Україні загрожує посуха та зникнення полісся

Сільське господарство буде залежати від зміни клімату

За словами керівниці відділу агрометеорології Українського гідрометеорологічного центру Тетяни Адаменко, через подальше підвищення температури в Україні, деяким регіонам загрожує посуха, а Полісся взагалі може зникнути, через нестійке зволоження територій, повідомляє Vlasno.info.

За її словами, кількість днів з температурою вище 10 градусів тепла значно зросла у порівнянні з 1995-2005 рр. Збільшення кількості днів із високою температурою може вплинути на сільськогосподарські культури та врожайність пізньостиглих сортів кукурудзи.

Для того, щоб забезпечити сільське господарство достатньою кількістю вологи, в Україні щорічно не вистачає 150-200 мм опадів.

«При подальшому підвищенні температури ефективність опадів буде падати, збільшиться випар, що загрожує посухою і навіть зникненням Полісся і подальшого його переходу в зону нестійкого зволоження. Нині це єдина зона достатнього зволоження в Україні», — зазначила Тетяна Адаменко.

За результатами спостережень, найбільше потепління останнім часом спостерігається в Київській, Чернігівській, Сумській та Житомирській областях. Найменше це торкнулося Закарпаття.

«Сільське господарство в Україні буде залежати від того, за яким сценарієм піде потепління — зі збільшенням або зниженням кількості опадів. У першому випадку в найближчі 10 років отримаємо сприятливі умови для зростання врожайності сільгоспкультур, а в другому — навпаки, слід чекати падіння врожайності », — резюмувала Тетяна Адаменко.

СТИХІЇ 25 лютого 2018, 14:21

http://vlasno.info/nadzvichajni-podiji/5/stikhiji/item/22917-ukraini-zahrozhuie-posukha-ta-znyknen

Далі...

Espreso.TV: Боротьба за ліс. ВІДЕО

На Прикарпатті - справжня боротьба за ліс. Лісники запевняють, що спилюють законно, але активісти - іншої думки. Подробиці скандалу - у сюжеті кореспондентів "Еспресо".

Espreso.TV
Опубликовано: 25 февр. 2018 г.

Далі...

Шацькі озера з висоти пташиного польоту. ВІДЕО

У мережі показали, який вигляд мають Шацькі озера, що на Волині, з висоти пташиного польоту.

Відео оприлюднив користувач Ukraїner у сервісі Youtube.

"Так виглядають Шацькі озера з висоти пташиного польоту. Недарма ж тут живе чимало рідкісних видів птахів. Подивіться й ви на цю красу!" - ідеться у повідомленні.

"Шацькі озера — комплекс із понад 20 озер, найдавнішому з яких — майже 10 тисяч років.

Тут зустрічається 27 видів птахів, занесених до Червоної книги України.

Найбільше озеро комплексу — Світязь — найглибше та найчистіше озеро в Україні.

Світязь живиться лише підземними водами, в нього не впадає жодна річка.

Прибережні ліси багаті на гриби, ягоди та цілющі рослини. В озерах водиться близько 30 видів риб.

Відпочивати тут можна з Великодніх свят й аж до Покрови", - повідомляє автор.

Сьогодні, 18:59
https://www.volyn24.com/news/99408-shacki-ozera-z-vysoty-ptashynogo-polotu-video

Далі...

Волинські показники приживлюваності лісових культур та відсоток площ, переведених у вкриті лісом, – серед найвищих в Україні

22 лютого 2018 року відбулося засіданні колегії відомства під головуванням заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів Володимира Бондаря.

Про це повідомляє прес-служба Держлісагенства. Отож, основним питанням для розгляду були результати лісокультурного виробництва у 2017 році та завдання на 2018 рік.

Начальник Управління лісового господарства та відтворення лісів Володимир Романовський повідомив, що відтворення лісів у 2017 році проведено на площі 53,8 тис. га, що становить 107,3% до завдання, в тому числі висівання і садіння лісу – 34,8 тис. га (110% до завдання), з яких 1,7 тис. га лісорозведення (95,2% до завдання), та 19 тис. га природного поновлення або 36,5% від обсягу відтворення лісів. Незначний обсяг лісорозведення і його невиконання обумовлений відсутністю державного фінансування протягом останніх двох років.

Також він зазначив, що досягнуто необхідного рівня збереженості 1-3-х річних лісових культур, створених шляхом відновлення лісів (на зрубах) і лісорозведення. Дуже добрих показників приживлюваності лісових культур досягли державні підприємства обласних управлінь лісового та мисливського господарства Полісся, Лісостепу і Карпат та державні підприємства Кіровоградського обласного управління.

Володимир Романовський звернув увагу на те, що за даними осінньої інвентаризації у звітному році в лісовому фонді переведено у вкриті лісовою рослинністю землі 50,7 тис. га лісових культур, в тому числі 25,7 тис. га або 50,7% створених шляхом садіння лісових культур на зрубах, з них 21,5 тис. га або 84% лісові культури 1-2 класу якості, 10,6 тис. га – лісорозведення, з них 6,9 тис. га або 65% лісові культури 1-2 класу якості, 14,4 тис. га – на ділянках з природним поновленням, з них 11,2 тис. га або 78% лісонасадження 1-2 класу якості.

Найбільше переведено у вкриті лісовою рослинністю землі лісових культур на зрубах, при лісорозведенні і природного поновлення 1 і 2 класу якості з показником більше 80% на державних підприємствах Волинського, Чернігівського, Вінницького, Київського, Сумського, Кіровоградського обласних управлінь.

«У 2017 році підприємства Держлісагентства заготовили 721,6 тонни лісового насіння, в тому числі 264,4 тонни або 36,6% заготовлено на об’єктах постійної лісонасінної бази, з яких 4,8 тонни або 28% насіння хвойних порід», – повідомив він.

Для забезпечення лісокультурних робіт у 2018 році в лісових розсадниках вирощено 285,6 млн шт. стандартного садивного матеріалу. Забезпеченість садивним матеріалом становить 111%.

Сьогодні, 12:10

http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/volynski-pokaznyky-pryzhyvlyuvanosti-lisovykh-kultur-ta-vidsotok-ploshch-perevedenykh-u-vkryti-lisom-sered-naivyshchykh-v-ukrayini/

Далі...

Жнива, яких чекають десятки літ

Державне підприємство «Ківерцівське ЛГ» веде ощадливе планове лісогосподарювання. Минулого року рубки догляду в молодняках завершено на площі 170 гектарів. Рубки формування і оздоровлення лісів проведені на 868 гектарах і заготовлено 35595 кубометрів ліквідної деревини.

