ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

27 лютого 2020

Про охотников и природоохранников

Сразу оговорюсь: под охотниками в данном случае я имею в виду в первую очередь не 3,5 млн россиян – счастливых обладателей охотничьих билетов, а когорту лиц, профессионально (и полупрофессионально) занятых в сфере охотничьего хозяйства, развития спортивной и любительской охоты и всего того, что вместе и составляет охотничью отрасль.


А под природоохранниками – не тех, кто имеет запись «эколог» в дипломе или трудовой книжке, и не тех, кто трудится на ниве охраны атмосферного воздуха, водных ресурсов и оборота отходов, и даже не тех, кто подписывает петиции против уничтожения дикой природы и за гуманное отношение к «братьям нашим меньшим», а в первую очередь тех, кто также на профессиональной основе занимается вопросами охраны животного мира, сохранения биологического и ландшафтного разнообразия – то есть сферы, неотъемлемо связанной и с проблематикой охраны и использования охотничьих ресурсов.

Взяться же за написание этой (чувствую, сумбурной) статьи меня сподвигло ощущение горечи от созерцания всё увеличивающейся пропасти между этими профессиональными сообществами в России. «Охотники» и «природоохранники» всё больше и больше проявляют себя как антагонисты, куда более склонные не к диалогу и сотрудничеству, а к взаимным упрёкам, критике и противостоянию.

Вот, в СМИ цитируют С. Ястржембского: «Красную книгу создали охотники». И определённый резон в этих словах есть. Стоит, к примеру, взглянуть на состав главной редакционной коллегии Красной книги СССР 1984 года: здесь и А.М. Бородин, и Л.В. Максимов, и академик В.Е. Соколов, и Ю.П. Язан, и В.Е. Флинт, и В.Н. Тихомиров (на свою первую загонную охоту автор этих срок в студенческие годы съездил как раз в команде с его участием). Но тогда стоит признать, что как раз эти охотники, отцы-основатели, и создали тот самый институт отечественной Красной книги со всеми её сложившимися за последние лет 35 проблемами (возможности использования «краснокнижного объекта», принципы формирования и работы Комиссии по Красной книге, порядок принятия решений о выключении/исключении объекта в/из Красной книги), вызывающими сегодня резкую (как конструктивную, так и деструктивную) критику в охотничьем сообществе.



Помню, как в 2006 году М.А. Кречмар – в те времена ещё работник природоохранной сферы, а ныне – главред «Русского охотничьего журнала» – поместил на страницах «РОГ» статью об имеющихся, на его взгляд, целесообразности и перспективах введения в России ограниченной трофейной охоты на тигра. В статье излагались доводы, предлагались механизмы, в общем, были аргументы. Меня тогда озадачила последующая реакция и природоохранного сообщества, и некоторых представителей охотоведческой науки. И дело не в лавине критики – это было изначально предсказуемо. Но львиная часть критиков даже особо не озадачивалась поиском контраргументов – они с лихвой заменялись лозунгами и клеймами: автора объявили и врагом природы, и едва ли не врагом народа. Да и те, кто выступал с аргументами, в раздаче ярлыков себя тоже не ограничивали. Я не разделяю высказанную тогда идею о трофейной охоте на амурского тигра (так как считаю легковесными предложенные механизмы достижения позитивного результата). Но хроническое отсутствие у немалой части природоохранного сообщества способности и даже желания вести сколь-либо конструктивную (хотя бы аргументированную) дискуссию с оппонентами при обсуждении профессиональных вопросов – удручает.

Впрочем, зачастую удручающе выглядит этот аспект и в сообществе охотничьем. Вот, в феврале 2017 года в «Московском комсомольце», фактически – на площадке охотничьего сообщества, проходит «круглый стол» по вопросам включения новых объектов в Красную книгу. Тематика – орнитологическая, природоохранников представляют Е. Сыроечковский и С. Розенфельд – весьма известные специалисты, с весомым авторитетом и в российских, и в зарубежных орнитологических кругах. И вроде бы дискуссия шла конструктивная, и аргументы обе стороны приводили – а вот осадочек остался. Потому как на страницах охотничьей прессы и ход, и итог этого мероприятия освещались в духе «Ура, мы ломим – гнутся шведы». Только «шведов»-то это может задеть и минимизировать желание дальнейшего диалога…



