Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року

Закон України

Закон України

Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року

Верховна Рада України постановляє:

І. Затвердити Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року (додається).

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2020 року.

2. З дня введення в дію цього Закону визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 26, ст. 218).

3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

розробити та затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища;

підготувати звіт про виконання Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» і подати його до Верховної Ради України.

Президент України                            П. ПОРОШЕНКО.

м. Київ,
28 лютого 2019 року.
№ 2697-VІІІ.

Затверджено

Законом України

від 28 лютого 2019 року

№ 2697-VIII

Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року

І. Існуючі проблеми та сучасний стан довкілля в Україні

Процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритетність збереження довкілля, а отже, потребують від України вжиття термінових заходів. Протягом тривалого часу економічний розвиток держави супроводжувався незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (сталого) розвитку.

Першопричинами екологічних проблем України є:

підпорядкованість екологічних пріоритетів економічній доцільності; неврахування наслідків для довкілля у законодавчих та нормативно-правових актах, зокрема у рішеннях Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади;

переважання ресурсо- та енергоємних галузей у структурі економіки із здебільшого негативним впливом на довкілля, що значно посилюється через неврегульованість законодавства при переході до ринкових умов господарювання;

фізичне та моральне зношення основних фондів у всіх галузях національної економіки;

неефективна система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та регулювання використання природних ресурсів, зокрема неузгодженість дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, незадовільний стан системи державного моніторингу навколишнього природного середовища;

низький рівень розуміння в суспільстві пріоритетів збереження довкілля та переваг збалансованого (сталого) розвитку, недосконалість системи екологічної освіти та просвіти;

незадовільний рівень дотримання природоохоронного законодавства та екологічних прав і обов’язків громадян;

незадовільний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та незабезпечення невідворотності відповідальності за його порушення;

недостатнє фінансування з державного та місцевих бюджетів природоохоронних заходів, фінансування таких заходів за залишковим принципом.

Впровадження екосистемного підходу в галузеву політику та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління

Запровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, розвиток відновлюваних джерел енергії, нематеріального природокористування відбуваються безсистемно і надто повільно. В умовах підвищення ціни на газ необхідно вжити значних системних заходів, спрямованих на підвищення енергоефективності, декарбонізацію енергетичного сектору та розвиток джерел відновлюваної енергетики.

У сфері безпеки і оборони має бути вирішене питання доступу до об’єктів військово-оборонного промислового комплексу для здійснення відповідного нагляду та контролю за дотриманням на цих об’єктах природоохоронного законодавства, запобігання забрудненню поверхневих та ґрунтових вод нафтопродуктами, знищенню природних ландшафтів тощо з метою мінімізації наслідків діяльності на цих об’єктах, що сприятиме реформам у сфері безпеки і оборони та впровадженню стандартів НАТО.

Запровадження міжнародних стандартів систем екологічного управління на підприємствах і в компаніях сприятиме розвитку системи управління навколишнім природним середовищем та реалізації в Україні міжнародних природоохоронних ініціатив.

Упровадження екосистемного підходу в галузеву політику та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління, інтеграція екологічної політики до інших політик, обов’язкове врахування екологічної складової під час розроблення та затвердження документів державного планування та у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, зокрема екологічна модернізація промислових підприємств шляхом зниження ставки екологічного податку або у формі фіксованої річної суми компенсації (відшкодування податку), у поєднанні з поліпшенням екологічних характеристик продукції, є шляхом до сучасної системної екологічної політики, що реалізується у країнах — членах Європейського Союзу.

Впровадження системи управління екологічними ризиками в усіх сферах національної економіки сприятиме запобіганню катастроф техногенного та екологічного характеру.

Якість атмосферного повітря

Забруднення атмосферного повітря є однією з найгостріших екологічних проблем. Незважаючи на певний спад виробництва в Україні, рівень забруднення атмосферного повітря великих міст і промислових регіонів залишається стабільно високим.

Основними забруднювачами атмосферного повітря та джерелами викидів парникових газів в Україні є підприємства добувної і переробної промисловості, теплоенергетики, автотранспорт.

Фактично дві третини населення країни проживає на територіях, де стан атмосферного повітря не відповідає гігієнічним нормативам, що впливає на загальну захворюваність населення.

Основними причинами, що зумовлюють незадовільний стан якості атмосферного повітря в населених пунктах, спричиняють концентрацію парникових газів в атмосфері, є недотримання суб’єктами господарювання норм природоохоронного законодавства та низькі темпи впровадження новітніх технологій. З метою поліпшення якості атмосферного повітря та посилення реагування на наслідки зміни клімату і досягнення цілей сталого низьковуглецевого розвитку всіх галузей економіки Україна має забезпечити виконання ратифікованих міжнародних документів щодо протидії зміні клімату та поліпшення якості атмосферного повітря.

Зміна клімату

На початку ХХI століття світовою спільнотою визнано, що зміна клімату є однією з основних проблем світового розвитку з потенційно серйозними загрозами для глобальної економіки та міжнародної безпеки внаслідок підвищення прямих і непрямих ризиків, пов’язаних з енергетичною безпекою, забезпеченням продовольством і питною водою, стабільним існуванням екосистем, ризиками для здоров’я і життя людей.

Рамковою конвенцією Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату визначено основи для розв’язання зазначеної проблеми. Кіотським протоколом до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, ратифікованим Законом України «Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату», визначено кількісні цілі із скорочення викидів парникових газів на період до 2020 року для країн розвинених та з перехідною економікою, до яких належить Україна.

У грудні 2015 року в місті Парижі була прийнята нова глобальна кліматична Паризька угода до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Паризької угоди».

Відповідно до положень Паризької угоди Україна як сторона угоди зобов’язана зробити свій національно-визначений внесок для досягнення цілей сталого низьковуглецевого розвитку всіх галузей економіки та підвищення здатності адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату, зокрема шляхом скорочення обсягу викидів парникових газів.

Основними джерелами викидів парникових газів в Україні є промисловість, енергетика і транспорт.

Охорона вод

Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи, при цьому водокористування в країні здійснюється переважно нераціонально. Внаслідок токсичного, мікробіологічного та біогенного забруднення відбувається погіршення екологічного стану річкових басейнів, а також прибережних вод та територіальних вод Чорного і Азовського морів. Особливо слід відзначити незадовільний стан причорноморських лиманів, більшість з яких належать до природно-заповідного фонду і є унікальними рекреаційними ресурсами. Підземні води України в багатьох регіонах за своєю якістю не відповідають установленим вимогам до джерел водопостачання, що пов’язано передусім з антропогенним забрудненням, а інтенсивне їх використання призводить до виснаження горизонтів підземних вод.

Основними джерелами забруднення вод є скиди з промислових об’єктів, неналежний стан інфраструктури водовідведення та очисних споруд, недотримання норм водоохоронних зон, змив та дренування токсичних речовин із земель сільськогосподарського призначення.

Основні речовини, що призводять до забруднення, — сполуки важких металів, сполуки азоту та фосфору, нафтопродукти, феноли, сульфати, поверхнево-активні речовини. Останнім часом зростає забруднення медичними відходами та мікропластиком, яке на сьогодні не контролюється.

Забруднення вод призводить до виникнення різноманітних захворювань населення, зниження загальної резистентності організму і, як наслідок, до підвищення рівня загальної захворюваності, зокрема на інфекційні та онкологічні захворювання.

Діюча нині система моніторингу вод є неефективною та застарілою, не відповідає сучасним європейським стандартам.

Система державного управління у сфері охорони вод потребує невідкладного реформування і переходу до інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом.

Охорона земель і ґрунтів

Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Стан земельних ресурсів України близький до критичного.

Водною та вітровою ерозією уражені близько 57 відсотків території України, понад 12 відсотків території держави зазнають підтоплення.

За різними критеріями забрудненими є близько 20 відсотків земель України. Щороку фіксується майже 23 тисячі випадків зсувів. Унаслідок абразії руйнується до 60 відсотків узбережжя Азовського і Чорного морів та 41 відсоток берегової лінії дніпровських водосховищ. Більш як 150 тисяч гектарів земель порушені внаслідок гірничодобувної та інших видів діяльності. Кількість підземних і поверхневих карстопроявів становить близько 27 тисяч.

Причини виникнення такої ситуації мають комплексний характер та історичні передумови. Особливо слід відзначити порушення екологічно збалансованого співвідношення між категоріями земель, зменшення території унікальних степових ділянок, надмірну розораність території та порушення природного процесу ґрунтоутворення, використання недосконалих технологій в сільському господарстві, промисловості, енергетиці, транспортній та інших галузях господарства, орієнтацію на досягнення коротко- та середньострокових економічних вигод, ігноруючи природоохоронну складову та негативні наслідки у довгостроковій перспективі.

Охорона лісів

Лісистість становить 15,9 відсотка території України. Ліси на території держави розміщені нерівномірно, від 3,7 відсотка у Запорізькій до 51,4 відсотка у Закарпатській областях. Оптимальним, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20 відсотків, для досягнення якого необхідно створити більше двох мільйонів гектарів нових лісів. Водночас створення нових лісів не повинне здійснюватися шляхом заліснення унікальних степових ділянок.

Основними причинами виникнення проблем у лісовій сфері є недосконалість системи управління та розвитку лісового господарства, відсутність правових та економічних механізмів, стимулювання запровадження природозберігаючих технологій, недосконалість податкової бази, а також нечіткість визначення правового статусу щодо управління землями під полезахисними лісовими смугами.

Координація робіт з охорони та відтворення лісів здійснюється центральними (у лісах державної власності) та місцевими органами виконавчої влади (у лісах комунальної власності). Близько 0,8 мільйона гектарів лісових земель державної власності (у тому числі полезахисні лісові смуги) не надані в користування і віднесені до земель запасу. Нечітке визначення правового статусу щодо управління землями під полезахисними лісовими смугами призводить до істотного погіршення стану насаджень та їх загибелі.

Відсутність системи фінансування лісогосподарської діяльності, особливо у східних і південних регіонах України, призвела до припинення робіт із створення захисних лісових насаджень на малопродуктивних і деградованих землях та невиконання попереджувальних протипожежних заходів у лісах, що підвищило ризик виникнення лісових пожеж, осередків шкідників і хвороб лісу, всихання лісів і погіршення екологічної ситуації.

