесені лише на початку другого півріччя, що позбавило належного й своєчасного фінансування важливих напрямків в аграрній сфері аж на півроку. Чому цього не було зроблено одразу ж після схвалення Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» в грудні 2016-го року чи на початку 2017-го - запитання риторичне. Незрозуміло, які справи для чиновників виявилися важливішими за забезпечення своєчасного фінансування агропромислового комплексу.

Але, для об’єктивності, потрібно пригадати, що фінансування зазначених бюджетних програм відбувалося не без процедурних проблем і в попередні роки. Згідно з Рішенням Рахункової Палати від 21 березня 2017 року, наприкінці 2016 року за бюджетною програмою «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів» залишилися невикористаними 5185,7 тис. грн бюджетних коштів, що було спричинено окремими недоліками нормативних актів, які регулюють порядок використання коштів державного бюджету на такі цілі та неналежним станом внутрішнього контролю з боку Мінагрополітики як головного розпорядника коштів. У 2015 році залишок невикористаних коштів за даною бюджетною програмою становив 9353,5 тис. грн через ті самі причини, що і в 2016; а також через неналежний стан внутрішнього контролю з боку розпорядників коштів нижчого рівня, тобто структурних підрозділів облдержадміністрацій. Зважаючи на те, що за 9 місяців на дану бюджетну програму було виділено лише 20 % від запланованої суми коштів (61 268, 2 тис. грн), можна прогнозувати, що 2017 рік не стане винятком, і за цією програмою залишаться невикористані кошти.

У свою чергу, відповідно до рішення Рахункової Палати, обсяг невикористаних державних асигнувань на бюджетну програму «Державна підтримка галузі тваринництва» в 2015 р. становив 209 млн 415, 2 тис. грн. А проблема полягала в невчасному затвердженню Мінагрополітики положення про комісії та зразки і форми відповідних документів.

Отже, можна пересвідчитись, що фінансування вищенаведених бюджетних програм протягом останніх років відбувається з систематичними порушеннями з боку головного розпорядника - Мінагрополітики, що призводить до невикористання коштів наприкінці бюджетного періоду(поточний 2017 рік може не стати виключенням). За словами голови АТУ Ірини Паламар, Міністерство має негайно змінити підхід до фінансування даних бюджетних програм, тому що вони є надзвичайно важливими для вітчизняного агросектору, а їх невикористання призводить до ускладнення обґрунтування бюджетного запиту для аграріїв на наступний рік.

Іншою процедурною проблемою в бюджетній діяльності Мінагрополітики є пізнє затвердження бюджетних програм. Станом на 14 листопада 2017 року, досі не є затвердженими паспорти програм за КПВК 2801250 «Витрати Аграрного фонду пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду» та за КПВК 2804070 «Селекція у рибному господарстві та відтворення водних біоресурсів у внутрішніх водоймах та Азово-Чорноморському басейні». Мінагрополітики запевняє, що паспорти будуть розроблені та подані до Мінфіну для їх подальшого затвердження після затвердження необхідних заходів, зокрема прийняття деяких нормативних документів, що регулюють використання коштів за даними програмами, на рівні Кабміну та самого Міністерства. Зважаючи на те, що бюджетний рік уже підходить до кінця, у даному випадку має місце порушення норми про 45-денний термін прийняття паспортів (від дня вступу в дію Закону про Державний бюджет), що затверджена в Наказі Мінфіну «Про паспорти бюджетних програм» № 1098.

Паспорти за рештою програм є офіційно прийнятими, проте більшість з них були затверджені зі значним запізненням, наприклад, паспорти на 2017 рік за бюджетними програмами за КПКВК 2809020 "Протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро" та за КПКВК 2801580 "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" були офіційно затверджені наказами міністерства лише в квітні 2017 року. Ще 3 паспорти бюджетних програм були затверджені лише в березні цього року.

Відповідальними за такі порушення є безпосередньо Мінагрополітики та Міністерство фінансів, тому що за законодавством саме вони мають гарантувати вчасну підготовку та прийняття паспортів бюджетних програм. Ці державні органи мають серйозно взятися за вирішення цих проблем та зробити відповідні кроки для усунення явища невчасного прийняття паспортів бюджетних програм в майбутньому. Можливо, це своєрідна форма «економії» державних коштів, яка потім дозволяє звітуватися про позитивні показники бюджету? Інакше, недоінвестовані державні кошти мають, мабуть, компенсовувати з кишень чиновників, які не забезпечили вчасну та юридично правильну реалізацію програм в агросекторі.

Якщо розглянути, яку частину коштів уже було реалізовано за більшу частину року, що минає, то можна побачити, що за деякими бюджетними програмами фінансування просувається дуже кволо. Так, за даними, які Мінагрополітики надала Асоціації тваринників України на запит від № 119/11 09.11.2017, за 9 місяців 2017 року на бюджетну програму «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» було виділено лише 11% від запланованих коштів на рік. На деякі інші програми за 9 місяців було виділено близько 20% від цифри, яка міститься в цьогорічному Державному бюджеті. До них зокрема належать «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів» (20 %), «Підвищення кваліфікації фахівців агропромислового комплексу» (22 %), «Ліквідація та екологічна реабілітація території впливу гірничих робіт державного підприємства "Солотвинський солерудник" Тячівського району Закарпатської області» (23 %). За цей період лише половину коштів було виділено на бюджетні програми «Загальне керівництво та управління у сфері агропромислового комплексу» (47 %), «Дослідження, прикладні розробки та підготовка наукових кадрів у сфері лісового господарства» (46 %), «Ведення лісового і мисливського господарства, охорона і захист лісів в лісовому фонді» (50 %).

Коментуючи загальну ситуацію бюджетного процесу в аграрному комплексі 2017 року, голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар підсумувала: «Фінансування бюджетних програм в агропромисловому секторі в 2017 році відбувається з серйозними адміністративними порушеннями й недопрацюваннями, а саме: пізнє внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють порядки використання коштів за бюджетними програмами, що спричиняє відсутність фінансування протягом великого проміжку часу, а також відсутність прийнятих паспортів за деякими бюджетними програмами наприкінці бюджетного року, що є неприпустимим порушенням бюджетного процесу. Цьогорічні проблеми з фінансуванням не є унікальним явищем, а негативною тенденцією з року в рік, що призводить до неефективного фінансування агропромислового комплексу в цілому».

Сьогодні, 24 листопада 2017

http://agronews.ua/node/85159

Далі...

Глава Держекоінспекції розповів, чому отруйників природи в Україні неможливо покарати

Чому в Україні неможливо зупинити вирубку лісу і незаконний видобуток піску і води; про те, як Бортницька станція аерації перетворилася в сповільнену екологічну бомбу, а вся країна - на велетенський смітник, тому що закон просто не зобов'язує переробляти відходи.

Про те, що будівництво в охоронних зонах зупинити практично неможливо, тому що за такі порушення "нічого не буде", чому нікому немає діла до ртутного могильника в центрі Києва і про те, як застаріле трудове законодавство грає на руку "вічнохворим" чиновникам говоримо з головою Державної екологічної інспекції України Андрієм Заїкою.

АСН: Щодо заяв пана Семерака, міністра екології та природних ресурсів. Він незадоволений вашою роботою. Наскільки це відповідає дійсності?

Я би сказав так: ми всі незадоволені роботою екологічної інспекції в тому форматі, в якому вона зараз існує. Є об’єктивні і суб’єктивні чинники. Питання лежить у площині повноважень інспекції. Після Революції Гідності було прийнято ряд декларативних актів по різним галузевим напрямкам. Як вони виконуються чи не виконуються в інших галузях – це не моя компетенція. Я можу сказати, що відбувається у нас в інспекції.

