Геннадія Москаля не треба зайвий раз представляти на широкий загал. Він постійно в медійному полі, завжди має свою думку про ключові події в державі, її хочуть чути, навіть якщо вона дуже екстравагантна і часом виходить за межі політкоректності.
Нова зустріч в Укрінформі відбулася саме тоді, коли підійшов до кінця трирічний термін із часу його призначення на посаду голови Закарпатської облдержадміністрації. А отже є привід розпитати керівника області про зміни, що відбулися, ключові суспільні проблеми, економічну та політичну ситуацію в області.
ПРИЙМАЮ УСІХ: ПРАВИХ, ЛІВИХ, АКТИВІСТІВ, НАВІТЬ МІСЬКИХ БОЖЕВІЛЬНИХ
- Геннадію Геннадійовичу, ви постійно в топ-рейтингах голів ОДА країни — за різними версіями. За що так люблять Москаля?
- Ну, я ж сам ці рейтинги не складаю. І це ще не значить, що люблять… Одна з причин — моя відкритість. Це принцип, я за ним працюю як тут, на Закарпатті, так і, до прикладу, на Луганщині. За часів мого керівництва цивільною адміністрацією ми щосуботи були на передовій, розвозили продукти харчування, шифер... Я ходив без охорони, і люди дивувалися, а вже після мене всі керівники ходили з 10-20-ма автоматчиками — на що я одразу сказав, що це є велика дурниця, бо сьогодні війна ведеться не автоматами, а “градами”, “смерчами”.
- А у вас тут зараз скільки охоронців на Закарпатті?
- Немає. Ви ж пройшли в приймальню спокійно — хіба хтось про щось спитав? Внизу стоять співробітники цивільної охоронної фірми, які відповідають за порядок у будівлі, щоб, наприклад, вночі хтось не заліз, картину не вкрав... Але зараз, у робочий день, будь-хто може сюди зайти і ніхто не має права спитати куди він, до кого і нащо. Я скасував узагалі приймальні дні: приймаю візитерів у міру надходження. Часом приходить сто чоловік, часом - 50, часом півсела, у кожного свої проблеми. Приймаю усіх: правих, лівих, активістів, навіть міських божевільних. У мене часом відчуття, що вони просто йдуть поговорити з Москалем, бо у ході зустрічі забувають узагалі, за чим прийшли.
НА ЗАКАРПАТТІ КРИТИЧНА СИТУАЦІЯ ІЗ ЗАКРИТТЯМ ФОПІВ
- То секрет популярності Москаля - у відкритості і доступності?
- Насамперед. Але не тільки. Я вже за четвертий раз головування в ОДА розуміюся повністю у виконавчій владі та державному управлінні територій. От мені дали Закарпатську область, значить, я маю тут вивчити все: і міжконфесійну, і міжетнічну, і політичну, а насамперед ми сконцентровані на економічній і фінансовій ситуації. Так, сьогодні є проблема, наприклад, що багато підприємців закриваються. На це в Закарпатті дві причини: або вони самі, або всі їхні працівники виїхали на заробітки.
- Критична ситуація із цим в області?
- Дуже! У нас є такий обласний депутат Федурцьо, він підприємець, між Лопуховим і Усть-Чорною на Тячівщині побудував комплекс, де лікують унікальними водами. Там завжди були люди. А це недавно ми там нараду проводили, де Лопухів, Німецька Мокра, Руська Мокра, Усть-Чорна, зайшли до нього — дивлюся: пусто. Я питаю - де люди? Виїхали всі до одного за кордон, каже, закрився я, бо більше не можу.
- З безвізом більше закарпатців виїжджає за кордон?
- Це не пов'язано з безвізом. Це закономірне прагнення людини знайти кращу долю і кращу зарплату... Так, велика частина хоче лишитися, це молодь, передусім. Масово виїжджають люди середнього віку — хочуть заробити гроші, щоби потім вкласти тут.
