Стаття «Думки лісівника вголос» викликала певну зацікавленість у читачів. Автор статті дякує читачам за підтримку і вважає своїм обов'язком перед читачами продовження роботи над цією проблемою і перейти від аналізу стану справ в лісовому господарстві до розробки і внесення на Ваш розсуд конкретних пропозицій (засад Концепції) по розвитку лісового господарства в країні на коротко- та довгострокову перспективу.
Автор при написанні даної статті знаходиться в дуже незручному становищі. Ліси України являються власністю держави, господарем лісів являється український народ. І, цілком зрозуміло, що держава в особі Держлісагентства мала би розробляти засади і Концепцію ведення лісового господарства, при чому дуже спішно, враховуючи надзвичайний стан в галузі та форс-мажорні обставини, а особливо постійно зростаючу пожежну небезпеку.
В попередній статті було висловлено прохання до Держлісагентства висвітлити своє бачення проблеми і шляхи її вирішення. На жаль, з невідомих причин, Держлісагентство не пішло на контакт з читачами і залишило пропозицію про співпрацю без відповіді. Якщо виходити з тої думки, що господар в особі держави не хоче нічого робити, то виникає питання навіщо комусь іншому займатися вирішенням його проблеми. Все так, але якби ми не були власниками своєї долі, лісів і землі, на якій ми виросли. В той же час, є неофіційна інформація, що певна робота по розробці нормативних документів Держлісагентством проводиться. То чого ж би це не оприлюднити і не заспокоїти людей – лісівники ж не вороги Держлісагентства, може і вони щось добре порадять. Чогось є підстави вважати, що ГО «Відкритий ліс» з великим задоволенням доведе інформацію до працівників галузі на своєму сайті..
Така ситуація дозволяє автору внести на розгляд лісівничої, а може і всієї громадськості, свої пропозиції ( поки-що засади Концепції по веденню лісового господарства в Україні на коротко- та довгострокову перспективу, а не повний її текст, який в даний час опрацьовується). Це досить великий об’єм роботи і на одну людину досить велике навантаження. Хочу ще раз наголосити, що дані пропозиції виносяться рядовим інженером виходячи виключно з бажання якимось чином захистити ліс і працівників лісового господарства та поліпшити екологічний стан в країні і зберегти здоров’я нашим батькам та рідним і майбутнім поколінням. Можливо, комусь ці пропозиції будуть здаватися нікчемними, але якщо вони допоможуть зрушити з місця той камінь, який сьогодні стоїть на дорозі розвитку лісового господарства, то це буде великою перемогою.
Враховуючи, що створення Концепції вимагає отримання і опрацювання великого об’єму інформації, до якої автор не має доступу, та певного часу для її отримання та опрацювання, автор статті провів переговори з кваліфікованими ініціативними працівниками лісу, які погодились допомогти і прийняти участь у її створенні.
Покроковий план виходу з кризи являється похідною від Концепції і готується відповідно до ситуації, яка складеться на час його запровадження.
Ще раз наголошую, що дані пропозиції оприлюднюються виключно з доброзичливою метою для ознайомлення з ними і отримання реакції читачів про їх доцільність, подальшу розробку та можливість впровадження.
Дана стаття базується на інформації, яка доступна автору, і відображає особисту думку автора, як лісівника.
Ну що ж, в добрий час з Божою допомогою І допомогою українського покровителя лісів СВЯТОБОРА.
МЕТА КОНЦЕПЦІЇ.
Основною проблемою лісового господарства в Україні в сучасних умовах і в близькому майбутньому являється незадовільне фінансування
– про це твердять всі працівники лісогосподарських та дотичних підприємств і установ. Результати недофінансування приведені в попередній статті і немає необхідності їх повторювати.
Площа лісів України складає 10,4 млн. га. (15,9% від загальної площі території України). При цьому, прошу звернути увагу, обсяг виробництва продукції лісової галузі (лісове господарство та лісозаготівлі) оцінюється всього в 0.26-0,30% від обсягу випуску продукції економіки України – це приблизно одна чотирьохсота частка, яка реально суттєво не впливає на економічну ситуацію в країні ( як кажуть в народі «Без маку голоду не буде»).
Цілком зрозуміло, що органи управління, враховуючи малозначимість лісогосподарського виробництва в економіці країни, відповідно і реагують на фінансове становище та проблеми галузі. Побутує думка, що лісники мають за що і лісове господарство вести, і добре жити, і платити податки державі, хоча в сучасних умовах це не відповідає дійсності.
