ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

24 березня 2019

Частные или государственные: стало известно, в каких случаях леса защищены лучше


Всего 0.6% лесной территории Молдовы находится в частной собственности.

Республика Молдова является одной из стран Европы с самым малым количеством лесов. В настоящее время лесные массивы занимают лишь 11 процентов территории страны, в то время как во всей Европе леса занимают около 40% всей территории.

Более того, если в северных странах или по всей Европе самая большая площадь лесов находится в частной собственности, то в нашей стране термин «частный лес» практически неизвестен.

В частности, из общей площади лесов нашей страны, которая составляет 410 тысяч гектаров, только 2400 гектаров принадлежат частным владельцам, что составляет всего 0.6%.

Эксперты говорят, что эта практика несовершенна. Это потому, что государство не может защитить леса, как это могут сделать частные владельцы.

- Частный лес означает большую вовлеченность. Государство владеет большей частью Лесного фонда. Это огромный объем, которым не всегда управляют правильно. Я полагаю, что экономические агенты могут намного лучше управлять лесом, они могут защитить его, в соответствии с нормативной базой, конечно, как это делается в странах Северной Европы, - заявил Петру Винарь, координатор проекта «Plantăm Fapte Bune în Moldova» («Прививаем хорошие дела в Молдове»).

Не все, что работает в странах с культурой выращивания и поддержания лесов будет действительно и для Молдовы. Возможное решение государства продать леса в частную собственность может быть фатальным для Лесного фонда в нашей стране.

- В северных странах, таких как Норвегия, Финляндия, Швеция, лесом управляют юридические лица. Люди ими владеют, как у нас владеют виноградниками и полями. Их преимущество в том, что у них государство и люди совместно работают в том, что касается защиты и управления лесами. У нас недостает воспитания. Молдаване рассматривают лес как источник древесины или базу для отдыха, место, где они могут красть растения для продажи. Наши люди не задумываются о роли лесов, - добавил Петру Винарь.

Тот факт, что наши леса рассматриваются только как источник топлива и зона отдыха, также подтверждается количеством нарушений, обнаруженных Агентством «Moldsilva» в течение прошлого года.

- В прошлом году было обнаружено 407 нарушений в том, что касается Лесного фонда. Из них 306 касаются незаконной вырубки леса, 46 случаев незаконного выпаса скота, 3 случая браконьерства и 50 других нарушений, - заявил заведующий отделом лесного хозяйства агентства «Moldsilva» Геннадий Грубый.

Стоит отметить, что общая сумма ущерба, нанесенного этими нарушениями, составляет более одного миллиона леев, передает Sputnik.

Подробнее:  http://bloknot-moldova.md/news/chastnye-ili-gosudarstvennye-stalo-izvestno-v-kaki-1082364

На Буковині за службову недбалість покарали майстра лісу



Прокуратура Чернівецької області підтримала публічне обвинувачення у кримінальному провадженні, зареєстрованому за ч. 1 ст. 367 КК України (службова недбалість), відносно майстра лісу ДП «Чернівецький лісгосп».

Досудовим розслідуванням встановлено, що 50-річний майстер лісу Садгірського лісництва, будучи працівником правоохоронного органу – лісової охорони, службовою особою, яка здійснює захист і охорону лісу, неналежно виконував свої обов’язки та допустив проведення невстановленими особами самовільних рубок на території ввірених йому під охорону кварталів.

Через відсутність контролю було незаконно зрубано 56 дерев різних порід, таксову вартість яких майстер відшкодував під час досудового розслідування, на загальну суму понад 10 тисяч гривень.

Суд визнав винним чоловіка та призначив правопорушнику покарання у виді штрафу, в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 гривень, з позбавлення права обіймати певні посади строком на один рік.

22.03.2019 | Рудик Руслана

У районі відновлять 124 гектари лісу


Працівники лісорозсадника 19 березня висаджують нові ялини на території лісового господарства

21 березня почалася Всеукраїнська акція "Майбутнє лісу у твоїх руках". Триватиме місяць. Державне підприємство "Гайсинське лісове господарство" пропонує долучитися до висадження саджанців.