У НАС ІДЕ БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ ТЕЛЕВІЗІЙНА, А НЕ СПРАВЖНЯ
- Ви останнім часом стали “рупором” закарпатських лісівників, багато повідомляєте про стан справ у цій галузі в області, про зменшення рубок. Проте минулого місяця стався скандал із перешкоджанням журналістській діяльності на Тячівщині, перед тим — корупційний скандал у сусідньому господарстві в тому ж районі...
- Щодо того корупційного скандалу я дав доручення розібратися правоохоронцям і публічно відзвітувати на засіданні облради. Бо це скандал запланований. Його суть — знайти за допомогою підставної особи хабарника і роздути це на публіку. Знайшли людину, 24 роки, вона, за даними Державної фіскальної служби, ніде не заплатила податок на дохід фізичних осіб і ніде немає ніякого доходу від підприємницької діяльності...
- Але разом із тим купує ліс і дає хабарі?
- Здавалося б — за які гроші? Він ходив там в окрузі більше місяця. Спочатку до керівника цього лісництва, той, вибачте, послав його подалі, до лісничих — безрезультатно. Ну, але зрештою знайшов дурня, який повівся. Той майстер лісу за 2,5 години (без аукціону та біржі) продав ліс, він такого ж віку, цей “лісник-хабарник”, як і провокатор. Через півроку має женитися, от грошей на весілля хотів зібрати... Там навар був 16 тисяч, навіть менше. Отже, вони наймають машину, їдуть на верхній склад, вантажать цей ліс, їх там ловлять, це йде одразу в телевізор і починається скандал.
У нас же якщо корупційна справа, то біжать не в прокуратуру чи СБУ, а в телевізор. У нас іде боротьба з корупцією телевізійна, а не справжня.
- А справжня не такими методами має вестися, хочете сказати?
- Я свого часу законопроект подав, який стосувався антикорупційного бюро, він досі лежить у ВР. Його суть у тому, що це бюро не повинне мати філіалів, а має бути зосереджене — як у Варшаві, в Будапешті, в Бухаресті — у Києві. От в Румунії дуже чітко зроблено: є п'ятірки - слідчий і оперативні працівники. Електронна система розписує їх, керівник не може розписати і сказати, ти так і так робиш - там і там. Коли приходить сигнал із якоїсь області (звернення, підписані чи анонімні, чи агентурні повідомлення), він іде в електронний розподіл. І тоді якась п'ятірка береться за розслідування. А в нас правоохоронці використовують метод, що називається “торпеда” оперативним сленгом, тобто, підставних осіб, які йдуть провокувати на хабар.
- А тоді на суді вся справа розвалюється…
- Румуни, наприклад, таких агентів шукають у когорті ворогів тих, щодо кого є певні підозри. Це може бути незаконно звільнений мером чиновник, наприклад. І доказова база, зібрана ним, — залізна. Я знаю одного адвоката румунського, який захищає клієнтів від антикорупційного бюро. Він жодного суду не виграв, каже, що звинувачення дуже професійно веде розслідування, і там на суді справи не розвалюються. А найголовніше — у них нема антикорупційного суду. Є просто суд. І їм до лампочки, хто ти, якщо ти у них — то ти або підсудний, або свідок, або потерпілий. І якщо один із судів Бухареста заарештував брата чинного президента Румунії й Апеляційний суд міста Бухарест це затвердив, то це чогось варте.
ВІЙНУ З НЕЗАКОННИМИ ВИРУБКАМИ ЛІСУ ТРЕБА ВЕСТИ НЕ В ІНТЕРНЕТІ!
- Зараз корупційних скандалів ставатиме все більше — бо ж вибори на носі. Бачимо — піднімається питання лісу, на черзі, певно, митниця та контрабанда. Словом, як цей час відчувається на Закарпатті? До чого готуєтесь?
