Факт ухвалення Стратегії для дотичних організацій та відомств – велика несподіванка, адже ніхто не бачив документа до затвердження, тим паче, його не виносили на громадські обговорення.
Лебідь, Щука і Рак
Стратегію, яка наступні п’ять років буде дороговказом для реформування лісової галузі, розробила робоча група Державного агентства лісових ресурсів України. 7 листопада проект Стратегії презентовано профільним міністерствам, відомствам та громадськості в українському представництві Світового банку.
Тоді Міністерство агрополітики, відповідальне за встановлення правил у лісовій галузі, представляла заступниця Міністра Ольга Трофімцева. На заході вона ані словом не обмовилася про те, що виправлений варіант Стратегії Мінагро незабаром подасть на розгляд уряду: «Сьогодні ми (Мінагро, – ЛГ) більше в ролі спостерігачів і будемо раді побачити презентації експертів».
Експерти ж рекомендували доопрацювати документ. Мовляв, він не дотягує до статусу національної лісової стратегії та не відповідає на усі проблемні питання лісового сектору.
Попри це, проект розпорядження «Про схвалення Стратегії реформування лісового господарства на період до 2022 року» вже 15 листопада вигулькнув у порядку денному уряду.
З відповіді Міністерства екології та природних ресурсів: «Мінприроди офіційно не отримувало інформацію про Стратегію до її розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України (…). Інформуємо також, що Мінагрополітики не проводило консультації щодо Стратегії з Мінприроди».
Фактично, Мінагро подало документ без необхідних погоджень, але віртуозно «переводить стрілки» та вдає, що «я – не я, і хата не моя»: «Держлісагентство розробило цю Стратегію, воно погодило з іншими: Мінфіном, Мінекономіки, Мінприроди. До цього проекту додаються пропозиції, – пояснюють у прес-службі відомства. – Ми як центральний орган перевіряємо, скажімо так, погодження з іншими органами виконавчої влади, вони є – передаємо в Кабінет Міністрів (…). Тобто якщо ви звернетеся до Держлісагентства, воно має надати копію листа, в якому зазначено, хто вніс правки та на якому етапі».
Але такого листа в природі не існує, адже виправлений варіант Стратегії агентство в очі не бачило.
«Офіційно документ Мінагро ми не отримували, він до нас не заходив, – розказує Любов Полякова, завідувачка сектору міжнародних відносин, науки та зв’язків із громадськістю Держлісагентства. – Для нас розгляд Кабінету Міністрів був таким же сюрпризом, як і для інших». Навряд чи до затвердження Стратегії міністри встигли її хоча б перечитати, адже до уряду вона надійшла перед самісіньким засіданням.
Згідно з регламентом, презентувати проект реформування мав міністр аграрної політики Тарас Кутовий. Воно й зрозуміло, адже Держлісагентство підпорядковується Кабінету Міністрів саме через нього.
Лебідь, Щука і Рак
У товаристві лад — усяк тому радіє;
Дурне безладдя лихо діє,
І діло, як на гріх,
Не діло — тільки сміх.
Л. Глібов
Стратегію, яка наступні п’ять років буде дороговказом для реформування лісової галузі, розробила робоча група Державного агентства лісових ресурсів України. 7 листопада проект Стратегії презентовано профільним міністерствам, відомствам та громадськості в українському представництві Світового банку.
Тоді Міністерство агрополітики, відповідальне за встановлення правил у лісовій галузі, представляла заступниця Міністра Ольга Трофімцева. На заході вона ані словом не обмовилася про те, що виправлений варіант Стратегії Мінагро незабаром подасть на розгляд уряду: «Сьогодні ми (Мінагро, – ЛГ) більше в ролі спостерігачів і будемо раді побачити презентації експертів».
Експерти ж рекомендували доопрацювати документ. Мовляв, він не дотягує до статусу національної лісової стратегії та не відповідає на усі проблемні питання лісового сектору.
Попри це, проект розпорядження «Про схвалення Стратегії реформування лісового господарства на період до 2022 року» вже 15 листопада вигулькнув у порядку денному уряду.
З відповіді Міністерства екології та природних ресурсів: «Мінприроди офіційно не отримувало інформацію про Стратегію до її розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України (…). Інформуємо також, що Мінагрополітики не проводило консультації щодо Стратегії з Мінприроди».
