Лісгоспи Житомирщини готові до садіння лісу

  

  

  

 

Про це повідомив перший заступник начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Ільїн в ході засідання колегії обласного управління, присвяченому підсумкам роботи за минулий рік.

В поточному році лісгоспи запланували виконати відтворення лісів на площі 5380 га. Таким чином усі зруби попередніх років будуть заліснені. 

На сьогодні підприємства фактично підготували усі площі, відведені під садіння. В достатній кількості лісівники мають стандартних сіянців для проведення весняної лісокультурної кампанії.

В минулому році лісгоспи заготовили 72 991 кг насіння, в тому числі хвойних порід – 1703 кг, листяних і чагарникових 71 288 кг, насіння дуба звичайного – 63 400 кг. На об’єктах постійної лісонасіннєвої бази заготовлено 58 % від загальної кількості насіння.

Відтворення лісів проведено на площі 6028 га, що становить 105% до річного завдання. Понад 4 тисячі гектарів лісових культур (3,1 тисячі гектарів сосни та 620 гектарів дуба) переведено у вкриту лісом площі.

Детальному аналізу підлягали і фінансово-економічні показники діяльності в минулому році. На введення лісового господарства лісгоспи спрямували 650 мільйонів гривень власних коштів .
До зведеного бюджету за рік сплачено 651 млн. грн. 63% з цієї суми надійшло до Державного бюджету, решта – до місцевих. 

Найбільшу питому вагу в сумі сплачених податків і зборів становить рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів – 238,4 млн. грн. та податок на доходи фізичних осіб – 131,7 млн. грн.

Що ж стосується, обсягів реалізації, середньомісячної заробітної плати та одержаного прибутку – то ці показники керівники лісгоспів хотіли би значно покращити. Відтак відверта розмова точилася навколо питань, що вже зроблено та яких заходів ще потрібно вжити, аби ситуацію виправити.

03.03.2020 15:37
Прес-служба Житомирського ОУЛМГ

https://zt-lis.gov.ua/no_cache/pres-sluzhba/novina/article/lisgospi-zhitomirshchini-gotovi-do-sadinnja-lisu.html

Далі...

Три четверти рабочего времени руководителей и специалистов лесного хозяйства уходят на бумагописание, и две трети этой работы представляются им бессмысленными

Согласно проведенным в феврале-марте 2020 года на Лесном форуме Гринпис традиционным опросам, по-прежнему примерно три четверти рабочего времени руководителей и специалистов лесного хозяйства, работающих в органах управления лесами и подведомственных им учреждениях, уходит в среднем на "бумагописание", и две трети выполняемой ими бумажной работы представляются им бессмысленными. Примерно такие же результаты давали аналогичные опросы, проводившиеся на протяжении последнего десятилетия; и примерно о таких же масштабах бумагописания (в современном смысле этого слова - с учетом подготовки разнообразных электронных документов) в нынешнем российском лесном хозяйстве говорят многие его работники при личном общении.


рисунок Татьяны Хакимулиной


Ссылки на опросы:

Сколько времени у руководителей и специалистов лесного хозяйства уходит на "бумагописание"? (ежегодный опрос)

Какая доля выполняемой вами бумажной работы, связанной с лесным хозяйством, представляется вам осмысленной? (очередной опрос)


Практически это означает, что при нынешнем лесном и смежном законодательстве, и при нынешней основанной на этом законодательстве системе государственного управления лесами, основным продуктом лесного хозяйства является отраслевой документооборот, и на поддержание этого документооборота тратится три четверти сил и рабочего времени отраслевых руководителей и специалистов. И эта ситуация принципиально не меняется на протяжении последнего как минимум десятилетия (а сформировалась она в результате принятия в 2006 году нынешнего Лесного кодекса Российской Федерации).

Если же помножить долю рабочего времени, уходящего на "бумагописание" (3/4), на долю "бумагописания", которое самим руководителям и специалистам представляется бессмысленным - то получается, что половина их рабочего времени уходит на бессмысленную бумажную работу.

http://forestforum.ru/viewtopic.php?f=9&t=24284&sid=45183b9bb53449a99c5f4be28d126a8f

Далі...

В АВСТРАЛИЙСКОМ ШТАТЕ ВИКТОРИЯ ЗАПРЕТЯТ РУБИТЬ ЛЕС

Ильяс Юсипов, «Лесная индустрия» 

Защитники природы в австралийском штате Виктория выступают против государственной лесозаготовительной компании VicForests, которая проводит рубки там, где ей не разрешено этого делать, а также против лесозаготовок в регионе в целом.
Эвкалиптовые леса в штате Виктория (Австралия) находятся под угрозой полного исчезновения. Одна из причин – частые лесные пожары, которые происходят из-за повышения температуры в регионе, отчего климат становится засушливее и повышается риск возгораний. Вторая причина – у длинных прямых стволов эвкалипта практически отсутствуют сучки, что делает эти деревья идеальным сырьем как для деревообрабатывающей промышленности, так и для целлюлозно-бумажной.

Виктория – самый «вырубленный» штат Австралии: с 1788 г. в этом регионе было удалено 66% естественных лесов. Большинство сохранившихся лесных территорий находятся в собственности государства, а лесозаготовку в них осуществляет госкомпания VicForests.

В Австралии с 2004 г. действует Закон об устойчивом лесопользовании, согласно которому определенные лесные районы передаются для рубок государственной лесозаготовительной компании VicForests, которая занимается поставками сырья для лесопромышленного сектора страны, включая Australian Paper – единственного в Австралии производителя бумаги. Компания Australian Paper принадлежит японской Nippon Paper Group и выпускает бумагу под брендом Reflex, более 1000 ее сотрудников – жители штата Виктория.

Согласно Закону об устойчивом лесопользовании, периодически Министерство сельского, рыбного и лесного хозяйств Австралии создает «порядок распределения» – лесные карты с выделенными районами, которые на пять лет передаются во владение VicForests. После этого VicForests подготавливает План выпуска древесины – еще один набор карт, где выделены зоны, в которых компания планирует фактическую заготовку. В законе четко прописано, где может работать лесозаготовительная компания, а где – нет. Выход за пределы установленных границ является уголовным преступлением. Однако VicForests в 2018 г. вырубила леса на общественных землях за пределами выделенной ей территории. Например, компания незаконно заготавливала древесину в области Беличья лапка – она находится рядом с природным заповедником Бендок. Снимки со спутников свидетельствуют о том, что незаконная вырубка деревьев в этой обла– сти началась в первые месяцы 2018 г. и продолжалась до конца мая этого же года.