Надра

У сфері надрокористування в Україні існують системні проблеми, що становлять реальну загрозу економічній безпеці держави. На території України, яка становить 0,4 відсотка суходолу планети, виявлено до п’яти відсотків усіх мінерально-сировинних ресурсів земної кулі. В Україні виявлено понад 20 тисяч родовищ і рудопроявів з 95 видів корисних копалин, з яких близько 8 тисяч родовищ мають промислове значення і обліковуються Державним балансом запасів корисних копалин. Загальна кількість розроблених родовищ становить близько трьох тисяч. Водночас неефективне державне управління у цій сфері, відсутність інвестицій, використання видобувними підприємствами застарілого обладнання, зношеність якого становить до 70 відсотків, відтік кваліфікованих спеціалістів призвели до зниження якості виконання робіт у галузі.

Більшість корисних копалин в Україні видобувають у межах кількох головних гірничопромислових регіонів — Донецького, Криворізько-Нікопольського, Прикарпатського. Довготривале інтенсивне видобування надр у цих регіонах призвело до істотних змін геологічного середовища та виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Головними чинниками негативного впливу є надзвичайно висока концентрація гірничих підприємств, високий рівень виробленості переважної більшості родовищ, нелегальне видобування бурштину у значних масштабах, що призвело до порушення екосистем, недостатній обсяг фінансування робіт, пов’язаних із зменшенням впливу на навколишнє природне середовище, зумовленого розробкою родовищ та непроведенням рекультивації вироблених ділянок, передусім Полісся.

Перехід до ресурсозберігаючих технологій, повноцінне впровадження оцінки впливу на довкілля, обов’язковість рекультивації та невідворотність відповідальності за порушення природоохоронного законодавства мають стати основними напрямами збалансованого використання надр України.

Належне державне управління в галузі геологічного вивчення та використання надр, залучення інвестицій сприятимуть збільшенню видобутку гостродефіцитної сировини і підвищенню економічної незалежності та безпеки держави.

Надзвичайні ситуації

На території України зберігається високий ризик виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Основними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та посилення негативного впливу внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру в Україні є: застарілість основних фондів, зокрема природоохоронного призначення, великий обсяг транспортування, зберігання і використання небезпечних речовин, аварійний стан значної частини мереж комунального господарства, недостатня інвестиційна підтримка процесу запровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, насамперед у металургійній, хімічній, нафтохімічній галузях та енергетиці; істотні зміни стану геологічного середовища, зумовлені закриттям нерентабельних гірничих підприємств, гідрогеологічного режиму водних об’єктів, небажанням суб’єктів господарювання здійснювати заходи із запобігання аваріям та катастрофам на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах тощо.

Ще однією з причин виникнення надзвичайних ситуацій є зміна клімату. Наслідки зміни клімату (потепління, зростання кількості та інтенсивності екстремальних погодних явищ) одночасно з високим рівнем вразливості окремих верств населення призводять до соціальних та економічних втрат сьогодні та в майбутньому. Зокрема, слід відзначити зростання загрози катастрофічних повеней у Карпатах, масштабних пожеж на торфовищах, підтоплення територій, розширення аридної зони південного регіону, підвищення частоти та тривалості посух, висихання річок та водойм Причорномор’я, Приазов’я, включно з лиманами, перетворення степів південного регіону на пустелі, затоплення прибережних територій та гостру нестачу питної води в центральних, південних і східних регіонах України.

Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення

Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення потребує особливої форми управління, оскільки це землі, на яких виникло стійке забруднення навколишнього природного середовища радіоактивними речовинами і які виведені з господарського обігу та відмежовуються від суміжної території.

На території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення розташовані об’єкти Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», які потребують зняття їх з експлуатації та переведення в екологічно безпечний стан, та об’єкти системи радіаційно-екологічного контролю та моніторингу радіаційного стану навколишнього природного середовища і забезпечення радіаційної безпеки.

Земельні, водні та лісові ресурси зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, які виконують функцію природного бар’єра на шляху розповсюдження радіоактивного забруднення за їх межі, потребують постійного контролю, використання з дотриманням вимог радіаційної безпеки. Водночас на території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення з’явилася можливість збереження в екологічно відновленому стані найбільш типових природних комплексів Полісся.

Екологічні проблеми Донбасу

Військовими діями, руйнацією інфраструктури та екологічно небезпечних підприємств на тимчасово окупованій території України порушено екологічну рівновагу, що призвело до небезпечних змін стану довкілля, спричинило шкоду здоров’ю та порушило безпеку життєдіяльності для п’яти мільйонів населення на території близько 30 тисяч квадратних кілометрів.

Основними загрозами є: затоплення шахт та можливість виходу токсичних шахтних вод на поверхню, проникнення у підземні води; загроза потрапляння їх до річки Сіверський Донець та Азовського моря; припинення роботи очисних споруд та пошкодження сховищ токсичних та радіоактивних відходів; пошкодження територій природно-заповідного фонду; забруднення атмосферного повітря та ґрунтів хімічними продуктами внаслідок вибухів боєприпасів; знищення ландшафтів та рослинності у зв’язку з використанням військової техніки та будівництвом оборонних споруд; знищення значних площ лісів унаслідок викликаних воєнними діями пожеж та неконтрольованих рубок.

Протягом останніх років на зазначених територіях практично відсутня можливість для оцінки пошкоджень природних комплексів та промислових об’єктів, проведення необхідних ремонтних і відновлювальних робіт, а також здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проведення екологічного моніторингу стану території Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з можливим залученням міжнародних екологічних експертів з метою оцінки екологічної ситуації, стає все більш актуальним.

Управління відходами

Значні обсяги накопичених в Україні відходів та відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їх утворенню, перероблення, утилізацію, знешкодження та екологічно безпечне видалення, поглиблюють екологічну кризу і стають гальмівним фактором розвитку національної економіки. Втрачається вагомий ресурсний потенціал, і водночас погіршується і так несприятлива екологічна ситуація.

Відсутність дієвого контролю призводить до масового утворення несанкціонованих звалищ та численних порушень законодавства під час поводження з небезпечними відходами. За відсутності роздільного збирання побутових відходів практично не розв’язується проблема поводження з небезпечними відходами, які містяться у складі побутових відходів.

У структурі загальних обсягів відходів, що утворилися в державі, відходи І-ІІІ класів небезпеки становлять менш як два відсотки загальної кількості.

В Україні частка гірничопромислових відходів (розкривних порід та продуктів збагачення корисних копалин) є високою — понад 75 відсотків усіх утворених відходів, з яких на відходи комунальної сфери припадає менш як два відсотки. Фактичні обсяги накопичених відходів перевищують ті, що відображені у статистичній звітності, оскільки збанкрутілі та непрацюючі підприємства, які раніше накопичили значні обсяги відходів, не враховуються під час проведення державних статистичних спостережень. Місця видалення відходів, які розташовані на території таких підприємств, негативно впливають на стан довкілля. Спостерігається вкрай низький рівень заміщення первинних природних ресурсів за рахунок використання відходів виробництва чи побічних продуктів (у тому числі шлаків).

На відміну від європейських держав в Україні дуже низький рівень перероблення та утилізації твердих побутових відходів і високий показник їх захоронення на полігонах. Значна частина полігонів перевантажена і не відповідає природоохоронним та санітарним нормам.

Значну загрозу для навколишнього природного середовища та здоров’я людини становлять відходи, що утворилися у процесі медичного обслуговування, переробки сировини тваринного походження, фармакологічної та косметологічної промисловості, які містять небезпечні патогенні та умовно патогенні мікроорганізми, а також відходи електричного та електронного обладнання.

Основною причиною такого стану є недосконала законодавча база, відсутність ефективної системи обліку та звітності, системи моніторингу у сфері управління відходами.

Розв’язання зазначеної проблеми є ключовим завданням у вирішенні питань енерго- та ресурсонезалежності держави, економії природних матеріальних та енергетичних ресурсів і завданням державної екологічної політики.

Біологічна безпека

Пріоритетами державної політики у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту є здійснення системних заходів із створення та ефективного функціонування національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту, протидії проявам біотероризму, захисту населення від безконтрольного та протиправного поширення генетично модифікованих організмів, збереження безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища, створення системи раннього виявлення та швидкого реагування на поширення збудників особливо небезпечних хвороб та таких, що мають міжнародне значення, а також покращення матеріально-технічного стану лабораторій, установ та закладів, які здійснюють діагностику інфекційних хвороб, моніторинг циркуляції збудників інфекційних хвороб в об’єктах середовища життєдіяльності людини, задіяні в системі індикації біологічних патогенних агентів, визначають кількісний та якісний вміст генетично модифікованих організмів у продукції рослинного і тваринного походження, лабораторій, що працюють із збудниками особливо небезпечних інфекційних хвороб, визначенням їх впливу на навколишнє природне середовище, зокрема біологічного різноманіття, з урахуванням ризиків для здоров’я людини; створення системи оперативного реагування на прояви біотероризму.

Біологічне та ландшафтне різноманіття

Займаючи менше 6 відсотків площі Європи, Україна володіє близько 35 відсотками її біологічного різноманіття. Біосфера України нараховує більше 70 тисяч видів флори і фауни, зокрема флори — понад 27 тисяч видів, фауни — понад 45 тисяч видів. Протягом останніх років спостерігається збільшення кількості видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.

Україна розташована на перетині міграційних шляхів багатьох видів фауни, через її територію проходять два основні глобальні маршрути міграції диких птахів, а деякі місця гніздування мають міжнародне значення. Більше 100 видів перелітних птахів охороняються відповідно до міжнародних зобов’язань. З мігруючих видів фауни України більше 130 видів перелітних птахів, 8 видів риб, 3 види морських ссавців, 28 видів рукокрилих охороняються відповідно до міжнародних зобов’язань.