Головне надбання колективу – його спеціалісти

Черговий прес-тур обласного управління лісового і мисливського господарства, за образним висловом заступника начальника Олександра Рибчинського, відбувається у розпалі лісівничих жнив. Щоб їх діждатися, лісівникам потрібно плекати дерева до часу стиглості. Для вільхових насаджень, де ми власне й опинилися, – це понад 60 років. Сосна має дожити до 80-ліття, дуб – до 110-ліття. Тоді й приходять до кожної з порід господарі, аби зібрати лісовий врожай, який ростить багато поколінь. Сівачі до цих жнив зазвичай не доживають, трудяться для дітей і онуків, а ті – для майбутніх поколінь. І так було і буде завжди. Цей лісовий врожай – від наших попередників.

– Ми хочемо ознайомити журналістів області, – тим часом мовить Олександр Павлович, – наскільки важлива, важка і небезпечна праця лісоруба, в яких умовах відбувається лісоповал, його технічне забезпечення. Тобто, наочно показати практику заготівлі волинського лісу, труднощі та перспективи. Яскравий тому приклад – ділянка Муравищенського лісництва, де проводиться рубка головного користування та інші допоміжні роботи.

Площа у півтора гектара обмережена кольоровою стрічкою та трикутниками червоних прапорців. На лісовій галявині розміщено два інформаційні стенди, поруч них – пересувний дерев’яний будинок для обігріву та відпочинку. Всередині тепло, кидаються в очі два столи із двома десятками захисних шоломів. Поодаль, метрів за триста-чотириста працює заготівельна бригада. Чутно роботу трактора, бензопил, стукіт сокир та падаючого дерева. Відчувається, що «жнива» у розпалі. У штибах, тобто загатах для складання деревини, охайно викладено сортовий матеріал, неподалік зібрано і відскладовано некондицію. Тобто, все робиться для того, щоб залишити земельну ділянку чистою. Подекуди помічаю пронумеровані стрункі високі дерева. 

– Навіщо залишено ці дерева?, – запитую у головного спеціаліста Ігоря Мар’яновича Ляховича, який у лісовій галузі вже сорок один рік.

– Ці дерева найкращі, – мовить Ігор Мар’янович. – Наш золотий насіннєвий фонд. Вони сприятимуть пришвидшеному якісному природньому залісненню цієї ділянки.
Для мене ж відповідь була новиною, бо вперше у житті бачу промислову заготівлю лісу. Виявляється таким чином забезпечується природний засів вирубаної ділянки березою та вільхою у важкодоступних напівзаболочених місцях.

Про те, що вони важкодоступні переконалися і журналісти, яким передбачливі господарі заготовили необхідне у таких випадках взуття, а також запропонували кожному захисний шолом. Гарячий чай із лісових ягід не лише подивував приємним і запашним смаком, але й додав настрою із зацікавленням вислухати інформаційний інструктаж директора державного підприємства «Ківерцівське ЛГ» Віталія Каращука. Він зауважив , що червоною стрічкою визначено наш журналістський робочий маршрут, а також безпечні контури ділянки, на якій працює лісозаготівельна бригада. Їй поставлено завдання протягом п’ятнадцяти днів освоїти 442 кубометри сортової деревини, а оплата праці складе 48 тисяч гривень. Передбачено ще й солідний розмір преміальних за перевиконання плану. Все залежить від людей, індивідуальних можливостей лісорубів та вальника дерева, – зауважує Віталій Миколайович. – Не кожен може бути призначений на цю посаду. Перша і найголовніша вимога – це стаж роботи лісорубом не менше п’яти років. Вальник добре обізнаний із схемою раціональної рубки лісу. 

За словами директора, саме такий спеціаліст сьогодні працює на цій ділянці.

І справді – побачили справжнього богатиря. Здавалося не працював, а грався бензопилою… У його дужих ручищах вона видавалася якоюсь дрібною… Лісоруб же був під 2 метри зростом, кремезний, жилавий, розчервонілий від легенького морозу та фізичної напруги. Та побачивши журналістів, одразу засоромився. Лісоруб – не депутат, щоб позувати перед журналістами. Не звик привертати увагу до своєї персони.

– Мене звуть Віталієм, прізвище – Шевчук. Дійсно за професією я вальник лісу шостого розряду. Можу показати посвідчення, – щиро усміхається. – На цій посаді вже 21 рік.

– Скільки за зміну вдається заготовити кубів деревини? – запитуємо.

Віталій Миколайович Шевчук, трішки зваживши свої досягнення, повідомив, що все залежить від породи лісу та погодних умов. В середньому 20-25 кубів у день кладуть.
– Бувало нарізав 40 і 50 кубів, – зізнається, усміхаючись. Не кожному ж лісорубу пощастить побачити таких красивих журналісток у пущі.

– Чи маєте власний рекорд? – допитується Костянтин Яворський – наш колега зі «12-го» телеканалу. 

– Випадало в місяць заготовити 600-700 кубометрів сортоматеріалу. Все залежить від того, як справлятимуться колеги по бригаді.

Знайомимося з його помічниками. Микола Плескун, у якого за плечима 28 років стажу у лісовій галузі, вправно керує трелювальним трактором. Не перший рік працюють лісорубами і Олександр Веселуха та Іван Сахнюк. Свою роботу кожен з них демонструє на зрізі 60-річної осики. Лісоруби, хто бензопилою, хто сокирою очищають стовбур до ділової кондиції. Микола Плескун подає трактор на галявину для трелювання. Проводиться визначення сортименту на замовлення Рівненської сірникової фабрики. Майстер з електронного обліку Роман Веремчук кріпить до стовбура електронну бірку і кишеньковим персональним комп’ютером зчитує дані для внесення у загальний реєстр обліку. За словами Романа, який, до речі, навчається на другому курсі Шацького лісового коледжу ім. В. В. Сулька, за місяць використовується майже десять тисяч електронних чіпів. 

Наступний етап – це вивезення деревини із штибів. Біля одного з них трудиться водій КаМАза Олександр Романюк. Він щойно відвіз на грунтову дорогу завантажений деревиною причіп. Зараз гідроманіпулятором підбирає стовбури та охайно укладає на кузов автомобіля. Він настільки робить це вправно, що мимоволі порівнюєш рухи маніпулятора зі складанням дошкільнятами кубиків у дитячому садку: старанно і точно. Дійсно, замилуєшся його роботою.