Була прийнята коаліційна угода, яка, наскільки я розумію, де-юре ще й досі діє. Там один із пунктів, якщо я не помиляюсь – пункт 1.2.3. у розділі 17 передбачає створення єдиного контролюючого органу у сфері довкілля, якому мають бути передані всі контролюючі функції. Тобто має бути один орган, який буде контролювати все. На сьогодні контролюючі функції у природоохоронній галузі розпорошені.

АСН: Що це означає на практиці? До прикладу, є Державне агентство лісових ресурсів.

Воно, безумовно, робить важливу для країни річ – вирубує ліс, продає його на експорт, країна отримує валюту, яка на сьогодні дуже потрібна. Але, в той самий час, воно саме себе контролює. Логіки в цьому немає. Не може суб’єкт провадити якусь діяльнсть і сам себе контролювати. Те саме меншою мірою є в Державному агентстві водних ресурсів.

Те саме є в Службі геології та надр. Коаліційна угода виходила відповідно з європейського досвіду, на який зараз так модно орієнтуватися, із світового досвіду, і врешті решт із здорового глузду. Тобто один орган контролює, інший – безпосередньо займається якоюсь виробничою діяльністю. Як наслідок цієї коаліційної угоди, був прийнятий ряд законодавчих актів, зокрема була прийнята Постанова уряду № 442,яка передбачає в частині дерегуляції розформування Сільгоспінспекції і передачу її функцій в різні органи. Частину – в новий орган, Держпродспоживслужбу, частину – в Держгеокадастр, частину – в Держекоінспекцію саме в частині контролю за землями. До прикладу, у нас існує дуже серйозна проблема, про яку всі зараз говорять – я маю на увазі сміттєзвалища. Чому ми не можемо в повній мірі ефективно впливати на цю проблему?

Саме через те, що ця постанова уряду не виконана і нам ці функції досі не були передані. В цьому я вбачаю певну політичну волю. Спочатку був абсолютно логічний ланцюжок: створюємо єдиний контролюючий орган і, відповідно, він має права і несе відповідальність. Не можна нести відповідальність, не маючи прав. На сьогодні наші функції дуже сильно розпорошені.

Крім того рівень покарання за злочини в природоохоронній сфері – неадекватний. Тобто неадекватно низький. Європейське законодавство на порядок більш жорстке, порівняно із українським. Однак щойно ми починаємо про це говорити, відразу ж Регуляторна служба та громадськість говорять про тиск на підприємництво.

АСН: Можете навести якісь конкретні приклади?

Нещодавно до мене на прийом прийшли представники громадськості селища Тарасівка на Київщині зі скаргою на незаконне сміттєзвалище і з питанням “чому ви нічого не робите?”. Сміттєзвалище незаконно зайняло близько 10-15 гектарів землі. Ми оштрафували власників на 9 тисяч гривень, оскільки в країні існує саме така методика розрахунку штрафів. Ми не можемо зі стелі взяти розмір штрафу. До чого це призводить? Суб’єкт господарювання державної чи то приватної форми власності, перш за все, керується економічною доцільністю. Зрозуміло, що є поодинокі дійсно соціально відповідальні підприємства, але в більшості випадків всі просто підраховують, що вигідніше.

Сьогодні значно вигідніше сплатити мізерні штрафи і далі незаконно діяти. Можна цю ситуацію порівняти з тим, як постійно збільшуються штрафи за перевищення швидкості на дорогах та вживання алкоголю за кермом. Уявіть, що штраф за перевищення швидкості буде 201 гривню, а за вжавання алкоголю – 2 гривні. Думаю, велика кількість людей і чарку собі дозволить, і буде ганяти, і при цьому буде виконувати вимоги закону. Штраф сплатив – поїхав далі. Розмір покарання має бути такий, щоб при виборі опцій виконувати вимоги законодавства чи сплачувати штрафні санкції, все ж таки люди обирали виконувати вимоги законів.



АСН: А чому за три роки дій цієї нової влади не прийняти нові законодавчі акти, які б збільшили це покарання?

Держекоінспекція не є суб’єктом законодавчої ініціативи, хоча ми, зрозуміло, співпрацюємо з профільним комітетом Верховної Ради, і співпрацюємо плідно, маємо підтримку. Причини пов’язані частково з політичною волею, частково з бюрократичними перепонами. Я на державній посаді – вперше, все життя працював в бізнесі, і для мене деякі речі виглядають абсолютно дико. Коли я зайшов на цю посаду і подивився існуюче Положення про екоінспекцію, природоохоронне законодавство, ми зібрали експертів, виписали концепцію, наше бачення того, якою має бути Держекоінспекція. А потім почалися нескінченні поневіряння.

АСН: Вашу концепцію не підтримали? Чи були якісь зауваження, обговорення?

Ну по-перше, в Міністерстві екології з часів Майдану це вже третій міністр і, крім того, було двоє виконуючих обов’язки міністра. Тобто, фактично п’ять очільників відомства змінилися за неповних три роки. А згідно українського законодавства ми, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується урядом через міністра, Положення про Держекоінспекцію подаємо через міністерство на інші органи державної влади. І от воно знову і знову поверталося. Тобто ми зі свого боку неодноразово подавали свої пропозиції, і далі продовжуємо подавати це робити.

АСН: Тобто всі ваші концепції, всі ваші пропозиції про реформування екологічної інспекції завертаються назад вже на рівні керівництва?

Вони завертаються, вони тонуть... І це не лише питання Мінприроди. Це питання навіть більшою мірою інших органів. Положення має заюстувати Мінюст, його мають завізувати ряд суміжних міністерств – Міністерство АПК, інші міністерства і відомства. Тобто нічого не відбувається.

АСН: А чому, на Вашу думку, за Вашими оцінками, нічого не відбувається?

Відверто кажучи, я думаю, що не вистачає політичної волі і узгодженності. На жаль, якщо взяти відсутність політичного консенсусу нагорі, то це так чи інакше проецюється на всі поверхи вниз. Плюс величезною проблемою є власне правила функціонування державного механізму, що для мене особисто було справжнім відкриттям.

АСН: Які саме?

От візьмемо такий простий приклад, який для мене був просто шоком. Мова йде про Закон про працю, кадри, призначення і звільнення. Коли я працював у бізнесі, я розумів, що найважливіша людина – це фінансовий директор. Найважливіша людина на державній службі, на мою думку – це кадровик. Звільнити людину просто неможливо. Є випадки, коли люди за посади судяться роками.

От нещодавно до нас надійшла постанова Виконавчої служби про поновлення на службі людини, яка судилася з 2009-го чи 2010-го року. Фактично у нас патерналістська держава, і суд стає на бік працівника, а не роботодавця. Враховуючи те, як у нас працюють суди, якщо у нас таких судових процесів десятки, то наш юридичний відділ більшість часу витрачає на суди всередині інспекції за поновлення на посадах. З 1-го травня поточного року вступив у дію новий Закон про державну службу, який дещо покращив ситуацію, але він дуже далекий від досконалості.



АСН: ... і з “лікарняними” також виникають проблеми?

Це взагалі окрема тематика. Можливо, варто запросити МОЗ зробити якесь дослідження, тому що рівень захворюваності керівного складу в екоінспекції зашкалює. Думаю, що шахтарі або робітники на уранових копальнях менше хворіють, ніж наші працівники. При чому раніше можна було чотири місяці хворіти, потім день на роботі, потім знову хворіти, і так – роками.

