ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

27 січня 2016

З 1 лютого 54 співробітника Павлоградського лісгоспу будуть жити без зарплати


Західний Донбас стоїть на порозі екологічної катастрофи: 54-х співробітників Павлоградського лісгоспу з 1-го лютого директор змушений буде звільнити. Грошей немає. І зарплату людям виплачувати нічим. 

Вже з 1 лютого може початися нещадна й безконтрольна вирубка павлоградського лісу. І в недалекому майбутньому Павлоград знову буде страждати від піщаних бур. 

"Нас не закривають. Нас реформують ...", - уточнює інженер з охорони праці «Павлоградського лісового господарства» Віталій Іванович Прохор, який працює на підприємстві. 

"У систему лісового господарства України прийшла некомпетентна людина. Не розібравшись у ситуації, новий голова Державного Агентства лісових ресурсів України Олександр Ковальчук, не подав заявку на фінансування лісгоспів по Україні, і Павлоградського в тому числі. Заявка була подана на п'яту частину наявних лісгоспів в країні, щоб профінансувати навчальні установи нашої системи - і все.

На Півдні і частини Сходу лісгоспи завжди знаходилися на державному фінансуванні. Торік державне фінансування у Павлоградському лісгоспі становило 76% від загальних витрат. Якщо лісгосп якщо й продав своєї продукції на 1 млн грн, то це становило лише 24%. Такі малоресурсние лісові господарства, як Павлоградське, вони не виживуть без державного фінансування. Ми не сиділи склавши руки, писали в усі інстанції.

Розмова про реформування і зниженні державного фінансування йшли давно. Зверталися ми і в Бюджетний комітет, і до депутатів Верховної ради. Але нам пояснили, що лісове господарство країни профінансовано згідно заявці глави Олександра Ковальчука на суму 131 млн. грн, - стільки й виділили. Фінансування на 2016 рік немає ...

Мені щиро шкода директора нашого лісгоспу, який хвилюється за своїх працівників. Він змушений звільняти людей. Це 54 людини. Нараховувати зарплату і не виплачувати її - це кримінальна справа. Тримати людей, не виплачуючи зарплату, - сенсу немає.Ліс залишиться без нагляду. У нас є 6 пожежних машин. Все літо ми гасимо пожежі в лісах. Хто потім буде гасити ці пожежі? - не знаю.Павлоградське лісове господарство займає 7 тис. 452 га - це ліси Павлоградського, Петропавлівського і Юр'ївського районів.

Ще в 1946 році, як розповідав мені колись богданівський лісник Гаврил Якович Кравченко, відразу після війни людей звозили для посадки лісу. Так дбали тоді про те, щоб наша земля була родючою ... У сьогоднішніх умовах, коли стоїть питання про скорочення лісових охоронців - ліс залишиться без нагляду. А оскільки дорогим газом користуються не всі, переходять на вугілля та дрова, то слід очікувати, що лісові масиви підуть під сокиру.

 Ми вже бачимо в якому стані знаходяться лісові посадки, які ні кому не належать, ні ким не охороняються, і поліції до їх охорони немає діла. Всі пилозахисні смуги вздовж доріг і полів нещадно вирубуються. Раніше вони належали колгоспам. Колгоспів немає, але лісосмуги залишилися у відомстві Павлоградської районної адміністрації. Такі посадки зупиняли суховії в нашому степовому краї. Остання пилова буря була в 1964 році.

Завдяки працівникам лісгоспів, які розбили сільгоспугіддя на квадрати, обсадили лісами, пилові бурі скоротилися. До того ж, наукою доведено, що до 25% врожайності на полях залежить від існування таких лісосмуг, які підтримують певну вологість в грунті, створюють свій мікроклімат.Лісосмуги вже вирубуються. Тепер прийшла черга державних лісів. А згорілий і вирубаний ліс свою основну функцію - бути «легкими» краю - виконувати вже не зможе. І чим це все закінчиться, передбачити неважко", - розповів працівник лісгоспу. pavlonews.info - See more at: 

http://dniprograd.org/2016/01/27/z-1-lyutogo-54-spivrobitnika-pavlogradskogo-lisgospu-budut-zhiti-bez-zarplati_43288

Микола Томенко звернувся до Уряду та парламентського комітету у зв'язку із критичною ситуацією лісового господарства

27 СІЧНЯ 2016, 12:42

Голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Микола Томенко звернувся до Уряду та парламентського комітету з питань бюджету у зв'язку із критичною ситуацією, яка склалася сьогодні з фінансуванням лісового господарства

Як зазначається у зверненні, Законом «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VІІІ за КПКВК 2805060 «Ведення лісового і мисливського господарства, охорона і захист лісів в лісовому фонді» передбачено бюджетне фінансування в сумі 66 млн. гривень для утримання об'єктів природо - заповідного фонду та бюджетних, установ. Фінансова підтримка ведення лісового та мисливського господарства взагалі відсутня.

