9 квітня виповниться 4 роки від моменту, коли Україна вперше заборонила експорт лісу-кругляка шляхом ухвалення закону № 325-VIII. В першій редакції цей закон просто запровадив заборону всього експорту лісоматеріалів в необробленому вигляді з України на 10 років. Після нищівної критики з боку різних торговельних партнерів, в першу чергу ЄС, Україна минулого року прийняла закон № 2531-VIII, яким додатково до діючої заборони експорту, було передбачено обмеження внутрішнього споживання необробленого лісу та посилено відповідальність за незаконну вирубку та експорт лісу.
В січні цього року ЄС подав запит на проведення консультацій з Україною. Такі консультації є першою стадією вирішення спорів відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Підставою для ініціювання спору стала заборона експорту необробленої деревини з України. Зазначений спір є неординарною для України подією з декількох точок зору: це перша в історії України суперечка, яка ініціюється на підставі угоди про вільну торгівлю; це перший спір з ЄС як в рамках Угоди про асоціацію, так і в межах інших міжнародних торговельних організацій, наприклад СОТ.
Зазначимо, що Україна запровадила заборону (мораторій) на експорт необробленої деревини до ЄС у 2015 році з метою боротьби з незаконною вирубкою карпатських лісів. Однак, з того часу Україну назвали найбільшим експортером нелегальної деревини до Євросоюзу, про що стверджують дослідження британських екологів, а самі внутрішні виробники скаржаться на…подорожчання сировини. Далі – прямою мовою в інтерв’ю «Дню»
голови Комітету деревообробної та меблевої галузі Європейської Бізнес Асоціації Богдана ЦУПРИКА та менеджера комітетів ЄБА Євгена КУЗЬМЕНКА.
- Багато списів ламалось в кабінетах влади щодо впровадження мораторію на експорт лісу кругляка. Об’єктивна оцінка ринку по факту: позитивні результати чи негативні?
Євген КУЗЬМЕНКО:
— Я б все ж розділив відповідь на ваше запитання на дві частини. Перша – юридична. Україна взяла на себе певні зобов’язання як перед Світовою організацією торгівлі, так і в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Мораторій на експорт лісу кругляка – це рішення, яке оцінюється як відступ від своїх зобов’язань.
— Євгене, пункт про «особливі умови», який міститься в документах на які ви посилається, дозволяє державам не виконувати ті чи інші зобов’язання, якщо буде доведено, що вони наносять суттєву шкоду, скажімо, екології країни. Мораторій на експорт лісу кругляка, як трактують експерти, є саме таким «винятком».
Є.К.: — Це – дискусійне питання. На скільки мені відомо, його вже навіть розглядають в арбітражі. Зрештою там буде рішення – порушені умови, чи ні. Але я наголошую, що позиція Європейської Бізнес Асоціації така: необхідно виконувати взяті на себе зобов’язання.
З іншого боку не можливо не відзначити, що є ряд компаній, які інвестували в економіку України саме через те, що цей мораторій був запроваджений. Вони створили нові виробництва, або розширили існуючі. Створили нові робочі місця. Сплачують податки. І все це з метою, аби в кінцевому підсмуку отримувати вітчизняну сировину в достатньому обсязі.
Ми в рамках ЄБА зараз концентруємося в першу чергу на тому, щоб знайти шлях, який давав би таку можливість деревообробному бізнесу: щоб наші вітчизняні підприємства були забезпечені сировиною. Потенційно таким шляхом можуть стати прозорі законодавчо встановлені правила ринку лісоматеріалів.
— Чи вистачає вам як виробникові вітчизняної сировини сьогодні? Як змінилася ціна на сировину після впровадження мораторію на експорт лісу-кругляку?
Богдан ЦУПРИК:
— Як не сумно, але ціна на українську сировину для вітчизняного виробника зросла. Здавалось би, що це абсолютно алогічно. З огляду на те, що з закриттям одного з магістральних каналів збуту, продукції мало б утворитися на ринку в надлишку. І переробними теж вважають ситуацію парадоксальною. Але об’єктивні реалії такі.
Ряд компаній – українських та іноземних, інвестували в деревообробку в Украйні. Звичайно в першу чергу це торкнулося того сегменту, який споживав пиловник хвойних порід.
Відомо, що до введення мораторію на експорт лісу-кругляка, левова частка того, що Україна постачала на зовнішні ринки, - це був саме пиловник хвойних порід. На другому місці – технологічна деревина. Вона продовжила експортуватися під назвою «паливні дрова». І по цьому сегменту змін не відбулося.
Позитивно вплинув мораторій на переробників твердих порід деревини, як наприклад, дуба. Краще себе стали почувати виробники фанери. Правда і раніше, через те, що фанерна сировина берези та вільхи є дефіцитною в Україні, цей тип сировини практично не експортувався. Була своєрідна негласна домовленість: не варто нищити вітчизняних виробників фанери, експортуючи сировину, а треба пропонувати її внутрішньому клієнту.
Власне, основні інвестиції після впровадження мораторію було здійснено в переробку пиловника хвойних порід. З’явилося два великих виробництва і дуже багато порівняно невеликих – які споживають даний сегмент продукції.