Зараз, на щастя, закон чітко визначає: або чотири місяці хвороби безперервно, або п’ять місяців сукупно за рік. І тоді керівник має підстави звільнити людину. У нас був випадок, коли людина хворіла 119 днів, а на 120-й день вона раптом одужала, щоб далі знову хворіти. Це питання реформування системи державного управління в широкому сенсі. Ми чітко розуміємо, що відповідальність за “лікарняний”, по великому рахунку, ніхто не несе. Тому для того, щоб держава ефективно працювала, будь-який орган, не лише екоінспекція, потрібно мати керованість, мати можливість призначати і звільняти людей, і мати дієвий законодавчий інструментрій – те, чого ми наразі не маємо. Більшість претензій до екоінспекції, на превеликий жаль, не безпідставні, але ми фактично не можемо працювати так, як би ми хотіли і як ми могли би працювати.

АСН: В чому, на Вашу думку, полягає вихід з такої ситуації?

Потрібні зміни в законодавстві щодо діяльності екоінспекції як такої, і, напевне, більш широкі зміни. До речі, я знаю, що зараз будуть зміни до Закону про державну службу, тому що зрозуміло, що жоден закон не є на 100% досконалий. Окреме питання – це матеріально-технічне забезпечення. Що таке екоінспекція? От інспектори їдуть на рейди по браконьєрам, по рибі, надзвичайні ситуації сталися. Але автомобілі останній раз закупалися 7-8 років тому, комп’ютери – зразка десятирічної давнини, форми немає.


На наступний рік у нас бюджет близько 250 мільйонів гривень. З них 90-95% - це зарплата. У нас не вистачає коштів навіть на обладнання лабораторій, на реактиви. А якщо у нас немає реактивів у лабораторіях, не повірені прилади, ми не можемо виконувати свої безпосередні функції. Навіщо просто витрачати кошти на зарплату, якщо у нас немає коштів на те, щоб виконувати нашу роботу? При цьому, на бюджетному комітеті Верховної Ради я доповідав про наш бюджет, наше бачення, скільки коштів ми просимо на лабораторії. Це відносно невеликі кошти, порівняно із зарплатою, 10-20 мільйонів гривень. А один з народних депутатів каже: “А навіщо? Ми ж вам зарплату підвищили”.

Оце є рівень обізнаності і сприйняття. І це при тому, що за результатами перевірки Держекоінспекції у Дніпропетровській області ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», після судових процесів до бюджету було стягнуто понад 72 млн грн. збитків, заподіяних державі, в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Я вже не кажу про те, що йде системний процес урізання повноважень екоінспекції саме як контролюючого органу і деякі речі доходять до абсурду.

АСН: Які саме повноваження екоінспекції у вас забрали?

Протягом півтора року діяв мораторій на перевірки – ми взагалі нічого не могли перевіряти. З другого півріччя 2015 року цей мораторій був скасований. Але у контролюючого органу у галузі довкілля мають бути певні надзвичайні повноваження. Що я маю на увазі? Наприклад, якесь підприємство починає скидати у річку шкідливі речовини. Ми не можемо чекати місяць-два поки нам дадуть дозвіл. Ми маємо виїхати на цю подію на річці, так само як пожежники виїжджають на пожежу. Що ж у нас відбувається по факту? У нас є два види заходів: планові та позапланові. Плани заздалегідь складаються, позапланові – це коли до нас звертаються громадяни зі скаргами і ми виїжджаємо на перевірку.


Зараз плануються зміни до закону, згідно яких ми маємо на сайті давати повідомлення за певний термін, що ми їдемо на позапланову перевірку. Мотивація така, що це – зниження тиску на бізнес. Але як це виглядає на практиці? Громадяни поскаржилися на підприємство, ми розмістили на сайті інформацію про те, що ми на приїдемо із перевіркою через 10 днів. Власник вимикає все обладнання і вже нічого не забруднює. Доказів забруднення у нас немає.

Це те саме, якщо Нацполіція буде повідомляти наперед про обшук чи затримання. Другий момент. Є така норма – про недопуск інспекторів. От коли сталася ця трагедія на Грибовецькому сміттєзвалищі, нас питали, чому ми нічого не робимо. Перепрошую, але останні чотири чи п’ять років нас туди взагалі не допускали.



АСН: Чому?

У суб’єкта господарювання є право нас не допустити на перевірку. Навіщо тоді потрібна така інспекція? Звісно, коли вже сталося лихо, відкрили кримінальне провадження, всі приїхали – прокуратура, поліція – тоді вже і нас допустили. Але що з того, коли трагедія вже сталася? Тобто це питання повноважень інспекції, керованості, кадрової політики, ну і звичайно питання, з якого я починав – це питання відповідності покарання злочину. Тематика, за яку нас весь час критикують – незаконні намиви піску. Ми порушників штрафуємо, штрафи сплачуються. Але порівняно з тим, що отримують ті незаконні копачі і що вони сплачують – їм дуже вигідно ці штрафи сплачувати. Вони порушили закон, штраф сплатили, понесли покарання.

АСН: Чи є якийсь бізнес інтерес, чи політична воля, чи певна зацікавленість того ж міністра Семерака та інших, хто Вас критикує в тому, що нічого не зроблено і у Вас немає реальних важелів впливу, ні законодавчих актів, ні фінансового забезпечення? Чому Вас так критикує той же міністр і його прибічники?

З одного боку незручно критикувати керівництво, хоча згідно Закону про центральні органи виконавчої влади суб’єктом мого призначення є Кабінет міністрів України. Просто діяльність центральних органів виконавчої влади скеровується міністром через відповідне міністерство. Я не вбачаю якоїсь особистої неприязні. Просто, на превеликий жаль, інспекція в межах тих повноважень, які є сьогодні – неефективна і в принципі не може бути ефективною. Але питання в тому, що просто всіх звільнити і всіх нових набрати в ту матрицю, яка існує – абсолютно нічого не зміниться.

Те, що треба значною мірою оновлювати склад – це теж, безумовно, правильно. Люди працюють роками, люди тримаються за посади і дуже непросто їх звільнити. Мені соромно про це говорити, але це факт – приблизно раз на місяць відбувається затримання нашого працівника. При чому інколи це доходить до абсурду. От наприклад – Чернівецька область, рік тому інспектора (прізвище називати не буду) затримали на отриманні хабаря за дозвіл при незаконному видобутку піщано-гравійної суміші. Звільнити його ми не можемо. Кілька тижнів тому той самий працівник, та сама історія, також піщано-гравійна суміш. От як так можна? Ця людина і досі працює. Це не питання, що я його тримаю чи хочу бачити. У нас іде низка судів, в основному це, звичайно, стосується керівного складу територіальних органів екоінспекції, тобто керівники інспекції, їх заступники, ті люди, які працюють там роками, для них це є засобом для існування, звичайно не зовсім легальним і вони тримаються за місця усіма силами.

АСН: А вони підпадають під норми закону про очищення влади, якщо вони роками працюють на керівних посадах?

Наскільки я розумію, під люстрацію попадали лише керівники територіальних органів і заступники.

АСН: А на місцях щось змінилося?

Нічого не змінилося. Ті самі люди, які роками в цьому варяться. От така на сьогодні ситуація. Тому, з одного боку критику на адресу інспекції я сприймаю як об’єктивну, а з іншого при такій законодавчій моделі, при такому Положенні про державну екологічну інспекцію можна всіх звільнити, нових людей набрати, але нічого не зміниться.

АСН: Просто щоб поставити своїх?

Не без цього. Розумієте, керівник центрального орагну виконавчої влади так чи інакше є, звичайно, фігурою неполітичною, але він має маневрувати. Є якесь бачення депутатів, є бачення голів обласних адміністрацій, тому що раніше вони погоджували призначення керівників територіальних органів. Ну і взагалі, має бути якийсь здоровий глузд, консенсус стосовно діяльності екоінспекції. Однак в такому розхитуванні ситуації навколо Держекоінспекції я конструктиву не бачу. Потрібно спочатку змінити модель, а потім міняти людей.

