Майже чотири десятиліття Чорторийське лісництво доглядає Дмитро Захарчук, найстарший лісник Волині. У свої 77 чоловік береже 112 гектарів лісу і від самовальників, і від шкідників, а ще доглядає пасіку, чимале господарство і пару павичів.
Дмитро Захарчук – професіонал, якого поважають колеги. Тому саме він відкриває спільний проект мережі видань Район.in.ua та Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства.
«Лісівники Волині. Портрет у деталях» – це серія матеріалів про людей, які віддані своїй справі. Від 23 серпня до 16 вересня, Дня працівників лісу, ми будемо розповідати історії про непересічних особистостей, які щоденно плекають ліс.
«Я з лісу нікуди не піду, ні в які інженери, я лісником і вмру», – говорив юний Дмитро, випускник Березнівського училища, коли йому запропонували обрати іншу спеціальність.
І дотримав обіцянку: до 77 років в інших сферах не працював.
«Я люблю свою роботу, бо якби не любив, то давно вже покинув би», – додає майстер.
«Такого лісу немає в області, як мій обхід», – впевнено заявляє Дмитро Захарчук.
На підконтрольних йому володіннях найбільше дубів, берез та сосон, деяким по 100 – 150 років. У лісах ДП «Поліське ЛГ» багато грибів та ягід. Тут живуть кабани, козулі, борсуки, лиси, олені і навіть є дикі собаки (їх ще називають єнотоподібними).
«Хто працює в лісі, той і здоровіший. Я одного разу до дочки в Луцьк їздив, вона на шостому поверсі, то сказав, що якби пожив там місяць, то вже вінки стояли б на балконі. Я б там вмер зразу», – відповідає господар на питання про переваги його роботи.
Найкращим лісом господар вважає ділянку №29, яка займає 112 гектарів. Тут багато плюсових дерев: чистих і рівних, з них збирають шишки та насіння. На цій території є відомі борсукові нори, де тварини живуть під землею цілими сім’ями у триповерхових норах, завдяки чому є недосяжними і для мисливців, і для звірів.
Читайте також: На Маневиччині живе найстарший майстер лісу
За словами Дмитра Петровича, тут ліс не крадуть, і від бурштиношукачів землі стережуть лісники, і поліція.
Єдиною серйозною проблемою волинських лісів вважає короїда – маленького чорного жука, 4 міліметри завдовжки, який ушкоджує будь-які дерева: від молодняків до інших вікових груп насаджень. Головною причиною його появи майстер лісу називає зміни клімату, значне підвищення температури та зменшення кількості води.
«Найбільше їдять ліс, де багато сонця і деревам близько 60-70 років. Починають зверху і знищують все. Масово», – додає пан Дмитро.
Єдиний спосіб боротьби з короїдом для Полісся – вирубка і спалення уражених насаджень.
Читайте також: Як у Маневицькому лісгоспі борються з шкідниками лісу
Провів Дмитро Захарчук екскурсію і своїм власним господарством. На просторому подвір’ї стоять доглянуті будинок з червоним ґанком і кухня, побудовані окремі споруди для худоби, сіна, гараж для машини і окремий для тракторця, невеличкий будиночок, де господар жене мед.
Відразу біля дому пасіка, якій вже 50 років. Місцеві приїжджають купувати мед, який беруть зазвичай на ліки, бо знають, що він натуральний, лісовий. На сонці сохне тютюн, який оберігає вулики від молі. Дмитро Петрович дбайливо піклується про комах, купує їм ліки та готує сироп взимку.
«Ти спиш, а на тебе мільйон працює», – говорить він про своїх бджіл.
На подвір’ї два виноградники, з плодів яких господар готує вино. Є багато яблунь, груш, ростуть вишні та липи. Оточують садибу три ставки, у яких водяться карпи та карасі.
Дмитро Петрович разом з дружиною тримають коня, дві корови, курей, качок та індиків. Екзотики додає пара павичів. А три собаки стережуть все господарство від непроханих гостей: лисів та кабанів.
«Козуля живе у мене в буряках. Вона в мене для хати. Кожен день до ставка ходить, зимою приходить їсти, буряки гризе», – розповідає господар про лісову відвідувачку.
Лісник дуже пишається своєю чистою, без будь-якої радіації, водою, яку перевірили у Києві і підтвердили його слова.
«Будеш цю воду пити, то так просто проживеш до дев’яносто, якщо добре подумаєш, сотню вже перекульгаєш» , – додає він.
З дружиною, Тетяною Володимирівною, Дмитро Захарчук живе восьмий рік.
«Дружила з його дружиною. В один рік помер мій чоловік (4 травня) і його дружина (25 травня). Вговорив дід мене до нього перебратись», – розповідає жінка про їхні стосунки.
«Це ти мене вговорила», – сміючись перебиває Дмитро Петрович.
«Вже 8 років буде в листопаді, як разом живемо. Я вдома, а він все в лісі, та й в лісі. І помагаю я йому, посадку ходжу садити, дорогу прибирала, стовпчики разом красимо. Вдома мушу сама все робити, як він йде», – додає Тетяна Володимирівна.
Коли залишається на господарстві сама, то не сумує, бо і роботи багато, і гості приходять. Жінка часто їздить до церкви, що аж за 8 км від дому.
«А я коли не прийду, то кажуть «Христос Воскрес!», - жартує пан Дмитро.
Найближчі сусіди за 1 кілометр, але з людьми він спілкується кожен день: робота така.
Окрім хорошої роботи в лісі, Дмитро Захарчук має й інші таланти: читає напам’ять поезію та співає пісні.
«Вмію співати старовинні повстанські пісні. Я не співаю ці буґі-вуґі… Одного разу як заспівав в Новосілках на весіллі пісню, то приїхало КГБ і забрало в Маневичі в каталажку. Директор школи записав і здав», – ділиться спогадами майстер лісу.
У свої 77 чоловік гарно виглядає, багато рухається, жартує та чудово справляється з обов’язками лісівника. Секрету його довголіття немає. Постійна праця та любов до справи роблять чудо. А ще кохання, яке всім пасує та омолоджує.
«Бо я тако не лодарь: трохи ходю, в мене живіт рости не буде, де ж він буде, як стільки роботи? Їм масло і сметану і люблю Тетяну», – усміхається Дмитро Захарчук.
Читайте також:
«Прийшов Богу молитися, бачу – сяє мій Миколай!»Спілкувалася Іванна МАСЯК
Фото Олесі САЄНКО
14:00 23.08.2018