Фактично, Мінагро подало документ без необхідних погоджень, але віртуозно «переводить стрілки» та вдає, що «я – не я, і хата не моя»: «Держлісагентство розробило цю Стратегію, воно погодило з іншими: Мінфіном, Мінекономіки, Мінприроди. До цього проекту додаються пропозиції, – пояснюють у прес-службі відомства. – Ми як центральний орган перевіряємо, скажімо так, погодження з іншими органами виконавчої влади, вони є – передаємо в Кабінет Міністрів (…). Тобто якщо ви звернетеся до Держлісагентства, воно має надати копію листа, в якому зазначено, хто вніс правки та на якому етапі».
Але такого листа в природі не існує, адже виправлений варіант Стратегії агентство в очі не бачило.
«Офіційно документ Мінагро ми не отримували, він до нас не заходив, – розказує Любов Полякова, завідувачка сектору міжнародних відносин, науки та зв’язків із громадськістю Держлісагентства. – Для нас розгляд Кабінету Міністрів був таким же сюрпризом, як і для інших». Навряд чи до затвердження Стратегії міністри встигли її хоча б перечитати, адже до уряду вона надійшла перед самісіньким засіданням.
Згідно з регламентом, презентувати проект реформування мав міністр аграрної політики Тарас Кутовий. Воно й зрозуміло, адже Держлісагентство підпорядковується Кабінету Міністрів саме через нього.
Screenshot: kmu.gov.ua
Але Кутовий доповідати не міг, тому що півтора року не ходить на роботу. Він написав заяву про відставку ще у квітні 2016-го. Хоч тоді Володимир Гройсман чемно із ним попрощався, а новину про звільнення розтиражували ЗМІ, проте номінально Тарас Вікторович досі міністр. Верховна Рада досі не проголосувала за його відставку, і поки не проголосує, Кутовий буде у відпустці або на лікарняному. Вочевидь, той, хто складав регламент засідання, знав про це, але чомусь не запросив до доповіді Максима Мартинюка, який за відсутності міністра агрополітики виконує його обов’язки. Тим більше, що Мартинюк підписав і Стратегію, і супровідні документи.
Максима Петровича уряд призначив першим заступником міністра аграрополітики у червні 2016-го. До слова, Мартинюк – земляк голови уряду Гройсмана і товаришують вони ще з часів «мерства» останнього у Вінниці. Після перемоги Революції Гідності обидва службовці дружно перейшли з міського рівня на державний. Володимир Гройсман став віце-прем’єр-міністром – міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, а Максим Мартинюк очолив Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.
Далі події розвивалися так: у квітні 2016 Гройсмана призначили прем’єр-міністром, через місяць Кутовий написав заяву про відставку, а ще за декілька – Мартинюк фактично очолив Міністерство агрополітики. Такий управлінський пул обіцяє надзвичайну продуктивність та успішність, але от чи в аграрній та лісовій сферах – питання.
На засіданні Кабінету Міністрів його голова Володимир Гройсман запропонував розглянути низку питань «списком», тобто затвердити їх, у тому числі і «лісову» Стратегію, без представлення та обговорення.
(з 1:02:24)
Ситуація виглядає так, наче натхненники Стратегії намагалися уникнути громадського супротиву та якомога тихіше «протягнути» документ владними кабінетами. Аби не виникало такого враження у прес-службі Мінагро порадили «спочатку почитати регламент Кабінету Міністрів», в якому описана процедура прийняття рішень. Прочитали, але питання все одно залишилися.
Лисиця-жалібниця
Лукавий чоловік словами нас голубить,
Неначе всіх і жалує, і любить,
Для правди, для добра живе,
Як по воді пливе;
А ближче придивись ти —
І видно, що виля хвостом:
Помажу, мов, медком —
Солодше буде з’їсти.
Л. Глібов
Після ухвалення Стратегії медіа-простором шириться “надихаюча” інформація щодо неї (вочевидь, написана на основі прес-релізу). Але якщо ближче ознайомитися із текстом документа, в майбутньому лісової галузі не видно «рожевих єдинорогів».