АСН: Давайте поговоримо ще раз не про політику, а реальні проблеми. Чи контролює екоінспекція екологічність громадського транспорту?

З перевіркою транспорту так само є проблема, оскільки порядок, згідно якого Держекоінспекція може це робити, скасований. Тобто ми і тут маємо проблему недосконалого законодавства в природоохоронній сфері.



АСН: Останнім часом у столиці виникає багато скандалів, пов’язаних з роботою автомобільних мийок, які розташовані поблизу житлових будинків, працюють цілодобово і навіть чистять інтер’єрні килими. Чи є це законно і як з цим бореться Держекоінспекція?

Справа в тому, що більшість автомийок як суб’єкти господарювання працюють за спрощеною системою оподаткування. На превеликий жаль на сьогодні екоінспекція не має повноважень перевіряти такі суб’єкти.

АСН: Таке уточнення. Які наразі найбрудніші місця у столиці? І хто у цьому винен?

Скажу коротко. Я досить давно і тривалий час був причетний до природоохоронної тематики, це була більше громадська діяльність. Мені здавалося, що я уявляв собі ситуацію із довкіллям. Але вона значно гірша, ніж я собі може уявити будь хто, хто не занурюється у цю проблематику. У нас справи дуже кепські. Нещодавно було оприлюднене міжнароде дослідження ВОЗ, згідно якого в Україні – найбільший у світі рівень смертності людей від викидів в атмосферне повітря. Не в абсолютних цифрах, а відносно кількості населення. Звичайно, ці дослідження відносні, це важко довести і зафіксувати, але це дуже тривожний сигнал. Можливо, ми не перші, а треті, але що це, по великому рахунку, змінює?

В столиці – жахлива ситуація із Дарницькою ТЕЦ, Бортницька станція аерації, завод “Радикал”. Це я називаю забруднювачів, які всім відомі, на кого постійно скаржаться люди і ці питання потрібно вирішувати, оскількі це питання великих коштів. Крім того, весь час виникають якісь точкові проблеми і, напревеликий жаль, причина полягає у відсутності у нас важелів впливу з точки зору повноважень. От я приведу приклад. Звернулися мої знайомі, які живуть на Лівому березі у Києві в районі Ленінградської площі. Там працює підприємство “Фанпліт”, яке займається обробкою деревини. Так от це підприємство здійснює опалення тирсою і відходами деревообробки, хоча вони повинні опалювати газом. Відповідно, і рівень забруднення повітря принципово різний. Це те саме, коли вам треба скип’ятити чайник на плитці чи ви те саме можете зробити, розклавши у себе на кухні багаття. Результат буде той самий, але дихати там буде нічим. Люди скаржаться постійно. Але ми, фактично, нічого не можемо зробити. Ми прийшли перевіряти вдень, вони котел вимкнули, а вночі знову ввімкнули. Ми пишемо у Нацполіцію, прокуратуру, але нічого не відбувається.

АСН: А як має бути? Які, на Вашу думку, в такій ситуації потрібні повноваження екоінспекції, щоб подібні випадки не повторювалися?Екологічна інспекція повинна мати такі повноваження, щоб ми прийшли і просто закрили підприємство. Або виписали такий штраф, щоб підприємству було вигідніше опалювати газом, аніж сплачувати його. Чому я навів цей приклад?

Коли до нас надходить скарга, тобто фізична особа звертається до нас, то ми не можемо не вийти на перевірку. Інколи буває так, що подібні ситуації виникають через недобросовісну конкуренцію, хтось на сусіда образився, але бувають ситуації абсолютно об’єктивні, як у випадку, про який я щойно сказав. Спочатку мені подзвонив знайомий, потім пришла до мене делегація мешканців того району міста, тобто люди масово скаржаться, люди хворіють. Але наші можливості - мінімальні.


Та сама ситуація із Дарницькою ТЕЦ – це приватне підприємство, за яким стоять кошти, прибутки. Знову ж таки, ми можемо скільки завгодно скаржитися на Бортницьку станцію аерації, але Київ не може залишитись без очисних споруд. Так само, ми не можемо відключити водоканали, які є серйозними забруднювачами.



АСН: Який вихід із такої ситуації? Як нам вирішувати ці проблеми?

Має бути системність, має бути державна програма, коли подібні підприємства поступово виводяться з експлуатації, вводяться нові потужності. З іншого боку є суб’єкти господарювання, і державної, і недержавної форм власності, коли від того, що ми їх закриємо, ніхто не помре, місто не залишиться без світла чи води, вони дійсно шалено забруднюють довкілля.

Наприклад, раніше інспекція, виходячи на перевірку, мала повноваження призупиняти діяльність підприємства, якщо фіксувались серйозні порушення. На сьогодні ми маємо позиватися до суду. А цей процес може тривати роками. По-друге, якщо на одному боці інспекція і юристи із зарплатнею 3 тисячі гривень, а на іншому – потужне підприємство, яке заробляє серйозні кошти і має кваліфікованих юристів, які працюють за великі кошти. А потім нас питають, чому ми нічого не робимо. Ми відповідаємо, що от ми подали до суду, що ми ще можемо зробити? Є повноваження, в межах яких ми робимо максимум, що можливо.

АСН: Скільки у Києві та під Києвом незаконних сміттєзвалищ? Як з цим бореться екоінспекція?

Точну кількість незаконних сміттєзвалищ важко назвати, оскільки купа сміття у 5 кв.м. – це вже незаконне сміттєзвалище. Крім того, в Україні закони не зобов'язують переробляти сміття. Передбачене лише захоронення. Однією з найбільш злободенних і невирішених проблем для більшості населених пунктів країни є ліквідація незаконних сміттєзвалищ. Згідно нашого законодавства вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів покладено на органи місцевого самоврядування, які зволікають з впровадженням сучасних технологій поводження з побутовими відходами. З цієї ж причини в населених пунктах, як правило у приватному секторі, долинах річок, балках, віддалених лісах щорічно виявляються сотні і тисячі несанкціонованих звалищ. Це одна з найгостріших екологічних проблем.

АСН: сміттєзвалища такі небезпечні для здоров’я людини?

По-перше, розкладаючись, сміття отруює землю, грунтові води і навіть повітря. Крім того, часті випадки, коли люди самі спалюють відходи, сухе листя. Але при згоранні виділяється ще більше шкідливих речовин, таких як окис азоту, метан, вуглекислий газ та інші. Їх вміст може бути до десятків відсотків від складу повітря. Більше того, сміття самозаймається, оскільки відбуваються хімічні реакції, підвищується температура. Аби подолати цю проблему, Україні потрібні інвестори, розширена відповідальність виробника. Інший важливий момент – сміття як ресурс має великий потенціал. Його можна переробляти, використовувати для опалення метан, який утворюється на полігонах.

Лише на львівському сміттєзвалищі утворюється блізько 10 млн кубічних метрів метану щорічно. Шведи – світові лідери у переробці сміття. Сьогодні у них майже половина відходів переробляється, а інша половина використовується для вироблення тепла. І лише близько 1-2% залишається непереробленим. В Україні ж натомість і досі відсутня національна система поводження з відходами, яка має починатись із зменшення кількості відходів, впроваджує роздільний збір сміття, транспортування і власне перетворення сміття у ресурс.

АСН: Нещодавно екологи показували журналістам місця на Дніпрі, де річку можна перейти бродом, вона міліє. Кажуть, що це через незаконний видобуток піску. Чому це відбувається і які наслідки?