До складу природно-заповідного фонду України входять 8246 територій та об’єктів площею 3,98 мільйона гектарів (6,6 відсотка загальної площі країни) та 402,5 тисячі гектарів у межах акваторії Чорного моря. Частка земель природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості держав — членів Європейського Союзу, де частка таких земель становить у середньому 21 відсоток площі держав — членів Європейського Союзу.

За роки незалежності площа природно-заповідного фонду збільшилася у два рази, але цього недостатньо для збереження рідкісних і зникаючих видів рослин та тварин, середовищ їх існування. Разом з тим недосконалість існуючої законодавчої бази, відсутність чітко визначеної стратегії розвитку заповідної справи та недосконалість системи управління нею, низький рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду, невідповідність системи охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду сучасним вимогам, відсутність єдиної системи оплати праці, соціальних гарантій та пільг для їх працівників, низький рівень екологічної освіти та інформованості населення зумовлюють загрозу нецільового використання та втрати територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Значно зросла загроза втрати зарезервованих та перспективних для подальшого заповідання цінних природних комплексів.

З метою припинення процесів погіршення стану навколишнього природного середовища необхідно збільшити площі земель екомережі, що є стратегічним завданням для досягнення екологічної збалансованості території України. Збільшення площі національної екомережі має насамперед відбуватися в результаті розширення існуючих та створення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Основну загрозу біологічному різноманіттю становлять діяльність людини та знищення природного середовища існування флори і фауни. Спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісів, яке відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування лісів з подальшою зміною цільового призначення земель, осушення або обводнення територій, промислового, житлового та дачного будівництва тощо. Поширення неаборигенних видів у природних екосистемах викликає значний дисбаланс у біоценозах.

Завдання з охорони біорізноманіття не вирішується під час приватизації земель, підготовки і виконання програм галузевого, регіонального і місцевого розвитку. Відсутність закріплених на місцевості в установленому законом порядку меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду призводить до порушення вимог заповідного режиму. Незадовільними є темпи встановлення у натурі (на місцевості) прибережних захисних смуг вздовж морів, річок та навколо водойм, які виконують роль екологічних коридорів.

З метою припинення втрат біологічного різноманіття Україна має врахувати рекомендації міжнародних документів щодо перегляду та оновлення законодавчих і нормативних актів щодо біологічного різноманіття.

Забезпечення екологічно збалансованого природокористування

У вересні 2015 року було ухвалено Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 року».

В Україні було розроблено національну систему цілей сталого розвитку, що має забезпечити підґрунтя для подальшого планування розвитку України, подолання дисбалансів, які існують в економічній, соціальній та екологічній сферах; забезпечити такий стан довкілля, що сприятиме якісному життю і благополуччю нинішніх та прийдешніх поколінь; створити необхідні умови для суспільного договору між владою, бізнесом і громадянським суспільством щодо підвищення якості життя громадян і гарантування соціально-економічної та екологічної стабільності; досягнути високого рівня освіти та охорони громадського здоров’я; упровадження регіональної політики, яка базуватиметься на гармонійному поєднанні загальнонаціональних і регіональних інтересів; збереження національних культурних цінностей і традицій.

Регіональна екологічна політика

Відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України зумовлюють нерівномірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Передбачається, що положення Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року і розроблені на її основі та з урахуванням завдань Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, національні плани дій будуть інтегровані в регіональні програми соціально-економічного розвитку та деталізовані на рівні регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на основі яких будуть розроблені місцеві плани дій з охорони навколишнього природного середовища, підготовлені на рівні територіальних громад, міських, сільських та селищних рад.

За результатами виконання місцевих планів дій передбачається посилити значення органів місцевого самоврядування у процесі реалізації державної екологічної політики, визначити напрями її вдосконалення з урахуванням регіональної специфіки.
ІІ. Мета, засади, принципи та інструменти державної екологічної політики

Метою державної екологічної політики є досягнення доброго стану довкілля шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля, впровадження збалансованого природокористування і збереження та відновлення природних екосистем.

Основними засадами державної екологічної політики є:

збереження такого стану кліматичної системи, який унеможливить підвищення ризиків для здоров’я та благополуччя людей і навколишнього природного середовища;

досягнення Україною Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), які були затверджені на Саміті Організації Об’єднаних Націй зі сталого розвитку у 2015 році;

сприяння збалансованому (сталому) розвитку шляхом досягнення збалансованості складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), орієнтування на пріоритети збалансованого (сталого) розвитку;

інтегрування екологічних вимог під час розроблення і затвердження документів державного планування, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку та у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля;

міжсекторальне партнерство та залучення заінтересованих сторін;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, а також комплексного моніторингу стану навколишнього природного середовища;

забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, підвищення рівня екологічної безпеки в зоні відчуження;

забезпечення невідворотності відповідальності за порушення природоохоронного законодавства;

застосування принципів перестороги, превентивності (запобігання), пріоритетності усунення джерел шкоди довкіллю, «забруднювач платить»;

відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації;

стимулювання державою вітчизняних суб’єктів господарювання, які здійснюють скорочення викидів парникових газів, зниження показників енерго- та ресурсоємності, модернізацію виробництва, спрямовану на зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, у тому числі вдосконалення системи екологічного податку за забруднення довкілля та платежів за використання природних ресурсів;

упровадження новітніх засобів і форм комунікацій та ефективної інформаційної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Реалізація засад державної екологічної політики здійснюється за принципами:

відкритості, підзвітності, гласності органів державної влади;

участі громадськості у формуванні державної політики;

дотримання екологічних прав громадян;

заохочення до ведення екологічно відповідального бізнесу та екологічно свідомої поведінки громадян;

запобігання екологічній шкоді;

міжнародної співпраці та євроінтеграції.

Основними інструментами реалізації державної екологічної політики є:

міжсекторальне партнерство та залучення заінтересованих сторін — дасть змогу залучити до планування і реалізації політики усі заінтересовані сторони (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання, приватний сектор, науковців, громадськість);

інформування та комунікація — сприятимуть підвищенню рівня обізнаності громадськості про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та ефективність впровадження ними нормативно-правових актів, стан навколишнього природного середовища та рівні його забруднення, принципи та методи сталого споживання і виробництва, захисту довкілля та дбайливого ставлення до живої природи;

державне регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища — дасть змогу встановити науково обґрунтовані обмеження на використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища та впровадити інтегрований дозвіл щодо регулювання забруднення навколишнього природного середовища відповідно до Директиви 2010/75/ЄС про промислове забруднення (комплексне запобігання і контроль за забрудненнями) (переглянута);

стратегічна екологічна оцінка та оцінка впливу на довкілля — дасть змогу запобігти негативному впливу на навколишнє природне середовище та встановити відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

системи екологічного управління, екологічний аудит, екологічна сертифікація та маркування продукції — дасть змогу підвищити екологічну обґрунтованість і ефективність діяльності суб’єктів господарювання, поліпшити екологічні характеристики продукції, встановити відповідність об’єктів екологічного аудиту вимогам природоохоронного законодавства та удосконалити управління суб’єктами господарювання, що провадять екологічно небезпечну діяльність;

екологічний облік — забезпечить виявлення, реєстрацію, узагальнення, зберігання, оброблення та підготовку релевантної інформації про діяльність підприємства в природоохоронній сфері з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам та сприятиме прийняттю управлінських рішень з урахуванням економічної ефективності, соціальної справедливості та екологічної цілісності;

технічне регулювання та облік у сфері охорони навколишнього природного середовища, природокористування та забезпечення екологічної безпеки — дасть змогу впровадити науково обґрунтовані та безпечні для навколишнього природного середовища і здоров’я населення вимоги до процесів, товарів та послуг, які відповідатимуть європейським нормам/вимогам;

законодавство України у сфері охорони навколишнього природного середовища, яке адаптоване до законодавства Європейського Союзу, — спрямоване на досягнення національних пріоритетів та забезпечення його наближення до відповідних директив Європейського Союзу впровадження багатосторонніх екологічних угод (конвенцій, протоколів тощо), стороною яких є Україна;

освіта в інтересах збалансованого (сталого) розвитку — дасть змогу встановити методологічні основи та запровадити безперервну екологічну освіту. Випереджаючими темпами має розвиватися всеохоплююча екологічна просвіта та виховання підростаючого покоління шляхом підтримки діяльності позашкільних закладів освіти, еколого-натуралістичних центрів та природничих секцій центрів дітей і юнацтва та профільних громадських організацій;

економічні та фінансові механізми, зокрема екологічна модернізація промислових підприємств шляхом зниження ставки екологічного податку або у формі фіксованої річної суми компенсації (відшкодування податку) — забезпечать стабільне фінансування природоохоронної діяльності та стимулювання розвитку екологічного підприємництва, зокрема виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг природоохоронного призначення, а також сприятимуть створенню податкового, кредитного та інвестиційного клімату для залучення коштів міжнародних донорів та приватного капіталу в природоохоронну діяльність, створення суб’єктами господарювання систем екологічного управління, впровадження більш чистого виробництва, технологій ресурсо- та енергозбереження, розширеного відтворення лісів;

комплексний моніторинг стану навколишнього природного середовища і нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів — забезпечать перехід до системи запобігання правопорушенням і моніторингу стану довкілля, зменшення тиску на бізнес-середовище, широке залучення громадськості до природоохоронного контролю через побудову дієвої системи нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства з урахуванням найкращих практик організації функціонування аналогічних інституцій у країнах — членах Європейського Союзу;

міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки — забезпечить виконання міжнародних зобов’язань відповідно до багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів України, розширення співробітництва з питань запобігання транскордонному забрудненню навколишнього природного середовища.
ІІІ. Стратегічні цілі та завдання

Державна екологічна політика спрямована на досягнення стратегічних цілей.

