ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

30 червня 2017

У лісі можна провести літо з користю для здоров’я та гаманця



По суницю краще ходити з самого ранку
Фото надано Т. Книжник
Сезон «особливого» полювання на Буковині у розпалі

Літо – чудова нагода не лише відпочити від міської метушні, занурившись у геть інший світ лісу, а й вдосталь поласувати, а іноді й непогано заробити на його дарах.

Так вважає і мешканка Заставнівщини Тетяна Книжник, котра уже 10 років разом із донькою Аліною збирає у тамтешньому лісі ягоди, гриби та лісові трави. За словами обох, ліс для них – практично другий дім.

Власне, сезон збору розпочинається наприкінці весни – у травні. Тоді зривають молодий цвіт ялини, соснові шишки та бруньки.


Найпродуктивніший сезон збору ягід – червень, далі їх меншає

- Ялиновий цвіт пересипають цукром, щоб утворився натуральний сік, і п’ють його при кашлі, запаленні легень, бронхіті. Він сприятливо діє на легеневу систему. Також збираю соснові шишки та бруньки – це все помагає від хвороб дихальної системи. Шишки інколи пропускають через м’ясорубку, додають цукру і так вживають, - зазначає жінка. – І нині продають шишки та цвіт, але варто знати, що корисними вони будуть лише у травні, оскільки влітку не матимуть потрібного ефекту.

Літрову банку ялинового цвіту продають по 10 гривень, соснових шишок – по 20, адже у них більше смоли, тому й лікувальні властивості кращі.

«Вдома мене називають лісовою феєю»



Донька пані Тетяни Аліна – незамінний мамин помічник. З лісом дівчина на «ти»: у свої 16 знає, куди варто ходити, що збирати та як поводитися за будь-яких ситуацій.



Уперше до лісу мати взяла Аліну ще у рік і 10 місяців. Повноцінним маминим помічником дівчинка стала у 1 класі.

- З 13 років я почала на зібраних ягодах заробляти, - каже Аліна. – Після закінчення навчання у школі відразу ж починаю ходити з мамою до лісу. Якщо ходити практично через день, то в сезон збору ягід можу заробити до 3 тисяч гривень. На ожині та грибах заробіток менший – близько тисячі. Загалом, за літо реально заробити 4-5 тисяч гривень. А ось нинішній сезон – продуктивніший – лише за один місяць я наскладала майже 4 тисячі гривень. Тому іду на рекорд (авт. – сміється).

- Шишки вживають при інсульті. Їх ріжуть навпіл, зливають горілкою та на 14 днів залишають у підвалі. Але щодня ємність із шишками потрібно збовтувати, і після цього щодня приймають по чайній ложці після їжі.
Аби не хворіти, за сезон потрібно з’їсти 21 склянку суниць

У червні дозріває суниця – такої кількості вітамінів, як у ній, немає ні в чому. Сезон її збору триває весь червень, але цього року через травневі приморозки обмерз цвіт. Тому нині, каже Т. Книжник, в день можна зібрати не більше 4 літрів, і що ближче до кінця червня, то її все меншатиме.

- Росте суниця у лісі на зрубах, - розповідає Т. Книжник. – За сезон її потрібно з’їсти 21 200-грамову склянку. І тоді можна вважати, що людина забезпечена вітамінами на всю зиму – жодна простуда не страшна. Ціна на неї коливається від 80 до 100 гривень за літрову банку. Вживають також засушену суницю – з неї роблять чаї.

Також у червні збирають шовковицю, або, як на неї ще кажуть, морву. Сезон дозрівання – середина – кінець червня. Її потрібно рвати, а не обтрясати, адже тоді вона не матиме вигляду та просто помнеться.

- Морва буває біла, чорна та рожева. Чорна очищає кров, а біла корисна при лікуванні цукрового діабету. Навіть листя з білої морви засушують для чаю. Бажано, за весь сезон з’їдати хоч би по півсклянки білої морви щодня. Ціна не ягоди коливається від 15 до 20 гривень за літр. Вдень її можна зірвати 10-15 літрів. Цього року вона теж постраждала від морозу, - каже пані Тетяна.
За півдня можна зібрати до 20 літрів ожини

У середині липня – на початку серпня починається збір ожини. Що тепліше, то раніше вона дозріває. Сезон збору триває до кінця серпня.

Підлікуйте організм травами

Сезон збору трав розпочинається ще наприкінці квітня, коли росте первоцвіт. Це невеличка квітка, яку засушують для чаїв. Чудовий відхаркувальний засіб. Потім у травні цвіте глід – його квіти засушують для чаю. Це природне заспокійливе.

У травні цвіте чебрець. Це теж природній засіб проти кашлю, його додають до інших трав. Але й використовують як приправу завдяки гарному запаху.

- Улітку збираю золототисячник, - зазначає пані Тетяна. – Кажуть, він лікує до 70 хвороб. Потім – полин. Він корисний у червні, коли ще цвіте. Його нарізають, заливають самогонкою чи горілкою. Такий настій допомагає при хворобах шлунка. Його дають навіть дітям від глистів – невеличкий листочок запарюють водою і дають пити. Настій пижма теж виводить з організму глисти. Звіробій корисний при хворобах шлунка.

Пучок трав коштує 5 гривень.

Т. Книжник каже, що за 7 годин (від 5 ранку до 13.00 ) можна зібрати до 20 літрів ожини. Збувати її потрібно в той же день, інакше вона пустить сік та може запліснявіти.

- Бажано будь-яку ягоду продавати в той же день. Якщо я збираю їх вранці, то продаю її від обіду, якщо ввечері – зранку, - зазначає жінка.

Продають ожину від 10 до 20 гривень за літр.
Вітамінний вересень

У вересні настає сезон обліпихи. Особливо корисна вона під час перших заморозків. Однак обірвати її тоді уже неможливо.

- Олія з обліпихи корисна при хворобах шлунково-кишкового тракту, - каже Т. Книжник. – Приготувати її можна самотужки. Ягоди пропускають через соковижималку, підсушену макуху заливають оливковою олією. Накривають банку кришкою і кладуть в темне місце на 21 день, збовтуючи щодня. Потім рано натщесерце перед їдою її добре пити по столовій ложці.

Продають обліпиху по 20 до 30 гривень за літр.

Після обліпихи настає пора шипшини та глоду – за літр ягід на ринках правлять по 10 гривень.

- Шипшину теж збирають практично місяць. Чай з неї корисний при хворобах нирок, - підсумовує жінка. – Однак пити його можна не більше двох тижнів – шипшина вимиває з організму кальцій.

Яна МАРІЯНЧУК

Буковина
30.06.2017 | 19:03


А ТЕПЕР ПРО СУМНЕ

ЯКЩО ЦЕ БУДЕ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК - МОЖНА ЗАБУТИ ПРО НЕ ТІЛЬКИ ПРО БЕЗКОШТОВНИЙ, А ПРО БУДЬ-ЯКИЙ ЗБІР ЯГІД

ДО РЕЧІ

Екологи переконані: ефективно зберігати праліси та особливо цінні ліси зможуть лише національні природні парки (прес-реліз)

В області активізувалася робота із розширення національних природних парків. Зокрема, зараз повторно розпочалися переговори із всіма сторонами.За інформацією експертів Українського товариства охорони птахів, ще у 2015 році Мінприроди надіслало до Чернівецької ОДА лист щодо проведення...

Екологи переконані: ефективно зберігати праліси та особливо цінні ліси зможуть лише національні природні парки (прес-реліз)

В області активізувалася робота із розширення національних природних парків. Зокрема, зараз повторно розпочалися переговори із всіма сторонами.







За інформацією експертів Українського товариства охорони птахів, ще у 2015 році Мінприроди надіслало до Чернівецької ОДА лист щодо проведення процедури погодження розширення територій національних природних парків області. Пропонована площа розширення двох парків "Черемоського" і "Вижницького" – в межах 30 тис. гектарів.








Минуло 2 роки, але ні лист Міністерства, ні Доручення Прем’єр-міністра в області так і не виконали.

Зараз процес частково активізувався. Сьогодні йдеться про розширення двох парків: "Черемоського" і "Вижницького" приблизно на 30 тисяч гектарів. Представники нацпарків переконані, що особливо цінні для збереження ліси обов’язково мусять увійти саме до територій парків.








“У лісгоспів на першому місці економічний аспект, а не екологічний. А національні парки покликані вести збалансоване природокористування: і зберігати природу, і розвивати сферу послуг для людей,” – вважає заступник директора НПП "Черемоський" Андрій Юзик.

“Національні парки зможуть розвивати рекреаційну діяльність та туризм, які є одним з пріоритетів Чернівецької області. Ліси будуть використані більш раціонально і збалансовано. Якщо ліс просто вирізати – це одномоментна користь. А якщо використати з рекреаційною, спортивною, оздоровчою метою – буде значно краще. Люди зможуть побачити дику природу, де людина не ступала 50-100 років,” – розповів заступник директора НПП "Вижницький" Віталій Стратій.