Последующий аудит, проведенный Департаментом окружающей среды, земли, воды и планирования (Department of Environment, Land, Water and Planning, DELWP), показал, что в 2013–2018 гг. за пределами зоны, в которой VicForests было разрешено вести лесозаготовки, было вырублено более 112 га леса. Тем не менее ведомство отказалось от применения дисциплинарных мер, заявив, что официальные карты «порядка распределения» не были достаточно четкими, чтобы установить, что вырубленные районы явно выходили за их границы.

В 2018 г. правительство штата Виктория внесло поправки в закон, прямо указав на то, что карты «порядка распределения» Министерство сельского, рыбного и лесного хозяйств Австралии предоставляет VicForests в высоком разрешении, закрыв тем самым правовую лазейку. Но вместо того чтобы налагать санкции на компанию, ей выделили $2 млн, чтобы компенсировать любые задержки в деятельности, которые могли за собой повлечь законодательные изменения.

Несмотря на проведенный аудит и внесение изменений в закон, VicForests в декабре 2019 г. выпустила карты, из которых следует, что компания снова планирует проводить рубки в не принадлежащих ей областях. Некоторые районы лишь немного выходят за установленные пределы, другие – находятся далеко за ними. А в некоторых случаях эксперты обнаружили целые скопления лесосек, где VicForests планирует вести заготовку, не имея на то прав. В компании считают, что включать в планы лесные районы за установленными правительством пределами – это нормальная практика. «Как правило, в этих областях есть подъезды к лесосекам или часть лесосеки, граница которой соответствует природным особенностям, выходящим за пределы «порядка распределения», – комментирует представитель VicForests. – Тем более области за пределами распределения не могут быть освоены без специального разрешения».

Глава созданного в начале 2019 г. Управления по охране природы при DELWP Кейт Гэйвенс заявила, что, хотя нет никаких штрафов за составление карт рубок, нарушающих «порядок распределения», VicForests будет следовать закону. «VicForests должна придерживаться раздела 37 Закона об устойчивом лесопользовании, в котором четко указано, что их план выпуска древесины должен соответствовать «порядку распределения», – говорит Кейт Гэйвенс. – Я обратилась в VicForests с просьбой объяснить ситуацию и повторила, что для этого им нужны соответствующие разрешения. Они будут следить за этим».

Однако, по мнению известного австралийского эколога профессора Дэвида Линденмайера, компания ничему не научилась за прошедшие годы. «Это ковбойская операция, которая продолжает сеять хаос в местных лесах», – говорит он. Юрист по экологическому праву Даня Джейкобс с этим согласна. «Продолжать планировать незаконные рубки в общественных лесах после нескольких месяцев правительственных расследований, на мой взгляд, свидетельствует о вопиющем пренебрежении законом, – говорит Даня Джейкобс. – DELWP не справился со своими обязанностями по обеспечению соблюдения закона. Департамент может издавать указания, чтобы VicForests убирала нелегальные лесосеки из своего плана, они также могут проводить судебные разбирательства, если VicForests не соблюдает указания – это все простые процессы».

Туризм вместо лесозаготовки Однако старания защитников природы дали свой результат. В ноябре правительство штата Виктория объявило, что к 2030 г. будет полностью прекращена вырубка местных лесов – на реализацию этого решения потребуется $120 млн.

Представители «зеленых» в течение многих лет добивались того, чтобы в штате Виктория была полностью прекращена лесозаготовка. По их мнению, это позволит не только сохранить леса, но и предотвратить вымирание поссума Ледбитера – животного, ставшего символом штата, – и в Центральном нагорье, недалеко от заповедника Хилсвилл создать «Большой лесной национальный парк».

По словам профессора Дэвида Линденмайера, из-за истощающихся вследствие пожаров и проведенных ранее лесозаготовок ресурсов VicForests будет трудно найти достаточное количество сырья. «Реальность заключается в том, что уже и без пожаров пиловочника просто не хватит на поддержку промышленности в течение ближайших 10 лет на том уровне, что есть сейчас, – считает он. – Дела обстоят все хуже и хуже». Согласно отчету VicForests за 2018 г., прибыль компании составила чуть менее $2 млн, и правительство выплатило ей более $11 млн в качестве компенсации за то, что она не смогла провести лесозаготовительные работы в тех лесных регионах, где обитает поссум Ледбитера. К тому же VicForests терпит коммерческое давление со стороны таких компаний, как Officeworks и Bunnings, которые в сентябре 2018 г. публично заявили о своем решении начиная с 2020 г. закупать только ту древесину, легальность происхождения которой подтверждена сертификатом Лесного попечительского совета (Forest Stewardship Council, FSC). Сама же VicForests дважды пыталась пройти сертификацию FSC, но оба раза безуспешно. В настоящее время компания проходит аудит на получение сертификата в третий раз.

Профессор Дэвид Линденмайер полагает, что в вопросе сохранения эвкалиптовых деревьев штата Виктория запрет на вырубку окажет совсем незначительное воздействие. «Правительство должно вмешаться и фактически закрыть лесозаготовительную отрасль гораздо быстрее, чем к 2030 г., – говорит он. – Эвкалиптовые леса не только хранят большое количество углерода и являют собой дом для очень редких популяций животных, но они также играют важную роль в обеспечении водой 5 млн человек в Мельбурне».

По мнению экспертов, драйвером для развития экономики штата может стать туризм, благодаря которому появятся тысячи новых рабочих мест. Однако, по мнению экс-главы Минсельхоза Австралии Бриджит Маккензи, прекращение лесозаготовок оставит без источника заработка тысячи других жителей региона. «Лес – это чистый, зеленый, устойчивый, хорошо управляемый ресурс, – говорит Бриджит Маккензи. – Данное решение показывает, что правительство Виктории не заботится о тех семьях в малых городах, чей доход зависит от лесной промышленности, – 4,7 тыс. человек останутся без работы, и это будет иметь серьезные последствия для экономики штата». Этих же взглядов придерживается и лидер Национальной партии Законодательного собрания штата Виктория Питер Уолш, который заявил, что премьер штата Даниел Эндрюс «жертвует работой на селе ради счастья его городских избирателей».

