Гриби близько: лісівники прогнозують початок сезону «тихого полювання» на Волині

У волинських лісах вже почали прокидатися перші гриби, а через сприятливі погодні умови за кілька днів розпочнеться осінній сезон «тихого полювання».

За словами помічника лісничого Рудниківського лісництва Юрія Курчика передбачити найбільш грибні місця зараз неможливо, адже ростуть гриби загадково. Проте лісівник стверджує – за кілька днів грибний сезон стартує у волинських лісах.

«У п’ятницю, суботу та неділю були дощі, тому ще день-два посвітить сонечко і гриби масово почнуть прокидатися», – каже Юрій Курчик.

Відтак для «полювання» на білі гриби чоловік радить обирати мішані ліси, де ростуть дуби, граби, сосни та берези віком 40-50 років. У молодих соснових насадженнях вже є маслюки, а в березняках почали прокидатися бабки та красноголовці. Лисички лісівник рекомендує шукати на піщаних ґрунтах.

Аби вберегтися від отруєння спеціалісти радять бути обачними та брати тільки відомі гриби. Збирати недосвідченим грибникам рекомендують білі гриби, лисички, маслюки, бабки, красноголовці та польські гриби.

Сьогодні, 16:16

http://www.volynpost.com/news/120889-gryby-blyzko-lisivnyky-prognozuyut-pochatok-sezonu-tyhogo-polyuvannia-na-volyni

Далі...

Голова Комітету Віктор Галасюк: Верховна Рада України посилила, а не скасувала мораторій на експорт лісу

Мораторій на експорт лісу-кругляку не скасовано. На цьому наголосив голова Комітету з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк.

Він зауважив, що 6 вересня, Парламент повторно, після вето Президента, прийняв Закон №5495 про збереження українських лісів. «Раніше прийнята редакція передбачала три головних новації – криміналізацію контрабанди експорту лісу-кругляку, обмеження внутрішнього споживання лісу для юридичного захисту мораторію на експорт лісу-кругляку у міжнародних судах, повну заборону експорту дров, під виглядом яких, власне, і відбувається незаконне вивезення лісу закордон. Втім, на вимогу Президента, останній пункт з Закону було вилучено», - сказав В.Галасюк, коментуючи рішення Верховної Ради від 6 вересня. Голова Комітету також нагадав результати дії мораторію за 2017 рік. За його словами, вдвічі зросли інвестиції в галузь (+2 млрд грн); +4 млрд грн несировинного експорту; +400 млн грн додаткових податкових платежів до бюджету; + тисячі нових робочих місць та десятки нових виробництв по всій країні».

На переконання В.Галасюка, «позитивні ефекти могли б бути в рази більші, якби не контрабанда лісу-кругляк». «Для виправлення ситуації ми криміналізували цей злочин. Це одна з ключових новацій законопроекту №5495 про збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів. Порушуєш мораторій, незаконно вивозиш ліс за кордон – в тюрму на 3-7 років. За рецидив або дію в складі організованої групи – до 10-12 років», - зазначив голова Комітету з питань промислової політики та підприємництва і додав, «що стосується заборони експорту дров –парламентарії знайдуть як провести цю норму в майбутньому».

6 вересня було прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів" з урахуванням пропозицій Президента. Закон прийнятий Верховною Радою України 3 липня 2018 року.

Із Закону виключено пункт 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів", встановивши захисні заходи, спрямовані на збереження українських лісів, застосування яких відповідатиме міжнародним зобов’язанням України.

10 ВЕРЕСНЯ 2018, 17:05

 Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України 

http://www.rada.gov.ua/news/Novyny/161910.html

Далі...

Збереження лісів від пожеж – спільна справа усіх свідомих громадян

30 серпня працівники прес-служби Управління, Онуфріївського районного сектора Управління ДСНС в області спільно з фахівцями ГУ Нацполіції та лісового господарства Онуфріївського району провели рейдову перевірку місцевого лісового масиву та одночасно – роз’яснювальну роботу із громадянами щодо правил пожежної безпеки у лісі.

Учасники рейду здійснили обхід зеленої зони, під час якого не виявили порушників пожежної безпеки. З усіма, кого зустріли у лісі, рятувальники провели профілактичні бесіди та роздали листівки застережного змісту.

