1. Характеристика основних лісополітичних чинників.
2. Адміністративна структура і управління.
3. Лісове законодавство.
4. Висновки.
Характеристика основних лісополітичних чинників. Франція належить до високолісистих держав Європи - ліси покривають близько 31 % території (загальна їх площа становить 16989 тис. га). Забезпеченість лісом складає 0,29 га на одного жителя (середній показник для Європи - 1,42 чол.) [680]. З 1995 р. лісистість зросла на 4 %, площа лісів продовжує зростати за рахунок заліснення сільськогосподарських земель і природного відновлення лісів.
Щорічний обсяг рубань становить 65,0 млн. м3, приріст деревини складає 102,1 млн. м3 [680].
Франція належить до країн, в яких переважають приватні ліси. Частка приватних лісів складає 75 %, решта лісів - державні і колективні (зокрема, у власності комун, муніципалітетів та інших місцевих органів влади - 15 %) [597].
Вільний доступ дозволено на територію державних лісів (обмеження стосуються лишень 1,1 % лісів). Згідно інформації, поданої у звіті до Конференції міністрів з охорони лісів Європи (Відень, 2003 р.), вільний доступ у Франції обмежений до усіх приватних лісів, а це - 12761 тис. га. Обмежені для вільного доступу ліси є у небагатьох європейських країнах, і займають вони там відносно невеликі площі: Австрія - 162 тис. га, Фінляндія - 47 тис. га, Нідерланди - 35 тис. га, Словаччина - 34 тис. га, Угорщина - 23 тис. га, Ісландія - 5 тис. га. [680].
Зайнятість у лісовому господарстві з 1990 до 2000р. зменшилася на 23 % (з 48440 працівників до 37190), в деревообробній промисловості - на 16 % (з 93200 до 78200), в целюлозно-паперовій промисловості знизилась на 14 % (з 107400 до 92460). Чисельність працівників, що припадає на 1 га лісу становить 2,5 чол. (середній показник всіх країн Європи - 1,4 чол.) [680].
Франція є основним виробником деревини твердолистяних порід у Європі, а щодо виробництва деревини хвойних порід - поступається лише найбільшим лісовим скандинавським країнам і Німеччині. Лісопильна промисловість базується на вітчизняній сировині. Паперова промисловість є сильно залежною від імпорту. Рівень споживання лісової продукції є близьким до середньоєвропейського [597].
Франція є відомим світовим виробником корку, трюфелів і грецьких горіхів. В її лісах заготовляють ягоди, лікарські рослини, мед, живицю, декоративне листя тощо. У Франції розвинене мисливське господарство.
Франція одна з небагатьох європейських країн, яка за два останні століття збільшила лісистість території з 15 % до 25 % [597, с. 121].
Адміністративна структура і управління. Зародкова лісова адміністрація була створена у 1291 р. із інспекторів, які обстежували лісові території. Справжню лісову адміністрацію було засновано у 1346 р. як автономний орган влади, що опікувався лісами.
Планування лісогосподарської діяльності у Франції - це історично тривалий процес, започаткований ще на початку XIX століття. Пов'язаний він зі створенням сучасних лісогосподарських інституцій у 1820-1827 рр., реорганізацією лісової адміністрації, прийняттям Лісового кодексу, створенням лісової школи в Ненсі. Через кілька років були сформульовані принципи французької лісівничої системи, які базувались на німецьких методах і національній практиці.
Періодом великих інновацій були 1857—1914рр. Тоді стали відкритими для доступу лісові дороги, що створювало нові можливості для ефективного ведення господарства; були запроваджені інтенсивні програми лісорозведення, відкриті нові лісові школи і перші лісові дослідні лабораторії.
У Франції створені спеціалізовані адміністративні структури такі, як СЖР (державний орган відповідальний за ведення лісового господарства у національних і комунальних лісах), чи РРИ і СКРР (відповідальні за сприяння веденню продуктивного лісового господарства приватними лісовласниками), які діють відповідно до розроблених ними планів.
Законодавство 1963 р. запровадило нову лісову службу (Зоиз-Оігесііоп сіє іаРогеі), яка є у підпорядкуванні Директорату сільських просторів і лісів, який підпорядкований Міністерству сільського господарства і продовольства. Лісова служба відповідає за розвиток і впровадження лісової політики, менеджменту і охорони лісів, маркетингу і просування на ринку лісової продукції; сприяє розвитку освіти і науковим дослідженням. Вона здійснює керівництво таким агентствами, як РРИ і СКРР. Служба також відповідальна за надання різних грантів виробникам лісової продукції через спеціальні регіональні структури.
Національний офіс з лісів відповідає за менеджмент у лісах Франції. Як спадкоємець національної лісової адміністрації, яка володіє досвідом, накопиченим впродовж багатьох століть, (ЖР має мандат на менеджмент і розвиток усіх лісів, які знаходяться у її підпорядкуванні. Вона забезпечує сталість у виробництві лісової продукції, підтримання біорізноманітності, сприяє доступу громадськості до творення лісової політики. СЖР працює не лише на території Франції, а й реалізує багато міжнародних проектів у країнах, що розвиваються.
Лісогосподарська комісія має 17 регіональних відділень і забезпечує широке коло послуг у сфері дорадництва, включаючи підготовку планів. У деяких регіонах дорадницькі послуги надаються також Аграрними палатами.
