Вирубка лісу для олігархів

Хто насправді стоїть за експортом української деревини в Європу

За результатами саміту Україна-ЄС, який нещодавно відбувся у Брюсселі, було ще раз підкреслено необхідність покращення інвестиційного клімату в Україні. Провідні європейські видання вказують на олігархічний контроль як основну перепону економічного розвитку. Так, у статті “Питання номер один між українським урядом та народом” підкреслюється, що проблема олігархічного контролю за економікою “є фундаментальною, адже зрушити це гальмо не можуть зрушити навіть такі масштабні акції громадської непокори як Євромайдан. Якщо говорити про український політикум протягом останніх 15 років, то в Україні та на Заході його розглядають як арену боротьби між різними фінансово-промисловими групами України за вплив та доступ до ресурсів, які надають посади в адміністративному апараті.”

Андрей Багинский

Политолог

Низький рівень довіри до нинішньої влади, бідність та зубожіння народу супроводжується посиленням олігархічних впливів як на економіку в цілому, так і на її окремі галузі.

Однією з таких галузей є лісове господарство - дражлива для Європейського Союзу тема у взаємовідносинах з Україною. З однієї сторони, політики використовують гучні популістичні гасла щодо необхідності збереження українського лісу та обмеження його експорту за кордон. З іншої сторони, під гаслами сховані інтереси конкретних олігархів і процвітає явище тіньового лобізму. Наприклад, закон 5495 «Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», нещодавно прийнятий Верховною Радою України, який нібито запобігає незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів, викликав сумніви у європейських оглядачів, оскільки “відомо, в Україні назва закону не завжди відбиває його суть та прагнення, ба, більше, дуже часто мова в ньому йде про абсолютно протилежні речі.”

Насправді, в Україні сьогодні досі відсутні чіткі правила щодо залучення інвестицій у обробку деревини, зокрема галузь потребує електронного обліку. Не вирішив проблему і мораторій на вивіз лісу кругляку, оголошений в 2015 році - за останні три роки ліси України продовжували скорочуватись з феноменальною швидкістю.

Цікаво, що сам законопроект, запропонований популістською фракцією Олега Ляшка, не лише дозволить зібльшити вирубку у 2,5 рази через відсутність єдиної термінології у законодавстві, а й допоможе збагатитись українським олігархам Леоніду Юрушеву (власника “Української холдингової лісопильної компанії”) та Юрію Косюку, агро-мільярдеру, який є близьким до Президента України. Законопроект ставить бар’єр для лісових господарств, які забезпечують робочими місцями місцеві громади, у торгівлі з європейськими партнерами напряму. Водночас, контрабанда за даним законом карається кримінально, а ось за незаконну вирубку лісу призначено штрафи, які можна легко обійти, враховуючи корупційність наших державних органів на місцях.

Аналіз закону свідчить, що під декларативними намірами ховаються звичайні бізнес-інтереси. І цей в той час, коли лісгоспи банкрутіють, скорочуючи працівників і обмежуючи догляд за безпекою, профілактикою та відтворенням “зелених легенів”. За різними оцінками інвестори готові вкладати від 200 млн. євро, але через корупційність української економіки, процес відродження лісогосподарської галузі гальмується. Національний лісогосподарський бізнес, який має отримувати нормальні кошти від торгівлі і платити податки на місцях, зокрема для розвитку місцевих громад, не повинен бути заручником недолугої економічної політики держави.

Держава мала б здійснювати розумні фінансові інтервенції у лісове господарство замість того, щоб залишати одну з найперспективніших галузей на поталу представникам політичного бізнесу. В свою чергу, Президент має дати позитивний сигнал міжнародним інвесторам і відкласти процедуру підписання даного закону, використовуючи право вето.

http://blog.liga.net/user/abaginskiy/article/30559

Далі...

Зорали землі, зоремо й дороги

Транспортні проблеми у жнива загострюються.



Жнива цього року розпочалися на два тижні раніше, ніж зазвичай.

Як загалом в Україні, так і на Тернопільщині збір урожаю в ці дні вже йде повним ходом. За оперативною інформацією департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації, на 10 липня намолочено майже 50 тис. т ранніх зернових. Аграрії вже навчилися вирощувати зернові культури за новітніми технологіями і значно збільшили врожайність: озимого ячменю — в середньому до 57 ц з гектара, пшениці — майже до 60 ц, ріпаку — до понад 28 ц/га.

Сільгосппідприємства області звітують, що наразі у них є 1100 зернозбиральних комбайнів. Це означає, що середнє навантаження на один комбайн — 270 га, проте є райони, де це навантаження вдвічі більше — до 500 га. Мінагрополітики наводить на своєму сайті інформацію про сільгосппідприємства і підприємців з різних областей, які можуть надати в оренду комбайни тим, кому їх бракує. Ініціатива слушна, бо кожен день зволікання із збиранням зернових обертається втратами до двох центнерів з гектара: зерно обсипається, перезволожується тощо.

Сільгоспвиробники, у яких бракує власних коштів на жнива, зазвичай беруть кредити. Вони найбільше потрібні дрібним і середнім господарствам. Цікаво, як же ж діють державні програми здешевлення кредитів? Для невеличкої області цього року передбачено 2,1 млн грн для відшкодування кредитної ставки тим сільгосппідприємствам, які мають чистий дохід від реалізації продукції за попередній рік до 20 млн грн. Але не всі дрібні та середні аграрії скористаються цим начебто привабливим видом фінансової підтримки, бо в постанові КМУ від 7 лютого 2018 р. №254 зроблено уточнення: перевага надається позичальникам, які вирощують нішеві сільгоспкультури — овочі на відкритому ґрунті, цукрові буряки, займаються садівництвом та ягідництвом. Тож документи на відшкодування кредитних ставок аграрії подають дуже мляво, на сьогодні менше десятка підприємств скористалися такою можливістю. Головна проблема в тому, що дрібні господарства, які мають перевагу при отриманні держдопомоги, переважно працюють у "тіні" і не хочуть світити реальні доходи.

Передбачено здешевлення кредитів для сільгоспвиробників ще й за іншими державними програмами. На перший погляд, умови вигідні, кінцеві ставки за користування банківськими позиками будуть у межах 1% річних для фермерських господарств і 1,3% річних — для інших сільгоспвиробників. Проте відшкодування з боку держави за цими програмами ще не проводилося, і невідомо, чи взагалі воно відбудеться цьогоріч. Причина до щему традиційна — обмеженість держбюджетних коштів.

Та не через кредити переймаються господарники. Насамперед їх турбує часом надто спекотна, а часом дощова погода. Але посіви зернових культур аграрії майже не страхують. На жаль, вони не вивчили прикрих уроків ні урагану 2000-го, ні повені 2008-го. "Страхують посіви лише ті поодинокі підприємства, які беруть у банку кредити під заставу майбутнього врожаю, бо одна з вимог банків — страхування посівів. У 2004–2005 рр. діяла хороша програма, коли держава відшкодовувала аграрієві 50% сплачених страхових премій. Потім програма перестала діяти, і вимога Закону "Про державну підтримку сільського господарства" в частині страхування, на жаль, не працює", — розставляє акценти виконувач обов'язків директора департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації Володимир Стахів.

Тернопілля з роками стало виразною зерновою областю. В регіоні цього року планують зібрати не менше, ніж в минулі роки, — 2,3–2,4 млн т зернових і зернобобових культур. Майже стільки ж збирають на Львівщині, Прикарпатті і Буковині разом. При загальній потребі області на 2018/2019 маркетинговий рік у 616 тис. т понад 1,7 млн т треба буде реалізувати за межами Тернопільщини. І отут постає чи не найбільша проблема для аграріїв: незабезпеченість залізничними вагонами-зерновозами і тепловозами для перевезення врожаю.