Довідка

Збереження карпатських пралісів – це проект, який з 2014 року впроваджує Українське товариство охорони птахів за участі та фінансової підтримки німецької природоохоронної організації “Франкфуртське зоологічне товариство”.



А Вы что, не читали Барейку?


Киевский эколого-культурный центр Владимир Борейко Киевский эколого- культурный центр подвел итоги своих экспедиционных исследований заказников Киевской области, которые проводились более двух лет. Главный вывод очень тревожный - практически каждый второй заказник...



На Київщині почалися пожежі


В області почали горіти торфовища. А в Чорнобильській зоні під час вирубки підпалили ліс.

Як повідомляє Держслужба з надзвичайних ситуацій, пожежа на торфовищах розпочалась 29 червня поблизу села Волошинівка Баришівського району. Вогонь охопив площу 1,2 гектара, протягом доби вдалося погасити 0,3 га.

В зоні відчуження на території Луб’янській лісництва 29 червня теж почалася пожежа. Під час проведення технологічної вирубки лісу для прокладання залізниці зайнялися залишки деревини та лісової підстилки. У ДСНС повідомили, що загальний радіаційний фон по зоні відчуження не перевищує допустимий.

Це загоряння теж ще ліквідують.Вогонь охопив площу понад 25 гектарів. На боротьбу зі стихією були відправлені більше сотні рятувальників.

30.06.2017
фото: Згурівська Правда

Вчорашній буревій накоїв у Карпатах чимало лиха (фото)

Буревій, який тривав всього 10 хвилин поламав та повикорчовував насадження на десятках гектарів.65-80 річні смереки поламані, наче зубочистки!


Лісники не готові зараз назвати ані розміри завданих стихією збитків, ані площі, які зачепила негода, але руйнування побачили на власні очі. 

Про це у мережі Фейсбук пише Тетяна Пришляк.

Фотографуючи ліс, натрапили на головного лісничого Ворохтянського лісгоспу Миколу Ванджурака та лісничого Озернянського лісництва Юрія Стефурака, який оглядав свої території.

Лісники кажуть, що передбачити таку стихію і якось зменшити збитки чи масштаби практично неможливо, але потрібно грамотно та фахово ліквідовувати наслідки. Те, що зламане, але не пошкоджене хворобою, не гниле, не сухе потрібно вчасно вивезти з лісу протягом місяця. По-перше, це збереже якість ділової деревини, по-друге ліс буде безпечним та розчищеним для грибарів, туристів, відпочиваючих.


Поділилися лісівники своїми думками, щодо нових санітарних правил, які значно обмежують їх у веденні суцільних санітарних рубках на місцях, де розгулялася стихія.
Ворохтянської лісгосп ліквідовує наслідки стихії. Працівники розчищають дороги та готуються працювати найближчим місяцем в посиленому режимі.





Авіація ДСНС скинула близько 176 тонн води на пожежу в Чорнобильській зоні

У ДСНС запевняють, що загальний радіаційний фон в зоні відчуження в межах норми.


Всього до гасіння пожежі залучено 36 одиниць техніки \ dsns.gov.ua

Авіація Державної служби з надзвичайних ситуацій скинула близько 176 тонн води для гасіння пожежі у зоні відчуження неподалік Чорнобильської АЕС. Про це УНІАН повідомили у перс-службі ДСНС.

«Станом на 16 годину 30 червня продовжується гасіння пожежі. Завдяки комплексному застосуванню наземних та повітряних сил площу пожежі вдалося зменшити з 25 га до 8 га. Авіацією ДСНС скинуто близько 176 тонн води (40 скидів)», - повідомили у прес-службі.
Всього до гасіння пожежі залучено 36 одиниць техніки та 125 чоловік особового складу, з них від ДСНС 16 од. техніки та 63 чол. особового складу (у тому числі вертоліт МІ-8 та 2 літаки АН-32П).


На місці події працює оперативна група Головного управління ДСНС України у Київській області.

Неподалік Чорнобиля до сих пір горить 7 га лісу

Володимир Бондар: «Нам не буде просто»

Наскільки ефективно зараз працює волинська владна еліта? Навіщо голова Волинської ОДА Володимир Гунчик відвідує селище Заболоття? Яку справу, розпочату Борисом Клімчуком, вдалося завершити? Яку систему було побудовано на Волині Богданом Колісником? Що відбувається в обласній лісовій галузі після того, як нею керує Олександр Кватирко? Чому Володимир Бондар називає своїм учителем Антона Кривицького і про що нагадує нинішньому голові обласної ради Ігореві Палиці? Чи сучасна українська політика справді може також асоціюватися з дрімучим лісом? Яка парадигма майбутнього українського успіху?

На ці та ряд інших запитань відверто відповідає Володимир Бондар, який свого часу очолював Волинську обласну державну адміністрацію, був народним депутатом України. А зараз він, голова фракції БПП «Солідарність» у Волинській облраді, – заступник голови Державного агентства лісових ресурсів.



«Це нині рятівне коло»

– Володимире Нальковичу, дозвольте знову привітати Вас на рідній Волині. У столиці не жалкуєте, що, хоч і очолюєте фракцію БПП «Солідарність» у Волинській облраді, але мусили покинути Луцьк як місто постійного проживання? Думаєте остаточно зосередитися на загальноукраїнській проблематиці лісового господарства, оскільки обіймаєте посаду заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України?

-Сама робота в Києві мені не нова. Може, на початках трохи незвична була праця в Державній агенції лісових ресурсів. Але на сьогодні я вже знайомий значною мірою із проблематикою, напрямками. Ряд подібних питань, звичайно, доводилося вирішувати й раніше, зокрема коли працював головою Волинської ОДА. Тому ця робота для мене цікава, потрібна. Вона захоплює. Маю бажання надалі працювати. Нічого кардинально змінювати не збираюся.

-Здається, тільки унікально байдужі співвітчизники чи ті, кого образно називають політичними сліпцями, не волають «SOS» із приводу того, що робиться з українськими лісами. Достатньо аналітиків, які стверджують, що справжня стратегія розвитку цієї галузі полягає (за незначними винятками, що тільки підтверджують правило), у їх знищенні. Погоджуєтеся з такою песимістичною констатацією? Що Ви намагаєтеся робити, аби втілилася в життя заповідь наших предків: «Бережіть ліси – вони ще нам знадобляться»?

– Ми намагаємося повністю виконувати цю заповідь. Адже праця лісівників, усупереч думкам, про які ви згадували, спрямована якраз на збереження лісів. Я можу професійно сперечатися з будь-ким, хто стверджує протилежне. Не погоджуюся з тезою, що ситуація в лісах критична, що їх вирубують. Так, вона складна. Але це зумовлено не рубками і таке інше. По-перше, наведу деяку статистику, яку не заперечиш. У нас сьогодні проростає 4 куби деревини на гектар площі. Тобто в Україні – 40 мільйонів кубів проростає щороку. Рубаємо десь порядку 20 мільйонів. Тобто, виростає удвічі більше, ніж вирубуємо.Тож насправді площі українських лісів збільшуються. Це стосується й кубатури. Ліси проростають і природнім шляхом, і завдяки насаджуванню лісових культур. Тому можна стверджувати, що у нас хижацького ставлення до лісу нема.

Я розумію, що ліс, з одного боку, – природне багатство, ресурс, він росте достатньо довго. Кожне дерево має свій вік. Скажімо, для сосни понад 100 років – це період, коли вона трухлявіє, починає падати, стає джерелом хвороб, шкідників. Це дерево відмирає. Але на його місці має вирости нове. І цей процес безперервний.

Ліси вирубують, безперечно. Існує деревопереробна промисловість. Людство потребує виробів із деревини, їх використовує. І з цим нічого не вдієш. Але якщо до процесу ставитися дбайливо, з розумінням, то лісів не буде ставати менше.

– Європа не «викручує» руки Україні, вимагаючи не вдаватися до мораторію на вивезення лісу-кругляка? Хіба таку деревину не можна переробляти в себе, щоб потім пропонувати на експорт не сировину, а вироби, які користується попитом у тому ж таки ЄС?

