24 червня 2019

89-річний українець висадив понад 21 тисячу дерев. Навіщо йому це?

"Я - енергетик. Працював на електростанціях. Колись забруднював повітря, тепер реабілітовуюся перед Землею".




89-річний Вадим Сердцев безплатно і з власної ініціативи озеленює рідне місто Миколаїв. Він завів журнал, де записує, які дерева, де й коли посадив, скільки витратив води на підливання.

— Садити дерева й раніше було улюбленим дозвіллям, а коли з’явився вільний час — це стало стилем життя, — каже "Експресу" наш герой. — Перше дерево посадив у травні 1942 року, коли тривала війна. Тоді нас, школярів, по “призову” лісництва звільнили від уроків, ми висаджували сосни. Мені в той час сповнилося 12 років.

З 1998 року і до сьогодні посадив понад 21 тисячу дерев. Зазвичай за сезон (за рік) висаджую в середньому 1000 дерев. Зараз уже менше, вік і здоров’я дають про себе знати. Часто просто роздаю саджанці всім охочим. Єдина умова — сказати, де саме буде посаджене дерево, тому що я записую все у журнал обліку.

Повірте: якщо ти сам висадиш дерево, то відчуваєш відповідальність за нього і точно не даси йому загинути.

— Які дерева ви висаджуєте?

— Ясен, в’яз, катальпу, каштан, акацію, волоський горіх, павловнію, гібіскус і ще багато інших. От нещодавно в одному проєкті виграв 50 саджанців магнолії й подарував їх місту. Ну, як подарував? Просто посадив!

— Скільки алей ви висадили в Миколаєві?

— За 21 рік — 11 алей. Першу почав засаджувати в травні 2002 року, в один день викопав 36 ямок, а на наступний — засадив саджанцями. Ця алея має протяжність майже кілометр! Останню назвав алеєю Анни, на честь моєї правнучки.

— Де берете саджанці?

— Викопую дикі проростки різних дерев, вирощую їх у пластикових пляшках, далі розрізаю пляшку — і в грунт. Після цього підливаю. Мої саджанці добре приживаються, не хворіють, адже не порушується коренева система. Це називається контейнерний спосіб висаджування. Він дозволяє садити дерева будь-коли, крім зими. Також мені саджанці внук з Одеси передає.

На жаль, не всі дерева виживають, 60 — 70% залишаються.


читайте також:Навіть у ХХІ сторіччі лікарі не завжди можуть констатувати: жива людина чи ні. Чому?

— Багато витрачаєте часу на це?

— Висаджую дерева вранці, з 7.30. За одну хвилину викопую яму і ще за пів висаджую деревце (усміхається). Набагато більше часу йде на підливання. Іноді мені агрофірми дають водовозну машину, іноді — ЖЕКи. Та найчастіше ношу воду сам.

— Чи потрібен дозвіл для того, щоб посадити дерево в місті?

— Я узгоджую свої дії з місцевою владою. Саджу дерева здебільшого в парках, на алеях. Перевіряю, чи часом там немає газових труб, каналізації й всього такого.

— Скажіть, навіщо ви це робите?

— Я — енергетик. Працював на електростанціях. Колись забруднював повітря, тепер реабілітовуюся перед Землею. Так борюсь з глобальним потеплінням, майже як супергерой:) Адже за час кліматичних спостережень температура поверхні Землі підвищилася більше як на один градус. Це дуже, дуже багато! Порівняйте: для людини нормальною температурою тіла є 36,6. І коли вона піднімається бодай на 1 градус, людина почувається хворобливо. Так само і з планетою. Це підвищення земної температури людство вже відчуває. Стає спекотніше, посушливіше.

Вважаю, кожен може долучитися до збереження нашого спільного дому, Землі. Для початку можна висаджувати дерева.

— Як родичі ставляться до вашого хобі?

— Більшості рідних я прищепив таку ж любов до дерев, як і у мене. Діти й внуки підтримують, а дружина часто бурчить, що “ношу болото” і “гроблю своє здоров’я”. (Усміхається).

До речі, хочу, щоб в Україні висаджування дерев стало доброю весільною традицією: одружились — посадіть дерево!

Читайте також про те, як українська емігрантка у США стала матір’ю для близнюків-афроамериканців




Автор: Оксана Стусяк

https://expres.online/lifestyle/89-richniy-ukrainets-visadiv-ponad-21-tisyachu-derev-navishcho-yomu-tse

0 коммент.:

Дописати коментар