Для перевезення зерна з області потрібно понад 1800 вагонів на місяць, при цьому рівень забезпечення вагонами, як на зло, просто жалюгідний — 25–30%. ПАТ "Укрзалізниця" за три останні роки відремонтувала і додала в обіг 8 тис. вагонів, але всі вони передані в Центр транспортної логістики, який їх розподіляє. Інші вагони належать приватним компаніям. Але, як показує практика, вони теж не поспішають давати вагони для завантаження зерном. Директор ПАП "Агропродсервіс" Андрій Баран каже: "Оператори ринку відмовляються відправляти вагони на захід України, бо тут вони застрягають: бракує тепловозів, немає тяги, не організована робота залізниці. Дійшло до абсурду. Ми збудували біля станції логістичний елеватор для зберігання 20 тис. т зерна, понад півроку вибивали дозволи, щоб збудувати вагу, яку були змушені передати на баланс "Укрзалізниці". І раптом отримуємо інформацію, що станцію Денисів-Купчинці планують закрити".

Оренда вагонів у приватних компаній на півтарифу дорожча, ніж у ПАТ "Укрзалізниця". Та з досвіду роботи великого сільськогосподарського товариства — Збаразького комбінату хлібопродуктів видно, що маневровий тепловоз, який прибуває на станцію Збараж, ще й нечасто підвозить ці вагони під завантаження, мотивуючи відмову просто: у нього немає часу, він повинен виконати інші замовлення.

Вагонів для перевезення лісопродукції також гостро бракує і лісовому господарству, яке разом із сільським господарством є однією з провідних галузей в економіці Тернопільщини. Наприклад, у першому півріччі п'ять держлісгоспів області недоотримали майже 500 вагонів, унаслідок чого втрати оцінюються у 40 млн грн. "Ми перед покупцями несемо відповідальність, — переконує начальник Тернопільського обласного управління лісового і мисливського господарства Олег Яремко, — а "Укрзалізниця" згідно з умовами договору перед нами не має відповідальності. Та ще й часто трапляється, що замість залізничних лісовозів-платформ залізниця дає напіввагони, які їдуть до прикордонних станцій Чоп, Порубне, Одеса та інших аж два тижні. За цей час осушка деревини в них досягає 5 кубометрів на вагон, і держлісгоспи платять замовникам сотні тисяч гривень штрафних санкцій за недопоставлені кубометри лісу".

Сільгоспвиробникам бракує ще й тепловозів. У червні "Укрзалізниця" додала у локомотивне депо "Тернопіль" п'ять різних тепловозів, а потрібно хоча б іще стільки ж. На обласній нараді аграріїв з питань ефективного проведення жнив виконавчий директор регіональної філії "Львівська залізниця" Володимир Крот запропонував два варіанти виходу з критичної ситуації: "Перший ключовий момент полягає у тому, що Львівська залізниця довозитиме вантаж до опорних станцій, від яких цей вантаж до кінцевого вантажоодержувача доправлятимуть локомотивом того чи іншого приватного підприємства. А другий варіант — це забезпечення ремонту наших на сьогодні несправних локомотивів представниками бізнесу. Офіційно укладений договір стане гарантією того, що локомотив працюватиме лише на певну групу клієнтів того чи іншого напрямку". Проте на сьогодні складно спрогнозувати, чи хоч одна із цих моделей працюватиме принаймні до кінця 2019 р., коли, як запевнив керівник регіональної дирекції "Укрзалізниці", буде вирішено проблему з тепловозною тягою.

Труднощів із автомобілями-зерновозами та вантажівками, щоб завезти зерно від комбайна на зерновий склад чи елеватор, в області, на щастя, немає. Великі партії зерна, які мали би перевозитися залізницею, прямують в інші регіони або в морські порти великогабаритним автотранспортом. А це — одна з основних причин розбитих і зруйнованих автодоріг і мостів. І тому не дивно, що від 1,5 до 2 млрд грн держбюджетних коштів, які йдуть на ремонт і будівництво доріг в області другий рік поспіль, використовуються неефективно. Мине ще рік-другий, і їх знову треба буде ремонтувати. Ситуація замикається у порочне коло.

А поки що жнива набирають обертів. Обласне керівництво сільськогосподарської галузі не втрачає надії, що при денній нормі виробітку 20–25 га на комбайн ранні зернові та ріпак (а їхні площі сумарно дорівнюють 414 тис. га) можна буде зібрати упродовж 12–14 погожих днів.

13 липня, 17:15

АВТОР

Роман Якель

https://dt.ua/economics_of_regions/zorali-zemli-zoremo-y-dorogi-282982_.html

Далі...

Ліс та реалізація стратегічного плану сталого розвитку

У рамках спеціального заходу Політичного форуму високого рівня, який відбувся нещодавно в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, розглянуто питання вкладу лісових екосистем світу в роботу щодо досягненню цілей сталого розвитку (ЦСР). На заході було представлено доповіді з оглядом прогресу та проблем у роботі над досягненням ЦСР до 2030 року.

Учасники заходу зазначили безпрецедентну активність урядів країн, міжнародних та національних організацій у вирішенні питань, пов’язаних з лісом.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш відмітив, що в результаті роботи та зусиль країн швидкість знелісення у всьому світі знизилась. Також було зазначено, що території лісового господарства, які мають бути під охороною, продовжують збільшуватися.

Ще одною проблемою для досягнення мети збалансованого розвитку лісового господарства є деградація ґрунтів, зниження їх родючості та опустелювання екосистем. Учасники підкреслили важливість ролі молоді, яку можна використовувати як новатора нових ідей, для досягнення цілей розвитку лісового господарства.

Було зазначено важливість покращення та зміцнення міжнародної взаємодії та співпраці у глобальному масштабі для вирішення, пов’язаних з лісом питань. Більшу увагу слід приділити включенню лісів до національно визначених внесків на рівні країни у рамках зобов’язань з попередження змін клімату. Сучасна модель розвитку має переорієнтуватися та поєднати у собі стале лісове господарство, біорізноманіття та кліматичні зміни, щоб підвищити ефективність лісових робіт.

Реалізація стратегічного плану ООН для лісів 2017-2030 рр. створює основу для досягнення до 2030 року мети ЦСР, а саме збільшення площі лісів на 3% (120 млн га).

Підсумкова Резолюція (англійською)

13.07.2018

http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=193844&cat_id=32888

Далі...

"Озеленення" Європи

Хто заробляє на українському "чорному" лісі.



Контрабанда — це парний вид спорту: якщо хтось намагається щось нелегальне продати, він шукає того, хто готовий ризикнути і це нелегально купити.

В Україні регулярно пишуть про незаконне вирубування лісу, відповідаючи лише на запитання "звідкіль дровенята?" і не цікавлячись, а куди їх власне везуть? Хто готовий іти на ризик і брати участь у нелегальних схемах експорту лісу, трепетно вибудуваних в Україні?

Британська неурядова організація Earthsight, що вивчає проблеми незаконного вирубування лісів по всьому світові, протягом останніх двох років досліджувала проблему нелегальних лісозаготівель в Україні. Представлені результати дають можливість простежити весь ланцюжок від незаконного вирубування дерев в Україні до кінцевого споживача продукції з української деревини в країнах ЄС. Названо дослідження однозначно — "Співучасть у корупції. Як ЄС стимулює нестримну незаконність в українських лісах". Обвинувачення серйозні, втім, як і наслідки замовчування ситуації. Під час дії мораторію на вирубування лісу, в обхід не тільки національного законодавства, а й регламентів і сертифікацій ЄС, український ліс рубають і вивозять такими темпами, що за чотири роки його експорт до країн ЄС зріс на 75%, перевищивши позначку в мільярд євро у 2017 р. І за оцінками дослідників, 40% цього лісу було вирубано або продано незаконно.