Під час розмови громадяни були застережені щодо заборони розпалювання вогню під час пожежонебезпечного спекотного періоду, а поліцейські нагадали, що за навмисне чи з необережності випалювання природних насаджень передбачена адміністративна відповідальність.

Далі...

Вище неба: Валерій Мурга взяв з собою на Говерлу закарпатських лісівників, журналістів та активістів

Найвища вершина України випробувала на міцність рівень фізичної підготовки і витривалість закарпатських лісівників та журналістів

Учора, 8 вересня, був насичений день - спочатку урочистості у В.Бичкові, а саме спартакіада працівників лісового господарства, а опісля команда з директорів держлісгоспів Закарпаття та представників галузевої профспілки, під керівництвом начальника Закарпатського ОУЛМГ Валерія Мурги вирушили крізь старовіковий ліс на Говерлу та підкорили гору, висота якої становить 2061 метр. До сходження на «українську Фудзіяму» долучились також представники 4 влади та громадські активісти. Таку гарну традицію цьогоріч започаткували закарпатські лісівники з нагоди Дня лісу, – повідомляє Закарпатське ОУЛМГ.

Підкорення вершин – це справа справжніх професіоналів. У кожного із нас є свої непідкорені цілі, як у професійному плані так і в особистому житті. Так і кожен з учасників походу на Говерлу – підкорив свою власну вершину, довівши, насамперед собі, що все у житті є можливим, що не потрібно зупинятися і важливо весь час рухатись уперед, не оглядаючись у минуле. Ця подорож показала нам усім, що за межами кабінетів командний дух зростає. Стираються межі між керівниками та підлеглими. Опинившись на схилі гори, ти розумієш, якою важливою є підтримка колеги, що разом безпечніше і кінець кінцем ефективніше рухатись далі! Приходить усвідомлення того, що разом нам не страшні ніякі труднощі і перешкоди, що разом ми досягнемо успіху!

Найвища гора України варта того, аби її підкорити. Адже тут годинами можна стояти і вдихати чисте гірське повітря, насичене духом свободи та роздивлятись фантастичні краєвиди. Навіть попри туман.

Тут є на що подивилися, скрізь синіють різними кольорами гори, вся Україна в цей момент внизу, навіть хмари і ті нижче.

З одного боку Говерли видно весь Чорногірський хребет - гори Брескул, Пожижевська, Данцір, Туркул, Шпиці, Ребар. І так до Поп Івана. Тут є шість гір-двотисячників. А навпроти розташувалися румунські гори Мармаросів.

Правда людей тут, як в Києві на Хрещатику: хто фотографується, хто долає останні метри до мети, хто співає.

Є про Говерлу і романтична легенда

Колись давно жили собі у Карпатах хлопець Прут і дівчина Говерла, які палко кохали одне одного. І все б нічого, але Говерла була донькою заможного мольфара, який терпіти не міг бідосю Прута. Татусеві заборони не діяли й закохані продовжували зустрічатися. Тоді мольфар перетворив Говерлу на гору. Чари розсіювалися лише за однієї умови – стартувати рівно опівночі і до сходу сонця вийти на вершину.

Прут пішов на гору. Це було непросто. Мало того, що темно, ще й тато-мольфар робив хлопцеві усілякі капості – скидав на нього каміння, насилав диких звірів, вирощував цілі плантації чагарників. Але Прут вперто йшов вперед. І ось коли до вершини залишилося трішечки, з-за гір вийшло сонечко і освітило все навколо. Розуміючи, що ніколи більше не побачить свою кохану, хлопець спустився до підніжжя гори і заридав. Сліз було стільки, що він перетворився на ріку. Відтепер Прут і Говерла завжди поруч. Цікаво чи правда це?!

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

2018-09-10 10:26:46

https://www.ukrforest.com/news/13842

Далі...