А я, думая о прожитых годах, вспоминаю несколько иную «картину маслом» на тему «охота и охрана природы». В том числе помню, что полное наименование знаменитой Главохоты РСФСР включало слова «охотничьего хозяйства и заповедников». Что с 1955 по 1988 год именно под эгидой этого ведомства создавалась обширная сеть государственных заповедников и республиканских заказников (с изъятием из охотпользования миллионов гектаров). Что на передовой борьбы за торжество идей охраны дикой природы и заповедного дела стояло немало ярчайших людей, бывших одновременно видными идеологами охотничьей отрасли (А.Г. Банников, В.В. Дёжкин) или просто заядлыми охотниками (Ф.Р. Штильмарк, Е.Е. Сыроечковский, А.М. Шалыбков). Что работа по охране редких видов (в том числе через механизм Красной книги) организовывалась силами той же Главохоты РСФСР (и Главного управления по охране природы, заповедникам, лесному и охотничьему хозяйству Минсельхоза ССССР). Что молодые природоохранники – активисты знаменитого Движения студенческих дружин по охране природы (ДОП) – видели свою первоочередную опору в органах госохотнадзора. Что существенная часть активистов секторов БСБ студенческих ДОП была молодыми охотниками. Что была отнюдь не пустой инициатива второй половины 80-х годов создать на базе ряда областных обществ охотников и рыболовов специализированных дружин по борьбе с браконьерством. Что сильнейшая бригада по борьбе с браконьерством была создана в Москве на базе Калининского межрайонного общества охотников и рыболовов, когда его председателем был Л.А. Сонин (ныне – председатель правления Московского охотничьего клуба «Сафари»). Что Центральная ревизионная комиссия Росохотрыболовсоюза (во второй половине 80-х я был в её составе) занимала беспощадную позицию к членам охотобществ, уличённым в браконьерстве. Что журнал «Охота и охотничье хозяйство» в эпоху О.К. Гусева был одновременно признанным рупором заповедного дела. Да много чего вспоминаю я на эту тему… Но самое главное моё воспоминание и ощущения тех лет – мы, начинающие природоохранники, воспринимали (и если не все, то и далеко не единицы) охотничью отрасль одновременно как природоохранную.

Воды утекло с тех пор немало. А череда реформ, политических и социально-экономических потрясений в России разительно изменили и охотничью отрасль страны, и наше заповедное дело, и расклад сил на природоохранном поприще. И сегодня в природоохранном сообществе отношение к сообществу охотничьему несколько иное… «Природоохранники» явно перестают отождествлять себя с охотничьим сообществом, впрочем, как и наоборот. Постепенно эти сообщества превращаются в антагонистов. Недаром в одной из статей (на охотничьем портале), освещавших итоги упомянутого ранее «круглого стола» по «краснокнижной» проблематике, с долей ёрничества отмечалось, что сошлись две партии6 «партия орнитологов» и «партия охотников». Как-то так…

Всё это достаточно закономерно. И главное, что в глазах природоохранников охотничье сообщество стремительно теряет природоохранный имидж, утрачивая природоохранную составляющую повседневной деятельности. Причём пропасть между «охотниками» и «природоохранниками» продолжает расти. И наблюдая со стороны природоохранного сообщества, отчётливо вижу, как этому способствуют также и иные факторы.

Вызывает отторжение отсутствие внятной и достаточно заметной реакции охотничьего сообщества на получившие широкую огласку вопиющие факты браконьерства со стороны «сильных мира сего» (классический случай – история с «архаровцами», незаконным отстрелом архаров с вертолёта в Республике Алтай в 2009 году, закончившимся трагедией).

Не работает на сближение позиций и определённая атмосфера если не поощрения, то морального оправдания т. н. протестного и «выживальческого» браконьерства, присутствующая в охотничьем сообществе. При том, что нет ни малейших сомнений в необходимости минимизации причин этих явлений (включая устранение избыточных запретов и ограничений), всё же трудно не заметить, что в реальной жизни именно такое браконьерство наиболее ущербно для охотничьих ресурсов.

Не способствует авторитету охотничьего сообщества и появление некоторых новых, весьма оригинальных форматов спортивной охоты. К примеру, по соседству с одним из заповедников Центральной России есть элитная база отдыха (ну, какая-то элита там отдыхает). 300 га, обнесены забором. На этих 300 га, помимо пруда, гостиничного комплекса, хозпостроек, ещё растёт лес, а в лесу – проводятся охоты. Для этого туда постоянно завозят и выпускают кабанов, оленей, ланей – и на этом пятачке всё и происходит. Ну, дело житейское. Правда, мой хороший приятель, в бытность управляющим этой базой, имел серьёзные проблемы с работодателем – взял и набил морду вип-гостю, клиенту-охотнику: тот застрелил любимицу моего приятеля, ручную белую лань, невзирая на строгий инструктаж о недопустимости этого. Но вот в гостиной комплекса на стене висят фотографии клиентов с богатыми трофеями. Одна из них меня озадачила, поинтересовался: «Как это понимать?». А, отвечают, так это яки. Домашние. В совхозе в Кабардино-Балкарии закупили партию и выпустили в лес, сейчас вторая на подходе – спрос хороший. И это что, есть русская охота?

Может кто-то представить себе М.М. Пришвина, застрелившего чужую ручную лань? Л.Г. Капланова – легенду заповедного дела, выдающегося исследователя и защитника амурских тигров (и при этом – опытнейшего зверового охотника), – «добывшего» совхозного яка и фотографирующегося на фоне столь знатного трофея? Академика В.Е. Соколова, прибывшего в зубропитомник подмосковного Приокско-Террасного заповедника, чтобы, выкупив «право на выстрел» в рамках выбраковки старого зубра-самца, застрелить его в небольшом вольере (там этих зубров дети морковкой с рук через сетку кормят) и опубликовать фото с этим трофеем на странице глянцевого охотничьего журнала (как сделал в начале 2000-х один обеспеченный охотник-спортсмен)? Такие охоты, тем более рекламируемые, неизбежно дискредитируют охотничье сообщество и в глазах общества в целом, и в глазах природоохранников в частности. Я так думаю.



