Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п'ять років"
Верховна Рада України постановляє:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п'ять років" (далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються.
2. Кабінету Міністрів України до 1 липня 2020 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.
3. Апарату Верховної Ради України спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування забезпечити в установленому порядку видання збірника матеріалів за результатами цих парламентських слухань.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.
5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради
України
Д. РАЗУМКОВ
м. Київ
14 січня 2020 року
N 457-IX
СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 14 січня 2020 року N 457-IX
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему: "Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п'ять років"
Учасники парламентських слухань на тему: "Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п'ять років", які відбулися 27 листопада 2019 року, відзначають високий експертний рівень дискусії, актуальність теми обговорення та гостроту питання захисту довкілля для українського суспільства.
Конституція України визначає права та свободи людини як найвищий пріоритет для нашої держави. У
статті 50 Конституції України закріплено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Якість життя, стан здоров'я, можливість сталого розвитку і добробуту людини - це все залежить від якості довкілля.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, хімічне і біологічне забруднення повітря, води, ґрунтів, антропогенна зміна клімату та зміна екосистем є одним з чинників, які безпосередньо впливають на стан здоров'я людей. Процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритетність питань захисту довкілля та їх значення для забезпечення сталого розвитку нашої держави.
Верховна Рада України 28 лютого 2019 року прийняла
Закон України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року". Стратегією визначено основні стратегічні цілі та завдання державної екологічної політики, що базуються передусім на виявлених причинах екологічних проблем України та фінансовій спроможності держави до їх вирішення з урахуванням завдань, визначених в
Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), та додатках до неї, поетапне наближення (транспозиція, імплементація та забезпечення дотримання) природоохоронного законодавства до відповідних директив ЄС.
Новий порядок денний зі сталого розвитку та 17 цілей сталого розвитку, прийняті у 2015 році в рамках 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, поставили перед Україною низку завдань, виконання яких дозволить забезпечити державі необхідне підґрунтя для розбудови усіх сфер її життя відповідно до викликів, які стоять перед нею. На початку XXI століття світовою спільнотою визнано, що зміна клімату є однією з основних проблем світового розвитку з потенційно серйозними загрозами для глобальної економіки та міжнародної безпеки внаслідок підвищення прямих і опосередкованих ризиків, пов'язаних з енергетичною безпекою, забезпеченням продовольством і питною водою, стабільним існуванням екосистем, ризиками для здоров'я і життя людей.
Україні потрібні передові технології насамперед у галузях енергетики, промисловості, сільського господарства, поводження з відходами, зокрема ті, що дозволяють досягти максимального коефіцієнта корисного використання органічного палива, зниження витрат при передачі та постачанні енергії, екологічно безпечного виробництва палива з низькосортної сировини, розвитку альтернативних джерел енергії.
В Україні питання захисту довкілля регулюють понад 40 законів та сотні підзаконних нормативно-правових актів, проте система відповідальності за екологічні правопорушення, забезпечення дотримання екологічних прав людини залишається слабкою та неефективною. Низькі екологічні податки не сприяють реалізації принципу "забруднювач платить", а кошти екологічного податку лише на 45 відсотків спрямовуються на природоохоронні заходи.
Потребують розроблення і удосконалення акти законодавства, спрямовані на імплементацію міжнародних зобов'язань у рамках
Угоди про асоціацію, захист і раціональне використання природних ресурсів, природоохоронний нагляд, державний моніторинг навколишнього природного середовища, поводження з відходами, охорону біорізноманіття, захист природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду, адаптацію до глобальних змін клімату.
Перед Верховною Радою України, перед Урядом і органами місцевого самоврядування на сьогодні стоїть дуже важливе завдання: розробити ефективну систему захисту довкілля, а разом з тим і захисту людини як його частини.