Протягом двох років дослідники Earthsight проводили польові дослідження в Україні, вивчали митні документи, судові справи, опитували джерела в уряді і галузі, навіть представлялися неіснуючою компанією-експортером українського лісу, щоб вийти на покупців у Євросоюзі. Експертів Earthsight насамперед непокоять питання екології, збереження лісових масивів і темпів їхнього відновлення, а нас — ще й можливі шляхи виходу із ситуації, що склалася.

Санітари лісу

Починали своє дослідження експерти Earthsight з розвінчання популярного в Україні міфу про те, що вирубування лісу — це справа рук "чорних лісорубів", котрі під покровом ночі нелегально рубають карпатські ліси й оленячими стежками вивозять деревину в інші країни.

Ні, такі, звісно, теж є, але за даними дослідження, їхній внесок у загальну справу зі знищення українських лісів набагато менший, аніж державних лісогосподарських підприємств. "Наші дані говорять про те, що сотні державних компаній беруть участь у систематичному, свідомому порушенні широкого кола правил під час заготівлі лісу. І нема нічого більш згубного, аніж незаконне "санітарне вирубування", — йдеться в дослідженні. За даними експертів, майже 60% вирубок порушують встановлені українським законодавством обмеження, найчастіше, під надуманим приводом санітарних рубок, які виправдовують необхідністю запобігти поширенню хвороб.

Навіть посилення законодавства у 2016 р. не змінило ситуації. Дослідження 18 лісозаготівельних ділянок у чотирьох найбільших лісозаготівельних регіонах України, виконане на замовлення Earthsight, показало, що від 67 до 78% рубок є невиправданими і, отже, незаконними.

Якщо цей результат екстраполювати на національний рівень, виходить, що незаконне санітарне вирубування становить на даний момент 38–44% від загального виробництва й експорту лісу. Польові дослідження Earthsight ці результати підтвердили, а також виявили інші види порушень у сфері лісозаготівлі державними органами.

Колишній голова Держлісагентства Віктор Сівець, котрий нині переховується від слідства десь у РФ, побудував цілу схему передачі "санітарного" лісу безпосередньо ринковим компаніям через мережу офшорних юрисдикцій. Аналітики Earthsight стверджують, що схема, яка працювала з 2011 р., діє донині. Спитати нема з кого, з травня 2016-го Держлісагентство без керівника. Там, як і в багатьох інших держструктурах, хтось десь виконує якісь обов'язки. Контроль відповідний. За даними Earthsight, навіть якщо лісогосподарські підприємства продають деревину не напряму, а відповідно до закону на аукціонах, ті часто проходять непрозоро, і велика частина продукції в результаті потрапляє на "тіньові" лісопилки, яких, за оцінками дослідників, в Україні вже понад 12 тис. Саме там із "санітарного" лісу виробляють пиломатеріали на експорт, і в такій кількості, що, за даними дослідження, експорт пиломатеріалів перевищує їхнє легальне виробництво в країні на 75%. По суті, Україна щороку продає іншим країнам 1,2 млн кубометрів пиломатеріалів, які матеріалізувалися з повітря, не існують у жодному офіційному документі про виробництво. Так, якщо порівнювати дані Держстату та Євростату щодо поставок лісу з України до ЄС, то дані Євростату стабільно перевищуватимуть національні в середньому на 5%. І річ не в різних методологіях. Просто частина лісу з'являється в документах лише на тому етапі, коли перетинає кордон Євросоюзу.

Був би попит, товар знайдеться

Саме на країни Євросоюзу припадає 70% українського експорту деревини. Як же знайти покупця на нелегальний або умовно легальний товар у законослухняному ЄС? І тут дослідники розвінчують інший міф — про жорсткі і однозначні регуляції європейців. В Євросоюзі з 2013 р. діє Регламент ЄС, котрий встановлює критерії експорту деревини на ринок країн ЄС, — EUTR. Він прямо забороняє імпорт дерев, незаконно отриманих у країні походження, а ще вимагає від імпортерів проводити юридичні перевірки "з належною обачністю" для мінімізації ризику потрапляння незаконної деревини на внутрішній ринок Союзу. Ці норми стосуються як незаконно зрубаної, так і незаконно проданої чи ввезеної деревини. Виробники зобов'язані переконатися, що куплена ними сировина була легально отримана і законно продана. Однак дослідження Earthsight показує, що цей закон не працює, і деревина незаконного походження систематично потрапляє на ринки ЄС.

Більш того, серед покупців цієї деревини не напівлегальні "шараги", а великі фірми, в тому числі три найбільші виробники дерев'яних панелей у світі, найбільша у світі паперова компанія і другий за величиною виробник пиломатеріалів у Європі. До запровадження в Україні мораторію на експорт лісу-кругляка, за даними Earthsight, основним покупцем деревини з України (70% усього експорту в ЄС) був австрійський лісопильний гігант Holzindustrie Schweighofer, а точніше, його румунська "дочка" Schweighofer Group, географічно розташована неподалік кордону з Україною. Компанію неодноразово звинувачували у використанні нелегальної деревини з України, Румунії та інших країн. От тільки далі звинувачень справи не рухалися. Чинний де-юре регламент де-факто нікого ні до чого не зобов'язує.

Інша частина українського лісу також прямувала до Румунії, на місцеве дочірнє підприємство компанії JAF Group — одного з лідерів Центральної Європи з оптового продажу деревини. Після запровадження мораторію ситуація дещо змінилася. Ні, обсяги вивезеного з України лісу не скоротилися, а продовжили зростати, змінилися лише покупці. На першому місці серед імпортерів українського дерева тепер, за даними Earthsight, компанія Egger, другий у світі за обсягами виробник дерев'яних панелей, її два найближчі конкуренти — Kronospan і Swiss-Krono, а ще польська целюлозна фабрика, котра входить до найбільшої в світі паперової корпорації International Paper. В дослідженні зазначається, що, попри норми EUTR, які вимагають підтвердження законності поставок деревини, всі ці компанії продовжували систематично купувати український ліс у державних лісозаготівельних підприємств навіть у ті моменти, коли проти українських чиновників відкривали розслідування за підозрою в корупції, незаконному вирубуванні, нелегальних поставках тощо. Це прямо порушує норми EUTR, адже в подібних випадках поставки мають припиняти, але санкцій нема і бізнес продовжує процвітати.

Крім того, в ЄС надходить не тільки незаконно вирубана, а й незаконно експортована деревина, в тому числі і той самий ліс-кругляк, експорт якого у нас під мораторієм. Митні органи ЄС, за даними Earthsight, тільки у 2017 р. зафіксували ввезення понад одного мільйона кубометрів кругляка з України, класифікованого на нашій митниці як "паливна деревина". За перше півріччя 2018-го лише до Румунії намагалися ввезти партію кругляка під виглядом "паливної деревини" вартістю понад мільйон доларів. За даними Earthsight, на кругляк у ЄС покупець теж знаходиться швидко, хоча всі знають про український мораторій на його експорт, і положення регламенту EUTR з цього приводу однозначні — купувати такий товар не можна. Проте дослідники зафіксували поставки українського кругляка чеськими целюлозними заводами, один із яких належить транснаціональній корпорації Mondi (виробляє паперову упаковку), а інший — виробнику віскози компанії Lenzing.

Усі вищезгадані компанії при особистому спілкуванні з дослідниками заперечували можливість купівлі нелегальної деревини з України і запевняли, що ретельно перевіряють походження кожної поставки. Щоб перевірити, чи так це насправді, дослідники Earthsight, представляючись українським постачальником, пропонували їм поставки нелегальних пиломатеріалів і кругляка. І три компанії всерйоз зацікавилися співпрацею після того, як їх запевнили в тому, що з українською митницею питання "вирішено". Мабуть, плавали і знають, що головне в цій справі — перетнути кордон.

