ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

12 листопада 2018

Экологи предложили создать в России «лесной огород» размером с Египет



Заросшие сельскохозяйственные земли в северной нечернозёмной части России можно превратить в "лесной огород", выращивая лес на продажу, сообщили РИА Новости в Greenpeace России.

"В России около ста миллионов гектаров земель, где можно выращивать товарный лес, попутно решая проблемы безработицы в сельских районах, развивая экономику и помогая бороться с изменением климата", – заявили в организации.

В этой связи экологи предлагают внести в действующее законодательство ряд изменений, которые позволят фермерам и сельхозпредприятиям заняться коммерческим лесоразведением на землях, где сельское хозяйство стало убыточным.

Как пояснили в организации, сегодня российское законодательство направлено на то, чтобы наказать собственника сельхозземель за их нецелевое использование. При этом товарное выращивание леса по ныне действующему законодательству признается нецелевым использованием.

"Если в России будет разрешено промышленное выращивание леса на заброшенных сельхозугодьях, это создаст рабочие места, поддержит население десятков тысяч деревень и сёл, пополнит местные и федеральный бюджеты, даст огромный экологический и природоохранный эффекты. В том числе и глобальный", – считают в Greenpeace.

Площадь Египта


В настоящее время специалисты Greenpeace изучают ситуацию на сельскохозяйственных угодьях российского нечерноземья и северных районов – от Калининградской области до Дальнего Востока. Полевые работы позволяют уточнить площадь заброшенных угодий, зарастающих и уже заросших лесом. Их около ста миллионов гектаров, что составляет примерно десятую часть от площади всех лесов России и соответствует территории Египта.

"Из них примерно 40 миллионов гектаров – бывшие так называемые "сельские леса" оставшиеся без определенного правового статуса и около 60 миллионов гектаров – заросшие "молодым" лесом заброшенные сельхозугодья", – отметили в организации.

Как ранее сообщил РИА Новости глава Рослесхоза Иван Валентик, площадь лесов в России составляет 1,2 миллиарда гектаров, при этом они на 90% являются северными, у которых выше способность поглощать двуокись углерода (СО2).

"Во многих сельских регионах ситуация резко изменилась и вести сельское хозяйство уже невозможно. Даже при современном высоком уровне механизации оно требует большого количества рабочих рук, а эти районы стремительно пустеют. При этом для экономически выгодного лесного хозяйства рабочих рук ещё хватает, так как оно требует в среднем в 5-6 раз меньше работников на единицу площади", – подсчитали экологи.

12 Ноя 2018: 05:44. Автор: HayNews 
http://hayastannews.com/news/195921.html

***


Greenpeace предложила создать в России «лесной огород» размером с Египет

0
 0 Оставить комментарий
Greenpeace предложила создать в России «лесной огород» размером с Египет


Greenpeace предложила создать в России «лесной огород» размером с Египет

twitter/@55Suhareva



Москва, 12 ноября. Заросшие сельскохозяйственные земли в северной нечерноземной части России можно превратить в «лесной огород», выращивая лес на продажу. Об этом рассказали в Greenpeace России.

Как отметили специалисты, в России расположены около 100 миллионов гектар земель, где можно выращивать товарный лес. При этом попутно можно решать проблемы безработицы в селах, развивать экономику страны, значительно внося вклад в борьбу с изменениями климата. Таким образом, Greenpeace предложила создать в России «лесной огород» размером с Египет.

Как пишет РИА Новости, экологи предложили внести в действующее российское законодательство ряд изменений, которые позволят фермерам и сельскохозяйственным предприятиям заняться коммерческим лесоразведением на землях, где сельское хозяйство стало убыточным.

Ранее сообщалось, что Россия может запретить экспорт древесины в КНР из-за продолжающихся незаконных вырубок со стороны получивших лицензию на лесозаготовку китайских компаний. Об этом заявил министр природных ресурсов и экологии Дмитрий Кобылкин. По его словам, Китай является главным потребителем российской древесины, однако сложившаяся практика незаконных вырубок не устраивает ни президента РФ Владимира Путина, ни председателя правительства Дмитрия Медведева.

В связи с этим кабмин рассматривает возможность временного запрета на продажу древесины в Китай. Кобылкин также предложил китайских партнеров построить в России 10-20 семеноводческих комплексов для восстановления леса.



Greenpeace предложила создать в России «лесной огород» размером с Египетgov.karelia.ru/




Вам будет интересно
«Нужен лес — восстанавливайте»: РФ может запретить экспорт древесины в КНР


Автор: Алия Садыкова
https://riafan.ru/1119897-greenpeace-predlozhila-sozdat-v-rossii-lesnoi-ogorod-razmerom-s-egipet

Кількість загиблих від лісових пожеж у Каліфорнії зросла до 31

Влада намагається стримати поширення двох величезних пожеж на півночі і півдні штату, залишити свої вілли вимушені зірки, які мешкають у Малібу


CNN

Кількість загиблих у результаті лісових пожеж в американському штаті Каліфорнія зросла до 31. Про це повідомляє Reuters.

Як повідомила влада штату, тіла п'яти загиблих були виявлені в згорілих будинках і один чоловік зустрів смерть в автомобілі. Всі ці люди стали жертвами на півночі Каліфорнії.

