«Ціна на газ ось-ось виросте». «Чим платити пенсії невідомо». «Державне Казначейство банкрут?». «Курс долара росте». «Купівельна спроможність гривні падає».
Це не гасла з мітингу «ватників» і «прокремлівських наймитів», це заголовки новин українських ЗМІ.
Громадяни держави стали заручниками політики яку проводить влада. Хто виживе у цій ситуації? Відповіді немає. Всі констатують: ситуація складна, а де вихід? Уряд і Президент в угарі від «переможних» реляцій розповідаючи про «здобутки» і «перемоги» зовсім відірвалися від реалій життя.
Ми на голці запозичень
Аби виживати Україна повинна постійно позичати. Починаючи з березня 2015 року відповідно до Програми кредитування економіки, яку схвалив МВФ Україна має механізм розширеного фінансування (EFF). Загальний об'єм фінансової «кабали» міг скласти $17,5 млрд за 4 роки. Перші $5 млрд Україна отримала у березні 2015 року, другий транш у сумі – $1,7 млрд, в серпні. У вересні 2016 – $1 млрд. У квітні 2017 ще $1 млрд.
З того часу вливання зупинилися тому, що Україна, за словами кредиторів, не виконує зобов'язання. Які саме взято зобов'язання? Українцям не говорять.
Відомі лише окремі пункти і тільки завдяки тому, що про це заявили окремі політики, які розсекретили таємниці, що дуже не тішило владу.
Відомо, що один з пунктів - підвищення ціни на газ.
Газове питання – шантаж, чи залізний ланцюг?
Директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард заявила, що для продовження кредитування Україна зобов'язана(!) внести зміни у закон про Антикорупційний суд. Вирішити питання: ціни на газ і збалансувати бюджет.
По суду питання «порішали» (перед канікулами депутати прийняли зміни), а питання «газу» та "балансу" бюджету висять у повітрі.
Питання суду хоч і важливе, але не торкається українців, а от ціна на газ і «балансу» бюджету – стосується всіх.
Два роки тому Гройсман обіцяв: ми досягли «ринкової ціни» (схема «Роттердам+») і це останнє підвищення ціни на газ. Виявилося, що чи то Гройсман «хреновий» економіст, чи то апетити у когось знову зросли, але розмова про підвищення ціни на газ стала каменем спотикання і схоже буде тим самим «Гордієвим вузлом», який доведеться не розв'язувати, а таки «рубати».
Про здороження газу заговорили у липні 2017 року (а підняти наприкінці опалювального сезону 2017-18 р.). Наприкінці березня 18 року КМУ відклав підвищення цін, а 30 травня подовжив дію цього рішення ще на 2 місяці. Потім питання знову відтермінували.
МВФ залишається невблаганним: не буде піднято ціну – не буде грошей.
Національний банк України у червні зробив безапеляційну заяву: «Для фінансової стабільності України потрібно отримати два транші від МВФ». Ризики можуть бути зведені до мінімуму тільки в одному випадку – гроші від МВФ.
В заяві регулятора сказано: «Ключовим викликом для України протягом наступних двох років буде рефінансування зовнішніх боргів. Без належної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями неможливо буде залучити необхідні кошти на вигідних умовах».
Не будемо говорити про які умови йде мова, і так зрозуміло – вони кабальні, але це дозволяє виконувати поточні зобов'язання – віддавати відсотки. Не буде надходжень, Україна не зможе платити нічого. Пеня, штрафи? Невідомо.
За прогнозом міжнародної фінансової корпорації «S&P», який вона зробила у квітні: «...п'ятий транш кредиту Міжнародного валютного фонду на суму $1,9 млрд, який Міністерство фінансів розраховує отримати в травні-червні 2018 року, може стати останнім для України до 2020 року».
На вулиці серпень, грошей не має. Як немає й сподівань, що є бодай мінімальні шанси на їх надходження.
У липні Прем'єр «порадував»: «Переговори з МВФ про ціну на газ тривають». А результат? Гройсман у черговий раз не забув похвалити себе: «Я цього підвищення не допустив (квітень 2018 року – авт). Зараз працюємо з МВФ, з нашими партнерами, і обговорюємо можливі підходи, щоб врегулювати ці питання. Як тільки у мене буде інформація про те, чого нам вдалося досягти, я обов'язково про це скажу». Раз мовчить – значить немає чого сказати.
Хоча весь час продовжує наполягати, що не хоче піднімати будь-які ціни в Україні взагалі і хотів би їх зниження, але повинен враховувати такі фактори, як необхідність здійснення бюджетних виплат, обслуговування зовнішніх боргів, розвиток економіки (насмішив). «Тому нам потрібна підтримка зовнішніх партнерів», - пояснив Гройсман і закликав до консолідації у складні часи.
