Лісівники ми, друже мій, лісівники

Лісівники ми, друже мій, лісівники. 

Лісівників у нас хіба не знають?

І наші помисли хіба не як бруньки
Тепло весни - тепло дерев вибирають?

Стоять ліси,

Шумлять ліси.

Ми лісових стежок сходили стільки 

Посеред листя і роси,

Ми стільки бачили краси,

Нам звуки лісу як мелодію сопілки.

Лісівники ми, друже мій, лісівники.

В житті колись ми вибір свій зробили.

І наші милі, наші лагідні жінки

За це можливо нас і полюбили.

Лісівники ми, друже мій, лісівники.

Не ніжила нас доля, не ласкала.

І розбрелися наші по лісу роки,

І молодість у лісі заблукала.

Лісівники ми, друже мій, лісівники.

Бува не все іде в нас так, як треба.

Та світить сонце. Галасують ластівки.

І підростають діти і дерева.

Лісівники ми, друже мій, лісівники.

Нас поіменно, мабуть, не згадають.

Та в лісі інколи зберуться земляки

І пісню, нашу пісню заспівають.

Стоять ліси,

Шумлять ліси.

Ми лісових стежок сходили стільки 

Посеред листя і роси,

Ми стільки бачили краси,
Нам звуки лісу як мелодія сопілки.

Володимир Бондаренко