Такі акції проводяться щороку. Лісгосп співпрацює з різними організаціями, громадськістю, медичним коледжем. Шкільне лісництво "Паросток" гайсинської школи №4 має у підпорядкуванні в урочищі Михайлівська дача 4,7 га лісу. У Басаличівському лісництві саджанці висаджують учні навчально-виховного комплексу №1 із Ладижина.

— Рання тепла весна дала змогу лісівникам підприємства розпочати цьогорічну лісокультурну кампанію задовго до офіційного старту всеукраїнської акції, — говорить інженер лісових культур гайсинського лісгоспу Оксана Юрченко, 48 років. — У її рамках буде проведено конкурс на кращий малюнок серед школярів молодших класів та кращий твір серед старшокласників.

Якщо кожен із жителів Вінниччини посадить хоча би два саджанці, то лісові площі області цьогоріч збільшаться майже на 120 тис. дерев, підрахували спеціалісти.

— Наше підприємство підготувало для висадження дуби, сосни, горіхи, черешні та інші саджанці, — продовжує Оксана Юрченко. — Це дасть можливість відновити цьогорічні зруби на площі у 124 гектари. Також озеленити території різних організацій, навчальних закладів, сіл.

Автор: Геннадій ТАЧЕНКО
Автор: ВОЛОДИМИР ЗІНЬКІВСЬКИЙ

Очільник Закарпаття особисто проконтролює реалізацію міжнародних проектів (ФОТО)



У с.Нижнє Солотвино Ужгородського району в комплексі «Деренівська купіль» відбулась міжнародна заключна конференція програми «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна» на 2007-2013 рр.

У її роботі взяли участь представники національних, регіональних та місцевих органів влади чотирьох країн та отримувачі грантів-бенефіціари з державного та приватного секторів.

Відкрив конференцію голова Спільного Технічного Секретаріату Програми Арон Сокач. Від імені Органу Управління Програми з вітальним словом виступив його голова, заступник Державного секретаря з питань регіонального та транскордонного економічного співробітництва Міністерства закордонних справ та торгівлі Угорщини Петер Кіш-Парціу.



Посадовець відзначив важливість функціонування інструменту Європейського Сусідства і Партнерства для всіх чотирьох країн-учасниць і зазначив, що фінансова підтримка транскордонної співпраці з фондів ЄС є додатковим стимулом у нівелюванні диспропорцій у розвитку прикордонних територій та активного зростання соціально-економічних показників діяльності регіонів.

Голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль, вітаючи учасників конференції, повідомив, що проекти, які були реалізовані в області у 2007-2013 роках, стали доброю інвестицією у збереження культурної спадщини нашого краю, розвиток туризму, підприємництво, охорону здоров’я, безпеку населення, управління водними ресурсами та збереження лісу. Загалом у Закарпатській області було втілено понад 80 проектів на майже 26 млн євро.



У 2017 році відбулися два конкурси проектів вже нового періоду Програми на 2014 – 2020 роки. Планується реалізація п’яти великих інфраструктурних проектів на суму понад 10 млн євро. Зокрема, заплановано модернізацію дороги між нашою областю і Пряшівським краєм Словаччини, будівництво полігону твердих побутових відходів і заводу з переробки сміття в с.Яноші Берегівського району, будівництво дамби і берегоукріплення на р.Тиса, збереження лісів у прикордонній зоні зі Словаччиною, співпраця у сфері інформаційних технологій з Угорщиною. Також передбачено реалізацію 25-ти малих проектів на суму майже 9 млн євро.

Керівник краю запевнив присутніх, що реалізацію всіх проектів візьме під свій особистий контроль і побажав учасникам конференції плідної роботи та співпраці на благо жителів наших країн.

