На сайті НПП «Олешківські піски» замість гостьової сторінки – заява дирекції парку про те, що його територія захоплена військовими. Керівництво парку повідомляє, що за зверненням працівників порушене кримінальне провадження відносно незаконно використання території НПП для військових навчань.
Про це пише еколог Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Олексій Василюк для виданняУкраїнська правда.
У жовтні 2015 року на територію Козачелагерської арени Олешківських пісків були введені підрозділи ЗСУ. Відповідно, жоден турист, біолог або й директор національного парку відтоді не може гарантовано потрапити на його територію – оскільки він тепер повністю знаходиться всередині діючого військового полігону.
У кільці. Чому військові опинились біля «Олешківських пісків»?
Вперше Олешківські піски були оголошені заповідником ще у 1928 році, але проіснував він лише 2 роки, до 1930-го. У післявоєнний час територія була передана до складу земель держлісфонду Цурупинського держлісгоспу.
На правах оренди, землі використовувалась як полігон для бомбометання – так званий колишній 48-й авіаційний полігон «Херсон». Однак у 2001 році оренда у Міноборони закінчилась, ділянку зняли з обліку. Вже у 2004-му авіаполігон розформували. А в 2010 році указом президента був створений національний парк. З тексту указу зрозуміло, що створюється національний парк на землях лісгоспу, і що ніякого полігону вже не існує.
Відповідно до наказу, Міністерству оборони разом із Херсонською ОДА доручено «вжити протягом 2010-2013 років заходів щодо вивільнення земельних ділянок колишнього авіаційного полігону «Херсон» Міністерства оборони України від вибухонебезпечних предметів з метою дальшої передачі таких земель у постійне користування НПП «Олешківські піски».
Спочатку пропонували оголосити НПП увесь колишній полігон, 19 тисяч га. А його центральна, найбільш цінна частина, близько 5000 га, мала стати заповідною зоною парку і залишитись для науки, а території навколо відводилась під рекреаційну зону та місце паломництва туристів.
Загалом створення природоохоронного об’єкту на місці військового полігону, хоча це й виглядає дивним – є нормальною практикою, поширеною як в Україні, так і на Заході.
Однак, під час створенні нацпарку, лісгосп відмовив у створенні повноцінного національного парку та погодився передати під охорону лише центральну частину пісків, яка початково пропонувалась як заповідна зона. Відтак, колишній полігон здобув форму бублика, діркою в якому є національний парк.
Після початку війни на Сході України, забувши про те, що термін оренди сплив ще 15 років тому, військові повернулись на Олешківські піски. Тепер тут активно проводяться навчання з використанням різних видів озброєння. І це вже зовсім не схоже на колишні авіабомбометання, тому ні відвідувачі, ні працівники парку потрапити на його територію не можуть – периметр охороняється. Фактично це означає, що робота національного парку повністю паралізована.
На початку лютого 2016 року, після кількох місяців навчань, у Херсонській ОДА створили робочу групу, метою якою є розібратись із правомірністю використання земель НПП у військових цілях.
Юридичне управління апарату ОДА вважає, що державний акт на землю від 30 квітня 1985 року, яким надано Херсонському КЄЧ у довгострокове тимчасове користування земельну ділянку – втратив чинність у зв’язку із закінченням строку, на який його було надано.
На засіданнях 12 лютого та 17 березня учасники робочої групи не змогли дійти згоди з представниками Міноборони: листом від 19 лютого 2016 року №220/1505 Міністерство поінформувало ОДА про те, що земельна ділянка військового містечка №15 – колишній 48 авіаційний полігон «Херсон» – перебуває на обліку потреб ЗСУ.
Робочою групою прийняте рішення просити національний парк звернутись до суду з вимогою примусового звільнення військами всієї території самовільно зайнятого колишнього полігону.
Виявилось, що в системі Міноборони розформування полігону і відсутність оренди не вважають чимось серйозним. А існування національного парку називають «проблемним питанням», вирішенням якого є оформлення військовим документації на всю територію Олешківських пісків, включно з нацпарком. Саме такий висновок випливає з доповідної записки, яку підготували військові для членів Комітету ВР з питань бюджету, які перебували у Херсоні 23 квітня.
Щоб пересвідчитись у наявності військових навчань у НПП, екологи вирушили у Олешківські піски
Попри те, що всі дороги в напрямку полігону і, відповідно, НПП, перекриті – вартові здебільшого не знаходяться на своїх постах, тому екологам вдалось заїхати автомобілем на полігон. Приблизно так само можна дістатись й місць, де відбуваються стрільби.