Ассоциация лесной промышленности штата Виктория также заявила, что этот план разрушит многие сельские общины и окажет тяжелое психологическое воздействие на семьи, члены которых лишатся работы. По оценкам ассоциации, в лесном секторе занято более 21 тыс. жителей штата.


ПОДНЕБЕСНАЯ РЕШИТ ПРОБЛЕМУ?
«Лесной Регион»

Агентство по экологическим расследованиям сообщает, что Китай вносит поправки в Закон о лесах, с целью включить в него общенациональный запрет на закупку, переработку и транспортировку незаконно заготовленной древесины.

Страна является крупнейшим в мире импортёром древесины и крупнейшим экспортёром древесной продукции. По данным Программы ООН по окружающей среде и международного правоохранительного агентства Интерпол, от 15 до 30% всей древесины, продаваемой в мире, заготавливается незаконно.

«Это событие имеет огромный потенциал, который может изменить реальное положение дел в отношении будущего драгоценных лесов планеты и борьбы с опасным изменением климата, — считает Фейт Доэрти, руководитель компании по лесным ресурсам Агентства экологических исследований. – В течение почти 20 лет спрос Китая на сырьё, требуемое для его обширной по объёму производства деревообрабатывающей промышленности, являлся основной движущей силой незаконных рубок по всему миру, особенно в Юго-Восточной Азии и Африке».

Наряду с запретом на незаконную древесину, внесённым недавно в Закон о лесах Китая, который последний раз обновлялся 20 лет назад, в него также были включены: глава о владении лесным хозяйством, в которой указано, что лесные ресурсы принадлежат государству, в случае если законом не предусмотрено иное; обязательства правительства в стремлении к созданию стабильной, здоровой, качественной и эффективной системы лесной экологии; меры по усилению защиты лесных ресурсов и строгий запрет на вырубку природных лесов; меры по содействию лесным посадкам и расширению площади, охватываемой лесами, на всех уровнях; меры по соблюдению строгого контроля за годовым объёмом вырубки древесины.

Журнал по торговле лесными ресурсами «Timber Trade Journal» привёл комментарий Дэвида Хопкинса, исполнительного директора Федерации торговли лесоматериалами: «Любое движение Китая по содействию устойчивому лесному хозяйству и достижению ответственного отношения в привлечении сторонних ресурсов следует приветствовать, поскольку китайцы являются крупнейшим импортёром лесоматериалов в мире и их действия потенциально, через мировую цепочку поставок, могут привести к переменам по всему миру. Однако без дополнительной информации об осуществлении конкретных изменений и о том, насколько широкими могут быть масштабы данного запрета на незаконную древесину, трудно предсказать степень эффективности данных шагов.

Например, мы хотели бы, чтобы Китай работал совместно с ЕС и Великобританией над поддержкой и внедрением «FLEGT» — Плана действий Европейского Союза в области обеспечения соблюдения законов о лесах, управления и торговли. На данном этапе также не ясен уровень ограничений, способный обеспечить более строгое регулирование рынка.

Любой, кто имеет дело с промышленными лесоматериалами из Китая, особенно с фанерой и напольными покрытиями, будет говорить о трудностях завоевания полного доверия в цепочке поставок. Такие организации как Всемирный фонд дикой природы и аналогичные определили это как ключевую область риска для проникновения нелегальной древесины на рынок ЕС. Будучи лидерами в управлении цепочками поставок, Британская федерация торговли лесом работала с нашими членами и поддерживала связь с поставщиками, в том числе в Китае, чтобы получить это право. Мы надеемся, что указанные изменения будут способствовать улучшению практики ведения лесного хозяйства как в Китае, так и во всём мире».

«По оценкам, 15-30% всей древесины, продаваемой в мире, заготовлено незаконно, — заявил Клайв Томас, старший советник по политике и стратегии Лесной ассоциации почв. — Поэтому решение Китая ввести в действие общенациональный запрет на её закупку, переработку и транспортировку представляет собой потенциальный шаг для улучшения состояния лесов мира.

Власти Китая будут играть ключевую роль в обеспечении соблюдения, особенно потому, что большая часть импортируемой древесины поступает из стран с высоким уровнем риска, где контроль над лесами осуществляется слабо. Чтобы запрет был действительно эффективным, Китай должен обратиться к независимым стандартам сертификации лесов, а именно к FSC и PEFC, и взять обязательство по принятию жёстких внутренних правил по борьбе с коррупцией и обеспечению эффективности мер принуждения».

http://www.bumprom.ru/index.php?ids=324&sub_id=30734

Далі...

Собрать, нельзя спилить

С 2019 года в России действует закон о валежнике. Он позволил населению беспрепятственно и бесплатно собирать на дрова поваленные, засохшие мелкие деревья. Без оформления разрешительных документов. Предельный объем и габаритные размеры собранного валежника не устанавливаются. Но при этом необходимо соблюдать важные правила.
При сборе валежника нельзя повреждать почвенный покров, подрост и молодняк ценных пород, лесные культуры.

Специалисты министерства лесного хозяйства края составили специальную памятку, которая поможет жителям края заготовить древесину и не нарушить закон.

Что считать валежником

1. Дерево или его часть лежит на поверхности земли.

2. Дерево имеет признаки естественного отмирания (является мертвым):

– на ветвях и вершине нет хвои и листвы;

– сокодвижение прекращено;

– частичное или полное отслоение коры от ствола;

– изменился цвет древесины (потемнела, приобрела серый, темно-коричневый цвет);

– наличие на древесине стволовой гнили, дупла, трутовых грибов, плесени, мха;

– присутствие следов заселения стволовыми вредителями (короед, лубоед, усач).

3. Деревья или их части не расположены в месте проведения лесосечных работ, на них отсутствуют признаки спиливания, срезания или срубания.