И ещё. Не лучший имидж самой идее любительской охоты в обществе сегодня создают интернет и социальные сети. А точнее – использование их определённой частью любителей охоты. Сплошь и рядом вывешивание в открытом доступе фотографий счастливыми добытчиками с грудами битой дичи, рядами добытых зайцев, горами отстрелянных фазанов, уток, гусей не только попирает правила охоты с установленными нормами отстрела, но и наращивает негатив по отношению к охоте. Да что там рядовые охотники! 16 лет назад назначили в МПР России заместителя министра, отставного генерала. Милейший, кстати, был человек. Так вот, издал он шикарный календарь на 12 листов, где был изображён в полный рост с охотничьими трофеями, – для раздачи уважаемым людям. И на одном из фото – он на фоне горы битых краснозобых казарок. Правда, дальнейшей карьере в природоохранном министерстве это явно помешало: министр Артюхов был человеком суровым и агрессивным, к тому же охоту не любил и охотников не жаловал, а тут такой случай… Так вот, и нынешним лидерам, флагманам и капитанам охотничьей отрасли не мешало бы реагировать на такие явления, причём не слабее министра Артюхова. Потому как позитивному восприятию охотников среди широких слоёв общества такие явления, несомненно, препятствуют.

Пожалуй, на протяжении последних 100 лет охотничье сообщество нашей страны обладало определённым доступом к властной элите, к «сильным мира сего» – благо в этой среде занятие спортивной охотой было в чести. Пожалуй, отсюда и сегодняшняя излишняя уверенность: мол, все вопросы сможем решить, используя увлечённых охотой политиков и их административный ресурс. В частности, отсюда и стремление раз и навсегда поставить точку в спорах о Красной книге путём (задействовав тот же адмресурс) внедрения своего актива в пресловутую Комиссию по Красной книге с целью недопущения нежелательных итогов голосования, да и вообще – желание поставить зарвавшихся «природоохранников» (а тем паче – зоозащитников) на место. Есть ли такие возможноcти у охотсообщества? Вне всяких сомнений! Используются ли эти возможности? Ну да, по мере сил. Результат? Боюсь, он не превосходит ожидания… Здесь вспоминается бессмертный Тарас Бульба: «Что, сынку, помогли тебе твои ляхи?» Сильно помог отрасли охотничий бомонд, когда упраздняли Главохоту, когда ниже плинтуса опускали значимость и возможности охотдепартамента, когда закатывали в асфальт госохотнадзор в ходе административной реформы, когда фактически ликвидировали общественную охотинспекцию, когда девальвировали институт охотничьих обществ?

Да что там о глобальном. Помню, как 16 лет назад в Минсельхозе (в составе которого были тогда и охотдепартамент, и большая часть федеральных заказников) задумали отрезать 30 тыс. га от Сочинского национального парка, дабы прирезать их к Сочинскому общереспубликанскому заказнику. Исключительно чтобы элитные охоты сподручнее было организовывать – и только для этого. Вот и охотдепартамент – за, вот и министр сельского хозяйства – за, вот и адмресурс подтянули, вот уже и министр природных ресурсов (знаменитый В.Г. Артюхов) – за. Вот и премьер-министр М.М. Касьянов – за! Вот уже постановление Правительства выпустили! Всё, победили. Только вот с природоохранниками посоветоваться забыли (ну, не сочли целесообразным). А напрасно. Потому что Касьянов с Артюховым – за, а Миша Крейндлин (из «Гринпис») – против. И многие другие природоохранники против. Чья возьмёт? В общем, как забрали 30 тыс. га, так и вернули назад – в целостности и сохранности.

В 2018 году в адрес Минприроды России был направлен запрос за подписью депутата Государственной Думы В. Резника (он же – член Клуба горных охотников). Уважаемый депутат ставил в письме обстоятельную (без сарказма) проблему – возможность сочетания трофейной охоты на отдельные редкие виды с деятельностью по сохранению, восстановлению и устойчивому использованию их популяций. В мире такая положительная практика действительно (в ряде мест и в отношении ряда объектов животного мира) имеется и интерес она представляет. Во всяком случае, это (в определённых социально-экономических условиях) может создавать реальный мотив для местных общин, землепользователей и охотпользователей к сохранению конкретных редких животных. Но письмо депутата выглядело непродуманным как в концептуальном, так и в содержательном плане. И, конечно, выбранная форма: природоохранным сообществом она была однозначно воспринята как очередная попытка использования адмресурса для лоббирования интересов узкой группы лиц. В итоге разгорелся масштабный скандал, инициатива депутата потерпела фиаско (её публично отвергли и «думский» Комитет по экологии и охране окружающей среды, и глава Минприроды России), а вот пропасть в части миропонимания между «природоохранниками» и «охотниками» в очередной раз расширилась. А ведь если бы вместо необдуманного и скоропалительного направления депутатского запроса был избран путь консультаций и неформального диалога с представителями профессиональной части природоохранного сообщества… Но, увы, все мы знаем про сослагательное наклонение в истории.

