Повірте, що зможете, — і півшляху вже пройдено.
Теодор Рузвельт
Як свідчать реалії, з кожним днем посилюються процеси децентралізації, одним з результатів яких є становлення і розвиток місцевих громад.
Цього року відбулися чергові вибори до ОТГ, які виявили досить високу активність виборців. Згідно з інформацією моніторингових груп, уже є приклади успішних громад, які спромоглися не тільки утвердитися, а й продемонструвати конкретні результати діяльності, реалізації соціальних та інфраструктурних проектів. Відбувається це як завдяки сприянню держави, допомозі іноземних партнерів, так і активності місцевих лідерів, що в кінцевому підсумку позитивно вплине на розвиток громад.
Кожна громада на початковому етапі ставить перед собою питання, подібно до бізнес-плану, щодо профілю розвитку, сильних і слабких сторін, ресурсів тощо. Більшість із них відразу думає про підприємства, які розташовані або тяжіють до громади; розвиток бізнесу й таке інше. При цьому недостатньо уваги приділяється забезпеченню громади природними ресурсами, адже, відповідно до сучасних уявлень, природний ресурс є активом ринкової економіки і за умови правильного використання може формувати вагомий прибуток і фінансові потоки.
Якщо проаналізувати діяльність місцевих громад у Європі чи США, то виявиться, що вони використовують увесь комплекс місцевих переваг, у тому числі природні ресурси та їхні функції. Природні ресурси є базисом, точкою тяжіння для залучення бізнесу в громаду.
Подібні успішні приклади стали можливими завдяки процесам децентралізації в різних її проявах, які безпосередньо стосуються сфери природних ресурсів, що є важливим чинником піднесення як держави в цілому, так і місцевих громад, а також забезпечення сталого розвитку на різних рівнях. Крім того, природно-ресурсний потенціал доцільно розглядати як територіальний стимулятор розвитку громад, здатний істотно каталізувати місцеві переваги з їх подальшою трансформацією в чинники зростання.
Важливо зазначити, що "контакти" між місцевою громадою і природними ресурсами відбуваються за допомогою певних інструментів, "ліфтів", що забезпечують включення останніх в економічні процеси.
Європейський досвід
Як свідчить практика європейських країн, місцева громада в них є потужним чинником розвитку не тільки регіону, а й держави в цілому. Зрозуміло, що досвід ЄС у сфері місцевого самоврядування є тривалішим і тому є чимало його успішних прикладів. Крім того, для розвитку громад сформовано потужне інституціональне середовище, яке сприяє їх функціонуванню, як і Європейська хартія місцевого самоврядування, що визначає базові принципи діяльності місцевих органів влади.
Відповідно до сучасних уявлень, громади відіграють роль певних бізнес-хабів,своєрідних теплиць, де може розвиватися бізнес. Багато успішних громад здійснюють діяльність, пов'язану з природними ресурсами, на що позитивно впливає наявність потужного підприємства чи інвестора. Наприклад, якщо в межах громади розташований завод Coca-Cola чи філія потужної будівельної компанії (на кшталт Knauf), що використовує місцеву сировину, то це, безперечно, є вагомою перевагою для громади.
У разі відсутності такого потужного бізнесу доцільно розвивати місцеві переваги. Актуальним є досвід сусідньої Польщі, який є показовим, адже, як говорять експерти, теперішня Польща досягла успіху саме завдяки прогресивному місцевому самоврядуванню.
Базовою одиницею місцевого самоврядування в країні є гміни, керівники якої намагаються забезпечити сприятливі умови для їх становлення, залучити потенційних інвесторів. Діяльність багатьох гмін ґрунтується на використанні місцевих природних ресурсів, які можуть стимулювати їх розвиток. Наприклад, гміна Клещов (Лодзинське воєводство) завдяки запасам бурого вугілля є однією з найзаможніших у Польщі. Фруктовий кластер гміни Ополе-Любельське передбачає функціонування низки підприємств із вирощування та переробки місцевих фруктів, які експортують до багатьох країн. Перспективною є гміна Затор біля Кракова, бренд якої сформовано з використанням аквакультури (риби) та суміжної діяльності, зокрема відновлення ставків, розвиток інфраструктури для відпочинку. Нині там розбудовують інвестиційну зону. Аналогічних прикладів можна навести багато. Основне, щоб було виділено місцеву перевагу, яка мов магніт приваблювала б і інші види діяльності.
Досить вдалою є практика реалізації проектів публічно-приватного партнерства, коли, крім держави, залучається і приватний капітал. Це передбачає функціонування потужних ТНК у різних галузях — проекти з модернізації водогонів великих міст, систем теплозабезпечення, поводження зі сміттям тощо.
Що ж до країн Західної Європи, то там природний ресурс є активом ринкової економіки з широкими функціями, який може і формувати місцеві бюджети, і входити до сфери інтересів корпорацій, і відігравати роль структуроформувального чинника.
