Де кедри підпирають небо і ростуть вікові дерева, які «бачили» ще Марію – Терезію; де «плекають» квітки з каменю і бережуть пам’ять про земляка, котрий у далекому 1967 р. здобув перемогу на світовій першості лісорубів у КанадіКедринське – так називається лісництво, яке отримало назву завдяки заказникові з кедром. «Деінде це дерево не виживає, а в нас – так, бо тут Горганський хребет, бідні, камянисті грунти», – сказав лісничий Василь Золотар. Ще один заказник загальнодержавного значення – «Горган та Тавпіширка», де зростає незайманий кедровий ліс з вираженим альпійським поясом віком 180 – 300 років, знаходиться на території Плайського лісництва. Росте на скелях на висоті понад 1350 м.
Більше години ми піднімалися крутою стежкою, аби дістатися вершини гори. Оглянувся навкруги – аж дух перехопило. Гірські шпилі зліва, справа, перед нами і всі – в зеленому наряді. А Інтернет, телевізія, дешеві газетки аж захлинаються від крику: Карпати вирубані. Сюди б тих плакальників! Але такої врочистої миті, такого свята єднання з живою природою високогір’я не хочеться згадувати про щось погане.
Думаєш про те, наскільки щедро Всевишній обдарував нашу країну природними багатствами та красою, водночас думаєш і про тих, хто день у день, за будь – якої погоди стоїть на сторожі її, хто чесно робить свою справу, закладаючи нові й нові ліси, плекаючи широкоплечі бори та діброви. Мій репортаж сьогодні – із серця Карпат, із самісінької глибинки. За чотири десятиліття журналістської роботи обїздив, обходив цей гірський регіон уздовж і впоперек, а от на півночі Тячівського району, де ліси перебувають у користуванні Брустурянського лісомисливгоспу, якось не випадало бути. Поки не зустрівся на життєвих перехрестях з відомим вченим, екс–заступником директора по науці Карпатської лісової науково – дослідної станції, нині улюбленцем студентів Ужгородського університету, доцентом кафедри лісівництва Феліксом Гербутом. «Їдь у Брустуряни, – порадив. – Там лісгосп очолює Михайло Бігун, мудрий керівник, Людина і Лісівник з великої букви».
Що ж, послухаймо передусім інформацію про унікальний куточок, де перебуваємо, від Михайла Миколайовича, а тоді підемо далі.
–Це справді унікальне місце, еталон незайманої первозданної природи Українських Карпат, – розповів директор. – Заповідний об’єкт «Горган та Тавпіширка» охоплює суцільним масивом три кліматичні зони і п’ять вертикальних ступенів пралісів, реліктової та ендемічної рослинності, біотопів і популяцій тваринного світу. Тут знаходиться єдиний в Європі та світі масив пралісу релікта ранньоголоценового періоду – реліктової сосни кедрової європейськової. Якраз для її збереження й подальшого вивчення був заснований 1966р. державний природний заказник. Він надзвичайно популярний серед вчених, студентів, туристів. Через таку «популярність» і увага до заповідної зони особлива, тому особливого значення надаємо охороні її. Впорядкували екологічну стежку, встановили інформаційний аншлаг і попереджувальні знаки, альтанки для відпочинку, відвели місця для сміття. Крім того, три роки тому в Кедринському лісництві за участю всіх працівників апарату ЛМГ створили унікальну (вживу ще раз це слово) рукотворну плантацію сосни кедрової – на висоті 1 тис. м н. р.м. висадили півтисячі саджанців п’ятирічного віку. Виростили їх у розсаднику з насіння,зібраного на постійній лісонасіннєвій плантації. І далі продовжуємо вводити сосну кедрову європейську в культури…
Справа це непроста, можна сказати, ювелірна. Є багато тонкощів технології, багато цікавих нюансів у плеканні кедрових лісів, чим поділилися лісівники. Про них кількома словами не розкажеш, тому ми присвятимо карпатському кедру (а також, заінтригую читачів, цілющому напою з нього – кедрівці) окрему публікацію в газеті «Природа і суспільство». На черзі – ближче знайомство з підприємством.