Интернет-издание
UA-Reporter.com
24 березня 2019 неділя (07:39)

У Збаразькому лісництві долучилися до акції та створили 8 гектарів нових лісів (фото)



У Збаразькому лісництві, у рамках акції “Майбутнє лісу в твоїх руках”, створено 8 гектарів нових лісів.

21 березня, у Міжнародний день лісів, в Україні стартує щорічна акція Державного агентства лісових ресурсів України «Майбутнє лісу в твоїх руках». Вона триватиме протягом місяця – до Дня довкілля, який цього року в Україні відзначається 20 квітня.

У Всесвітній день лісів розповсюджується інформація щодо всіх аспектів багатства лісу, представлених з трьох точок зору: виробництво, захист, і відновлення, а ще, цей день вважається сприятливим для посадки та росту дерев.

Днями до акції долучилися працівники апарату та структурних підрозділів Збаразької районної державної адміністрації, вихованці учнівського лісництва та працівники Тернопільського лісового господарства.

Під керівництвом директора ДП «Тернопільський лісгосп» Степана Ладана та лісничого Збаразького лісництва Василя Маланчука було висаджено більше 44 000 саджанців дуба червоного та сосни звичайної на площі 8 га.

Метою акції є виховання у підростаючого покоління шанобливого ставлення до природи, забезпечення зацікавленості в збереженні лісових насаджень, дотримання правил поведінки в лісі, зазначають на сайті Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Фото Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства
Бер 24, 2019, 02:03

Збирати березовий сік дозволено не всім

Тернополян застерігають: збирати березовий сік дозволено не всім



Березовий сік. Початок сезону. З однієї берези за сезон можна заготовити близько 200 літрів соку, кажуть знавці. Це спокусливо, але для дерева небезпечно. Тим паче, що “збирати” березовий сік можна не всюди, а за порушення – грозить покарання.

Про це у сюжеті Тернопіль1.

Його смак знайомий нам ще з дитинства. Березовий сік- популярний напій на столах українців. Із початком весняного тепла багато людей поспішає за ним до лісу. Щоправда, про те як правильно збирати сік, аби не пошкодити дерево, на жаль знають не всі. Лісничі Збаражчини, розповідають, для початку потрібно обрати здорове дерево та підготувати його до так званого підсочування. Отвір повинен бути півтори сантиметри в діаметрі та до п’яти в глибині. Свердлити потрібно на висоті 30-40 см. Далі підкладається ємність.

До речі, березовий сік, найкраще збирати на початку весни і до середини квітня. Відтак завершувати збір потрібно, тоді коли на деревах починають розпускатися бруньки. Адже тоді сік втрачає свої корисні властивості. Після закінчення збору, варто “підлікувати” дерево, аби воно не загинуло.

Щоправда, збирати березовий сік, на Тернопільщині можна лише за наявності лісового квитка. Його можна отримати в управлінні лісового та мисливського господарства.

“Заготівля березового соку на підприємствах обласного управління лісового та мисливського господарства в промислових цілях не відбувається вже більше десятка років. Для того, щоб проводити промислову заготівлю березового соку, будь який заготівельник повинен отримати лісовий квиток в державному підприємстві, для того, щоб це відбувалося законно”, каже перший заступник начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства Іван Приймачук.

Якщо ж ви отримали лісовий квиток, збирати можна лише у спеціально відведених місцях і обов’язково дотримуватись усіх правил заготівлі соку. Заборонено це робити у парках, зелених зонах, скверах або на територіях природно-заповідного фонду. У разі порушення таких вимог передбачений штраф – від 340 до 1360 гривень.



Оксана Рогачук, Віталій Куземко
24.03.2019 08:13 Джерело: Тернопіль1 

Масові вирубки: як зникають українські ліси I Деталі за 23.03.19


Перші про головне. Деталі на телеканалі ZIK 23 березня 2019 року.