- Щодо лісу — я вже доручив нашій прес-службі реагувати на ситуацію. За останній місяць різні люди знову ідуть у ліс, констатують факти вирубаних ділянок, викладають в Інтернеті, це користується великим попитом і додає рейтингу. Звісно, ми очікуємо, що ці настрої будуть тільки наростати. Але! Війну з незаконними вирубками лісу потрібно вести не в Інтернеті! Якщо ви — громадські активісти, журналісти чи просто небайдужі громадяни — це виявили, звертайтеся в поліцію. Ви не вірите поліції? Звертайтеся в СБУ, у прокуратуру. Не вірите нікому в області, звертайтеся в Генпрокуратуру, в НАБУ. Велике поле для маневрів. Але ніхто ніяких заяв не пише. Всі поговорили - виклали в Інтернет. І ніхто не розуміє, що поміняють директора Держлісгоспу Мокрянського чи Брустурянського чи Свалявського лісгоспів, чи директора облуправління Мургу, чи навіть керівника Державного агентства лісових ресурсів України — а ліс все одно будуть рубати. Бо причина у держзамовленні. Але ніхто ж про це в Україні вголос не хоче говорити! Краще зробити дияволом гуцула з сокирою, який нищить екологію і ліс. А в той же час Міністерство економіки, яке є структурним підрозділом уряду, розробляє, скільки йому на рік потрібно лісу для забезпечення промисловості. Всі хочуть спати на дерев’яних, а не на пластмасових ліжках, сидіти на дерев’яних стільцях, мати дерев’яну підлогу, дачу зі зрубу... І при цьому, щоб ліс був на місці.
- Ви говорите про необхідність зменшення держзамовлення?
- Так, менше лісу на держзамовлення. Бо доводиться до кожного держлісгоспу з Києва, до кожного лісництва, лісничого і до кожної дільниці — скільки треба дуба, бука, граба, ялиці і смереки. Інша інституція — лісопатологи - знаходять на площах ділянки, де заготівлю можна виконати (бажано, щоб не було пралісів, щоб там не був схил), видають документи, з міністерства приходить наказ. Не виконуватимуть його нинішні керівники, все одно призначать тих, хто буде ліс рубати.
- Але є ж незаконні рубки, які не відбуваються без відома керівників лісогосподарств — бо без них у державному лісі ніхто навіть не чхне...
- Із цим має боротися поліція, прокуратура. Я на кожній нараді питаю, де результат? Кажу, ви ж бачите, що незаконно зрубали. Ви когось установили, направили справу до суду? Ні, нікого, бо нестача людей, завантаженість. Якщо деякі слідчі мають по 500-600 кримінальних проваджень, чи можуть вони взагалі хоча б одну справу довести до суду? Я не те, що стаю на захист лісівників, а кажу, що подавати інформацію потрібно об’єктивно і питати з Києва, мовляв, шановні, ви трошки зменшуйте апетит, бо у людей на місцях терпець уривається. І ще одне: скандалів було би набагато менше, якби ці всі норми визначали тут в області, як це було до Януковича.
- На Закарпатті краще знають, скільки треба тут рубати?
- Звісно, краще. І до конкурсу раніше допускалися ті, що займалися переробкою деревини, а не тільки лісозаготівлею, і мали не менше 20 робочих місць. Сьогодні це все діє так, як Янукович вибудував, по вертикалі. Децентралізація нічого нам не повернула.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ – ЦЕ ОДНЕ, А ОБ’ЄДНАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД – ЗОВСІМ ІНШЕ
- Це добре, що ви згадали про децентралізацію. У нас є чимало питань стосовно цієї реформи, бо кажуть, що Геннадій Москаль — головний противник децентралізації в області. Скажіть, чому ви не сприймаєте децентралізації?
- Я децентралізацію сприймаю, я не сприймаю об’єднання громад, яке зараз відбувається на Закарпатті, і яке не має нічого спільного з децентралізацією. Децентралізація – це є децентралізація, а об’єднання територіальних громад – то зовсім інше.