«Наскільки ми можемо розуміти з того, що бачили в пресі та інтернеті, це практично новий документ. Від нашого там тільки вступ і загальна характеристика лісового господарства України. Та й то скорочена», – розказує Любов Полякова, завідувачка сектору міжнародних відносин, науки та зв’язків із громадськістю Держлісагентства. Проте у Міністерстві агрополітики кажуть, що нічого не знають про зміни в Стратегії та… вже традиційно скеровують до Держлісу: «У нашій посадовій інструкції навіть немає людини, за якою закріплене лісове господарство», – пояснюють у прес-службі.
Схоже, документ перекроїло «святе провидіння». І перше, що воно змінило, – це господаря в лісі. «Міністерство агрополітики повністю усуває Держлісагентство і зав’язує на собі функції управління, регулювання та контролю, при цьому відокремлює господарські функції», – ділиться враженнями від прочитаного кандидат біологічних наук, президент РМЕО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук.
Ухвалена Кабміном Стратегія передбачає створення єдиної господарюючої структури з корпоративними правами. Любов Полякова припускає, що «державні лісогосподарські підприємства будуть ліквідовані, натомість створена єдина акціонерна компанія». Це означає, що лісгоспи позбавлять статусу юридичних осіб, тобто права приймати господарські рішення.
«Їм «згори» спускатимуть вказівки, що і як робити, куди продавати ліс та яку зарплату платити. Це деморалізує та демотивує працівників, – обурюється Оксана Станкевич-Волосянчук. – Уявіть, що людина сидить біля лісу, нічого не вирішує, а зарплата в неї низька. Що вона робитиме? Правильно, буде схеми усілякі придумувати, красти, вивозити ще більше ніж зараз».
Проте це – не єдина загроза.
Пояснюємо на «хлопський розум»: якщо сьогодні спробувати передати держлісгоспи, наприклад, у концесію, доведеться мати справу з понад 300 окремими юридичними особами. Якщо ж наділити правами лише одного суб’єкта – зробити це буде набагато простіше.
Варіант Стратегії Держлісагентства, попри його сумнівність та суперечливість, забороняв передавати лісове господарство у концесію.
Читайте також Реформація, деградація чи профанація? Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
В ухваленому ж варіанті Стратегії цей пункт відсутній. А диявол, як відомо, криється в деталях.
Вівці та Собаки
Вовки полохать перестали, –
Так друге лихо підросло:
Свої Собаки шкодить стали.
Аж жаль бере, як розказать:
З Овечок перше вовну драли,
А далі м’яса забажали
Та й ну щодня Овець качать.
До осені звели отару…
Л. Глібов
Концесія – договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об’єктів, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам. Простіше кажучи, концесія – це оренда державного майна приватним сектором.
Оксана Станкевич-Волосянчук не вірить, що можновладці всерйоз налаштовані реалізувати цю ідею: «Законом не передбачено передачу лісів і держлісгоспів у концесію. Плюс до того, такої норми немає у Лісовому кодексі. У зв’язку із цим концесія викликає багато питань. Наприклад, чи здаватиметься лісовий фонд? Якщо здаватиметься, то чиєю власністю буде заготовлена деревина? Ясно, що концесіонер зацікавлений отримувати прибутки і в першу чергу захоче бути її власником, інакше навіщо йому інвестувати у лісгосп? У такій ситуації в концесію заберуть лише найприбутковіші лісгоспи, де є багато лісфонду. Напевно, спочатку ті, що мають дорогі породи, такі як дуб та бук, і в останню чергу заберуть сосну. А що далі? Як це працюватиме?»
А працюватиме так само, як і в інших країнах-експериментаторах – до розвалу лісгоспів та останнього дерева. Наприклад, Болгарія на першій стадії реформування лісової галузі вдалася до концесії, але дуже скоро відмовилася від неї і була змушена державним коштом відновлювати ліс та лісгоспи. Концесійну модель управління можуть собі дозволити лише багаті на території та ліси держави, наприклад Росія та Канада. Наразі концесію не використовує жодна з європейських країн, але це не показник та не аргумент для українських можновладців.
Ідея концесії з’явилася у владних кабінетах після провалу не менш «геніальної» – приватизації держлісгоспів, яку у 2015 році лобіювали разом із мораторієм на вивіз кругляку.
У 2016 році Міністерство економічного розвитку і торгівлі (в особі першого заступника міністра Максима Нефьодова) разом із Фондом державного майна вирішили реформувати державну власність. Для цього вони розробили законопроект про приватизацію та так званий «тріаж», тобто стратегію (ще одне значення слова – право сеньйора на частину земель громади, – в нашій ситуації це трактування здається більш влучним). Тріаж визначив держпідприємства, які в довгостроковій перспективі залишаться у державній власності, будуть передані в концесію, приватизовані та ліквідовані. Серед 359 об’єктів, закинутих у кошик із написом «концесія», були і лісові господарства.