У Держекоінспекції немає повноважень перевіряти суб’єктів господарювання, які здійснюють роботи по добуванню корисних копалин в частині нагляду за додержанням законодавства про охорону та використання надр на землях водного фонду та інших землях. Тобто повноваження, надані Держгеонадра, застосовуються на офіційних родовищах. А самовільне добування корисних копалин за їх межами, у тому числі на землях водного фонду, залишаються безконтрольними.

При цьому згідно Ст. 23 Кодексу про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення загальною глибиною до двох метрів. Таким чином, здійснюється добування піску та його привласнення без відповідних дозвільних документів. Більше того, на даний час скасована Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду.

АСН: Як, на Вашу думку, можливо вирішити цю проблему?

Держекоінспекція повинна мати повноваження, які дозволять нам оперативно реагувати та негайно припиняти порушення вимог природоохоронного законодавства. Для цього потрібно запровадити рейдові перевірки. Необхідно також ввести поняття доцільності та обґрунтованості здійснення розчистки річок, розробити порядок реалізації незаконно добутих природних ресурсів, в тому числі і водних живих ресурсів з правом законного використання коштів на матеріально-технічне забезпечення для здійснення оперативних заходів.

АСН: В Києві деякі новобудови будуються із порушенням законодавства, в тому числі і екологічного. Наприклад – новобудова в прибережній зоні Дніпра біля метро “Лівобережна”, або історія із озером “Качине”. Які подібні справи ви оскаржуєте?

Держекоінспекція здійснює нагляд за додержанням законодавства про використання та охорону земель, у тому числі водного фонду (прибережно-захисні смуги). Відповідно до частини 2 статті 61 Земельного Кодексу України, статтями 88, 89 водного Кодексу України обмежено режим використання прибережних захисних смуг, але адміністративної відповідальності за порушення режиму не встановлено. Під час розрахування збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок ми використовуємо Методику визначення розміру шкоди, відповідно до якої нараховуються суми збитків. Але ці суми не відповідають розмірам навіть нормативно-грошової оцінки земель за 1 кв.м.


Тобто маємо проблему досить невеликих штрафів та сум збитків за порушення природоохоронного законодавства. Наприклад, за діючими методиками нарахування збитків за самовільне зайняття 1 кв. земель лісового фонду сума збитків складає – 4,83 грн, природно-заповідного фонду – 21,90, прибережно-захисної смуги – 0,63 грн. Тобто, наприклад, за самовільне зайняття 10-ти соток прибережної смуги на острові Труханів нараховується шкода в сумі 630 грн.

Що стосується столиці, то, як я вже сказав, у Державної екологічної інспекції у м. Києві відсутні можливості для оперативного реагування на порушення природоохоронного законодавства. Тому дуже потрібні зміни до Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», потрібно розробити Порядок проведення рейдових перевірок щодо охорони та використання водних живих ресурсів, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.



АСН: Багатостраждальна Бортницька станції аєрації щовесни знаходиться на межі прориву. Яка ситуація там зараз?

Бортницька станція аерації ПАТ «АК «Київводоканал» – це єдині очисні споруди стічних вод м. Києва та прилеглих міст і селищ Київської області, досить складний комплекс інженерних споруд для повної біологічної очистки стічних вод. На станції проходять очистку всі побутові стічні води, а також стоки промислових підприємств після попередньої їхньої очистки на самих підприємствах.

Проектна потужність станції – 1,8 млн. м3 стічних вод на добу (проектна потужність кожного з 3-х блоків – 600 тис. м3 на добу). Фактична витрата стічних вод, що надходять на очистку на сьогодні становить 800 000 – 1 000 000 м3 на добу. Однак, ця витрата є максимальною при якій можливо забезпечити якісну очистку стічних вод. Станція була спроектована ще у 50-60-х роках минулого століття інститутом "Київпроект" і з того часу жодних суттєвих змін в неї не вносилося.

Очевидно, що на сьогодні така схема є морально застарілою і не придатною для застосування, оскільки змінився склад стічних вод, власне якість осадів. Проблема і в тому, що руйнуються залізобетонні та металеві конструкції технологічних споруд, від корозійних процесів руйнуються технологічні трубопроводи.


Існуючі мулові поля перевантажені, оскільки відсутні ефективні технології утилізації осадів, які утворюються в процесі очистки стоків. Думаю, що далі ситуація може ще більше погіршуватися і призведе, в остаточному підсумку, до скиду неочищених стоків міста в р. Дніпро і виникнення екологічної катастрофи не тільки українського, а й європейського масштабу.

АСН: - Дуже Вам дякую!

Дякую за розмову!
Детальніше читайте на ASN: http://asn.in.ua/ua/news/interview/79179-glava-gosehkoinspekcii-ushherbnye-zakony-prevratil.html

Далі...

«Реформування лісової галузі: знищення чи розвиток?»

24 листопада о 10-00 в УНІАН відбудеться прес-конференція на тему: «Реформування лісової галузі: знищення чи розвиток?». 

Під час заходу учасники поінформують про результати Всеукраїнських зборів профспілкового активу лісогосподарської галузі у зв’язку із схваленням Кабінетом Міністрів України Стратегії реформування лісового господарства на період до 2022 року. 

Також учасники розкажуть про перспективи та наслідки впровадження прийнятої Стратегії, оголосять Резолюцію зборів та звернення до керівництва держави з метою недопущення знищення лісової галузі України. 

Спікери: 

голова Профспілки працівників лісового господарства України Степан Кривов’язий; 

голова громадської організації Незалежне експертне партнерство, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Юрій Марчук; 

голова Житомирської обласної організації Профспілки працівників лісового господарства Володимир Ткачук (вул.Хрещатик, 4, конференц-зал). 

Реєстрація на місці за редакційними посвідченнями.

Детальніше читайте на УНІАН:

https://press.unian.ua/event/9916-reformirovanie-lesnoy-otrasli-unichtojenie-ili-razvitie.html

10:00, 24 листопада 2017 

Далі...

Мінагро VS ліс: велика афера урядового двору

15 листопада Кабмін погодив Стратегію реформування лісової галузі. «Львівська газета» готова озвучити сюрпризи, які готує цей документ

Факт ухвалення Стратегії для дотичних організацій та відомств – велика несподіванка, адже ніхто не бачив документа до затвердження, тим паче, його не виносили на громадські обговорення.

Лебідь, Щука і Рак

У товаристві лад — усяк тому радіє;

Дурне безладдя лихо діє,

І діло, як на гріх,

Не діло — тільки сміх.

Л. Глібов

Стратегію, яка наступні п’ять років буде дороговказом для реформування лісової галузі, розробила робоча група Державного агентства лісових ресурсів України. 7 листопада проект Стратегії презентовано профільним міністерствам, відомствам та громадськості в українському представництві Світового банку.

Тоді Міністерство агрополітики, відповідальне за встановлення правил у лісовій галузі, представляла заступниця Міністра Ольга Трофімцева. На заході вона ані словом не обмовилася про те, що виправлений варіант Стратегії Мінагро незабаром подасть на розгляд уряду: «Сьогодні ми (Мінагро, – ЛГ) більше в ролі спостерігачів і будемо раді побачити презентації експертів».

Експерти ж рекомендували доопрацювати документ. Мовляв, він не дотягує до статусу національної лісової стратегії та не відповідає на усі проблемні питання лісового сектору.

Попри це, проект розпорядження «Про схвалення Стратегії реформування лісового господарства на період до 2022 року» вже 15 листопада вигулькнув у порядку денному уряду.