- Ну чому ж? Об'єднані громади переходять на міжбюджетні відносини з державою, отримують субвенції, працюють самі — хіба це не децентралізація?
- Децентралізація – це передача повноважень із центру, тобто з Києва, на місця. Що ми отримали на місце як Закарпатська область? Обласні та районні дороги для ремонту. Київ не хоче розпрощатися з тим, що централізовував Янукович. Коли всі йшли на вибори, рвали на собі вишиванки, що проведуть децентралізацію, але корупційну складову режиму Януковича так ніхто і не розвалив. Для чого було , наприклад,, робити Держгеокадастр? (Держгеокадастр утворений у 2014 році постановою Кабміну шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України, що існувало з 2011 року — ред.). Де Держгеокадастр, а де Закарпаття — і чи я маю до нього відношення? Аж ніякого. Чому раніше тут було Управління земельних ресурсів і не було скандалів? Ви бачите, всередині адміністрації скандалів нема, всі скандали на Закарпатті пов'язані з центральними органами виконавчої влади. Якщо у нас в ОДА 19 департаментів в управлінні, то Київ тільки в нашій області має 68 представницьких організацій! Хіба можна цим усім якісно, та взагалі — будь-як - управляти? Але усі хочуть, аби вони гроші тут збирали і везли на Київ. І тримають цих чиновників на Закарпатті, як священих корів, там нікого поміняти не можна!
ЛИШАТИ ВСЕ, ЯК БУЛО, — НЕ МОЖНА, АЛЕ ТРЕБА ВРАХОВУВАТИ СПЕЦИФІКУ
- Чому ж ви не погоджуєте об'єднання цілої низки громад? Здається, їх шість зараз на погодженні в ОДА?
- Те об'єднання громад, яке пропонується в більшості випадків, ставить під питання існування бюджету районів. Я на таке не піду. Я за децентралізацію, але Київ ніяких кроків не робить до неї.
- Крім децентралізації на Закарпатті є проблеми й з іншими ключовими реформами. Як, наприклад, на вашу думку треба тут впроваджувати медичну і освітню реформи?
- Не так, як у Києві чи у Дніпропетровську.
- А як? Погодьтеся, лишати усе як є, також не можна: гірше ж нікуди!
- Так, як є, лишати неможливо. Але специфіка Закарпаття в тому, що якщо сільське населення становить у середньому 30% по Україні, то в Закарпатті - 63%. А як запроваджувати медреформу і створювати округи, коли у нас є гірські та високогірні населені пункти? І ми заберемо звідти, як каже Уляна Супрун, екстрену медичну допомогу і замінимо її на парамедиків. Я нічого цього робити не буду. Бо ці уазики «швидкої» у тих селах — єдине спасіння, тільки вони доїжджають по тих лісових дорогах між селами і рятують людей, бо там є лікар. Міністр - з іншої країни, з інших реалій, можливо, поняття не має, як тут влаштовано усе на Закарпатті і що з цим робити. Тут округи в тому вигляді, як пропонується, неможливо створити!
ЯКБИ КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ ПОВІСИВ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР НА СВОЄМУ БУДИНКУ В БЕРЕГОВІ...
- Ще давайте зачепимо тему освіти. Освітній закон саме завдяки Закарпаттю став сенсаційним - маю на увазі скандал з угорцями через 7-му статтю щодо викладання українською мовою у школах нацменшин.
- Я пропонував вирішення цього скандалу ще на етапі його зародження: внести правку, що його дія не поширюється на мови ЄС. Зараз до цього таки прийшли - але ж скільки переговорено!
- Угорське питання за цей час стало топовою суспільною темою.