Українські реалії
Із 2015 року, коли розпочалися децентралізація і формування громад, ці процеси досягли вагомих результатів. Ба більше, з кожним роком активність утворення місцевих громад посилюється. За інформацією ресурсу decentralization.gov.ua, станом на 10 грудня 2018 року в Україні зареєстровано 874 громади. Лідерами в рейтингу їх формування є Житомирська, Хмельницька й Чернігівська області. Крім того, вагомі позиції характерні і для південно-східних регіонів, зокрема Запорізької області.
При цьому площа громад становить 37,5% від загальної в Україні. Варто зазначити, що уряд затвердив 23 перспективні плани формування громад областей. Крім того, впроваджується інститут старост, поступово поліпшується інфраструктура, розвиваються зв'язки між окремими місцевостями.
У результаті становлення громад зміцнюються їхні позиції як самостійних гравців у розв'язанні місцевих проблем, у плані перспектив залучення інвесторів, розширення компетенції в частині формування бюджетів тощо.
Бюджети є одним з наслідків формування громад у рамках фінансової децентралізації, адже можливість їх наповнення — це запорука успішного розвитку кожної територіальної громади. За інформацією дослідження "Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування" поступово збільшується частка місцевих податків і зборів у структурі власних доходів місцевих бюджетів — з 26,6 (2015) до 27,3% (2017), наближаючись до очікуваного показника 30% (2018). Зокрема, відповідний цьогорічний показник зріс на 19,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, причому плата за землю — на 11%, що вважається хорошим результатом.
Аналізуючи роль природних ресурсів у формуванні бюджетів громад, виявлено, що значна кількість статей доходів прямо чи опосередковано пов'язується саме з ними. Такими статтями, згідно з Бюджетним кодексом України, є екологічний податок, рентна плата за користування надрами, спеціальне використання води та водних об'єктів, лісових ресурсів, орендна плата за водні об'єкти (їх частини) та інші.
Частка платежів за користування природними ресурсами в місцевих бюджетах є значною. Зокрема, в окремих громадах плата за землю становить близько 10—20% доходів бюджетів.
Важливим чинником є державна підтримка розвитку місцевих громад та їхньої інфраструктури, обсяги якої у період 2014–2018 років зросли в 39 разів. Не менш актуальною вважається й допомога іноземних партнерів, зокрема консультації під час розробки місцевих програм розвитку. Крім того, іноземний досвід і підходи до ведення бізнесу є корисними для місцевих лідерів та активістів у пошуку нових можливостей розвитку громад. Важливо забезпечити новий підхід до розв'язання наявних проблем.
Аналогічне стосується й природних ресурсів, зокрема бізнес-проектів у сфері їх використання. У цілому такий бізнес можливо реалізувати за двома напрямами — масштабні проекти (наявні й ті, що формуються) та нішеві. Щодо перших — передбачено діяльність у рамках державних монополій, іноземних інвестицій, інші проекти зі значними фінансовими потоками. Зазначене потребує потужного інфраструктурного забезпечення — логістики, заводів, цехів, складських приміщень тощо.
Наприклад, в окремих східних і західних областях України частина ренти від користування надрами, а саме видобування вуглеводнів (нафти й газу) компанією "Укрнафта", залишається у місцевих бюджетах громад. З огляду на значні обсяги таких платежів надходження до локальних бюджетів зростають. Тож механізм розподілу ренти за видобування формує передумови для поповнення бюджетів громад. Іншим прикладом є діяльність агрохолдингів, які сплачують податок за оренду земель, що для окремих громад є істотними платежами.
У разі відсутності потужних підприємств на території громади перспективними є нішеві бізнеси сфери АПК, які враховують місцеву специфіку. Зокрема, йдеться про формування "яблучних" кооперативів, виготовлення органічної продукції, заготівлю ягід, вирощування квітів тощо. Використовуючи локальні ресурси й задовольняючи місцеві потреби, такі виробництва забезпечать як зайнятість, так і платежі до бюджетів громад.
Згідно з повідомленням Федерації органічного руху в Україні, держава посідає перше місце в Східній Європі за сертифікованою площею органічної ріллі та двадцяте серед держав — лідерів органічного руху.
Окремі виробництва є успішними й відомими не тільки в Україні, а й Європі. Зокрема, на підприємстві "Старий Порицьк" (Іваничівський район Волинської області) організовано цикл виробництва зернових культур, молочних продуктів і меду. 2017 року тут відкрили першу в Західній Україні органічну сироварню. Продукція підприємства, крім національного ринку, реалізується і в ЄЄ, зокрема Швейцарії. Підприємство "Галекс-Агро" (Житомирська область) з вертикально інтегрованою структурою в травні 2014 року ввело в експлуатацію перший в Україні молокозавод з виготовлення органічної молочної продукції з власної сировини, орієнтованої в тому числі на іноземні ринки. Розвиток таких виробництв є перспективним для ОТГ, ба більше, часто вони є платформами, навколо яких і формуються громади.