Збереження пралісів в Карпатах

Ліс споконвіку слугував людині не тільки джерелом харчових (вода, м’ясо, насіння, ягоди, …), побутових (шкіри, дрова, лікарська сировина, …) та промислових (енергетична і хімічна сировина, будівельні сортименти, живиця, …) ресурсів, але також – захистком від ворогів чи стихій. З врахуванням такого розмаїття важливостей лісу для людини і тисячорічного спільного існування, відношення до лісів у людському суспільстві доволі складне: з одного боку в нас закладена майже підсвідома потреба в збереженні лісу, як осередку дикої природи – з якої ми всі родом; з другого – ми потребуємо відвідування лісу з метою відпочинку і для збору грибів чи ягід; з третього – ліс залишається відновним енергетичним ресурсом, вартість якого постійно зростає, і прогрес людського суспільства однозначно вказує на його перспективу; з четвертого – заготівля промислової деревини є безальтернативною як з економічних, так і з екологічних позицій. Зрозуміло, що в залежності від показників лісів всі перераховані вище завдання лісового господарства мають різні цінності – одні ліси доцільно зберігати, а інші – використовувати для рекреації, заготівлі побіч­ної лісової продукції чи деревини. Для забезпечення виконання лісом всіх його корисних функцій ліси України поділені на категорії: природоохоронні, рекреаційно-оздоровчі, захисні, експлуатаційні. І підприємства лісового господарства зобов’язані забезпечувати збереження функціональності лісів з врахуванням їх категорій.

В цьому контексті праліси та квазіпраліси мають найбільше і виключне значення саме з позицій охорони природи. Базовим визначенням пралісів є наступне – ліси, які напродовж всього свого розвитку не зазнали ні одного такого впливу людини (рубки, збір побічної продукції лісів, забруднення, рекреація, …), який би змінив їх будову чи напрямки розвитку (рис. 1). Для квазі­пралісів науковці пропонують інше визначення: ліси, які за своєю будовою подібні до пралісів у аналогічних типах лісу, але мають видимі ознаки чи задокументовані факти антропогенного впливу (рис. 2). Значимість пралісів базується на їх природному походженню і розвитку без втручання людини – таким чином праліс є осередком (оселищем, природним біотопом) дикої природи в даній природній зоні. А це означає, що всі його елементи (деревостан, підлісок, підріст, трави, лишайники, гриби, ґрунт, комахи, тварини, …) репре­зентують природний стан місцевих екосистем, тобто є їх еталоном, до якого слід наближати і інші лісові ділянки. Це вказує і на високе наукове значення пралісів – вивчення принципів їх функціонування може дозволити розробити модель максимально стійкого та продуктивного деревостану в цьому типі лісу.

Рисунок 1 – Праліс ДП «Верховинське лісове господарство» (фото автора)

Дослідження пралісів у регіоні Українських Карпат тривають вже багато років: як іноземними вченими Златніком (1936) та Корпелем (1995), так і вітчиз­няними – Коліщуком (1956), Смаглюком (1969), Стойком та ін. (1982), Парпа­ном (1994), Чернявським (2000), Гамором та ін. (2008), Шпариком (2010, 2016). Важливість пралісів підтверджена створенням об’єкту всесвітньої спадщини UNESCO «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи» на базі пралісів України та Словаччини у 2007 році. В 2011 році цей об’єкт було розширено на старовікові ліси Німеччини, а в 2017 – на старовікові ліси 10-ти Європейських країн та на додаткові масиви пралісів в Україні та Словаччині. В Україні значення пралісів законодавчо підтверджено Законом України 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат». На виконання Закону в 2018 році підготовлена і затверджена Методика визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів.

Рисунок 2 – Квазіпраліс ДП «Брошнівське лісове господарство» (фото автора)