З відповіді Міністерства екології та природних ресурсів: «Мінприроди офіційно не отримувало інформацію про Стратегію до її розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України (…). Інформуємо також, що Мінагрополітики не проводило консультації щодо Стратегії з Мінприроди».

Фактично, Мінагро подало документ без необхідних погоджень, але віртуозно «переводить стрілки» та вдає, що «я – не я, і хата не моя»: «Держлісагентство розробило цю Стратегію, воно погодило з іншими: Мінфіном, Мінекономіки, Мінприроди. До цього проекту додаються пропозиції, – пояснюють у прес-службі відомства. – Ми як центральний орган перевіряємо, скажімо так, погодження з іншими органами виконавчої влади, вони є – передаємо в Кабінет Міністрів (…). Тобто якщо ви звернетеся до Держлісагентства, воно має надати копію листа, в якому зазначено, хто вніс правки та на якому етапі».

Але такого листа в природі не існує, адже виправлений варіант Стратегії агентство в очі не бачило.

«Офіційно документ Мінагро ми не отримували, він до нас не заходив, – розказує Любов Полякова, завідувачка сектору міжнародних відносин, науки та зв’язків із громадськістю Держлісагентства. – Для нас розгляд Кабінету Міністрів був таким же сюрпризом, як і для інших». Навряд чи до затвердження Стратегії міністри встигли її хоча б перечитати, адже до уряду вона надійшла перед самісіньким засіданням.

Згідно з регламентом, презентувати проект реформування мав міністр аграрної політики Тарас Кутовий. Воно й зрозуміло, адже Держлісагентство підпорядковується Кабінету Міністрів саме через нього.

Screenshot: kmu.gov.ua

Але Кутовий доповідати не міг, тому що півтора року не ходить на роботу. Він написав заяву про відставку ще у квітні 2016-го. Хоч тоді Володимир Гройсман чемно із ним попрощався, а новину про звільнення розтиражували ЗМІ, проте номінально Тарас Вікторович досі міністр. Верховна Рада досі не проголосувала за його відставку, і поки не проголосує, Кутовий буде у відпустці або на лікарняному. Вочевидь, той, хто складав регламент засідання, знав про це, але чомусь не запросив до доповіді Максима Мартинюка, який за відсутності міністра агрополітики виконує його обов’язки. Тим більше, що Мартинюк підписав і Стратегію, і супровідні документи.

Максима Петровича уряд призначив першим заступником міністра аграрополітики у червні 2016-го. До слова, Мартинюк – земляк голови уряду Гройсмана і товаришують вони ще з часів «мерства» останнього у Вінниці. Після перемоги Революції Гідності обидва службовці дружно перейшли з міського рівня на державний. Володимир Гройсман став віце-прем’єр-міністром – міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, а Максим Мартинюк очолив Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Далі події розвивалися так: у квітні 2016 Гройсмана призначили прем’єр-міністром, через місяць Кутовий написав заяву про відставку, а ще за декілька – Мартинюк фактично очолив Міністерство агрополітики. Такий управлінський пул обіцяє надзвичайну продуктивність та успішність, але от чи в аграрній та лісовій сферах – питання.

На засіданні Кабінету Міністрів його голова Володимир Гройсман запропонував розглянути низку питань «списком», тобто затвердити їх, у тому числі і «лісову» Стратегію, без представлення та обговорення.

(з 1:02:24)



Ситуація виглядає так, наче натхненники Стратегії намагалися уникнути громадського супротиву та якомога тихіше «протягнути» документ владними кабінетами. Аби не виникало такого враження у прес-службі Мінагро порадили «спочатку почитати регламент Кабінету Міністрів», в якому описана процедура прийняття рішень. Прочитали, але питання все одно залишилися.

Лисиця-жалібниця

Лукавий чоловік словами нас голубить,

Неначе всіх і жалує, і любить,

Для правди, для добра живе,

Як по воді пливе;

А ближче придивись ти —

І видно, що виля хвостом:

Помажу, мов, медком —

Солодше буде з’їсти.

Л. Глібов

Після ухвалення Стратегії медіа-простором шириться “надихаюча” інформація щодо неї (вочевидь, написана на основі прес-релізу). Але якщо ближче ознайомитися із текстом документа, в майбутньому лісової галузі не видно «рожевих єдинорогів».

«Наскільки ми можемо розуміти з того, що бачили в пресі та інтернеті, це практично новий документ. Від нашого там тільки вступ і загальна характеристика лісового господарства України. Та й то скорочена», – розказує Любов Полякова, завідувачка сектору міжнародних відносин, науки та зв’язків із громадськістю Держлісагентства. Проте у Міністерстві агрополітики кажуть, що нічого не знають про зміни в Стратегії та… вже традиційно скеровують до Держлісу: «У нашій посадовій інструкції навіть немає людини, за якою закріплене лісове господарство», – пояснюють у прес-службі.

Схоже, документ перекроїло «святе провидіння». І перше, що воно змінило, – це господаря в лісі. «Міністерство агрополітики повністю усуває Держлісагентство і зав’язує на собі функції управління, регулювання та контролю, при цьому відокремлює господарські функції», – ділиться враженнями від прочитаного кандидат біологічних наук, президент РМЕО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук.

Ухвалена Кабміном Стратегія передбачає створення єдиної господарюючої структури з корпоративними правами. Любов Полякова припускає, що «державні лісогосподарські підприємства будуть ліквідовані, натомість створена єдина акціонерна компанія». Це означає, що лісгоспи позбавлять статусу юридичних осіб, тобто права приймати господарські рішення.

«Їм «згори» спускатимуть вказівки, що і як робити, куди продавати ліс та яку зарплату платити. Це деморалізує та демотивує працівників, – обурюється Оксана Станкевич-Волосянчук. – Уявіть, що людина сидить біля лісу, нічого не вирішує, а зарплата в неї низька. Що вона робитиме? Правильно, буде схеми усілякі придумувати, красти, вивозити ще більше ніж зараз».

Проте це – не єдина загроза.

Пояснюємо на «хлопський розум»: якщо сьогодні спробувати передати держлісгоспи, наприклад, у концесію, доведеться мати справу з понад 300 окремими юридичними особами. Якщо ж наділити правами лише одного суб’єкта – зробити це буде набагато простіше.

Варіант Стратегії Держлісагентства, попри його сумнівність та суперечливість, забороняв передавати лісове господарство у концесію.

Читайте також Реформація, деградація чи профанація? Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

В ухваленому ж варіанті Стратегії цей пункт відсутній. А диявол, як відомо, криється в деталях.

Вівці та Собаки

Вовки полохать перестали, –

Так друге лихо підросло:

Свої Собаки шкодить стали.

Аж жаль бере, як розказать:

З Овечок перше вовну драли,

А далі м’яса забажали

Та й ну щодня Овець качать.

До осені звели отару…

Л. Глібов

Концесія – договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об’єктів, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам. Простіше кажучи, концесія – це оренда державного майна приватним сектором.

Оксана Станкевич-Волосянчук не вірить, що можновладці всерйоз налаштовані реалізувати цю ідею: «Законом не передбачено передачу лісів і держлісгоспів у концесію. Плюс до того, такої норми немає у Лісовому кодексі. У зв’язку із цим концесія викликає багато питань. Наприклад, чи здаватиметься лісовий фонд? Якщо здаватиметься, то чиєю власністю буде заготовлена деревина? Ясно, що концесіонер зацікавлений отримувати прибутки і в першу чергу захоче бути її власником, інакше навіщо йому інвестувати у лісгосп? У такій ситуації в концесію заберуть лише найприбутковіші лісгоспи, де є багато лісфонду. Напевно, спочатку ті, що мають дорогі породи, такі як дуб та бук, і в останню чергу заберуть сосну. А що далі? Як це працюватиме?»