У 2014 році фінансова підтримка галузі становила 377,4 мільйони гривень, а у 2015 – вже лише 344,6 млн. грн.

Відсутність належної державної підтримки півдня та сходу України (потреба складає 328,8 млн. грн..) загрожує екологічною катастрофою, наголошує Микола Томенко. Саме державні лісогосподарські підприємства попереджують широкомасштабні пожежі. За 9 місяців 2015 року тільки на протипожежні заходи витрачено 29,8 млн. грн.. бюджетних коштів.

Крім того, державні лісогосподарські підприємства півдня та сходу України не зможуть забезпечити своєчасного відтворення лісів, проведення на належному рівні заходів з підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту від шкідників та хвороб, що також буде негативно впливати на екологічний стан держави з негативними наслідками для нащадків.

Відсутність бюджетної підтримки проектних, лісозахисних та інших установ, потреба у фінансуванні яких у 2016 році складає 93,8 млн. грн.., призведе до їх банкрутства та втрати кваліфікованих кадрів. Без роботи цих установ неможливе якісне виконання лісогосподарських заходів. А без проведення лісовпорядкування та складених планів, ведення лісового господарства законодавчо неможливе.

М.Томенко вбачає вихід з ситуації у збільшенні обсягу видатків за КПКВК 2805060 «Ведення лісового і мисливського господарства, охорона і захист лісів в лісовому фонді» на суму 422,6 млн. грн. Відповідні пропозиції були направлені до Кабінету міністрів України та Комітету Верховної Ради з питань бюджету з метою врахування під час опрацювання змін до Держбюджету-2016.

Інформаційне управління

Інвестиції в майбутнє

Одним з показників успішної роботи підприємства є кількість коштів інвестованих на придбання нової техніки та впровадження нових технологій. Не дивлячись на всі проблеми та труднощі, які виникали протягом 2015 року, лісгосподарськими підприємствами Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства в минулому році закуплено за власні кошти основних засобів на суму 29 млн.168 тис. грн., в тому числі:
  • 7 вантажних автомобілів на суму 4 млн.118 тис. грн.
  • 8 тракторів на суму 5 млн.561 тис. грн.
  • 2 екскаватори на суму 3 млн.982 тис. грн.
  • 2 лісовозних машини МЛВ-11М з гідроманіпуляторами на суму 825 тис. грн.
  • 16 одиниць деревообробного обладнання на суму 4 млн.22 тис. грн.
Серед новинок, які вперше появились в лісгоспах області це нові лісовозні автомобілі з гідроманіпуляторами, зокрема нова модель українського лісовозного автомобіля КРАЗ-6233М6 придбана ДП «Бродівське ЛГ» вартістю 1988 тис. грн. та білоруський лісовоз МАЗ-6317Х9 придбаний ДП «Славське ЛГ» вартістю 2299 тис.грн. До речі, вище названі лісовозні автомобілі добре зарекомендували себе в роботі, на підставі чого можна зробити висновок, майбутнє – за новою лісовозною технікою.

 

Для механізації навантаження лісопродукції на верхніх складах закуплено 5 гідроманіпуляторів, для трелювання лісу з важкодоступних місць 5 трелювальних лебідок «Тайфун».
Значно обновився за 2015 рік бензиномоторний інструмент для заготівлі лісу та догляду за ним. На протязі минулого року придбано 103 бензопили, 22 кущорізи, 6 електропил.
Серед лідерів, які найбільше витратили коштів на придбання нової техніки та обладнання ДП «Славське ЛГ», ДП «Бродівське ЛГ», ДП «Сколівське ЛГ», ДП «Золочівське ЛГ».
В 2016 році державними підприємствами лісового господарства області заплановано придбання основних засобів на суму 43 млн. грн.