Найперше, що вражає – масштаби самовільних рубок лісу навколо полігону. Схоже на те, що вирубка відбувалась за принципом «найбільшої зручності» – спиляні найбільші дерева, до яких найзручніше підійти, а потім відтягнути їх для транспортування. Донедавна територія, що оточує піски, була непорушеним піщаним степом. Сьогодні це земля, що повністю пошматована гусеницями танків на площі у багато гектарів.
Територія НПП починається з залишків охоронного знаку, вірогідно використаного в якості мішені. Екологам не вдалося побачити й оглядовий майданчик нацпарку – на його місці тепер лишились лише сходи. Навколо стоять інші різноманітні мішені.
А це означає, що національний парк використовується у якості полігону як і сусідні території. Скоріше за все, з метою недопущення вильоту боєприпасів на оточуючі території, військові стріляють із периферії полігону – у середину національного парку.
Вже безпосередньо на території НПП екологи побачили уламки різного типу снарядів, гільз і залишки протитанкової ракети системи «Фагот». Також у місцях, де вітер не встиг замести сліди піском, на піщаній дорозі добре видно відбитки важких гусениць танка. Отже, є всі підстави стверджувати, що військові навчання відбуваються у тому числі в межах нацпарку.
Втім, практично всі природоохоронні території, розміщені на півдні України, у тій чи іншій мірі відчули вплив військових. При цьому, враховуючи охоронний статус територій національних парків і заповідників, жодних погоджень не надавали ні їх дирекції, ні Мінприроди.
Також не відомо жодного публічного законодавчого акту, що визначав би розміщення військового контингенту на заповідних територіях.
Так, і НПП «Азово-Сиваський» залишається без фактичної охорони, оскільки невизначені підрозділи ЗСУ проводять там несанкціоновані навчання, використовуючи єгерські кордони в якості мішеней. Через територію біосферного заповідника «Асканія-Нова» відбувались проїзди колон військової техніки також невідомих підрозділів. Крім того, ще зафіксовані прольоти військових вертольотів безпосередньо над місцями перебування тварин у заповіднику. Дирекція заповідника надала фотосвідчення порушення військовими заповідного режиму Асканії.
На прес-конференції заповідників, що відбулась у Херсоні 12 квітня, працівники Чорноморського біосферного заповідника заявили, що військовий контингент введений і на їхню на територію. Більше того, Міноборони здійснює тиск на керівництво заповідника з метою розміщення на його території ракетних комплексів. Про це заявила представник заповідника Ольга Уманець.
Після прес-конференції до Біосферного заповідника «Асканія-Нова» завітали представники місії ОБСЕ на чолі з паном Андре Річардсоном. Виникло питання забезпечення Україною своїх зобов'язань щодо утримання і збереження природоохоронних об'єктів міжнародного значення – адже Асканія-Нова та Чорноморський біосферний заповідники знаходяться під охороною ЮНЕСКО.
Найбільше представники місії були здивовані тим, що з українського боку до цього часу ніхто з військових так і не зустрівся із керівництвом жодного із об'єктів природно-заповідного фонду.
Наслідки і відповідальність
Окрім фізичного пошкодження ґрунту, руйнування рослинності та загибелі тварин, є й більш складні загрози, які неминуче приносять заповідним територіям військові навчання. Унаслідок обстрілів ґрунти забруднені низкою хімічних сполук: ціанідами, формальдегідом, оксидом алюмінію, а також великою кількість ідентифікованої та неідентифікованої токсичної органіки.
Окрім цього, в місцях, де відбувались активні бойові дії, концентрація важких металів у ґрунтах зростає до небезпечного для життя рівня. У воронках було знайдено титан, ванадій, свинець, кадмій, нікель, цинк, стронцій, манган, залізо, купрум, цирконій, кобальт, галій, та навіть рідкоземельний метал ітрій.
Екологи вже понад півтора роки вивчають екологічні наслідки військових дій на Сході України. Зазвичай, у наших повідомленнях йдеться про злочинні дії російських військ та сепаратистських угруповань. Проте ми маємо бути чесними: ЗСУ також масово нівечать українську природу. Здавалось би, все можна списати на війну, але тільки не в глибокому тилу.
Війна на сході України точиться не лише за цілісність державного кордону. Воїни АТО ризикують життям за європейські принципи, за дотримання законодавства та добробут державі. Не можна при цьому грубо порушувати закони і нищити природне надбання всіх українців та й, власне, одні з небагатьох об’єктів, якими опікується ЮНЕСКО. Тим більше, перебуваючи в тилу.
0 коммент.:
Дописати коментар