Прокуратура доводила в судах незаконність дій Госгеонадр, але не довела. Більше 18-ти тисяч гектарів земель Житомирщини з покладами бурштину відходять маловідомим компаніям з офшорної реєстрацією.
Тепер у стихійних копачів, скупників і експортерів бурштину замість бандитсько-корупційної може з’явитися цілком легальна «криша» у вигляді цих самих компаній. Слабо віриться в те, що «інвестори» і справді хочуть і можуть розгорнути промислову розробку дорогоцінного каменю в лісах Житомирщини. … Ну, хоча б тому, що за авторитетним думку вчених-геологів, промислово значимих запасів бурштину на Житомирщині немає. Але владі вигідно сплавити площі під нелегальними копальнями — вона звільняє себе від необхідності боротися або робити вигляд, що бореться, з «нелегалами», та ще й дуже великі гроші отримує від компаній, що розробляють родовища, - розповідає
zhitomir-online.com.
Одна з трьох претенденток на бурштин Житомирщини, компанія з панамської пропискою «Райт Солюшн», що отримала від Госгеонадр спеціальний дозвіл на користування земельною ділянкою пл. 1012 га в районі бурштинового родовища «Стрілка», вже може називати себе мало не господарем родовища: постановою Верховного Суду України від 25 квітня цього року прокуратурі області, яка оскаржувала законність землевідведення, в його скасування було остаточно відмовлено. Ще 5 касаційних скарг прокуратури на рішення апеляційного суду за рештою 17 тис. Га знаходяться на розгляді Верховного суду. Досить імовірно, що їх чекае та ж доля, і надрами здоровенного шматка Житомирщини розпоряджатимуться фірми Райт Солюшн, «Амбер Холдинг» (Гонконг) і «Надра Галичини», чиї номінальні власники навряд чи здогадуються про існування України.
У автора цієї публікації, як, напевно, і у будь-якої розсудливої людини, виникли питання: «Чому Госгеонадра віддали« бурштинові »землі невідомо кому? Чому обласна влада не змогла протистояти цьому? Чому місцевий бізнес не спробував взятися за легальну видобуток каменю і місцева влада швиденько НЕ расктрутілі відповідні комунальні підприємства? Чому, нарешті, на Грушевського і Банковій роблять вигляд, що проблем з нелегальним видобутком, скупкою, формуванням партій і нелегальним експортом бурштину вже немає? І чому простий старатель не може офіційно поритися на копальні і офіційно продати бурштин, як в Польщі, наприклад?
«За великим рахунком нікому не вигідно, щоб поклади бурштину мали справжнього господаря»
Кореспондент народного тижневика «Субота» поставив свої запитання людям, які в тій чи іншій мірі володіють проблемою і навіть можуть вплинути на її рішення. Першим співрозмовником журналіста був житель Черняхова, народний депутат України, голова підкомітету з питань лісових ресурсів Комітету ВР з питань екологічної політики Павло Дзюблик. Ось, що він відповів на питання автора цієї публікації:
— Почнемо з самого початку: три компанії подали свої пропозиції на розвідку і промисловий видобуток бурштину в Житомирській області. Щоб отримати дозвіл на буріння і геологічне вивчення ділянки з подальшою промисловим видобутком. їм необхідно було отримати дозвіл обласної ради. Якщо ж облрада не відмовляє їм, це вважається «мовчазною згодою».Профільна депутатська комісія відмовила, але дане питання чомусь не було винесений на обговорення сесії облради. У підсумку — «мовчазна згода» було отримано. Але потім депутат-мажоритарник від Житомира (П.Дзюблік не став називати його ім’я) ініціював звернення до прокуратури, що послужило приводом для звернення прокуратури до судів. Суди першої інстанції прокуратура виграла, тому що на суддю тиснули і народний депутат, і представники влади, і громадськість. А в апеляційній інстанції встановили, що дозволи видані абсолютно правомірно.
«Дійсно, прикро якось: в облраді« майже законно »і абсолютно безкорисливо Госгеонадрам дозволяють застосувати« принцип мовчазної згоди »і віддати 18 тис. Га маловідомим компаніям, а на інших, що попалися на провокаційний гачок,« браслети »вішають», — подумав автор цієї статті …
— Що зараз відбувається, і що буде відбуватися?