Начальник відділу лісових ресурсів,
машин та технологій Львівського ОУЛМГ
І.Коновалець
http://www.lvivlis.com.ua/

За рік площа осередків шкідників та хворобами лісу зменшилася на 14,6 тис. га


У результаті лісозахисних заходів, проведених у 2015 році, площа осередків шкідників і хвороб лісу зменшилася порівняно з 2014 роком на 14,6 тис. га і склала 161,1 тис. га. Проведені санітарні рубки та рубки догляду дозволили зменшити кількість діючих осередків хвороб лісу, що вимагають здійснення лісогосподарських заходів на 6,2 тис. га або на 12,9% до торішнього рівня і скоротити їх площу до 42,0 тис. га.

Під впливом ураганних та шквалистих вітрів були пошкоджені лісу з утворенням ветровалов, буреломів на загальній площі 66,1 тис. га в обсязі 1149,6 тис. куб. м, що в 1,2 рази менше в порівнянні з 2014 р Суцільні санітарні рубки в засмучених і загиблих насадженнях проведені на площі 1809,7 га в обсязі 445,6 тис. куб. м, що в 1,7 рази менше, ніж в 2014 році.
     
Зменшилася загибель лісів від зайвого перезволоження (підтоплення) до 240 га або на 21,8% до рівня 2014 року.

У усихаючих ялинових насадженнях проведені суцільні санітарні рубки на площі 3 937 га з об'ємом деревини 1419 тис. куб. м, що на 11,2% менше рівня минулого року і вказує на тенденцію стабілізації стану ялинників.
     
У 2015 році захист лісів від шкідників і хвороб біологічним методом проведена на площі 21163 га, в тому числі профілактичні біотехнічні заходи - 20854 га та обробки в розплідниках - 41 га. Також здійснювався захист лісів від шкідників і хвороб хімічним методом на площі 350 га, в тому числі в розплідниках - 315 га.
 
Прес-служба Мінлісгоспу

http://www.mlh.by/ru/news/3042.html

Засідання колегії - ВИБИРАЄМО КРАЩИХ

У п'ятницю, 29 січня 2016 року, відбудеться підсумкове засідання колегії Міністерства лісового господарства Республіки Білорусь. До участі в засіданні запрошені представники Адміністрації Президента Республіки Білорусь, Комітету державного контролю, Ради Міністрів, Національних зборів, Управління справами Президента Республіки Білорусь, Генеральної прокуратури, інших міністерств і відомств.

На порядок денний винесено питання «Про підсумки соціально-економічного розвитку галузі в 2015 році та завдання на 2016 рік», доповідає Міністр лісового господарства Республіки Білорусь Михайло Амельяновіч.

Після засідання колегії відбудеться нагородження Кращого лісничого 2015 року та організацій лісового господарства (обласних лісогосподарських об'єднань та лісгоспів), які перемогли у республіканському змаганні з виконання показників соціально-економічного розвитку за 2015 рік.

Прес-служба Мінлісгоспу

http://www.mlh.gov.by/ru/news/3041.html


Уряд хоче чути і бути почутим


Налагоджуватимуть взаєморозуміння між пересічними українцями і чиновниками фахівці й спеціальні структури в міністерствах.

КОМУНІКАЦІЯ.

Реформи тільки тоді матимуть успіх, якщо їх зрозуміє і сприйме народ. Тому, сказала на брифінгу в Кабінеті Міністрів радник міністра інформаційної політики Аліна Фролова, потрібно якнайшвидше побудувати систему ефективного діалогу влада-громада. Інакше — це політичний ризик непорозуміння, це несприйняття реформ, це політична нестабільність.
Дослідження, проведені міжнародними організаціями, показали, що попри доволі велику кількість інформації про діяльність урядових установ, вона не дає позитивного результату. Успадкована нинішнім урядом ще від радянської доби система комунікування з громадянами і громадами неефективна, вона потребує перебудови. Шляхи цієї перебудови окреслено в Концепції реформи урядових комунікацій та дорожній карті щодо втілення цієї концепції в життя.

Концепцію розробила група фахівців за фінансової підтримки Великої Британії. Її створенню передував аудит комунікаційних ресурсів урядових установ. Коротке резюме 500 сторінок аудиту: наявна система комунікацій дисфункціональна й потребує перезавантаження. Одним із завдань нової системи має стати формування державної репутації органів виконавчої влади, запровадження раціональної, а не емоційної складової у продукт, який вона має виробляти.

Концепція передбачає розділення політичної комунікації (зокрема міністрів як політичних фігур) та державної (урядової) комунікації, завдання якої — роз’яснювати суть роботи тієї чи тієї урядової структури, суть реформ, а також отримати оцінку цієї діяльності і таких реформ від суспільства та донести цю оцінку до осіб, які формують і ухвалюють державні рішення, забезпечити врахування думки суспільства.