Але, необхідно відмітити, що в областях, в яких лісистість перевищує 25-30% і в лісопромисловому комплексі, включаючи деревообробку, працює до 30% наявного працездатного населення, реалізація продукції лісопромислового комплексу відіграє суттєву роль в економічному житті регіону.
На мою думку, ми повинні, виходячи абсолютно з доброзичливих позицій, допомогти Президенту України, якого обрав народ, Уряду навести належний порядок в лісах України і розробити пропозиції щодо самоокупності галузі.
Основною метою Концепції являється зміна структури управління, порядку ведення лісового господарства та запровадження в лісогосподарському комплексі певної форми економічної автаркії, що, на думку автора, дозволить вийти з фінансової кризи. В основу Концепції закладена думка про розподіл функцій у веденні лісового господарства на законотворчу (якщо можна так висловитись) владу і виконавчу. Законотворча гілка влади буде здійснювати правове забезпечення ведення лісового господарства в країні (розробку проектів Законів, Постанов, Правил, Інструкцій та інших нормативних документів. А то в даний час Держлісагенство та обласні управління самі грають і самі танцюють ( притому роблять це так, як вигідно їм). Виконавча гілка влади буде займатися веденням лісового господарства та іншими видами господарської діяльності з метою забезпечення самофінансування ведення лісового господарства та раціонального використання лісових ресурсів. Суб’єкти господарської діяльності будуть мати право вносити на розгляд законотворчої гілки влади свої пропозиції щодо поліпшення нормативної бази. От конкретний приклад – начальник Львівського обласного управління, науковець п. Дейнека А.М. опублікував статтю «Оподаткування лісового господарства: реформа час якої настав», в якій виклав своє бачення системи оподаткування в лісовій галузі. І це дуже показово. У нас в Україні є визначні лісоводи – науковці і практики, які мають своє бачення розвитку лісової галузі, і до них потрібно прислухатись. Спільними зусиллями, спираючись на світовий досвід, можна створити дієву передову систему ведення лісового господарства в країні. Тільки не потрібно боятись змін, а рухатись вперед, діючи за актуальним сьогодні принципом «Спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих».
Виникає питання – а чи варто ворушити або міняти існуючу систему ведення лісового господарства, чи є в цьому необхідність?
ПРО СУТЬ КОНЦЕПЦІЇ.
Фактичний стан справ в лісовій галузі описаний в попередній статті. Якщо він влаштовує деяку частину працівників лісогосподарського комплексу, то основна маса працівників і
ліс потерпають від такого становища, що і обумовлює необхідність зміни існуючої системи ведення лісового господарства. Якщо об’єктивно оцінювати ситуацію, то на вихід з кризи і фінансове самозабезпечення галузі потрібно не менше 4-5 років при умові термінового прийняття конкретної програми дій ( Концепції ).
Що ж передбачає Концепція, яка пропонується?
- Кардинальну зміну структури та методів управління лісовим господарством.
- Поліпшення екологічного стану країни.
- Зміну технології лісосічних робіт з підвищенням екологічних вимог. Значне зменшення трудозатрат на виконання лісосічних робіт.
- Розширення номенклатури продукції.
- Збільшення кількості робочих місць.
- Підвищення заробітної плати і кваліфікації лісозаготівельників.
- Поліпшення фінансування галузі, ліквідовується фінансова форс-мажорна ситуація.
- Збільшується надходження податків.
- В повній мірі системно ліквідовується корупція при вирішенні кадрових питань. Керівники підприємств (спеціалісти відповідної кваліфікації), будуть призначатись на період не менш як 5 років, тому що ліс потребує постійності. Велику роль при призначенні керівника буде відігравати думка трудового колективу. Призначення керівного складу буде проводитись за рішенням колегіального органу (тільки не конкурсної комісії, яка залежить від керівника і виконує його волю). Зводяться до мінімуму можливості та потреба для корупції при реалізації продукції.
- Поліпшення технології лісовідновлення. Запроваджується технологія посадки з закритою кореневою системою. Можливе розкорчування лісосік. В зв’язку із зміною клімату, значна увага повинна бути приділена впровадженню інтродуцентів.
- Поліпшення протипожежного та санітарного стану лісів.
- В повній мірі відновлюється технологія ведення лісового господарства.