Оскільки роботи за офіційною Методикою тільки розпочалися, то збере­ження пралісів в Українських Карпатах можна оцінити за результатами декіль­кох наукових проектів з цього напрямку (Open borders for bears between Romanian and Ukrainian Carpathians; Identification and protection of old-growth and virgin forests in the Ukrainian Carpathians). Ідентифікація пралісів і старовікових лісів виконана за критеріями та індикаторами пралісів, які узгоджені в протоколах Карпатської конвенції і перенесені в офіційну Методику. Станом на 01.01.2018 року в регіоні Українських Карпатах цими проектами виявлено біля 94 тисяч гектарів пралісів і квазі­пралісів, у т. ч. майже 50 тис. га – пралісів. За областями розподіл нерівномірний – на Закарпатську припадає 65 тис. га, на Івано- Франківську – 23, на Чернівецьку – 5, на Львівську область – менше 1 тис. га. Праліси та квазіпраліси були ідентифіковані на території 47 підприємств лісового господарства, першу п’ятірку яких склали: Карпатський біосферний заповідник (більше 15 тис. га); та державні підприємства «Мокрянське» (більше 7 тис. га), «Осмолодське» (більше 6 тис. га), «Рахівське» (майже 6 тис. га) і «Великобичківське» (біля 5 тис. га). За головними породами в пралісах регіону домінують бук лісовий (більше 30 тис. га) та ялина європейська (більше 14 тис. га), добре представлені також сосна гірська (більше 4 тис. га) та ялиця біла (більше 1 тис. га), а інші породи займають тільки окремі лісові ділянки (рис. 3).

Рисунок 3 – Головні породи в пралісах Українських Карпат

Висновки:

В регіоні Українських Карпат підприємствами лісового господарства збережено близько 100 тисяч гектарів пралісів та квазіпралісів і більше 60 відсотків їх зосереджено в державних підприємствах лісового господарства;

Ідентифіко­вані на тепер праліси і квазіпраліси є базою для подальших робіт з організації в них пралісових пам’яток природи відповідно до вимог Закону України «… щодо охорони пралісів …».

Автор: Шпарик Ю.С., головний науковий співробітник УкрНДІгірліс, д. с.-г. н.

2018-09-10 11:28:23

https://www.ukrforest.com/news/13844

Далі...

На Херсонщині причепами вивозять з лісу спиляні дерева

На Херсонщині Великолепетиські поліцейські за добу виявили два факти незаконної порубки лісу, передає ПІК з посиланням на відділ комунікації поліції Херсонської області.

Під час профілактичного патрулювання по нагляду за безпекою дорожнього руху працівники групи реагування Великолепетиського відділення поліції зупинили автомобіль «ВАЗ-2101» з причепом, водій якого незаконно перевозив в салоні автівки, багажнику та причепі спиляні дерева білої акації без документів. Поліцейські вилучили автомобіль з причепом.

Тієї ж ночі поблизу с.Катеринівка працівники поліції виявили ще один автомобіль ВАЗ з причепом, у якому знаходились незаконно спиляні дерева. Причеп вилучено.


Як повідомив начальник Великолепетиського відділення поліції Андрій Чонка, за обома фактами поліція відкрила кримінальні провадження за ч.1 ст.246 Кримінального кодексу України «Незаконна порубка лісу» (карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк).

На теперішній час призначено ряд експертиз, підраховується сума збитків, завданих лісовому фонду, тривають слідчі дії.

"Шановні громадяни! Якщо вам відомі факти незаконної порубки дерев, прохання звертатися за телефоном «102». Анонімність гарантована! Будемо вдячні за співпрацю", звертається до мешканців області поліція.






Подробнее: https://pik.ua/news/url/na-hersonschini-prichepami-vivozjat-z-lisu-spiljani-dereva

Далі...

У Житомирській області в лісах та полях розкидають їстівні брикетики з вакциною від сказу для диких тварин

У Житомирській області проведуть осінню кампанії пероральної вакцинації диких м’ясоїдних тварин.

Про це 10 вересня повідомила прес-служба головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області.

«Спеціалісти управління безпечності харчових продуктів та ветеринарії ГУ ДПСС в Житомирській області інформують мешканців Житомирщини про початок проведення осінньої кампанії пероральної вакцинації диких м’ясоїдних тварин (вовків,лисиць, в т.ч. безпритульних собак). Зазначена кампанія проводитиметься відповідно до Розпорядження Головного державного ветеринарного інспектора України № 100 від 03 вересня 2018 р. щодо організації заходів з проведення осінньої кампанії пероральної вакцинації диких м’ясоїдних тварин з метою збереження стабільної епізоотичної ситуації зі сказу на території Житомирської області протягом вересня-жовтня. Розповсюдження принад, які містять високоімунну безпечну вакцину буде здійснюватись повітряним методом (літак, гелікоптер). Загалом кампанія з 10 вересня розпочнеться у Чернівецькій, Івано-Франківській, Хмельницькій областях, у Житомирській області – орієнтовно наприкінці вересня», - інформує сайт Держпродспоживслужби.