"Попри розміри цих компаній, в ЄС їхні назви мало хто чув. Але більшість європейських споживачів куплять продукцію, вироблену з поставленої ними сировини. Деревину румунської фабрики Schweighofer використовують для виробництва товарів, які продаються в Ikea. Egger, Swiss-Krono і Kronospan не тільки є постачальниками Ikea, а й поставляють більшу частину пиломатеріалів, дерев'яних плит і підлог, які продають мережі DIY Wickes та Homebase у Великій Британії, компанії Hagebau, Obi та Hornbach у Центральній Європі і французькі мережі Leroy Merlin і Castorama, — йдеться в дослідженні. — International Paper випускає папір для HP, Canon і Xerox, який продають у супермаркетах по всій Європі... Одяг, вироблений із волокна Lenzing, продають у більшості мережевих магазинів одягу ЄС, включаючи H&M". Утім, пред'являти претензії кінцевим виробникам неправильно, адже вони фактично є заручниками того, що загороджувальні норми ЄС, покликані вберегти їх від купівлі нелегальної сировини, просто не працюють.

На підставі проведених розслідувань Earthsight доручили своєму досліднику переглянути глобальну оцінку обсягів завезеної до ЄС незаконно видобутої деревини, і результати оновленої оцінки жахнули — з України до країн ЄС імпортується незаконного дерева більше, аніж із країн Латинської Америки, Африки та Південно-Східної Азії, разом узятих. Більше, аніж із будь-якої іншої країни світу.

І, попри те, що систематичне порушення законів, безкарність і корупція в Україні породжують незаконні вирубування лісу, на думку аналітиків Earthsight, якби країни ЄС не забезпечували стабільного попиту на цю продукцію, масштаб проблем був би меншим, та й вирішити їх було б простіше.

Однак уже згаданий регламент EUTR не може скоротити попиту на незаконну деревину частково через недосконалість самого документа, частково через різні можливості його інтерпретації. Проблема полягає в тому, що закон застосовується лише до компаній, вказаних у митних документах. Попри те, що деревину доставляють одразу на заводи, багато хто з найбільших покупців української деревини використовує посередників-імпортерів, що дає змогу уникнути бути спійманими за руку. Ці фірми-посередники, як правило, невеликі й непрозорі, часто працюють із домашнього офісу. Дослідження Earthsight показало, що в тих нечастих випадках, коли такі фірми було спіймано, а їхній вантаж було конфісковано, їхні власники просто закривали ці компанії, починаючи такий же бізнес уже під новою назвою.

Провідна світова сертифікаційна організація — Лісова опікунська рада (FSC), покликана допомагати споживачам ідентифікувати походження деревини, в останні роки суттєво знизила стандарти своєї роботи. Реальних і якісних перевірок законності деревини там не здійснюють, зате сертифікати видають справно. На сьогодні 90% лісів, які перебувають під контролем Держлісагентства України, сертифіковані FSC. Включаючи згадані дослідниками у звіті ділянки незаконного санітарного вирубування. У розмовах із дослідниками Earthsight чиновники лісозаготівельних підприємств України не ділилися — хвалилися тим, як легко обійти перевірки FSC і отримати їхній сертифікат як мінімум стандарту "контрольована деревина", а то й вище.

Та головна проблема в тім, що уряди окремих країн ЄС, за дивним збігом, саме тих, в які експортують українську деревину, досі не квапляться впроваджувати норми EUTR на рівні місцевого законодавства, навіть не намагаючись установити справжнє походження імпортованої деревини. Ми не прагнемо виправдати українську сторону, але згодні з тим, що якби країни ЄС не підтримували стабільно зростаючого попиту на українські деревину нелегального походження, темпи зростання корупції та схем у лісозаготівельній галузі були б однозначно нижчими. "Якщо ЄС дійсно хоче допомогти, він просто зобов'язаний не витрачати всі сили на примушування українського уряду скасувати мораторій на експорт лісу-кругляка, а зосередиться на забезпеченні того, щоб держави — члени Союзу виконували власні закони", — резюмують дослідники, і з ними складно не погодитися.

З повним текстом дослідження можна ознайомитись за посиланням.

АВТОР
Юлiя Самаєва

Редактор відділу економіки DT.UA

https://dt.ua/macrolevel/ozelenennya-yevropi-282985_.html

Далі...

"Український Гірш" на старті, або Навіщо вітчизняним науковцям власний індекс наукового цитування

Запуск "українського Гірша" викликав великий резонанс і чимало запитань у наукової спільноти.

У червні цього року Міністерство освіти і науки анонсувало створення в Україні власного відкритого індексу наукового цитування (Open Ukrainian Citation Index).

Запуск "українського Гірша" викликав великий резонанс і чимало запитань у наукової спільноти. Ми попросили відповісти на них ініціатора впровадження проекту в Україні генерального директора директорату науки МОН України Дмитра Чеберкуса.

— Пане Дмитре, нещодавно з'явилася інформація про те, що МОН збирається створити Open Ukrainian Citation Index. Що це за проект і як з'явилася його ідея?

— Почну з ідеї. У січні цього року в МОН затвердили новий Порядок формування Переліку наукових фахових видань України. Його розробив Науковий комітет спільно з Департаментом атестації кадрів МОН. Цей порядок передбачає поділ видань на три категорії. Для середньої категорії "Б", до якої очікувано протягом двох років увійде найбільше видань, однією з умов є обов'язкове присвоєння кожному опублікованому матеріалу міжнародного цифрового ідентифікатора Digital Object Identifier (DOI). Він використовується провідними науковими видавцями для постійної ідентифікації документа та посилання на нього. Нині система DOI для наукової комунікації виконує, по суті, роль "маяка", який вказує вченим шлях до потрібної інформації в Інтернеті.

Для того щоб отримати DOI, видавці мають звернутися до однієї з офіційних реєстраційних агенцій, повний перелік яких доступний на веб-сайті DOI. Саме для видавців наукових журналів створено реєстраційну агенцію Crossref, послугами якої користується вже низка українських видавництв.

Зазначу, що організація, яка підтримує систему DOI, є неприбутковою, однак реєстраційні агенції збирають від видавців кошти, щоб покрити видатки на підтримку своєї інфраструктури. Так, вартість щорічного членського внеску в Crossref для невеликих видавництв становить 275 доларів. Багато провідних установ України вже протягом кількох років співпрацюють з Crossref, і повний перелік цих установ доступний на веб-сторінці агенції.

І отут (увага!) питання: якщо провідні українські наукові установи вже співпрацюють з Crossref, а у зв'язку з ухваленим новим порядком таких, найімовірніше, дедалі більшатиме, то чому б нам не скористатися всіма можливостями, що пропонує своїм учасникам Crossref?

Агенція пропонує клієнтам узяти участь у різних цікавих програмах, однак нас насамперед зацікавила програма Cited-by. Вона дозволяє видавцям довідатись і підрахувати посилання між різними науковими документами з DOI, а також підтримати Initiative for Open Citations — проект, що робить дані про цитування структурованими і відкритими для всіх. Саме його ми використаємо як основу для створення власного індексу.

— Як саме пов'язані участь у програмі Cited-by, проекті Initiative for Open Citations і створення українського індексу цитування?

— Науковцям, видавцям, бібліотекарям корисно володіти не тільки сучасними інструментами для пошуку публікацій, а й знати, хто цитував ту чи іншу наукову роботу. Програма Cited-by є безплатною і дає змогу учасникам отримати перелік публікацій, які посилаються на конкретну цільову публікацію. Для цього видавці повинні надсилати в Crossref не лише метадані публікацій свого журналу, а й списки використаної літератури до статей, що опубліковані в цьому журналі, і вказувати, за можливості, актуальні DOI біля кожної позиції цього списку. Система Crossref автоматично встановить зв'язки між елементами, і видавці отримуватимуть дані щодо цитування статей своїх видань та відображатимуть цю інформацію на веб-сайті видання.