А хто ті «складні» часи організував? Хто підписував кабальні умови? Куди йшли весь цей час гроші? Кого і у якому об'ємі фінансували? Позичає не Гройсман і Порошенко (хоча саме їх підписи стоять під зобов'язаннями), позичає країна, віддавати будемо ми з вами. За підрахунком експертів, боргів які набрав цей Уряд вистачить вже на кілька поколінь. І це при тому, що кожного року тільки на митниці держава втрачає на контрабанді товарів стільки – скільки мала отримати від МВФ за ці 4 роки. Хто краде? Пересічні громадяни?
Якщо вас упіймають з зайвою пачкою цигарок, то можете бути переконані, що вам дадуть термін, і ви заплатите штраф. А коли під дахом високопосадовця щогодини проходить 2 – 3 фури, то це його «збереження на старість».
Якщо «ліс-кругляк» вивозять як «пиломатеріали», то податки не отримує бюджет, а наслідки екологічної катастрофи мають громадяни України. Автор цієї конструкції не на митному посту чи в управлінні в окремій області – прямий шлях до нього веде на вищі щаблі влади.
Ми залежні... А що з суверенітетом?
МВФ диктує: підніміть ціну на газ для населення і «буде вам щастя». За різними оцінками таке підняття може скласти від 30 до 60%. У чому причина? Виявляється зросли ціни на газ на міжнародних ринках. А до чого тут ми? Чому громадяни держави, яка видобуває газ, якого вистачає для внутрішніх потреб громадян на 70 – 80%, повинні купувати його по міжнародній ціні? Вибрики «євроінтеграції»? Всі в однакових умовах?
Одне з Інтернет-утворень, з посиланням на джерело в Уряді повідомляло, що українська сторона пропонувала МВФ вісім варіантів зміни формули ціни на газ, аби уникнути «не підйомну для громадян ціну». Там – проти.
В Уряді все ж розуміють, що якщо підняття станеться, то це означатиме непросто крах влади, а її «смерть». Ні про які вибори на другий термін, ні про яке обрання у ВРУ не може бути й мови. Народ цього не витримає. Економіка рухне: люди – перестануть платити, Нафтогаз – не буде поставляти газ, теплокомпанії – не вироблятимуть тепло, люди – вимиратимуть від переохолодження. Ціна на газ потягне за собою підвищення інших цін: на продукти на 35 – 40%, на послуги ЖКГ на 15 – 20%, на вартість інших товарів на 30%. І це буде вже не «теоретичний», а «практичний» геноцид українського народу.
Які там вже «вибори»? Своє слово скаже юрба. І «вили», про які з таким пафосом говорить один із політичних гравців, будуть не фігуральні, а реальні. Тоді вже ніяка поліція і силовики не допоможуть. Навіть приватні армії, які мають окремі політики, не зупинять розлючений натовп якому немає чого втрачати. Залишки держави «утоплять у крові».
Хто ж у цьому винен? МВФ? Та, як би й ні. Там тільки вимагають виконання взятих обіцянок, на яких вони зголосилися давати гроші. Це ж Прем'єр і Президент зголосилися на підвищення ціни, що дало можливість заробити «зайвий мільярд». Потім, коли збагнули чим це може обернутися спробували «відіграти» назад (як з Антикорупційним судом) та не вийшло. Ті, хто дає гроші не дурні, як здавалося на перший погляд. Їх як «лохів» на бабки не розведеш.
Дефіцит бюджету
Ще одна вимога МВФ – дотримання граничного дефіциту держбюджету.
З цим ще гірше ніж з газом.
Державна казначейська служба (ДКС): «Дефіцит держбюджету за підсумками І півріччя 2018 року склав 9,78 млрд грн, тоді як минулого року держбюджет за цей період був зведений з профіцитом 29,04 млрд грн.».
За рахунок чого був профіцит? Економісти доводять: за рахунок грошей від позик, і того, що не було шалених виплат за позиками.
ДКС: загальний фонд держбюджету за шість місяців зведений з дефіцитом у 12,98 млрд грн, (минулого року 1,7 млрд грн.); у спецфонд залучено 2,7 млрд грн позик при річному плані 17 млрд грн.; приватизація принесла – 0,05 млрд грн (очікували 4,58 млрд грн.).
Державний бюджет-2018 план: доходи – 917,9 млрд грн, витрати – 991,7 млрд грн, граничний обсяг дефіциту – 80,6 млрд грн або 2,4% ВВП. Виконання за І півріччя: доходи – 449,01 млрд грн, витрати – 458,97 млрд грн.