У прес-службі відомства Житомир.info розтлумачили, як саме проводитиметься вакцинація, та наголосили, що такий спосіб щеплення від сказу є абсолютно безпечним і для тварин, і для людей.

«Такий спосіб вакцинації безпечний і для людини, і для навколишнього середовища. Спеціально вибраний саме такий варіант: використовуються невеличкі їстівні брикети-приманки з приємним запахом, аби на них фокусувалися лише тварини, а всередині – активна вакцина. Розкидатиметься вакцина над територією, де проживають дикі тварини, – не над містом, не над жодними іншими населеними пунктами. Лише над лісами і полями. Як пояснюють фахівці, чітко визначатиметься смуга, за якою летітиме літак чи гелікоптер. Інформуючи про кампанії пероральної вакцинації, маємо на меті попередити людей і уникнути непорозумінь, адже останнім часом є багато звернень стосовно того, що фермери за допомогою літальних засобів виконують обприскування полів. Також грибникам і ягідникам не варто лякатися, якщо помітять у лісі такий брикетик», - розповіли у прес-службі Держпродспоживслужби в Житомирській області.

Нагадаємо, наприкінці липня 2018 року у селі Білилівка та кількох прилеглих селах Ружинського району Житомирської області встановили загрозливу зону по захворюваності тварин на сказ через хворого на кота, якого жінка привезла з Вінниччини.

Як повідомляв Житомир.info, за період із 5 по 16 квітня 2018 року на території Житомирської області зареєстровано три випадки сказу тварин.

Житомир.info

10 вересня 2018, 13:55

https://www.zhitomir.info/news_177505.html

Далі...

Розпочато спеціальне розслідування нещасного випадку з лісорубом

23 серпня 2018 року о 16:20, під час рубки суцільного користування у 21 кварталі масиву лісу «Бершадського райагролісу», лісорубу А., 1967 р.н., який працює у ФОП Білоус С.Д., на голову впала гілка, завдавши відкриту черепно-мозкову травму. Потерпілого приватним транспортом доставили у Бершадську ЦРЛ.

Наказом начальника Управління Держпраці у Вінницькій області створено комісію зі спеціального розслідування для з’ясування обставин і причин настання нещасного випадку з тяжким наслідком.

http://vn.dsp.gov.ua/novini-upravlinnya/sl8788/

Далі...

III. Регуляція в заповідниках - це насильство над дикою природою

В.Є. Борейко, В.А. Бриних, І.Ю. Парнікоза

Регуляційні заходи в заповідниках і заповідних зонах не мають екологічного та етичного обґрунтування. Велика їх частина перенесена в заповідна справа з практики природокористування - мисливського, сільського, рибного, лісового або пасовищного господарства і веде до «приручення» дикої природи.

Регуляційні заходи в заповідниках і заповідних зонах небезпечні своїм редукціоністскім підходом, коли складна екологічна система спрощено підміняється певним механізмом, в якому безболісно можна замінити одну шестерню на іншу. Заповідники та заповідні зони перетворюються в об'єкт експериментування, де природні спонтанні природні процеси і явища, заради підтримки яких і створюється заповідник або заповідна зона, придушуються. Дика природа управляється хаосом, і замінити його на людське управління означає замінити сутність: це вже буде не дика природа, а господарство.

«Необхідно пам'ятати, що вплив людини фактор є абсолютно іншої категорії, ніж вплив сил природи», - застерігав Г.А. Кожевников (Кожевников, 1999).

Різні регуляційні заходи з метою «підправити» заповідні екосистеми повинні розглядатися як насильство над дикою природою, нав'язування людиною їй своєї волі.

