Шановний Остапе Михайловичу!
Упродовж останнього року Ви неодноразово публічно висловлювалися, у т.ч. на власній сторінці в Facebook, з приводу полювання, мисливців та мисливської галузі. Зокрема, 19.07.2017 року Ви охарактеризували полювання як «криваве хобі на адреналіні та крові» і закликали пояснити мисливцям, що «полювання – це середньовіччя», а 23.10.2018 року зазначили, що приймати рішення відносно тих видів тварин, які потребують захисту, має держава і науковці, а не мисливці. Подібні вислови очільника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, викликають не лише обурення в усіх представників мисливської галузі України, чиї інтереси представляє ГС «Всеукраїнська мисливська спілка», а й вказують на Вашу упередженість у питаннях раціонального використання об’єктів тваринного світу.
Вважаємо за необхідне звернути Вашу увагу, що полювання існувало і існує по теперішній час у всьому світі. Подібні заяви і заклики суперечать європейським принципам щодо важливої ролі полювання, які задекларовані у Європейській хартії полювання та біорізноманіття (European Charter on Hunting and Biodiversity).
Так, на основі Ініціативи МСОП щодо сталого використання ще в 2000-му році на Другому міжнародному конгресі з охорони природи була зроблена політична заява, що визначала – використання диких живих ресурсів сталим способом є важливим інструментом збереження, оскільки соціальні та економічні вигоди, отримані від такого використання, стимулюють людей до збереження цих ресурсів. І «Пташина», і «Оселищна» Директиви Ради ЄС не лише визначають види, заборонені для добування, а й визнають важливу роль сталого полювання. У Європейській хартії полювання та біорізноманіття підкреслено – для того, аби полювання сприяло збереженню біорізноманіття, воно повинно сприйматись як прийнятна екологічна, економічна та соціально-культурна діяльність людини. Зазначимо, що Постійний комітет Бернської конвенції (1979 р.) рекомендував спонукати усі сторони Конвенції прийняти до уваги цю Хартію. Її керівні принципи зокрема, але не виключно, передбачають, що органи влади мають віддавати належне найкращим методам господарювання (прим. в мисливській галузі) і пом’якшувати конфлікти; долучати до нормотворчих процедур мисливців, співпрацювати з ними в розробці методів моніторингу і менеджменту популяцій; розуміти, що мисливські види мають економічну цінність, а ті, хто надає послуги по полюванню – розраховують на справедливу винагороду за це. Хартія визначає, що органи влади мають заохочувати співробітництво між усіма зацікавленими сторонами в менеджменті видів, що добуваються; згладжувати конфлікти (а не спонукати до них, прим. наша), і підтримувати публічне розуміння природоохоронних, економічних та культурних корисностей від сталого добування.
Мисливське господарство в Україні відповідає постулатам Концепції сталого розвитку, оскільки має на меті раціональне використання (на підставі науково обґрунтованих даних), відтворення та збереження природніх ресурсів (диких тварин) та збереження і поліпшення стану мисливських угідь (середовищ перебування тварин).
Що стосується безпосередньо «ситуації з лосем», хочемо звернути Вашу увагу, що позиція мисливської громади щодо недоцільності та необґрунтованості прийняття рішення спочатку про заборону полювання на лося, а потім і його внесення до Червоної книги України, яку Ви назвали «скаженим мисливським гнівом», є не просто «забаганкою мисливців». Це позиція, яку висловили 25 науковців з різних наукових установ, в тому числі 8 докторів наук, 16 кандидатів наук та 1 науковий співробітник.
Фактично задеклароване Вами небажання долучати представників мисливської галузі до менеджменту популяцій мисливських видів суперечить не лише європейським практикам, а й українському законодавству (ст. 33 ЗУ «Про тваринний світ» передбачає право користувачів угідь брати участь у вирішенні питань, що стосуються об’єктів тваринного світу). Внесення лося до Червоної книги без проведення досліджень суперечить не лише вимогам ЗУ «Про Червону книгу», а й принципам Міжнародного союзу охорони природи, що займається веденням міжнародного «Червоного списку» щодо необхідності зазначення найбільш об’єктивної, науково обґрунтованої інформації щодо біорізноманіття, що може перебувати під загрозою зникнення – очевидно, отримати такі дані до завершення дослідження неможливо. Так, незважаючи на Вашу обіцянку «весною матимемо науково обґрунтовані результати» (допис в Facebook від 02.10.2017 р.), результати «достовірних» обліків чисельності виду, наукове обґрунтування щодо необхідності вжиття особливих заходів з охорони лося і програма таких заходів – відсутні.
Враховуючи вищевикладене сподіваємося, що у подальшому Ви, як очільник Мінприроди, утримаєтеся від необдуманих рішень та дискредитуючих висловлювань на адресу громадян України і керуватиметеся сучасними європейськими принципами при формуванні державної політики у сфері раціонального використання, відтворення і охорони мисливських ресурсів, як того вимагає задекларований вітчизняним законодавством євроінтеграційний курс України.
З повагою,
Голова Всеукраїнської мисливської спілки С.А. Андросюк