Серед інших перспективних видів бізнесу варто виділити видобування торфу як місцевого енергетичного ресурсу, екотуризм. За умови легалізації видобування бурштину це стало б значною підтримкою для місцевих громад.
Як уже зазначалося, доцільно скористатися позитивним прикладом Польщі й розвивати нові види діяльності на території громад.
Узагальнюючи європейський та український досвід у галузі природокористування, важливо визначити роль природних ресурсів для місцевих громад.
По-перше, вони є елементом просторового базису для розміщення громади та її функціонування.
По-друге, природні ресурси — чинник, який переважно формує економічний профіль громади, її виробничу специфіку (незважаючи на тенденції становлення постіндустріальної економіки). Наприклад, якщо на території зосереджено значні лісові площі, озера або запаси будівельної сировини, то логічно розвивати діяльність, пов'язану із цими ресурсами (лісівництво, туризм, аквакультура, переробні підприємства тощо). Варто зауважити, що інформаційна економіка та нові ринкові інструменти можуть компенсувати нестачу природних ресурсів.
По-третє, природний ресурс є концентратором бізнесової активності. Очевидно, що він відіграє значну роль у розвитку ділової активності. Якщо залучити інвесторів у громаду з успішними ініціативами щодо використання природного потенціалу, то це приваблюватиме й інші бізнес-проекти. Виникає ефект комплексності, коли пов'язані види діяльності активізують місцевий розвиток. Часто ці проекти будуть локальними, але вони забезпечують робочі місця і формують можливість поповнення місцевих бюджетів.
По-четверте, кожен бізнес сприяє надходженню податкових платежів до бюджетів громад. Це стосується і діяльності, пов'язаної з природними ресурсами. У цьому сенсі важливу роль відіграють місцеве керівництво, його позиція і зусилля для поліпшення територіального бізнес-клімату.
По-п'яте, якщо використовувати не сировинні якості природних ресурсів громад, а ринкові (можливість виходу на ринок), то, крім формування фінансових показників, зберігатимуться і їхні природні властивості. Хоча варто зауважити, що для реалізації зазначеного необхідно забезпечити високий рівень розвитку ринкової інфраструктури. Відповідно, кращі перспективи мають громади, близькі до великих міст і промислових центрів.
Перспективи розвитку
Отже, як показують досвід і нові тренди, природний ресурс поступово залучається в ринкові процеси, виконуючи нові функції. На тлі розгортання процесів децентралізації змінюються підходи до розуміння природного ресурсу та його ролі в розвитку громад. Такі процеси вже звичні для країн Заходу, на відміну від українських реалій. Щоправда, в нашій державі наявні позитивні приклади, які можуть слугувати орієнтиром для громад. Такі приклади говорять, що природний ресурс поступово включається "в гру". Для прискорення цього економісти державної установи "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України" акцентують увагу на можливості запровадження актив-орієнтованого підходу, відповідно до якого природний ресурс для місцевих громад є активом економіки, що істотно підвищує ефективність його використання і формує можливості розвитку територій.
Щоб прискорити зазначені процеси, потрібно реалізувати комплекс заходів, як-от: трансформація правового забезпечення природокористування місцевих громад, розробка засад капіталізації природних ресурсів шляхом їх залучення до економічного обігу, формування інституціонального поля для розбудови системи менеджменту природного потенціалу та інші.
Важливим є також місцеве акумулювання і депонування фінансових надходжень. Значна частина фінансів від використання природних ресурсів громад має залишатися на місцях і спрямовуватися на підтримку й розвиток місцевих проектів. Безперечно, до сфери центрального управління належить базова фінансова підтримка розвитку, однак потоки, генеровані локально, мають орієнтуватися переважно на задоволення місцевих потреб. За умови успішного впровадження політики децентралізації з кожним роком питома вага такого фінансового самозабезпечення має зростати.
З позиції фінансових процесів (генерація фінансових потоків) сфера природних ресурсів не досить приваблива (порівнюючи, зокрема, з банківською чи страховою), однак її окремі сектори оперують важливими фінансовими ресурсами. Щоб підсилити характеристики фінансових потоків у природокористуванні, потрібно впроваджувати в практику регулювання нові інструменти, зокрема корпоратизацію, сек'юритизацію, хеджування. Їх застосування в контексті реалізації засад децентралізації сприятиме: залученню додаткових ресурсів; використанню стимулюючих переваг інтеграції системи природних ресурсів та процесу управління нею в нові фінансові площини; формуванню нових технічних умінь і досвіду ведення бізнесу (особливо через застосування інноваційного інструментарію).
Отже, маємо підсилювати наявні переваги і впроваджувати нові підходи та інструменти регулювання для процвітання громадських об'єднань, адже сильні громади — це сильна держава.
0 коммент.:
Дописати коментар