– Скажи, як вправно все вдається, – торкає за плече колега з «Голосу України» Микола Якименко.

Й насправді, клешні маніпулятора точно посередині охоплюють стовбур. Він не переважується в жоден бік і припасовано лягає в кузові до вже покладених. Немає жодного помічника, все в одній особі. Все залежить від професіоналізму людей.

– Лісозаготівля у зимовий період – особливий вид лісогосподарської діяльності. Щорічно у державних підприємствах проводиться заготівля на 1700 – 1800 лісосіках рубок головного користування, – говорить заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Павлович Рибчинський. – Приблизно 800 із них знаходяться у важкодоступних місцях. Частково на заготівлю лісу впливає лісопатологічна ситуація, коли необхідно рятувати дерева від явної загибелі через буреломи, пожежі та ураження хворобами та шкідниками. Тут важливо мати спеціальну техніку.

– Який стан справ в області із забезпеченням технікою і спецзасобами? – цікавимося у співрозмовника.

– Сьогодні в держлісгоспах області на навантажуванні та розвантажувальних роботах задіяно 113 одиниць машин та механізмів із гідроманіпуляторами, – продовжує розмову Олександр Павлович. – Для перевезення залучено 310 транспортних одиниць, в тому числі 140 спеціалізованих. Зокрема маємо 105 сортиментовозів і 15 хлистовозів. Автомобілями та тракторами допомагають підприємці. Більше сто одиниць такої техніки залучаємо у пікові часи заготівель.


Дорогі дороги лісові

Вкотре ловлю себе на думці про те, чому валку лісу прирівнюють до хліборобських жнив. Скоріш за все тому, що базується на аксіомі: зібраний врожай необхідно швидко вивезти, відсортувати, переробити і збути. Взимку з важкодоступних місць без під’їзних доріг виконати заплановане дуже важко. Лісоруби ще можуть зрізати і скласти в штиби за сортиментом. Та час невмолимий: поки доведуть дорожнє полотно до місця призначення, деревина може втратити свою цінність. 

Як же організовано лісотранспортну мережу у Ківерцях? З особливою гордістю розповідали директор Віталій Каращук та головний інженер Андрій Семенюк, що вдалося за десять років досягти дорожньо-будівельному комплексу ДП «Ківерцівське ЛГ». За цей час збудовано 33.6 км доріг. Сьогодні активно використовуються лісові шляхи у Воротнів, Звірів, Муравище, Бодячів, Сокиричі. Забезпечено 1.5 км сполучення Хотнів-Словатичі. Дванадцять кілометрів твердого покриття експлуатується у Муравищенському лісництві. Ці дороги забезпечують доступність освоєння 67 тисяч квадратних метрів лісосічного фонду.

– Сьогодні проводяться роботи з будівництва дороги протяжністю у чотири кілометри, – каже головний інженер Андрій Семенюк і запрошує нас із Миколою Якименком до свого службового автомобіля. 

З десяток «Нив», що характеризуються високою прохідністю, беруть «курс» на ознайомлення з новою дорогою. Високе дорожнє полотно вимощене грунтом. Обабіч глибокі наповнені водою рови. Проведено корчування деревини, подекуди лежать поломані стихією стовбури. Кількасот метрів вдалося проїхати транспортом. Далі розмокла глина та торф’яник змусили транспорт зупинитися. Довелося долати в’язкий грунт пішки, згадуючи передбачливих господарів добрим словом за спеціальне взуття. 

– Нинішнє потепління не дозволяє ефективно і вчасно втілити задумане, – ділиться думками головний інженер. – Планувалося скористатися морозами і використати дорогу для перевезення не тільки деревини, а й утрамбувати полотно, вкатати грунт, витиснути з нього воду, а вже весною насипати піску. 

Такими були плани. До кінця тижня синоптики прогнозують стабільні морози.

Коли б то сповнилося!

Насправді! Нехай би так сталося із цими морозами, яких так очікують під час лісних жнив. Для лісівників області мороз, як для хліборобів сонце. В перспективі дорога в чотири кілометри кошторисною вартістю в 734 тис. грн забезпечить доступність до проведення лісогосподарських робіт на площі у 4800 гектарів та забезпечить оптимізацію лісотранспортних та навантажувальних робіт. Пошли, Боже, морозних днів якомога більше, адже лісівники нині найбільше цього просять!

Степан ШЕГДА,
Фото Світлани Думської.

http://volga.lutsk.ua/view/20513/

Далі...

Усіма здобутками та досягненнями випускники НУБіП України завдячують рідному університету

ЦІКАВА, НЕЗАБУТНЯ ЗУСТРІЧ.

Делегація працівників Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства на чолі з т.в.о. першого заступника начальника управління П.С.Золотим відвідала Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серед членів делегації більшість – колишні випускники цього вузу. Зокрема: заступник начальника управління О.П. Семенець випускник 1989 року; начальник відділу лісового та мисливського господарства В.В.Самсонов випускник 1975 року; головний мисливствознавець області В.М.Красов випускник 1994 року; головний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства А.Ф.Лобода випускник 1986 року.

Усіма здобутками та досягненнями випускники НУБіП України завдячують рідному університету - професорсько-викладацькому складу, славним традиціям та особливому духу, що витає в його стінах.

Роки навчання в університеті назавжди залишились для кожного одним із найяскравіших та найщасливіших періодів у житті.

Дуже вдячні за знання та досвід, які отримали під час навчання. Професійний, цікавий навчальний процес і постійна підтримка викладачів дозволили отримати ті знання та навички, які допомагають сьогодні вирішувати проблеми та приймати правильні рішення в складних таіноді непередбачуваних умовах української економіки.

Екскурсію академічним корпусом інституту, його кафедрами, музеєм лісових звірів та птахів імені професора О.О.Салганського, ботанічним садом організував і провів завідувач кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій, професор Віктор Мельхіорович Маурер.

Також відбулася зустріч членів делегації зі своїми майбутніми колегами – студентами магістратури. Т.в.о. першого заступника начальника управління П.С. Золотий розповів студентам про тонкощі професії лісівника, досягнення працівників управління, завдання, які стоять перед ними. Наприкінці виступу він запросив студентів проходити виробничу практику на базі лісогосподарських підприємств області, щоб після закінчення навчання влитися в дружну сім’ю лісівників Хмельниччини.