– Могли б переробляти у себе. Але не забувайте про те, що діють закони економіки. Вони об’єктивні. Там, де є попит, – туди й рухається економіка. Тому спробуймо проаналізувати. Під час введення мораторію на вивезення деревини чомусь відмовилися послухати, точніше – почути, фахівців. Діяли тільки політичними методами, «закидали шапками»: ліс вирубується, треба терміново щось робити, введемо мораторій – і все. Але мораторій не впливає на процес вирубки лісу! Ліс вирубують не тому, що його вивозять чи не вивозять. По-друге, щоб ввести мораторій, потрібно було задіяти і всі чинники, які дозволили б зайти в Україну інвестиціям для глибокої переробки деревини. Цього не сталося. У результаті ми нагромадили в Україні велику кількість ресурсу, який переробляти не можемо, не маємо можливості.Біля 25 відсотків деревини (це середньостатистичний показник), яку ми виставляємо на аукціони, не забирають. Особливо це стосується сосни, хвойних порід. Ми з великим зусиллям сьогодні переводимо цю деревину у дрова, в низькосортну сировину. Тому що нема можливості її продати як якісну деревину. Хіба це державницький підхід?

– Ваше запитання риторичне. Але хотілося б почути у цьому сенсі і про ситуацію у контексті Волині.

– В окремих випадках, їх немало – і це правда, треба справді волати «SOS». Я не кажу, що ми маємо, склавши руки, дивитися за проблематикою. Але що стосується Волині, то я ризикну стверджувати: та система, яка ще була побудована Богданом Колісником, сьогодні дала свої результати.

– У чому вони проявляються?

-Сьогодні Волинь – одна з небагатьох областей, яка практично у кожному лісгоспі має переробку. Це нині рятівне коло, за яке ми можемо зачепитися. Переробки в такому обсязі нема ні в Житомирській, ні в Київських областях, де величезні лісгоспи. Тому й лісгоспи на Волині – з фінансами, вони розвинуті, мають перспективу, можуть ефективно працювати. Порівняно недавно призначено нового керівника – Олександра Кватирка. Йому ставили багато політичних питань. Але я не бачу діяльності Волинського управління проблем із економічної точки зору. Воно динамічно розвивається. Є робочі питання, які в більшості вирішуються. Я не бачу критичних проблем щодо більшості лісгоспів. Є з них сильні,є такі, які треба «підтягнути». Тобто, йдеться про нормальний процес та ефективне керівництво. Тому, оскільки Волинь виглядає на фоні інших областей досить пристойно, мені це імпонує.



Коли маски зняті

– Українську політику нерідко називають дрімучим лісом. Пане Володимире, маєте багатий досвід політика і владця. Ви були одним із лідерів крайової структури КУНу, організатором і керівником обласної організації пинзениківської ПРП, перебували в лавах ющенківської «Нашої України», очолювали Волинську обласну державну адміністрацію, були народним депутатом, очолюєте фракцію президентської «Солідарності» в облраді … На якій посаді, коли вдавалося найбільш повно використати потенціал свого «Я»?

– Складно сказати, наскільки це вдавалося та вдається. Коли йдеш на ту чи іншу посаду, завжди мусиш бути готовим до виконання обов’язків, завдань, які постають перед тобою. Має бути розуміння викликів. Вони складаються з двох чинників: якщо є попередній досвід, то він «нанизується» на вирішення питань того чи іншого характеру. По-друге, йдеться й про відповідність особистих якостей. Думаю, що досвіду для вирішення питань державного плану на достатньо серйозному рівні мені сьогодні не бракує. Адже мені як держслужбовцю доводилося працювати від самого низу. Так, як радив колись нині покійний Антон Федорович Кривицький. Він, вважаю, був мудрим і добрим моїм учителем (маю на увазі управлінську роботу). Вдячно згадую цю людину. Так-от, Антон Кривицький казав: треба, перш за все, пройти найнижчу ланку, що розуміти суть самого процесу. А тоді, на наступному етапі, на якому б рівні ти не був, тобі неважко буде приймати рішення, воно охопить усі ланки та буде ефективним. Ну а далі – воля, інші моменти.

– У тому числі, очевидно, – й мотиваційні, враховуючи специфіку політичного моменту. Ви завше були відвертим, навіть тоді, коли газетярі, загалом працівники ЗМІ намагалися спровокувати, загнати у «глухий кут». Тож хотілося б почути Вашу думку щодо нинішньої ситуації в Україні. Ви теж не заперечуєте максими, начебто кожна наступна влада якщо не виявляється гіршою за попередню, то принаймні не вчиться на злочинних помилках збанкрутілої політичної, владної, з дозволу сказати, еліти? Історія вчить тому, що нічому не вчить?

– Ситуація у владі у нас справді доволі складна. І вона такою буде протягом певного часу. Не залежно від політичних переконань тих людей, у чиїх руках нині опинилися владні важелі. Тут є декілька чинників. Аналізуючи ситуацію загалом, перейдімо до конкретики.
Думаю, не заперечите, що українська державність формувалася та розвивається у досить складних умовах. Напевне, ця аксіома, що стосується кожної державності. Але українська ситуація ще складніша.Ще перед збройною агресією, російська потуга заповнила нашу державу своїми кадрами, які штучно, системно створювали проблеми. Згадаймо, зрештою, зовсім недавній приклад: було підірвано автомобіль і вбито полковника-розвідника, людину, яка виконувала, наскільки розумію, дуже серйозні функції в українській розвідці. Кожен день приносить нам якесь горе. І це – маленькі штрихи.

– Хоча, погодьтеся, війна імперії зла проти України триває фактично безперервно. Чи то за царату, чи за комуно-радянського режиму. У формі системного фізичного та духовного нищення, розстрілів та поміщення у концтабори кращих із кращих, голодоморів, репресій, використання українців як «гарматне м’ясо» під час спроб поневолення інших народів…А зараз путінський кремлівський режим фактично зняв маску і пішов проти України й українців ва-банк.

– Там, де маски зняті, – це одна частина проблеми. Це тільки верхня частина айсбергу. Нам здається, що все потрібно зробити в один день, досить швидко. Кожен Президент, Прем’єр, народний депутат є уособленням бачень проблем населенням. Ні для кого не секрет, що парламент – віддзеркалення суспільства. Не таємниця, що навіть зараз, у момент війни з Російською імперією, понад 30 відсотків громадян України мають проросійські настрої. Це ще м’яко кажучи. Людям багато чого не подобається… І такий самий склад Верховної Ради. Всі рішення проходять через цю призму, через фактор суспільного компромісу. Останній відображається у законах, у поведінці врешті-решт. Ми оглядаємося, не можемо рухатися так, як би нам хотілося. На превеликий жаль. У тому числі – для мене.

Коли я прийшов у парламент, мені спочатку здавалося, що під силу майже все. Тоді був великий національний підйом. Але коли почав спілкуватися з іншими народними депутатами, переконався, що вони мислять по-різному, часто – зовсім інакше. І це – українські громадяни, вони мають право на своє розуміння ситуації. Так є. Ми змушені рухатися невеликими кроками та жити постійно в умовах суспільного компромісу.



– Так чи інакше – це аксіома: краще погана влада, ніж стан некерованості, хаосу. Але нині наяву, що низка політичних структур найрізноманітнішого спектру де-факто (вільно чи невільно) розхитує ситуацію. У тому числі – в реалізації алгоритму третього Майдану.

– Знаєте, Майдан – це відповідь на діяльність чи бездіяльність влади, яка приводить суспільство до краху. Я не заперечую того, що і сьогоднішню владу є за що критикувати, бо зробила далеко не все, що мала б зробити. Та мусимо бачити й об’єктивну сторону. Адже позитивних зрушень, які іноді вперто не помічають, справді багато. Не берімо до уваги навіть безвіз, хоча це не дрібниця. Але важливо інше, суттєвіше: Україна зафіксувала свій цивілізаційний рух. Для мене це не просто рух у Європу. Я б у цьому сенсі дуже довго думав би, чи варто там бути Україні як частині Європейського Союзу.Наша держава задекларувала і крок за крок стверджує свій цивілізаційний вибір. Ми створюємо нову систему судочинства, правоохоронних органів… Нам важко. Подивіться на систему реформування поліції, як це складно відбувається. Але ж відбувається! І це – позитив. Не все вдається, щось випадає. Я не виправдовую невдач. Критикувати владу потрібно. Але не для того, щоб розвалювати державні устої.

Сьогодні в умовах війни ми можемо по-різному ставитися до Президента, голосувати за нього чи ні. Але мусимо всі зрозуміти: в умовах війни повинна бути людина, яка приймає рішення. Іншого не дано, якщо хочемо жити в Українській державі. Тому сьогодні нашому суспільству вкрай потрібна консолідація. Не навколо особи, осіб, а навколо цінностей, навколо базових принципів.

– Цю рятівну здатність до сконсолідованості українська політична нація продемонструвала під час першого туру президентських виборів у травні 2014-го, зумівши обрати Главу держави. Не заважаючи на різні «але», Петро Порошенко став найоптимальнішою кандидатурою за екстремальних умов війни. Причому свій вибір зробили не люди минулого, як іноді називають зациклених на мертвих ідеологемах осіб похилого віку, а люди молоді, за якими – майбутнє.