За словами іншого радника міністра інформаційної політики Іветти Делікатної, нині в міністерствах і відомствах різні підрозділи, з одного боку, дублюють функції комунікування, а з іншого — певні напрями такої роботи залишаються неохопленими. Фахівці з комунікацій працюють у різних за назвою та спектром завдань підрозділах урядових установ, мають різне підпорядкування. Концепція ж передбачає створення стрункої комунікаційної системи починаючи з Кабінету Міністрів, де пропонують запровадити посаду профільного віце-прем’єр-міністра та створити офіс з комунікацій.

Якщо я правильно зрозумів російську (недержавну) мову радника міністра інформаційної політики України пані Іветти Делікатної, якою вона викладала свою частину презентації, то планується чітко розділити функції прес-служб і департаментів з комунікації. Перші, як і нині, забезпечуватимуть відповідну роботу міністрів та очільників відомств (організовуватимуть і проводитимуть прес-конференції, інтерв’ю міністрів тощо). Другі плануватимуть інформаційні та піар-кампанії всього відомства, втілюватимуть їх у життя і відсте-жуватимуть їхню ефективність.

На моє запитання, як буде налагоджено вислуховування думки народу й донесення цієї думки до осіб, які ухвалюють урядові рішення, пані Іветта пояснила, що робота зі зверненнями громадян, розгляд петицій тощо реформою не охоплені. Як інструмент вивчення громадської думки вона назвала ті самі планові заміри ефективності інформаційних кампаній.

Нині коштів на втілення концепції в життя немає, але їх планують закласти в бюджет наступного року. Зокрема передбачають пристойні зарплати фахівцям з комунікації, яких мають намір переманити з бізнес-структур.

На ще одне моє запитання, як запобігти можливому при цьому перенесенню у практику роботи державних установ неетичних методів роботи тих бізнесових піарників, які заради захисту іміджу компанії застосовують відверту брехню та маніпуляції, пані Іветта відповіла, що свою контролюючу роль мають виконувати ЗМІ, натомість влада має реагувати на те, що пишуть і показують ЗМІ, а народ — на чергових виборах вирішувати, чи досить ефективно від-реагували політики і на те, і на друге.

Що ж, джерелом влади в Україні справді є народ.


Олег ЛИСТОПАД // «Урядовий кур`єр»
середа, 27 січня 2016 року, 2 сторінка

Графік вихідних і святкових днів 2016 року


Великдень цього року – 1 травня, Трійця – 19 червня. СПЛАНУЙТЕ ПОЇДКИ ЗАВЧАСНО

Пасха цьогоріч припадає на 1 травня. Також цього дня святкують День міжнародної солідарності трудящих. Не зважаючи на це, вихідний українці матимуть лише один – 3 травня.

Згідно із статтею 73 Кодексу законів про працю України, у 2016 році на підприємствах, в установах та організаціях неробочими будуть такі святкові дні і дні релігійних свят:

1 січня, п'ятниця - Новий 2016 рік
7 січня, четвер - Різдво Христове
8 березня, вівторок - Міжнародний жіночий день
1 травня, неділя — Пасха (Великдень)
1, 2 травня, неділя-понеділок - День міжнародної солідарності трудящих
9 травня, понеділок - День Перемоги
19 червня, неділя - Трійця
28 червня, вівторок - День Конституції України
24 серпня, середа - День незалежності України
14 жовтня, п'ятниця - День захисника України

По чотири вихідні дні  буде і для привітання жінок (5, 6, 7 8 березня) та святкування Дня Конституції України (25, 26, 27, 28 червня).

Вихідні ж дні 7 березня та 27 червня доведеться відпрацьовувати по суботах 12 березня та 2 липня відповідно.

А от на 1 травня 2016 року (неділя) припадають одразу два свята: День солідарності трудящих та Великдень. Відповідно до статті 67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день збігається з суботою або неділею, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. І хоча на першотравневу неділю припадає одразу два свята, додатковий вихідний буде лише один – 3 травня. Відповідне роз’яснення з цього приводу надало Мінсоцполітики у своєму листі від 20.07.2015 р № 10846/0/14-15/13.