Прес-служба Хмельницького ОУЛМГ

23.02.2018

http://kmlis.gov.ua/ЦІКАВА-НЕЗАБУТНЯ-ЗУСТРІЧ/

 

Далі...

Санітарно-оздоровчі заходи в лісі: що рекомендують науковці новоградським лісівникам?

Ліс взимку, засипаний снігом — то неймовірно казково. Це саме той час, коли «закамуфльовані» в білу одіж дерева не видають жодних хвороб. Проте, як тільки-но зійде сніг, можна буде знову бачити реальний стан Поліського лісу. Зокрема ті масштаби хвороб, що характеризуються всиханням соснових насаджень та випаданням ясена.

Останні роки ця проблема у всіх на вустах. Науковці вивчають паталогічні явища, лісівники — ріжуть сухостій, а населення — бунтує. Реалії сьогодення.

Проте, якою б гіркою не була правда, а варто її сприймати як є! Ліс продовжує всихати. І сподівання лісівників на те, що взимку вершинний короїд (головний нинішній ворог хвойного лісу!) — суттєво зменшиться в популяції, а то й взагалі загине — марні! Бо для цього є ряд об’єктивних причин.

І хоча першопричиною стрімкого розмноження короїда науковці називають зміну клімату та глобальне потепління, що створює для комах комфортніше середовище для збільшення популяції, проте законодавча база в лісовому господарстві — не менш сприятлива для шкідника. 

Саме поняття — санітарні правила в лісах України чітко регламентує, що це — сукупність норм здійснення санітарно-оздоровчих заходів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів при веденні лісового господарства. А, власне, санітарно-оздоровчі заходи — є частиною комплексу профілактичних заходів… Тут хочеться акцент зробити саме на слові — профілактичних. Бо стара, добра істина говорить — краще профілактика, ніж лікування. 

Та у випадку нових Санітарних правил в лісах України, що були прийняті 26 жовтня 2016 року, з’явилися нові позиції, які зводять нанівець поняття профілактики — у боротьбі з вершинним короїдом. «Сезон тиші», що раніше носив «рекомендаційний» характер і тривав у межах одного місяця, сьогодні законодавчо утвердився із чітко визначеними термінами — з 1 квітня до 15 червня. У цей час забороняється проводити в лісі санітарно-оздоровчі заходи. Разом із тим — це час вильоту і заселення, а відповідно — ураження нових, здорових дерев вершинним короїдом після зимівлі. У цей же період активно триває і процес його розмноження.

Здавалося б логічним було саме у цей час розпочинати так звану «профілактику». Про це говорять і науковці.

Виявлені упродовж вегетаційного періоду свіжозаселені дерева необхідно відразу відводити у рубки та здійснювати їх — рекомендують новоград-волинським лісівникам команда науковців на чолі зі старшим науковим співробітником Олександром Орловим — Поліського філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації, яка в останні місяці напередодні нового, 2018, року проводила обстеження насаджень ДП «Новоград-Волинське ДЛМГ» на предмет динаміки захворювання хвойних порід верхівковим короїдом. 

За спостереженнями науковців та за їх висновками, саме верхівковий короїд є одним із основних та найбільш поширеним ксилофагом (шкідником) в соснових насадженнях даного підприємства. Як відзначають спеціалісти, короїд не завжди чекає весни. Активізується він і під час потеплінь взимку (лише уявіть його активність цьогоріч, коли сміливо можна назвати зиму — теплою!). Уже в березні ця комаха починає шукати собі додаткового живлення. А коли добова температура сягає позначки понад 15 С° — відбувається літ, що розтягується на 2-3 тижні. І вже в середині травня починають окреслюватися перші осередки всихання сосни. Нагадаю, у час так званого «сезону тиші» — коли терміново, не втрачаючи часу потрібно забирати уражені дерева. Проте, проведення санітарно-оздоровчих заходів заборонено! При цьому варто зазначити, що рубки головно користування у цей час — ніхто не відміняв! Де логіка?! 

За підсумками роботи науковців та лісівників, у перелік, так званий план санітарно-оздоровчих заходів на 2018 рік в ДП «Новоград-Волинське ДЛМГ» визначено аж 1606,8 га, які пропонуються для проведення в них вибіркових санітарних рубань. А це, не мало, не багато — майже на 500 га більше, ніж у минулому році. Хоча варто зауважити, що рік тільки розпочався, а роботи по переліках ще не завершені. 

Цифри вражають не лише пересічного громадянина. Ними жахаються й самі лісівники. Обсяги всихань не вщухають. 

- Те, що сьогодні уже потрапило до плану санітарних рубань — в більшості — наслідок діяльності короїда в літньо-осінній період минулого року — пояснює головний лісничий ДП «Новоград-Волинське ДЛМГ» — Георгій Юзвінський. На сьогодні, взимку, ми намагаємося максимально забрати хворі дерева та спалити порубочні рештки. Саме так нам радять науковці. А ще рекомендують — вирубування сухостійних дерев в осередках всихань проводити вже після вилучення свіжозаселених короїдом дерев. Таким чином можна вбити «два зайці» — зосередитися на більш якісній боротьбі (якщо зрубати дерево, в якому шкідник ще сидить — знешкоджується, власне, сам жук), і до того ж — маємо можливість отримати ліквідну деревину, а не вже практично дрова.

Утім, з огляду на масштаби та інтенсивність всихання хвойних насаджень, науковці сьогодні переконують, що в таких осередках вибірковими рубками уже не обійтися. Це є недоцільним, малоефективним та фінансово затратним. Адже з часом у такі виділи доводиться повертатися — і знову забирати хворі дерева. Тож поки що альтернативи — суцільній рубці — немає. Саме це науковці визнають основним способом ліквідації вогнищ шкідників, запобігання розростанню осередків і утворення нових. 

Підсумовуючи вищесказане, варто зауважити, що і вибіркові, і суцільні санітарні рубання — це два напрямки однієї роботи, де сьогодні сконцентровані усі виробничі сили лісгоспу в боротьбі з хворобами лісу. Аби освоїти обсяги екологічного лиха, як сьогодні сміливо можна називати всихання хвойних — лісівники проводять санітарні рубки, в тому числі і в рахунок головного користування — з надією на те, що хворобу таки вдасться подолати. 

Альона ДЕНИСЮК

Фото автора

http://zt-lis.gov.ua/no_cache/pres-sluzhba/novina/article/sanitarno-ozdorovchi-zakhodi-v-lisi-shcho-rekomendujut-naukovci-novogradskim-lisivnikam.html

Далі...