Ціль 1. Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва

Завданнями є:

впровадження освіти в інтересах збалансованого (сталого) розвитку, екологічної освіти та виховання, просвітницької діяльності з метою формування в суспільстві екологічних цінностей і підвищення його екологічної свідомості;

оцінка ставлення та підвищення рівня поінформованості суспільства щодо значення, переваг та інструментів сталого споживання і виробництва, стану і цінностей біорізноманіття та заходів, які необхідно здійснити для його збереження, відновлення і сталого використання;

забезпечення практичної реалізації результатів сучасних та фундаментальних екологічних досліджень та безперервної взаємодії між науковцями та державними органами;

врахування рекомендацій наукових установ екологічного спрямування при прийнятті управлінських рішень та підготовці проектів нормативно-правових актів;

розвиток партнерства між секторами суспільства з метою залучення до планування і реалізації природоохоронної політики усіх заінтересованих сторін;

забезпечення участі громадськості у прийнятті управлінських рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища та природокористування;

забезпечення дотримання екологічних прав та обов’язків громадян, доступу громадськості до правосуддя з питань охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

Ціль 2. Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України

Завданнями є:

підготовка та впровадження Основних засад (стратегії) державної екологічної політики в збалансоване лісоуправління;

упровадження інструментів сталого споживання і виробництва;

вдосконалення системи кадастрів природних ресурсів, державної статистичної звітності з використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

створення екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі природних ресурсів з асиміляційним потенціалом;

зменшення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття, зокрема шляхом вдосконалення принципів формування екологічної мережі, її розширення і невиснажливого використання, а також збереження унікальних природних ландшафтів;

збереження та відновлення чисельності видів природної флори та фауни, у тому числі мігруючих видів тварин, середовищ їх існування, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу та типових природних рослинних угруповань, що підлягають охороні;

протидія незаконному обігу та торгівлі об’єктами дикої фауни і флори, у тому числі введення заборони використання диких тварин у цирках, а також у будь-якій іншій комерційній діяльності публічного характеру, крім стаціонарних зоопарків;

збільшення та розширення територій природно-заповідного фонду (зокрема заповідних зон у національних природних парках та регіональних ландшафтних парках), створення на суходолі і в акваторії Чорного та Азовського морів і забезпечення збереження і функціонування репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду, у тому числі транскордонних та європейського і міжнародного значення;

зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище, припинення руйнування навколишнього природного середовища у межах міст, зокрема, недопущення необґрунтованого знищення зелених насаджень у межах міст під час виконання будівельних чи інших робіт, незаконного відведення земельних ділянок, зайнятих зеленими насадженнями, під будівництво;

забезпечення збереження, відновлення та збалансованого використання рослинного світу України;

забезпечення сталого управління водними ресурсами за басейновим принципом;

забезпечення сталого використання та охорони земель, покращення стану уражених екосистем та сприяння досягненню нейтрального рівня деградації земель, підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель;

перетворення сфери надрокористування в максимально прозору та інвестиційно привабливу галузь, що відповідає кращим міжнародним стандартам;

стимулювання впровадження систем екологічного управління на підприємствах одночасно з поліпшенням екологічних характеристик продукції, у тому числі на основі міжнародних систем сертифікації та маркування;

запровадження в Україні системи зелених закупівель;

наукові дослідження зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення;

стимулювання розвитку інфраструктури управління відходами;

упровадження технологій електронного урядування в екологічній сфері;

стимулювання оновлення зношених основних фондів промислової і транспортної інфраструктури та об’єктів житлово-комунального господарства шляхом прямих державних дотацій, здешевлення кредитів, часткової компенсації відсоткових ставок за кредитами тощо.

Ціль 3. Забезпечення інтеграції екологічної політики у процес прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України

Завданнями є:

розвиток галузевих стратегій щодо:

покращення якості повітря;

покращення якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище. Повне поступове припинення скидання у водні об’єкти неочищених та недостатньо очищених стічних вод і забезпечення відповідності ступеня очищення стічних вод установленим нормативам та стандартам, а також запобігання забрудненню підземних вод;

збереження озонового шару;

запобігання зміні клімату та адаптація до неї;

управління відходами та ресурсами, повернення у господарський обіг ресурсоцінних матеріалів;

поступового обмеження використання окремих виробів з пластику у харчовій промисловості;

забезпечення охорони та захисту природи;

зменшення промислового забруднення та ризиків промислових аварій;

збереження біорізноманіття та ландшафтів;

контролю та запобігання біологічному забрудненню;

поводження з небезпечними хімічними речовинами;

забезпечення обов’язковості інтеграції екологічної складової до політик та/або програм загальнодержавного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку, створення податкового, кредитного та інвестиційного клімату для залучення коштів міжнародних донорів та приватного капіталу у природоохоронну діяльність;

усунення прямої залежності економічного зростання від збільшення використання природних ресурсів і енергії та підвищення рівня забруднення навколишнього природного середовища;

стимулювання впровадження суб’єктами господарювання більш екологічно чистого, ресурсоефективного виробництва та екологічних інновацій, зокрема екологічної модернізації промислових підприємств шляхом зниження ставки екологічного податку або у формі фіксованої річної суми компенсації (відшкодування податку);

упровадження в Україні сталого низьковуглецевого розвитку всіх галузей економіки;

включення питань щодо цінності біорізноманіття в національні, місцеві, стратегічні, програмні документи та плани розвитку економіки та її галузей;

упровадження систем екологічного управління, розвитку добровільної екологічної сертифікації, маркування продукції, екологічного аудиту.

Ціль 4. Зниження екологічних ризиків з метою мінімізації їх впливу на екосистеми, соціально-економічний розвиток та здоров’я населення

Завданнями є:

зниження рівня забруднення атмосферного повітря та вод;

регулювання промислового вилову водних живих ресурсів у межах територіальних вод виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу і внутрішніх водоймах України;

зменшення антропогенного впливу на екосистеми Чорного та Азовського морів;

покращення якості ґрунтів та впровадження ефективної системи підвищення їх родючості;

запровадження управління екологічним ризиком на основі його моделювання в режимі реального часу із залученням новітніх інформаційних технологій з метою захисту природних екосистем, здоров’я та благополуччя населення;

запобігання розповсюдженню інвазійних видів та контроль за появою та розповсюдженням таких видів у природних екосистемах, у тому числі морських;

забезпечення та сприяння використанню сучасних пестицидів та агрохімікатів з мінімальним негативним впливом на флору, фауну та здоров’я людини;

зменшення обсягу винесення радіонуклідів за межі зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення;

запобігання неконтрольованому вивільненню генетично модифікованих організмів у навколишнє природне середовище;

формування екологічної складової державної системи захисту критичної інфраструктури України;

стимулювання заміщення первинних природних ресурсів за рахунок використання відходів виробництва чи побічних продуктів, у тому числі шлаків;

упровадження сталої системи управління відходами та небезпечними хімічними речовинами;

розв’язання екологічних проблем, відновлення та збереження навколишнього природного середовища Донбасу.

Ціль 5. Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного управління

Завданнями є:

упровадження принципів належного екологічного врядування, підтримка постійного діалогу із заінтересованими сторонами щодо підготовки та прийняття стратегічних рішень;

укріплення інституційної спроможності щодо планування, моніторингу та оцінки ефективності впровадження екологічної політики;

запровадження екологічного обліку для оцінки ефективності політики та управління;

розвиток і вдосконалення природоохоронного законодавства та підвищення рівня його дотримання, включаючи наближення законодавства України до права (acquis) Європейського Союзу;

посилення відповідальності за шкоду, заподіяну довкіллю, відповідно до міжнародних зобов’язань України;

забезпечення науково-інформаційної та інноваційної підтримки процесу прийняття управлінських рішень;

кіберзахист відповідних екологічних інформаційних ресурсів, систем, баз даних;

посилення спроможностей природоохоронного управління у проведенні комплексного моніторингу стану навколишнього природного середовища та державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

розмежування функцій з охорони навколишнього природного середовища та господарської діяльності з використання природних ресурсів;

забезпечення чіткого розподілу повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища на державному, регіональному та місцевому рівнях;

забезпечення цільового бюджетного фінансування природо-охоронних заходів та недержавного інвестування природоохоронних проектів;

удосконалення кадрової політики та професійної підготовки фахівців у системі охорони навколишнього природного середовища та природокористування.
ІV. Етапи реалізації державної екологічної політики

Досягнення цілей державної екологічної політики здійснюватиметься двома етапами:

до 2025 року передбачається стабілізація екологічної ситуації шляхом закріплення змін у системі державного управління, які відбулися шляхом реформування системи державного екологічного управління, імплементації європейських екологічних норм і стандартів, удосконалення систем екологічного обліку та контролю, впровадження фінансово-економічних механізмів стимулювання екологічно орієнтованих структурних перетворень в економіці, впровадження механізмів стимулювання підприємств до енергоефективності, впровадження електронного урядування, поширення екологічних знань, а також підвищення екологічної свідомості суспільства, інформатизація сфери охорони навколишнього природного середовища та природокористування усіх рівнів;

до 2030 року передбачається досягнення істотних зрушень щодо покращення стану навколишнього природного середовища шляхом збалансованості між соціально-економічними потребами та завданнями у сфері збереження навколишнього природного середовища, забезпечення розвитку екологічно ефективного партнерства між державою, суб’єктами господарювання та громадськістю, сталого низьковуглецевого розвитку, який стане додатковим стимулом соціально-економічного розвитку України.
V. Моніторинг та оцінка виконання

Основою моніторингу є система показників оцінки реалізації державної екологічної політики (додаток), орієнтованих на індикатори сталого розвитку та завдання збалансованої екологічної політики. Результати моніторингу та оцінки виконання Основних засад (стратегії) державної екологічної політики висвітлюються у Національній доповіді про реалізацію державної екологічної політики України, що подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України кожні п’ять років, у регіональних та галузевих екологічних звітах, які щороку подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, щороку готує та оприлюднює звіт про реалізацію державної екологічної політики України та виконання Національного плану дій з реалізації Основних засад (стратегії) державної екологічної політики.
VI. Очікувані результати

У 2030 році Україна має досягти такого рівня збалансованого (сталого) розвитку, за якого залежність від використання невідновлювальних природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища будуть зведені до екосистемно прийнятних рівнів.

До 2030 року Україна має впровадити систему ефективного управління для забезпечення збалансованого користування природними ресурсами з урахуванням необхідності забезпечення ними прийдешніх поколінь.