Зниклими безвісти вважаються понад 200 осіб, влада сподівається, що більшість із них будуть знайдені живими.

Лісова пожежа спалахнула на півночі Каліфорнії в четвер, 8 листопада. Там загинули 29 людей, ще двоє загинули на півдні штату, біля курортного містечка Малібу, де також палають ліси.

Повідомляється про мародерство у південній зоні пожежі, поліція затримала кілька людей.

Пожежі в Каліфорнії вже називають найбільш руйнівними в історії. На півночі штату вигоріла територія в 44 000 гектарів, на півдні - 33 700 га. Вогонь повністю знищив містечко Парадайз - 6 700 будівель.

Пожежа загрожує місту Малібу, елітним передмістям Лос-Анджелеса й округу Вентура. Влада змушена евакуювати майже чверть мільйона людей.

До вівторка в штаті утримається суха вітряна погода, що не сприяє гасінню вогню.

Губернатор Каліфорнії Джеррі Браун попросив президента США Дональда Трампа про допомогу. Перебуваючи в Парижі, той написав у Twitter: "При правильному управлінні лісовими ресурсами ми можемо зупинити спустошення, яке постійно відбувається в Каліфорнії. Час ставати розумнішими!"

11 листопада 2018

Петро Олещук: В Україні нова мода – залучати «західні організації» як критерій істини


Політолог Петро Олещук

Про «міжнародні організації» та національні «розборки».

За часів СРСР була така відома інформаційна практика: розміщення новини у якійсь «іноземній газеті» (здебільшого – виданні місцевої компартії, що фінансується за ті ж радянські гроші), аби потім її опублікувати у радянських ЗМІ уже з посиланням «на іноземну газету». Звісно, «іноземці» ж говорять лише правду. Вони не зацікавлені, а тому – об’єктивні.

Зараз в Україні нова мода – залучати «західні організації» у будь-яких ситуаціях як універсальний критерій істини. «Там» – не можуть помилятися. Ну а те, що на Заході існує купа структур із купою варіантів фінансування – це «деталі».

Ну от наприклад всі, мабуть, пам’ятають звіт організації «Ерсайт» з Великобританії, який стосувався стану справ із вирубкою українського лісу, та обумовив цілком конкретні правові наслідки в Україні – заборону вивезення лісу. Хоча, мабуть, уже на цьому етапі у багатьох залишалися підозри. Зокрема, чому, борючись із нелегальною вирубкою, треба забороняти легальну? Може все ж краще спробувати із нелегалами бодай щось зробити?

Цього тижня у ВРУ пройшов круглий стіл на тему: «Міжнародні аспекти корупційних зловживань при торгівлі українською деревиною» за участю представників цієї є громадської організації «Ерсайт». Що він показав? А показав він виразні ознаки маніпулювання та підтасування даних із метою надання гучного висновку. Проведені іноземцями дослідження не підтверджені відповідними статистичними даними та офіційними документами, не зазначено конкретні лісогосподарські підприємства, в яких нібито збирали інформацію. Фактично, всі їх матеріали – це компіляція з «жовтої преси». Автори «доповіді» посилаються на 412 джерел, зокрема 131 повідомлення преси чи посилання на інтернет видання. Серед 13 наведених посилань на судові справи 10 мають або помилки у назві, або незрозуміле походження, 32 джерела являють приватне листування та матеріали особистих розмов. Зі всього списку джерел лише 13 статей (або 3 %) мають прізвище автора, а 23 (або 6 %) є нормативними офіційними відповідями та офіційними документами.

Тепер питання – «навіщо»?

Всі ці тілорухи розгортаються на фоні загальної стурбованості долею українських лісів. І це зрозуміло. Всі бачили ці кошмарні кадри «голих» українських гір. Ясно, що ситуація викликає відгук серед громадян, і цей відгук досить легко використати в своїх інтересах.

Паралельно питання держлісгоспів починає привертати увагу з боку «серйозних людей» з оточення президента, які раптово починають цікавитися вітчизняною деревообробкою. І це теж зрозуміло. Лісгоспи – один з небагатьох ресурсів України, що ще не опинився офіційно в руках «міцних власників» з числа представників «талановитих родин». Але якщо підняти питання просто так – може бути неприємний розголос. А от якщо мова буде йти про передача в ефективне управління «збиткових активів», а саме «приховану приватизацію» – це вже зовсім інша річ. Головне, зробити все і справді тотально-збитковим. Оскільки лісгоспи можуть заробляти лише на легальному продажу ліса, то треба обмежити їх у цьому. І все – питання вирішене. Прикриватися при цьому можна фактом нелегальних та грабіжницьких вирубок. Якщо при цьому «накинути» досить емоцій, то ні в кого не виникне питання: а чому треба обмежувати законну діяльність для боротьби з незаконною? Може, краще, запровадити щось більш дієве? Наприклад – тотальний облік та чіпізацію усієї української деревини, аби можна було легко відслідкувати її походження?

Усе це питання риторичні, але головне не це. Головне – розуміння того, що інформаційні кампанії зараз ведуться серйозно та професійно, і не треба у них одразу ж сприймати всю інформацію за «чисту монету», хто б не був її формальним автором. Техніка «ми дізнаємося правду з індійської газети» нікуди не поділася, але набула нових, більш цікавих та виразних рис.