Вирши Пономарева - Нам разрешили собирать валежник

Природные ресурсы - упавшие деревья, сучья - бесплатно можно использовать для своих нужд

Поправки в лесной кодекс, которые приняли в первом чтении депутаты Госдумы, резко изменили планы на жизнь нашего поэтического обозревателя Сергея Пономарева.

Еще сугробы, не расцвел подснежник,
Но поворот уже крутой судьбы:
Нам разрешили собирать валежник,
А вместе с ним и ягоды-грибы.


Исчезла тьма сомнений и вопросов,
Коллизий юридических провал:
Насчет подхода к сбору дикоросов
Народу восстановлены права.


И желудь можно — прямо из-под дуба,
Боярку — наклонивши ветку вниз,
Ну что сказать: российская Госдума
Немалый проявила гуманизм.

Вот я, к примеру, гражданин прилежный,
Чужого не возьму — ну хоть убей!
Как в роще утащить чужой валежник?!
Как клюкву рвать и как нарыть груздей?!


До боли в сердце, до кишечной грыжи
Запретами опутан я, друзья,
Под стопку хорошо б соленый рыжик,
А где же взять, раз собирать нельзя?


Однажды я простыл и взял больничный,
Лежал в поту и нес я теще бред:
«Не стану есть я джем ваш земляничный —
Ведь сборщики нарушили запрет!»

Все в лес теперь — на тихую охоту!
Тащи валежник, но не жги костры!
Уже лукошко покупать охота,
Точить ножи и править топоры.


Теперь кормиться буду не стихами —
Я стать заготовителем готов:
Поеду скоро за моховиками
И шугану влюбленных из кустов...

ОБ АВТОРЕ

Сергей Пономарев

Работал в газетах в Магадане, на Сахалине, в Хабаровске, в московских — «Гудке», «Российской газете», «Комсомольской правде».

Сергей Пономарев

Фото: Владимир Смирнов/ТАСС
• 16:47 • 25 февраля 2018

http://vm.ru/news/465772.html

Далі...

Что было сделано для экологии Астраханской области в прошлом году?

Комсомольская правда решила узнать был ли Год экологии на самом деле, был ли он экологичным еще где-то, кроме бумаг?

ЮЛИЯ АФОНИНА

Губернатор Астраханской области Александр Жилкин выпускает сайгаков в дикую природу

Фото: Наталья ПОПОВА

В январе 2016 года Президент России Владимир Путин подписал указ, в соответствии с которым 2017 год в России объявлен годом экологии. Цель этого решения — привлечь внимание к проблемным вопросам, существующим в экологической сфере, и улучшить состояние экологической безопасности страны. Сейчас Год экологии позади. Комсомольская правда решила узнать был ли он на самом деле, был ли он экологичным еще где-то, кроме бумаг? Что стояло за броским именем? Давайте вместе разберёмся оправдало ли себя название 2017 года в Астрахани.

Для начала нужно до конца для себя прояснить, что такое экология для нашего региона. В Астраханской области проходит добыча нефти и газа, что уже само по себе влияет на окружающую среду. У нас добывают тонны рыбы, а здоровье этой рыбы напрямую зависит от экологического состояния водоемов. Да и любые леса и просто деревца климатически не свойственны Астраханской области, но в современном мире они уже необходимы для удержания почвы от эрозии. Да, все лесочки, что у нас есть, созданы людьми. Простыми словами, наш регион в какой-то мере экологически "хрупкий", поэтому необходимы любые меры по обеспечению и поддержанию баланса.

Служба природопользования Астраханской области отчиталась о результатах работы, и, как оказалось, в 134 экологических мероприятиях принял участие каждый десятый житель региона. Только представьте, какой это охват. Больше того: это не была работа только в одном направлении, экологию восстанавливали по всем фронтам.

Борьба с изделиями чёрного золота

Как уже было сказано выше, в Астраханской области добывается нефть. По словам губернатора Александра Жилкина, сейчас это делается экологически безопасно. Но вот раньше... В ушедшем году Служба природопользования усиленно работала над ликвидацией ущерба старой добычи. Речь идёт о Соколовских нефтяных ямах.

Справка КП

Соколовские нефтяные ямы - резервуары с нефтесодержащими отходами в посёлке Ильинка. Это 19 открытых нефтяных ям, созданных как "свалка" нефтепродуктов еще в начале ХХ века.

Вот так, с прошлого века эти ямы ждали своего часа, и в 2017 году, в год экологии Служба природопользования усиленно продолжила заниматься их ликвидацией. Пока было возведено защитное сооружение вдоль Кизани, чтобы не допустить попадания отходов в воду.

Помимо этого, в ушедшем году разработана проектно-сметная документация по очистке нефтезагрязненного грунта. Кстати, от пагубного влияния нефти избавляли не только землю. Также на базе Лиманского участка ГОХ "Астраханский" был создан пункт по приёму, передержке и лечению птиц, пострадавших от нефтяных загрязнений. Простыми словами, животное, которое было бы обречено на смерть, отмывается от нефти и получает ветеринарную помощь. Пункт способен вместить до 500 особей, и это значит, что в случае непредвиденных ситуаций удастся избежать части потерь.

Дноуглубительные работы в дельте Волги

Подъёмы на водоёмах

В 2017 году усиленно работали над расчисткой и углублением астраханских водоемов. Например, на протяжении 5 км протоки Царев дно было углублено с 0.5-1 метра до 2.5 метров и глубже: так, чтобы обеспечить судопроходимость. На этом расчистка обмелевших участков Царева не закончится: в 2018 году запланировано углубить дно еще на протяжении 14 километров.

В Володарском районе также расчищали реку Сарбай и уже проработали 10 километров реки. Программа углубления дна затронула и Старую Волгу. Теперь 63 км реки имеют дно, имеющее габариты судоходного хода.

Самое обнадеживающее здесь то, что с окончанием Года Экологии из жизни региона не уходит забота о природе. Служба природопользования области делится планами: в 2018 году расчистят и углубят 22 км судоходных каналов, начнется расчистка всей Ахтубы и других рек, строительство и реконструкция очистных сооружений, ливне-дренажной системы, оздоровление ильменей, подъём со дна рек затонувших кораблей. Все это входит в масштабный проект "Оздоровление Волги".