А працюватиме так само, як і в інших країнах-експериментаторах – до розвалу лісгоспів та останнього дерева. Наприклад, Болгарія на першій стадії реформування лісової галузі вдалася до концесії, але дуже скоро відмовилася від неї і була змушена державним коштом відновлювати ліс та лісгоспи. Концесійну модель управління можуть собі дозволити лише багаті на території та ліси держави, наприклад Росія та Канада. Наразі концесію не використовує жодна з європейських країн, але це не показник та не аргумент для українських можновладців.

Ідея концесії з’явилася у владних кабінетах після провалу не менш «геніальної» – приватизації держлісгоспів, яку у 2015 році лобіювали разом із мораторієм на вивіз кругляку.

У 2016 році Міністерство економічного розвитку і торгівлі (в особі першого заступника міністра Максима Нефьодова) разом із Фондом державного майна вирішили реформувати державну власність. Для цього вони розробили законопроект про приватизацію та так званий «тріаж», тобто стратегію (ще одне значення слова – право сеньйора на частину земель громади, – в нашій ситуації це трактування здається більш влучним). Тріаж визначив держпідприємства, які в довгостроковій перспективі залишаться у державній власності, будуть передані в концесію, приватизовані та ліквідовані. Серед 359 об’єктів, закинутих у кошик із написом «концесія», були і лісові господарства.

У липні минулого року Кабінет Міністрів підтримав законопроект про приватизацію, цього року – ухвалив і відразу доручив дотичним до лісової галузі міністерствам та відомствам розробити Стратегію реформування.

Проте вже прийнятий документ, здається, має на меті щось зовсім інше, ніж реформи.

«У концесію здають збиткові підприємства, які держава не може модернізувати власним коштом, їй важко нести цю валізу, – розмірковує Оксана Станкевич-Волосянчук. – Якщо ж держава зараз більше отримує від своїх державних лісогосподарських підприємств, то який сенс здавати їх в концесію? Це зрозуміло тільки в одному випадку: якщо присутній чийсь конкретний, приватний інтерес».

У 2016 році державні лісгоспи отримали майже 12,5 мільярдів гривень чистого доходу (це на 20% більш, ніж у 2015). З них на ведення лісового та мисливського господарств, охорону і захист лісів вони витратили 4,5 мільярди, і лише 66 мільйонів гривень на ці потреби виділив держбюджет. За грубим підрахунком, до державної скарбниці лісова галузь принесла 7 мільярдів «чистими»! Це означає, що реальних «симптомів» та економічного обґрунтування для впровадження концесії немає.

Ведмідь-пасічник

Почав Ведмідь хазяйнувати,

У пасіці порядкувати:

Щодня він мед тягав

Та в берлозі ховав.

Дознались, кинулись до його —

І меду не знайшли нічого…

Л. Глібов

Сьогодні фактично усі податки та доходи лісгоспів держава забирає до бюджету, з якого у лісове господарство майже нічого не повертається. І якщо лісгоспи ресурсних областей самі себе забезпечують, то депресивні підприємства сходу та півдня, які не заготовляють і, відповідно, не продають деревину (бо в них геть інша функція), ледь жевріють.

«Створення Лісового фонду давно на часі і це чи не єдина можливість вирівняти фінансове забезпечення лісогосподарських підприємств, – впевнена Любов Полякова. – Зараз лісгоспи не мають права фінансувати будь-яку діяльність в інших регіонах України, а створення такого фонду дасть можливість фінансувати лісове господарство на сході та півдні України».

Але зі східними та південними лісами ми можемо прощатися вже, адже ухвалений Кабміном документ не дає лісовим господарствам жодного шансу. В ньому немає ані слова про бюджетне фінансування і викинуто пункт про створення Лісового фонду, натомість пропозиція збільшити об’єми рубок – на місці: «Беручи до уваги збільшення площі стиглих та перестиглих насаджень у лісах України, в найближчі роки об’єктивним є збільшення норм заготівлі деревини». Лишилося тільки відспівати та поставити свічку за упокій.

«У цих хлопців лише цифри в очах і більше нічого, – журиться Оксана Станкевич-Волосянчук. – Вони підійшли до лісу з бізнесової точки зору, не розуміючи, що ліс виконує не лише економічну, а ще соціальну й екологічну функції».

Безумовно, лісове господарство – не ферма, яку можна здати в оренду, продати, або ж перебити все живе та ліквідувати. Природа не вибачає фамільярності: паводки, відсутність чистої води та повітря, зменшення популяції диких тварин або їх зникнення, – лише декілька з можливих її відповідей.

Кабінет Міністрів дав час на доопрацювання Стратегії. Крім того, її мають погодити Міністерство природи та екологічних ресурсів, Міністерство економічного розвитку та торгівлі і Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру. З огляду на викладену вище інформацію, майже не лишається сумнівів, що очільники Мінекономіки та Держгеокадастру підпишуть документ. Тож єдина надія – на громаду та Мінприроди. У міністерстві повідомили, що Стратегія до них на погодження досі (станом на 22 листопада!) не надійшла. Не менш дивним виглядає і той факт, що Мінприроди відсутнє у переліку держорганів, які беруть участь у доопрацюванні Стратегії.

http://gazeta.lviv.ua/2017/11/23/minagro-vs-lis-velika-afera-uryadovogo-dvoru/

Далі...

В Национальном центре управления обороной подвели итоги пожароопасного сезона 2017 года в лесах Минобороны России

Совещание, посвященное итогам пожароопасного сезона 2017 года, состоялось под председательством заместителя директора Департамента имущественных отношений Минобороны России Александра Здановича.

Открывая мероприятие, Александр Зданович отметил слаженную работу представителей оборонного ведомства, которая позволила пройти пожароопасный сезон с хорошими результатами. Положительная оценка работы всех структур Министерства обороны по борьбе с пожарами и сохранению лесов, в том числе оказанию содействия в тушении лесов на сопредельных территориях, получена на уровне правительства России.

«Сегодня на совещании у заместителя председателя правительства Российской Федерации Александра Геннадьевича Хлопонина уже были сказаны основные тезисы, посвященные работе Министерства обороны и иных ведомств – МЧС России, Рослесхоза. Было отмечено, что пожароопасный период 2017 года в целом по стране был пройден с хорошими показателями и на нас рассчитывают, что эффективность нашей работы в 2018 году еще увеличится, – сообщил А. Зданович. – А. Г. Хлопонин также отметил важность межведомственной координации при тушении пожаров, в частности успешный опыт работы оперативных штабов, в состав которых входят представители структур Минобороны России – как на федеральном уровне, так и в регионах».

«В текущем году в лесах Минобороны России зафиксировано 286 лесных пожаров (в 2016 г. – 229), что стало следствием увеличения как количества проводимых учений по повышению боеспособности воинских формирований, так и задействованных полигонов, расположенных в границах лесов Минобороны России. Несмотря на увеличившееся число пожаров в сравнении с пожароопасным периодом прошлого года, благодаря оперативной работе сотрудников «Оборонлес» удалось уменьшить общую пройденную огнем площадь в два раза: с 81,4 тыс. га в 2016 году до 41,6 тыс. га в 2017-м. Сравнительный анализ пройденной огнем площади, покрытой лесом, также показывает снижение на 8 тыс. га. Значительно улучшилось и реагирование на информацию о возгораниях – в течение первых суток был ликвидирован 221 пожар, что составляет 77% от общего количества – это показатель лучше прошлогоднего на 17%. Возникновения ЧС на землях Минобороны, связанных с лесными пожарами не допущено», – подвел итоги пожароопасного сезона начальник ФГАУ «Оборонлес» Дмитрий Ольховик.