Кожен з цих пунктів буде розшифровано і належним чином підтверджено в наступних статтях, якщо це буде цікаво для лісівників.
Необхідно відмітити, що Концепція, в основному, будується на існуючій нормативній базі. Цілком зрозуміло, що будуть вноситися пропозиції про зміну деяких норм, які суперечать класичним формам і сучасним вимогам ведення лісового господарства.
Першою тезою Концепції являється перерозподіл функції по управлінню лісами. Виходимо з того, що в лісах України повинен бути один господар, в т.ч. і в ПЗФ..
На сьогоднішній день управління природними ресурсами, в т.ч. лісами держава здійснює через Міністерство енергетики та захисту довкілля ( 2 підрозділи – експертна група із формування лісової політики та відділ координації реалізації лісової політики). Міністерство координує діяльність Дерлісагенства та його територіальних органів на місцях. В областях органами облдержадміністрацій по управлінню природними ресурсами являються Управління природних ресурсів, до яких відносяться і ліси. В той-же час, Управління природних ресурсів областей не являються розпорядниками лісових ресурсів – лісів, не приймають участі у формуванні лісівничої політики на території області і не несуть ніякої відповідальності за стан лісів. Вони тільки погоджують ліміти рубок в ПЗФ, які прописані лісовпорядкуванням. А господарює в лісах обласне управління лісового господарства, яке і не являється власником лісів, але руль тримає в своїх руках.
ЧИ ПОТРІБНО СТІЛЬКИ ГОСПОДАРІВ (або у семи няньок дитя не годоване)?
На мою думку, в області повинен бути один господар – Управління природних ресурсів облдержадміністрації. Пропонується передати цьому управлінню функцію формування лісівничої політики в області і покласти на них відповідальність за формування і координацію лісової політики, так, як це зроблено в Міністерстві. Воно буде мати змогу впливати на відновлення лісів на території області, породний склад, санітарний стан та збереження лісів, формувати політику протипожежного захисту лісів області і безпосередньо контролювати його виконання, в тому числі незалежно від форми власності та підпорядкування підприємств, а при необхідності вирішувати питання про виділення коштів на виконання окремих програм. Більше уваги органи місцевого самоврядування зможуть приділяти веденню господарства в ПЗФ, який повністю необхідно підпорядкувати виключно Міністерству енергетики та захисту довкілля і обласним управлінням природних ресурсів на місцях.
В той же час, область буде відповідати за збитки, які нанесені недбалим виконанням чиновниками та суб’єктами господарської діяльності своїх обов’язків, , якщо не буде доказана вина конкретних юридичних і фізичних осіб. які здійснюють ведення лісового господарства або окремих громадян.
От конкретний приклад. Міністерство внутрішніх справ розглядає питання про відшкодування лісгоспами витрат Державної служби з надзвичайних ситуацій на гасіння лісових пожеж на землях лісогосподарського призначення в Житомирській і Київській областях. Ніби не гуманно, бо ті лісгоспи в даний час бідні, аж сині. Але вимога МВС абсолютно законна і справедлива – чого держава і ми, платники податків, маємо відшкодовувати збитки за недбале виконання своїх обов’язків лісгоспами, обласними управліннями та Держлісагентством, які зобов'язані забезпечити охорону лісів від пожеж, і за це працівники отримують зарплату. Нехай витрати ДСНС висять (обліковуються) в балансах лісгоспів як кредиторська заборгованість, яка поступово, а можливо і зразу, погашається.
А чого лісгоспи допустили таку ситуацію в лісах? Невже спеціалісти не знають що в хвойних масивах потрібно створити протипожежні розриви шириною подвійної висоти насаджень, і на них зробити мінералізовані смуги та дороги, а в листяних насадженнях для захисту від низових пожеж також провести мінералізацію ґрунту. Адже ще недавно, лісгоспи у північній частині цих областей мали значний фінансовий ресурс і мали можливість виконати комплекс протипожежних заходів. Може це і було зроблено, але наслідки їх роботи наяву.
В той-же час, виникає питання, а де були контрольні служби ДСНС, чому вони не перевірили протипожежного стану лісів ( протипожежний стан державного майна) і не вжили відповідних заходів реагування? От так і складається – обласне управління не несе ніякої відповідальності за згорені ліси, а ДСНС – за нездійснений контроль за протипожежним станом лісів, тому що ніхто з них не являється власником лісів і немає відповідної нормативної бази. Конкретно, належним чином за збереження лісів вболівають власники – місцеві громади, районні, обласні ради. Вони зможуть і будуть зобов’язані через своє обласне управління природних ресурсів забезпечувати належний стан та протипожежний захист лісів, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості.