Варто зауважити, що графіки вихідних днів розраховані для працівників з 5-денним робочим тижнем. Згідно КЗпП, остаточне рішення про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві приймає власник або уповноважений ним орган (керівник) підприємства шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа. Нагадаємо, графік перенесення робочих днів у 2016 році з урахуванням встановлених законом святкових і неробочих днів Кабінет Міністрів України рекомендував своїм розпорядженням від 11.11.2015 № 1155-р.

http://ukurier.gov.ua/uk/news/velikden-cogo-roku-1-travnya-trijcya-19-chervnya-g/


Ліси Карпат з висоти пташиного польоту. ВІДЕО


Франківський активіст, який частенько тішить мешканців міста кадрами аерозйомок, зняв черговий ролик.

Цього разу в об’єктив безпілотника потрапили карпатські ліси.

Відео Slavik Doroshenko

http://www.galka.if.ua/karpatski-zimovi-lisi-z-visoti-ptashinogo-polotu-video/


Забрати не можна залишити, або Як громаді захистити своє право на землю


Останнім часом ми стаємо свідками судових процесів, у яких розглядаються спори про повернення в державну власність того чи іншого майна. Земля, ліси, узбережжя річок та озер, пляжі... У переважній більшості випадків такі судові провадження ініціює прокуратура, заявляючи, що майно незаконно перейшло в приватні руки. Натомість відповідач, як правило, апелює: він купив землю в попереднього власника і сам закону не порушував, то чому має віддавати своє майно? На чиєму боці правда, намагалися розібратися головні редактори газети «Голос України» Анатолій Горлов (на знімку праворуч) та юридичного журналу «Право України» Олександр Святоцький, запросивши до розмови Голову Верховного Суду України Ярослава Романюка (на знімку в центрі).

— Ярославе Михайловичу, судові процеси, в яких прокуратура домагається витребування певного майна (як правило, землі) з володіння приватної особи, щоб повернути це майно державі, — непоодинокі. У цих справах стикаються протилежні інтереси, а людям, які не є юристами, досить важко зрозуміти хто правий — прокурор чи відповідач. Чи існує якась універсальна формула для розгляду таких спорів?      

— Справді, такі спори, як ви назвали, трапляються нерідко. Останнім часом вони досить часто привертають увагу суспільства та широко обговорюються — і під час судового розгляду, і після його завершення ухваленням судового рішення. Це, власне, нормальний процес, адже вимоги прокурора фактично спрямовані на захист прав не так держави, як суспільства. Йдеться насамперед про землю, ліси, прибережну зону водойм, якими користувалися громадяни, населення міст і сіл, до того моменту, коли такі об’єкти перейшли в приватні руки.      Конструкція правового конфлікту, як правило, типова. Прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави чи якоїсь територіальної громади та просить повернути у державну чи комунальну власність певну земельну ділянку, витребувавши її у фізичної особи чи підприємства. Прокурор зазначає, що земля свого часу вибула з державної чи комунальної власності незаконно, та наводить різні підстави. Це може бути й перевищення повноважень органом виконавчої влади або місцевою радою, і зловживання владою, і порушення формальної процедури підготовки матеріалів, і відверте вчинення злочину, наприклад, підробка документів.

Але такі справи ріднить спільна обставина — особа, яка першою оформила на себе землю в приватну власність, продає її іншій людині. Досить часто «ланцюжок» договорів ще довший — земля продається й купується кілька разів. І коли прокурор заявляє позов до суб’єкта, який останнім одержав земельну ділянку у володіння, позиція відповідача цілком прогнозована і зрозуміла — він бо діяв добросовісно, купив землю з додержанням усіх необхідних процедур, до порушення закону органом державної влади не має жодного стосунку, тому й повертати землю не повинен.

Мушу зауважити, ці справи не є простими, оскільки немає, так би мовити, універсальної формули для їх вирішення. Поясню — чому.

Наше українське законодавство, зокрема йдеться про статтю 388 Цивільного кодексу України, дозволяє витребувати майно навіть у тієї особи, яка сама не порушила закону при придбанні майна (у так званого добросовісного набувача). Варто лише встановити, що майно вибуло з володіння первісного власника поза його волею, і не має значення, скільки договорів було укладено після того, щоб майно в кінцевому результаті опинилось у особи, яка володіє ним на час звернення до суду з позовом первісного власника.

Проте Україна, як усім нам відомо, є членом Ради Європи, й зобов’язана виконувати не тільки свої закони, а й дотримуватися норм європейського права. Насамперед це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яку Україна ратифікувала ще 17 липня 1997 року. Питання захисту права власності врегульовано статтею 1 Першого протоколу до цієї Конвенції, яка не така жорстка, як наша стаття 388 ЦК України. І вітчизняні суди зобов’язані застосовувати цей Протокол, адже він — частина національного законодавства.