Щороку в Україні вирубується біля 40 тис. га лісу. Лісівники стверджують, що вирубують тільки по дозволам і не більше ніж в Європі, а самі нарікають на нелегальних лісорубів.



https://zik.ua/tv/video/204397


Жмеринський лісгосп розвінчує міфи про ліс і лісівників

ДОСВІД



21 березня – Міжнародний день лісів, офіційно проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2012 році. 2019-й рік задекларовано як «Ліс і освіта», тому у цій статті лісівники ДП «Жмеринський лісгосп» розповідають цікаві факти про ліс і розвінчують «міфи», які склалися в народі про ліс і лісників.

Так слалося, що в суспільстві побутує думка про лісівника, який безщадно знищує ліс, вирубує багатовікові насадження і на тому збагачується. Особливо тут активні псевдо-екологи і активісти, які не розуміють біології лісу, тому давайте розглянемо це питання ближче.

Мабуть кожному відомо, що ліс – це легені планети: за один рік дерево виділяє 100-200 кг кисню. Цього вистачить для однієї людини на цілий рік. Як і людина, дерево старіє, втрачає свою біологічну стійкість, здатність до фотосинтезу і стає менш продуктивним у поглинанні вуглекислого газу з атмосфери. Крім того, з віком дерево перестає боротися з хворобами лісу, які поступово перетворюють його в розплідник шкідників і воно стає причиною зараження інших рослин. Лісівники протягом століть досліджували процеси старіння деревостану і на основі цього визначили «стиглість лісу» – це його стан, коли він починає втрачати свою стійкість і екологічну ефективність, але його деревина ще є цінною. І лише такий ліс підлягає зрубуванню, а на його місці створюється новий ліс, який переймає на себе всі потрібні функції. Тому лісівникам буває дуже важко пояснити, що ліс не можна залишати тільки через те, «що він там вже сто років ріс і дуже красивий», як це часто чути від місцевого населення. Тож ліс потрібно рубати – це необхідність, підтверджена сотнями років лісівничої науку.
Висадити ліс – це одне, а от доглянути його – інша справа


Але тут виникає інший «міф» про те, що лісівники нічого не садять натомість. Наведемо кілька цифр. У 2019 році державне підприємство «Жмеринський лісгосп» відновить 60 га лісових культур – що становить 100 відсотків від зрубаного у минулому році, крім того додатково буде створено 3 га нових лісів на непридатних для сільського господарства землях. Лісівники підприємства не лише відновлюють ліси, а й створюють нові! Та це ще не все. Висадити ліс – це одне, інша справа його доглянути. Багато хто думає, що ліс росте сам по собі і навіть не замислюється, що над ним працюють кілька поколінь лісівників. Так, за перші 5 років в середньому проводиться 6 ручних і 9 механізованих доглядів, за кожним рядом, за кожним деревцем! Та це ще не все, до самої стиглості деревостану лісівники стежать за його станом: видаляють кволі і пошкоджені дерева, розселюють мурашники, розвішують шпаківні і навіть вступають в боротьбу з пожежами!
Учнівські лісництва активно переймають досвід

На жаль, ця робота мало помітна і такий стан речей є наслідком необізнаності населення в лісівничому житті. Тому ДП «Жмеринський лісгосп» активно розпочав працю в цьому руслі. На сьогодні на базі підприємства існують 3 шкільних лісництва та один еколого-просвітницький центр, де молоде покоління наших співвітчизників має змогу приєднатися до лісу, побачити його очима людей, які пов’язали з ним своє життя та навіть долучитися до прекрасної справи- створення нових лісів.



Кожного року під час акції Державного агентства лісових ресурсів України «Майбутнє лісу у твої руках», яка цього року розпочинається 21 березня, спеціалістами підприємства разом з учнями учнівських лісництв та всіма охочими створюються нові лісі, що має на меті особисто долучити кожного до лісу і дати зрозуміти, що майбутнє наших лісів у надійних руках!