Як людина, щиро співчуваю лісівникам Житомирщини і Київщини, жителям сіл, які постраждали від пожеж, бо це дуже велике горе для людей.
А зараз ще й виникає питання, як розчистити і залісити свіжі та минулорічні згарища, де взяти посадковий матеріал, робочу силу, кошти. Вважаю, що на даний час для держави це непідйомне завдання, та й не на часі. А за неофіційною непідтвердженою інформацією площа незаліснених згарищ складає біля 100 тисяч гектарів. На мою думку, це питання потрібно спробувати вирішити за рахунок організаційних заходів. Прошу не сміятися, але я пропоную передати згарища в оренду на 49 років для вирощування лісу з послідуючим пролонгуванням договору до віку головного користування приватним і юридичним особам із звільненням їх від сплати орендної плати і земельного податку на період оренди. Зобов’язати орендарів за свої кошти розчистити згарища і на протязі 2-х років посадити або засіяти лісокультури, здійснювати догляд за насадженнями, забезпечити охорону лісу від пожеж та земель від незаконного використання. При цьому держава не втрачає нічого, тому що затрати на розробку згарищ та лісовідновлення, догляд за лісом не будуть меншими, чим орендна плата та податок на землі, покриті лісом. При досягненні віку головного користування деревина буде власністю орендарів, але вони повинні будуть при отриманні лісорубного квитка сплатити лісовий дохід та інші податки, передбачені чинним законодавством. Можливо це дурниця, а можливо і добре. Все буде залежати від того, чи будуть орендарі. Цілком зрозуміло, що дана пропозиція, якщо вона заслуговує на увагу, повинна бути опрацьована спеціалістами з врахуванням місцевих умов та фактичного стану згарищ, можливості використання деревини, пошкодженої пожежами. В наступній статті автором буде запропонована схема повного використання пошкодженої деревини. Може хтось запропонує дещо цікавіше. Важливо, щоб були пропозиції, з яких можна вибрати кращу, і на них звернули увагу органи влади.
А поки що, на сьогоднішній день для лісгоспів, де були пожежі, виходячи з державницьких позицій необхідно встановити обгрунтований паритет по заготівлі здорової та пошкодженої пожежею деревини, тобто довести конкретний план розчистки згарищ. Не дивлячись на вимоги нормативних документів щодо термінового розчищення згарищ та їх заліснення, лісгоспи та обласні управління, будуть всіма способами ухилятись від виконання цих робіт.
Терміново потребує нагального вирішення на даний час головне питання – як запобігти екологічній катастрофі, щоби близько 50 млн. кубометрів попелу, в т.ч. і радіоактивного з Чорнобиля, не розносилось по Україні.
Виконання органами місцевого самоврядування своїх функцій власників принесе конкретну користь. Так, наприклад, статтею 39 Закону України «
Про тваринний світ» в лісах в період з 1 квітня по 15 червня забороняється проведення санітарних рубок. В лісгоспах площа санітарних рубок складає 10 – 15% від загальної площі лісгоспу, причому ділянки санітарних рубок розміщені по всій території лісгоспу. Закон підлягає безумовному виконанню, але його виконання не приносить користі, тому що на всій решті території лісгоспу проводиться звичайна господарська діяльність, проводяться рубки формування, рубки головного користування, будівництво доріг, виконуються протипожежні заходи. В той-же час, органи місцевого самоврядування мають законні підстави для виконання цього Закону шляхом визначення частин лісового масиву, де лісорослинні умови сприяють відтворенню тваринного світу, і на постійній основі з 1 квітня по 15 червня заборонити будь яку виробничу діяльність на цих, достатньо великих, ділянках, що забезпечить виконання Закону і принесе конкретну користь по відтворенню тваринного світу. Такі ділянки лісу, фактично, будуть являтися тимчасовими загально зоологічними заказниками для тварин і птахів (до речі, поважаю орнітологів, починаючи з тих, які можуть відрізнити ворону від ворона і вболівають за свою справу).