Таким образом, имеем мы на сегодня следующее. С одной стороны, и для охотничьего, и для природоохранного профессиональных сообществ предмет деятельности сильно пересекается: и те, и другие стремятся к сохранению компонентов животного мира и созданию условий для поддержания устойчивости популяций диких животных в природе. С другой стороны – на пути к достижению этих целей оба сообщества предпочитают дрейфовать в одиночку, время от времени тратя силы на противодействие друг другу. И это несмотря на обилие сходных бед и проблем, с которыми и «природоохранники», и «охотники» сталкиваются повседневно. Бесконечное реформирование профильных структур, ущербное правовое регулирование, малоэффективное государственное управление (включая вымывание квалифицированных специалистов из управленческой сферы и пренебрежительное отношение к профессионализму), кадровый голод, хроническое недофинансирование, отсутствие поддержки со стороны широких слоёв общества в целом…

У Джека Лондона есть рассказ «Сила сильных». Про племя дикарей, которые, несмотря на свою «дикость», отчётливо осознали: сила сильных – в единстве. Может, и нам попробовать? Ведь перечень направлений, где профессионалы из охотничьего и природоохранного сообществ могли бы сегодня объединить усилия, более чем широк. Борьба с браконьерством. Совершенствование учёта и мониторинга охотничьих животных, в том числе на особо охраняемых природных территориях (ООПТ). Подготовка кадров. Помощь и защита тем, кто, стоя на страже охотугодий и ООПТ, попал в беду. Природоохранная пропаганда. Регулирование отношений в сфере охоты на особо охраняемых природных территориях (не на всех же категориях ООПТ запрещена даже любительская охота) и их охранных зонах. Взаимовыгодное партнёрство заповедников и национальных парков с прилегающими охотничьими хозяйствами. Сохранение и восстановление «флаговых» редких видов за пределами ООПТ (тигр, зубр, дзерен, сайгак – куда тут без охотников!). Поддержка актуальных законодательных инициатив (а равно препятствие попыткам провести в законодательство поправки, ущемляющие интересы как охотничьего хозяйства, так и охраны дикой природы).

Даже отдельные частные вопросы куда проще решать совместно. К примеру, бродячие собаки в охотугодьях и на ООПТ. Сегодня, по букве законодательства об ответственном обращении с животными, их можно только отловить и вывести в приют. Мы с этим согласны? Мы не хотим привести это требование в соответствие со здравым смыслом и интересами охраны дикой фауны? Порознь здесь нам точно ничего изменить не удастся.

Может и должен вестись откровенный и конструктивный диалог по «краснокнижной» проблематике (причём вряд ли можно считать конструктивным поход «стенка на стенку» на заседании министерской Комиссии по Красной книге, а равно попытки решать проблему перевесом голосов). Может и должно вестись профессиональное обсуждение вопроса о весенней охоте. И успех на этом поприще могут дать минимизация истеричности обсуждений и готовность найти компромисс (если только не понимать под компромиссом безоговорочную капитуляцию оппонента).

А может, объединение усилий природоохранного и охотничьего сообщества позволит продвинуться ещё дальше? К выработке современного стратегического подхода в деле государственного управления биологическими ресурсами? К продвижению идеи о создании в стране специализированного федерального органа исполнительной власти, уполномоченного осуществлять управление в сфере охраны и использования животного мира, сохранения биологического и ландшафтного разнообразия?

Да, конечно, и в охотничьем, и в природоохранном профессиональном сообществе достаточно ортодоксов, равно как и тех, кто не приемлет какие-либо компромиссы. Но и люди здравомыслящие, готовые к сотрудничеству ради общего дела, там тоже не перевелись. Мне представляется необходимым в самое ближайшее время начать диалог между «охотниками» и «природоохранниками» – диалог конструктивный, рассчитанный на объединение усилий, на решение проблемных вопросов и в целом на успех в нашем общем, и не таком уж безнадёжном, деле.


Всеволод Степаницкий, советник генерального директора АНО «Дальневосточные леопарды», заслуженный эколог Российской Федерации

"Спутники помогли обнаружить 70% незаконных вырубок леса" - это хорошо или плохо?

РИА "Новости" со ссылкой на пресс-службу Рослесхоза сообщает, что "две трети незаконных вырубок леса в 2019 году были обнаружены с помощью спутникового мониторинга", а "в 2020 году планируется увеличить объем проводимых наблюдений с помощью спутников на 23%. Всего из космоса в этом году будет контролироваться 171,5 миллиона гектар лесов в 32 регионах, при этом 25 миллионов гектар в 13 регионах будут отслеживаться непрерывно". Ссылка:

Спутники помогли обнаружить 70% незаконных вырубок леса


Если не вдумываться в цифры, то может показаться, что это неплохое достижение. А если вдуматься - то это кажется скорее позором, и вот почему.

По данным Единой межведомственной информационно-статистической системы (ЕМИСС), в нашей стране площадь земель, на которых расположены леса, составляла по состоянию на 2018 год - это последние доступные данные - 1 187 658 тысяч гектаров (1,2 млрд. га), в том числе площадь лесных земель - 894 135 тысяч гектаров (0,9 млрд. га).

Таким образом, Рослесхоз собирается в 2020 году обеспечить каким-то дистанционным (спутниковым) мониторингом лесопользования только 14% от общей площади земель лесного фонда и земель иных категорий, на которых расположены леса, а непрерывным дистанционным мониторингом - только 2%.

Даже если представить себе, что Рослесхоз будет проводить мониторинг в пределах только лесных земель (что в целом невозможно, поскольку любая крупная лесная территория, даже в границах одного только лесного фонда, представляет собой смесь лесных и нелесных земель) - каким-то спутниковым мониторингом в 2020 году будут охвачены 19% этих земель, а непрерывным - только 3%.