Віктор Черватюк – інженер з охорони та захисту лісу

ДП «Жмеринський лісгосп»
23.03.2019 10:07

Хроніка підпалів...Далі буде?

 
Невеличкий острівець очерету, який так полюбляють місцеві рибалки, щорічно не дає спокою лісовій охороні Новокаховського лісництва у весняний період, так як безпосередньо межує з сосновими насадженнями у кв. 7 лісництва.



 
Щорічно невідомі особи намагаються випалити очерет, щоб порибалити у більш комфортних умовах, але при цьому не задумуються ні про фауну, яка населяє зарослі очерету, ні про соснові насадження, на які може перекинутись вогонь, що вже неодноразово траплялось у минулі роки. Так, вже 09 березня цього року невідомі особи здійснили підпал очерету і лише своєчасне повідомлення майстра лісу С.М.ПЕТРЕНКА про виникнення пожежі і швидке реагування екіпажу лісопожежної станції лісництва не дало змогу вогню поширитись на більшу територію. Вигоріло 0,05 га очерету. Але вже 16 березня спроба підпалу для лісопорушників виявилася більш «вдалою». Штормовий вітер цього дня досяг свого максимуму і саме в цей момент було здійснено підпал з підвітряної сторони. Вогонь миттєво розповсюдився на значну площу.




Знову своєчасне реагування майстра лісу і екіпажу ЛПС-2 не дало змоги вогню перекинутись на соснові насадження. Але в цей раз вигоріло вже 0,15 га очерету і пошкоджено пожежею декілька дерев верби. Довелося залучити для попередження розповсюдження вогню бензомоторну пилу, бо шквальний вітер на велику відстань розкидував іскри від палаючої верби і виникала велика загроза перекидання вогню на інші ділянки. В обох випадках співробітники лісової охорони змушені були викликати на допомогу пожежні екіпажі ДПРЧ-13 міста Каховка, тому що наявність пожежної техніки, а на даний момент і відсутність штатних водіїв і пожежних рятувальників ЛПС-2 лісництва не дає змоги самостійно справлятись з подібними загоряннями.



 
Слід відзначити, що керівництво ДПРЧ-13 міста Каховка, так як і керівництво ДПРЧ-17 міста Нова Каховка, ніколи не відмовляють нам у допомозі, з повним розумінням відносяться до наших проблем. Цікавий факт, що навколо осередку пожежі знаходилось немало відпочиваючих, але лише декілька чоловік у першому випадку намагалися загасити вогонь до нашого прибуття, а у другому випадку жодного повідомлення на телефони лісової охорони і ДСНС так і не надійшло. Зрозуміло, що майстер лісу цілодобово не має змоги фізично знаходитись в одному місці, так як протяжність його «робочого місця» більш як 5 км, чим і користуються порушники, а ці дні ще виявились на додаток вихідними, про що відомо всім і не випадково було здійснено підпали якраз у ці дні. Все ж коригування робочого часу співробітників лісової охорони керівництвом лісгоспу дає позитивні результати. А далі що ? Чекаємо з тривогою наступних вихідних ?...

В черговий раз звертаюсь до небайдужих громадян реагувати на будь-які порушення, свідками яких ви стали і які можуть призвести до непоправних випадків. Негайно телефонуйте у правоохоронні органи, органи ДСНС і лісгосп для попередження виникнення лісових пожеж та їх ліквідації. Шановні рибалки !!! До вас окреме звернення, будьте свідомими при відпочинку, не залишайте після себе непогашені багаття і сміття, візьміть з собою пакет і винесіть після себе сміття. Природа за це нам завжди віддячить. На додаток фоторепортаж з місця подій.

Помічник лісничого Новокаховського лісництва
В.А.ЧЕРНЕНКО

Подводная лодка в лесах Украины: Как Донбасс пересадил зеленые легкие югу России




Украина и степь в массовом сознании давно стали синонимами. И ёрническое выражение «подводная лодка в степях Украины» родилось не на пустом месте. Скрипение чумацких возов по херсонской степи, по северной Таврии говорят нам о том же. Бескрайняя, выжженная до горизонта равнина - привычная картина тех мест

Точно таким же был до середины прошлого века и Донбасс. А потом все изменилось, хотя меняться начало еще раньше.