Інвестори прийшли. Вони розраховували, що ліс буде дешевшати, або хоча б буде продаватися по тій ціні, яка була на момент впровадження мораторію. По факту, деревина суттєво подорожчала (і в гривні і у валютному еквіваленті), і підприємці або працюють в збиток, або з нульовим прибутком, в кращому випадку.
- Чому деревина подорожчала?
Б.Ц.: - Є офіційні пояснення: у зв’язку з тим, що останні два роки ліси в Україні почали активніше хворіти, лісові господарства змушені були зконцентруватися на вирубці хворих дерев. Відповідно плани на заготівлю деревини були скореговані. Як результат – дефіцит здорового пиловника, і наслідок – підняття цін на нього.
Але ми не вважаємо, що це пояснення в повній мірі ілюструє причини подорожчання сировини.
По-перше, галузь не може працювати в такому напівавральному режимі – якщо виникла потреба в санітарних рубках, то ми скорочуємо заготівлю комерційної сировини. А що робити переробникам? Це абсолютно неправильна позиція.
Є також думка, що лісова галузь під прикриттям проблеми вирішила покращити своє фінансове становище. Тому що коли з’явилося більше споживачів, то підігріваючи ажіотажний попит, можна піднімати ціну. Наприклад, виставити на аукціони не увесь обсяг пиловника, а частину, імітуючи дефіцит.
В Україні заготівля лісу досі відбувається не достатньо прозоро для учасників ринку. Має бути чітко на сайті Держлісагенства задекларовано які обсяги і сортимент лісоматеріалів по областях, поквартально у 2019-му році буде заготовлено. Тоді переробникам можна прогнозувати свою роботу, а також при потребі пропонувати корекцію цих планів для кращого поєднання з потребами ринку.
- Богдане, якщо не усі обсяги виставляються на аукціони, то мораторій породив тіньовий оббіг деревини на внутрішньому ринку?
Б.Ц.: - Ні. Це не тіньовий ринок. Ця деревина не пішла в продаж нелегально. Вона просто чекає на складах, або взагалі на корені своєї черги. І мораторій тут ні до чого. Просто намагання розкрутити ціну.
- Тобто ви хочете сказати, що лісгоспи зумисно перетримують деревину, платять за охорону, щоб продати її дорожче?
Б.Ц.: - Деревина на аукціонах продається в момент, коли вона ще на корені і не вимагає додаткових витрат, а сформована на аукціоні, штучно завищена ціна, стає «ринковою» і за цією ціною невиставлені обсяги продаються тим же учасникам ринку. Тому це точно не є підставою звинуватити лісгоспи в тому, що вони торгують деревиною поза легальним ринком. Так, певні зловживання можливі але доказів цього ні у мене, ні у вас нема.
Я переконаний, що всі подібні питання зніме прозорий баланс заготівлі лісосировини і її споживання деревообробною галуззю в Україні. А також пропозиція всієї деревини учасникам ринку.
- Євгене скільки підприємств в комітеті мають проблеми з закупкою деревини?
Є.К.: - Усі. Але зараз переважно з ціною деревини.
Б.Ц.: - Сьогодні ціни знижуються на всю деревообробну продукцію. На щось вони сповзають. На щось – падають. А на певні групи просто обвалилися. Тренд на пониження спостерігається як на внутрішньому ринку, так і в регіональному та світовому масштабах. Це вимагає відповідного пониження вартості деревини як основної сировини для деревообробки. Лісівники не дуже спішать це робити мотивуючи це надмірним оподаткуванням з боку держави.
УКРАЇНА ЕКСПОРТУВАЛА ПАЛИВНІ ДРОВА, А ЄВРОПА ПРИЙМАЛА «ДІЛОВУ ДЕРЕВИНУ»
- Минулого року група британських екологів оприлюднила гучне розслідування, в якому фігурували фірми зі світовим ім’ям, які за висновками авторів, брали участь у контрабанді лісу кругляка з України. Прокоментуйте, будь ласка, свою позицію щодо таких серйозних обвинувачень. Та на скільки фактор контрабанди, на вашу думку, впливає на внутрішній ринок деревини в Україні. Можливо, саме тому ціна на сировину не впала?
Є.К.: – По-перше, саме дослідження дуже суперечливе. Дійсно є розуміння, що незважаючи на дію мораторію, експорт ділової деревини не припинився, а продовжувався під виглядом інших матеріалів, наприклад, паливних дров, на які не поширюється дія мораторію. Що у свою чергу створювало дефіцит сировини та відповідно підвищення цін на неї.
Але на скільки об’єктивні самі дослідження – важко судити. Адже фактом, який би це підтверджував, мали б стати судові справи. А цього ми не бачимо.
- Але ж так само не має судових позовів за наклеп?
Є.К.: - На круглому столі в Верховній Раді, де розглядалась ця проблематика, були представники галузі, переробники, науковці, представники посольства Австрії, компанії цієї держави теж фігурували в дослідженні. Так от в цілому учасники різко негативно оцінили це дослідження з точки зору подачі інформації, доказової бази.