— Тобто застосування статті 1 Першого протоколу робить такі справи особливими?

— Я не стверджував би, що якимись особливими. Але кожна з цих справ потребує індивідуального підходу і «за шаблоном» вирішуватися не повинна.

Дійсно, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції дозволяє державі втручатися в право власності приватної особи, в тому числі дозволяє й вилучати майно з приватної власності. Проте такі дії держави повинні відповідати загальновизнаним принципам, критеріям, які напрацював у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ).
Фактично основних критеріїв є три:

по-перше, втручатися в право особи на мирне володіння майном держава має право лише на підставі закону,
по-друге, за наявності суспільного інтересу, і
по-третє, таке втручання повинно бути пропорційним тим цілям, які ставить перед собою держава. Тобто в кожному конкретному випадку держава повинна оцінювати «вагу» інтересів — суспільного та приватного, щоб збалансувати потреби суспільства з правом окремої особи і не покладати на власника, фізичну особу, непомірний, індивідуальний, особистий тягар. ЄСПЛ називає це пропорційністю інтересів, досягненням «справедливого балансу».

Як бачимо, критерії такі, що об’єктивно не можуть бути шаблонними. Адже в кожному конкретному випадку суспільний інтерес у вимогах прокурора виражається по різному, так само індивідуально в кожному конкретному випадку слід підходити до визначення обсягу приватного інтересу особи та встановлювати «справедливий баланс» між цими інтересами.

— Хотілося б більш глибоко зрозуміти сутність цих понять. Що означає «суспільний інтерес»?

— Як визначає ЄСПЛ, суспільний інтерес — це загальний, публічний інтерес. Він може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. При цьому ЄСПЛ не ставить рамок для держави в цьому питанні, а визнає, що національні органи влади, припустімо, та сама прокуратура або суд, краще знають ситуацію, яка склалась у державі, краще володіють інформацією про потреби власного суспільства, а тому й ефективніше можуть оцінити цей самий інтерес.

Загалом категорії, використовувані ЄСПЛ, для нас складні, тому що не звичні, навіть для юристів. Спробую на прикладі пояснити сутність суспільного інтересу.

Конституція України закріплює, що земля — наше основне національне багатство. Вона перебуває під особливою охороною держави і є об’єктом права власності Українського народу. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування лише здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Припустимо, що в містечку є парк, тобто зелена зона, яку використовує більшість населення цього містечка — для прогулянок, заняття спортом, відпочинку і таке інше. Одного дня навколо території парку починають споруджувати високий паркан. Там з’являється охорона, яка не допускає в парк людей, мотивуючи свої дії тим, що парк — приватна власність. Знову-таки, припустимо — прокуратура вважає, що земельна ділянка (парк) була незаконно передана в приватну власність із комунальної, а тому звертається в суд із позовом про витребування землі.

Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду буде очевидний, адже в «приватних руках» незаконно опинилась земельна ділянка, яка до того перебувала в комунальній власності. Більш того, громаду позбавили не тільки власності на землю, а й парку, яким користувалося населення міста. В цьому випадку вимоги прокурора спрямовуються на захист загальних інтересів громади — і права комунальної власності на землю, і права на користування парком. Крім того, і правильне застосування законодавства також становить «суспільний інтерес» (до речі, про це ЄСПЛ висловився в рішенні в справі «Трегубенко проти України»).

Те саме можна сказати й про ліси, прибережні зони річок, озер, пляжі тощо. Всі ці об’єкти, як правило, належать до об’єктів загального користування громадян, а тому незаконний їх перехід у приватну власність так чи інакше, але суспільному (загальному) інтересу не відповідає.

— Чи означає це, що для повернення землі в державну або комунальну власність слід лише встановити факт порушення закону при її передачі в приватну?

— Ні, не тільки. Факт порушення закону — обов’язково слід установити. Проте це не єдина обставина, яка повинна бути врахована. Перш за все слід оцінити власне саме порушення закону — в чому воно виражалося, наскільки серйозним було, хто конкретно закон порушив, чи була причетна до порушення закону та особа, яка одержала землю в приватну власність, чи могла взагалі та чи інша земля бути передана в приватну власність тощо. Погодьтеся, що є велика різниця між тим, наприклад, коли особа набула права власності на земельну ділянку внаслідок подання компетентному органу підроблених документів, і у випадку, коли порушення стосувалось якоїсь формальної адміністративної процедури, але в цілому істотно не вплинуло на правомірність вирішення питання.