Тривалий час дані щодо наукових цитувань перебували "під захистом" непослідовних ліцензій, але торік потужну підтримку дістала Initiative for Open Citations — співпраця між науковими видавництвами, дослідниками та іншими зацікавленими сторонами для поширення необмеженого доступу до даних про цитування в науковій літературі. Ініціативу підтримали такі відомі академічні видавці, як Cambridge University Press, Royal Society of Chemistry, SAGE Publishing, Springer Nature, Taylor & Francis, Wiley та багато інших. В Україні наразі тільки чотири установи підтримали Initiative for Open Citations: Національний банк України, Національний університет "Львівська політехніка", Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького і Чорноморський національний університет імені Петра Могили. Але я вірю, що їх кількість стрімко зростатиме.

Українські установи, що беруть участь у програмі Cited-by, можуть легко підтримати Initiative for Open Citations і відкрити всі свої метадані, які вони надсилають у Crossref, — або встановивши відповідний елемент метаданих, або просто звернувшись до служби підтримки Crossref. За кілька днів після відкриття ці дані можна буде отримати через API REST Crossref. Також відкриті метадані повинні стати доступними в Open Citations Corpus — базі даних, яку спеціально створено для розміщення та збереження даних наукових цитувань. На початку вересня в Болоньї відбудеться перший Workshop on Open Citations, де ми сподіваємося отримати більше інформації щодо майбутнього Open Citations Corpus і, звичайно, МОН планує спостерігати за цим заходом.

— Тобто ви плануєте використати відкриті дані Crossref, які буде отримано, зокрема, й від українських видавців, як базу для розгортання власного національного проекту?

— Саме так. Підтримка подібних систем потребує постійної роботи багатьох фахівців, які повинні оперативно вносити тисячі метаданих наукових публікацій. Наша ж ідея полягає в тому, щоб цю роботу виконували самі українські видавці, адже, мабуть, ніхто якісніше й швидше за видавця не зможе подати метадані його видання.

Також для міністерства дуже важливим є той факт, що скористатися цими відкритими метаданими зможуть не лише розробники в Україні, а й творці міжнародних академічних проектів. Так, дані Crossref уже успішно використовуються в таких популярних наукових системах, як Dimensions, Lens.org, 1findr, що має сприяти збільшенню читацької аудиторії наших наукових журналів. Ми щиро вважали, що часи, коли українські науковці боялися DOI та ORCID, давно минули, однак нерозуміння, яке спіткало цей проект, підказує нам, що попереду ще багато роботи для поліпшення інформаційної грамотності деяких наших науковців.

Хочу наголосити, що створення Open Ukrainian Citation Index не має на меті запровадити якийсь новий міфічний наукометричний показник. Слово "index" тут слід розуміти у значенні "покажчик", "база даних". Науковці, які користуються подібними реферативними продуктами (наприклад Science Citation Index Expanded), чудово розуміють цю різницю. 21 червня стартував уже другий конкурс МОН із передплати доступу до Scopus та Web of Science, тож сподіваємося що з року в рік у нас більшатиме науковців, які розуміють такі базові речі.

— Ви згадали про ORCID — міжнародний проект з ідентифікації вчених. Український індекс цитування використовуватиме і його дані?

— Так. Попередній аналіз подібних проектів показав, що рано чи пізно, але перед ними постане проблема правильної ідентифікації авторів у системі. Щоб розв'язати її, ми плануємо використати ORCID — стабільний цифровий ідентифікатор ученого, що дає змогу пов'язати ID вченого з інформацією про його професійну діяльність. Ідентифікатори ORCID дуже важливі і для інших амбітних проектів МОН, запуск яких ми анонсуємо незабаром, тому ми просимо наших науковців своєчасно оновлювати інформацію у своїх профілях, а видавці українських наукових журналів повинні дбати про вказування ORCID авторів у метаданих. У процесі надсилання рукопису більшість провідних наукових журналів світу запитує в авторів про ORCID, тож наші редакції також повинні якнайшвидше перейняти цю практику.

— Повернімося до Open Ukrainian Citation Index. Судячи з ваших слів, він базуватиметься все ж таки на міжнародній платформі, де буде зібрано цитування з багатьох країн. Як звідти виокремити конкретно український сегмент цитування?

— Звісно, проект ураховуватиме не тільки метадані українських видань. Щоб виокремити український сегмент, ми створимо окреме програмне забезпечення та інтерфейс, де будуть спеціальні пошукові фільтри, корисні насамперед українським користувачам. Це, зокрема, швидкий перегляд публікацій з журналів, що належать до Переліку наукових фахових видань України. Зверніть увагу, що в новому порядку значно зросли вимоги до рецензування рукописів. Тому ми хочемо реалізувати в Open Ukrainian Citation Index фільтр, який дозволяв би приховувати метадані журналів, які було вилучено з переліку, зокрема, за порушення академічної доброчесності.

Також вважаю, що новий інструмент дозволить успішніше боротися з неетичною практикою надмірного самоцитування, чим зараз зловживають користувачі деяких альтернативних ресурсів, не захищених перед такими маніпуляціями. Користувачі Open Ukrainian Citation Index зможуть перевірити, звідки надходять цитування до конкретного документа, а в разі виявлення "дивної поведінки" — порушити питання щодо якості рецензування та допустимості перебування журналу в переліку фахових. Таким чином сподіваємося, що нова база стане ще й інструментом громадського контролю наукової доброчесності.

— У презентації Open Ukrainian Citation Index ви наголосили, що цей проект потрібен передусім для оцінки публікаційної активності представників соціогуманітарних наук. Поясніть, будь ласка.

— Річ у тому, що деякі галузі соціогуманітарних наук, такі як, наприклад, право, лінгвістика, літературознавство, соціологія, державне управління, політологія часто мають певну національну спрямованість, і результати таких досліджень, отримані в одній країні, не обов'язково будуть корисними й цікавими для дослідників з інших країн. Тому деяким вітчизняним соціогуманітарним журналам об'єктивно буде важко потрапити до комерційних баз даних через політику відбору контенту, а не через низький рівень опублікованих статей. Оскільки такої специфіки не мають природничі журнали, ми зробили в презентації акцент саме на соціогуманітарних науках, бо українські видання із цих дисциплін значно менше представлені в реферативних базах. Майбутній проект, звісно, індексуватиме й метадані українських природничих журналів, а це аж ніяк не означає, що вітчизняні соціогуманітарні видання повинні перестати прагнути бути представленими в Scopus і WoS.

— Що потрібно для успішного запуску проекту і чи складно буде його реалізувати? Чи достатньо працівників редакцій українських журналів, щоб упоратися з додатковою роботою?

— Загалом проект має два важливі складники: назвімо їх "технічна" та "ідеологічна". Пер ший потребує проектування бази даних, написання скрипта, що витягуватиме дані з Crossref або Open Citations Corpus і проводитиме певні операції з даними. Також потрібно розробити веб-інтерфейс, який дозволить користувачам здійснювати пошук і переглядати дані щодо цитувань.

Другий складник — це довіра до редакцій українських наукових журналів і їх підтримка. Ми свідомо робимо наголос на тому, що ресурс відкритий. Проект відкритий для всіх. Тобто, на відміну від комерційних продуктів, тут редакції журналу не потрібно чекати роками, поки розглянуть її заявку. Достатньо впорядкувати метадані журналу. А в цьому, я вважаю, повинен бути зацікавлений кожен український видавець, без будь-яких додаткових стимулів, бо насамперед це свідчить про повагу редакції до своїх авторів. Редакція приймає рукопис від автора і обіцяє, що зробить усе можливе, щоб донести результати дослідження до якомога більшої кількості читачів.