Было и прошло — твердит нам время

Ученые говорят, что в древности на большинстве степных просторов нынешней Украины шумели леса. Биологи, лесоводы утверждают, что могучие дубравы окружали Днепр до самого устья, что Таврия, Херсонщина, Одесская область были одеты в леса с разной степенью интенсивности. Донбасс и Придонье были лесостепью, с преобладанием леса.
Да что там в древности — еще в XVI–XVII веках Донбасс до самого центра Донецкого кряжа был так или иначе залесён, а уж пойма Донца вся была в зеленом панцире. Нынешнее, давно уж степное, междуречье Дона и Донца стало таким всего за семь-восемь поколений до нас. Да, природные процессы сыграли свою роль, но без вредительского вмешательства Homo sapiens тут не обошлось.

Человек — враг леса

Выдающийся русский ученый, «дедушка русского лесоводства» Федор Арнольд в своей книге «Русский лес» отмечал, что территория Харьковской губернии (напомним, она до революции 1917 года заканчивалась у стен Краматорска и в Краснолиманском районе современной Донецкой области) еще в начале XIX века была на 95% покрыта лесом, а к концу почти полностью превратилась в степь. Поработали купцы — полностью вырубившие чуть ли не все мало-мальски пригодное на продажу.

Донбасс пострадал раньше. Сначала его лес безжалостно вырубали солевары Тора (Славянска) и Бахмута (Артемовска), и уже к 20-30 годам XVIII столетия харьковские воеводы, отвечавшие за местные сторожи и промыслы, били тревогу — лес исчезаk на глазах. Остатки добили в XIX веке горняки — шахта требует прорву крепежного леса в лаву.

Южнее еще хуже — сегодня можно выйти из машины где-нибудь под Геническом или Чкаловском в Херсонской области полюбоваться на частокол трав, а они прямо на ваших глаза[ будут осыпаться пеплом — в безветрии растения недвижимо сгорают на корню.

Так русский юг пришел к тому положению, о котором Серафимович и Вересаев, посещавшие районы нынешнего Донецка, писали, что окрест — «голая пустыня, ни кустика, ни деревца».

Человек — друг леса

Отбивать наступление степи начали еще в конце XVIII века. Но то были одиночные попытки, а необходима была система. Русское государство, утвердившееся на юге окончательно к началу XIX века, начало предпринимать усилия по спасению земель для введения их в сельскохозяйственный оборот. И то сказать — господа помещики, жалованные императорами землями в Новороссии, ввозили туда своих крепостных целыми селами — а там степь, переходящая местами в пустыню. Правда, поначалу именно крестьянская колонизация юга добавила масла в огонь. Знаменитые Алешковские пески на Херсонщине, которые некоторые называют крупнейшей пустыней в Европе, — пример пугающе стремительного превращения плодородной степи в мертвую зону, образовавшуюся в основном в результате варварского массового выпаса скота местными крестьянами на некогда бескрайних лугах с перелесками.

Надо сказать, что основание лесного дела, начало охраны земель от превращения в пустыню, заложили два видных сановника Российской империи. Первым был министр финансов при императоре Николае I — немец по происхождению Егор Канкрин. В молодости в фатерлянде, кроме юридических, он изучал и лесные науки. Став главным ответственным за финансы в огромной империи, Канкрин обращал особенное внимание на казенные леса, но, как писал современник, «не имея возможности управиться со всей их необъятной массой, принужден был распределить эти леса, смотря по частному их назначению, между разными ведомствами». Он первым в России обратил внимание на важность возобновляемых лесных массивов для горной промышленности. И даже написал «Инструкцию об управлении лесной частью на горных заводах хребта Уральского, по правилам лесной науки и доброго хозяйства», в которой развивал идеи, изложенные им же в более ранних работах.