Запрещено использовать на дрова

Сухостойное дерево. Оно является мертвым, но продолжает стоять, а не лежать на земле, поэтому под определение валежника не подпадает. Также к валежнику не относятся порубочные остатки в местах проведения лесосечных работ и незаконных рубок лесных насаждений. Важно понимать, что сухие, стоящие на корню деревья являются именно сухостоем, а не валежником.

Лежащие деревья без признаков отмирания. Если деревья, лежат на земле, но не имеют признаков естественного отмирания (имеют зеленую листву или хвою), их определять как «мертвые» не допускается.

Ветровальные деревья (вывернутые с корневищем). Они также не являются мертвыми. Хотя и лежат на земле, но могут продолжать жить, расти и даже давать потомство (вегетативное). Ветровальные и буреломные деревья – потенциально являются мертвыми, необходимо лишь время для того, чтобы проявились признаки усыхания (омертвления) данных деревьев.

Оставленные на лесосеке «остатки». Срубленные хлысты, бревна, старые штабели, брошенная древесина вдоль лесовозных дорог являются собственностью арендатора лесного участка, соответственно, забирать такую древесину нельзя.

Инструменты

При заготовке валежника можно применять ручной инструмент (ручные пилы, топоры, бензопилы).

При этом запрещено применять специализированную технику, в том числе для транспортировки заготовленного валежника.



Лесной кодекс гласитВалежник отнесен к недревесным лесным ресурсам. Заготовка недревесных лесных ресурсов регламентирована положениями Лесного кодекса, а именно ст. 32 «Заготовка и сбор недревесных лесных ресурсов» и ст. 33 «Заготовка и сбор гражданами недревесных лесных ресурсов для собственных нужд».

Заготовка и сбор гражданами недревесных лесных ресурсов, за исключением елей и деревьев других хвойных пород для новогодних праздников, для собственных нужд осуществляются в соответствии со статьей 11 Лесного кодекса, которая устанавливает, что граждане имеют право свободно и бесплатно пребывать в лесах, осуществлять для собственных нужд заготовку и сбор недревесных лесных ресурсов.

К собственным нуждам граждан относятся потребности граждан и членов их семей в лесных ресурсах. В соответствии с частью 4 статьи 33 Лесного кодекса, порядок заготовки и сбора гражданами недревесных лесных ресурсов для собственных нужд устанавливается законом субъекта РФ.

Помните об ответственности

За самовольную заготовку древесины сухостойных деревьев либо ветровальных, буреломных, снеговальных, снеголомных деревьев, не являющихся мертвыми, гражданин может быть привлечен к административной ответственности в соответствии со статьей 8.28 Кодекса РФ об административных правонарушениях – незаконная рубка, повреждение лесных насаждений или самовольное выкапывание в лесах деревьев, кустарников, лиан. Или к уголовной ответственности в соответствии со статьей 260 Уголовного кодекса РФ – незаконная рубка лесных насаждений.

За самовольное присвоение находящейся в лесу древесины, полученной в ходе заготовки либо проведения лесохозяйственных мероприятий, связанных с рубкой деревьев, кустарников и лиан третьими лицами, гражданин может быть привлечен к административной ответственности в соответствии со статьей 7.27 Кодекса РФ об административных правонарушениях – мелкое хищение. И к уголовной ответственности в соответствии со статьей 158 Уголовного кодекса РФ – кража.

Инспекторы минлесхоза края предупреждают, что в крае уже фиксировались случаи незаконной заготовки древесины под видом валежника.

Что касается особо охраняемых территорий (ООПТ), то там заготовка валежника возможна лишь в случае, если это предусмотрено положением об ООПТ.

Подготовлено по материалам министерства лесного хозяйства Красноярского края

№ 15 / 1193

https://gnkk.ru/articles/sobrat-nelzya-spilit/

Далі...

Александр Усс призвал глав районов не замалчивать проблемы в лесной отрасли, а проявлять принципиальность и активность

Губернатор Красноярского края Александр Усс провел селекторное совещание с главами муниципальных районов. В работе приняли участие представители Правительства края, министерства лесного хозяйства, Законодательного Cобрания региона, ГУ МЧС России по краю. Главным вопросом обсуждения стала реализация новой лесной политики на местах.

Напомним, с 2019 года по инициативе Губернатора в крае реализуется новая лесная политика. Перед органами краевой и муниципальной власти, контрольно-надзорными органами поставлена задача - совместными усилиями навести порядок в отрасли. Все процессы в ЛПК должны быть понятными и прозрачными, необходимо существенно увеличить объёмы восстановления лесов, а также должен быть решен вопрос с отходами лесопиления.

С целью повышения эффективности и контроля предполагается расширить полномочия муниципалитетов. По поручению главы региона до 1 апреля на уровне органов местного самоуправления будут образованы профильные подразделения, которые будут обязаны формировать перспективные планы развития лесного комплекса. Вместе с тем профильные подразделения муниципалитетов должны вести реестры предприятий ЛПК, участвовать в проверках, содействовать в подготовке к пожароопасному сезону и т.д.

Губернатор края особенно подчеркнул: главы территорий несут персональную ответственность за положение дел в лесной отрасли и должны проявлять большую заинтересованность и активность в реализации новой лесной политики.

"За все, что касается лесов, должен отвечать глава муниципального образования. Вопросов и сложностей много, и далеко не все из них нам по плечу. Есть вопросы, которые требуют решения именно на федеральном уровне и разрешить их с наскоку не удается. Но у нас много неиспользованных резервов. Да и в рамках ваших имеющихся полномочий сделать можно очень многое! Вы должны выступать в качестве рачительных хозяев своей территории и ставить вопросы, если они возникают, перед теми структурами и органами, которые способны их решать. Важно не молчаливо наблюдать за нарушениями, а обнажать существующие проблемы. Уверен, что две трети бардака, который наблюдается в лесной отрасли, можно решить и без наделения муниципалитетов специальными полномочиями. Проявляйте принципиальность, включайте дополнительные ресурсы, общественную инициативу! При этом мы заинтересованы в том, чтобы предприятия лесной отрасли не испытывали излишнего административного давления, чтобы они работали и развивались, чтобы они чувствовали себя хозяевами в хорошем смысле этого слова, но не безответственными бизнесменами, которые настроены заработать и уйти", - отметил Александр Усс.