Джерело: Петро Олещук
21:02, 11 Листопад 2018 р.

Лес воруют уже на миллиарды, а по телеку каждый день Украину обсуждают

Смотрел сегодня по телевизору журналистское расследование по делу черных лесорубов. Смотрел и удивлялся, ну как это случилось, что за такое вредительство дают всего пять лет тюрьмы. Да при Сталине, их бы там же в тайге, без суда и следствия и сообщать бы никому не стали бы.

Каждый день, несколько ток-шоу по разным каналам показывают проблемы Украины, в то время, как у нас в стране такой же бардак и даже похлеще ихнего творится. Воруют все и всегда, а крайним выставляют того, кто им это позволяет делать.



Моя бабушка рассказывала мне, что после Великой Отечественной Войны, за любую провинность могли дать десять, а то и двадцать лет лагерей. По этому цены снижались, воровать было крайне опасно для здоровья и поэтому какой-никакой, но страх перед законом все-таки был. А сейчас?

Вобще-то, я хотел порассуждать на тему "Вождя всех народов". Его до сих пор измазывают грязью, обвиняя в излишней жестокости. А вы тогда объясните мне, почему при "добреньком" Трампе, или Обаме в Америке, в тюрьмах томится сегодня столько же узников, сколько было и при пресловутом ГУЛАГе.

Мне могут сейчас возразить, что при Сталине половина страны сидела за политические убеждения или по доносу. Ну так не препятствуй власти, не воруй и никто тебя не будет "сдавать" в руки правосудия.

И даже не в этом суть публикации. А в том, что, например, мои дедушки и бабушки не сидели в тюрьмах и не боялись доносов. Потому что, исправно трудились и не воровали.

А то, что в тюрьму попадали совершенно невинные люди. А позвольте поинтересоваться, кто писал эти самые доносы? Ваши же соседи на вас же и стучали. Скажите им "спасибо". Даже Королев сидел, по доносу завистливых сослуживцев. А что, зависть, это шкурное желание сместить тебя с пути по карьерной лестнице. Все это можно объяснить (списать) на разборки между людьми. Простые люди сами стучали друг на друга. Кстати, сейчас это повсеместно распространено в США, в Сингапуре и в других развитых странах. Нарушаешь - отвечай.

Еще, мне бабушка рассказывала, что при Сталине никто не заводил записных книжек, потому что, когда приходили по доносу с обыском и находили какие-то адреса, фамилии, то загребали и тех "под одну гребенку", кого находили в этих записных книжках. То есть, если отец украл что-то на заводе и на него донесли, то пострадать могла жена, дети и даже ближайшие родственники. Лишь за то, что они знали и молчали. (А знали они про вороватого отца, или нет, это уже дело десятое, всегда пытались отмазаться, а потом историки "подправят", добавят и вот уже никто ни в чем не виноват. )

Вы сами поставьте себя на место "Вождя народов", сам-то он не сажал, не расстреливал. Но как-то надо было бороться с хищениями, бандитизмом и политическими шпионами и сочувствующими. Я считаю, что при Сталине и был заложен тот фундамент развития нашей необъятной страны, который до сих пор еще как-то поддерживает нашу экономику.

Я, если хочу кого-то обвинить в чем-то, то пытаюсь мысленно встать на место обвиняемого: а чтобы я сделал, как бы я поступил в той или иной ситуации. И выходит, что нам срочно нужен второй Сталин. Или страна в ближайшие годы скатится до уровня Венесуэлы. То есть, природные ресурсы есть, а в стране инфляция, недовольства и катастрофический уровень преступности.



Я уверен, что методы "ежовых" рукавиц были самыми действенными. А что? Если кто-то нарушает закон, а вы про это знали и молчали, то вы тоже преступник.

Но самое главное, при Сталине была запущена плановая экономика, которая (если бы не война) позволила бы нам за пятьдесят лет обогнать все страны мира по уровню жизни и безопасности этой самой жизни. Не было бы недовольных, все было бы бесплатно (медицина, образование, отдых), но Иосифа Виссарионовича не стало, а вместе с ним, навсегда умерла надежда на светлое будущее, где (внимание) все измерялось бы в штуках, а не в рублях и тем более в долларах. Где не было бы никаких финаносвых пирамид, денежных кризисов и алигархов. Все были бы равны. Все бедные, но равные в доходах, правах (!) и возможностях.

Но даже сейчас, я предвижу в ваших глазах несогласие. Дескать, зачем это надо, все это утопия и так бы никогда не было. Вот именно, что благодаря мощнейшей западной пропаганде теперь и у нас (как и у них) есть бедные, богатые, воры и безнаказанные насильники.

Олег Модестов перепечатал из zen.yandex.ru Сегодня 20:55

Секретариат Совета Республики принял участие в восстановлении лесов



Новые ели – на месте завалов из поломанных деревьев. В Беларуси продолжается инициатива «Восстановим леса вместе». Участие в ней принял председатель Совета Республики.

На площадку под Минском Михаил Мясникович приехал вместе с членами Президиума и работниками Секретариата верхней палаты парламента. Саженцы высадили на площади в три гектара. Рощу, которая была здесь, полностью уничтожил ураган, обрушившийся на страну в июле. Стихию тогда назвали самой масштабной за всю историю наблюдений. Лес был повреждён на площади около 13 тысяч гектаров.