У липні минулого року Кабінет Міністрів підтримав законопроект про приватизацію, цього року – ухвалив і відразу доручив дотичним до лісової галузі міністерствам та відомствам розробити Стратегію реформування.
Проте вже прийнятий документ, здається, має на меті щось зовсім інше, ніж реформи.
«У концесію здають збиткові підприємства, які держава не може модернізувати власним коштом, їй важко нести цю валізу, – розмірковує Оксана Станкевич-Волосянчук. – Якщо ж держава зараз більше отримує від своїх державних лісогосподарських підприємств, то який сенс здавати їх в концесію? Це зрозуміло тільки в одному випадку: якщо присутній чийсь конкретний, приватний інтерес».
У 2016 році державні лісгоспи отримали майже 12,5 мільярдів гривень чистого доходу (це на 20% більш, ніж у 2015). З них на ведення лісового та мисливського господарств, охорону і захист лісів вони витратили 4,5 мільярди, і лише 66 мільйонів гривень на ці потреби виділив держбюджет. За грубим підрахунком, до державної скарбниці лісова галузь принесла 7 мільярдів «чистими»! Це означає, що реальних «симптомів» та економічного обґрунтування для впровадження концесії немає.
Ведмідь-пасічник
Почав Ведмідь хазяйнувати,
У пасіці порядкувати:
Щодня він мед тягав
Та в берлозі ховав.
Дознались, кинулись до його —
І меду не знайшли нічого…
Л. Глібов
Сьогодні фактично усі податки та доходи лісгоспів держава забирає до бюджету, з якого у лісове господарство майже нічого не повертається. І якщо лісгоспи ресурсних областей самі себе забезпечують, то депресивні підприємства сходу та півдня, які не заготовляють і, відповідно, не продають деревину (бо в них геть інша функція), ледь жевріють.
«Створення Лісового фонду давно на часі і це чи не єдина можливість вирівняти фінансове забезпечення лісогосподарських підприємств, – впевнена Любов Полякова. – Зараз лісгоспи не мають права фінансувати будь-яку діяльність в інших регіонах України, а створення такого фонду дасть можливість фінансувати лісове господарство на сході та півдні України».
Але зі східними та південними лісами ми можемо прощатися вже, адже ухвалений Кабміном документ не дає лісовим господарствам жодного шансу. В ньому немає ані слова про бюджетне фінансування і викинуто пункт про створення Лісового фонду, натомість пропозиція збільшити об’єми рубок – на місці: «Беручи до уваги збільшення площі стиглих та перестиглих насаджень у лісах України, в найближчі роки об’єктивним є збільшення норм заготівлі деревини». Лишилося тільки відспівати та поставити свічку за упокій.
«У цих хлопців лише цифри в очах і більше нічого, – журиться Оксана Станкевич-Волосянчук. – Вони підійшли до лісу з бізнесової точки зору, не розуміючи, що ліс виконує не лише економічну, а ще соціальну й екологічну функції».
Безумовно, лісове господарство – не ферма, яку можна здати в оренду, продати, або ж перебити все живе та ліквідувати. Природа не вибачає фамільярності: паводки, відсутність чистої води та повітря, зменшення популяції диких тварин або їх зникнення, – лише декілька з можливих її відповідей.
Кабінет Міністрів дав час на доопрацювання Стратегії. Крім того, її мають погодити Міністерство природи та екологічних ресурсів, Міністерство економічного розвитку та торгівлі і Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру. З огляду на викладену вище інформацію, майже не лишається сумнівів, що очільники Мінекономіки та Держгеокадастру підпишуть документ. Тож єдина надія – на громаду та Мінприроди. У міністерстві повідомили, що Стратегія до них на погодження досі (станом на 22 листопада!) не надійшла. Не менш дивним виглядає і той факт, що Мінприроди відсутнє у переліку держорганів, які беруть участь у доопрацюванні Стратегії.
http://gazeta.lviv.ua/2017/11/23/minagro-vs-lis-velika-afera-uryadovogo-dvoru/
0 коммент.:
Дописати коментар