У заповіднику все, крім людини, повинно мати право на вільне життя і саморозвиток. З екологічної точки зору регуляційні заходи в заповідниках є абсурдними, тому що являють собою охорону дикої природи від неї самої. Кабанов рятують від вовків, дерева - від комах «шкідників», снить від кропиви. Сінокосіння, рубка лісу, відстріл хижаків в заповідниках - це наведення людського порядку в природних екосистемах, який протилежний і протипоказаний природному хаосу. Регуляційні заходи в заповідниках і заповідних зонах нагадують гільйотину як універсальний засіб від лупи і головного болю. Регуляційні заходи можна охарактеризувати як захист природи від неї самої.

Проблема полягає ще і в тому, що найчастіше менеджери заповідників і заповідних зон діють виходячи з лінійного зв'язку причини і наслідки. Але в дикій природі набагато сильніше нелінійні зв'язки - зворотні, а не прямі. Тому будь-яка дія в заповідній екосистемі матиме непрямі і відстрочені наслідки часто зі знаком «мінус». Іншими словами, відстріл вовків зовсім не означає, що стане більше оленів.

Проведення регуляційних заходів у заповідниках і заповідних зонах створює небезпечний прецедент для подальших «узаконених» порушень заповідного режиму, господарського використання заповідної природи. Американський екофілософ і еколог Джек Тернер прав: «Якщо це втручання почалося, воно ніколи не закінчується, воно розвивається по спіралі у все більшу і більшу людське вторгнення, роблячи дику природу все більш оцінюваної, керованої, регульованою і контрольованою. Тобто прирученою. Шматочок за шматочком, рішення за рішенням, тварина за твариною, пожежа за пожежею - ми зменшили дикість нашої дикої природи »(Тернер, 2003).

Регуляційні заходи в заповідниках і заповідних зонах - це «виправлення» одних порушень іншими порушеннями, ремонт машини за допомогою кувалди, латання «охрімової свити». Тому сінокосіння, санітарна рубка лісу, рубки догляду, лісовідновні рубки, прибирання хмизу, боротьба з комахами - «шкідниками», відновлення корінних типів лісу, гасіння пожеж, відстріл вовків та інших хижаків, розчищення буреломів, вітровалів, Горельніков, будь-яка біотехнія, зимові підгодівлі , боротьба з интродуцентами, меліоративний лов риби, розчищення лісу від захаращеності, створення пасік, косіння очерету, обладнання печер, диференційоване заступництво окремих видів тварин і рослин, випас домашніх животн их, боротьба з гельмінтозом копитних, регуляція чисельності копитних та інших тварин, оптимізація гідрологічного режиму,

Необхідно пам'ятати, що будь-яке вторгнення в заповідну екосистему, нехай під благими приводами: «відремонтувати», «відрегулювати», «підправити», «відновити природний комплекс» і т.д. - за своєю суттю естьгрубое втручання в заповідну природу.

Ф.Р. Штильмарк абсолютно точно підмітив: «Надати той чи інший біогеоценоз (в тому числі заповідний - автори), будь то ліс або степ, на волю природної стихії в очах радянського спеціаліста - не тільки чиновника, а й науковця - було неприпустимо (так є і зараз - автори). Синдром регулювання і управління природою відбувався від всієї соціальної установки на будівництво нового суспільства, був частиною системи соцтоталітарізма. Забігаючи наперед, зауважимо, що позбутися від цього синдрому виявилося навіть важче, ніж змінити суспільний і державний лад. Пристрасть до перетворень і прагнення до регуляції зберігаються і в нинішньому, постсоціалістичному суспільстві ».

(...) А справжній заповідник зовсім не призначений для того, щоб радувати погляд натуралістів і любителів природи - в ньому можуть відбуватися і тривалі процеси зміни формацій, і загибель окремих компонентів біоценозів, і навіть їх деградація - треба мати терпіння і мужність, щоб фіксувати ці процеси, враховуючи, що у природи свої заходи часу, вони несумірні з нашими, з тривалістю людського життя »(Штильмарк, 1996).

«Принцип повної заповідності, - пише Г.А. Диренков, - або жорсткої консервації територій ніколи не ставив рамок для «неповної заповідності», замовлення або інших форм охорони природи. Його дотримання пов'язане з досягненням певних цілей і точно адресовано. Шкода, що діалектичне розуміння цього принципу недоступно, здається, деяким сучасним екологам. Вони пропонують відступати крок за кроком від наріжних ідей заповідної справи, регулювати відносини в природних екосистемах ( «заради їх збереження») на основі сьогоднішніх далеко не повних знань, «виправляти» одне порушення іншим. Але людина не може брати на себе роль творця спонтанних природних систем, зберігати які необхідно »(Диренков, 1986).