Про сучасну волинську владу

– Але наразі залишмо в спокої центральну владу. Хотілося б почути Ваші міркування з приводу волинської влади, її ефективності. Ви спілкуєтеся з головою ОДА Володимиром Гунчиком, головою облради Ігорем Палицею?

– Виступав і завжди буду виступати за те, щоб стосунки між представницькою і виконавчою місцевими владою були якомога конструктивніші. Ми розуміємо політичну складову. Зрозуміло, є питання, в яких не можна знайти компроміс. Ті чи інші політичні сили мають свою систему базових підходів. Якщо ви, скажімо, націоналіст, а хтось інший – соціаліст, то не переконаєте його.

– Але при цьому мусимо пам’ятати, що ми – громадяни України, не зважаючи на різні політичні погляди.

– 99 відсотків вирішення питань можуть не стосуватися вашої ідеологічної, політичної спрямованості! Це, зокрема, питання господарського характеру. Можна не приймати політичних заяв і в них десь розходитися. Але щодо всіх інших потрібно шукати компроміс. Я неодноразово говорив і голові обласної державної адміністрації, й голові обласної ради, що на Волині треба йти до пошуку компромісу. Думаю, що в багатьох випадках це вдається. В окремих випадках є питання, де мені хотілося б знайти більше компромісу. Буду закликати до цього завжди.

Я більше спілкуюся (це не секрет) із виконавчою владою. Виходячи також і з того, що представляю і відповідну фракцію в обласній раді. Вважаю роботу виконавчої влади Волині достатньо конструктивною, серйозною та глибокою. Сьогодні дуже багато зроблено. От я представляю в облраді округ із Ратнівського району. Бідний поліський регіон, буквально під Білоруссю. Скільки позитивних моментів тому, що виконавча влада, починаючи від Володимира Петровича Гунчика, своєчасно втрутилася. Голова ОДА впродовж останнього часу зумів побувати тільки у «моєму» окрузі разів п’ять.

Ми разом із головою облдержадміністрації побували у всіх сім’ях загиблих «атовців». Волинський губернатор завжди, де б не був, передовсім цікавиться тим, як влада дбає про допомогу сім’ям загиблих воїнів, які захищали Україну від російських окупантів. І це принципово, тому що йдеться про наш святий обов’язок, не залежно від політичних переконань.

– Ви в обласній раді представляєте специфічне містечко чи велике село…

– Заболоття – колишній райцентр. І цим уже наче запрограмовано його долю. Але, тим не менше, нам вдалося повністю відновити так звану другу районну лікарню, яку раніше хотіли закрити. Наразі це досить сучасна медична установа. І ще один момент: великого значення надаємо будівництву доріг. Так, це болюче питання, його проблематично вирішувати. Але нам вдається вкладати кошти в цю позицію. Завершили будівництво, розпочате ще нині покійним Борисом Клімчуком, спортивного комплексу в Заболоттівській школі-інтернаті для дітей з вадами розвитку. Там хороший педагогічний колектив, прекрасна школа. Активну участь у будівництві комплексу взяли і Служба безпеки України, і влада. Відкриття цього спортивного залу відбулося за участі голови Волинської ОДА Володимира Гунчика.

Це тільки одне селище. А таких, де наяву – позитивні результати спільної праці голів облдержадміністрації, райдержадміністрації, районної ради, дуже багато в області. Такі питання важливі для розвитку регіонів. Принагідно нагадаю, що в самому Ратнівському районі вдалося відкрити новий, один із найкращих, дитсадок (у селі Видраниця), хочемо відкрити садочок у Жиричах. Перекрили дахи в багатьох школах. У тому числі – в селі Нова Гута, що в «моєму» окрузі. І це, зверніть увагу, стосується питання діяльності тільки протягом двох років для невеличкого регіону. Це те, що дає сьогодні волинськавлада людям. А помножте на 64 округи – і зрозумійте, які колосальні результати.



– Унаслідок об’єднання зусиль. Але, будьмо чесні, далеко не всі депутати облради так працюють у «своїх» округах, як Володимир Бондар. Та й облрада часто нагадує міні-парламент, де вирують політичні баталії, відбувається «перетягування» обранців у більшість. Та при цьому не вирішуються в інтересах більшості жителів насущні питання соціально-економічного плану.

– Ви знаєте, більшість завжди є в кожній раді – від місцевої до Верховної. Більшість завжди буде намагатися добитися ухвалення свого рішення. Я про це казав голові обласної ради. І не втомлюватимуся повторювати: більшість повинна почути позицію меншості. Ми ж, всі депутати, обрані людьми. Хіба це нормально, коли відбувається «шапкозакидання», коли дві-три політичні сили зібрали «міжособойчик» (а всіх інших нібито й нема). В нас іноді виходить, що рішення приймають 33 депутати (це мінімально необхідна для ухвалення кількість голосів), а не 64. Але ж коли є 64 депутати – це набагато ширша позиція. Я нагадую і депутатському корпусу, й голові обласної ради Ігореві Палиці, що рада – це не адміністрація. Не повинно бути таких імперативних рішень. Це ж рада – від слова радитися, чути думку людей. Коли ми так побудуємо діяльність ради, то, думаю, вона буде на порядок ефективнішою.

– Щодо ради – зрозуміло. А якби Вам запропонували очолити облдержадміністрацію (а це не зовсім гіпотетично, оскільки є досвід і впливові друзі), погодилися б?

– В політиці немає умовного способу. Або «так», або «ні». Розумієте, я вважаю, що зараз обласна влада на Волині, і зокрема – голова ОДА Володимир Гунчик, працює достатньо ефективно. Зі свого боку, я можу тільки в міру своїх можливостей допомагати вирішувати ті питання, які перед нею стоять. Нема потреби сьогодні казати: ми були б кращі чи гірші на тій чи іншій посаді. Говорю так, оскільки був в іпостасі голови облдержадміністрації. У кожного керівника ОДА є свої умови, у яких він приймає рішення. Комусь начебто легше, комусь складніше. Але суспільство за будь-яких умов вимагає конкретних рішень.

Звичайно, як я вже говорив вище, кожну владу треба критикувати. В тому числі – й нашу, місцеву. Але ця критика повинна допомагати приймати більш глибокі рішення. Є багато питань на Волині, які якраз і потребують таких рішень. Скажімо у питанні колишнього Шацького технікуму, а нині коледжу. Ми цю проблему вже обговорювали з головою ОДА, сьогодні (інтерв’ю записувалося 28 червня, – В.В.)будемо обговорювати з головою облради. У Шацькому коледжі готують фахівців виключно для лісової галузі. Раніше заклад перебув у відповідному галузевому підпорядкуванні. Але з настанням Болонського процесу його передали до Міністерства освіти і науки. А МОН не знаходить державного фінансування для таких закладів. І Шацький коледж мають намір передати до місцевого бюджету. Це велика проблема! За рахунок місцевого бюджету не можна навіть профтехосвіту утримати. Не кажучи вже про коледж лісового господарства.

– Треба сказати відверто: таке перепідпорядкування – прямий шлях до ліквідації чи, якщо бути ще точнішим, до знищення цього навчального закладу?

– Абсолютно! Якщо так станеться, буде знищено цю позицію. Галузь недоотримає підготовлених фахівців першого та другого рівня. А в умовах безвізового режиму, який введено 11 червня, значна частина робочої сили (особливо в прикордонних районах) буде «відпливати» за кордон. Це об’єктивний процес. І якщо ми сьогодні не вирішимо, як зберегти такі заклади (всього їх 8), як Шацький коледж, то ми втратимо тих людей, які могли б завтра працювати в лісовій галузі. Тут нас мають підтримати голови обласних рад, адже освіта ці навчальні заклади не прийме, а місцева влада не зможе фінансувати.Вихід із ситуації відомий: ці заклади потрібно передати до лісової галузі.

Сьогодні третина території Волині – ліси. Велика частина населення зайнята в лісовому господарстві. Обласна влада (і ОДА, й облради) зацікавлені, щоб такі люди були, щоб галузь розвивалася. Бо це – й податки, й розвиток економіки. Але сьогодні ми готові в галузі знайтикошти, попри відсутність фінансування, щоб такі заклади, як Шацький коледж, функціонували.



Аксіома українсько-польських стосунків

– Торкаючись начебто суто обласної проблематики, не можна оминути й події, яку у Польщі називають «Волинською різнею», а в Україні «Волинською трагедією». На хвилі реанімації польського шовінізму, імперської ностальгії, Волинь намагаються 
використати у контексті протистояння, яке нагнітається певними політиками. Причому – як у сусідній державі, так і відомою третьою стороною, у час, коли триває війна на сході. 11 липня, очевидно, стане щеоднією віхою на шляху втрати Україною та Польщею добросусідських відносин. Вас такі реалії та тенденції не непокоять?