Ліси в сучасних умовах набувають статусу одного з ключових природоохоронних чинників. На сьогодні ліси є тим головним компонентом біосфери, які стабілізують негативні процеси, що відбуваються у природі і пов'язані з антропогенними чинниками, а самі зазнають невідворотних змін. За прогнозними науковими моделями у 2050 році лісорослинні умови лісостепу та південної частини Поліської зони стануть наближеними до лісорослинних умов степу.
Основними причинами виникнення проблем у лісовій сфері є недосконалість системи управління та розвитку лісового господарства, а лісове законодавство досі недостатньо узгоджене із земельним і природоохоронним, що в свою чергу не забезпечує ефективних механізмів охорони лісу та прозорого лісокористування. З врегулювання питань у лісовому господарстві у Верховній Раді України зареєстровано
проект Закону України про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів (реєстр. N 2379). Проте розвиток лісового господарства та природно-заповідного фонду потребують набагато глибшого удосконалення відповідного законодавства.
Також пріоритетом на сьогодні є забезпечення раціонального та ефективного природокористування та збільшення відповідальності за порушення законодавства у цій сфері. Верховною Радою України прийнято
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про видобуток бурштину та інших корисних копалин", який має прискорити зміни у законодавстві також щодо інших корисних копалин. Оновлення системи надрокористування на сьогодні можливе лише на основі впровадження сучасних технологій, IT-рішень, зокрема таких, як імплементація онлайн-кабінету надрокористувача, що дозволить відмовитися від суб'єктивізму, упередження у прийнятті управлінських рішень, а також мінімізувати контакт суб'єктів ринку з чиновницьким апаратом. Фактично це означає перехід від паперових до цифрових носіїв, і в кінцевому випадку перехід до електронної форми спеціального дозволу.
На сьогодні запроваджено ряд змін у водній політиці, зокрема прийнято зміни до
Водного кодексу України, фактично напрацьовано і реалізовано повний законодавчий базис для реалізації принципів Водної рамкової директиви ЄС, сформований інструментарій для підготовки планів управління річковими басейнами. Проте існуюча законодавча база у цій сфері потребує оновлення, зокрема щодо розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення головної водної артерії країни - річки Дніпро.
Проблема накопичення відходів виробництва і споживання є однією із загроз екологічній безпеці держави, створює реальну загрозу здоров'ю населення та безпечності довкілля України і негативно впливає на потенціал її збалансованого розвитку. Верховна Рада України приділяє постійну увагу вирішенню питань поводження з відходами. 12 листопада 2019 року у першому читанні прийнято
проект Закону України про обмеження обігу пластикових пакетів на території України (реєстр. N 2051-1). Проте проблема ефективного поводження з відходами є загальнодержавною, має системний характер і зумовлює нагальну необхідність вжиття комплексних заходів для її вирішення. Наразі Україна займає дев'яте місце у світі з кількості утворення відходів на одну особу. У 95 відсотках випадків усі вони йдуть на полігони або сміттєзвалища. Тому на сьогодні дуже важливим є питання створення єдиної державної системи управління відходами, яка дозволить відстежувати абсолютно всі операції у сфері поводження з відходами.
Вирішення багатьох проблем захисту довкілля можна досягти шляхом запровадження потужного та ефективного природоохоронного нагляду, базованого на державному моніторингу навколишнього природного середовища. При цьому вирішення проблем забруднення повинно відбуватися у постійному конструктивному діалозі влади і бізнесу. Для прикладу, у 2018 році було видано 42,5 тис. дозволів на викиди в атмосферне повітря. Вони видаються лише тоді, коли підприємство не порушує нормативи на викиди забруднюючих речовин. Проте дозвільний орган реально не перевіряє цю інформацію, тому що на сьогодні в Україні фактично відсутній моніторинг стаціонарних джерел викидів і точно невідомо скільки насправді потрапляє забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Відсутність датчиків моніторингу обсягу викидів і концентрації шкідливих речовин на стаціонарних джерелах викидів підприємств дає забруднювачам можливості порушувати природоохоронне законодавство, а також не сплачувати в повному обсязі за забруднення атмосферного повітря. Україна від цього зазнає втрат у громадському здоров'ї, трудовому потенціалі, недоотримує кошти до бюджету. Очевидно, є необхідність стимулювати проведення заходів з екологічної модернізації підприємств та посилити відповідальність підприємств за забруднення навколишнього природного середовища.