Ці питання важливі. Проте трапляються випадки, коли прокуратура, та й суди також, формалізують їх та зводять до абсолюту. Зокрема, певний час суди посилалися на рішення ЄСПЛ у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Федоренко проти України» та займали таку позицію: самі по собі порушення закону при передачі майна у приватну власність, допущені органами влади, не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо такі порушення не були наслідком винної протиправної поведінки самого набувача майна.

Однак така позиція — помилкова. Дійсно, в зазначених справах ЄСПЛ задовольнив заяви відповідно Стретча та Федоренка і визнав, що держава порушила їх право на мирне володіння майном. Але не тому, що порушення закону допустили органи влади, а не вони, заявники. А тому, що Суд визнав втручання держави в право власності заявників непропорційним, тобто таким, що порушило «справедливий баланс». Суд оцінив дії, події, обставини з обох боків: і з боку держави, і з боку заявника. І дійшов висновку, що саме в цих, конкретних справах державні органи допустили деякі порушення закону, але ці порушення загалом не стосувалися серйозних питань у публічних відносинах і не суперечили життєво важливому суспільному інтересу.

У нашому випадку зовсім навпаки. У переважній більшості звернень прокуратури до суду йдеться якраз про необхідність задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні серйозного, важливого та суспільно значущого питання — земельного.

— То який, на вашу думку, правильний підхід до вирішення таких спорів?


— Упевнений, що кожен такий спір — індивідуальний, і до його вирішення не можна підходити шаблонно. Насамперед слід проаналізувати його через призму застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції та відповідної практики ЄСПЛ. А це означає, що в кожному конкретному спорі потрібно визначитися, по-перше, із тим, що саме становить «суспільний інтерес» у позовних вимогах, а, по-друге, чи буде дотримано «справедливого балансу» між інтересами суспільства та особи, з володіння якої витребовується земельна ділянка.


Судове рішення повинно бути не тільки законним, а й справедливим по суті.


Це вимагає від суду враховувати та оцінювати велику кількість різноманітних чинників, і складність у тому, що їх виключного переліку немає і, звісно, бути не може.


Також важливо в будь-якому разі оцінювати поведінку власника землі, незалежно від того, чи він одержав землю у власність безпосередньо за рішенням органу державної влади чи місцевого самоврядування, чи купив її в попереднього власника. Чому? Поясню знову на прикладі.


Часто буває так, що особа, яка є володільцем земельної ділянки, набула її внаслідок укладення ланцюжка договорів купівлі-продажу. На перший погляд все видається цілком законним і прозорим. До останнього покупця нібито не могло й не може бути жодних претензій — він же купував землю з огляду на те, що всі необхідні документи в продавця були в наявності.


Проте подивімося на цю ситуацію з іншого боку.


Вітчизняні закони забороняють, наприклад, органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю лісогосподарського призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більша, ніж 5 га (статті 83, 84 ЗК України, ст. 12 ЛК України). Тобто жодна особа в нашій державі не має можливості законно одержати у приватну власність землю лісогосподарського призначення площею понад 5 га, не кажучи вже про ліси поблизу міст, сіл і т. ін.


Характерні для лісу природні ознаки — дерева, кущі, чагарники. Ці ознаки явні, видимі та об’єктивні. Якщо людина бажає купити поблизу міста земельну ділянку площею, припустімо 10 га, та приїде її оглянути, вона помітить, що це ліс. То хіба не повинно виникнути в потенційного покупця закономірне запитання: яким чином земельна ділянка, а фактично — ліс площею 10 га, потрапила у приватну власність продавця, якщо закон це забороняє? Повинно виникнути. Покупець має проявляти розумну обачність, у допустимих межах сумніватися в законності переходу землі в приватну власність і під час купівлі ділянки діяти добросовісно, щоб у подальшому не нести тягар негативних наслідків від втручання держави в право на володіння майном.

— І насамкінець... Як, на вашу думку, суди готові справлятися з такими справами?

— На мою думку, — так, більшою мірою готові. Наша держава ратифікувала Конвенцію та Перший протокол досить давно, і для вітчизняної судової системи рішення ЄСПЛ вже перестали бути чужими. Більшість суддів розуміються на правилах застосування висновків ЄСПЛ і використовують їх під час розгляду справ. Хоча випадки, коли практика ЄСПЛ застосовується невиправдано та формально, на жаль, іноді теж трапляються.    