Полтора десятилетия назад, когда дистанционный мониторинг лесопользования был еще чем-то относительно новым, а космоснимки среднего и высокого разрешения - дорогими и не очень доступными, такие планы смотрелись прилично. В мае 2005 года на сессии Форума по лесам ООН в Нью-Йорке тогдашний руководитель Рослесхоза В.П.Рощупкин заявил, что под контроль системы космического и авиационного мониторинга лесопользования в 2005 году будет поставлено до 50 миллионов гектаров лесов, а 2006 году ей будет охвачено 100% площади лесов в зоне активного лесопользования. А в 2007 году он же сообщил, что под контролем его ведомства в зоне дистанционного мониторинга находятся 130 миллионов гектаров зон активного лесопользования.


С тех пор космическая техника шагнула далеко вперед. У России вновь появились свои спутники, пригодные для дистанционного мониторинга лесопользования (Канопус-В, Ресурс-П); космоснимки зарубежных космических агентств и компаний стали несравнимо более обильными, доступными и дешевыми. К общедоступному уже пятнадцать лет назад Ландсату добавился Сентинель 2, покрытие которого в наших широтах обновляется каждые два-три дня, и который вполне годится для выявления крупных рубок - как законных, так и незаконных. А Рослесхоз лишь совсем немного расширил те пределы дистанционного мониторинга лесопользования, которые были достигнуты почти полтора десятилетия назад.

В общем, "черные лесорубы" пока могут спать спокойно, не опасаясь слишком пристального внимания из космоса - в ближайшие годы оно вряд ли станет для них существенной угрозой. Впрочем, на долю "черных лесорубов" - лесных воров, заготавливающих древесину без разрешительных документов, без ведома и согласия органов государственной власти и конкретных чиновников - приходится не более нескольких процентов от общего объема заготавливаемой в российских лесах древесины. Вклад "черных лесорубов" в истребление российских лесов в масштабах страны настолько невелик, что даже если они (черные лесорубы) вдруг совсем исчезнут, большинство людей этого даже не заметит. Основной ущерб российским лесам наносят рубки формально законные, сопровождающиеся всеми разрешительными документами и проводящиеся с ведома и согласия уполномоченных органов государственной власти - но при этом совершенно бесхозяйственные. Именно эти обширные бесхозяйственные рубки хорошо видны на любых космоснимках, именно они ведут к прогрессирующему истощению наших лесов, и именно к ним и к ведущим на них дорогах оказывается приуроченной значительная доля катастрофических лесных пожаров.



Характерная ситуация в зоне пионерного освоения тайги при экстенсивном (бесхозяйственном) лесопользовании. Участок примерно в ста километрах к северо-востоку от Богучан в Красноярском крае; космоснимок Sentinel 2 за 25 февраля 2020 года

26 лютого 2020

В Чернобыльском заповеднике из-за аномальной зимы стало пожароопасно


В Украине начался пожароопасный период. В 2020 году это случилось раньше, чем в предыдущие годы. Об этом написала в Facebook пресс-служба Чернобыльского радиационно-экологического биосферного заповедника.

Причиной зафиксированных ранних возгораний полей, лугов и пойм стала относительно сухая и теплая погода, а также человеческие равнодушие, безответственность и преступная небрежность.

В заповеднике предупредили, что пламя в считанные минуты может уничтожить или повредить лесные насаждения, перекинуться на жилые дома. В огне гибнут дикие животные, птицы, насекомые. Конечно, могут пострадать и люди.

Сотрудники Чернобыльского заповедника напомнили, что на его территории много леса и сухих трав. Поэтому разводить костры и выжигать траву вблизи него особо опасно, ведь сильный ветер может погнать пламя на лесные массивы.

Как сообщали Українські Новини, погода изменится несколько раз: Украину накроет сильный снег с дождями на выходных.

Также метеоролог рассказала, какая погода ждет украинцев в будущем.

Февраль 26, 2020 21:48

На Рівненщині виявили незаконно зрубані дерева

Деревину сумнівного походження виявили представники міжвідомчої групи з протидії її незаконному обігу вчора, 25 лютого, у Млинівському районі.

Для з’ясування обставин на місце події прибула слідчо-оперативна група. Поліцейські встановили, що на території колишньої ферми у селі Топілля виявлено 18 зрізаних соснових колод різного діаметру, довжиною близько п’яти метрів кожна.

Відомості за цим фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу).

У рамках кримінального провадження слідчі вирішують питання про накладення арешту на деревину — відповідне клопотання підготували до суду. Вилучені колоди передано на відповідальне зберігання у Млинівське лісництво.

Про це інформує відділ комунікації поліції Рівненщини.

Що не так з «лісовими» ініціативами Уряду? УКМЦ 26.02.2020



Тема: «Що не так з «лісовими» ініціативами Уряду?»

Єднак Остап, народний депутат України 8-го скликання, Член правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС»

Дмитро Карабчук, к.с.н., експерт з лісового менеджменту, Голова правління ГО «Лісові ініціативи і суспільство»

Петро Тєстов, аналітик МБО «Екологія-Право-Людина»



На Рівненщині невідомі у балаклавах влаштували «розбірки» з лісівниками (ФОТО)

Пошкодили транспорт лісгоспу



Інцидент стався сьогодні близько третьої ночі на території Острівського лісництва - між селами Кухітська Воля та Ждань Зарічненського району.