Для забезпечення виходу України на міжнародні та європейські ринки має бути передбачено здійснення заходів, що гарантують впровадження міжнародних стандартів управління довкіллям і екологічного маркування продукції, прискорення інформатизації сфери охорони довкілля та використання природних ресурсів, створення національної багаторівневої інфраструктури управління геоекологічними даними та загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

В Україні будуть створені умови для подальшого забезпечення розвитку екологічної мережі, створення репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі за рахунок екологічного відновлення порушених, засолених і деградованих ґрунтів та ґрунтів, забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи, а також розширено заповідні території для збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів Полісся.

Розвиток екосистемних послуг дасть змогу створити можливості для сталого розвитку суспільства та екосистеми. Біологічне різноманіття України, яке надає екосистемні послуги, до 2030 року повинно бути збереженим, оціненим і відповідним чином відновленим.

Очікується створення правової бази для забезпечення розвитку транспортної та телекомунікаційної інфраструктури, будівництва об’єктів відновлюваної енергетики з урахуванням потреб міграції та вільного пересування тварин.

Очікується створення правової бази та умов для реалізації державної політики у сфері зміни клімату, запобігання подальшої деградації земель та опустелювання, зокрема шляхом ощадливого використання водних ресурсів і впровадження науково, екологічно та економічно обґрунтованих підходів до проведення меліоративних робіт.

Мають бути створені умови для декарбонізації енергетичного сектору, активного впровадження технологій енергозбереження та підвищення енергоефективності, збільшення виробництва енергії за рахунок відновлювальних та альтернативних джерел, впровадження найкращих наявних низьковуглецевих, ресурсозберігаючих технологій виробництва, а також сучасних будівельних технологій з тепло-та енергозбереження, що дасть змогу істотно зменшити обсяг викидів парникових газів та забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а також скидання забруднюючих речовин у водойми.

Територіальне розширення міст та інших населених пунктів буде можливим лише за умови збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об’єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень, а їх розбудова буде більше відповідати вимогам адаптації до змін клімату.

Проблема накопичення твердих побутових відходів розв’язуватиметься шляхом мінімізації їх утворення, забезпечення максимального використання ресурсоємних відходів, а проблема утилізації небезпечних відходів вирішуватиметься шляхом вдосконалення технологічних процесів та побудови високотехнологічних комплексів для їх утилізації.

Розвиток міжміської транспортної інфраструктури здійснюватиметься з урахуванням максимальної адаптації до потреб міграції та вільного пересування тварин, а більшість транспорту перейде на екологічно безпечніші джерела пального.

Упровадження інтегрованого управління водними ресурсами дасть змогу значно покращити екологічний стан водойм і водотоків.

Очікується, що суб’єкти господарювання та приватні домогосподарства скидатимуть у міську мережу водовідведення тільки повністю очищені стоки за рахунок повсюдного встановлення сучасних локальних систем очистки.

Інституційну спроможність центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, буде посилено шляхом реформування та удосконалення державного управління і наближення природоохоронного законодавства до екологічного права Європейського Союзу.

Запровадження системи електронного врядування та автоматизованих інформаційних систем екологічних даних значно посилить прозорість, оперативність та якість прийняття управлінських рішень, дотримання екологічних прав громадян.

Запровадження стратегічної екологічної оцінки документів державного планування забезпечить удосконалення механізмів стратегічного планування розвитку соціально-економічної політики на державному, регіональному та місцевому рівнях та буде важливим інструментом оцінки впливу на довкілля, зокрема у транскордонному контексті.

Інтегрована система державного моніторингу і довгострокових наукових досліджень стану всіх складових навколишнього природного середовища буде створена, нормативно і технічно забезпечена відповідно до вимог права Європейського Союзу і діятиме в режимі реального часу.

Науково-технічна, інформаційна та кадрова складові державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, сталого використання, відтворення і охорони природних ресурсів та моніторингу навколишнього природного середовища будуть удосконалені за рахунок переходу від неефективного тотального природоохоронного контролю до системи запобігання правопорушенням на основі комплексного моніторингу стану навколишнього природного середовища, зменшення тиску на бізнес-середовище, залучення громадськості до природоохоронного контролю.

Значне підвищення рівня екологічної освіти, просвіти та виховання громадян України створить умови для запровадження у повсякденне життя громадян моделей сталого споживання, активізує їхню роль у запобіганні забрудненню та здійсненні контролю за станом навколишнього природного середовища, сталому використанні природних ресурсів і відновленні природно-ресурсного потенціалу України.

Реалізація Основних засад (стратегії) державної екологічної політики дасть змогу:

створити ефективну систему доступу до публічної інформації/даних, забезпечити дотримання екологічних прав громадськості на доступ до публічної інформації з питань охорони навколишнього природного середовища та підвищити рівень екологічної свідомості громадян України;

поліпшити стан навколишнього природного середовища до більш безпечного для екосистем та населення рівня з урахуванням європейських вимог до якості навколишнього природного середовища;

ліквідувати залежність процесу економічного зростання від збільшення використання природних ресурсів і енергії та підвищення рівня забруднення навколишнього природного середовища;

зменшити втрати біо- та ландшафтного різноманіття і сформувати цілісну та репрезентативну екомережу;

удосконалити систему екологічно невиснажливого використання природних ресурсів;

мінімізувати забруднення ґрунтів небезпечними забруднюючими речовинами та відходами;

забезпечити перехід до системи інтегрованого екологічного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та розвиток природоохоронної складової в галузях економіки;

перейти на систему комплексного державного моніторингу стану навколишнього природного середовища та удосконалити систему інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень.

Закон разом із додатком у PDF читайте тут.
http://www.golos.com.ua/article/315406

Далі...

Бережанські лісівники завершують весняну посадку лісу

Бережанське лісомисливське господарство як відтворює ліси на території державного лісового фонду, так і створює нові.

Нещодавно відбулася посадка нових лісів, площею 21,9 гектарів на території Потіцької сільської ради, участь взяли працівники Козівської райдержадміністрації, районної ради та громадської організації, а також працівники лісової охорони Козівського, Конюхівського, Урманського лісництв та працівники апарату лісомисливського господарства. Садили дуб червоний. Садіння нових лісів приурочили всеукраїнській акції Держлісагентства «Майбутнє лісу в твоїх руках»

Всього ж, станом на 29 березня, підприємством лісокультурну кампанію майже завершено. Відтак повністю виконано завдання зі створення нових лісів (45 гектарів) та майже повністю з лісовідновлення (38 гектарів зі 41), додають на сайті Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Фото Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства

http://teren.in.ua/2019/03/29/berezhanski-lisivnyky-zavershuyut-vesnyanu-posadku-lisu/

Далі...

Уряд Гройсмана звинувачено в покриванні незаконної вирубки лісів

ZIK

Попри заборону вивезення лісу-кругляка, уряд Гройсмана далі «кришує» контрабанду лісу під виглядом дров.

Про це в ефірі програми «Коментарі» на телеканалі ZIK заявив народний депутат України Віктор Кривенко.

На запитання ведучого про те, чи є в Україні ресурси для швидкого подолання бідності, пан Кривенко сказав, що безумовно є, але треба проводити правильну економічну політику.

«Треба менше красти на митниці. Я співавтор закону про заборону вивозу лісу-кругляка. Після цього в нас з'явилося 100 нових підприємств. І це незважаючи на те, що уряд України «кришує» контрабанду лісу під виглядом дров і через своє Держлісагентство покриває незаконні вирубки», – зазначив політик.

За його словами, таке свавілля панує в усіх галузях економіки. Зокрема він зауважив, що агрокомпанії «Наша ряба» за 2 роки віддали 2,2 мільярда гривень дотацій замість того, щоб дати по 5 мільйонів підтримки на агробізнес у селах.

«Подивіться, що відбуватися в Держенергонадрах з родовищами. Полтавська облрада віддала 15 газоносних родовищ приватним компаніям, а не державному Укргазвидобуванню», – наголосив Кривенко.

Також він додав, що лише перед виборами починають людям щось видавати – чи то осучаснюють пенсії, чи видають втрачені вклади, як це робили 10 років тому. На його думку, людей спеціально роблять бідними, бо бідними людьми легше керувати.

«Я рік їжджу з презентацією економічної програми на 600 сторінок, в якій вказано, що якщо займатися певними галузями, то ми через 10 років досягнемо середньої зарплати 988 доларів і відповідно пенсії 489 доларів. Після цього до мені підійшла жінка і сказала, що їй подобається така пенсія, але вона не доживе до цього, і чи можу я їй збрехати, що це буде через рік. Вона сказала, що знає, що це неправда, але хоче це чути. Я їй сказав, що так їй брешуть 27 років», – прокоментував гість програми.

Нагадаємо, що середній розмір пенсії станом на 1 березня збільшився на 19,3% – до 3033 гривень з 2542 гривень станом на 1 січня цього року. 

Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/03/29/uryad_groysmana_zvynuvacheno_v_pokryvanni_nezakonnoi_vyrubky_lisiv_1540183

Далі...

Юні лісівники стають до роботи

ДОВКІЛЛЯ. Вчотирнадцяте у березні на Сумщині розпочнеться Всеукраїнська акція Державного агентства лісових ресурсів «Майбутнє лісу у твоїх руках», до якої приєднаються тисячі юних лісівників краю. Як повідомив начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Чигринець, планують не тільки створити нові ліси, а й провести для школярів екскурсії, квести, музейні та лісові уроки, конкурс дитячої творчості «Людина і ліс».

За майже півтора десятиріччя акція набула особливої популярності серед юних. За цей час у ній узяли участь понад 500 тисяч учнів, представників влади, громадських організацій, які загалом висадили 8,5 мільйона сіянців на площі 1,5 тисячі гектарів.

А ось моральний аспект роботи годі обміряти: долучаючись до акції, школярі творять зелене майбутнє краю, вивчають історію землі, на якій народилися і на якій їм жити.

Олександр ВЕРТІЛЬ, «Урядовий кур’єр»
https://ukurier.gov.ua/uk/news/yuni-lisivniki-stayut-do-roboti/

Далі...

«Лісова варта» під видом охорони покриває корупціонерів, рейдерів і браконьєрів?

