Борейко В.Е., КЭКЦ
Опыт Германии показывает, что воевать при помощи рубок с короедом - дело крайне бесполезное.
Эта идея начала свою реализацию еще с легендарного парка «Баварский лес» – первого НП Германии, созданного еще в 1970 году. В начале 80-х годов большие участки леса пострадали из-за бури и были повалены (в основном, это были монокультуры ели). На половине площади ветровала было принято решение не убирать поваленные деревья. Далее это привело к размножению и вспышке численности короеда. В основной зоне парка было принято решение (на уровне министерства) не бороться с короедом. На больших площадях лес был полностью уничтожен короедом (в основном, это были посадки ели, но также была и часть естественных лесов).
Тогда говорили о самом большом «кладбище мертвого леса» в Европе. Но решение о невмешательстве по прошествии времени оправдало себя: Природа начала восстанавливаться естественным способом. Уже с самого начала восстановления биоразнообразие начало увеличиваться, т.к. сухие деревья важны для множества видов, в т.ч. для редких видов насекомых, для дятлов, сов, птиц-дуплогнездовиков, например, обыкновенных горихвосток и дятлов. По мере роста молодого леса появлялось все большевидов. За 30 лет лес полностью восстановился естественным путем и сталнамного богаче, чем раньше, до нашествия короедов.
До нашествия короедов это был искусственный лес (по сути, искусственная экосистема с низким уровнем биоразнообразия), а теперь лес в результате самовосстановления стал естественным, с богатым биоразнообразием, устойчивым к насекомым-вредителям. А в тех районах парка, где было принято решение бороться с короедом традиционными способами, в т.ч. сплошными санитарными рубками, ни о каком биоразнообразии речь не шла. После рубок эти места выглядели опустошенными и лишенными жизни. Поэтому, наглядный пример Баварского леса, этот эксперимент в естественных условиях длиной в 30 лет, показал, что «Природа, предоставленная самой себе», самостоятельно восстанавливается до естественного состояния, и лучший способ ее защиты – не мешать, не вмешиваться и оставить ее в покое. А лучший способ управления парком, по крайней мере на большей его части, – с помощью невмешательства. Как и то, что короеды – не вредители леса, а часть его естественной динамики. Это революционные идеи в деле защиты природы, а сам НП Баварский Лес – наглядный пример не только для Германии, но и для других стран Европы.
Для основной зоны НП Баварский Лес было принято решение о полном невмешательстве, чтобы лес мог свободно развиваться без участия человека, лишь своими силами и исключительно по законам Природы. Такое решение было принято и в основных зонах всех остальных национальных парков Германии и закреплено на законодательном уровне.
ДО РЕЧІ
Є ще багато із біорізноманіття, на що повинні звернути увагу екологи
Допоможемо природі знищити людину?
7 СТРАШНИХ ПАРАЗИТІВ НАШОГО ОРГАНІЗМУ
Паразитизм у природі поширений дуже широко. Більшість жителів планети Земля носять в собі паразитів. Життя без паразитів – це рідкісний і не нормальний стан для живого організму. Є тварини-паразити, комахи-паразити, черви-паразити, рослини-паразити і т. д. Їх так багато, що навіть у деяких паразитів є свої власні.
Всі паразити, як один, є нахлібниками, але не дивлячись на те, що їм не потрібно здобувати собі їжу (адже вони живуть всередині цієї самої їжі), їх життя назвати легким ніяк не можна. Організм господаря тільки тим і зайнятий, що шукає способи вбити непроханих гостей. Щоб вижити в такому ворожому оточенні, паразитам доводиться вирушати на неймовірні хитрощі. Отож, ми пропонуємо познайомитися вам з 7-ма страшними паразитами, що живуть у нашому організмі.
Попередження! Якщо ви вразлива людина, то почитайте щось інше.
Солітер
До лікарів китайської клініки був доставлений хлопець зі скаргами на постійні болі в животі та свербіж шкіри. Зробивши рентген, лікарі впали в шок. Все тіло пацієнта було пронизане стрічковим глистом. З ніг до голови копошилися личинки паразитів. Як з'ясувалося, китаєць кожен день їв сашимі та суші. Скоріше всього, саме суші були забруднені яйцями солітера.
Солітер – це паразит, довгий стрічковий черв'як, схожий на білу стрічку. Зазвичай, вони мешкають в кишечнику людини, потрапляючи туди з яловичини або свинини. Вони викликають у людини надмірний апетит і розлад травної системи, болі в животі, малокрів'я, іноді безсоння та нервові захворювання. Солітери можуть пробиратися і в інші частини тіла людини, та в кінцевому підсумку дістатися до мозку, що призведе до смерті.