При підготовці Лісового Кодексу в новій редакції в 2006 році законодавцем ставилось питання про ліквідацію функцій постійного лісокористувача у відомчих підприємств, але при прийнятті Лісового Кодексу це не знайшло свого втілення в життя. Органи обласної влади зможуть направити діяльність цих підприємств в загальне русло згідно лісогосподарських програм області і поставити перед ними конкретні завдання по поліпшенню стану лісів.
Відповідно до запропонованої Концепції, роботи по веденню лісового господарства будуть виконуватися суб’єктами господарської діяльності – комплексними підприємствами лісового господарства на підставі матеріалів лісовпорядкування, які будуть відігравати роль технічної документації. Лісовпорядкування лісів області буде проводитись за участю та під контролем органів місцевого самоврядування. Замовником лісовпорядкування може бути обласна рада, облдержадміністрація, як власник земель, або виконавець робіт по веденню лісового господарства, як постійний лісокористувач.. Комплексні підприємства будуть підпорядковуватися безпосередньо новоствореному самостійному загальнодержавному органу, який буде утримуватись за рахунок доходів підпорядкованих підприємств. Основою комплексних підприємств будуть існуючі лісгоспи, але із частковою зміною їх прав та обов’язків. Про структуру управління лісгоспами та іншими суб’єктами господарської діяльності, які будуть займатися веденням лісового господарства, лісозаготівлями та переробкою деревини, іншими видами діяльності, джерела отримання доходів буде викладено в наступній (основній) статті, якщо це буде цікаво читачам і органам влади. Можу сказати, що пропонуються корінні зміни і зовсім інша система взаємовідносин, яка відповідає вимогам сучасності і гарантує стабільність фінансування лісогосподарської галузі.
Вищевикладеною першою частиною Концепції пропонується чітка вертикаль
розпорядження лісами незалежно від власності на ліси та лісокористувачів, наголошую – тільки розпорядження лісами, а не виконання робіт по веденню лісового господарства:
- Державний орган управління – Міністерство енергетики та захисту довкілля в особі відповідного структурного підрозділу, створеного Міністерством, чи реорганізацією Держлісагенства.
- Державні обласні Управління природних ресурсів в особі їх структурного підрозділу.
Основні завдання цих підрозділів на найближчий період:
- Розробити і затвердити Концепцію ведення лісового господарства в Україні в сучасних умовах на коротко- та довгострокову перспективу.
- Провести ревізію правового поля, в якому здійснюється ведення лісового господарства, діяльність суб’єктів ПЗФ, усунути правові «ляпи», непотрібні обмеження, а можливо і ввести додаткові.
- Забезпечити юридичний супровід та проведення заходів для забезпечення підвищення фінансової стійкості суб’єктів господарської діяльності, які будуть здійснювати ведення лісового господарства, в т.ч. і підготовку нових нормативних документів.
- Інші обов’язки, передбачені Положенням про Міністерство та обласне управління.
Дані структури не будуть мати в своєму підпорядкуванні підприємств, виконавців робіт по веденню лісового господарства.
Попутно виникає питання про роль та взаємовідносини з екологічною інспекцією. А вони дуже прості – екологічна інспекція має свої функції і дай їм Боже здоров’я. Їх потрібно поважати і шанувати.
Шановні читачі! Підводячи підсумок цієї статті Ви можете подумати – ну що ж, схема управління лісами зрозуміла. Зрозуміло хто буде законодавцем моди в лісовому господарстві. Але хто буде безпосередньо працювати в лісі, де візьмуться кошти на погашення боргів лісгоспів, яким чином буде організована системна і стабільна реалізація продукції, коли підвищиться престиж всіх працівників лісового господарства, а не окремих осіб? Відповідь на це питання буде в наступній статті.
Я пишу ці статті, бо дуже хочу зробити свій внесок у відновлення престижу працівника лісу, щоб працівник лісового господарства міг гордитися своєю професією і своїм високим соціальним становищем. Зрозуміло, що я буду дуже радий, якщо мої пропозиції принесуть користь.
Прошу пробачити, якщо в статті щось не дотримано з граматикою або написано некоректно. Грамотно подають матеріали журналісти, але тільки інформативного характеру, вони являються спеціалістами в своїй галузі. А моїм основним завданням являється не інформація про проблему,
а конкретно пропонуються шляхи її вирішення.
З великою повагою відношусь до лісівників, читачів даної статті і бажаю всім всього самого доброго.
Моє шанування, дорогі читачі.
Михайло Іванович
https://www.openforest.org.ua/139173/