Чи достатньо працівників? У згаданій реєстраційній агенції Crossref, яка нині обслуговує понад 10 тисяч видавців зі 114 різних країн світу, працюють лише 35 людей. Звичайно, міністерство наполягатиме, щоб фахівці Державної науково-технічної бібліотеки України розробили ще додаткові покрокові інструкції для редакцій українських наукових видань, але успіх проекту залежить передусім від доброї волі та відповідальної поведінки кожного українського вченого, видавця, бібліотекаря, керівника. Тому ще раз закликаю всіх узяти активну участь у програмі Cited-by від Crossref і в підтримці Initiative for Open Citations. Команда Міністерства освіти і науки України й ДНТБ відкриті до конструктивного діалогу, і ми дуже сподіваємося, що представники українських редакцій відгукнуться на нашу ініціативу.

АВТОР

Петро Усатенко

13 липня, 16:55

https://dt.ua/SCIENCE/ukrayinskiy-girsh-na-starti-abo-navischo-vitchiznyanim-naukovcyam-vlasniy-indeks-naukovogo-cituvannya-282971_.html

Далі...

Тайни реформування "лісових відносин" в Україні

Розмите конституційне гарантування права власності на "землю"  потребує конкретизації та урегулювання механізмів адресного застосування в лісогосподарських відносинах.

Землі лісогосподарського призначення займають майже п'яту частину суші всієї території України — понад 10,6 млн га.

Головною проблемою і перешкодою справжнього реформування "лісових відносини" в Україні з позицій національних інтересів є глибока неузгодженість законодавчих актів не лише між собою, особливо Лісового кодексу України (ЛК) із Земельним кодексом України (ЗК), а й із декларованими нормами Конституції України (КУ) як нормами прямої дії. Ще більшу тривогу викликають морально-етичні аспекти мовчазної згоди численних науковців, експертів-юристів і законотворців із такою невідповідністю, яка породжує також підозру у тому, що припущені злодіяння вчинено навмисно — немовби на догоду недоброчесним чиновникам органів державної влади та місцевого самоврядування.

Основний Закон України (ст. 13, 14) декларує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України (в тому числі землі лісогосподарського призначення — заЗК або ліси — за ЛК) є об'єктами права власності українського народу, а також основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Це означає, що в Україні будь-хто (навіть органи державної влади чи місцевого самоврядування) на користь будь-кого і в будь-який, навіть "законний", спосіб не може змінити власника землі та її природних ресурсів — об'єктів права власності українського народу, адже жоден закон України не може позбавити народ його права власності. Цю вимогу підсилює інша надважлива норма згаданої 13-ї статті, яка декларує, що кожний громадянин (включно з фізичними і юридичними особами) має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. На жаль, поки що такого закону немає. Саме ця ключова умова: лише "користуватися" природними об'єктами, а не "володіти" і не "розпоряджатися" ними, — вказує на відсутність апріорі конституційного права володіти і розпоряджатися чужою власністю (детальніше ці законні відносини розкрито в статті "Земельний диявол. Як зняти прокляття із земельної реформи", DT.UA №35 від 22 вересня 2017 р.).

Ще небезпечніше виглядає неправочинна послуга частин другої і третьої статті 7Лісового кодексу, де вказано: "Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи", немовби цього вимагає друге речення частини першої статті 13 Конституції України, яке спотворено викладене в частині першій статті 7ЛК: "Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України".

Наше твердження випливає з того, що в Основному Законі України, на щастя, немає жодного слова щодо будь-якого права чи обов'язку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на здійснення від імені українського народу права власника (володіння, користування і розпорядження) на землю та її природні ресурси як на природні об'єкти, в тому числі на "землі лісогосподарського призначення" або на "ліси". Навпаки, ст. 41 КУ забороняє володіти і розпоряджатися чужою власністю.

Проте окремі політичні сили антидержавного спрямування, завуальовуючи істинні інтереси під наміри начебто децентралізувати та посилити роль місцевого самоврядування, пропонують конституційно надати органам місцевого самоврядування право розпоряджатися всіма землями, в тому числі й землями лісогосподарського призначення або лісами, — в межах і за межами населених пунктів. Цього категорично робити не можна також з огляду на те, що, наприклад, органи місцевого самоврядування як суб'єкти права власності, володіючи і розпоряджаючись землею та її природними ресурсами як власними, можуть від імені українського народу продати чи передати їх іншій державі або проголосити (утворити) всілякі псевдо "Д/ЛНР", порушуючи кордони і територіальну цілісність України.

Водночас пропоновані стратегії реформування традиційного для України лісового і мисливського господарства, лісозаготівельного виробництва і лісової промисловості як нібито комплексної сфери лісових відносин за принципами ринкової економіки (з дотаціями чи без них) не мають нічого спільного із необхідною трансформацією природо-економічних відносин у лісах (на землях лісогосподарського призначення), що має базуватися на позиціях українських національних інтересів, а також враховувати виклики глобалізації та внутрішню гібридну нестабільність.

На жаль, численні експерти і критики пропонованих трансформацій також не знаходять логічного і правомірного виходу з такого лабіринту, тому що ЛК як головний нормативний акт галузевого призначення виявився непридатним для здійснення на його основі реформування лісового господарства і переведення його на засади ринкової економіки (детальніше про перехід від "законодавчої лісової кризи" до практичних дій висвітлено в статті "Реформування лісівництва: від декларацій до практичних дій", DT.UA №29 від 11 серпня 2017 р.).

Адже в умовах конфлікту законів природи (фізичних) і ринку (економічних) та порушення принципу верховенства права загальнонаціональних норм, визначених КУ як норми прямої дії, внаслідок підміни їх багатовекторністю особистісних (групових) інтересів як начебто рівноправних — розуміння "лісових відносин" і шляхів їх реформування звужувалось і продовжує зводитися переважно до вилучення з лісових екосистем здебільшого деревини як головної продукції лісогосподарського виробництва. Хоча проблема раціонального використання лісових екосистем як природних об'єктів права власності українського народу для всіх нас дійсно є досить актуальною.

При цьому не слід забувати, що одним із найважливіших компонентів і чинників чистоти й життєдайності навколишнього природного середовища є рослинність, особливо цілісні лісові екосистеми. Рослинний світ як невіддільна складова простору, в якому проживають люди, відтворюється в живому поверхневому шарі Землі (ґрунтах) у взаємодії з водою, повітрям, мікроелементами, мікробіотою (живими мікроорганізмами) та завдяки квантовій енергії Сонця і самому фактору фотосинтезу як процесу, що діє поза людською волею.

На сьогодні практично усі сфери використання природних ресурсів в Україні супроводжуються формальним внесенням відповідних зборів та обов'язкових платежів до бюджетів. Одночасно розробляються і впроваджуються системи "ручного" розподілу платежів між бюджетами різного рівня, чим начебто забезпечується узгодження інтересів держави з інтересами регіонів і об'єднаних територіальних громад.

Проте сучасні економічні процеси віддзеркалюють існуючу непрозору систему управління й регулювання, що призводить до різноманітних деформацій в економічному і соціальному розвитку. З одного боку, ця система ще не є досконалою ринковою, а з іншого — не має нічого спільного з програмно-регуляторною у перехідний період реформування і становлення державності країн, до яких належить і Україна.

Вважаємо, що такі недоліки є наслідком зміщення акцентів на фінансові процеси без відповідної інституалізації земле- і природокористування, що мала би забезпечувати одержання збалансованих прибутків (доходів) на новій рентній основі та відповідний розвиток реальної економіки господарювання, в тому числі на землях лісогосподарського призначення. Саме це стало основною причиною і наслідком перерозподілу в надзвичайно короткі терміни "прав" на володіння основним національним багатством, накопичення великих капіталів, соціального розшарування суспільства, різного роду корупційних схем тощо.