– Хочу пригадати Шевченкову істину: «В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». Ми не можемо жити з баченням російського чи польського обивателя. У нас – свої герої і своє бачення історії. Польща повинна нас почути. До того ж ця тенденція, про яку ви говорила, все-таки не є визначальною в сусідній державі. Кажу так, бо знаю, оскільки маю багато добрих знайомих у Польщі. Така ситуація нав’язана, вона інспірована грою на великопольських імперських настроях. Це повинні зрозуміти і самі поляки.

Водночас ми повинні керуватися не якимись міфічними принципами, перевагами вступу кудись, а розуміти, що ми – українці. Пам’ять про наших предків – основа, на якій маємо будувати свою політику. Ми – мирна нація і не йдемо завойовувати чиїхось земель. Але маємо сказати всім нашим сусідам із заходу, сходу, півдня та півночі: на своїй землі ми самі будемо господарями. «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці», – як сказано в нашому Гімні. Так, можливо, багато чого ми робимо недосконало, у нас не випрацювана державотворча традиція, не сформовані управлінські еліти. Ми вв’язані у війну – гібридну, збройну, інформаційну. Взагалі, скажімо чесно, всі сусіди зацікавлені в послабленні, а не посиленні України. Ми складно, але вириваємосяз «зачарованого кола», поступ – наяву.

Ще раз акцентую увагу, що дуже хотів би, аби українці усвідомили: ніякі тимчасові поступки комусь не приведуть нас у кінцевому варіанті до процвітання. Ніхто не поважає того, хто не шанує батька і матір, ігнорує свою історію.

– Світ поважає силу.

-…і позицію. У нас має бути своя принципова позиція. Так, треба визнати: нам Польща у багато чому допомогла, підтримала. Так само, як і Україна допомагала Польщі (пригадаймо у цьому сенсі і збройне братство під час спільного спротиву більшовикам). Мусимо казати полякам словами їхнього героя (хай у нас різне ставлення до нього) Юзефа Пілсудського: «Немає вільної Польщі без вільної України».Це аксіома українсько-польських стосунків. Навіть якщо подивитися фільм не зовсім проукраїнського режисера Єжи Гофмана «Вогнем і мечем» на основі роману зовсім не проукраїнського письменника Генрика Сенкевича, то там переконливо звучить тема: спочатку була зруйнована Україна, а потім – незалежна Польща.

– Як і не менш актуальне нагадування-попередження Тараса Шевченка в посланні «І мертвим, і живим…»: «А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила». Як і його подальша констатація, що не втрачає актуальності зараз: «Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають». Вона стосується і сучасних вітчизняних , з дозволу сказати, «вершителів доль». Вам доводиться жити в середовищі політикуму. Чого ніколи нікому (і собі) не прощаєте? Чи, можливо, керуєтеся християнськими приписами, згідно з якими ворогів треба любити, а після гріхів – каятися? Що поціновуєте передовсім у людях?

– Я не ділю людей на пересічних і «вершителів доль», як кажете. А поціновую передовсім щирість, як і силу слова. Якщо люди тиснуть один одному руки, дивляться один одному у вічі та про щось домовляються, зокрема – про життєві принципи, ці люди повинні їх дотримуватися, ніколи не відходити у сторону. Людяність, системність, щирість – передовсім. А також я поціновую, люблю командну гру. Я – командна людина, ніколи не грав сам. Я не з тих, чий життєвий стиль – бути одинаком. Мені дуже імпонує, коли поряд – однодумці, щирі, віддані, добрі. Це стосується як роботи, так і родини. У сім’ї мають бути, мені здається, довірливі, добрі, щирі, зрештою – й командні стосунки. Звичайно, за умови панування почуттів любові та дружби.



Парадигма успіху

– Справа політичного прогнозу невдячна. Тим паче, за нинішніх реалій. Однак все-таки хотілося б почути Вашу думку з приводу подальшого розвитку ситуації в Україні.

– По-перше, нам не буде просто. Це однозначно. Той, хто вибирає шлях незалежності, має усвідомлювати, що він простим не буває. З нами будуть боротися. Перед цією небезпекою маємо виглядати достойно.

Так, будуть суворі виклики, які треба сприймати з розумінням. У ніякому разі не легковажити. Ми надто легковажили питаннями обороноздатності країни. На превеликий жаль. З цього приводу можу зробити закид і собі. Мені здавалося, що ніколи не стане можливою окупація частини території України. Ці ілюзії розбиті. Як у свідомості тих, хто приймає рішення, представляє владу, так і громадян нашої держави. За свободу доводиться платити дорогу ціну. Розвиток майбутнього залежить від кожного з нас, нашої здатності сконсолідуватися перед викликами. І в ніякому разі не треба панікувати. Маємо бути максимально зібрані.Паніку потрібно мінімалізувати. Тільки у такий спосіб можемо мати парадигму успіху.

А викликів буде багато і зі сходу, і з заходу. Українець українцеві повинен бути братом. Мусимо спільно, разом боронити наш дім – нашу державу. Ми повинні знайти у собі силу для національного примирення, дбаючи про українську мову, сприймати мовне різноманіття. Могутня українська політична нація вже сформувалася. У цьому я ще раз переконався, коли нещодавно побував у Харкові. Сподівався, скажу відверто, побачити «совкове», тяжке для проживання місто. Але те, що побачив, у доброму розумінні здивувало. Українськомовні вивіски, багато української символіки. Місто – охайне, зелене, красиве, сучасне. Місто патріотів України. Принаймні я у цьому переконався, ще раз підкреслюю, під час безпосереднього спілкування з багатьма людьми. Вони себе чітко, однозначно протиставляють «русскому миру» та російській парадигмі.

Мусимо відчувати свою єдність як українська політична нація. Іншого нам не дано, щоб давати відсіч ворогові. Звідки б той не був.



-Кажуть, Всевишній дає/допускає стільки випробувань людині, нації, скільки вони здатні витримати. Тож справді маємо не нарікати, а бути пліч-о-пліч, аби не програти, не втратити свого шансу на місце під сонцем у контексті світової спільноти. Це стосується кожного з нас, аби не зрадити Україну, зрештою – себе. До речі, який принцип допомагає Вам торувати життєвий шлях, залишатися собою?

– Маю свою систему цінностей, переконань.І стараюся їй не зраджувати. Якщойти з цією системою, під силу виконувати будь-якізавдання. Як особистого, так і громадянського, політичногоспрямування. Треба бути відданимтим принципам, якітобі дали батьки, з якимитивиріс, ізякимисформувався як людина, як особистість. Тодітобіжити легко, просто. Адже утверджуєш те, у що віриш. Коли ж тобі доводиться торгувати своїми принципами, ти після цього перестаєш бути людиною.

Так, із моєю системою цінностей можна сперечатися. Можливо, у чомусь помиляюся. Але я так живу. Мене так навчили жити батьки, суспільство. Я свої принципи формував, виховував у різних, часто непростих ситуаціях. Тому й живу у згоді з собою.

– Василь Сухомлинський колись говорив про право учня на помилку. А в житті ми до останнього подиху учні. Звісно, концептуально не маємо права помилятися стосовно визначального – Бог, Україна, батьки, діти… Але наразі мусимо завершувати розмову. Тожна останок – побажання Володимира Бондара землякам-волинянам у цю доленосну історичну мить, яким є сьогодення.

– Волинь є цивілізаційно-духовною колискою, що б не говорили скептики, доброї, оптимістичної української впевненості у майбутньому. Волинянам судилося пройти крізь складний історичний час, при цьому не втративши волелюбності, стійкості в переконаннях, християнської вдачі, українськості, доброзичливості.

Мені дуже хочеться, щоб наші душевний спокій, доброзичливість стали притаманними для всієї України. Дай Боже, аби мир і спокій завше панували в нашому краї, в кожній оселі, в кожній душі, щоб не гинули наші люди… Хочу побажати затишку та благополуччя усім сім’ям, Божого благословення всім волинянам. Хай любов до ближнього єднає всіх нас – як на рідній Волині зокрема, так і загалом в усій Україні.

Спілкувався Віктор Вербич
https://pravda.lutsk.ua/володимир-бондар-нам-не-буде-просто/

Площу пожежі в Чорнобильській зоні зменшили удвічі

Загроза поширення вогню на інші лісові квартали відсутня

Станом на 8:45 п’ятниці, 30 червня, площу пожежі у зоні відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення на території Луб’янського лісництва вдалося скоротити вдвічі. Про це повідомляє прес-служба ДСНС України.

«Протягом ночі площу пожежі зменшено з 25 до 12 га. У 337 лісовому кварталі пожежу локалізовано, у 336 кварталі – спостерігаються окремі осередки», - йдеться в повідомленні.