Боротьба за природу – це не лише благородна справа, але й великі гроші. На західній Україні підняли голову звільнені чиновники, корупціонери та навіть кримінал, які під видом «захисту природи» намагаються повернути собі владу та нагнути під себе весь місцевий бізнес.



Для прикриття своєї кримінальної діяльності вони використовують міжнародні природозахисні організації, які часто не здогадуються, яке кримінальне минуле мають їхні «активісти».

Буковинські аферисти

На жаль, навіть поважні природоохоронні організації не надто перебірливі у співпраці із активістами на місцях. Тому їхніми партнерами нерідко стають люди, які переслідують далеко не природоохоронні цілі.

Приміром, підрозділ WWF в Україні – «Лісова варта» бере під своє крило майже всіх, хто захотів з ними працювати. Тож не дивно, що під опікою поважної природоохоронної організації в Україні подекуди працюють рейдери, корупціонери, звільнені чиновники і навіть браконьєри.

Мотив такої зацікавленості з боку криміналу та звільнених чиновників зрозумілий. Влада не наважиться перешкоджати «активістам» поважної природоохоронної організації, водночас, тут можна поживитися за рахунок освоєння грантів, безкоштовного отримання інформації, юридичної допомоги, різноманітного спорядження і т.д.

Найбільш активно працюють подібні липові активісти на Буковині та на Закарпатті, де вони вже не один рік тероризують місцеві лісгоспи, місцевий видобуток корисних копалин та місцеву владу.

Приміром, у Чернівецькій області процес захоплення контролю розпочався із «Антикорупційної комісії Чернівецької області», керівником якої є пані Жукова, вона ж в минулому Чижевська, Сандуляк, Олару, на яку порушене кримінальне провадження за підробку документів.

Членами «Антикорупційної комісії» були також Біркле О., Жаріков Г., Кармазенюк Я., Гуцул О., основною метою яких було збагачення будь-яким шляхом. Отримавши через корумпованих чиновників членство у громадській раді при управлінні екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, ці персонажі навели справжнього остраху на місцевих жителів, громадські організації та бізнес.

В Інтернеті з’явилося відео, де ці особи, представляючись членами федерації роботодавців, погрожували спалити хати місцевим жителям, які були проти «русловпорядних» робіт в річках, під якими мався видобуток гравію та щебню. Місцеві вказують, що трійка Біркле, Жаріков, Кармазенюк виконують цей терор на замовлення бізнесмена і колишнього керівника «Чернівціводоконал» Михайла Крайса, який теж подався у «еко-активісти».

Крайс надав офіс Біркле та Бурдужану О.М. для розміщення громадської організації «Нове суспільство» та координатора «Лісової варти», яка є підрозділом WWF .

Дані особи всіляко опікується з боку WWF: проходять семінари, спілкуються із керівництвом Фонду в Україні, допомагають йому облаштуватися в області.

Як виявилося, трійця Біркле-Кармазенюк-Жаріков має дуже бурхливе минуле, яке більш притаманне кримінальним авторитетам, ніж екологам-активістам.

Приміром, Біркле був засуджений двічі: спочатку за грабіж із побиттям, а потім за шахрайство. В Чернівцях він давно відомий, як бандит на прізвисько «Кабан», який виконує брудні замовлення місцевих ділків. От цей «Кабан» і незаконно очолив громадську раду при управлінні екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, фактично, обклавши даниною місцевий бізнес.

Що стосується Кармезенюка, то він працює на побігеньках у політиків та «авторитетів». Нині він є офіційним помічником депутата від «Народного фронта» Михайла Гаврилюка, який не так давно «прославився» тим, що їздить на автомобілі, який волонтери придбали для потреб АТО. Колишній «козак» Гаврилюк діє в орбіті свого боса – депутата і голови фракції «Народний фронт» у Верховній Раді Максима Бурбака, який фактично контролює Чернівецьку область, а також місцеву митницю. Третій учасник угрупування – Жаріков очолював управління в департаменті екології в Чернівецькій ОДА, але був звільнений із посади, і тепер також став активістом, намагаючись відновитися у кріслі чиновника.

Трійця у незаконний спосіб очолила громадську раду при екологічному управлінні ОДА, а також увійшла до громадських рад майже всіх державних структур, за виключенням лісового відомства, звідки вони були вигнані. Політичні та контролюючі важелі дозволили псевдоекологам блокувати майже будь-який господарчий процес в області на свою користь.

Впливові покровителі

Розпорядженням губернатора області Фищука в 2015 році був затверджений порядок протипаводкових робіт з розчистки та регулювання русел річок Чернівецької області. Біркле та Жарікова, як активістів, призначили моніторити вплив на довкілля на ділянках проведення робіт з розчистки та регулювання русел річок.

Фактично, Фищук через свого заступника Шурдіна призначив прокладок надавати погодження на руслорегулюючі роботи, під якими приховується видобуток гравію та щебню. Утворивши більшість у громадських радах, Жаріков і Біркле фактично, стали погоджувати вивіз гравійно-піщаної суміші з місця робіт. Наразі ними надано 40 дозволів, більшість виконавців – фірми, причетні до Бурбака. Натомість, конкуренти «народнофронтівця» отримали повне блокування роботи з боку вищезгаданої трійці, навіть, якщо мали всі документи на видобуток.

Всі спроби місцевого населення протестувати проти масових «розчищувальних» робіт були заблоковані вищезгаданими «активістами», в тому числі, за допомогою залякування та погроз. Економічний та політичний вплив Бурбака на Буковині став настільки сильним, що він зміг навіть звільнити губернатора Фищука, коли той перестав проявляти лояльність і поставив питання про звільнення керівника місцевої митниці.

«Мене «попросили» піти, бо прем’єр-міністр Гройсман, Арсеній Петрович Яценюк і Максим Юрійович Бурбак підійшли до президента і поставили умову, що не підтримають бюджет і не будуть підтримки на виборах, якщо ви не звільните голову Чернівецької ОДА Фищука Олександра, – сказав він.

Таким чином, українські корупціонери використовують місцевих еко-активістів та мафію для прикриття своїх бізнес-інтересів. Їхня діяльність загрожує річкам, горам та озерам області, на які зараз поклали лапу місцеві корупціонери.

Реванш звільнених та засуджених

Ліси Закарпаття стали джерелом розслідування британської організації Earsight, яке пізніше виявилося фейком. Посильну допомогу в «розслідуванні» проявили активісти «Лісової варти» WWF на Закарпатті, тим самим, підставивши як центральний офіс Фонду, так і екологічний рух загалом. Основними інформаторами цього псевдорозслідування виявилися колишні лісівники, звільнені із своїх посад за хабарництво, пияцтво, крадіжки і навіть браконьєрство.

Нині вони не лише «активісти», але й «політики». Члени партії «Укроп» в Закарпатській області Фіцай, Шелемба , Кокіш-Мельник, Дочинець, Войтенко будують своє політичне майбутнє на критиці лісової галузі Тячівського та Рахівського районів і називають себе довіреними особами кандидата в президенти Олександра Шевченка (колишній директор курорту «Буковель» і креатура олігарха Коломойського)

Постійні скарги цього «союзу звільнених лісівників» ні до чого не призвели. Ані поліція, ані інші контролюючі органи не виявили правопорушень у діяльності нинішнього керівництва лісгоспів області.

Всі описані «активістами» схеми розкрадання проводяться і розроблені ними самими, а дехто з них навіть носить в області почесний титул «чорного лісоруба». Приміром, Шелемба є колишнім директором Тячівського «Агролісу», який незаконно вирубав багато гектарів лісу та дубових насаджень, не сплачуючи податків та заробітної плати працівникам. За такі шахрайства та розкрадання він був звільнений з посади, відносно нього було порушено багато кримінальних справ, які до речі чомусь так і не розслідуються правоохоронними органами. Загалом, Шалемба був тричі засуджений за розкрадання майна, але йому вдавалося виходити сухим із води і продовжувати свою «активістську» роботу проти керівництва лісового господарства області.

Звільнені за зловживання колишні лісівники утворили в Тячівському та Рахівському районах ціле угрупування, яке за допомогою місцевих корупціонерів розпочало боротьбу за захоплення лісів Закарпаття.

Приміром, звільнений за масову вирубку здорових дерев директор місцевого лісгоспу та колишній заступник голови Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Пукманне залишає надії очолити лісову галузь Закарпаття. Для цього він використовує для провокацій різноманітних псевдоактивістів, приміром, Кокіш-Мельника, також колишнього лісівника, звільненого за розкрадання лісу.

Не так давно того затримали за водіння авто у п’яному вигляді, позбавили прав та наклали штраф у 10 тисяч грн. Це не завадило йому вже без прав ганяти п’яним по селам на автомобілі, лякаючи місцевих жителів. Поліція знову затримала «активіста», але він знову обійшовся невеликим штрафом.

Цікаво, що ця дрібна сошка за підтримки місцевого чиновництва намагалася поставити під свій контроль всі господарства кількох гірських районів області.

Директори та підприємці Рахівського району звернулись у правоохоронні органи, щоб ті перевірили діяльність цього депутата райради від партії «Укроп». Він, маючи «кришу» в особі депутата Верховної Ради та власника гірськолижного курорту «Буковель» Олександра Шевченка, погрожував розправами та переслідуванням тим, хто не вступить в партію «Укроп» та не будуть виділяти кошти. Хто відмовляється платити гроші, піддаються психологічному тиску, образам та переслідуванням.

Найбільшого тиску зазнають державні підприємства лісової галузі Закарпаття. Погрожуючи та залякуючи написанням скарг у різні міністерства, Кокіш-Мельник вимагає від працівників гроші та виділення безоплатної деревини для власного лісопереробного підприємства. На тих, хто відмовляється платити, депутат райради постійно пише заяви, скарги та різні публікації у соціальних мережах – про нібито якісь екологічні порушення та самовільні рубки, розкрадання деревини. З усіх скарг та заяв, написаних Кокіш-Мельником на працівників лісової галузі, жодна не була підтверджена контролюючими або правоохоронними органами .

Кошти, які дають бізнесмени та працівники лісового господарства для підтримки партії «Укроп», Кокіш-Мельник використовує у власних цілях та для особистого збагачення, ведучи розпусний образ життя із вживанням алкогольних напоїв .