Провідними науковцями доведено, що в Україні як державі з перехідною економікою виникла проблема протистояння між правом власності на рентний ресурс (джерело виникнення ренти) і правом його використання. Така ситуація склалася тому, що при слабкості інституціональних регуляторів ринкових відносин, що вже досягли певного рівня розвитку, і відсутності налагоджених інститутів власності на природні ресурси та оподатковування виник реальний дисбаланс між відносинами монополії власності на природні ресурси і монополією привласнення ренти. Це проявилося в тому, що у найважливіших галузях, зокрема лісокористуванні, де використовуються родючі ґрунти як особливий животворний відтворювальний природний ресурс, підприємці стали використовувати природні ресурси як власні, що не є такими в інституціональному значенні.

Унаслідок цього та через відсутність відповідних державно-регуляторних механізмів і відповідних інституцій з їх реалізації, а також незбалансованість усієї системи економічних відносин продовжує функціонувати штучна монополія під виглядом "лісових" структур — фактично посередницьких чи фінансових, які контролюють товарні і фінансові потоки, пов'язані з найбільш ліквідною лісогосподарською продукцією, деревиною.

Ця монополія невиробничих структур використовується ними для максимізації доходу, передусім від володіння деревиною, і, як наслідок, для присвоєнням природно-ресурсної ренти. Тобто можна стверджувати, що за сучасних умов остання зосереджується саме у посередницько-фінансовій сфері, тобто функціонує зайва структура (надбудова).

Натомість під виглядом пошуку шляхів виходу з кризової ситуації, в тому числі в лісівничій галузі, основний потік інформації серед науковців і громадськості, особливо публічної, у спектрі надто довільних і водночас різноманітних трактувань про начебто необхідність посилення так званого державного управління лісами (фактично впливу чиновників) вказує на відвернення уваги переважної більшості громадян від основних проблем, причин і наслідків наявного соціально-економічного стану.

Через таку корупційну складову і діяльність неформальних кланів відносно нашого основного національного багатства — землі та її природних ресурсів як об'єкта права власності українського народу відбувається зволікання із розбудовою правової держави в інтересах суспільства.

Які орієнтири на успіх…

Керуючись чинними нормами Конституції України, для повноцінного становлення нашої країни як заможної, демократичної, правової держави з повноправними громадянами та чистим довкіллям ми повинні насамперед сприймати й застосовувати слово "земля" (у нашому випадку також стосовно земель лісогосподарського призначення — за ЗК, чи навіть за прорадянським визначенням "землі лісового фонду", яке й досі фігурує в ЛК) у двох його основних сутностях конституційного права власності. Тобто вести мову (в усіх її аспектах і відносинах) про землю та її природні ресурси як про природні об'єкти права власності українського народу і загальнонаціональний капітал, а також про земельну ділянку як об'єкт цивільних прав, що перебуває у власності (державній, комунальній, приватній) і є капіталом її власника (держави, громади, громадянина чи юридичної особи).

У цьому зв'язку ключова роль має відводитися формуванню нових механізмів взаємодії цих земельних прав, що капіталізуються в процесі реалізації інтересів (одержання прибутків), завдяки появі реального власникана конкретну земельну ділянку, в межах якої й виникає "право користування природними об'єктами права власності народу", що й стає реальним ключем до здійснення справжніх реформ у лісогосподарській галузі.

Такий підхід є дуже важливим з огляду на багатофункціональність лісових екосистем. Адже лісові насадження, лісосмуги, чагарники, окремі дерева й куші та всі насадження й рослини разом із прилеглими угіддями інших категорій земель і їхніми природними властивостями як природними об'єктами за своїм призначенням і місцеположенням виконують переважно водоохоронні, водорегулюючі, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції, є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових та інших ресурсах і створюються в результаті свідомої лісогосподарської діяльності людини чи самою природою поза волею людини.

Незважаючи на те, що, за даними Держгеокадастру України, з часу прийняття Конституції України площа лісів та інших лісовкритих площ загалом по державі збільшилася в основному шляхом самозаліснення через безгосподарську діяльність на малопродуктивних сільськогосподарських угіддях (див. табл.), слід констатувати той факт, що функціональна можливість лісових екосистем дуже знизилася.

Водночас зменшилися площі відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом. Викликає серйозну стурбованість погіршення стану водорегулювання і водозатримання не так через глобальне потепління, як через масове зрідження деревостанів і порушення балансу угідь в агроландшафтах шляхом зменшення природних перелогів, сінокосів і пасовищ та замулення річок, струмків і водойм в основному продуктами водної ерозії орних земель. Хоча за даними земельного обліку площі, зайняті вкритими поверхневими водами, збільшилися.

Важливо, що всі ці та інші природні ресурси уособлюють відповідні природні об'єкти біосфери, котрі конституційно задекларовані як природні об'єкти права власності українського народу, що перебувають під особливою охороною держави. Тому природні властивості лісових деревостанів (дерев, кущів, рослин) і в цілому лісових екосистем як природних об'єктів надають екосистемні послуги, що генерує капітал на користь усіх учасників (чинників), особливо лісівника-господаря (його фізичних, інтелектуальних, професійних чи фінансово-матеріальних внесків).

При цьому важливо усвідомлювати, що величина прибутку на користь природно-ресурсної складової у капіталі екосистемної послуги (кінцевого продукту) складає основну частку і не може привласнюватися будь-ким. Ця конституційна вимога підсилює потребу загальнонаціонального забезпечення стану та якості навколишнього природного середовища і посиленого контролю.

Проте в нинішніх умовах ринкової нестабільності та в процесі поспішного реформування лісогосподарської галузі залишено поза увагою проблему інституціоналізації абсолютного права власності українського народу на природні ресурси, в тому числі на землі лісогосподарського призначення.

Виходячи з конституційних вимог, на даному етапі державотворення й переходу до приватної власності лише на земельні ділянки як об'єкти цивільних прав пропонуємо розмежовувати інтереси належності власності, яка дає можливість одержувати доходи (прибутки), а саме за:

— право власності на землю та її природні ресурси як об'єкт права власності всього українського народу (природні властивості та природна енергія);

— право власності на земельну ділянку як об'єкт нерухомості;

— право власності на додатково витрачену працю в процесі господарювання;

— право створювати державою (шляхом запровадження квот, мита, пільг тощо) сприятливого економіко-правового середовища для експансії вітчизняними товарами поглибленої переробки із високою доданою вартістю, а не сировиною, внутрішніх і зовнішніх ринків (монопольне право).

Усі визначені чотири види прибутків взаємопов'язані між собою і державою та всімаучасниками, які використовують землю та її природні ресурси.

Слід зазначити, що право на одержання відповідного рентного прибутку суб'єктом права власності (державної, комунальної, приватної) на земельну ділянку є кумулятивно-похідним, що з'являється завдяки наявним природним ресурсам (животворним ґрунтам, сонячній квантовій енергії, повітрю, водним та іншим природно-енергетичним ресурсам і самому процесу фотосинтезу) в процесі здійснення законного і раціонального господарювання (лісогосподарської діяльності як виду лісового землеробства) в межах такої ділянки — її власником чи користувачем (лісівником-господарем, спеціалізованим лісогосподарським підприємством будь-якої форми власності), в тому числі на правах довгострокової (до 99 років) оренди.

У цьому зв'язку, формуючи в процесі реформування лісового господарства регіональну багатоукладну економіку на приватній основі, "лісівництву" і "лісокористуванню" як галузям виробництва необхідно надати властивого їм значення та порядку вільного функціонування на засадах фінансово-господарської самостійності, що безапеляційно діятиме в полі загальнонаціональних інтересів і безпрецедентної повної відповідальності за свою діяльність.

Пропоновані механізми повинні функціонувати як взаємозацікавлені, бути взаємозалежними, а самі прибутки (доходи) розподілені між чотирма основними їхніми учасниками (див. рис.).

