Усі території та об’єкти ПЗФ України мають певний набір документів для свого існування. Зокрема, це стосується і матеріалів, що вказують на заповідний режим, який там встановлено. Території загальнодержавного значення, де є адміністрацію, – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки та деякі регіональні ландшафтні парки мають проекти організації території. Це великі документи, які враховують не тільки зонування, прописане Законом України “Про природно заповідний фонд України” (ЗУ “Про ПЗФ”), а і особливі відмінні характеристики кожної ділянки. Для малих територій ПЗФ без адміністрації характер функціонування та режим визначається у положеннях, що затверджуються відповідними ОДА.
Проведений нами аналіз показує, що у більшість випадків Положення не враховують диференційованих режимів відповідної території природно-заповідного фонду. У межах територій природно-заповідного фонду можуть перебувати ділянки, які сильно відмінні між собою за екологічними, географічними, фізичними характеристиками і, відповідно, потребують зовсім різного управління та підходів до збереження видового та ландшафтного біорізноманіття. І тому для збереження територій природно-заповідного фонду слід оцінювати на яких ділянках необхідно ввести сурові обмеження на будь-які види втручання людини, а на яких ділянках проводити заходи активного природоохоронного менеджменту.
Наприклад, у межах одного лісового заказника можуть знаходитися і ділянки природного заболоченого вільхового лісу, для збереження якого забороняються будь-які види рубок, в тому числі вибіркові санітарні, і ділянки штучних соснових чи ялинових насаджень, у яких є допустимими та необхідними рубки переформування. Іншим прикладом є степові чи лучні заказники, окремі ділянки яких можуть заростати чагарниками та деревами (частина з яких є інвазивними інтродуцентами – робінія псевдоакація, клен яселенелистий тощо) і на цих ділянках необхідно проводити сінокосіння та видалення дерев та чагарників.
Закордонний та вітчизняний досвід показує, що врахування природоохоронних відмінностей ділянок, які формують заповідну територію шляхом визначення диференційованого режиму об’єктів природно-заповідного фонду (у вигляді менеджмент-плану) є ефективним інструментом управління, який дозволяє врахувати особливості усіх ділянок із найрізноманітнішими природними умовами, а відповідно виконати вимоги ЗУ «Про ПЗФ» щодо збереження, у тому числі у природному стані, і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Законодавством прямо не прописаний обов’язок державних органів готувати менеджмент-плани для територій ПЗФ, але, розуміючи, що природа від цього тільки виграє, багато областей свідомо ідуть на такий крок. ЕПЛ надіслало звернення на всі ОДА України з проханням розробляти Положення у вигляді менеджмент-планів. Кілька областей одразу погодилися у користі наших пропозицій щодо диференційованого режиму, і у співпраці з ними ми розпочнемо втілення рішень білої книги ЕПЛ “Ліси – для дикої природи: нова політика лісового господарства”.
http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2018/07/Bila-knyga.pdf
ЕПЛ ще продовжує отримувати та аналізувати відповіді від департментів екології та природних ресурсів ОДА та буде повідомляти про просування у розробці менеджмент-планів для територій ПЗФ України.
Контакти:
office@epl.org.ua
(032) 255 76 82
22 серпня 2018
Проведений нами аналіз показує, що у більшість випадків Положення не враховують диференційованих режимів відповідної території природно-заповідного фонду. У межах територій природно-заповідного фонду можуть перебувати ділянки, які сильно відмінні між собою за екологічними, географічними, фізичними характеристиками і, відповідно, потребують зовсім різного управління та підходів до збереження видового та ландшафтного біорізноманіття. І тому для збереження територій природно-заповідного фонду слід оцінювати на яких ділянках необхідно ввести сурові обмеження на будь-які види втручання людини, а на яких ділянках проводити заходи активного природоохоронного менеджменту.
Наприклад, у межах одного лісового заказника можуть знаходитися і ділянки природного заболоченого вільхового лісу, для збереження якого забороняються будь-які види рубок, в тому числі вибіркові санітарні, і ділянки штучних соснових чи ялинових насаджень, у яких є допустимими та необхідними рубки переформування. Іншим прикладом є степові чи лучні заказники, окремі ділянки яких можуть заростати чагарниками та деревами (частина з яких є інвазивними інтродуцентами – робінія псевдоакація, клен яселенелистий тощо) і на цих ділянках необхідно проводити сінокосіння та видалення дерев та чагарників.
Закордонний та вітчизняний досвід показує, що врахування природоохоронних відмінностей ділянок, які формують заповідну територію шляхом визначення диференційованого режиму об’єктів природно-заповідного фонду (у вигляді менеджмент-плану) є ефективним інструментом управління, який дозволяє врахувати особливості усіх ділянок із найрізноманітнішими природними умовами, а відповідно виконати вимоги ЗУ «Про ПЗФ» щодо збереження, у тому числі у природному стані, і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Законодавством прямо не прописаний обов’язок державних органів готувати менеджмент-плани для територій ПЗФ, але, розуміючи, що природа від цього тільки виграє, багато областей свідомо ідуть на такий крок. ЕПЛ надіслало звернення на всі ОДА України з проханням розробляти Положення у вигляді менеджмент-планів. Кілька областей одразу погодилися у користі наших пропозицій щодо диференційованого режиму, і у співпраці з ними ми розпочнемо втілення рішень білої книги ЕПЛ “Ліси – для дикої природи: нова політика лісового господарства”.
http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2018/07/Bila-knyga.pdf
ЕПЛ ще продовжує отримувати та аналізувати відповіді від департментів екології та природних ресурсів ОДА та буде повідомляти про просування у розробці менеджмент-планів для територій ПЗФ України.
Контакти:
office@epl.org.ua
(032) 255 76 82
22 серпня 2018