- Угорське питання надумане. От на прикладі того ж Берегова, де усіх дратують угорські національні прапори… Але якщо національне законодавство і міжнародно-правові договори, і дві прямі угоди між Угорщиною і Україною, ратифіковані парламентом обох країн, дозволяють використання національної символіки, то чого ви, шановні українці, - праві, крайні праві, ультраправі, помірковані - усі разом узяті до цього чіпляєтеся? Чому не купите собі прапора і не повісите на своєму будинку? У тому ж Берегові? Нещодавно я був на фестивалі ковалів у Лисичеві, у водяній кузні "Гамора". Там на сільській раді чи школі висять чотири панно від верху до низу з національно символікою! Це в глухому селі на Іршавщині.
- От на кого треба рівнятися, виходить!
- Так, бо зазвичай в українському селі на сільраді теліпається вицвілий і потріпаний прапор. Зате угорські прапори в угорських селах українців дуже хвилюють.
- У світлі останніх подій ці хвилювання можна пояснити...
- Але вибачте, якби кожен українець повісив український прапор на своєму будинку чи балконі квартири в Берегові, то угорська символіка там загубилася б! Бо угорців у Берегові - менше 50%. Але ніхто не бачить іншої символіки там, тільки угорську. Я не є політкомісар, аби когось до цього закликати, але тут треба сказати про лінощі українців. У нас навіть кричалки одні й ті самі, нових ніхто не видумав: «Україна понад усе», "Смерть ворогам!", «Слава Україні!» і «Героям слава!». Якщо ми й надалі будемо кричати "Слава Україні!" і нічого при цьому не робитимемо, то ця слава сама собою ніколи не настане.
ВИНОРОБСТВО - ЦЕ ПЕРШЕ, У ЩО ТРЕБА ВКЛАДАТИ НА ЗАКАРПАТТІ
- На початку третьої каденції головування у Закарпатській ОДА (третього пришестя Москаля, як кажуть самі закарпатці) ви нам казали в інтерв'ю, що ваш найбільший ворог на Закарпатті — не Балога, а економіка. Точніше те, що її тут немає, а відтак - і грошей нема...
- І це досі наша головна біда. Те, що ми дотаційні, тобто на 76% залежні від Києва. У Києві немає грошей, і в нас автоматично теж - і це замкнуте коло.
- На вашу думку, чи є якісь чинники, що могли б перевернути цю ситуацію для Закарпаття?
- Є декілька напрямків, я почну з основного, який ми педалюємо і дійшли уже до Верховного Суду, що повинен розглянути скаргу від Закарпатської ОДА про бездіяльність депутатів ВР, які не хочуть розглядати закон про повернення земель колишніх радгоспів у комунальну власність. У нас є купа інвесторів, які готові вкладати у закарпатські виноградники, а ми просто не можемо віддати їм ці землі в оренду.
- Інвестори - з місцевих?
- Ні, угорці. Асоціація угорських виноробів зацікавлена в тому, аби відновлювати занедбані закарпатські виноградники. У них в Угорщині немає куди ці саджанці увіткнути, а нині кліматичні умови такі, що на Закарпатті вдало можна вирощувати європейські сорти - те, що росте в Угорщині, в Італії, Франції, росте вже й у нас. Аматори, приватні винороби, давно не садять крупмлі (картоплю - ред.) на своїх землях, а садять виноградники і роблять вино. За напоями до них їдуть київські і навіть європейські ресторани. Приходять і питають, скільки можеш зробити пляшок. Той каже, - можу 800. Ось тобі гроші, ось контракт, ідемо до нотаріуса. Але якщо ти продаси хоча б зайву пляшчину ще комусь, то стовідсотково від вартості контракту платиш штраф. Люди задоволені, бо мають роботу й гроші.
Угорці поїздили по всіх виноробних підприємствах, зробили аудит. Вони чесно сказали, що тут буде прекрасне шардоне, що дуже хороші ґрунти під шампанські вина, на мільйони декалітрів.
Ще одне - виготовлення паленок фруктових, тут прекрасні ґрунти під яблуневі, абрикосові сади, груші, персики, сливи. Була також іще одна пропозиція - вирощувати бузину.
- Даруйте, але там і так нею все поросло...