Звісно, помилки нижчого суду в конкретній справі можуть виправити суди вищої інстанції, в тому числі й Верховний Суд України. Власне, так і відбувається. Проте Верховний Суд України як найвища судова установа в нашій державі насамперед зацікавлений не в тому, щоб скасувати рішення нижчого суду в окремій справі в разі помилки суду. Навпаки, ми зацікавлені в тому, щоб суди не помилялися.

З цією метою Верховний Суд України періодично ініціює проведення заходів науково-практичного спрямування (конференцій, семінарів тощо), на яких не лише судді, а й науковці, адвокати, інші правники обговорюють певні питання застосування закону. Впевнений, що такі заходи мають неабияку користь — учасники мають змогу поділитися різними думками, подискутувати, а в результаті напрацювати узгоджені висновки та рекомендації для використання.

Не оминув Верховний Суд України увагою й такі спори, про які ми зараз говоримо. Так, 22—23 жовтня минулого року відбулася міжнародна конференція на тему «Право власності: європейський досвід та українські реалії», співорганізаторами якої разом із Верховним Судом України виступили Київський національний університет імені Тараса Шевченка, а також проект ЄС «Підтримка реформ в сфері юстиції» та координатор проектів ОБСЄ в Україні.

Захід був спрямований на обговорення надзвичайно важливих, актуальних питань захисту права власності й левову частку часу ми присвятили саме стандартам ЄСПЛ, європейській судовій практиці розгляду спорів, пов’язаних із втручанням держави в право людини на мирне володіння своїм майном. Дякуючи нашим європейським партнерам, учасники мали змогу послухати думки не лише вітчизняних правників, а й міжнародних експертів, зокрема пана Драголюба Поповича, судді ЄСПЛ у відставці, від Сербії.

Матеріали конференції були видані окремим збірником і надіслані всім судам для можливого використання. Збірник в електронному вигляді ми також розмістили на офіційному веб-порталі Верховного Суду України для того, щоб кожен охочий, навіть не юристи, міг ознайомитися з доповідями учасників конференції та сформувати правильне уявлення про особливості спорів, у яких держава домагається витребування майна з володіння приватної особи.

Приємно також, що і юридичний журнал «Право України» зацікавився тематикою нашої конференції та присвячує перший номер журналу цього року питанням судового захисту права власності. Зокрема, будуть надруковані й деякі доповіді, що пролунали на конференції, щодо європейських стандартів і досвіду.

На мою думку, такі матеріали можуть і повинні бути доступними для широкого кола осіб. Вони слугують джерелом інформації для вітчизняних правників, особливо в тих питаннях, які стосуються правил застосування рішень ЄСПЛ, і мають неабияку користь, адже в подальшому можуть використовуватися в практичній роботі і суддями, і адвокатами, і юристами, які представляють інтереси сторін у судових процесах.

— Дякуємо за розмову.

— Прошу.


Олександр Святоцький, головний редактор журналу «Право України».
http://www.golos.com.ua/article/263615

26 січня 2016

Лесной и заповедный фонд Украины обращаются ко всем «с протянутой рукой»


Пресс-служба Гослесагентства Украины сегодня распространила обращение ведомства к главам Кабмина, Минфина, Минагрополитики, а также региональным властям и общественности с просьбой о финансовой помощи в размере 422,6 млн грн.

Дело в том, что для содержания объектов природного и заповедного фонда и бюджетных учреждений (по всей стране) Законом Украины «О Государственном бюджете Украины на 2016 год» (от 25.12.2015 № 928 по КПКРК 2805060) предусмотрено бюджетное финансирование в сумме всего (!) 66 млн грн. Для такой огромнейшей отрасли – это ничтожная сумма. Финансовая поддержка ведения лесного и охотничьего хозяйства вообще отсутствует.

Для сравнения в 2014 году финансовая поддержка отрасли составляла 377, 5 млн грн, в 2015 – 344, 5 млн грн.

Эксперты и рядовые участники форумов единодушны во мнении, что такая экономия со стороны государства может «убить» отрасль и резко сказаться на природной и заповедном фонде Украины. Безусловно, у этой отрасли есть потенциал для самоокупаемости, но не отладив механизмы такой работы, оставить ее фактически без финансирования было преступно, — комментируют бюджет-2016 представители общественности.

Январь 26, 2016 19:27

http://otkat.od.ua/lesnoj-i-zapovednyj-fond-ukrainy-obrashhayutsya-ko-vsem-s-protyanutoj-rukoj/