Працівники лісової охорони виявили групу невідомих, які здійснювали незаконну рубку сосен. Під час затримання зловмисники почали чинити опір працівникам лісової охорони.

Крім того, при спробі вилучити незаконно зрізану деревину, невідомі у балаклавах на мотоциклах наздогнали транспорт підприємства і пошкодили всі колеса вилученого причепу та ще одне колесо трактора, який належть лісгоспу.



За цим фактом лісівники звернулися до поліції, йдеться у повідомленні Зарічненського лісгоспу.

У поліції тим часом кажуть, що за фактом незаконної порубки лісу розпочали досудове розслідування.

Деревину вилучили, однак зловмисникам з місця події вдалося втекти. Їх особи правоохоронці встановлюватимуть.



СЕРЕДА, 26 ЛЮТОГО 2020 18:55

Красноїльські лісівники турбуються про підгодівлю диких тварин

Наприкінці календарної зими раптом розлютувала негода, сильні вітри принесли сніг і різке похолодання. Лісова звірина поспішає до годівниць, де турботливі єгеря Сторожинецького лісгоспу залишають вдосталь поживних кормів.

Годівниці для лісових мешканців у Красноїльському лісництві наповнені запашним сіном, кормовими віниками. Біля кожної ще й солонці з мінералізованою сіллю.


Підгодівельні майданчики і годівниці для лісових мешканців завжди наповнені кормами завдяки турботі красноїльських лісівників.

«Ранком сюди приходять олені, косулі. А у великі морози, коли природних кормів бракує, вони навіть залишаються на ночівлю неподалік годівниць, які рятують їх від голоду,– розповідає єгер Красноїльського лісництва Василь Ілліч Герман, який забезпечує в красноїльських лісах Карпатського Підгір’я ведення мисливського господарства, охорону та збереження тваринного світу.

Навкруг годівниць у глибокому снігу зовсім свіжі сліди лісових мешканців. Ось косулі помережали снігову стежку витонченою вервечкою слідів. Неподалік у гордій самотності пройшовся олень, а тут бігало ціле стадо диких кабанів.

Для кабанів красноїльські лісівники облаштували чотири спеціальні підгодівельні майданчики з навісом. В них звірі влаштовують собі вечерю з кукурудзи, яку заготовили і щедро насипали їм працівники єгерської служби. Для малих смугастиків «стіл» накрито в окремому куточку, огородженому щільним штахетником, через який можуть проскочити тільки малі поросята.


Лісничий Красноїльського лісництва Микола Григорович Гринчук та єгер Василь Ілліч Герман

«Організація зимової підгодівлі диких тварин – серед наших основних завдань, – зазначає лісничий Красноїльського лісництва, заслужений лісівник України Микола Григорович Гринчук. – Ми потурбувалися про заготівлю достатньої кількості різноманітних кормів. Усе літо наші єгері та лісівники косили поживні трави на полях, що є у нашому лісфонді, заготовили 3 тони сіна.



З гілок плодових кущів та дерев зв’язали близько 2 тисяч штук кормових віників. Разом з кукурудзою в качанах і зерном зберігаємо все у двох кормосховищах».

Джерело: ДП «Сторожинецьке ЛГ»

Дані завданої шкоди лісовим масивам відкореговані - рівні площі землі Саар

Дані значно виправили ліс за розмірами пошкодженого Саар



245 000 га лісу потребують відновлення.

Засухи, жуки короїди та буревії впливають на німецький ліс значно більше, ніж вважалося раніше. Отже, площа, яку потрібно заліснити, значно більша.

Шкода в німецьких лісах через посуху, бурі та жуків значно більша, ніж вважалося раніше. Як повідомило Федеральне міністерство сільського господарства, 245 000 га по всій країні - площа, майже така ж велика, як Саар, - повинні бути завалені замість раніше визначених 180 000 га. За даними останніх двох років та підрахунками на цей рік, прогноз передбачає також 160 мільйонів кубометрів пошкодженої деревини. Опитування наприкінці літа 2019 року підрахувало 105 мільйонів кубометрів.

Північний Рейн-Вестфалія, Саксонія-Ангальт, Гессен та Тюрингія особливо постраждали від пошкоджень лісів. Федеральний уряд та федеральні держави вже домовилися допомогти мільйонам відновити ліси та краще підготувати їх до зміни клімату. На наступні чотири роки доступні додаткові 800 мільйонів євро. Близько 480 мільйонів євро цього коштує від федерального уряду, решту мають внести федеральні держави. Наприклад, слід підтримувати усунення пошкодженої деревини, лісовідновлення та подальше перетворення на змішані ліси, адаптовані до клімату. Всього в Німеччині є понад одинадцять мільйонів гектарів лісу.

З огляду на цифри, екологічні асоціації вимагають більшої охорони клімату та природи: "Якщо охорону клімату нарешті не сприймати серйозно, збитки продовжуватимуть зростати, а ліси загинуть у великих масштабах", - попередив Крістоф Тієс із "Грінпіс". Інтенсивне лісове господарство робить ліси більш вразливими, вирубуючи занадто багато дерев у старих листяних лісах та очищаючи уражені ділянки.