У долонях лісу. Історія лісгоспу, як і інших на Закарпатті, почалася після входження області до складу Радянської України – з 1946 р., коли був створений Тересвянський лісгосп. У 1959 р. його реорганізували в Усть – Чорнянський лісокомбінат, на базі якого 1995 р. утворили однойменне лісомисливське господарство. У 2003 р., після чергової реорганізації, воно отримало назву Брустурянське (від слова Брустури – так у давнину називалося село Лопухів, де знаходиться); в 2011–ому поповнилося чотирма лісництвами, які раніше входили до ліквідованого Буштинського лісгоспу. Тепер «Брустурянське ЛМГ» обєднує 8 лісництв, загальна площа лісового фонду становить 39,8 тис. га. Пишається своїми трудовими звитяжцями, надто лісорубом, Героєм соціалістичної праці Іваном Чусом, котрий 1967 р. в канадському Монреалі здобув перемогу на світовій першості у звалюванні лісу. На честь уславленого лісоруба на подвірї Турбатського лісництва встановили пам’ятну стелу. Нині це лісництво очолює племінник світового чемпіона Дмитро Чуса. «Стараємося не знижувати планки і підтримувати багаті традиції колективу» – зауважив при зустрічі Дмитро Юрійович.
Лісгосп – один із найбільших, найзеленіших в області. Тутешні насадження сягають своїм корінням часів Франца Йосипа ІІ, старовікові кедри «бачили» навіть ерцгерцогиню Австрії, імператрицю Священної Римської імперії з династії Габсбургів Марію – Терезію.
–Крім «Кедринського» і «Горган та Товпіширка», маємо ще один заказник загальнодержавного значення – «Гладин», а також кілька місцевого значення – «Явірник» із цінним пралісом клена –явора з домішкою в’яза і ясена, «Аршичний», де квітне арніка, «Бертяник», – каже директор Михайло Бігун. – У Груниківському лісництві є буферна зона (2126 га), яка прилягає до Карпатського біосферного заповідника. Загалом площа ПЗФ становить 2800 га, або 7% від усієї. Це ліси захисні, рекреаційно – оздоровчі, природоохоронного, наукового, історико – культурного призначення. Ще майже 2 тис. га запроектовано віднести до пралісів, квазіпралісів та старовікових насаджень. Зрозуміло, що на догляд їх, збереження зорієнтовані всі працівники. Під особливою опікою і вирощення нових лісів. Торік заклали два нових розсадники – тепер усього 18 загальною площею понад 5 га. Щосезону маємо в середньому від 5 до 8 млн штук посадкового матеріалу як основних лісоутворюючих порід, так і декоративних для озеленення. Екзоти одержуємо і в теплиці, де проводиться зелене живцювання. У кожному лісництві організовані лісокультурні бригади, гарячої пори їм на допомогу приходять сумлінні навчені працівники з місцевих мешканців. Люди матеріально зацікавлені, роботи виконують вчасно, на належному рівні, тому сіянці, саджанці зазвичай отримуємо високоякісні, приживлюваність культур становить не менше 90%…
Тутешні розсадники люблять знімати телевізійники. Вони розбиті в затишних місцях, зусібіч оточені горами – наче примостилися в їхніх долонях. Вражає висока культура виробництва, доглянутість цих лісових ясел, де викохують тендітні рослини,яким належить у майбутньому підпирати небо. Одне слово, картинки для TV – кращих не треба. Творять цю красу люди. Такі, як Юрій Золотар, майстер лісорозсадника Кедринського лісництва. «Наші прадіди, діди тут виросли, і ми коло них, – ділився спогадами. – У мене 44 роки лісового стажу, половина зароблялася в розсаднику. І хоч давно вже на пенсії, сидіти без діла не можу. Притіняю сіянці, поливаю, до сходу чи після заходу сонця підживлюю…»
Лісничим у Кедринському непосидючий, підприємливий Василь Золотар. За його кресленнями побудували оригінальну шишкосушарку – двоповерхову зрубну хатину зі стелажами, ситом, барабаном. За день переробляють до 150 кілограмів.
Чітко відпрацювали технологію добування кедрових шишок у Плайському лісництві, очільник якого Іван Меклеш і майстер лісу Михайло Павлюк вводили мене в загадковий світ заказника « Горган та Тавпіширка». У врожайні роки вони з колегами намагаються припасти та закласти за всіма вимогами технології якомога більшу кількість горішків, аби вистачило для садіння на кілька років. Бо кедр родить раз у 3 –5 років.