- Ні, планується спеціально садити її плантації, доглядати, заготовлювати для фармації та для солодких бузинових напоїв, що вельми популярні в Європі. Так от, угорці порахували: якщо це все запустити, три мільярди ми будемо мати прибутку. Три мільярди! Прийде господар, він набере людей, платитиме податки, продаватиме тут добре вино, значно дешевше, ніж завезене з Чилі чи з Південної Африки.
Із приводу мого закону про роздержавлення винрадгоспів у комітеті ВР збиралася вже третя комісія. Але у парламенті його не включають у порядок денний, чомусь до останнього хтось притримує це все.
ТАКОЇ СОЛІ, ЯК СОЛОТВИНСЬКА, НЕМА НАВІТЬ У ЄВРОПІ
- А які ще напрямки?
- Це сіль.
- Маєте на увазі Солотвино? Але ж там закрите виробництво, карстові провалля. Кажуть, усе село в повітрі висить...
- Не вірте, то все дурниця, нічого ніде не висить. Проблема від того, що там не відкачують воду. Ми сказали: відкачуйте, скільки можна, і використовуйте у лікувальних цілях.
- Так, там лишилася інфраструктура, хоча туристів меншає з року в рік.
- Солотвино ніяк не можуть виключити зі списку об'єктів, що не підлягають приватизації. Проти цього "Артемсіль", бо в них надлишок, і була така асоціація "Укрсіль", вона в угоду "Артемсолі" це питання узгодила. Але ж солотвинська сіль набагато кращої якості, це доведено, такої немає навіть у Європі! Запаси - мільйони тон, вистачить на дітей, внуків, правнуків.
Там уже скільки інвесторів приїжджало! Але законодавець забороняє приватизацію солотвинських шахт, як і закарпатських виноградників. І от тут усе вода підмиває, а там усе диким лісом поросло. Їх просто розкрадають різними способами. Скільки підприємств, де введені якісь арбітражні керуючі, якісь ліві директори, є ті, які просто пороздавали землю...
- То, кажете, ми тут на Закарпатті сидимо на грошах - і при тому дотаційні і повністю залежні від Києва?
- За підрахунками, тільки віддавши ці землі інвесторам, ми вийдемо не на 76%, а на 52% дотаційності.
ПО УНІКАЛЬНИХ ТРАВАХ СВИДОВЦЯ ХОДЯТЬ КАБАНИ Й ОЛЕНІ, ЧОМУ ТАМ НЕ МОЖЕ БУТИ ЛИЖНЯ?
- Крім роздержавлення землі, що автоматично дало би інвестиції, де ще на Закарпатті гроші зариті?
- Друга така основа для економіки - це туризм. У нас запланований великий проект "Свидовець"...
- Але він неоднозначно сприймається в народі. За - місцеві жителі, але екологи дають негативні оцінки, кажуть, що такий масштаб призведе до руйнівних наслідків у природі...
- Ой, скільки нервів це мені коштує, скільки я маю головного болю з цим! Боже мій, коли люди з Рахівського району і Тячівського всі «за», завжди знаходиться якась баба яга, яка проти. Так і ці екологи. Ну, хай будуть проти. Ми наразі виграли апеляційний суд.
- Але ж там справді багато питань щодо екології...
- Послухайте, це лижний курорт, він використовуватиметься тільки зимою. На унікальні трави впаде сніг. По них ходять кабани, олені, чому по них не може бути лижня? Одна бабця сказала по телевізору, мовляв, як я там яфини збиратиму? Прекрасно збиратиме! На Буковелі збирають, хто скільки хоче.
- Але ж зі Свидовцем проблема з масштабами проекту, з водою -така кількість туристів, як заплановано, призведе до незворотних змін.
- Та які зміни? Чорна Тиса повна води, бери - не хочу. Якраз курорт забиратиме воду, і це допоможе у передпаводкових ситуаціях, бо паводок формується у верхів'ї річок. А озера ніхто не чіпатиме - на Буковелі гірське озеро бережуть, як святиню, з нього ніхто кружки води не забере, воно загороджене, щоб ніякий дурень не пішов туди навіть купатися.