Экология и все все все

В 2017 году успеха добились не только крупные проекты, связанные с нефтью и водоёмами, экология региона оздоравливалась и другими мероприятиями, не такими глобальными, но не менее важными. Например, из питомника "Сайгак" ГООХ "Астраханское" на волю выпустили четырёх самцов сайгака для создания потомства в дикой природе. Животные были выращены в полувольных условиях, это помогло им оставаться настороженными при появлении людей и на воле не попасться браконьерам. За стены питомника выпускают только самцов, потому что именно они нужны дикой природе для восстановления численности: самок в области много, а самцов для их оплодотворения не хватает.

В естественную среду обитания также были выпущены и птицы: более тысячи особей утки-кряквы и более трёх тысяч особей фазана. Все это для того, чтобы восполнить охотничьи ресурсы.

В прошлом году был начат еще один принципиально новый проект – зимовальные ямы на водных объектах и прилегающих территориях. Зимовальные ямы – углубления в дне водоемах, в которых скапливаются рыбы в зимний период. Им это нужно, чтобы пережить зиму, и не просто пережить, а сделать это комфортно. При этом, в первую очередь статус будет придаваться тем зимовальным ямам, которые Правилами рыболовства не отнесены к зимовальным, но по сути такими являются. Уже подготовлены материалы по обоснованию первых 10 ям. В дальнейшем мероприятия по этому направлению будут продолжены.

В Год Экологии в области было высажено 100 га лесных культур: на половину больше деревьев, чем посадили в 2016.

В Год Экологии в области было высажено 100 га лесных культур: на половину больше деревьев, чем посадили в 2016.

Число рейдов по области увеличилось на 13% (с 4 тысяч до 4.5), это означает, что природоохранная деятельность не заканчивается на создании среды, расширение идёт и в надзорной деятельности, чтобы не было нарушений со стороны граждан. Это одна из важнейших сторон любых экологически значимых проектов. Грубо говоря, важно не просто посадить деревце, но и научить всех, что это деревце срубать нельзя. А лучше научить, как за ним ухаживать. (Если нужно, можно предыдущую фразу вынести в рамочку). И не зря ровно половина экологических мероприятий, как сообщает Служба природопользования Астраханской области, была направлена на экологическое воспитание и просвещение населения.

А что дальше?

Год Экологии уже два месяца как позади, сейчас уже идёт Год добровольца и волонтёра. Значит ли это, что теперь можно забыть про природу? Не думаю. Да, результаты ушедшего года впечатляют, но в восстановлении и сохранении экологического баланса важнее системность. Поэтому выше и были приведены планы на этот год, и, судя по ним, все только начинается. Мы надеемся, что следующие итоги займут уже целый разворот, а Астрахань так и продолжит оздоравливаться.

https://www.astrakhan.kp.ru/daily/26798/3834014/

Далі...

Шкуры, деньги, два ствола: как работают ловцы браконьеров в России

Камчатка — один из самых привлекательных регионов для браконьеров в России. За один выезд нелегальные охотники могут убить десятки медведей, чьи лапы идут на экспорт в Китай и стоят больше $1 тыс. за килограмм. Ещё недавно браконьеры на Камчатке не боялись ничего. Но за десять последних лет инспекторам удалось практически полностью очистить часть региона от незаконного бизнеса. Оперативные группы патрулируют территории, выявляют нарушителей и предотвращают преступления. Кто в России ловит браконьеров и с какими опасностями приходится при этом сталкиваться, рассказал RT инспектор Кроноцкого заповедника и кинодокументалист Дмитрий Шпиленок.

Дмитрий Шпиленок /YouTube Dmitry Shpilenok

— Дмитрий, кто в России идёт ловить браконьеров?

— Здесь две категории. Одна — люди, которые горят идеей защищать заповедники. Они тратят несколько месяцев в году и считают это делом всей жизни. У них это в крови. Им приходится ещё где-то зарабатывать, чтобы выжить. У ловцов браконьеров зарплата начинается от 6—7 тыс. рублей, в среднем — больше 10 тыс. У многих строительные специальности, они работают столярами, плотниками, каменщиками, у некоторых есть фермы.

Вторая категория, вымирающая, — люди, которые нигде себя не нашли. Например, пенсионеры, живущие рядом с заповедниками.

Ловцов браконьеров называют инспекторами. Инспекторы могут входить в состав оперативных групп, тех самых, что ловят браконьеров. Они, что называется, занимаются активной охраной: выявляют нарушителей, предотвращают преступления, задерживают браконьеров, патрулируют территории. Они должны находиться там, где есть природный ресурс: сопровождение животных также входит в их обязанности.

Всего в России сотрудников заповедников и национальных парков — около пяти тысяч человек. Значит, инспекторов гораздо меньше. Это ничто для России.

— Ловцы браконьеров проходят какую-то специальную подготовку?

— К сожалению, в России нет и никогда не было обучающих центров, которые есть во всём мире. Учатся друг у друга. По охране требования очень высокие. Надо быть физически и психологически сильным, ведь ты постоянно ходишь с рюкзаком и сталкиваешься с опасностями, нужно уметь выживать в экстремальных ситуациях, разбираться в законах.

— Сотрудники заповедника имеют право на личное оружие?

— Да, инспекторам разрешают использовать личное оружие в служебных целях. И часто выдают служебное оружие. Я всегда вожу с собой 12-й калибр. Там есть ракеты — они спасают от медведей, не причиняя им вреда. С людьми иногда применяют резиновые пули. Но основное наше оружие — психологическое воздействие. Оружие — скорее элемент запугивания, нам важно не допустить вооружённого конфликта. Разговор — и я знаю примеры — останавливает нарушителей.

— Если человек завтра проснётся и захочет ловить браконьеров, куда ему податься?

— Связаться с заповедником. Если человек психологически устойчив, в нормальной физической форме и он по-настоящему хочет ловить браконьеров, спасать природу, его возьмут на три месяца на испытательный срок. А то приезжают люди и думают, что они там будут смотреть сериалы, или сбегают от судебных преследований даже, от проблем семейных убегают. Таких не берут.

— Много молодых инспекторов в России?

— В оперативных группах много молодёжи.

— Вы как раз входите в оперативную группу. Кого удавалось поймать?

— Вот лишь несколько случаев. Несколько лет назад мы тайком приезжали в Южно-Камчатский заказник, чтобы задержать рыбных браконьеров. Они заходили в заказник в сумерках, ждали два часа, потом ловили рыбу и вырезали икру. Они знали, что ночью из инспекторов к ним никто не подойдёт: в тех краях очень много медведей. Без фонарика там невозможно шагу ступить, очень страшно. Но чтобы не спугнуть браконьеров, нам пришлось идти в темноте. Адреналина было много. Мы на ощупь шли. Между нами пробегали медведи. Кто-то рядом кряхтел. Стресс чудовищный был. Но мы тогда хорошо отработали. Те браконьеры за три часа добыли более 400 кг икры. Вы представьте, насколько это экономически выгодно.