Загроза поширення вогню на інші лісові квартали відсутня.
Зазначається, що залучення наземних сил ускладнено підвищенням радіаційного фону в осередку горіння. Загальний радіаційний фон по зоні відчуження складає 0,03-0,04 мР/год (допустимий 0,08 мР/год)
Підрозділами ДСП «Північна Пуща» проведено роботи зі створення мінералізованих смуг, на місці чергують три трактори. Основні зусилля спрямовані на недопущення пожежі в напрямку об'єкту «Вектор».
До гасіння пожежі залучено 125 чоловік особового складу та 36 одиниць техніки, з них від ДСНС 63 чололовік особового складу та 16 одиниць техніки, у тому числі вертоліт МІ-8 та 2 літаки АН-32П.

На місці події працює оперативна група Головного управління ДСНС України у Київській області.

Як повідомляв «Главком», пожежа в Чорнобильській зоні виникла 29 червня о 12:35. За попередньою інформацією, загорання сталося під час технологічної вирубки лісу для прокладання залізничної дороги. Зайнялися порубкові рештки деревини та лісової підстилки, вогонь поширився на площу близько 20 га.

http://dyvys.info/2017/06/30/ploshhu-pozhezhi-v-chornobylskij-zoni-zmenshyly-udvichi/

Очільник Держагентства: ліс у Чорнобильській зоні сподіваються загасити до завтра



Голова Державного агентства управління зоною відчуження Віталій Петрук сподівається, що пожежу в Чорнобильській зоні вдасться загасити до завтрашнього дня.

Про це він заявив на брифінгу, повідомляє «Слово і Діло» з посиланням на «Укрінформ».

«Можливо, до завтрашнього дня. Ми на це сподіваємося, але це ліс», - відповів Петрук на запитання, коли очікується повне гасіння нинішньої пожежі.


ЗМІ РФ поширюють фейки про підвищення радіації в Чорнобильській зоні - СемеракУ зоні відчуження в Київській області в результаті масштабної пожежі не спостерігається підвищення рівня радіації, однак російські ЗМІ вже поширюють брехливу інформацію.
30 червня 2017, 08:38


Водночас він зазначив, що наразі площу пожежі вже зменшено з 25 до 7 гектарів, а до боротьби з нею залучено 125 осіб, 36 одиниць техніки, зокрема вертоліт Мі-8 і два літаки.

Голова Держагентства також підкреслив, посилаючись на дані ДСНС, що територія навколо зони пожежі контрольована.

«Навколо території пожежі на сьогоднішній день створюються мінералізовані смуги, просіки, вона вже контролюється», - наголосив Петрук.

Нагадаємо, пожежа сталася на території Луб'янського лісництва в Чорнобильській зоні відчуження на Київщині.

Згодом рятувальникам вдалося скоротити вдвічі площу пожежі в зоні відчуження.

30 червня 2017, 15:25

На Волині відкрили 20 справ щодо порушень лісокористування



На Волині упродовж 2016 та шести місяців 2017 року в сфері охорони та захисту лісу розпочали 20 кримінальних проваджень про незаконні порубки лісу, перевищення службових повноважень, службові підроблення, розтрату майна, вчинені посадовцями лісогосподарських підприємств області.

Про це повідомляє прес-служба прокуратури області.

Слідчі та процесуальні прокурори провели понад 30 обшуків, у тому числі за місцем проживання керівників цих підприємств, призначили 44 перевірки, скерували 29 запитів до іноземних компетентних органів про надання правової допомоги, вилусили понад 15 тисяч документів.

Крім того, вилучено 60 куб. м не облікованої деревини, проаналізовано інформацію щодо перевезення лісопродукції ПАТ "Укрзалізниця" за останні роки, ініційовано притягнення Волинською митницею ДФС до відповідальності низки суб'єктів господарювання за порушення митних правил.

До суду вже скеровано шість обвинувальних актів, два з яких – щодо керівників лісогосподарських підприємств області, загальна сума збитків у цих провадженнях сягає понад 11 млн грн.

З метою відшкодування збитків, завданих державі, накладено арешт на майно обвинувачених та заявлено цивільні позови.

Практически каждый второй заказник Киевщины превращен в лесопилку, свалку мусора ,царскую охоту или застроен толстосумами (фоторепортаж)



Киевский эколого-культурный центр






Владимир Борейко






Киевский эколого- культурный центр подвел итоги своих экспедиционных исследований заказников Киевской области, которые проводились более двух лет. Главный вывод очень тревожный- практически каждый второй заказник Киевщины превращен в лесопилку, свалку мусора или царскую охоту. Что бы не быть голословным, покажем некоторые фото с нашими комментариями.






Гидрологический заказник местного значения ” Копачивский”


Находится в Обуховском районе у села Копачив и Березове. Охраняет пойму реки Стугна. В селе Березове недалеко от дома 57 какой-то толстосум незаконно залез в заказник, строя фазенду. Несомтря на то, что это заказник, здесь ведутся охоты которое организовывает охотничье хозяйство “Киевское”.






Незаконная застройка заказников дачами происходит также по границам заказников ” Козинский”, ” Гореницкий” и др.













Ландшафтный заказник общегосударственного значения ” Козинский”


В заказнике ( фото № 7533) на территории около 50 га, с 2006 г. незаконно сооружен гольф-клуб, который постоянно расширяет свои владения.Для этого незаконно были осущены болота и маленькие озера, насыпаны горки, вырублены кусты и деревья, уничтожены дикие растения, вместо которых насеяна газонная трава, которая постоянно подстригается тракторами и поливается автоматически из соседних болот, чем нарушается гидрорежим заказника.Здесь отдыхают толстосумы и их жены из элитного коттеджного местечка Конча-Заспа .






Смотрим видео и фото:






https://ru.tsn.ua/kyiv/pod-kievom-radi-elitnogo-golf-kluba-unichtozhili-zapovednyy-les-i-ozera-322209.html













Орнитологический заказник Пирновский






Находится у села Пирнове Вышгородского района. В 2012 г. часть сосен, растущих в заказнике, была незаконно вырублена под строительство дач. На фото-незаконный забор где будет построена дача.













Лесной заказник общегосударственного значения “Жуков хутор”






Заказник ” Жуков хутор” очень пострадал от сплошных санитарных и так называемых “лесовосстановительных” рубок. На фото ( А.Плыги)- сплошные рубки в заказнике ” Жуков хутор” , хорошо видны следы сплошных рубок , которые с 2005 по 2010 г. значительно увеличились на карте заказника, сделанной с космоса. По данным А.Плыги с 1996 г. по 2014 г. в заказнике сплошными рубками вырублено 44,7 га.













Ландшафтный заказник местного значения Шевченковский лес






В 2010 г. по научному обоснованию, подготовленного ученами Киевского университета и Киевского эколого-культурного центра, в Вышгородском районе Киевщины, на территории Шевченковского лесничества Дымерского лесхоза был создан на площади 53, 5 га ландшафтный заказник местного значения ” Шевченковский лес”. В обосновании сказано, что заказник ” является ценным дубовым лесом”. Через 7 лет, в июне 2017 г., мы проверили, как поживает наш заказник. Оказалось, что это не заказник, а фикция. Ценного дубового леса в наличии нет. Он весь уничтожен сплошными рубками главного пользования в 2011 г, , о чем свидетельствуют специальные столбики, установленные лесниками. Вместо ” ценного дубового леса” везде посажена монокультура-сосна. Все три охранных знака, которые были установлены вокруг заказника, поломаны и не восстановлены лесниками. На территории заказника ведется охота.













Лесной заказник местного значения ” Стугна”






Находится в Обуховском районе, рядом с городом Украинка возле речки Стугна. Заказник незаконно застраивается дачами толстосумов из Киева. По данным СМИ тут строил свою дачу лидер партии ” Свобода” Тягнибок.













Лесной заказник Дзвонковский






Находится в Васильковском районе в ведении Боярской исследовательской станции.С 2004г. по 2014 г. , по данным А.Плыги, в нем было вырублено сплошными рубками 86, 4 га вековых карабельных сосен. См. следы сплошных рубок в этом заказнике, снятые экологами в 2016 г. при помощи дрона http://pryroda.in.ua/kyiv-region/zakaznyky/dzvinkivskyy/






На фото:


рубки в заказнике Дзвонковский, следы рубок на карте заказника, сделанной с космоса ( материалы А.Плыги).













Лесной заказник Гореницкий






Находится в Киево-Святошинском районе, в Пригородном лесничестве Киевского лесхоза. Место рубок под незаконную застройку дачами.


Видео тут https://antikor.com.ua/articles/118089-navproti_budinku_rodini_genprokurora_znishchujutj_zakaznik_i_budujutj_kotedhi






Заказник ” Калитянская дача”






Находится на территории Семиполковского лесничества Киевского лесхоза в Броварском районе Киевщины. Мы проверили его в середине мая 2017 г. В самом заказнике-свежезаготовленные бревна.