Також депутат Кокіш –Мельник постійно звертається до керівників лісових господарств, лісничих , майстрів лісу ,щоб ті оплачували за навчання дітей Кокіш-Мельника та його навчання у Львівському лісотехнічному університеті.

Не так давно поліція затримала за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння ще одного «активіста» – президента спілки Захисту лісів Свалявщини – Івана Годю. Він вів себе зухвало і під час оформлення протоколу намагався здійснити опір поліції, за що на нього наділи кайданки і доставили до відділу.

Зухвалість фальшивих активістів свідчить про високу протекцію з боку політичних та кримінальних кіл. Можна лише здогадуватися, що буде з природою, як тільки ці «захисники» лісу дорвуться до влади і зможуть контролювати всі ресурси Карпат.

Ситуація на Буковині та Закарпатті має змусити світову громадськість переглянути своє відношення до псевдоекологів, які під виглядом захисту дикої природи займаються розкраданням природним ресурсів країни.

По материалам: http://www.pic.com.ua
28.03.2019
http://40a.kiev.ua/lisova-varta-pid-vidom-ohoroni-pokrivaye-koruptsioneriv-rejderiv-i-brakonyeriv/

Далі...

Обговорено заходи щодо уникнення пожеж в екосистемі Херсонської області

29 березня, заступник голови облдержадміністрації Вадим Чабан зустрівся з представниками громадських організацій, що опікуються питаннями збереження екосистеми Херсонщини.

Приводом для зустрічі стали часті пожежі в очеретяних заростях, на відкритих територіях лісового та мисливського господарств області, а також в національному природному парку «Нижньодніпровський».

Вадим Чабан разом із присутніми на заході співробітниками поліції, ДСНС та лісового господарства розповів представникам громадськості про профілактичні заходи, що проводяться в області для попередження виникнення пожеж у весняно-літній період в природних екосистемах.

В ході зустрічі, заступник голови ОДА зазначив, що у період високого рівня пожежної небезпеки здійснюється авіаційне патрулювання лісових масивів.

«Наразі готуються матеріали щодо нанесених збитків пожежами очеретяних заростей, для відкриття кримінального провадження Головним управлінням Національної поліції України в Херсонській області», – резюмував Вадим Чабан.

Учасники зустрічі повідомили, що для своєчасного виявлення пожеж на території національного природного парку «Нижньодніпровський» та в лісомисливських господарствах області ведеться спостереження з 26 спеціальних веж, 7 з яких оснащені відеоспостереженням. Також 5 груп лісової охорони проводять наземне патрулювання згідно із затвердженими маршрутами.

Автор: Аліна Кобець , Управління інформаційної політики ХОДА

29.03.2019

http://rda.n-sirog.gov.ua/2019/03/29/obgovoreno-zahody-shhodo-unyknennya-pozhezh-v-ekosystemi-hersonskoyi-oblasti/

Далі...

В Бурятии сборщики валежника устроили пожар

Один из них бросил непотушенный окурок в сухую траву

В минувшую среду, 27 марта, в Хоринском и Заиграевском районах произошло два  лесных пожара. Площадь, пройденная огнём, составила около 6 гектаров.

Причиной возгорания в Хоринском районе стала непотушенная сигарета. Как выяснилось, житель села Хасурта вместе с сыном собирал валежник. Один из них  бросил окурок в сухую траву. Мужчины не заметили, что она вспыхнула, и уехали. Однако местные жители увидели дым над лесом и позвонили в единую диспетчерскую службу (ЕДДС).

-  Выехав на проверку сигнала, сотрудники лесной охраны обнаружили очаг общей площадью 2 гектара, – отметили в пресс-службе республиканского агентства лесного хозяйства (РАЛХ).

На виновника пожара составили протокол по части 4 статьи 8.32 КоАП РФ («Нарушение правил пожарной безопасности в лесах»). В дальнейшем ему придётся возместить затраты на тушение.

При обнаружении неконтролируемых сельхозпалов или дыма жителей республики просят сообщить об этом по телефону «горячей линии» 8 (3012) 20-44-44 или в ЕДДС. Службы работают круглосуточно.


Артемий Иванов
Сегодня, в 2:32
https://www.infpol.ru/198519-v-buryatii-sborshchiki-valezhnika-ustroili-pozhar/

Далі...

Заблудились в берёзках. Как в Минприроды считают наши несметные богатства

Россия – это уже давно не бескрайние просторы, поля, леса и широкие реки. Оказалось, что и у нас все можно подсчитать и перевести в цифру. Министерство природы и экологии предприняло попытку привести отечественные богатства к единому знаменателю – стоимостному. По мнению ряда экспертов, у ведомства получилось не очень удачно.

Как-то стало скучно жить. Все настроение испортило Минприроды. Оно взяло и подсчитало наши ископаемые и неископаемые ресурсы. Если раньше мы, например, ходили в лес по грибы, погружаясь во что-то таинственное, живое и бесконечное, то теперь нам предлагают передвигаться по участку, на котором значится N-ное количество сосен, елок и берез. Уже и не вздохнешь полной грудью – невольно начнешь ведь подсчитывать стволы вокруг себя.



Но обо всём по порядку. Ведомство начало со стратегических запасов – нефти, газа, железной руды, угля и других полезных ископаемых. А что – правильно! Страна должна знать, на что можно опереться при дальнейшем развитии отечественной экономики. Первая оценка дана на конец 2017 года, и теперь она будет актуализироваться ежегодно. Совокупная стоимость всех минеральных и энергетических ресурсов составила 55,24 трлн рублей или 60% ВВП за позапрошлый год.

Впечатляет? На первый взгляд, да. Причем нефть положила в копилку запасов самую внушительную сумму – 39,6 трлн рублей. На втором месте природный газ – 11,3 трлн рублей, коксующийся уголь выдал на гора почти 2 трлн., железная руда – 808 млрд., алмазов и золота – в районе 500 млрд. рублей.

Какую технологию использовало Минприроды при подсчете наших богатств? В материалах ведомства говорится:

"Стоимостью этих активов признается величина дисконтированного чистого денежного потока, который может быть получен в результате добычи и реализации имеющихся запасов полезных ископаемых".

При этом оценка сделана на основе формы № 1-РСПИ, которая содержит сведения о текущей рыночной стоимости запасов полезных ископаемых. Эксперты отмечают, что серьезно к такой оценке относиться не нужно. По сути, это неудачная попытка Минприроды получить оценку стоимости запасов полезных ископаемых на основе сбора разнородных данных самих недропользователей. К тому же форма содержит некорректную формулу расчета стоимости запасов, добавляют профессионалы.

То есть полученные цифры далеки от реальности. Если перейти к показателям в натуральном выражении, то Минприроды оценило запасы нефти в 9,04 млрд. тонн, газа – 14,5 трлн. кубометров, золота – более 1,4 тыс. тонн.

Но и это, скорее всего, недостоверные данные. Например, британская «BP» приводит следующие показатели по России: на конец 2017 года доказанные запасы нефти составляли 14,5 млрд. тонн, природного газа – 25 трлн. кубометров. В свою очередь, Геологическая служба США считает, что запасов золота в недрах РФ – 5,5 тыс. тонн. Как видим, цифры у Минприроды выглядят заметно скромнее.

Однако ведомство не успокоилось на ископаемых ресурсах. Оно пошло дальше и постаралось посчитать и возобновляемые биологические богатства нашей страны. И здесь все получилось как-то скромненько. Вкупе они потянули на 6 с небольшим триллиона рублей. Самый значимый у нас биоресурс – леса, они стоят 5,52 трлн. рублей. По породам деревьев расклад следующий: сосен у нас набралось на 1,19 трлн., лиственниц – на 1,13 трлню, символ России березка оценен в 1 трлн. Всего в списке 23 вида деревьев, на которых можно потенциально заработать.

Водные ресурсы – наши великие реки, большие озера, в том числе Байкал, на таком фоне выглядят как-то бледно. Всего на 486 млрд. рублей. То ли вода у нас дешёвая, то ли линейки у тех, кто считает, короткие. Но это ещё ладно – стоимость ресурсов животного мира, предназначенных к охоте, составила по расчётам природного ведомства вообще жалкие 640 млн. рублей.

Правда, посчитали только лимитируемые виды, охота на представителей которых ограничена. Самые дорогие у нас зубробизоны – они потянули на 380 млн рублей. Все остальные далеко отстали от лидера: лоси стоят 85 млн., косули – 41 млн. Звериный символ России – бурые медведи – какие-то жалкие 15 млн рублей. Волков, лисиц, зайцев вообще никто не посчитал и не оценил. Гуляй не хочу!

Откуда же взялись такие весьма приблизительные цифры? В методологии Минприроды биологические ресурсы названы "непроизведенными нефинансовыми экономическими активами". Для их оценки использовался сравнительный подход, причем за основу взяты именно штрафы, которые платят браконьеры за убитых животных.

Например, один из самых больших штрафов полагается за снежного барана – 100 тысяч рублей. За убиенного лося с любителей неофициальной охоты "срубят" 80 тыс. рублей, за косулю – 40 тысяч рублей. Эта цифра умножается на количество особей того или иного вида – получается итоговая стоимость.


Все эти подсчёты сразу вызывают большое сомнение. Возьмём медведей: с 2018 года штраф за ловлю (отстрел) единственного бурого – 60 000 руб. Если взять и поделить, то получается, что в России гуляют на свободе всего-то порядка 250 косолапых. А ведь целый ряд источников говорят о том, что в России одна из самых больших популяций медведей в мире – около 120 тысяч особей. Только на Камчатке обитает порядка 8 тыс. мишек.



Похоже, несложно ошибиться, даже пересчитывая мишек на картине И. Шишкина

Беспокоят и лоси. По данным Центрохотконтроля, несколько лет назад популяция парнокопытного оценивалась в 870 тысяч особей. А если судить по подсчету Минприроды, то их на наших бескрайних просторах всего-навсего около тысячи. Одной тысячи!