Вторым, абсолютно практическим деятелем, был глава морского ведомства, впоследствии главнокомандующий русскими войсками в несчастную для России Крымскую кампанию, князь Александр Меншиков, потомок сподвижника Петра Великого. Возглавив министерство, более всего он заботился об укреплении Черноморского флота. Следствием этой заботы и стала работа по насаждению лесов, в основном дубовых и сосновых на юге, поближе к Севастополю и Николаеву с Херсоном — главным корабельным верфям.

Подвиг Граффа из Донбасса

На этом фоне и началась героическая повесть о борьбе со степью знаменитого русского лесничего, первого профессора Лесной академии Виктора Граффа. Повесть эта — сама его жизнь.

В 1843 году он основал в голой степи, вблизи греческого села переселенцев из Крыма, лесотехническую станцию, превратившуюся в один из самых знаменитых лесов Донбасса и всего лесного дела в России — Великоанадольский.

Графф бился два десятка лет над выведением засухоустойчивых пород обычных деревьев. Тысячи экспериментов с разными деревьями и методами их посадки, способами вспашки земли привели к результату — в некогда мертвом месте дикой степи сегодня шумит 3,5 тысячи гектаров леса. Великоанадольское лесничество — первое и уникальное в своем роде на юге. Кроме того, Графф побеспокоился и о кадрах, которые вот уже более 150 лет выращивает основанное им училище, ныне колледж.

Индустрия — враг леса

Графф умер на самом рубеже новой эпохи — первой индустриализации России, которой было наплевать на почвы, а лес она видела только в качестве строительного материала в горном, металлургическом и железнодорожном бизнесе. Дело великого лесничего имело все шансы умереть, но нашлись достойные его продолжатели. Такие, как знаменитый на весь мир русский почвовед Василий Докучаев, в признание заслуг которого в Донбассе его именем назван город. Николай Дахнов, посвятивший Великоанадольскому лесу много лет и усилий, доказал, что лучшим лесозащитным материалом в степи служит дуб. Но еще чуть позже стало понятно, что на песчаных почвах, таких гиблых, как, например, те же Алешковские пески или пески Красного Лимана в Донбассе, стража лесов лучше сосны не найти.

Ученые дореволюционной России заложили основы лесозащитного дела в южных степях. Но масштабно им заниматься стали уже при советской власти.

Индустрия — друг леса

Кроме защиты почвы, остро встал вопрос о лесе для шахт Донбасса. Позже для крепежа стали использовать другие материалы и заводить в шахты специальные комплексы, но вплоть до 50-х годов без огромного количества леса не могла обходится ни одна шахта. Взять того же Алексея Стаханова — он рубал свои тонны угля, а за ним шла бригада крепильщиков, и одному богу известно, сколько на его рекорд ушло леса.

Недаром во время Гражданской войны, овладев Донбассом, Советы первым делом, по распоряжению Ленина, прислали сюда не только хлеб, но и 70 составов крепежного леса. При советской власти были созданы лесопитомники, первым из которых на юге стал Артёмовский. Целей перед ним поставили много, но две были главными — защита почв и создание лесных массивов промышленного назначения. Именно питомник в Артемовске вместе в такими же предприятиями в Харькове, Змиеве, Изюме, Святогорске, Перевальске стали базой создания зеленых легких Донбасса.

Сегодня мало кто знает, что огромные массивы леса в Донбассе, особенно на севере его — рукотворны и большинство из них появились после Великой Отечественной. Многие посадки леса (а ведь были и есть еще и лесозащитные посадки) осуществлялись и в целях защиты здоровья людей.