Ботанический заказник “Бакумовский”






Заказник находится в Барышевской районе на территории Барышевского лесничества Бориспольского лесхоза. В начале июня 2017 г. экспедицией КЭКЦ в заказнике были обнаружены следы самовольной рубки.













Ландшафтный заказник местного значения ” Обуховский”






Находится в Обуховском районе. Заехав в заказник , мы сразу обратили внимание не только на его охранный знак, но и склад рядом свежих бревен.













Подойдя поближе, мы обнаружили прекрасные свежие дубовые и сосновые бревна.













Выборочными санитарными рубками в заказнике вырубались не больные, а здоровые деревья.









Которые затем лесники быстро погружали на машины и увозили.













Во многих местах заказника в апреле 2017 г. мы обнаружили следы санитарных выборочных рубок.













Нередко рядом стояли знаки- ” Валка леса”.













Гидрологический заказник ” Урочище Кончаки”






Находится в Фастовском районе возле реки Ирпень. Практически полностью вырублен в течении многих лет сплошными или выборочными рубками. По сути от заказника осталась тонкая полоса леса шириной 20-50 м вдоль речки Ирпень. Мы обнаружили в конце мая 2017 г. в кв. 62 Снетынского лесничества Фастовского лесхоза следы выборочных рубок,


невывезенные поленья и собранные в кучи или сожженые ( что уже запрещено) порубочные остатки.













Лесной заказник ” Урочище Унава”






Находится в Фастовском районе в Фастовском лесничестве Фастовского лесхоза. Здесь велись значительные сплошные рубки, следы которых хорошо видны на карте заказника, сделанной с космоса А.Плыгой.













Заповедное урочище Телиженецкий лес






Находится в Тетиевском районе на территории Кашперовского лесничества Белоцерковского лесхоза. Никакого заповедного режима в данном заповедном урочище нет. Здесь незаконно в карьере добывается глина, в озере ловится рыба, сжигается хворост и в большом количестве ( скорей всего самовольная рубка) заготавливаются деревья на дрова.













Лесной заказник Пустоваровка






Находится в Сквирском районе на территории Сквирского лесничества Белоцерковского лесхоза.






Следы старых заросших сплошных рубок обнаружены в кв. 23, выд.8 и кв. 22, выд.16. В 2016 г. здесь же была проведена рубка с целью осветления древостоя.













Гидрологический заказник Дулицкое






Находится в Сквирском районе на территории Сквирского лесничества Белоцерковского лесхоза.






Следы старых и свежих сплошных рубок главного пользования обнаружены в кв. 39, при этом рубка велась в 10-20 метрах от русла речки, в ее водоохранной зоне. По сути заказник не выполняет своей роли как гидрологического, так как рубки свели вокруг реки много леса, который должне был защищать ее от леснего высыхания.













Орнитологический заказник ” Саварка”






Находится в Богуславском районе Ольшанского лесничества Богуславского лесхоза. В заказнике проводятся выборочные санитарные и сплошные рубки. В этом заказнике мы обнаружили еще одну хитрость лесников-под видом рубок прореживания, когда должна оставаться часть деревьев, они проводят сплошные рубки, полностью вырубывая лес ( см. фото).













Ботанический заказник ” Любимовский”






Ботанический заказник местного значения ” Любимовский” создан еще в 1984 г. в Днепровском лесничестве Дымерского лесхоза в Вышгородском районе Киевской области.


Заказника практически не существует. Он уничтожен сплошными рубками.Космические снимки показали, что в нем вырублено почти 50 % площади, т.е.11 га ( при площади заказника 23, 2 га.). Обследование на местности показало,что он находится в лесничестве, где сплошными рубками вырублены практически все леса, в том числе и в самом заказнике ( см. фото). Он окружен со всех сторон сплошными рубками, следы сплошных рубок и в нем самом( см. фото). Кроме этого-кругом и выборочные рубки ( см. фото), расчистка леса от захлемленности ( см. фото),собранный хворост сжигается, при этом обгорает кора деревьев ( см. фото) .













Заповедное урочище Малышки






Находится в Белоцерковском районе в Томиливском лесничестве Белоцерковского района. В мае 2017 г. нами здесь были обнаружены следы самовольных рубок ( см. фото).













Ландшафтный заказник ” Зачарованная Десна”






Заказник находится в Вышгородском районе на территории ряда лесничеств Вышедубечанского лесхоза и по сути существует только на бумаге. На июнь 2017 г. Положение о нем до сих пор не утверждено, охранные знаки не установлены, в самом заказнике происходят интенсивные рубки различных видов. Весь он испещрен следами сплошных рубок , в 2017 г. в нем проводились рубки прореживания, о чем свидетельствуют валяющиеся в заказнике бревна, заснятый нами трактор с заготовленной древесиной, а также столбики с соответствующей маркировкой. В заказнике ведется охота , так как тут действует охотхозяйство “Островки”. По сути данный заказник ничем не отличается от соседних лесхозов, где нет заказника и он существует только на бумаге.













Орнитологический заказник ” Жорновский”






Заказник находится в Киево-Святошинском районе на территории Боярской лесоисследовательской станции. В марте 2015 г. нами в заказнике были обнаружены выборочные санитарные рубки, во время которых вырубались прекрасные сосны, а порубочные остатки тут же сжигались.













Ландшафтный заказник общегосударственного значения «Урочище Мутвицкое»


Находится в Макаровском районе, Макаровский район, Забуянское лесничество. Несмотря на то, что сплошные санитарные рубки в заказниках запрещены новыми Санитарными правилами в лесах Украины, принятыми в октябре 2016 г, здесь проводятся сплошные рубки главного пользования, которые пока разрешены в заказниках Порядком специального использования лесных ресурсов ( утвержден Кабмином Украины 23 мая 2007 г. № 761).













Как мы видим , сплошная рубка проведена в заказнике совсем недавно.













Возле пней еще видны свежие опилки, некоторые бревна лесники даже еще не успели вывезти.













Особенно нас поразил вид огромного пня сосны, обхват которого достигал более 4 метров, то-есть сосна имела возраст около 300 лет. Зачем нужно было уничтожать такую древнюю сосну? Не лучше ли было ее оставить на семенник?













Заказник, который был создан еще в 1996 г. для охраны старовозрастных участков дубовых и дубово-сосновых лесов, в настоящее время практически потерял свою ценность. По всей его территории видны следы сплошных рубок, которые сейчас кое-где засажены молодой сосной.













Кроме этого в нем , а также на его границе имеются охотничьи вышки, с которых около 9 месяцев ежегодно ведутся охоты и истребляются лучшие особи косуль, оленей, кабанов и лосей.






И это несмотря на то, что Положением о данном заказнике, утвержденном Минприроды Украины приказом № 311 от 31.08.2011г. любая охота на территории заказника запрещена http://www.menr.gov.ua/normakty/60-9/acts/1906-nakaz-vid-31-08-2011-311-pro-zatverdzhennia-polozhennia-pro-landshaftnyi-zakaznyk-zahalnoderzhavnoho-znachennia-urochyshche-mutvytske-u-novii-redaktsii













В самом заказнике имеется еще одна вышка для индивидуальной охоты, с которой охотники всю осень и зиму расстреливают полуприрученных и прокормленных на находящейя под вышкой кормушкой животных. Внутри охотничьей вышки очень комфортно-можно посидеть, отдохнуть в удобном кресле, выпить, потолок вышки обклеен фотографиями полуголых баб.













Ландшафтный заказник местного значения Цезаревский






Находится в Макаровском районе, Макаровский лесхоз, Нежиловецкое лесничество. Был создан в 1994 г. для охраны остатков вековых дубрав. В настоящее время из-за сплошных рубок этих уникальных дубрав в нем практически не осталось. Мы насчитали в нем следы более 20 сплошных рубок . Как , например, вот это меесто, где еще недавно прошла рубка.













В настоящее время заказник превращен в царскую охоту, где находится 44 вышки, из которых две- для индивидуальной охоты, а 42-для облавной охоты. Вышки для облавной охоты количеством по 10-16 штук расположены на просеках тремя линиями.


Вышки первой облавной линии.













Вышки второй облавной линии.
















Вышки третьей облавной линии.













И такое огромное количество охотничьих вышек на территории небольшого заказника площадью всего 475 га !






С учетом охоты на самца косули охота в Украине ведется 9 месяцев в году, то-есть практически весь год. При помощи трех линий облавных вышек охотники путем облавы буквально процеживают через сеть вышек всю живность, не оставляя никаких шансов животым спастись . А самых крупных и элитных животных они отстреливают с вышек для индивидуальной охоты, осуществляя «селекцию наоборот» .И это происходит не в каком -то охотничьем хозяйстве, а в заказнике, который создан в том числе и для охраны диких животных !