Видео публикуется с разрешения Дмитрия Шпиленка / www.youtube.com/user/DmitryShpilenok

Был ещё один случай, когда мы с моим напарником Анатолием Лазоренко медведя перепутали с браконьерами. Мы шли по лесу, заметили блеск и подумали, что это прибор ночного видения. Решили, что там «кукушка» — человек, который сидит на стрёме, чтобы предупреждать браконьеров об опасности. Договорились, что подкрадываемся с двух сторон, на счёт «три» прыгаем и хватаем его. Мы очень тихо минут десять подкрадывались к нему, а когда прыгнули — включили фонарики. Там на задних лапах сидел медведь и, прижавшись к дереву, с недоумением смотрел то на меня, то на напарника. Мы в воздухе от страха выкрутились, перевернулись. Не долетели до медведя, слава богу. Он в шоке был, мы в шоке. Ни слова, ни рёва, никто ничего не мог из себя выдавить. Сейчас смешно, конечно, но тогда не до смеху было.

В последние годы всё чаще совместно с МВД проверяем самые криминальные места. Участковые не всегда могут отработать полноценно, а с нашей группой они могут развернуться. У них нет ни опыта в ловле браконьеров, ни желания. В этом году мы хорошо отработали в Южно-Камчатском заказнике и даже в 100 км от него. Нашли несколько схронов с добычей браконьеров и маленький завод по переработке икры.

— Кто-то из друзей, знакомых погибал от рук браконьеров?

— Из близких — нет, а из тех, кого знал понаслышке, — да. И в Калужской области инспектора сожгли, и в других заповедниках такое происходит. Поджигают дома, топят, стреляют. Самое любимое у них — это выкладывать «кошки», то есть раскладывать гвозди согнутые, машина наезжает и прокалывает шины. Браконьеры достаточно злопамятны. К тому же часть из них во время задержаний бывает под алкоголем или наркотиками. Могут выстрелить в инспектора: они же идут на охоту, они готовы к стрельбе.


Но по сравнению с тем, что было десять-двадцать лет назад, ситуация улучшилась. Раньше группы инспекторов часто бесследно исчезали. Других отстреливали — из автоматов. В 2017 году погибшим инспекторам был открыт мемориал в Саяно-Шушенском заповеднике. На памятнике выгравировано 57 фамилий.


Памятный комплекс в честь погибших сотрудников особо охраняемых природных территорий


— В России строгое уголовное наказание за браконьерство?

— На бумаге да, но в суде сложно что-либо доказать. Ситуация такая: в теории инспектор должен предотвращать убийства животных. А по факту: нам надо дождаться, чтобы человек медведя застрелил. Только в таком случае суд нам поверит. К тому же весь процесс нужно снять, запротоколировать, получить чуть ли не признание у нарушителя.

Приведу пример. Мы наблюдали семью медведей неподалёку от посёлка Озёрный, на территории Южно-Камчатского заказника, потом отлучились на два дня. Возвращаемся — едет серая местная машина. Мы её останавливаем, там вся наша медвежья семья, убитая. Им два-три дня до ухода в берлоги оставалось. Они бы ушли — и уже были бы защищены. Оказалось, что, как только мы отлучились, их сразу же застрелили. Отрезали лапы, сняли шкуры.

Мы всё оформили, даже признание взяли. Но за то, что они убили семью медведей, им просто выписали штраф — 100 тыс. рублей. Даже уголовное дело не получилось — закрыли.


Наказание по УК, с одной стороны, строгое, но я не знаю, что нужно сделать, чтобы российские судьи посадили человека за убийство животного. Браконьеры юристов хороших нанимают. Часто судьи говорят: «Не человека же убили, чего вы хотите».

Бывает, задерживаем браконьера, приезжает кто-то, смотрит на убитых медвежат и говорит: «О, сколько тушёнки пропадает». Такое вот прикладное отношение. Люди не видят, что это живое существо. И к природе в целом в России относятся потребительски.

В Брянской области есть деревня, где люди бросают работу, если в округе появляется лось. Мотивируют это тем, что, если они его не возьмут, то другая деревня возьмёт. Отношение к природе, как к огороду своему: туда надо идти, чтобы что-то взять. Минимум — грибы, максимум… Сейчас в полицию пришло много хороших людей, а раньше и полицейские не понимали, в чём опасность браконьеров.

— А зачем люди убивают животных?

— Во-первых, исторически так повелось: нужно добыть пропитание. Во-вторых, самое важное в современном мире — это вопрос статуса. За счёт убийства люди самоутверждаются: «Я мужчина, я добытчик, я имею на это право». На Камчатку приезжает много людей — и иностранцев, и русских. Некоторые даже сами по лесу ходить не могут — не то что стрелять: их подвозят на снегоходах к медведям, егери за них стреляют, а они потом в замках у себя, в Баварии где-нибудь, развешивают шкуры, а друзьям рассказывают, что это они сами добыли. Это большая беда: отстреливают ведь самых крупных медведей, которые должны размножаться.


Дмитрий Шпиленок /YouTube Dmitry Shpilenok

— Почему самых крупных?

— Это их трофей: «Я самого большого медведя добыл». Есть люди, которые гоняются за самыми крупными хищниками в мире. Коллекционеры такие. Они готовы платить за это безумные деньги. В 1990-е годы на Камчатке браконьеры больше всего охотились за снежными баранами. Причём убивали их с вертолёта. Тогда это было возможно: только развалился Советский Союз, вертолётчики хотели зарабатывать. С тех пор в Южно-Камчатском заказнике снежных баранов нет.


На охоте решают бизнес-вопросы. Охоту продвигают в разных фильмах, в том числе романтических, показывают её элитарность, рассказывают, что это удел успешных людей. Зрители пытаются подражать. Пропаганда в фильмах и книгах очень мощная. Редко показывают обратную сторону.

Охота сегодня — это занятие для совсем богатых или совсем бедных.

— Часто ловили пьяных охотников?