Сюзанна Зима WWF вимагала від лісового господарства більше не орієнтуватися на швидке виробництво деревини. Екологічна функція лісу зараз повинна бути на першому плані. Зелені бачать це аналогічно. "Розумна лісова політика повинна використовувати кошти допомоги спеціально для створення різноманітних, різноманітних змішаних листяних лісів та забезпечення природного відновлення", - заявив речник лісової політики Зелених у Бундестазі Харальд Ебнер. "Тільки багаті на види ліси можуть протистояти кліматичній кризі". Експерт із лісових питань FDP Карлхайнц Буссен звинуватив міністра сільського господарства Юлію Кльокнер у "заповненні проблем лісами грошима". Чіткі стратегії лісонасадження кліматично стійких порід дерев відсутні.


245000 гектаров леса надо сажать заново.
160 миллионов кубов уничтожены короедом, засухой, ураганами.
800 миллионов евро выделяются на вырубку поражённых лесов, транспортировку и посадку новых, смешанных и климатоориентированных лесов.
Из них 480 млн даёт государство и 320 земли и коммуны.
Всего в Германии более 11 млн гектаров леса.

СЕРЕДА, 26 ЛЮТОГО 2020 РОКУ

«Працюємо не тільки на сьогодення, а й на майбутнє — для наших нащадків» - Віктор ЧИГРИНЕЦЬ


Сумщина належить до регіонів, де ліси відіграють важливе екологічне й економічне значення. І першочергова заслуга в цьому колективу обласного управління лісового та мисливського господарства. Про здобутки лісівників, їхні будні й свята «Урядовому кур’єру»» розповідає начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор ЧИГРИНЕЦЬ.

— Вікторе Петровичу, як оцінюєте підсумки роботи колективу торік?

— Тут зайві епітети чи якісь інші характеристики — оперуватиму конкретними цифрами і показниками. Від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) загалом отримано понад мільярд гривень чистого доходу, а кожен кубометр заготовленої деревини забезпечив 1315 гривень реалізації. Чистий прибуток — понад 30 мільйонів гривень, або з кубометра 39 гривень, з яких 90% перераховано до державного бюджету. У ведення лісового господарства вклали понад 300 мільйонів власних гривень, що стверджує: працюємо не тільки на сьогодення, а й на майбутнє — для наших нащадків.

— Тобто йдеться про капітальні інвестиції.

— Саме так. На ці гроші закуповуємо сучасну техніку для догляду за лісовими культурами, автомобілі, якими транспортуємо деревину, модернізуємо виробництво, прокладаємо лісові дороги.

Промовисті цифри. Якщо станом на 1 січня 2010 року коефіцієнт зношеності основних засобів становив 54%, то на початок цього року — 50. Тобто за десятиріччя завдяки стабільним інвестиціям омолодили їх на 4%.

— Конкретизуйте, що саме зроблено.

— Для запобігання і вчасного виявлення лісових пожеж збільшили до 23 кількість систем відеоспостереження, замінили деревообробне та сушильне обладнання у Кролевецькому, Середино-Будському, Шосткинському та Свеському лісгоспах, а в Охтирському та Сумському використовуємо машини для пониження пеньків, аналогів яким немає в Україні.

Збудували теплиці з туманним зрошенням, придбали мульчери для догляду за лісовими культурами, розвивали рекреаційний комплекс Тростянецького лісгоспу «Лісовичок». Торік збудували і ввели в експлуатацію 7,3 кілометра лісових доріг — тепер їх загалом понад 240 кілометрів.

Кролевецький, Середино-Будський та Сумський лісгоспи завершили процедуру сертифікації лісів за міжнародними стандартами, нині ця процедура триває у Тростянці.

Це далеко не повний перелік зробленого, адже постійно працюємо над оновленням.

— Як і за які кошти виконуєте плани відновлення лісів?

— Чи не найголовніше завдання — повністю заліснити всі зруби. Наприклад, виконали рубки головного користування, отримали лісосіку чистою, після цього обов’язково повинні там висадити ліс. Висаджуємо його виключно за власний кошт.

Торік створили нові лісові насадження на площі 1244 гектари. Упродовж останнього десятиріччя виходимо на показник 1200—1300. Оце наш стандарт! Він свідчить, що користуємося лісовими ресурсами не виснажливо, в межах чинного законодавства.

Ми стовідсотково обновили наші зруби. І якщо оптимальна лісистість області має становити 20%, то років 5—6 тому, коли нам відводили землю і бюджетні кошти, додатково висаджували дерева більш як на 1000 гектарів, заліснювали всі землі, не придатні для ведення сільського господарства.

Нині у нашому користуванні понад 285 тисяч гектарів. За останні 10 років площа розширилася на 5 тисяч. Це попри те, що на окремі ділянки ще не отримали державних актів. Якби нам дали землю, трохи фінансування, то поставлені урядом завдання зі збільшення лісистості ми могли б впевнено виконувати, адже є спеціалісти, матеріальна база — одне слово, все, що для цього потрібно.

— Ви очолюєте управління майже 20 років. Чи є масштабні зміни в організації догляду за лісовими культурами, добором насаджень тощо?