Ще одна проблема, яка потребує посиленої уваги, - це зона відчуження довкола Чорнобильської АЕС. Це територія, де відбулася найбільша техногенна катастрофа людства. Подолання наслідків цієї катастрофи є важливим завданням для України. Головна мета діяльності у Чорнобильській зоні наразі - це перетворення її на безпечну територію промислового використання з потужним природним буфером навкруги, яким є Чорнобильський заповідник.
Також ускладнилася екологічна ситуація на сході України, це зумовлено військовими діями і руйнацією інфраструктури та екологічно небезпечних підприємств. На тимчасово окупованій території України порушується екологічна рівновага, а відсутність належного державного контролю за якістю довкілля, зокрема на непідконтрольних територіях Донецької і Луганської областей, призводить до небезпечних змін стану довкілля і збільшує ризики для здоров'я населення і безпеки його життєдіяльності.
У вирішенні першочергових екологічних проблем Україні допомагають міжнародні інституції шляхом підтримки відповідних проектів міжнародної технічної допомоги. Проте ефективне застосування міжнародного регуляторно-правового та інституційного інструментарію вимагає розвитку і підтримки належного функціонування відповідних національних систем, проведення великого обсягу роботи на національному рівні.
Враховуючи суспільне значення пріоритетів екологічної політики Верховної Ради України на наступні п'ять років, учасники парламентських слухань рекомендують:
1. Кабінету Міністрів України:
1) розглянути питання про оголошення 2020 року - Роком сталого розвитку в Україні;
2) прискорити спільно з центральними органами виконавчої влади розроблення і внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів щодо:
а) виконання міжнародних зобов'язань, імплементації законодавства ЄС про зміну клімату та захист озонового шару, зокрема, про ратифікацію Кігалійської поправки до
Монреальського протоколу; про приєднання до Мінаматської конвенції про ртуть; про ратифікацію Нагойського протоколу про доступ до генетичних ресурсів та справедливий і рівноправний розподіл вигід від їхнього використання до
Конвенції про біологічне різноманіття; про ратифікацію Нагойсько-Куала-Лумпурського додаткового протоколу про відповідальність і відшкодування до
Картахенського протоколу про біобезпеку;
б) дотримання екологічних прав людини, зокрема, про удосконалення державної системи біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів; про удосконалення
Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" у частині забезпечення потреб охорони довкілля та сталого використання природних ресурсів; про хімічну безпеку; про збільшення розмірів штрафних санкцій за правопорушення і злочини у сфері охорони природи та використання природних ресурсів; про посилення відповідальності підприємств за проведення заходів з екологічної модернізації; про Національний екологічний фонд України, що створюється за кошти екологічного податку з їх подальшим використанням виключно на природоохоронні цілі;
в) захисту лісів, природних територій та об'єктів природного заповідного фонду, зокрема, про території Смарагдової мережі; про зміни до
Лісового кодексу України; про Державну цільову програму розвитку лісового господарства України "Ліси України - 2030";
г) захисту та раціонального використання природних ресурсів, зокрема, про запобігання незаконному видобутку корисних копалин, у першу чергу бурштину, а також про рекультивацію порушених земель; про оновлений
Кодекс України про надра; про оновлення
Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року; про оновлення
Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року; про встановлення меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, дотримання режиму та недопущення погіршення стану прибережних територій;
ґ) поводження з відходами, зокрема, про управління відходами і запровадження ієрархії поводження з відходами, національного реєстру відходів, системи розширеної відповідальності виробника, нових принципів дозвільної системи; про відходи електронного і електричного обладнання, пластику; про тару і упаковку; про очистку стічних вод населених пунктів;
д) природоохоронного нагляду та державного моніторингу навколишнього природного середовища, зокрема, про державний екологічний контроль, удосконалення
Закону України "Про охорону атмосферного повітря", у тому числі щодо запровадження обов'язкових автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин;