Михаил Мясникович, председатель Совета Республики Национального собрания Беларуси:«Древесина будет использована для интересов экспорта и народно-хозяйственного комплекса. Прямых больших утрат лесных ресурсов нет. Но потребуются большие объёмы восстановительных работ. Эту работу ведут лесхозы, хорошо, что подключилась и общественность».

К инициативе восстановить леса присоединились работники государственных и негосударственных учреждений, организаций и предприятий. Параллельно трудятся и лесхозы. Силами добровольцев уже посажены новые деревья на 1/6 части пострадавших территорий.

Сосны вместо людей: Латвия дичает на глазах

Пока страна превращается в заповедник, в остальном мире природы остается все меньше, пишет латвийская газета «СЕГОДНЯ».


Источник: LETA

Хотя люди составляют всего лишь 0,01% от общей численности всех живых существ на планете, они сумели уничтожить 83% всех млекопитающих и половину растений. На этом печальном фоне Латвия удивляет ростом объемов флоры и фауны.

Нет худа без добра

Пока мир теряет все больше форм жизни, природное разнообразие Латвии только растет. Нет худа без добра. С распадом СССР из республики ушли крупная промышленность и сельское хозяйство. Первая была представлена производством, снабжавшем продукцией весь огромный Советский Союз, второе — огромными колхозами, предпочитавшими экстенсивное развитие.

Невостребованность природных ресурсов Латвии вот уже в течение почти тридцати лет, а также отток населения, связанный как с распадом СССР, так и со вступлением в ЕС, пошли дикой природе на пользу.

По данным Центрального статистического управления Латвии, за минувшие 27 лет существенно выросло число обитающих в стране почти всех видов диких животных. Так, если в 1991 году в стране насчитывалось 12,9 тыс. лосей, то в 2018 году — 23 тыс. Популяция оленей выросла с 25,3 тыс. до 59 тыс., косуль — с 85,9 тыс. до 173 тыс., бобров — с 16,8 до 60,9 тыс.



Хищников тоже стало больше. Волков в 1991 году было 400 особей, сейчас — 1400. Рысей было 500, теперь — 1600.

Единственное дикое животное, чья численность за эти годы уменьшилась — кабаны. Но здесь виновата свиная чума, которую разносят лесные хрюшки. В последние годы их из—за этого целенаправленно уничтожали. Сейчас кабанов в стране 20 тыс., а в 1991 году было 32,3 тыс. Пика своей численности кабанья популяция достигла в 2013 году — 74,2 тыс. особей.

Страна пошла лесом

Те же процессы шли в стране касательно лесов — главного природного ресурса Латвии. В народе бытует мнение, что леса нещадно пилят и продают за границу. Но это миф. Вернее, так — пилят, да, но вырастает леса еще больше, его площадь растет. Да и как может быть иначе, если основные враги леса — промышленность (особенно строительство) и сельское хозяйство — после распада СССР уменьшились в масштабах в разы, а население сократилось с 1990 года на 26%. Тут и статистики никакой не нужно — и так ясно, что в данных условиях страна должна зарастать деревьями.

Но все же обратимся к официальным цифрам. По информации ЦСУ Латвии, в 1990 году в республике было 3,173 млн гектаров леса, в 2015 году — 3,356 млн гектаров.

Так же обстоят дела с лесом и в двух других странах Балтии: за годы независимости площадь лесных угодий выросла. В Литве с 1,945 млн га до 2,180 млн га. В Эстонии — с 2,205 млн га до 2,231 млн га.

Кстати, лес занимает 52% площади Латвии, и более заросших деревьями государств в ЕС очень мало. Например, Финляндия — 66%.

Кроме того, с 1,7 гектара леса на одного жителя Латвия занимает в ЕС четвертое место по данному показателю.

Интересен также тот факт, что за послевоенное время площадь лесов в Латвии удвоилась. В 1935 году страну покрывали 1,747 млн гектаров леса. Это тоже никак не вяжется с еще одним народным мифом: вот, дескать, в старину были леса, а что сейчас — жалкие кустики!

Эпоха людей

На этом фоне Латвия выглядит этаким природным заповедником, почти райскими кущами. В остальном мире ситуация только ухудшается. «Вырубка лесов под поля и плантации, под строительство и железные дороги привела к катастрофическому для живой природы явлению: многие ученые не без оснований говорят о шестом за ее четырехмиллиардную историю массовом исчезновении жизни. При этом примерно половина вымерших животных исчезла в последние полвека», — пишет российская газета «Коммерсант», изучившая последние исследования в этой области.

Новые расчеты показывают истинный размах и масштабы разрушений, совершенных людьми после того, как они стали земледельцами, и после промышленной революции. Лишь один пример: три века китобойного промысла уменьшили поголовье этого вида морских млекопитающих на 80%.

По мнению Пауля Крутцена, лауреата Нобелевской премии за исследование озоновых дыр в атмосфере, человечество так кардинально изменило фундаментальные процессы на земле, что это привело к началу новой геологической эпохи — антропоцена, эпохи людей.

Иными словами, человечество предстается не как крошечная точка в долгой истории планеты, но как новый фундаментальный драйвер планетарных перемен, сила, которая может соперничать с извержениями вулканов и движениями тектонических плит.