Рахункова палата: план надходжень до загального фонду держбюджету за І квартал 2018 року не виконаний на 65,9 млрд грн.
«Дірка» у бюджеті за І півріччя перевищила 14 мільярдів.
При цьому зазначається, що «недоотримання запланованих надходжень загального фонду державного бюджету більш ніж на 15% зобов'язувало уряд, відповідно до Бюджетного кодексу, ініціювати внесення змін до держбюджету». Чого так і не сталося.
Гривня знову шукає шлях у прірву
Вперше з початку року, починаючи з 31 липня Нацбанк відновив продаж валюти на аукціонах. Тоді було запропоновано $50 млн.
Сьогодні гривня перетнула «психологічну межу у 27 грн». У чому причина?
НБУ пов'язує зниження курсу гривні в першу чергу з тим, що відбувається активний вивід дивідендів за кордон (з початку липня з цією метою було куплено майже $300 млн); виходом нерезидентів з вкладів в облігації державної позики (з початку липня обсяг ОВДП у портфелях нерезидентів скоротився майже на 1,3 млрд грн); значним обсягом відшкодування ПДВ; і знову «винний» «тіньовий» аграрний сектор: збільшив попит на готівкову валюту в зв'язку з початком сезону.
«З метою згладжування валютних коливань, НБУ неодноразово виходив з валютними інтервенціями – з початку минулого тижня на ринку було продано $148 млн, – зазначалося у повідомленні НБУ від 31 липня. – В цілому з початку липня НБУ продав на міжбанківському валютному ринку $163 млн».
За останніми даними продано вже понад $200 млн. і процес триває.
«Національний банк продовжує уважно стежити за станом валютного ринку, і в разі необхідності готовий і надалі згладжувати надлишкові коливання шляхом проведення інтервенцій», - підкреслюють в НБУ.
Державні «закрома» пусті. Коштів немає...
Вперше за останні 15 років залишок коштів впав до абсолютного мінімуму.
Станом на 1 серпня залишок коштів на Єдиному казначейському рахунку (ЄКР) склав 1,995 млрд грн, тоді як ще 1 липня був – 9,388 млрд.
Станом на 1 серпня 2017 року – 44,07 млрд грн.; 2016 року – 10,99 млрд грн, 2015 року – 33,27 млрд грн, 2014 року – 6,57 млрд грн.
Пенсії платити немає з чого
Проблеми які виникли у продовж двох попередніх місяців щодо виплати пенсій ніщо у порівнянні із тим, що чекати у подальшому – Пенсійний фонд катастрофічно втрачає платоспроможність. Більшість населення не працює, або працює у тіні. Статистика жахлива – люди масово їдуть за кордон. Працювати в Україні немає кому – звідки брати гроші для виплат пенсій невідомо.
Детально про це читайте у матеріалі
«Ось чому зростають ціни у Херсоні!» Для того аби перекривати дефіцит ПФ ДКС виділяє йому позики. Але, це тільки позики які слід повертати. З чого їх повертати, якщо грошей немає?
Пам'ятаєте ще одна вимога МВФ: «збалансованості держбюджету».
Так от надання позик, а тим більше фінансування ПФ з державного бюджету це те проти чого категорично виступає МВФ. Як виживати пенсіонерам?
Питання не до МВФ, а до Уряду та Президента які так і не спромоглися після «революції гідності» – побороти бідність та створити 1 мільйон робочих місць.
Ми стоїмо на порозі тотальних невиплат. Невиконання бюджету потягне скорочення витрат. На чому будуть економити? Точно не на «війні», це їх гроші, які вони «чесно» заробляють. Не будуть економити на собі – це їх «привілеї» жити «по-людські». Економити будуть на медицині, освіті, ну й на пенсіях. Хоча, тут дуже «стрьомна» ситуація - попереду вибори. Треба щось робити із пенсіонерами – якщо їх не задобрити і не запудрити їм мізки, то вони можуть непросто не прийти на вибори, а прийти і проголосувати не за цю владу.
Починаючи з 1 серпня ДКС знову приймає рішення про виділення ПФ позики для «покриття касового розриву по надходженнях єдиного соціального внеску і фінансуванню виплат пенсій».
Минулого місяця на виплату пенсій спрямовано 24,9 млрд грн. з державного бюджету – МВФ цього не подарує.
Що буде після того, як піднімуть ціни на газ, комуналку, ліки, їжу, тепло, світло та опалення?
Виживуть не всі!
На момент написання цього матеріалу в Україні проживало: 42 215 356 осіб. Загальна чисельність населення з початку року скоротилася: через смертність на 378 673 осіб, за рахунок міграції – на 21 805 осіб. На той момент коли ви читаєте цей матеріал, ситуація стала ще більш жахливою.