В завершение глава региона подчеркнул, что в условиях начинающейся трансформации лесной политики России в целом Красноярский край имеет все шансы стать модельным регионом и масштабировать свой опыт на всю страну.

Отметим, на федеральном уровне намерены в ближайшее время пересмотреть базовые ориентиры развития лесной отрасли России, в том числе и с учетом инициатив, активно внедряемых в Красноярском крае. Об этом накануне заявила заместитель председателя Правительства РФ Виктория Абрамченко.

Будет сформирована новая Стратегия лесного комплекса, которая в отличие от существующей, акцентированной преимущественно на глубокую переработку леса, должна учесть и обращение с отходами переработки, охватив все процессы отрасли.

Помимо этого, за счет доработки системы ЛесЕГАИС предполагается повысить прозрачность всех процессов. Изменению подвергнется и регулирующая законодательная база. В частности, предполагается закрепить в качестве единственно возможного способа реализации древесины торги через товарную биржу, по которым Красноярский край является одним из лидеров страны.

Управление пресс-службы Губернатора и Правительства Красноярского края

http://www.krskstate.ru/press/news/0/news/95508

Далі...

Справа пропащих заповідників

Заповідна справа, а це на даний час природно-заповідна та історико-культурна складові (тобто природна та культурна спадщина), потребує єдиного управління, окремого державного органу.

Фахівці, які займаються заповідною справою, досі не виробили єдиного визначення поняття заповідна справа. Одні розглядають її як сферу практичної діяльності, інші — наукової та практичної діяльності зі збереження первинної природи.

У широкому розумінні заповідна справа як галузь соціально-економічної діяльності людини мала б включати дві субгалузі: охорону й збереження природної спадщини (природно-заповідна справа) та культурної спадщини (культурно-заповідна справа). Мова загалом йтиме про природно-заповідну субгалузь, пов'язану з раціональним і оптимальним використанням природного ресурсу заповідних територій.

Основний зміст природно-заповідної справи становлять питання, пов'язані з матеріальними територіями та об'єктами. Однак такі ідеальні феномени, як сакральна, естетична та інші гуманістичні цінності живої і неживої природи, соціальне (зокрема національно-етнічне) значення заповідних ландшафтів, їх символізм тощо, є також об'єктами природного середовища, на які спрямована природно-заповідна справа.

Та все ж головне — збереження біотичного і ландшафтного різноманіття, сталий розвиток районів, репрезентованих заповідними територіями. На превеликий жаль, не всі розуміють, що виснаження ресурсів біорізноманіття обов'язково призведе до значного погіршення якості життя нинішнього і майбутніх поколінь.

Територія моралі

За час, що минув від Конференції ООН зі сталого розвитку (Ріо-де-Жанейро, червень 1992 р.), міжнародній спільноті не вдалося загальмувати катастрофічний процес збіднення природи, в т. ч. елімінації (зникнення) біологічних видів. Втрата біологічних видів, викликана техногенними чинниками, перевищує природні темпи елімінації десь у 500 разів. За даними американських вчених Е. Майєра та В. Андерсона, у світі щодня зникає біологічний вид (включаючи найпростіших), а на формування підвиду шляхом еволюції природі необхідно до 15—16 тис. років. Відтак природне різноманіття планети на межі катастрофічного збіднення.
Знищення дикої природи в ім'я її «освоєння» обходиться у грошовому еквіваленті до 250 млрд. дол. США на рік. Призупинити темпи втрат біорізноманіття можна лише шляхом створення репрезентативних, біологічно стійких і ефективно керованих природоохоронних територіальних систем.

Для України проблема природного різноманіття особливо актуальна: на нашій території збереглася тільки третина природної рослинності, до того ж у трансформованому вигляді. Абсолютно не змінених господарською діяльністю ландшафтів в Україні не залишилося. Мало змінені ландшафти становлять 12,6% території: вторинні ліси, заболочені ділянки, природно-заповідні та інші природоохоронні території.

Біота України налічує понад 25 тис. видів рослин і 45 тис. видів тварин, з яких до останнього (третього) видання Червоної книги внесено відповідно 826 і 542 види. Як правило, місцем зростання і проживання цих видів є переважно природно-заповідні території.
Вочевидь, що кожний вид природного ландшафту (а тим більше ландшафтна область як найбільш орографічно (у рельєфі) виражений регіональний природний комплекс) з часом повинен бути репрезентований висококатегорійним природно-заповідним об'єктом. Заповідну справу можна вважати найбільш моральною державною діяльністю: вона спрямована на збереження тих матеріальних та ідеальних цінностей, які вже стали надзвичайною рідкістю.
Нині моральні норми, якими завжди вимірювались поведінка людей, державні, соціальні цінності, поступово втрачають свою актуальність, почасти нівелюються або навіть перетворюються на свою протилежність.

Особливо це загострилося тепер, коли різко зросла ціна управлінських рішень, а отже — відповідальність менеджера. Тому прерогативою діяльності органів державної влади мусить стати висока ефективність управління на підставі глибокого освоєння його теорії та практики. При цьому значущими стають особистісні риси державних управлінців.
Відповідно до ст. 11 закону «Про природно-заповідний фонд України» спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди), а після об'єднання міністерств екології та природних ресурсів і енергетики — Міністерство енергетики та охорони довкілля (Мінекоенергетики). Однак чи стане заповідна справа для цього відомства пріоритетною?

Спільна безвідповідальність

З історії управління природно-заповідною справою відомо, що з 26 лютого 1940 р. (з перервою на час війни) до серпня 1951-го (коли сталінською постановою в СРСР було ліквідовано 88 заповідників) існував окремий урядовий орган — Главк по заповідниках при Раді Міністрів УРСР. Першим його начальником був Леонід Мартинюк.

А ще раніше роль всеукраїнського органу, який координував заповідну справу, виконувала з 1919 р. секція, а з 1924-го — комісія з охорони природи Сільськогосподарського наукового комітету УРСР під керівництвом Олександра Янати. До початку 30-х управління заповідниками здійснювали переважно два відомства: Народний комісаріат освіти та Наркомзем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. №1000 урядовим органом державного управління у складі Мінприроди визначено Державну службу заповідної справи. Остання була наступницею Головного управління національних природних парків і заповідної справи, створеного 13 березня 1995 р.