Катюжанский гидрологический заказник местного значения






Вышгородский район, Дымерский лесхоз, Катюжанское лесничество. Создан в 1984 г. В нем , на территории всего 291 га, находятся две вышки для индивидуальной охоты, одна в самом заказнике, другая-на его границе, с которых происходит систематический отстрел лучших особей кабанов, косуль и других копытных элитными охотниками.В заказнике происходят рубки ( на фото-следы рубок видны на карте заказника, сделанной с космоса ( исследования А.Плыги).По данным А.Плыги с 1979 г. по 2014 г. в заказнике сплошными рубками вырублено 42 га.













В настоящее время, согласно ст. 26 Закона «О природно-заповедном фонде Украины» охота в заказниках должны быть запрещена или ограничена. Однако, как мы видим, никаких ограничений или запретов на охоты в заказниках Киевской области нет. Охотничьи вышки, причем не по одной, а десятком и более мы находили в таких заказниках Киевщины как Урочище Гощив, Вязовое, Ржищевский, Бурковица, Цезаревский, Урочище Мутвицкое, Катюжанский, Черненский и других. Причем в таких как Цезаревский заказник количество охотничьих вышек просто зашкаливало.Охоты ведутся в заказниках Дымерский, Калитянская дача,Копачивский,Велекивское болото. Причем заказник ” Велекивское болото “находится на территории президентской охотничьей резиденции ” Залесье”, к нему ведет прекрасная асфальтовая дорога, которая перекрыта забором с воротами. Там ведутся охоты для сильных мира сего. Местные жители постоянно слышат в заказнике выстрелы. Более 20 охотничьих вышек незаконно сооружены в заповедном урочище “Вепрове”.






Заказник местного значения ” Ржищевский”






Охотничья вышка для облавной охоты находится прямо возле информационного знака заказника.













Заказник ” Урочище Вязовое”






Охотничья вышка находится прямо возле домика лесника













Заказник ” Урочище Гощив”






Охотничья вышка на дереве.













Ландшафтный заказник Урочище Кремез






Заказник находится в Тетиевском районе на землях Тетиевского государственного агролесничества. В заказнике нет аншлага, зато есть табичка, что это земли Тетиевского райотдела УООР, где ведется охота. В заказнике масса мусора, оставшегося после отдыхающих и охотников.













Ландшафтный заказник ” Васильковские Карпаты”






Находится в Васильковском районе возле села Большая Бугаивка. Превращен в место охотничьего беспредела. Всю осень по заказнику разьезжают охотники на квадратоциклах и стреляют в животных. Тут также проводятся и соревнования по джипингу.













Заповедное урочище ” Вепрове”






В заповедном урочище ” Вепрове”, где полностью запрещена охота, имеется более 20 вышек для облавной и индивидуальной охоты













Не лучше обстоит ситуация и со сплошными рубками. Мы их обнаружили в заказниках Урочище Мутвицкое, Цезаревский, Урочище Гощив, Дзвонковский, Жорновский и др.


Причем в некоторых из них, как в заказнике « Урочище Мутвицкое» ,сплошные рубки главного пользования продолжаются.






Сплошные рубки наносят огромный вред природе заказников, так как уничтожают места обитания и произростания более чем 150 видов краснокнижных животных и растений, а также губят старовозрастные лес, ради охраны которых заказники чаще всего и создавались.






Ботанический памятник природы ” Три брата”






Охоты ведутся не только в заказниках ( что по закону запрещено или ограничено), не только в заповедных урочищах ( что запрещено законом), но и даже в памятниках природы ( что к сожалению никак не регламентировано законом).Например, в небольшом памятнике природы ” Три брата” в Переяслав-Хмельницком районе, местным лесничеством была сооружена беседка для ведения охоты на одном из охраняемых курганов.













Огромный вред лесной фауне наносят охоты, которые у нас в Украине по закону ведутся практически весь год-9 месяцев.






Во время охоты происходит загрязнение воды и почвы свинцом (из-за охотничьей свинцовой дроби). Свинцовая дробь признана третьим по значимости фактором гибели водоплавающей птицы .






Создание охотничьих хозяйств предполагает строительство дорог для охотников, что фрагментирует природные участки. Охотники нередко являются виновниками пожаров, замусоривания территории, самовольных рубок, а также создают фактор беспокойства для диких животных. Многие охотники по незнанию или из-за праздного любопытства отстреливают краснокнижных животных. На юге Украины, по данным одесского орнитолога И.В. Щеголева ,за сезон ежегодно охотниками уничтожается 500-700 особей краснокнижных животных . Охота разрушает половозрастную структуру стада диких животных и стай птиц, способствует «селекции наоборот», так как уничтожаются лучшие особи. Разводимые охотниками в огромных количествах кабаны уничтожают сообщества редких растений.






Значительный вред наносит охота и лесу. Дело в том, что во время охоты, особенно облавной, значительное количество пуль и картечи попадает не в зверя, а в деревья, нанося им повреждения. Ранки начинают истекать соком, туда поселяются грибки, микроорганизмы, дерево начинает болеть, слабеет. И становится легкой добычей для короедов.






Однако главный вред охоты в заказниках состоит в том, что что из-за пресса охоты они не могут выполнять свою роль рефугиумов или « островков спасения» для диких животных. В то время, как на других незаповеданных территориях широко осуществляется любительская охота, которая в последнее время приобрела массовый неуправляемый техногенно-истребительный характер, заказники как раз должны выполнять роль таких « островков спасения», где дикие животные могут спастись от преследований охотниками, отдыхать, выводить и воспитывать потомство. Тем более , что охотничьи угодья в Украине занимают около 80 % ее территории, а заказники-всего 2, 28 %. В том же Макаровском районе Киевской области имеется всего 4 заказника ( из 9 обьектов ПЗФ, пять из которых-памятники природы, имеющие небольшую площадь) общей площадью 1330 га, что составляет всего 3,5 % от лесов Макаровского района. Вместо спасения животных в заказниках построено огромное количество охотничьих вышек для облавной и индивидуальной охоты, благодаря которым дикие животные процеживаются во время облав как сеткой с маленькой ячеей, не оставляя кабанам и зайцам никаких шансов на спасение.






И еще одно очень важное дополнение. Согласно приказа Министерства аграрной политики Украины “Про внесення змін до Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2016/2017 років” от 21.12.2016 № 558 , которым были утверждены лимиты на добычу охотничьих животных на сезон охоты 2016-2017 гг., в том числе на добычу кабанов, оленей, косуль и лосей, которых как раз и отстреливают с вышек, то по Киевской области все лимиты утверждены вне обьектов ПЗФ


http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1689-16/paran6#n6






Значит охота с вышек в заказниках Киевщины, как и само наличие там охотничьих вышек незаконно.






В результате продолжающихся в заказниках сплошных рубок главного пользования и массированных охот, заказники не выполняют своей экологической функции по защите биоразнообразия, более того, многие из них потеряли или почти потеряли свою ценность.






В связи с этим многие экологические организации Украины- Украинское общество охраны птиц, ЭкоПраво-Киев, Киевский эколого-культурный центр, ДОП «Зубр», Живая планета, Спилка защиты Голосеева и др. настаивают на внесении в ст. 26 Закона « О природно-заповедном фонде Украине» поправок, полностью запрещающих в заказниках как рубки главного пользования ( и прежде всего все виды сплошных рубков), так и охоту.






Все настоящие экологи поддерживают эти требования. Против,конечно, лесники и охотники. Ну с этими все понятно. Но вот , что интересно, против запрета охоты в заказниках выступают и два чиновника Департамента заповедного дела Минприроды Украины- начальник отдела Г.Парчук и его подчиненная А.Драпалюк.Мол, если запретить охоту в заказниках, то их будет трудно создавать. Чиновников понять можно. Они отвечают за создание новых ПЗФ и им нужно увеличение « процента ПЗФ». Но какой ценой?






Зачем нам нужны такие заказники, которые не выполняют свои функции? Которые ни зверя спасти не могут, ни леса?






Ну, а чтобы заказники было легко создавать, можно вообще все в них разрешить, в том числе и строительство элитных коттежей. Тогда заказники сразу будут расти как грибы. Особенно в Киеве на Печерске и в Конце-Заспе.Также для увеличение «процента заповедности» можно рекомендовать Г.Парчуку и А.Драпалюк проявить инициативу и начать заповедать терриконы и свалки. Думается, местные власти с радостью будут отдавать их в природно-заповедный фонд. Однако зачем нам такая «липа»?






Нам нужны настоящие заказники, в которых действует строгий охранный режим и где любой кабан и любой старый дуб чувствуют себя под охраной.






http://ecoethics.ru/prakticheski-kazhdyiy-vtoroy-zakaznik-kievshhinyi-prevrashhen-v-lesopilku-ili-tsarskuyu-ohotu-fotoreportazh/