На тушении лесных пожаров было задействовано 4607 человек и 798 единиц техники, в том числе 1627 чел. и 427 ед. техники лесопожарных формирований «Оборонлес» Минобороны России.

Для обеспечения усиления в текущем году были спланированы дополнительные группировки сил и средств Вооруженных Сил Российской Федерации в количестве более 39 тысяч человек личного состава, 4,5 тысячи единиц техники и 22 единицы воздушных судов. Данное количество в разы превосходит показатели готовности сил и средств органов исполнительной власти субъектов Российской Федерации, уполномоченных в области лесных отношений.



В текущем году введен в эксплуатацию единый федеральный номер диспетчерской службы «Оборонлес» 8-800-350-00-11, который позволяет принимать информацию о возгораниях и нарушениях в лесах военного ведомства. При этом звонки из любой точки страны бесплатны.

«Этот результат – итог системной, целенаправленной и кропотливой работы сотрудников учреждений лесного хозяйства военного ведомства всех уровней. Уменьшить площади, пройденные огнем, в два раза стало возможно благодаря серьезной подготовке к пожароопасному сезону, многократным учениям личного состава, поставкам довольствующими органами лесопожарной техники и оборудования, работе автоматизированной информационной системы «Оборонлес» и самоотверженному труду военных лесных пожарных», – резюмировал Дмитрий Ольховик.

Начальник ФГКУ «Управление лесного хозяйства и природопользования» Минобороны России Павел Попов в своем докладе также подчеркнул, что, благодаря слаженной работе учреждений удалось значительно снизить среднюю площадь лесного пожара.

«Важно отметить, что основной причиной пожаров на землях Минобороны остаются учения на полигонах, – объяснил Павел Попов. – Вторая причина – переход огня с сопредельных территорий. В 2017 году 11% или 25 пожаров – перешло на земли военных лесничеств. К решению этого вопроса планируется привлечь Главную военную прокуратуру, все необходимые материалы будут предоставлены».

В селекторном совещании приняли участие представители Федерального штаба по координации деятельности по тушению лесных пожаров, МЧС России, Рослесхоза, Авиалесоохраны, Главной военной прокуратуры, Национального центра управления обороной Российской Федерации, а также органов военного управления, отвечающих за тушение лесных пожаров на землях Минобороны.

По итогам совещания было объявлено о закрытии пожароопасного периода в лесах Минобороны России и поставлены конкретные задачи по подготовке к пожароопасному сезону 2018 года.

ОБОРОНЛЕС Минобороны России

http://roslesvesti.ru/v-natsionalnom-tsentre-upravleniya-oboronoj-podveli-itogi-pozharoopasnogo-sezona-2017-goda-v-lesah-minoborony-rossii/

Далі...

В лесу на Житомирщине поймали парней, искавших янтарь с помощью мотопомпы

22 ноября работники Овручского отделения полиции и межрайонного отдела СБУ во время совместного рейда пресекли деятельность очередного янтарного рудника. На месте задержан автомобиль и двое парней, у которых изъято орудие незаконного промысла.

Как сообщили «Журналу Житомира» в пресс-службе ГУ Нацполиции Житомирщины, двух парней в возрасте 23 и 24 лет, правоохранители обнаружили в лесном массиве вблизи села Острова.

На месте происшествия работала следственно-оперативная группа Овручского отделение полиции. У нарушителей было изъято мотопомпу, пожарные рукава, резиновые шланги и прочее. Также задержан автомобиль «Mitsubishi L-200», который находился неподалеку рудника.

Нарушителей вместе с изъятым доставили в участок. По данному факту начато уголовное производство.

По действующему законодательству подобные противоправные действия наказываются штрафами (от 400 до 700 необлагаемых минимумов доходов граждан), ограничением или лишением свободы на срок до 3 лет.

Сегодня
16:26:41

http://zhzh.info/news/2017-11-23-34299

Далі...

Волинські лісівники готують до продажу 70 000 ялинок

У новорічно-різдвяні свята волинські лісівники готові реалізувати 70 000 новорічних красунь. У ТОПі – ялинки в горщиках та хвойні композиції.

Про це повідомляє прес-служба Волинського ОУЛМГ.

Спеціально до новорічно-різдвяних свят волинські лісівники планують реалізувати 70 000 новорічних красунь. Крім того, будуть задоволені потреби охочих придбати хвойні композиції – новорічні ялинки, плетені з гілочок, віночки та гірлянди. Пропонуватимуться вироби з різних сортів хвої.

Ще одна цікава пропозиція від лісівників, яка минулого року користувалася особливою популярністю, – реалізація ялинок із закритою кореневою системою, тобто в горщиках.

На продаж виставлятимуться дерева, вирощені на спеціальних плантаціях, а також заготовлені в процесі планових рубок в ході догляду за насадженнями.

У Луцьку під час останнього засідання виконавчого комітету вже визначилися щодо місць продажу хвойних дерев до новорічних та різдвяних свят.

У період з 15 грудня 2017 року по 15 січня 2018 року продаж хвойних дерев до новорічних та різдвяних свят здійснюватиметься за наступними адресами:

1. Бульвар Дружби Народів, 7а (поблизу бібліотеки).

2. Пр-т Соборності (поблизу ринку "Північний").

3. Пр-т Соборності (навпроти гіпермаркету "Там-Там").

4. Пр-т Соборності, 26.

5. Пр-т Соборності (поблизу відділу РАЦС).

6. Вул. Дубнівська, 36 (поблизу кінцевої зупинки громадського транспорту).

7. Вул. Глушець (навпроти Центрального ринку).

8. Пр-т Відродження, 6.

9. На розі вул. Січової – пр-ту Відродження.

10. Вул. Героїв УПА (поблизу магазину "Вишківський").

11. Вул. Конякіна, 14 (поблизу ринку).

12. Вул. Гордіюк (поблизу торгового центру "Фуршет").

13. Вул. Львівська (поблизу магазину "Наш Край").

Крім того, подібні ринки діятимуть в усіх районних центрах та селищах області.

* * *

http://konkurent.in.ua/news/volin/20802/volinski-lisivniki-gotuyut-do-prodazhu-70-000-yalinok.html

Далі...

Закарпатське лісове господарство – лідер Карпатського регіону

Згідно даних Держлісагентства підприємства Закарпатського обласного управління серед карпатського регіону отримали найбільший прибуток.

Питома вага чистого прибутку до обсягу реалізації в Закарпатського ОУЛМГ найбільша в карпатському регіоні 5,7 – в порівнянні з іншими:

Івано-Франківське управління – 3,6.
Львівське управління – 1,9
Чернівецьке управління – 2,7

http://zak-insider.com/?p=68921

Далі...

Лісники виступили проти наміру Кабміну об'єднати прибуткові лісові господарства в одне підприємство. ВІДЕО

Кабінет міністрів вирішив розібратись з лісовою галуззю й ухвалив стратегію розвитку. В документі передбачив передачу комунальних, військових, державних лісів в одне централізоване підприємство. Лісники сприйняли це першим кроком до приватизації та зібрались, аби висловити протест.

ТСН. 19:30

Сьогодні, 20:10

Більше читайте тут:https://tsn.ua/video/video-novini/lisniki-vistupili-proti-namiru-kabminu-ob-yednati-pributkovi-lisovi-gospodarstva-v-odne-pidpriyemstvo.html

Далі...

Указ Президента опубліковано в Урядовому кур'єрі

ОПУБЛІКОВАНО - НАБРАВ ЧИННОСТІ

Урядовий кур'єр, 24 листопада 2017 року, п'ятниця, № 222 (6091), стор. 12

Далі...