Один із новостворених розсадників – на висоті 750 м н.р.м.в урочищі Шасин Лопухівського лісництва. Лісничий Володимир Банга і майстер лісу Юрій Сухітра показали прекрасні сіянці ялини європейської та розповіли, що готується ще одна площа – під посів бука, явора, ялиці білої.
Посадковий матеріал як хвойних, так і листяних порід плекають і в Турбатському лісництві, чи не найбільшому на підприємстві. Відтак і розсадники мають найбільші – в урочищах Соколів та Ясінник, і садять найбільше. Від лісничого Дмитра Чуси та майстра лісу Михайла Фабриція дізнаюся, що перевагу надають створенню змішаних лісів, стійких до природних катаклізмів. Садять за схемою: 5–6 од. хвойних і 5–4 од. листяних порід – з урахуванням типів умов місцезростання. Кинулося у вічі, що лісництві, та й загалом у лісгоспі, порівняно з низкою інших гірських, не спостерігається масового всихання ялинників. «Санітарний стан деревостанів належний, бо вчасно реагуємо і вибираємо вражені хворобами й шкідниками, не даємо можливості їм поширюватися», – пояснив Дмитро Дмитрович.
З побаченого, почутого роблю висновок: з основними лісогосподарськими завданнями горяни підприємства справляються. І справляються успішно. А як справи в інших сферах виробництва?
Від контор – до офісів. За результатами економічно – господарської діяльності Брустурянське ЛМГ входить до числа лідерів у Закарпатському облуправлінні. Як вдається? «Бо злагоджено і наполегливо трудиться колектив», – вважає керівник. Михайло Бігун у лісомисливгоспі 30 років, пройшов усі щаблі росту, останні десять років займає посади то головного лісничого, то директора. «Від успіху господарства, – каже, – залежить успіх кожного, тому кожен працює на результат. А результат є».
Проаналізуймо бодай деякі показники діяльності за півріччя (2018). На суму 68,4 млн грн. реалізували продукції (всю – на внутрішній ринок), отримали 3,5 млн грн. чистого прибутку, сплатили до зведеного бюджету, податків та зборів 25,7 млн грн., середньомісячну зарплату штатних працівників (а їх 358 чол.) довели до 9810 грн. Маючи прибутки, левову частку спрямовують на соціальний розвиток, зміцнення матеріально – технічної бази, поліпшення інфраструктури. Для наочності наведу кілька прикладів. У недалекому минулому недобра слава линула про Лопухівське лісництво. У 2013 р. кермо довірили молодому завзятому лісничому Володимиру Банзі – і сьогодні лісництво не впізнати. Звели нові контору, ангари для техніки, ремонтні майстерні, склади, сауну для робітників, дім мисливця… От що таке ентузіазм керівника, помножений на фінансову підтримку.
Бажання постійно шукати, творити, вносити нове, нестандартне в буденність – це в лісничих, їхніх помічників, майстрів лісу від директора Михайла Бігуна. Погляньте на знімок офісу лісомисливгоспу, на фоні якого сфотографований Михайло Миколайович. Саме завдяки його ініціативі непоказна конторка в центрі села перетворилася після капітальної реконструкції, творчої перебудови на квітку з каменя, на окрасу Лопухового. Нові об’єкти бачимо в кожному з 8–ми лісництв. Лише за три минулі роки на будівництво або капітальний ремонт адмінприміщень, лісових кордонів, гуртожитків для лісорубів, мисливських та рекреаційних об’єктів, музею лісу, розплідника форелі в Турбаті вклали 5,7 млн грн. Ще 3 млн грн витратили на прокладання доріг: чого варта хоча б одна з них, яка на порядок скоротила відстань між населеними пунктами Тячівського і Рахівського районів. Але про те – в наступних листах із Закарпаття.
Чи мають проблеми брустурянські лісівники? Звісно, що мають і немалі, як і всі трудівники лісової галузі – правофлангової, на моє переконання, галузі в Україні, над якою нині завис Дамоклів меч знищення. Будемо сподіватися, що здоровий глузд усе ж візьме гору в країні. Руйнувати – не будувати.
На фото: Лісничий Плайського лісництва Іван Меклеш (праворуч) і майстер лісу Михайло Павлюк: «Погляньте на наш кедровий ліс. А кажуть, що Карпати вирубані».
«Лісовий і мисливський журнал», №4 – 2018 р.
Автор: 
Сьогодні, 14:12