Некоторые геологи предлагают считать датой начала антропоцена 1800 год, начало промышленной революции. Есть предложение начать отсчет с 1492 года, начала первого путешествия Колумба к Америке, когда европейцы стали перевозить между континентами животных, растения, болезни и, конечно, людей.
Впрочем, некоторые геологи полагают, что антропоцен стартовал еще раньше — 4–6 тыс. лет назад, когда первые земледельцы стали воздействовать на рельеф земли. Именно с появлением сельского хозяйства люди заставили землю работать на себя.

В Латвии, кстати, площадь земель, отданных под сельское хозяйство после распада СССР и развала колхозов, естественно, уменьшилась. Но в последние годы производство сельхозпродукции в стране набирает обороты.

В 1990 году (данные ЦСУ Латвии) в республике было вспахано 1,656 млн га земель, а в 2017 году — 1,289 млн га земли. При этом в начале 2000 годов пахотных земель в Латвии было меньше миллиона гектаров.

Уменьшилась также площадь лугов и пастбищ — с 847 тыс. га в 1990 году до 635 тыс. га в 2017 году.

Мы их потеряли

Общее количество видов живых организмов на земле за последние 35 лет сократилось наполовину. Сильнее всех пострадали птицы, количество которых уменьшилось, как отмечается в исследовании Всемирного фонда дикой природы, на 40%.

По подсчетам ученых, сейчас на земле обитает 3,7 млн артроподов (членистоногих), около 50 тыс. видов позвоночных животных (птиц, млекопитающих, амфибий и рептилий), 400 тыс. растений и порядка 1,3 млн других организмов (в основном микроорганизмов). Общее количество живых организмов на земле составляет около 5,5 млн видов.

«За последние 500 лет из 5570 видов млекопитающих вымерли как минимум 80. Естественный же ход событий обычно приводит в среднем к исчезновению двух видов каждые 10 тыс. лет. Сейчас эта цифра в 52 (!) раза больше», — пишет «Коммерсант».

При нормальных обстоятельствах после 1900 года должны были исчезнуть девять видов позвоночных. Однако даже консервативные подсчеты заставляют говорить о 468 потерянных видах.

Причиной пяти предыдущих массовых вымираний живых организмов были катастрофы космического масштаба. Например, мощные извержения вулканов, отравлявшие атмосферу земли и моря. Или столкновения с астероидами, приводившие к губительной для всего живого быстрой смене климата.

Сегодня же главная причина вымирания живых организмов — Homo sapiens.

На грани вымирания

В истории земли за последние полмиллиарда лет было пять массовых исчезновений жизни. Самое древнее датируется концом ордовикского периода (440 млн лет назад), когда исчезли почти все кораллы, рыбы и 25% всех семейств. Массовую гибель живых существ вызвало, скорее всего, образование и дальнейшее таяние ледников, в результате чего уровень воды в морях и океанах сначала опустился, а затем поднялся.

В конце девонского периода (370 млн лет назад) также по непонятной причине вымерли многие виды рыб и 70% морских беспозвоночных животных. В конце пермского периода (250 млн лет назад) планета потеряла от 80% до 96% всех морских животных и 70% сухопутных.

Два последних массовых исчезновения произошли в триасовом периоде (200 млн лет назад) и в меловом — 65 млн лет назад. Причиной последнего стало столкновение Земли с крупным астероидом в районе Мексики. В результате погибли 76% всех животных, включая динозавров.

Григорий АНТОНОВ.

«Невостребованность природных ресурсов Латвии вот уже в течение почти тридцати лет, а также отток населения, связанный как с распадом СССР, так и со вступлением в ЕС, пошли дикой природе на пользу».
«Основные враги леса — промышленность (особенно строительство) и сельское хозяйство — после распада СССР уменьшились в масштабах в разы, а население сократилось с 1990 года на 26%. Тут и статистики никакой не нужно — и так ясно, что в данных условиях страна должна зарастать деревьями».



Путин проведет 12 ноября совещание с правительством по вопросам экологии

С докладом на совещании выступит министр природных ресурсов и экологии Дмитрий Кобылкин

МОСКВА, 11 ноября. /ТАСС/. Переход субъектов Российской Федерации с 1 января 2019 года на новую систему обращения с твердыми коммунальными отходами станет главной темой очередного совещания президента РФ Владимира Путина с членами правительства, которое пройдет 12 ноября.

"С докладом на эту тему выступит министр природных ресурсов и экологии Российской Федерации Дмитрий Кобылкин", - сообщила в воскресенье пресс-служба Кремля.

Также будет рассмотрен ряд актуальных текущих вопросов, добавляет пресс-служба.

Общество 11 ноября, 15:12 

Стало відомо, cкільки отримують лісові господарники Закарпаття (ІНФОГРАФІКА)




Середня зарплата лісівників Закарпаття – понад 10362 гривень. Саме стільки становить середньомісячна зарплата лісівників області.

В підпорядкуванні Закарпатського обласного управлінням лісового та мисливського господарства 12 лісогосподарських, 5 лісомисливських, 2 лісодослідні господарства, ДП «Закарпатліссервіс» та НПП «Зачарований край», на яких працює 3000 працівників.