Президентським указом від 15 вересня 2003 р. № 1039 «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів» Державна служба заповідної справи була віднесена до складу новоствореного Державного комітету природних ресурсів України, що внесло дезорганізацію у її роботу. І указом від 6 березня 2004 р. №317 «Про внесення змін до указів Президента України» Державна служба заповідної справи була повернута до складу Мінприроди.

Однак у результаті т. зв. удосконалення системи органів центральної виконавчої влади у 2009—2012 рр. Мінприроди ліквідувало Держслужбу заповідної справи, територіальні органи, науково-методичні центри розвитку заповідної справи. Було скорочено на 85% кадровий склад. Держава практично втратила систему державного управління розвитком заповідної галузі.
Зараз управління заповідною справою здійснюється сімома (!) уповноваженими органами.

Спроба підпорядкування всіх біосферних і природних заповідників, національних природних парків одному урядовому органу була у перші роки незалежності. Так, постановою ВР «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками» від 23 грудня 1993 р. визначалося «уважати за необхідне заповідники та національні природні парки, що створюються, підпорядковувати Міністерству охорони навколишнього природного середовища України». Та, як кажуть, віз і далі там. Бо створені після цієї постанови Рівненський (1999 р.) та Черемський (2001 р.) природні заповідники, НПП «Сколівські Бескиди» (1999 р.), Галицький (2004 р.) і «Гомільшанські ліси» (2004 р.) залишаються у підпорядкуванні Державного агентства лісового господарства України. А Державне управління справами (т. зв. ДУСя) й досі (таємне рішення Кабінету Міністрів від 06.04.2000 р. №165-р) розпоряджається Азово-Сиваським національним природним парком.

Із 76 існуючих нині установ природно-заповідного фонду, що мають високий ранг заповідання (біосферні та природні заповідники, національні природні парки), 47 підпорядковані Мінекоенергетики, решта 29 — органам виконавчої влади, вищим навчальним закладам, державним науковим організаціям (Міністерство освіти і науки, Державне агентство лісового господарства, НАНУ, Українська академія аграрних наук, Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Мінекоенергетики з 52 національних природних парків у своєму віданні має 40, з п'яти біосферних заповідників — лише один (Карпатський), а з 19 природних заповідників йому підпорядковано тільки шість.

Підпорядкування однакових за правовим статусом заповідних територій та об'єктів різним державним структурам можна пояснити в кращому випадку галузевими інтересами, в гіршому — відсутністю здорового глузду.

Одна з основних причин такої ситуації у заповідній справі — відсутність врегулювання цього питання правовими нормами права: немає нормативно-правового документа, який би вичерпно визначав процедури управління природно-заповідним фондом.

На часі розроблення моделі інтегрованого управління заповідною справою як галуззю і створення єдиного центру управління заповідною справою — Державного агентства заповідної справи (далі — Держагентство).

Адже відомча розпорошеність установ ПЗФ не дозволяє проводити ефективну фінансову політику. Відсутність єдиного головного розпорядника коштів унеможливлює планування бюджетних коштів на розв'язання першочергових проблем у цій галузі, здійснення фінансового контролю за ефективним використанням цих коштів.

Головні розпорядники коштів, у віданні яких перебувають установи ПЗФ, планують їм видатки за залишковим принципом. Відсутність єдиної державної системи матеріального стимулювання, добору, підготовки кадрів, їх навчання з кожним роком загострює кадрову проблему. Можна навести ще низку об'єктивних чинників, що аргументують необхідність єдиної системи управління заповідною справою: державна реєстрація Мін'юстом нормативно-правових актів; забезпечення установ ПЗФ формою, зброєю; облік і контроль за здійсненням рекреаційної діяльності тощо. В результаті, за попередніми розрахунками, держава втрачає близько 300 млрд. грн. на рік лише через неможливість надання різних екологічних послуг у межах цих територій.

Злиття міністерств-антиподів — Міненерго та Мінприроди — ситуацію ще більш ускладнило. В умовах земельної реформи, децентралізації органів влади, лібералізації соціально-економічних відносин держава може назавжди втратити національне природне надбання як фундаментальну основу свого сталого розвитку. Призупинити подальшу деградацію природно-заповідного фонду можливо шляхом корінної перебудови та створення ефективної системи державного управління заповідною галуззю.

Рятівна централізація

Подібну ситуацію спостерігаємо і в історико-культурній сфері. Постановою Кабінету Міністрів від 30.03.2002 р. №446 у складі Мінкультури була створена як урядовий орган державного управління Державна служба охорони культурної спадщини (пізніше — Державна служба з питань національної культурної спадщини).

Так, з 65 історико-культурних заповідників Міністерству культури, молоді та спорту (Мінкультури) підпорядковано 25, решта 40 перебувають у віданні інших державних структур, переважно місцевих органів державної влади. І Мінкультури навіть не відає (а це мало б бути його пріоритетом), що робиться у цих заповідних установах, якими фахівцями вони укомплектовані тощо.

Філософське розуміння сучасного феномену ландшафту як цілісної природно-культурної системи, що знаходить все більше прибічників серед природознавців і гуманітаріїв, дозволяє говорити про територіальну та ідеологічну сумісність нашої природної і культурної спадщини.
У сучасному ландшафті поряд із природними елементами співіснують історико-культурні, включаючи сліди життєдіяльності людини (городища, кургани, ділянки історичного культурного шару тощо). У ньому закарбувалася пам'ять про минуле, у ньому живі добро, мораль, інтелект. Тобто сучасні ландшафти можна трактувати як системи асоціативні, інтегральні й водночас історичні, в основі своїй — природні.

Матеріальне і духовне життя людини як біоістоти та соціуму невіддільні. Відтак, виходячи з ідеї про нерозривність природного та історичного середовищ, інтерференції (накладання) у багатьох випадках територій та об'єктів природної і культурної спадщини, доречно ставити питання про створення спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі організації, охорони та використання природної та культурної спадщини (з підпорядкуванням йому всіх відповідних установ).

