Як це діє в Україні та ЄС.
Україна активно включилася в роботу з сертифікації лісів. Сьогодні українські ліси сертифікуються за найбільш авторитетною міжнародною схемою Forest Stewardship Council® (FSC®), в той час як наші європейські сусіди практикують також й інші стандарти.
Україна: обрала FSC
Лісовим кодексом України передбачено, що лісова сертифікація є невід’ємною складовою організації лісового господарства, яка ґрунтується на міжнародних вимогах (стандартах). Хоча перші кроки до сертифікації лісів зроблено ще в 1999 році, одним із головних чинників, що дав поштовх її розвитку в Україні, став вступ до ЄС у 2004 році традиційних імпортерів української лісової продукції таких як: Польща, Словаччина, Угорщина, а пізніше Румунії. Закріпленням лісової сертифікації в міжнародних договорах слід вважати Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС відповідно до якої сторони зобов’язуються сприяти торгівлі законною і сталою лісовою продукцією. Останнє означає, що українські експортери повинні підтверджувати законність та сталість походження лісопродукції, що досягається, зокрема, завдяки лісовій сертифікації.
Лісова сертифікація включає дві складові:
– сертифікація системи ведення лісового господарства;
– сертифікація ланцюга постачання продукції.
У першому випадку відбувається оцінка відповідності лісового господарства сукупності екологічних, соціальних і економічних вимог, у другому – здійснюється налагодження системи відстеження руху деревини та іншої продукції з сертифікованих лісових господарств до споживача. Сюди входять усі етапи трансформації сировини в готову продукцію, призначену для використання кінцевим споживачем. Отже, перша складова безпосередньо стосується лісових господарств, а друга – деревообробних і лісоторгівельних підприємств, які використовують деревину зі сертифікованих лісів.
Як вже зазначалося, нині в Україні лісова сертифікація здійснюється за міжнародною схемою FSC. Станом на 1 листопада 2019 року, площа сертифікованих лісів сягнула 4,1 млн га, що становить близько 40% площі лісових ділянок країни, видано 124 сертифікати стандарту FM/CoC, 316 сертифікатів стандарту CoC.
Сертифікацію ведення лісового господарства в Україні здійснюють компанії: НЕПКон, «СЖС Південна Африка» та «Лесная сертификация». Також діє представництво FSC в Україні. Переважна більшість (97,6%) усіх сертифікованих лісів перебуває у постійному користуванні держлісгоспів, що входять до сфери управління Держлісагентства. При цьому, сертифіковані ліси розташовуються нерівномірно і зосереджуються в західних і північних областях.
Крім того, нещодавно в Україні реалізовано пілотний проект FSC в Україні та НЕПКон щодо сертифікації недеревинної лісової продукції: новорічних дерев, хвойного екстракту, грибів, ягід та березового соку. Відтепер на цей перелік продукції розширена дія FSC сертифікату ДП «Маневицьке лісове господарство», яке є учасником і бенефіціаром зазначеного проекту.
Слід відзначити, що на початку жовтня Верховна Рада України затвердила програму діяльності уряду, серед завдань якого є, зокрема, збільшення лісистості та сертифікація лісів згідно з вимогами FSC.
ЄС: дві системи краще
На рівні ЄС одним із основних документів щодо підтвердження легальності деревини через її сертифікацію є Регламент ЄС 995/2010. Як відомо, в ЄС кожна держава-член визначає свої принципи лісокористування та лісову політику з огляду на загальну Лісову стратегію ЄС. Остання, зокрема, передбачає, що системи лісової сертифікації повинні бути сумісні з узгодженими на міжнародному рівні принципами сталого лісокористування.
На відміну від України, в країнах ЄС використовується дві системи сертифікації – FSC та PEFC (Program for the Endorsement of Forest Certification). Нагадаємо, що їх головна відмінність полягає в структурі побудови та управління. FSC є членською організацією, яка охоплює 1168 членів із 90 країн світу. Вони об’єднані в три палати: соціальну, екологічну та економічну. Принцип прийняття рішень на основі консенсусу трьох палат став наріжним каменем діяльності FSC з моменту його створення. Це забезпечує збалансованість рішень і їх прийнятність для різних груп інтересів. У свою чергу, PEFC є організацією-«парасолькою», яка об’єднує 49 країн-учасниць. Є відмінності і в процесі акредитації органів з сертифікації. У PEFC керуються стандартами ISO, згідно з якими органами з акредитації можуть бути незалежні національні органи, що є членами Міжнародного акредитаційного форуму IAF. Акредитація органів сертифікації за схемою FSC здійснюється незалежною організацією – Міжнародне агентство із забезпечення якості сертифікації (ASI), яке є членом асоціації надійних стандартів сталості – ISEAL Alliance.
Сьогодні в ЄС кожна держава-член самостійно обирає ту чи іншу систему сертифікації, а в деяких з них ліси сертифікуються одночасно обома системами. Кожна європейська країна має свій відсоток сертифікованих лісів за схемою FSC, у той час як деякі країни взагалі не мають сертифікатів за схемою PEFC.
Поширення тієї чи іншої системи сертифікації залежить від багатьох чинників, у тому числі, й від розподілу лісів за власністю, способом управління, зв’язку з ринком лісоматеріалів та НЛП. Багато компаній, наприклад, у Латвії, Польщі та Швеції, вибирають сертифікацію за обома системами для забезпечення можливості продавати сертифіковану продукцію ширшому колу покупців та чутливо реагувати на тенденції ринку деревини. Слід відзначити, що для дрібних лісовласників, які володіють приблизно 60% загального обсягу європейських лісів, сертифікація часто є доволі дорогою процедурою з точки зору витрат і організаційних аспектів. Утім обидві системи напрацювали спрощені схеми саме для цієї категорії, які передбачають об’єднання групи лісовласників для отримання сертифікації.
Загалом, державні та громадські ліси в ЄС є більш сертифікованими, ніж приватні. Щоправда, в таких країнах як: Австрія та Фінляндія зафіксовано вищий рівень сертифікації саме приватних лісів.
Підсумовуючи, зазначимо, що узагальнена практика ведення лісового господарства в ЄС та Україні свідчить про те, що лісова сертифікація не лише сприяє прозорому та раціональному лісокористуванню, а й повнішому використанню економічних, соціальних та екологічних функцій лісу.
Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”