Серед основних завдань і напрямків соціальної політики управління є забезпечення зростання реальних доходів працівників. Про це під час засідання колегії наголосила заступник начальника відділу бухобліку, економіки, фінансово-бухгалтерського обліку та звітності ЗОУЛМГ Мар’яна Чоповдя. Так за результатами діяльності 9 місяців поточного року середня заробітна плата одного штатного працівника на підприємствах управління складає 10362грн., тобто зросла порівняно з аналогічним періодом минулого року на 2287 грн., або 28%.

Серед лідерів по розміру середньомісячної заробітної плати залишаються ДП «Берегівське ЛГ» (16933грн.), ДП «СЛАП «Іршаваагроліс» (13343грн.), ДП «Виноградівське ЛГ» (12369грн.), ДП «Довжанське ЛМГ» (11834грн.), ДП «Великобичківське ЛГ» (11579грн.), ДП «Свалянське ЛГ» (11017грн.) та ДП «Міжгірське ЛГ» (11002грн.), ДП «Перечинське ЛГ» (10807грн), ДП «Рахівське ЛДГ»(10777грн),ДП«УжгородськеЛГ»(10736грн), ДП«Брустурянське ЛМГ» (10643грн).

Закарпатське обласне управління має вищий рівень заробітної плати штатного працівника серед обласних управлінь карпатського регіону та на 9 позиції по галузі.

Івано- Франківське – 8 887грн.
Львівське ОУЛМГ – 10 186 грн.
Чергівецьке ОУЛМГ — 8 368 грн.
Держлісагентство — 10 777грн.

Найбільшого відсотку росту заробітної плати в порівнянні з аналогічним періодом минулого року в наступних лісгоспах:

ДП «Верхньогірське ЛГ» – ріст 162%; ДП «Довжанське ЛМГ» – ріст 158%; ДП «СЛАП» Іршаваагроліс» – 156%; ДП «Воловецьке ЛГ» — ріст 1 49%; ДП «Ясінянське ЛМГ» — 141%; ДП «В.Березнянське ЛГ» — 141%; ДП «Брустурянське ЛМГ» – ріст 139%; ДП «Мукачівське ЛГ» – ріст 139%; ДП «Тячівське ЛГ» – ріст 133%; ДП «Мокрянське ЛМГ» – 131%.

Варто зазначити, що зберігається тенденція до зростання середньомісячної заробітної плати. Її середньомісячний рівень перевищує майже в 3 (2,8) рази розмір мінімальної заробітної плати та майже в 6 (5,6) разів рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб, повідомили з прес-служби Закарпатського ОУЛМГ.


Справа не для слабкодухих: на Міжгірщині відновлюють єдиний у Європі Музей лісосплаву (РЕПОРТАЖ)


У Національному природному парку «Синевир», серед стрімких гір та смерекових стін, на річці Чорна Ріка є один із двох у світі Музеїв лісосплаву. Цьогоріч його взялися відбудовувати – через 20 років після найстрашнішої повені нового часу.

Перші дні листопада 1998 року в історії Закарпаття – чорні, страшні. Найгірша, найбільш руйнівна повінь понищила не тільки майно, будівлі, дороги і мости: загинули й люди. Тут, на Міжгірщині, стрімка, але невеличка Чорна Ріка (інша назва – Озерянка, це притока Тереблі) перетворилася на лютий потік, – пише Оpinion.



Музей лісу і сплаву, 1996 рік

«Це було страшно, – розповідає Василь Сятиня, доглядач Музею лісосплаву. – Я тоді працював у лісництві, пам’ятаю, як раненько прибіг у контору мій колега, каже: велика вода – щось робім! Уже текло тоді тут по підлозі… Ми прибігли сюди, відкрили всі шлюзи: шість на цьому боці, шість на тому, відчинили центральні ворота, вода трохи впала. Але знову прибувала, особливо вночі… Течія підмивала дерева коло річки, вони падали, і шлюзи забило, вода не мала куди діватися. Вона пішла дорогою, підмила міст, він поплив, і затопило ось аж досі, повністю. Дуже багато експонатів пішли за водою. Було небезпечно, страшно, але ми намагалися врятувати все, що можна. Греблю знесло».



Так був зруйнований унікальний Музей лісу і сплаву (інший такий у світі є в Канаді). Його заснували, щоби зберегти пам’ять про особливу й небезпечну професію – справу бокорашів (бокор – це пліт, сув’язь стовбурів дерев).



Музей лісу і сплаву, 1996 рік

У 1973 році тут провели реставраційні роботи та прилаштували надбудову для музею, а в 1990-х звели нове приміщення над греблею, там розгорнули експозицію.



Музей лісу і сплаву, 1996 рік

Окрім катастрофи 1998 року, далася взнаки і повінь 2001-го. Нині тут замість гідротехнічної системи та ошатної оглядової будівлі – візит-центр на рештках дамби.



Утім, зараз, восени 2018-го, тут теж гуркіт і хаос, як і в страшні дні 20 років тому. Але іншого порядку: потужна техніка розчищає річище, аби зміцнити його і врешті відбудувати греблю. Власне, вона, із 80 метрів у довжину, і була головним експонатом музею, а точніше – уся гідротехнічна система (на неї кажуть «клявза», адже збудована за проектом австрійського інженера Клаузе) зі шлюзами-ворітьми, яка дозволяла спершу накопичити воду, а затим спустити її разом із бокорами. Водойма, яка утворювалася через загату, сягала 300 метрів завширшки і близько 2 кілометрів завдовжки.