— Зрозуміло, що фірми зареєстровані в офшорах і будуть виводити кошти. Однак якщо у фірми є дозвіл на таку собі території видобувати корисні копалини, то вже вона несе відповідальність за те, що хтось веде незаконний видобуток. Для влади це набагато вигідніше: є фірма, є територія, за все, що відбувається на цій території, відповідальна фірма, і вона зобов’язана заплатити невеликі рентні платежі.
— Нещодавно поліція затримала 2 тонни нелегального бурштину. Якби вони були здобуті на території, яка відведена під видобуток якій-небудь фірмі?
— За це несла б відповідальність саме фірма. Але, все-ж таки гадаю, що за великим рахунком нікому не вигідно, щоб поклади бурштину мали справжнього господаря. Зараз, ж, як: приходить людина з мотопомпою, платить комусь 500 доларів за зміну, працює, потім продає комусь видобутий бурштин. А якщо займатися цим в промислових масштабах, потрібно проводити рекультивацію, охороняти екологію та інше. В таких умовах добувати у нас бурштин невигідно — суцільний мінус. Покладів бурштину, придатних для промислового видобутку, на Житомирщині немає. Тому його і не здобували при СРСР. Тому краще красти. Зацікавлених осіб — пара осіб, а всі інші, так, по чуть-чуть заробляють.
— Три фірми, які отримали дозвіл Госгеонадр на розвідку і видобуток збираються все це робити?
— Мабуть, так, раз отримали дозвіл. Я не знаю, чим вони керуються. Але, наприклад, у Волинській області фірма ще в 2016 році заплатила за захист запасів бурштину близько 80 мільйонів гривень.
— А копачам коли-небудь дозволять добувати бурштин?
-Я гадаю, ні. «Потрібен, перш за все, державний підхід, помножений на національний, а не чийсь особистий інтерес, і бурштин стане благом» Отже, залишити все як є, або спихнути привабливі з точки зору бурштину площі «гарним людям». Реалізовуються під впливом різних сил обидві тактики. Але «одиночка з мотопомпою» в обох випадках — дійна корова і / або злочинець, у якого можна відняти і здобуте, і засоби видобутку.
Ось думка найбільш інформованого експерта по житомирському янтарю, доктора геологічних наук, завідуючої відділом корисних копалин Інституту геології НАНУ Олени Ремезова:
— В Україні непідйомним завданням є легальний видобуток бурштину, тому мало компаній, хто може це здійснити. Зазвичай шлях до ліцензії і оформлення всіх документів — це три роки, не менше. Але чому не копають нелегально в Польщі і Білорусі? Там введені величезні штрафи (близько 20-25тис. дол. При ціні за кг бурштину ходових фракцій -5-6 тис. дол.) І нелегально видобуте бурштин неможливо вивезти за межі країни. А в Україні окремі особистості будують замки в тому ж Олевську (Сарнах, Зарічному, Маневичах … список можна продовжити), а дороги, школи, лікарні — в жалюгідному стані. Про екологію і говорити нема чого. Потрібен, перш за все, державний підхід, помножений на національний (а не чийсь особистий інтерес), і бурштин стане благом для регіону і всієї країни, а не проблемою, яка вже турбує і сусідні країни, зокрема, Польщу.
Раніше в інтерв’ю автору цієї публікації Олена Ремезова відзначала особливості залягання бурштину на Житомирщині. Так, якщо Рівненська і Волинська області 30-35 мільйонів років тому були морем, то нинішні Олевський, Ємільчинський, Овруцький і Коростенський райони — його узбережжям. На нинішній Житомирщині смола древніх рослин перетворювалася в бурштин безпосередньо у їх коренів, і тому камінь залягає нерівномірно, за принципом: тут густо, а тут порожньо. А на Рівненщині майбутній бурштин змивало в море. Хвилі і течії утворювали розсипи, і там геологу неважко зрозуміти, де саме шукати і на які обсяги розраховувати.
Ось чому на Житомирщині бурштин можна знайти хіба що «методом тику» і ось чому промислове його добування дуже проблематичне (ну хіба що змести з лиця землі дочиста 18 тис га лісу і суціль перерити цю площу. Тобто, попросту перетворити ліс в піщані дюни. До речі, а куди після проведення всіх процесуальних дій дівається вилучений бурштин? Він стає вже легальним? Це вже питання для наступної публікації.
Джерело:
zhitomir-online.comНовини Житомира