Так, может быть, хотя бы с лесами у ведомства всё хорошо? Не слишком – в отчётах всё же 5,5 трлн. рублей. Но в России площадь лесных массивов – 800 миллионов гектаров. Делим одно на другое, и выходит, что один гектар леса стоит менее 7 тысяч рублей. Это целый гектар! Любой дачник знает, что просто завалить крепкое дерево стоит под полмиллиона, а тут – гектар. После этого и к цифрам по воде – уже никакого доверия.

После всех эти размышлений возникают крамольные мысли: зачем Минприроды вот так "приблизительно" посчитало наши «сметно-несметные» богатства? Может, просто наши реалии гораздо ближе к этим расчётным показателям? Ведь известно, как в последние годы агрессивно расхищаются лесные богатства Сибири и Дальнего Востока. Этот регион называют уже чуть ли не "лесной делянкой" Китая, который с аппетитом осваивает наши возобновляемые биоресурсы.

В Поднебесной уже нацелили свои взгляды и на водные богатства России. Федеральное агентство по водным ресурсам, оказывается, выделило КНР квоту на ежегодный забор 3,5 млн. кубометров байкальской воды. Официально между Республикой Бурятия и Китаем подписано соглашение об экспорте байкальской воды. Планируется, что за границу будет отправляться 2 млн. тонн воды в год. Но стоит ли верить этим цифрам, глядя на активное освоение китайскими товарищами русского леса?

В итоге может получиться так, что будет проведена наконец масштабная проверка по нашим ресурсам, и окажется, что данные Минприроды на самом деле намного ближе к жизни, чем всем нам хотелось бы. Только и остаются надежды на наших медведей, лосей, волков и лисиц с зайцами. Судя по всему, именно ими богатство России прирастать и будет.

Сегодня, 05:13

https://topwar.ru/156097-zabludilis-v-berezkah-kak-v-minprirody-schitajut-nashi-nesmetnye-bogatstva.html

Далі...

"Володимир БОНДАР: «Торік за участю науковців ми почали впроваджувати природоощадні технології»"

Нещодавно в Луцьку пройшов другий етап IV з’їзду лісівників України. Під час зібрання, перший етап якого відбувся торік у вересні, фахівці лісового господарства, закордонні експерти, представники деревообробного сектору напрацювали спільні рішення щодо подальшого функціонування та реформування лісового господарства на основі європейських стандартів і досвіду. Саме про лісове господарство України в європейському контексті «Урядовий кур’єр» поспілкувався із заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимиром БОНДАРЕМ.

— Володимире Нальковичу, останнім часом бачимо велику кількість нефахових та суперечливих рішень, які можуть призвести до руйнації та дестабілізації надважливої галузі економіки. У цій ситуації, гадаємо, важливо визначити чітку державну політику щодо лісів та лісового господарства. Які принципи державного управління лісами в Європі? Які пріоритетні функції лісів та лісового господарства в частині розв’язання екологічних проблем та значення лісів у цьому процесі? Яка роль Держлісагентства у міжнародній співпраці?

— Рік у рік світ дедалі глибше усвідомлює, що ліси та стале лісоуправління — один із ключових чинників екологічної стабільності. Загалом міжнародна співпраця — це кропіткий тривалий процес. Щоб досягти певних домовленостей, необхідно не лише займати чітку позицію, вміти домовлятися з опонентами, а й мати надійну репутацію. Держлісагентство вже довгий період тримає високу планку в цьому питанні: ми входили в бюро Міжурядового комітету з ведення переговорів з підготовки юридично обов’язкової угоди стосовно лісів Європи, очолювали міжнародний комітет зі стандартизації лісоматеріалів ISO/TC 218, співголовували у процесі перегляду правил процедури роботи «Ліси Європи», з 2015 року співголовуємо у виконавчому комітеті Європейської лісової комісії ФАО.

— Ви згадали юридично обов’язкову угоду стосовно лісів Європи. У якому стані вона нині?

— Лісівники Європи вже понад десять років стурбовані тим, що нема юридично обов’язкових домовленостей щодо лісів. На сьогодні домовленості щодо лісів розпорошені в різних екологічних конвенціях та угодах. Це означає, що майбутнє лісу та лісового господарства визначають фахівці-екологи, які, на жаль, здебільшого навіть не консультуються з лісівниками. Але ліс не тільки запобігає наслідкам зміни клімату, а й вражається такими наслідками, і йому потрібна професійна допомога для захисту й підвищення адаптивних здатностей екосистеми.

Переговори, які відбулися у 2012—2013 роках з розроблення юридично обов’язкової угоди стосовно лісів Європи, не дали бажаного результату. Сторони домовилися про визначення суто лісівничих питань, але не змогли домовитися про те, яка саме організація обслуговуватиме майбутню угоду. У грудні 2018 року лісівники Європи знайшли порозуміння щодо подальших кроків у розробленні угоди й організації, яка в подальшому відповідатиме за ведення переговорів. Але і тут не все гаразд. Росія загальмувала процес, і його знову заморожено.

— Нині чути багато критики на адресу лісового господарства України. Мовляв, і рубають багато, і господарюють не так, як у Європі.

— Хочу для критиків повідомити таке. В Україні заготовляють загалом за всіма лісокористувачами і видами рубки 21—22 мільйони кубометрів деревини. З майже однаковою лісовою площею, наприклад, у Польщі заготовляють 46,6 мільйона кубометрів, у Німеччині — 95 мільйонів. То скажіть, будь ласка, мало чи багато деревини заготовляють в Україні? Наша проблема в тому, що ще донедавна більшість рубок головного користування в Україні були суцільними. Люди бачать голі площі та б’ють на сполох — народне багатство знищують. Проте ніхто не хоче бачити, що лісівники відновлюють ліси у наступний рік-два. З минулого року за участю науковців ми почали впроваджувати природоощадні технології, поступово переходячи від суцільних до вибіркових і поступових систем заготівлі деревини. Це сприятиме масштабнішому природному поновленню лісів.

Доцільно сказати й про те, що в Європі до національних парків та заповідників не належать ліси, які мають важливе значення для економіки держави. Наприклад, у Швеції більшість заповідників та нацпарків лежать саме на півночі країни, де лісовирощування економічно збиткове. Проте обмежують лісоуправління на окремих ділянках, а не лісових масивах, які мають ту чи ту екологічну цінність. Обов’язкове компенсування за обмеження в лісокористуванні — європейці чітко рахують свої лісові доходи чи їх можливу втрату.

А тепер щодо пралісів. Україна — єдина країна Європи із збереженими пралісами, які належать до Світової спадщини ЮНЕСКО. Наприклад, у Словенії лісівники тільки розпочали працювати над формуванням пралісів, і це робота щонайменше на наступні 100 років.

Ще один показник — площа сертифікованих лісів за схемою FSC. В Україні — 4,3 мільйона га, в Німеччині — 965 тисяч, в Італії — тільки 70 тисяч га. А сертифікація — це незалежне підтвердження сталості лісоуправління та відповідності міжнародним вимогам і правилам. Невелику площу сертифікованих лісів наші колеги пояснюють економічною недоцільністю сертифікації. В Україні, попри високу вартість сертифікації, лісові підприємства проходять її з єдиною метою — довести суспільству високу якість лісогосподарської діяльності.

Нині деякі екологічні організації критикують нас за значний відсоток санітарних рубок. Але явище погіршення життєздатності лісів не обійшло і Європу — в них так само, як і в Україні, відсоток санітарних рубок становить до 30 і більше. Скажімо, в Італії, з огляду на наслідки вітровалу, який був торік, відсоток санітарних рубок буде набагато більшим.

Є питання щодо інституційної структури лісового господарства. Спілкуючись із колегами за кордоном, ми не раз чули думку, що неправильно, коли у державі нема центрального органу виконавчої влади міністерського рівня, який би опікувався координацією виключно лісівничих питань. Нам наводять приклад Європи в розділенні функцій держави щодо лісів. Зрозуміло, що кожна країна обирає власні шляхи і принципи управління. Наприклад, в Італії лісові карабінери виконують контрольну функцію, проводять національну лісову інвентаризацію й забезпечують ведення лісового господарства у державних лісах. Контрольну функцію може здійснювати незалежне спеціалізоване лісове відомство в підпорядкуванні міністерства, яке формує лісову політику (Латвія та Угорщина), або навіть лісові підрозділи такого міністерства (Чехія). Майже в усіх країнах Європи орган, який формує лісову політику, координує суб’єктів господарювання в державних лісах. Тому відокремлення функцій держави лише гіпотетичне.

Звичайно, є питання, де необхідно переймати досвід. Наприклад, дієва система Туреччини з раннього виявлення та гасіння лісових пожеж. Наші фахівці переймали цей досвід. І ми раді запровадити схожу систему в Україні, але для цього потрібні великі інвестиції. Туреччина ж надає лісівникам неабияку державну підтримку.

— А як справи з євроінтеграцією?

— У Європі нема єдиної лісової політики, і кожна країна сама визначає принципи й засади ведення лісового господарства і його інституційну структуру. До сфери компетенції Єврокомісії стосовно лісового господарства належать тільки питання стану довкілля (так звані пташина та хабітатна директиви), торгівлі деревиною (EUTR) та вимоги до лісового репродуктивного матеріалу. Відповідно до плану виконання Угоди про асоціацію Мінагрополітики та Держлісагентство повинні гармонізувати з європейськими вимогами законодавство стосовно лісового репродуктивного матеріалу. Над цим працюємо.

Марія ЛАГІДНАдля «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Володимир БОНДАР.  Народився 1968 року в Луцьку. Закінчив Волинський держуніверситет ім. Лесі Українки за спеціальністю «Історія» 1996 року. 2007-го у цьому виші здобув фах економіста. У 2018 році в Національному лісотехнічному університеті здобув спеціальність «Лісове господарство». З 1996-го по 2002 роки працював на різних посадах у Волинській облдержадміністрації. 2002 — 2005 рр. — народний депутат України. 2005 — 2007 рр. — голова Волинської облдержадміністрації. Працював також радником Президента України. З листопада 2016 року — заступник голови Держлісагентства України.

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/volodimir-bondar-torik-za-uchastyu-naukovciv-mi-po/p/

Далі...