Чи не можемо не процитувати знову Н.Ф. Реймерса і Ф.Р. Штильмарк: «Небезпека шкідників, необхідність санітарних рубок - все це викликано перш за все лісогосподарським підходом. У заповіднику ж немає лісового господарства, для нього однаково цінні все лісові породи, кожна з них рівноправними (виділено нами - автори), не доводиться боятися ні зміни порід, ні шкідників) (Реймерс, Штильмарк, 1978).

Крім нанесення значного екологічного збитку заповідним екосистемам і видам флори і фауни, регуляційні заходи сприяють криміналізації колективу заповідника, підвищенню рівня корупції в заповідній справі і провокують ще більше господарське використання заповідників і заповідних зон.

Як підтвердили останні дослідження багатьох вчених-ботаніків, деякі регуляційні заходи, наприклад, сінокосіння в степових заповідниках, є неефективними, оскільки не стримують сукцессіонние процеси в заповідному степу (Краснітскій, 1983, Ткаченко, Дідух, 1998, Ткаченко, 1999, Ткаченко, 2004 , Лисенко, 2005, Боровик, Боровик, 2006, Філатова, 2012). З іншого боку, сінокосіння сприяє збіднення біологічного біорізноманіття (Гречаніченко, Чувилин, 1997, Полчанінова, 2012). «Лікувати» заповідний степ сінокосіння так само марно, як лікувати нежить валеріаною.

Нерідко поборники регуляції в заповідниках і заповідних зонах пояснюють її необхідність завданнями «збільшення» біорізноманіття в клімаксовие спільнотах. Однак з точки зору екології - це абсолютно марне заняття. Екосистема, що знаходиться в природному розвитку, проходить кілька стадій, чергуючи біоценози з великою різноманітністю і біоценози з малим різноманітністю. Завершується все клімаксовие биоценозами, які мінімізують різноманітність і існують за рахунок монополії декількох видів.

Пояснюється різниця в біорізноманіття просто. Коли йде розвиток сукцесії, вся система знаходиться в нестійкому стані. Занадто багато варіантів розвитку є через багатофакторності впливів. Умови постійно змінюються, комплекс видів також змінюється, тому що йде відбір найбільш підходящих для кожного відрізка історичного часу. Це - те, що визначається терміном "животворящий хаос". При цьому будь-яка система відкритого типу прагне в природних умовах до стійкого стану, яке в природі означає клімакс. Клімакс - це обмежений набір можливостей, але розвинених до максимально можливого рівня зрілості. Після цього йде або повільне природне вмирання і еволюційний перехід до іншого стану, або потрібно зовнішнє революційний вплив (знищення, омолоджування, реконструкція, заміна та ін.).

При невтручанні в природні процеси заповідні екосистеми прагнуть до клімаксних станом. Тому ставити задачу заповідникам і заповідних зон підтримувати максимально високий різноманітність дійсно означає постійне втручання в природний хід природних процесів, гальмування розвитку, постійне "омолодження" екосистеми. Звичайно, це суперечить базовим принципам заповідання.

Клімакс - це не зупинка в розвитку, це підготовка до переходу в іншу стадію на макрорівні. Клімаксовие екосистеми - це інвестори в біосферу. Вони накопичують максимально велике в даних природних умовах кількість речовини і енергії, клімаксу - це максимальна закритість для вторгнення інших видів. Вони не вони максимально захищені. Правда, не від людини, а від впливу інших Оптимальна кількість клімаксних екосистем на даній території і в біосфері підтримує статус-кво території як природної зони і ін-варіант біосфери. Максимальна переважання клімаксних екосистеми в біосфері змінює параметри біосфери і сприяє формуванню еволюційного стрибка, збільшуючи захищеність біосфери від внутрішніх (людина, стихійні лиха) і зовнішніх (вплив космосу) загроз. Саме ця ідея і породила концепцію заповідності.