е) охорони біорізноманіття, зокрема, про удосконалення механізму стягнення плати за спеціальне використання об'єктів тваринного світу; про захист тварин від жорстокого поводження;
3) прискорити розроблення та затвердження національних планів дій щодо охорони навколишнього природного середовища, щодо адаптації до зміни клімату, щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням; програм щодо запобігання і ліквідації наслідків зсувів та підтоплень, щодо матеріально-технічного переоснащення національної гідрометеорологічної служби, основних напрямів морської природоохоронної політики України; комплексної програми стабілізації екологічної ситуації та забезпечення екологічної безпеки на Донбасі; про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
4) розробити та затвердити план заходів щодо збільшення лісистості території України до оптимального рівня та затвердити плани розвитку заповідної справи з урахуванням міжнародних зобов'язань України у цій сфері;
5) розглянути питання про стан виконання
Указу Президента України від 10 лютого 2010 року N 145 "Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації", затвердженого
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації";
6) із залученням Міністерства енергетики та захисту довкілля України і Міністерства фінансів України вжити заходів щодо забезпечення фінансування бюджетних програм природоохоронного спрямування у повному обсязі;
7) розглянути питання урахування інтересів збереження довкілля як обов'язкової складової під час розроблення та ухвалення актів законодавства.
2. Міністерству енергетики та захисту довкілля України спільно з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром енергетики та захисту довкілля України:
1) розглянути питання щодо конкретизації та уточнення положень
Закону України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", механізмів забезпечення його реалізації, а також упорядкування екологічного законодавства України шляхом його систематизації по кожному з природних ресурсів із забезпеченням екосистемного підходу;
2) вжити заходів щодо впровадження в експлуатацію спеціалізованого порталу цифрових природоохоронних і природно-ресурсних послуг і державних екологічних реєстрів загальнодержавної автоматизованої системи "Відкрите довкілля", у тому числі щодо реєстрів викидів і перенесення забруднювачів, щодо підготовки та видання "Червоної книги України" і "Зеленої книги України";
3) посилити контроль за обігом деревини та вжити заходів із запровадження єдиної державної системи електронного обліку лісу, прозорої системи реалізації деревини;
4) вжити заходів щодо удосконалення законодавства з практичного застосування стратегічної екологічної оцінки та оцінки впливу на довкілля;
5) забезпечити проведення радіоекологічної інвентаризації виведених з господарського обороту територій зони безумовного (обов'язкового) відселення, розроблення та затвердження планів створення на території зони відчуження сучасної інфраструктури для проведення міжнародних досліджень з радіології, радіобіології, охорони навколишнього природного середовища, поводження з радіоактивними відходами, встановлення природоохоронного режиму Чорнобильського заповідника;
6) посилити організацію забезпечення екологічної освіти та підвищення кваліфікації посадових осіб, які здійснюють функції державного управління у сфері охорони довкілля.
3. Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України спільно з Міністерством енергетики та захисту довкілля України розглянути питання щодо екологічного відновлення Донбасу та посилення координації між центральними органами виконавчої влади та запропонувати законодавчі шляхи його вирішення.
4. Місцевим органам виконавчої влади:
1) розробити регіональні та місцеві програми з будівництва та реконструкції об'єктів природоохоронної інфраструктури на основі їх інвентаризації, оцінки стану та ефективності функціонування;
2) вжити заходів щодо співпраці з органами державного екологічного контролю, налагодження екологічного моніторингу, забезпечення притягнення до відповідальності порушників природоохоронного законодавства та його вимог до природокористування;
3) спільно з органами місцевого самоврядування забезпечити розроблення та реалізацію місцевих програм охорони навколишнього природного середовища.
____________