Сосна — друг Донбасса

Почетный железнодорожник СССР Николай Диденко рассказывал автору этих строк, что когда он приехал на строительство железнодорожного узла на станции Красный Лиман в 1929 году, леса там не было и в помине. Многочисленные болота, редкий кустарник — словом, место совершенно нездоровое. Малярия была привычным делом. В 1935 году ей заболел и знаменитый писатель Андрей Платонов, по командировке «Гудка» посетивший здешние места. Создатель «Епифанских шлюзов», «Такыра», «Сокровенного человека» и «Ювенильного моря» провалялся в приступе лихорадки в домике краснолиманского машиниста несколько дней.



Чтобы остановить наступление песков, в 1932 году начали планомерно сажать сосну. Бывший директор Краснолиманского лесхоззага Сергей Антоненкорассказывает: «Аскетические потребности этого растения дают возможность использовать его для закрепления и облесения песков. Сосна, выживая на сухих и безводных почвах, способна создавать громадную корневую систему — до 20 метров радиусом и шести метров в глубину. Сосна обыкновенная порой растет там, где не выживают даже сорняки».

В 30-е годы были заложены основы нынешних четырех гигантских лесничеств, входящих в Краснолиманский лесхоззаг. До войны успели посадить более 3000 гектаров сосны. В 1947 году процесс возобновился с новой силой — только силами колхозников, рабочих и школьников (среди которых был и автор этих строк) было посажено 14 тысяч гектаров сосны. Всего рукотворные лесные массивы северных легких Донбасса располагались к концу советской власти на более чем 35 000 гектаров.

Из Донбасса — по всей России

Донбасские лесозащитные станции, опытные лесничества, питомники создали в России, Украине, в целом в СССР организованную систему лесозащиты и лесоразведения. Методы, изученные в степном Донбассе, успешно были использованы на Дону и в Среднем Поволжье, в Одесской и Херсонской областях, в Оренбуржье и Забайкалье. Несколько лесоводов с К. Капитанцовымво главе, эмигрировав в ходе Гражданской войны из Бахмута в Кенигсберг, поделились донецким опытом с германскими коллегами, укрепляя балтийские дюны.

Но главное — степной Донбасс сегодня разительно отличается от дореволюционного или довоенного. Достаточно приехать в Донецк или в любой другой классический город Донецкого каменноугольного бассейна, чтобы увидеть море зелени, многочисленные парки и скверы там, где не так давно властвовала степь, во что с трудом верится. Да, у Донбасса с его промышленностью были на это средства, но тем не менее — ничего подобного на юге России, в Новороссии на Украине, на Дону просто нет.

И немного о грустном

Вряд ли кто-то удивится этим фактам: Украина, обретя свою декоративную независимость, не сделала ничего, чтобы защитить лесное наследство, доставшееся ей от Российской империи и СССР. Катастрофическая вырубка леса в Карпатах и на Волыни, грозящая экологическими бедствиями, давно стала рутинной новостью в лентах агентств. Но и южным лесным хозяйствам досталось. Так, те же массивы Святогорского, Дробышевского, Краснолиманского и Ямпольского лесничеств Лиманщины, о которых мы рассказывали, едва ли не каждый год переживают сотни пожаров.

Помнится, когда в 1972 году в тех местах случился, как тогда говорили, «великий» пожар на двухстах гектарах леса, из Артемовска, где стояла танковая часть, пригнали с десяток бронированных машин для помощи в расчистке завалов и распашке земли в труднодоступных для тракторов местах. А в 1994 году национальные гвардейцы Украины, которых собирались сократить, подожгли лес, и пожар охватил в той или иной степени 2 тысячи гектаров. Гарь стояла над Красным Лиманом и окрестными селами несколько недель. Никто не пошевелился. Кроме самоотверженных местных лесников, чуть ли не за свой счет принявшихся восстанавливать зеленый фонд. По некоторым данным, из 35 тысяч гектаров «советского» рукотворного леса на Лиманщине сегодня осталось только 28 тысяч, из которых за последние 20 лет от пожаров пострадали 22 тысячи.

И это все, что необходимо знать о заботе современной Украины о своем лесном хозяйстве.