Одним з джерел інформації, на основі якого робились висновки та обвинувачення, був порівняльний аналіз митних статистик України та ЄС. Виявилося, що Україна експортувала паливні дрова, а Європа приймала ділову деревину. Але є об’єктивні речі, які можуть це пояснювати. Наприклад, невідповідність стандартів. Наприклад, в Україні діяли ще радянські системи стандартизації лісоматеріалів до початку 2019 року.
«ЛІСОВА ГАЛУЗЬ НЕ ПОТРЕБУВАЛА РЕФОРМ»
- Ми в активній фазі реформування лісової галузі. Одним із її етапів влада назвала приватизацію лісгоспів. Ви виступили проти цього року. Поясніть чому?
Б.Ц.: - Лісова галузь, в принципі, не потребувала радикальних реформ. Є певні рекомендації з ЄС, які стосуються аспектів контролю, а не ведення господарської діяльності. Галузь мала свої проблеми, але вони були пов’язані не зі структурною організацією галузі. В останні роки слово «реформа» викликає в людей алергію, тому що часто ініціювались «реформи заради реформ». Або реформи заради інтересу вузького кола осіб.
Проблема лісу у відсутності державної політики. Має бути розуміння для чого нам ліс, як ми з ним працюємо. От наприклад, має бути розуміння, що переробка деревини в середині країни – це вигідніше, ніж експортувати ліс кругляком. Переробка лісосировини в середині дає в десятки разів більший мультиплікативний ефект для економіки України, аніж просто експорт, навіть за на 10, 20, 30 євро дорожчою ціною. Хоча на сьогодні, внутрішні українські ціни на деревину суттєво вищі цін сусідніх країн. І це позбавило деревообробників конкурентоздатності не тільки на світових ринках але й на внутрішньому. Це призвело до зменшення виробництва і, відповідно, попиту на деревину. В результаті дорога сировина не дає заробітку лісівникам, руйнує деревообробку, зменшує податкові надходження і зайнятість в галузі. Де ж тут державна стратегія?
- Державне лісове агентство ж досі у підпорядкуванні Міністерства аграрної політики та продовольства?
Б.Ц.: - Так. І я скажу, що це неправильно. Державне лісове господарство повинно мати більше самостійності. І потрібно повернути хоча б право законодавчої ініціативи.
- Ви підтримуєте ідею створення лісового міністерства в Україні?
Є.К.: - Ідея в тому, щоб об’єднати усі питання лісової галузі під одною парасолею.
Сьогодні Держлісагеснтво координує не всі лісгоспи, а лише ті, які йому підпорядковуються – це 70%. Тому ми не можемо говорити про баланс в цілому, бо 30% лісів знаходяться в іншому підпорядкуванні – військові ліси, комунальні, тощо.
Лише об’єднавши всі ці ліси у підпорядкування одному органу, ми зможемо говорити і про баланс, і про облік, і про державну політику в лісовій галузі.
- Повернусь до свого запитання – ви виступили проти приватизації лісгоспів. Чому?
Б.Ц.: - Є намагання певного кола осіб прихопити єдину абсолютно не прихоплену сферу в Україні – ліс. Була висунута відповідна ініціатива, яка зустріла суттєвий спротив і від лісівників, і від переробників. Тому що те, що пропонувалось, призводило до створення приватної монополії, яка зрештою зруйнує в підсумку і галузь переробки і якість життя громадян. Згодом було запущено другий сценарій – продемонструвати неефективність існуючої системи господарювання в лісі: державна неефективний власник, все розвалилось, і єдиний порятунок – віддати все в приватні руки. Інакше важко пояснити намагання нищити лісову галузь. Припинилось державне фінансування лісового господарства півдня та сходу України. Там ліси не несуть господарюючу функцію і, відповідно, держлісгоспи не можуть на себе заробляти, а відтак їх має підтримувати держава.
Лісовідновлення у всьому світі проводиться коштом держави. Україна припинила фінансувати цей напрямок. Натомість обклала лісівників подвійним оподаткуванням: рентні платежі і плата за землю одночасно.
Є.К.: - Держава виділяє кошти в рамках державних програм. Програма, в тому числі, щодо підтримки лісів півдня та сходу, а також фінансування відновлення лісів діяла до 2015 року. Вона закінчились. А нових прийнято не було. Тому що Уряд своїм рішенням заборонив розробку та затвердження нових програм.
Зараз є ще одна ініціатива – збільшити розмір % прибутку у вигляді дивідендів, які сплачують лісгоспи – як державні підприємства до державного бюджету з 75 до 90. Тому про інвестиції в розвиток чи придбання техніки говорити не доводиться.
Б.Ц.: - Те, що влада заганяє лісове господарство в неприйнятні фінансові обставини, зрештою призводить до непоправних наслідків для всієї економіки країни. Ми втрачаємо можливість формування потужного деревообробного кластеру.
- Є інвестиційний потенціал деревообробної галузі?
Б.Ц. – Потенціал є але, якщо держава не змінить свій підхід до лісового господарства, а лісове господарство, в свою чергу, до деревообробників, то розвитку нам точно не варто чекати.
Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Рубрика:
Економіка
Газета:
№60, (2019)