ЄВРОПЕЙЦІ ЗАЦІКАВЛЕНІ НЕ ТІЛЬКИ В ЧОРНОРОБАХ, АЛЕ ЗАКАРПАТЦЯМ БРАКУЄ ОСВІТИ
- Скажіть, а які у нас є проекти, що вже діють чи плануються і можуть бути каталізатором до розвитку регіону – якщо не чекати великого інвестора чи рішення депутатів ВР?
- Проекти є, але є і нюанс: вони можуть працювати, якщо до того часу все працездатне населення не виїде. Ось, наприклад, Джейбіл Сьоркіт (велика корпорація, що має заводи та виробництво в Угорщині, на Закарпатті, збудовані ще в часи ВЕЗ - ред.) попри все, будує новий завод.
- У нас таки? Бо йшли розмови, що будуватимуть десь на Вінниччині, мовляв, тут нема кому працювати...
- Таки у нас, у Розівці (село під Ужгородом - ред.). Крім того, вони перевозять заводи з Угорщини сюди, в Україну - розрахунок простий: тут менше треба платити робітникам. Але проблема, що нікому працювати.
- Маєте на увазі кваліфікованих робітників?
- Так, у них інженерний, технічний персонал, керівництво - там мова спілкування англійська. Вони в пошуках персоналу об'їхали славну політехніку Львівську, Київський КПІ, інші технічні університети, результату - нуль. Люди дивилися на базу, на якій навчають майбутній персонал - це якесь "старйо", вони давали професорам нові айпади та айфони, ті не могли їх навіть включити. Єдине, де вони знайшли собі людей, - у Харкові та в Дніпрі, зрештою, направили їх учитися за кордон.
Тому щодо українців, які можуть працювати на європейців, - тренд такий, що ті зацікавлені не тільки в чорноробах, у них є потреба і в кваліфікованій робочій силі.
МИ НА ЗАКАРПАТТІ ЩЕ ЖОДНОГО СЕЛА НЕ СПИСАЛИ
- Знаю, що, наприклад, із лікарень на Закарпатті мігрувала, кажуть левова частка спеціалістів...
- Так, багато виїхало, особливо в Угорщину. Ситуація доходить до того, що в деяких регіонах нема з ким укладати договір. Це, знову ж таки, нюанс у проведенні медреформи на Закарпатті, на який не хочуть звертати увагу в Києві. Не треба їхати в Закарпаття, поїдьте у Чернігівську область, яка за рік списує 20-25 сіл із карти. А ми на Закарпатті ще жодне село не списали! І ми наразі єдина область у країні, де смертність не перевищує народжуваність.
- Ну, статистика свідчить, що це за рахунок ромів...
- А вони що, не громадяни України? Якщо ми, українці, ліниві, хочемо мати по одній дитині, дехто взагалі не хоче, то роми народжують по 5-10 дітей.
ЛЮБЛЮ ЗАКАРПАТТЯ ЗА ГОВІРКИ Й КУХНЮ, НЕ СПРИЙМАЮ ТЯГУ МІСЦЕВИХ ДО ПАРТІЙНОСТІ
- Геннадію Геннадійовичу, скажіть, за що ви найбільше любите Закарпаття і за що найбільше не любите?
- Я люблю Закарпаття, по-перше, за ту різноманітність національностей, мов, культур, що одне село одним діалектом говорить, друге - інакше. Дуже люблю місцеві діалекти. Сам говорю гуцульським, буковинським, бесарабським, якби продемонстрував - не зрозуміли би. По-друге, - за кухню, за різноманітність страв. За що не люблю? От якась тяга людей до партій тут аномальна.
- Серйозно?