Всі лають клімакс за низьку біопродуктивність, вважаючи, що це погано. А адже висока продуктивність - це ознака недорозвиненості. Принаймні в біології. Висока продуктивність - це компенсація стану нестабільності. І навпаки, низько продуктивні екосистеми стабільні і стійкі в будь-яких умовах.

Клімаксовие екосистеми - це хранителі законсервованого і вилученого з обороту вуглецю. Будь переведення їх на більш ранні сукцессіонние стадії супроводжується потужним викидом вуглецю в атмосферу, що має негативні екологічні наслідки.

З іншого боку, навіть при повному невтручанні на певному відрізку часу існує певний набір видів, що підходить саме для цих умов. Ось тут режим охорони заповідника або заповідної зони повинен забезпечувати підтримку такого рівня біорізноманіття, який склався природним чином. Причому без всяких регуляцій і тому подібних "благих" починань щодо виправлення природи. Буде різноманітність збільшуватися - відмінно, буде зменшуватися - теж ніякої трагедії в цьому немає! Заповідники та заповідні зони до планового господарства ніякого відношення не мають.

Тому в базових завданнях забезпечення біологічного різноманіття треба залишити, але без зазначення його кількісного та якісного рівня. Тим більше треба відмовлятися від будь-якого роду вимог підвищувати біологічне різноманіття, тобто штучно ставити певний тренд розвитку (Бриних, 2014 року).

Потрібно забути про те, що щось потрібно робити з природним збіднінням клімаксовие спільнот. Нічого робити не треба. Вірніше, потрібно спостерігати і аналізувати процеси, оберігаючи їх від грубого втручання регуляторщіков.

Регуляційні заходи в заповідниках і заповідних зонах нерідко нагадують латання дірок в «тришкин жупані», коли за допомогою прямого антропогенного впливу на заповідну природу з метою вирішення тієї чи іншої природоохоронної проблеми створюється кілька нових проблем. По суті, відбувається «виправлення» порушень іншими порушеннями.

Лінійний ріст окремих приватних втручань в дику природу заповідника або заповідної зони веде до експоненціального зростання довгострокових наслідків. Таким чином, займаючись регуляційних заходами в заповідному об'єкті, ми постійно будемо змушені стикатися з несподіванками, найчастіше неприємними, коли бачимо не очікувалися і несподівані порочні продукти нашого «управління».

Нерідко наукові рекомендації щодо проведення в заповідниках і заповідних зонах тих чи інших регуляційних заходів носять суб'єктивний характер, страждають протекціонізмом і редукционизмом, і висловлюють суперечливі інтереси і особисті переваги лише вузької групи вчених осіб (ботаніків, які іноді розглядають заповідний степ як власний квітник, орнітологів і т.д.). Більш того, необхідно завжди пам'ятати, що людський розум обмежений. Не має кордонів тільки людська дурість і жадібність.

Більш докладно про критику сінокосіння в заповідниках см. В книзі =

В.Є. Борейко

В.А. Бриних

І.Ю. Парнікоза

критика сінокосіння

та інших регуляційних заходів

на степових та інших територіях

суворого природоохоронного режиму

(категорія IA МСОП / IUCN) http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2017/12/Kritika-senokosheniya.pdf

10.09.2018

http://ecoethics.ru/iii-regulyatsiya-v-zapovednikah-eto-nasilie-nad-dikoy-prirodoy/

Далі...

У Житомирі відзначать День лісівника. План заходу

У Житомирі відзначать День лісівника. План заходу

Сьогодні, 08:13 

У цю п'ятницю, 14 вересня відбудеться святкування Дня лісівника у Гідропарку. Де́нь працівника́ лі́су — це вже давно професійне свято працівників лісового господарства, лісової, деревообробної промисловості України. Відзначається щорічно у третю неділю вересня. 

На заході планується: 

• -перший фестиваль лісової кухні; 
• -масова акція "Посади своє"; 
• -фотозони; -лісовий ярмарок; 
• -дитячі розваги; -виступ гурту. 

Джерело статті: Житомир-Онлайн

Джерело: https://zhitomir-online.com/podiyi/73815-u-zhytomyri-vidznachat-den-lisivnyka-plan-zakhodu.html

Далі...