— Можливо, не настільки глобальні, але є: даються взнаки зміна клімату, потепління. Ретельно відстежуємо температурний режим, інші складові цього процесу, і як один із підсумків — пробуємо вибірково адаптувати до слобожанських умов окремі південні породи дерев, традиційний ареал яких Миколаївська, Херсонська, Одеська області. Звісно, про масове висаджування не йдеться, однак тепла тенденція чітка й однозначна, що в майбутньому неодмінно потребуватиме відповідного коригування.

— Нещодавно виповнилося 70 років із часу утворення управління лісами Сумщини.

— Так, і ми відзначили цю дату яскравими урочистими заходами, у яких узяли активну участь не лише лісівники, а й наші численні партнери, громадські активісти, друзі. Відкрили музей та екологічну стежку в Тростянецькому та лісопросвітницький центр у Конотопському лісгоспах, а в Краснопільському, Роменському і Тростянецькому облаштували відкриті навчальні класи на природі.

А ще видали чудову книжку про наш працьовитий колектив «Лісове господарство Сумщини: становлення і майбутнє». Нікого не обійшли увагою — вмістили розповіді про кожен з 12 лісгоспів, заслужених працівників, історію господарювання, юних лісівників шкільних лісництв, спортсменів і навіть своїх — є й такі — письменників. Усе це проілюстрували яскравими світлинами.

У цієї книжки особливе призначення — вчити всіх і насамперед молодь любити, берегти й цінувати кожне дерево, пам’ятати, що на нашій планеті ліси — то окремий одухотворений світ, завдяки якому земля завжди залишається Землею.

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/viktor-chigrinec-pracyuyemo-ne-tilki-na-sogodennya/


Начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор ЧИГРИНЕЦЬ

ДОСЬЄ «УК»

Віктор ЧИГРИНЕЦЬ. Народився 1957 року в селі Підлісне Козелецького району Чернігівської області. Закінчив лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії (Національний університет біоресурсів і природокористування) за спеціальністю «лісове господарство», кваліфікація «інженер лісового господарства».

Трудову діяльність розпочав у 1979 році помічником лісничого Пакульського лісництва Чернігівського лісгоспу.

Працював старшим інженером лісового господарства, головним лісничим Остерського лісгоспу Чернігівського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель, директором Прилуцького лісгоспу державного лісогосподарського об’єднання «Чернігівліс».

Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства очолює з 2001 року.

Заслужений працівник лісового господарства України. Кандидат сільськогосподарських наук. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів. Депутат Сумської обласної ради двох скликань.

ДОВІДКА «УК»

За 2019 рік підприємства управління сплатили до бюджетів різних рівнів та єдиного соціального внеску 454,6 мільйона гривень податків, зборів та обов’язкових платежів, що на 8,8 мільйона гривень (2%) більше, ніж за 2018 рік. З них до державного бюджету — 233,2 мільйона гривень (+2%), місцевих — 135 мільйонів (+6%).

Найбільшу питому вагу становить податок на додану вартість — 28% (126,3 мільйона гривень), рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів — 24% (110,1 мільйона гривень) та податок на доходи фізичних осіб — 16% (73 мільйони гривень). Єдиного соціального внеску перераховано 86,4 мільйона гривень. Із кубометра заготовленої деревини сплачено 586 гривень податків і платежів. Питома частка податків і зборів із загального обсягу реалізованої продукції становить 45%.

Урядовий кур'єр, 27 лютого 2020 року, четвер, № 38 (6652)

Держлісагентство виявило факти зловживань у житомирських лісгоспах

Голова Державного агентства лісових ресурсів України Андрій Заблоцький на своїй сторінці у Facebook повідомив, що за результатами перевірки низки житомирських лісгоспів за період 2019 року було звільнено директорів Олевського та Попільнянського лісогосподарських підприємств, а матеріали передані до правоохоронних органів.

«Найбільші збитки, нанесені державі, за невиконання сортиментного плану заготівлі деревини. Простими словами – цінну деревину переводили у дрова. Через це в Олевському лісгоспі збитки на суму 17,3 млн грн, в Попільнянському – 16,7 млн грн. Збитки за незаконні рубки в Олевському лісгоспі склали більше 623 тис. грн, в Попільнянському – більше 237 тис. гривень», - написав він.

Також Андрій Заблоцький повідомив, що у Попільнянському та Олевському лісгоспах виявлено незаконно списаних паливно-мастильних матеріалів на суму більше 250 тис. грн.

«Виявлено факти приховування лісових пожеж минулих років. В Олевському лісгоспі – близько 60 га. У Попільнянському лісгоспі був прихований факт загибелі лісових культур на площі більше 20 га. Окрім того, витрачено більше 1 млн гривень на оренду автомобіля, який не використовувався, та за навантажувач (відсутні первинні документи з обліку роботи). Під сумнівом і витрати на суму більше 2 млн грн на послуги з переробки деревини, які надавалися приватними структурами», - зазначив Голова Держлісагентства.

Нагадаємо, 10 лютого за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора у Держлісагентстві відбулася виїмка документів стосовно справи розтрати державних лісових ресурсів на території Житомирщини. Минулого року Держлісагентством була проведена перевірка одного з державних лісгоспів області, яка і зафіксувала заподіяну шкоду державі на понад 6 млн гривень.

Цього року Держлісагентство організувало нову перевірку-аудит, за результатами якої виявлено зазначені вище факти зловживань.


26.02.2020