Унаслідок такого взаємоузгодженого природокористування в процесі раціональної і прогнозованої господарської діяльності лісівника (спеціалізованого підприємства) в конкретних природно-кліматичних умовах проявляється й утверджується, окрім земельних рентних прибутків як основних інтересів суб'єкта-власника і суб'єкта-господаря, ще й головний капіталізований загальнонаціональний прибуток у вигляді ренти, податку чи іншої форми плати за користування лісовими екосистемами та їх складовими як природними об'єктами права власності.

Пропонований поділ цих інтересів з позиції економічної вигоди значною мірою підсилює уявлення про цілісність і взаємністьфункціонально-господарської належності до природних об'єктів як основного національного багатства лише в процесі "користування", застосовуючи механізми найбільш уживаних термінів: 

"землекористування"—"лісокористування"—"природокористування"…

При цьому право власності (володіння, користування і розпорядження) конкретною лісовою земельною ділянкою як об'єктом нерухомості, що фактично уособлює лише територіальну одиницю в конкретних межах, не може автоматично застосовуватися стосовно права "…-користування" лісових екосистем і родючих ґрунтів як природних об'єктів — основного національного багатства і основи життєдіяльності в Україні.

Крім того, слід додати, що розмите конституційне гарантування права власності на "землю" та неоднозначні за змістом і суттю поняття "земля" і "земельні ділянки" потребують конкретизації, корегування, а також урегулювання механізмів щодо їх адресного застосування і в лісогосподарських відносинах, починаючи з Основного Закону України, Земельного і Лісового кодексів України.

#Орест Фурдичко
#Олександер Ковалів

АВТОРИ

Орест Фурдичко

академік НААН, доктор економічних наук, доктор сільськогосподарських наук, професор, директор Інституту...

Олександер Ковалів

доктор економічних наук

13 липня, 17:13

https://dt.ua/macrolevel/tayni-reformuvannya-lisovih-vidnosin-v-ukrayini-282981_.html

Далі...

Зарічанський лісгосп збирається закупити у Житомирської СЕС тести на виявлення Лайм-бореліозу

Зарічанський лісгосп збирається закупити у Житомирської СЕС спеціальні тести на виявлення Лайм-бореліозу для працівників лісової охорони.

Оскільки кліщі «полюбляють» теплий період року, у лісі вони зустрічають в достатній кількості аж до настання холодів. У зв’язку з цим, люди, що працюють безпосередньо в лісах повинні бути захищені, кажуть у лісгоспах області і приймають рішення захистити своїх працівників від небезпечних укусів. Першим таку можливість співпраці з СЕС обговорив Зарічанський лісгосп. 44 бійця лісової охорони пройдуть спеціальний тест на виявлення збудника бореліозу, адже ця інфекційна хвороба може проявитися і через півроку після укусу паразита. Ймовірна вартість одного тесту коливається в межах ста гривень. Тоді як у приватних лабораторіях такий тест у шість разів дорожчий.

Є така неприємна хвороба, яка носить красиву назву: хвороба Лайма, або іксодовий кліщовий бореліоз. Лайм пишеться з великої літери, оскільки, це не плід, а назва міста в Америці, де був описаний груповий випадок запального ураження суглобів, пов’язаний з укусом кліщів. Неприємність хвороби Лайма в тому, що вона може текти все життя, але хороша новина в тому, що вона вкрай рідко викликає смертельний результат.

Особливістю цієї інфекції є дуже поширене ураження органів і систем. Мабуть, це найбільш «всеїдна» з усіх інфекційних захворювань, що переносяться кліщами, кажуть науковці.

Хвороба вражає нервову систему, шкіру, серце і опорно – руховий апарат. Захворювання схильне до хронізації і повільного перебігу.
У дикій природі є носії борелій, це дрібні гризуни, олені, і птиці. А саме кліщі і переносять збудник людині.
Головне, що хворий абсолютно безпечний для оточуючих і не може нікого заразити.

У природі від 10 до 60% кліщів «заражені» бореліозом, а середній показник захворюваності – 1 випадок на 20 укусів кліща.

Автор: news_maker от Сьогодні, 17:35

http://zt-news.org.ua/index.php?newsid=12110

Далі...

Незаконная вырубка леса: под Киевом задержали 30 злоумышленников

Недавно Рада установила уголовную ответственность за контрабанду леса-кругляка.

Они осуществляли охрану рабочих, которые незаконно вырубали насаждения.

В Гостомеле Киевской области полиция задержала 30 человек, осуществлявших охрану рабочих, которые незаконно вырубали лесные насаждения. Об этом сообщили в полиции Киевской области.

«Сегодня полиция задержала, установила личности и отпустила 30 человека, которые охраняли земельный участок, на котором осуществлялась незаконная вырубка леса. Это уже не первая попытка осуществить незаконные действия, поэтому полиция вместе с прокуратурой обращаться в суд о наложении ареста на спорный участок, чтобы исключить дальнейшие противоправные действия в выяснения всех обстоятельств», - сказали в полиции.

Недавно Верховная Рада установила уголовную ответственность за контрабанду леса-кругляка. Парламентарии 234 голосами поддержали соответствующий законопроект.

В 2017 году в Винницкой области разоблачили преступную группу, которая «отмыла» более 44 млн грн на экспорте леса.

Как сообщали «Комментарии», Карпаты «лысеют» из-за незаконной вырубки леса.

Источник: «http://www.unn.com.ua/ru/exclusive/1741169-pid-kiyevom-politsiya-zatrimala-30-osib-yaki-spriyali-u-nezakonniy-virubtsi-lisu

13/07/2018 18:36

Далі...

О лесе в Карелии будут говорить известные ведущие

В воскресенье и понедельник, 29 и 30 июля в Петрозаводске состоится пятый этап Лесного форума. Он посвящен обсуждению эффективного использования зеленого богатства страны.

Форум проводится в разных регионах, на Северо-западе на этот раз была выбрана карельская столица, а итоговый сбор намечен на сентябрь в Москве. Его поддержали Федеральное агентство лесного хозяйства России и Министерство сельского хозяйства страны. К участию в мероприятии приглашаются все заинтересованные лица – предприниматели, охот- и недропользователи, экологи, волонтеры, представители общественных организаций. Необходима предварительная регистрация.

Диалог представителей власти с профессиональным сообществом будет выстроен на 4 площадках форума, которые организуются 30 июля в отеле «Фрегат»: «Лесные богатства для людей», «Лесной комплекс России», «Эффективность государственного управления лесами. Охрана и защита лесов», «Охота и охотничья инфраструктура». По сообщению республиканского правительства, их проведут ведущие федеральных радиостанций: Игорь Ружейников, Алексей Весёлкин, Гия Саралидзе и Анна Шафран. Накануне, 29 июля, в Кондопожском районе Карелии состоится выездной семинар об интенсивной модели использования и восстановления лесов.

Предполагается, что по итогам Лесного форума в стране может измениться профильное законодательство.

сегодня в 15:16,

http://karel.mk.ru/economics/2018/07/13/o-lese-v-karelii-budut-govorit-izvestnye-vedushhie.html

Далі...

В Ленобласти будут проводить общественные слушания перед проведением санитарных рубок

Говорят об «интенсивной модели лесопользования»

В Ленинградской области в качестве эксперимента будут устраивать общественные слушание перед проведением санитарных рубок леса. О заседании экологического совета в пятницу сообщили в администрации региона.

Кроме того, в Ленобласти рассматривают вопрос о переходе на интенсивную модель лесопользования. По прогнозам, переход на нее позволит нарастить съем деловой древесины с 1 до 3 куб. м на 1 га леса. В ближайшее время в Ленобласти проверят арендованные лесные участки, чтобы проконтролировать качество выполнения санитарных рубок и эффективность мероприятий по лесовосстановлению.

Отметим, на территории Ленинградской области 5,7 млн га земель лесного фонда. При этом 36% лесных насаждений являются перестойными.

https://abnews.ru/2018/07/13/sanitarnye-slushaniya/

Далі...