Кандіру
Ця риба водиться у водах Амазонки і вважається найнебезпечнішою рибою. Іронія в тому, що вона не більше 15 см, а найчастіше розміром з сірник. Цього кровопивцю людина не цікавить, він харчується кров'ю риб, пробираючись в їх тіла через отвори.
Але рибка може переплутати. Людина в процесі сечовипускання виділяє запах аміаку, і рибка запливає в організм, думаючи, що це інша риба. Людині, присутня в ній кандіру, заподіює жахливі болі. У підсумку, витягти кандіру можна тільки за допомогою операції. У разі, якщо операція не буде здійснена вчасно, людина загине.
Ціп'як
Буває бичачий ціп'як, свинячий ціп'як і цистицеркоз. Найчастіше, ціп'як потрапляє в головний мозок, рідше в скелетні м'язи і очі. Тривалість життя паразита в мозку від 5 до 30 років. На наш мозок, цей паразит чинить токсичний вплив, викликає запалення і набряк. Після загибелі черв починає гнити, що не є добре. Все це виливає на погіршення психіки людини, починаються неврози, депресії і галюцинації, а потім набряк мозку і смерть.
Доросла людина або дитина може заразитися свинячим або бичачим ціп'яком просто проковтнувши личинок цих паразитів, які містяться в м'ясі вже заражених домашніх тварин. Ціп'яка можна розгледіти на шматку м'яса, у великих білуватих бульбашках.
Вугор
У Китаї дуже часто знаходять істот в організмах людей. Там є така процедура – ванна з вуграми. Вона дуже популярна у піднебесній, і потрібна для того, що б зняти шари мертвої шкіри і омолодитися. Частенько, якийсь моторний вугор може заплисти вам у сечовий міхур через сечівник. Слизьке, вузьке тіло вугра дозволяє абсолютно безперешкодно потрапляти в наш організм і дуже пощастить, якщо вдасться зробити операцію швидко, інакше через кілька годин з'явиться жахлива біль в паху.
Зазначимо, що просто так вугор в нас не полізе. Він спокуситься на наші органи тільки якщо помочитися у воду.
Піщана блоха
Дуже небезпечний паразит, що вражає домашніх тварин, гризунів, мавп та людей. Її величезне поширення становить справжню проблему для таких країн, як Нігерія, Тодаго і навіть Бразилія. У неблагополучних районах кількість людей, які страждають від цього паразита, може досягати 70%. Нападати піщані блохи чомусь воліють на чоловіків.
При зараженні людини цими паразитами мікроскопічна самка блохи впроваджується в шкіру ніг або під нігті. Всього через 5-6 днів після попадання в тіло, черевце самки, набите яйцями, розростається до розмірів горошини, завдаючи господареві сильну біль. Коли яйця дозрівають, самка «вистрілює» ними в навколишнє середовище, після чого виповзає із ранки, але значно частіше вона гине прямо в тілі людини.
Неглерія Фоулера
Є така амеба - Неглерія Фоулера. Ця істота живе у воді, і при купанні, потрапляючи в ніс, добирається в мозок де і розмножується, харчуючись нашим мозком. Це майже завжди призводить до смерті.
На щастя, ця зараза може існувати в дуже теплій воді – більше 30 градусів. Найцікавіше, що амеба не небезпечна, якщо через рот потрапляє до шлунку. Кислота вбиває її. Однак, достатньо, буквально однієї в носі – що б померти через пару тижнів. Неглерія Фоулера викликає рідкісну, але практично завжди смертельну інфекцію. За 50 років у США було інфіковано всього 132 людини. З них вціліли лише троє. Із-за високої смертності немає перевірених ліків від зарази.
Аскарида
Людина ризикує заразитися цими глистами, вживаючи в їжу погано оброблену уражену ними морську рибу, креветок, кальмарів або восьминогів. Вперше зараження анизакидозом було зафіксовано в 1955 році в Голландії, і джерелом був слабосолоний оселедець.
Якщо, обробляючи рибу, ви бачите в її м'язової тканини, на ікрі або молоці «якісь спіральки» – безжально викидайте делікатес, або заморозьте рибу до -20 градусів і тримайте в такому стані не менше двох тижнів. При такій обробці черв'яки і їх мікроскопічні личинки загинуть. Після цього рибу можна спокійно їсти – правда, свідомість того, що вона «червива» особливого апетиту не викликає.
Я прошу вас – будьте обережні. На цьому все. До зустрічі!
Детальніше:
https://senfil.net/index.php?newsid=113
КОРОЇД ДЛЯ ДЕРЕВА - ЦЕ ЯК СОЛІТЕР ДЛЯ ЛЮДИНИ