Водосховище на Чорній ріці, створюване загатою, 1996 рік



Територія поблизу Музею лісу і сплаву, 2018 рік

Систему проектували в середині XIX століття, роботи з будівництва розпочали в 1868 році, а діяла вона до 1960-х, виконувала й функцію регулювання річки. Сплавляли ж ліс бокорами в Карпатах до 1962 року, коли відбувся останній офіційний, ба навіть урочистий, сплав, про що повідають верховинці, нащадки «карпатських екстремалів» – бокорашів.



«Кляуза» на Чорній Ріці (Озерянці), архівна світлина

«Мені тоді було 12 років. Ось тут на схилі в нас була “дача” (так тут називають літні помешкання, де живуть у теплий сезон і доглядають за худобою – прим. авт.), я випасав там корови. Як чули, що буде сплав, ми з друзями піднімалися кілометри чотири вверх, я бачив, що батько веде плота… “Можна, тату?” – “Давайте!” – ми стрибали на бокори і везлися сюди, до греблі. Вискочили – бігом наверх, аби встигнути прокататися ще на одному. Весело було, цікаво! Я би й зараз пішов бокорашувати, чесно. Через цікавість, а не заради грошей», – ностальгує чоловік.

Праця бокораша була найкраще оплачуваною серед «робітних чоловіків» у той час, цей трудний небезпечний фах мав престиж. Платня бокорашів за один сплав була така, як в інших за місяць, а то й більше, адже окремо оплачували працю і як лісоруба, і як плотогона. Мужчини працювали цілий рік: заготовляли деревину, штабелювали, в’язали її в табли, з яких, як поїзд із вагонів, і формувався дараб, а вони, своєю чергою, складали бокор.



Власне, сплавляли з лісового складу на ті місця, звідки деревину купували і відправляли залізницею в Угорщину. Близько 70 кілометрів ішли бокори звідси, через Вільшани, далі на Тису і до станції Буштино, згодом там збудували і деревообробний комбінат. 350 кубометрів деревини могло бути в одному дарабі, яким керували зазвичай троє бокорашів, сплав тривав від 4 годин.



Бокораші на Тереблі, 1930-ті роки, архівна світлина

І раз по раз на берегах Чорної Ріки з’являлися хрести: справа тому не для слабкодухих, що і гинуло бокорашів чимало.

«Батько поховав багатьох друзів. Небезпека, окрім стрімкої води, от ще в чому: іде перший бокор, і якщо він десь впнеться в скелю, каміння, то наступні припливуть на нього, й маємо трощу… А ще ж стрімка річка, гірська, холодна, треба було дуже міцне здоров’я мати», – розповідає колись майстер лісу, а тепер співробітник музею і сам – син бокораша.

До слова, трударів увічнили корифеї Закарпатської школи живопису: картини «Лісоруби» Гаврила Глюка (1954 рік) та «Бокораші» Йосипа Бокшая (1961 рік) належать до класичних творів.





Речі з бокораського побуту, а також моделі плотів та навіть будівель і, звісно, реманент, яким дужі сміливці (бокорашем міг стати лише такий чоловік) валили і збирали дерева до купи, – у невеличкій будові музею оглядаємо врятовані експонати. Це не предмети – це матеріальні оповіді про історію. І труд.

«Це – киль для перегортання стовбурів, так звали цей інструмент: от звалив лісоруб дерево, зрубав сучки, зняв кору з одного боку і береш крюком, щоби завершити цю роботу», – пояснює Василь Григорович. А на території збереглися «ризи» – «ліфт навпаки» для дерев, щось таке, як жолоб, яким спускали зрубане. Це й заощаджує роботу, запобігає ерозії ґрунту та ушкодженню інших дерев. Тепер так уже не роблять, здебільшого трелюють, востаннє майстер лісу бачив подібні жолоби, вже металеві, каже, із 10 років тому.



…Манарини, цапіна, кльобака, шухля, гриф – слова і предмети з побуту лісорубів-бокорашів. Усе це, а також крюки і «кігті», каганці і багри, тесаки, а також бесаги (сумка) та вишиванка з верховинським узором – речі можуть видатися непоказними, але при зацікавленому погляді надзвичайно промовистими. «Так, це деревний, трутовий гриб. Чому він тут? Таким користувалися бокораші, які ж і ночували в лісі на березі, відтак мали розпалювати багаття. А засушений гриб дуже довго тліє, його можна лишити на ніч, а потім покладеш кілька гілочок – і маєш ватру (вогнище карпатським діалектом – прим. авт.), — розповідає Василь Сятиня. – Це – бокораська колиба. А такою була гужварня – спеціальна будівля, в якій парили і скручували ліщину, з неї робили троси для скріплювання стовбурів, щось на зразок канатів, он бачите, яка й міцна, і гнучка».



У музейній кімнаті пахне пилом і найбільше – деревом. А надворі уперше на нашій пам’яті – пальним: працює будівельна техніка. Керує прораб Олександр Воронюк, представник компанії, яка виграла тендер на відбудову музею – ТОВ «ПМК-77» з Івано-Франківська. Він каже, що відновлювати такий об’єкт – і гордість, і відповідальність.