— Обычно бывает по-другому: весна, люди едут отдохнуть, уже на природе напиваются и стреляют в небо — во что попадут. Чаще всего они ни во что не попадают. Я однажды видел, как человек 15 устроили канонаду. Всё утро стреляли вверх без перерыва, вокруг них лежала куча гильз, но за всё время они убили только двух ворон и одну сороку. Нередко такие охотники попадают в краснокнижные виды, потому что не понимают, в кого можно стрелять, а в кого нельзя. Во время подобных «алковыездов» люди напиваются до бессознательного состояния. Бывает, путают человека с лосем, могут случайно убить грибника.

— Женщин-охотниц не бывает?

— Бывают, конечно.

— К какой группе охотников они относятся?

— Они пытаются выделиться. Посмотрите на YouTube — там полно молодых женщин, около 30 лет, которые с гордостью демонстрируют результаты своей охоты. Сейчас это стало модным. Но это именно женщины-охотницы. Браконьерством они занимаются очень редко.

— Что такое Камчатка глазами браконьера?

— Номер один — это рыба, икра. Дальше идут краснокнижные соколы-кречеты, которых нелегально вывозят с Камчатки огромными бортами и продают арабским шейхам. Я не специалист по чёрному рынку, а возможностей там много. Крупные животные — медведь, снежный баран — популярны как трофеи. А медвежьи лапы — один из самых популярных товаров для перепродажи в Китай. Когда я десять лет назад впервые попал на Камчатку, за один выезд браконьеры убивали 70-80 медведей — отрезали лапы, забирали желчь, жир, остальное бросали. Сделать это легко: у медведя нет шансов убежать от снегохода. Он развивает скорость 60—80 км/ч, а медведь — максимум 40, да и сколько он пробежит. Он весной выходит истощённый из берлоги, подслеповатый, от первого солнца щурится, теряет ориентацию. Люди подъезжали и стреляли с безопасного расстояния.

Спрос на медвежьи лапы большой, потому что китайская медицина использует разные части тела животных. Рог сайгака — для повышения потенции, медвежий жир — противопростудное средство, лапы — укрепляющее. Польза всего этого не доказана, а для животных это оборачивается трагедией. Конвейер смерти от восточных целителей.

— Часть Камчатки — Кроноцкий заповедник со своей знаменитой долиной гейзеров и Южно-Камчатский заказник — за последние 10 лет стала безбраконьерной зоной. Как удалось этого добиться?

— Туда со своей безумной энергией пришёл Тихон Шпиленок (сын всемирно известного фотографа, директора заповедника «Брянский лес» Игоря Шпиленка. — RT). Он очень хотел очистить Камчатку от браконьеров, искал для этого ресурсы, возможности. Сформировал новую команду: старую пришлось убрать — они связаны с браконьерами были. Я все операции по задержанию браконьеров стал снимать на камеру. Мы отдавали съёмки федеральным каналам, они показывали это. Местные власти, криминальные структуры уже не смогли включить обратную связь. К нам приезжали «крыши» и не понимали, что происходит. Там, по сути, государство в государстве было. Люди до сих пор поражаются, как эту махину ему удалось сломать.

Тихон из-за этого и сгорел. Работа оказалась неподъёмной. В 38 лет онкология его забрала.

Но все эти события изменили заказник. Созданная нами система работает. Маленький браконьерский городок стал туристическим центром. Южно-Камчатскому заказнику присвоили имя Тихона Шпиленка.


Тихон Шпиленок
Дмитрий Шпиленок /YouTube Dmitry Shpilenok

— Тихон опирался на западный опыт?

— Нет. Камчатка сильно отличается от других регионов за счёт своего природного разнообразия. Американский или какой-либо другой опыт к нам неприменим. Вот вы выехали — за одну поездку 90 медведей застрелили. Сколько лап сразу же. Или икры сколько можно собрать — тонны. Вы представьте, какие это огромные деньги, какой соблазн.

В США и Канаде такой мощной проблемы с браконьерством нет. Канада хороша опытом просвещения. У канадца если спросить, чем он больше всего гордится, он ответит, что парками. Они с детства ходят в парки, в многодневные походы по речкам. Это замечательная традиция. У нас спросите москвича, какой заповедник поблизости он знает, — не ответит.

Интересен пример борьбы с браконьерством в ЮАР. Там быстро и качественно отработали: привлекли спецслужбы, внедрились в систему, ударили по сбыту. Была выделена отдельная система — это то, чего нет в России. Мы над этим сейчас бьёмся, но пока нет. У нас всегда заповедники принадлежат разным отделам разных министерств, в результате нет единой политики. В других странах, где есть парки, создаётся что-то вроде департамента заповедников. В том же бедном Непале он есть. Как итог — там очень строгое законодательство, а к патрулированию парков привлекают военных.

— Среди самых громко обсуждаемых последствий браконьерства — распространение вируса Эбола, передача ВИЧ от шимпанзе к человеку, вспышка атипичной пневмонии. С какими последствиями от действий нарушителей может столкнуться Камчатка?


— Если убрать нерку, то Южно-Камчатский заказник превратится в пустыню за два сезона. Там не будет медведей, орланов, выдр, лис — никого. Всё это огромное биоразнообразие существует только за счёт нерки.

А что делают браконьеры? Бригада захватывает речку. Медведь приходит на речку, его оттуда выдавливают: стреляют, отгоняют. Куда идут медведи? На помойки. И вот тут кроется самый опасный момент. Медведь ни в коем случае не должен связывать человека с пищей. Никаких пищевых отходов не должно находиться в доступности медведя. Он очень быстро подсаживается на еду, проводит цепочку «человек — пища» и… нападает на человека. Во всех случаях нападения медведей на Камчатке виноват человек. По этой же причине мы просим туристов не кормить медведей. Иначе следующие туристы могут погибнуть. По Камчатке три-четыре смертельных случая в год бывает.

— Вам за свою жизнь приходилось убивать медведей?

Мне приходилось стрелять из ракетниц, чтобы отпугнуть медведей — в тех случаях, когда агрессию животного нельзя было уже остановить, в целях самозащиты. Это происходит, когда ты случайно оказываешься между медведицей и медвежатами либо когда медведя надо поставить на место.

Были случаи, когда нас с братом забросили на Камчатку и из-за непогоды мы больше месяца не могли выбраться. Продукты закончились. Но даже тогда в голову не пришло медведя убить. Мы нашли в схронах собачий корм, корешки собирали. Выжили. После собачьего корма я стал вегетарианцем.

https://russian.rt.com/nopolitics/article/486555-kamchatka-brakonery-borba-inspektory

Далі...