Втім, це питання також має своє історичне підґрунтя. Так, 16 червня 1926 р. ВУЦВК і РНК УРСР затвердили «Положення про пам'ятники культури і природи», яке стало визначальним у розвитку законодавчого забезпечення заповідної справи. Згідно з цим положенням всі пам'ятки культури і природи перебували на той час у загальному віданні Укрнауки НКО УРСР та його місцевих органів.

Тобто в 1920—1930 рр. на території України існували у віданні Наркомату освіти два види заповідників — природні та історико-культурні. З часом історико-культурні заповідники відійшли до Міністерства культури, а природні підібрали різні відомства.

Cтворити систему держуправління заповідною справою реально в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для їх головних розпорядників. А кошти на невеликий штат Держагентства можна віднайти за рахунок удосконалення структури адміністрацій заповідників і національних парків. Наприклад, перегляд чисельності бухгалтерій, планово-фінансових, наукових відділів у регіонах з метою їх об'єднання. Держагентство має розробити основні принципи і процедури оцінки видатків на управління заповідними установами та підготувати національний план їх стабільного фінансування.

Одним із шляхів практичної реалізації зазначених вище пропозицій може бути президентський указ «Про Державне агентство заповідної справи». А також підготовка законопроекту «Про національний природний парк України», де необхідно визначити, якою має бути інтегрована модель управління парком.

Володимир ГЕТЬМАН

https://www.2000.ua/v-nomere/derzhava/resursy/sprava-propawih-zapovidnikiv.htm

Далі...

Al Jazeera: Радіоактивний Чорнобиль страждає від пожеж і контрабанди дерева

Радіоактивний ліс вивозять із зони відчуження в Румунію, а потім перепродають в інші країни ЄС.



Фото УНІАН

Місце найгіршої ядерної катастрофи – це не безплідна, мертва пустеля. Густий старий ліс домінує в так званій зоні відчуження навколо Чорнобильської атомної електростанції, четвертий реактор якої вибухнув у 1986 році.

Більше 100 тисяч людей евакуювали з Чорнобиля Прип’яті. А приблизно 2600 квадратних кілометрів були відгороджені й обнесені колючим дротом. Дерева й час стерли сліди людей. Сосни, берези, дуби й тополі пробилися через асфальт, проникли всередину будівель й поглинули покинуті ферми, - пише Al Jazeera.

Читайте такожSüddeutsche Zeitung: В Німеччині з вини Чорнобиля досі ростуть радіоактивні гриби 

Охоплюючи дві третини зони відчуження, ліси стримують радіаційне забруднення, оскільки рослини й місцевий ґрунт поглинули часточки урану-238, цезію-137 й інші радіоактивні матеріали, які вирвалися з четвертого реактора. Частина цих матеріалів зникнуть через десятиліття. Але інші зроблять центральну частину зони непридатною для життя людей на десятки тисяч років. В зовнішніх районах сильно заражені ділянки межують з відносно чистими. Але люди так ніколи й не покинули Чорнобиль по-справжньому.

Туристи щодня з острахом блукають незараженими місцями, часто контактуючи з невеликою кількістю старих людей, які живуть тут, відмовившись полишати рідні села. Сотні працівників стежать за закритою електростанцією й підтримують захисний саркофаг, збудований над четвертим реактором. Поліція охороняє периметр зони, перевіряючи автомобілі й змушуючи кожного відвідувача проходити сканування на радіацію. Але найбільше тривожить те, що люди не залишили в спокої ліси зони відчуження.

Читайте такожWashington Post: Геополітичні наслідки Чорнобиля відчутні на війні в Україні

З гелікоптера чи супутника можна побачити, як зелену масу пронизають довгі просіки. Ліс всіяний «лисими» плямами й світло-зеленими ділянками, засіяними саджанцями. «Санітарні» галявини – це пожежні просіки, вирізані ДСП «Північна Пуща». Це державне лісництво, чия головна мета – не допустити початку пожежі в зоні відчуження. Якщо подивитися зблизька, ці пожежні просіки здаються схожими на велетенські місця ампутації. Територія шириною, як футбольне поле, простягається на десятки кілометрів. Дерева тут зрізані до жалюгідних пеньків. А ґрунт зазнав ерозії під впливом снігу й дощів.

Пожежі, які знову викидають радіонукліди в повітря, були особливо нищівними за останні роки. Інколи вони тривали тижнями, ставлячи під загрозу здоров’я людей, які живуть відносно неподалік зони відчуження включно з мешканцями Києва.

«Попіл може бути дуже радіоактивним. Тому що всі радіонукліди, які були в деревах, розносяться з попелом», - сказав професор біологічних наук Університету Південної Кароліни Тімоті Мауссау.

«Частина цього попелу може подолати великі відстані за допомогою вітру й вийти за межі зони, нашкодивши людям. А інша частина може осісти неподалік, підвищивши тим самим рівень радіоактивності в місцевості до дуже високого», - додав вчений, який досліджував ліси Чорнобильської зони.

Читайте такожНавіть Чорнобиль програв: вчені знайшли більш забруднене радіацією місце

Але світло-зелені плями, які можна побачити з висоти, навряд чи були сформовані пожежами. Їхня форма надто геометрична. Вони вказують на масивну, багаторічну виробку чорнобильських дерев: високих сосен, дубів й ясенів, яким десятки років, які часто ростуть на зараженій радіацією землі. Їх продають за хорошу ціну на ринку деревини в Україні, про що говорять чиновники й антикорупційні активісти. Вони говорять, що в Чорнобилі умисне влаштовують пожежі, щоб виправдати вирубку. Потім дерево вивозять за межі зони й продають через корупційні схеми, які приносять десятки мільйонів доларів щороку.

«Ці пожежі були влаштовані умисно, щоб пошкоджений вогнем ліс можна було безперешкодно рубати й вивозити як матеріал», - сказав виданню голова організації «Стоп корупції» Роман Бочкала.

Деякі українські чиновники погоджуються з ним.