Національний лісовий фонд був заснований у 1946 р. з метою зменшення залежності національної економіки від імпорту деревини хвойних порід. РРИ пропонує різні типи позик, а також гранти під лісорозведення і лісовідновлення за умови дотримання достатньо строгих стандартів РРК Основну частину культурних лісів (2,5 млн. га за 1946-1995 рр.) створено завдяки фінансуванню цієї організації. Значні кошти вкладено і у підвищення продуктивності лісів [527].
Дрібні лісовласники об'єднуються у асоціації виробників. Існує 76 асоціацій, які мають відділення в рамках Національної федерації приватних лісовласників. Вони сприяють лісовласникам, відстоюють колективні інтереси, забезпечують своїм членам технічну і фінансову підтримку.
Особливою рисою французького лісового господарства є наявність двох різних типів об'єднань асоціацій виробників. Перший тип об'єднання - це юридична особа, яка формується, як правило, близькими родичами, і згідно закону користується податковими пільгами, але передбачає відмову від індивідуальної власності. Другий тип є формою кооперативу, у якому індивідуальна власність збережена, і всі члени якого співпрацюють на строго обмеженій комерційній основі (спільні придбання, маркетинг).
У 1963 р. запроваджено менеджмент-плани як частину серії важливих змін у лісовій адміністрації. Менеджмент-плани вимагаються від усіх приватних лісоволодінь площею понад 25 га. Наявність менеджмент-плану гарантує певні вигоди лісовлас-никові, зокрема свободу здійснення суцільних рубань.
Екологічне лобі є відносно слабким, екологічні рухи Франції не такі потужні як у Німеччині, чи Голландії, однак на місцевому рівні громадськість має суттєвий вплив на рішення, які стосуються екологічних проблем. Часто виникають протиріччя між вирощуванням високопродуктивних швидкоростучих порід і збереженням біорізноманітності, що призвело у деяких районах до заборони вирощування тополевих плантацій [527].
В цілому, лісове господарство ведеться на основі традицій і принципів багатоцільового менеджменту і принципів сталості. Водночас, отримання деревини як у лісах державної, так і приватної власності, залишається найбільш важливою метою національної лісової політики. Тому, на думку деяких дослідників, для лісової політики характерними є недостатня узгодженість і непослідовність у визначенні її цілей і засобів щодо діяльності та творення управлінських структур, що зумовлено розходженням між «продуктивістським» поглядом (тобто, виробничо орієнтованим) і необхідністю
врахування екологічних аспектів лісокористування [597]. Це, як вважають, знижує ефективність національної лісової політики і планування. Щоправда, ця думка була висловлена у 1998 р. до прийняття нового лісового законодавства у 2001 р.
Лісове законодавство. Першим лісовим законом у Франції був Королівський Указ з Лісового господарства 1219 р., який контролював рубання у лісах Корони.
Перші закони щодо приватних лісів датують 1520 р. Впродовж XVI століття спостерігалось прогресивне зростання ролі лісової адміністрації в приватних лісах, що сприяло поліпшенню постачання дров і деревини.
Законодавство 1882 р. з охорони лісів у горах зобов'язувало зберігати ліси, забезпечувати лісовідновлення на екологічно вразливих ділянках, розширити лісовідновлення в Альпах, Піренеях та в цілому у Франції.
Роки після Другої світової війни характеризувались інтенсифікацією законодавчих і адміністративних змін у лісовому секторі. Так, лісове законодавство 1985 р. широко охоплювало різні аспекти лісового менеджменту, включаючи відтворення і охорону лісів. Земельне законодавство, яке було прийняте в 1985 р., теж стосувалось лісів, зокрема питань інтеграції лісового менеджменту з сільськогосподарським.
Чинне французьке лісове законодавство, яке було прийняте Сенатом і Національною Асамблеєю у липні 2001 р., розглядають як приклад прогресивного сучасного лісового законодавства [671]. Воно є правовою основою для збереження лісів і менеджменту лісових ресурсів. Принциповими цілями законодавства є такі: привести менеджмент французьких лісів до міжнародних і європейських рамок сталого управління лісами; відповідати таким новим соціальним вимогам щодо лісів: поліпшення умов життя; сприяння відпочинку у лісі; збереження довкілля; охорона повітря і вод; виробництво і використання екоматеріалів; посилити економічну життєздатність і зростаючий потенціал французьких лісів стосовно виробництва деревини.
Основними сферами, які охоплює нове законодавство, є: запровадження політики сталого і багатофункціонального управління лісами; підтримка розвитку і конкурент-ноздатності лісового господарства і подальшого процесу перероблення і використання лісової продукції; інтегрування лісової політики і політики територіального менеджменту; посилення охорони лісових і інших природних екосистем; поліпшення організації лісогосподарських інституцій і професійної підготовки.
Впродовж двох останніх століть лісове законодавство мало достатньо сильний вплив на суспільну діяльність, першочерговою метою багатьох законів були контроль за обезлісненням, лісовідновленням, збагаченням ґрунтів, охороною вод і дюн, пожежами і охороною дикої природи. Наслідком цього є сучасна висока лісистість і різноманітність сільських ландшафтів сучасної Франції.
Висновки.
1. Франція може бути прикладом для лісових політиків України щодо проведення послідовної національної лісової політики, спрямованої на збільшення лісистості своєї території. Лісове господарство розвивається на засадах багатоцільового лісокористування, поєднує німецьку теорію відтворення і використання лісових ресурсів з національною практикою.
2. Лісова політика Франції спрямована на ведення лісового господарства в рамках міжнародних і європейських вимог. Разом з тим, вона передбачає пошанування національних традицій ведення лісового господарства, які складалися у Франції впродовж століть.
СОЗДАНО: 26 МАРТА 2014
0 коммент.:
Дописати коментар