«Ми відбудовуємо греблю не за сучасними технологіям, а так, як би це зробили діди. Можна б залити бетоном, але це не відповідає нашій меті – збереженню, чи то відновленню, історичної спадщини. Ми плануємо три етапи робіт. Спершу відбудувати греблю, піднявши її до відмітки спуску води, а це 4,5 метра, засипавши камінням. Ще – зробити спеціальні стінки різного рівня на дубових колодах, які слугуватимуть берегоукріпленням».



Наступним етапом буде взятися за лівий берег, і це відбуватиметься вже після осіннього паводку та «перекидання води» в тимчасове річище. Так само виконуватимуть берегоукріплення за допомоги спеціальних конструктивних елементів, а затим продовжать дамбу.



Музей лісу і сплаву, 1996 рік

Третя черга – зведення власне споруди музею та облаштування території. У масштабному проекті запланували збудувати і дорогу та ЛЕП: нині дістатися сюди хоч і можливо, та не надто просто, а електрики ані в музейній споруді, ані в будиночку співробітників Нацпарку немає.





«Споруда унікальна. Наша задача – відновити не лише вигляд, адже мова про гідротехнічну систему на гірській річці, котра буває тиха, а буває ой яка стрімка і повноводна. Тобто ми говоримо не просто про музей, але і функціонал: робочу греблю зі шлюзами, де регулюється підйом і спускання води тощо», – розповідає будівельник. Він відповідає на питання: так, мають досвід робіт і на гідротехнічних об’єктах, але за подібне, звісно, ще не бралися, і це – професійний виклик. «Ми працювали на причалах, у портах, робили берегоукріплення, будували мости. Звісно, мало хто в Україні мав справи з подібним об’єктом – історичним. Без сумніву, цікаво. Крім дотримання вимог максимального відтворення, маємо подбати і про надійність, дуже хочемо, щоби це працювало довгі роки і радувало людей», – говорить пан Олександр.



Праця – кипить, до неї залучили і місцевих робітників: підсобників із тутешніх сіл, а на техніці працюють будівничі з Франківщини. «Не виключено, що це – онуки карпатських плотогонів, і тим паче їм цікаво працювати на такому об’єкті, а також мають розуміння: що і навіщо вони роблять», – усміхається прораб.





Ми прогулюємося під смереками, і будівельник ділиться: так, тут ідеться і про емоції: «Може, десь колись і чув, що були такі люди – бокораші. Але побачити практично на власні очі, де і як це відбувалося, дізнатися про їхній побут, про те, як вони скріпляли дерева і керували цими плотами на ріці – дещо особливе. Як будівельника мене, звісно, вражає і те, що люди, часто без спеціальної освіти, будували такий серйозний об’єкт, не електроінструментом та таким іншим, а вручну, сокирами… А ще, звісно, тяжкий і небезпечний труд чоловіків того часу: водночас і лісорубів, і плотогонів. Я певен, що це варто уваги кожної людини, і переконаний: коли відбудуємо – тут буде багато туристів!»



Щоправда, із роботами запізнилися: варто було починати як не навесні, то хоча б із початку літа. Однак, фору дає небачено тепла осінь у Карпатах. І так сталося, що початок робіт збігся із річницею тієї самої руйнівної повені. Втім, це випадково. Про відбудову музею йдеться вже давно, план декларували роками, врешті, отримали «добро» від Мінекології, тобто закладені в бюджет гроші (53 млн грн), але бюрократія «з’їла» багато часу, аж нарешті кошти надійшли на рахунки. Та й зараз щодо того, коли побачимо музей таким, яким би він мав бути, кажуть не надто певно: роки зо три, не менше. І сьогодні лише поодинокий турист приходить у місце, де на березі стоїть останній бокор Чорної Ріки, в якого навіть діє стерно…



«Приїздіть побачити, як зведемо дамбу – до зими!» – запрошує будівельник Олександр. І Василь Григорович кличе сюди будь-якої пори, адже Карпати завжди прекрасні. Він із ніжністю та певною гіркотою згадує часи, коли кожен потічок у лісі був такий, з якого можна напитися, було чисто, а мисливські та лісорубські колиби в горах були доглянуті та із запасом усього необхідного, і нікому не спадало на думку смітити, красти чи нищити, та й люди ходили не «на пікнік», а поспілкуватися з природою… Утім, і зараз місцеві краєвиди – це краса і радість, а ще й велич. «І неодмінно підіть на Дике озеро, звідси зо три кілометри гірською стежкою, там дуже гарно!» – каже син бокораша, який знає в цих краях чи не кожне дерево і закоханий в ці місця та їхню історію, яка, хоч і зникома, але таки ще не втрачена, не забута…



Текст: Алла Хаятова

Фото (1996 і 2018 років): Сергій Гудак

Використані архівні світлини й ілюстрації з відкритих джерел

Марчук: Британское исследование относительно ситуации с украинским лесом не соответствует действительности. ВИДЕО


В эфире телеканала Эспресо Юрий Марчук - председатель Общества лесоводов Украины.





Espreso.TV
Опубликовано: 11 нояб. 2018 г.