«У мене немає жодних сумнівів, чому поблизу Чорнобиля спалахують пожежі. Це спроба приховати незаконну вирубку», - сказав голова парламентської комісії з питань довкілля Микола Томенко в 2015 році, коли в зоні відбулася одна з найбільш тривалих пожеж, яка знищила сотні гектарів зараженого лісу. Ігор Шевченко, який був міністром природних ресурсів і довкілля в ті часи, теж говорив, що пожежа була організована «людьми, причетними до незаконної вирубки». Голова «Північної Пущі» Сергій Калаш відмовився давати коментарі Al Jazeera.

Читайте такожThe Guardian: Україні доведеться розібратися з напливом туристів у Чорнобиль

З 2004 року організація має право продавати обмежену кількість дерева із Чорнобильської зони за умови проходження сканування на радіоактивність. Дерево, яке не пройшло перевірку, використовують в якості палива для теплових станцій, на яких встановлені спеціальні фільтри проти радіоактивного попелу. Але в Стоп корупції» кажуть, що деревина часто виїжджає з зони відчуження без належного сканування й документів. Активісти виявили, що чорнобильське дерево потрапляє на меблеві фабрики, а інколи вивозиться в Румунію для подальшого перепродажу в ЄС.

«Цей сірий і часто нелегальний бізнес має напівлегальне прикриття. Існує офіційна служба лісництва, державні компанії, наглядачі. Але оскільки всі отримують частину пирога, вони закривають очі на все», - сказав Бочкала.

Експерти, однак, запевняють, що чорнобильські меблі не такі вже й небезпечні для здоров’я.

Читайте такожForbes: Аварія на Чорнобильській АЕС змінила ядерну енергетику назавжди

«90% дерева можна безпечно використовувати у виробництві меблів», - сказав Дмитро Голяк з українського Інституту аграрної радіології. Він, однак, поскаржився на нестачу глибоких досліджень на тему довготривалого впливу радіоактивного дерева на людське здоров’я.

«Гадаю, здебільшого вирубка проводиться на околицях зони. А це місцевість, де дерева не дуже радіоактивні. Тому шкода від меблів з нього навряд чи велика», - сказав Мауссау.

16:26, 03 березня 2020

https://www.unian.ua/world/10899953-al-jazeera-radioaktivniy-chornobil-strazhdaye-vid-pozhezh-i-kontrabandi-dereva.html

Далі...

НА ЧЕРКАЩИНІ ЗАФІКСОВАНО ПЕРШУ ЛІСОВУ ПОЖЕЖУ

Відсутність снігового покриву в зимовий період, тепла, вітряна, посушлива погода останніх тижнів зумовили початок пожежонебезпечного періоду в лісах Черкащини.

Гарні погодні умови сприяють відпочинку громадян у лісах, що, відповідно, створює загрозу виникнення пожеж у лісових масивах. Та не всі громадяни дотримуються правил безпеки. Перший випадок низової лісової пожежі вже був зафіксований днями на території Дахнівського лісництва Черкаського лісгоспу на загальній площі 0,2 га. Про це повідомили в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Для гасіння пожежі було задіяно вісім осіб державної лісової охорони та чотири працівники ДСНС, а також протипожежну техніку – трактор з плугом ПКЛ-70 та пожежний автомобіль. Завдяки оперативному реагуванню пожежу вдалося вчасно ліквідувати та запобігти поширенню вогню на більшу територію.

Для захисту лісів від пожеж в лісгоспах Черкащини функціонують 26 лісових пожежних станцій, 32 пожежні автомобілі, 1 пожежний трактор (на базі Т-150), 17 пожежних модулів (на базі автомобілів УАЗ та пристосованої техніки), 257 ранцевих вогнегасників. У лісництвах сформовані пункти накопичення пожежного інвентарю на випадок гасіння лісових пожеж. Облаштовуються нові та проводиться догляд за існуючими мінералізованими смугами. Встановлюється та поновлюється наглядна агітація на протипожежну тематику (білборди, панно та ін.). Функціонують 14 телевізійних систем спостереження.

Лісівники Черкащини закликають громадян дотримуватись правил протипожежної безпеки у лісових масивах, аби запобігти виникненню пожеж, бути пильними та обережними задля збереження нашого спільного багатства – лісів Черкащини.

Якщо ж ви виявили загоряння в лісі, терміново повідомте обласне управління за телефоном (0472) 37-00-72 або 101 та приступіть до його гасіння первинними засобами – землею, піском, гіллям.

4 березня 2020, 19:06

http://vikka.ua/novini/65127-na-cherkaschini-zafiksovano-pershu-lisovu-pozhezhu.htm

Далі...

Про призначення Власенка С. Г. першим заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 3 березня 2020 р. N 191-р

Київ

Про призначення Власенка С. Г. першим заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України

Призначити Власенка Сергія Геннадійовича першим заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України з дати початку фактичного виконання ним посадових обов'язків строком на п'ять років з оплатою праці відповідно до законодавства, встановивши випробування строком на три місяці.

Прем'єр-міністр України

О. ГОНЧАРУК

Інд. 19

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR200191.html

Далі...

Агроекологічний університет у Житомирі перейменували на Поліський

Житомирський національний агроекологічний університет відтепер має нову назву – Поліський національний університет.

Наказ про перейменування був підписаний міністеркою освіти і науки Ганна Новосад вчора, 3 березня 2020 року.

За інформацією університету, роботу щодо перейменування ЖНАЕУ розпочали восени 2018 року. Ще тоді у Міністерство були направлені звернення трудового колективу і конференції студентського самоврядування.

Стара назва університету, йшлося у зверненнях, не зовсім актуальна, адже з 27 спеціальностей лише 26% – аграрні. Фактично ЖНАЕУ вже давно вийшов за межі суто аграрного закладу і назва даваладещо звужене уявлення про університет.

Протягом останнього часу ткт з’явився сучасний комп’ютерний центр та інформаційний центр ЄС, відкрили інжинірингову школу, лабораторію робототехніки і штучного інтелекту, сучасний освітньо-науковий простір «Екоцентр», центр енергоефективності громад, регіональний космічний центр «Полісся», ін.

Нагадаємо, весною 2019 року перейменували Житомирський державний технологічний університет на державний університет «Житомирська політехніка».

1.zt.ua

Далі...