- Такого нема в Україні. Ну, от я маю підтримувати БПП за родом діяльності, так би мовити, але в мене нема такого, щоб я когось масово залучав у ряди. А тут приходять - запишіть нас у партію. Кажу, що я нікого не записую, нащо це вам потрібно взагалі?...
Ми побудували тут свою роботу на трьох ліберальних принципах: перше - не влізати в бізнес. Друге - ми ніколи не судимося зі ЗМІ. Ви чули хоч про один позов? І ми нікого не примушуємо вступати в партії. Ні в провладні, ні в опозиційні.
НА ЗАКАРПАТТІ НА ВИБОРАХ ОСНОВНИМИ ГРАВЦЯМИ БУДУТЬ ПОЛІТИЧНІ ДОВГОЖИТЕЛІ
- Маховик виборчої кампанії набирає обертів. Як на Закарпатті змінюється політична картина?
- Партій багато, плодяться нові, але не з'являються нові лідери. На виборах будуть основними гравцями ті сили, які на Закарпатті є довгожителями. А всі нові, що з'являються, мають завдання просто розпорошити голоси виборців.
Я БИ НЕ НЕДООЦІНЮВАВ ОПОБЛОК НА ЗАКАРПАТТІ
- Ви готуватимете вибори президента на Закарпатті, можете оцінити шанси Петра Порошенка бути переобраним на другий термін?
- Ми робитимемо все в межах чинного законодавства, тобто не використовуючи адмінресурс, не набираючи полки нових членів партії - але ми будемо боротися за те, щоб наш лідер, нинішній президент, переобрався на другий термін. Але ми не заважатимемо іншим. Ми нічого з політичних плакатів не зривали - поки хтось фарбою не облив Вілкула в Ужгороді. Тоді тільки довелося.
-Та де той Вілкул, а де Ужгород...
- Тут така справа: у партії, яку він очолює, стабільний рейтинг в області. І я би не недооцінював "Опозиційний блок" на Закарпатті. Тут багато людей досі працює на заробітках у Росії, і це їхній електорат. Я це зрозумів, коли прийшов процес декомунізації, бо в цих районах (Тячівщина, Хустщина, приміром) ніхто пальцем не ворухнув! Голови сільрад мені сказали: приїдуть наші люди додому на Паску чи Різдво, а де вулиця Леніна, Терешкової, Маяковського?
- Он воно що! Боялися, що заробітчани своє село не впізнають?
- Саме так. Тому ми перейменовували вулиці та площі в тих населених пунктах розпорядженням голови ОДА. Тому й виникли чудернацькі назви. З Леноном же як було? Спитали бабцю в селі Калинах, де у вас тут вулиця Леніна? А вона перепитує: яка-яка, Ленона? Так ми й назвали. Вони кажуть: хай буде, але ви зробіть нам дорогу. Ми зробили, і вони заспокоїлись.
ГОТОВИЙ, ЩО МІШЕННЮ ОПОЗИЦІЇ НА ВИБОРАХ БУДУ Я
- Повертаючись до виборів і Опоблоку. Кажете, у них є стабільний електорат на Закарпатті. А як справи зі стабільним електоратом у Порошенка?
- Як сказати... Люди асоціюють владу насамперед із тим, що не зроблено. Опозиції в цьому сенсі набагато вигідніше йти на вибори, бо вони завжди критикують. А кращого способу виграти вибори, ніж критика чинної влади, ніхто ще у світі не видумав. Тут, на Закарпатті, в цьому сенсі я буду мішенню, і я готовий до критики. Я прищеплений.
- А яка вакцина?
- Досвід. Не здивуюся навіть статтям, де напишуть, що я дітей їм. Єдине, на що не зможу відреагувати - це некролог, бо не прочитаю. Все інше - робочі моменти. Я не повинен подобатися всім закарпатцям. Маєте пропозиції, претензії - приходьте, будемо розмовляти. Я казав, що зі свого кабінету ще нікого не вигнав.
Тетяна Когутич, Укрінформ
http://uzhgorod.net.ua/news/129198
