"Лісових людей" вшановує сьогодні Закарпаття

Закарпаття. Сьогодні - День працівників лісу

У третю неділю вересня відзначається День працівників лісу. Цьогоріч це професійне свято припадає на 18 вересня. Цього дня варто привітати людей, які своєю благородною працею примножують наші лісові багатства і сприяють їх раціональному використанню.

Ліси — наше найбільше природне багатство, запорука екологічної безпеки, пріоритетна складова економічної стабільності, адже сплачуючи багатомільйонні податки у державну казну, за ці кошти розбудовуються лікарні та дитячі будинки, школи й садочки, ремонтуються дороги та виплачуються зарплати. Завдяки раціональному веденню лісового господарства Закарпаття стає все більше туристичною меккою для іноземців та мешканців інших областей, потоки яких із кожним роком зростають. І саме збереження, примноження, дбайливе і раціональне використання лісу — безцінного національного скарбу — обов’язок працівників лісової галузі, які кожен день працюють, аби ми жили в чистому екологічному краї, а населення було здоровим і люди жили довго й в достатку. І, як каже нинішній начальник Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Мурга: «Ліс — наше життя, наша робота і поки буде ліс — буде життя на Закарпатті».

З історії лісового господарства Закарпаття

Віхи розвитку лісового господарства мають багатовікову історію. Перші згадки про закарпатські ліси належать до X—XI століття. На час прибуття угорців, як писав невідомий літописець у праці «Діяння угорців», більша територія нашого краю була вкрита лісами. Лісові угіддя в той час використовувалися переважно для полювання, будівництва житла.

Наступний етап розвитку лісового господарства припадає на XIV—XV століття і пов’язаний з потребою у деревині для Закарпаття після монголо-татарського нашестя. У наш край прибули союзники династій Анжу, яких угорський король наділив землею і лісами. У цей період особливо активізувався розвиток лісових промислів. Деревину використовували для спорудження плотів, якими сплавляли сіль річкою Тиса до Угорщини (до Солнока), а також для продажу самої деревини на ринках Південної Європи, сплавляючи її туди знову таки ж річкою Тиса та її притоками.

Перші відомості про бокорашів (тих, хто сплавляв ліс) датуються сороковими роками XV століття. У XIV—XV століттях чимало будівельних матеріалів, а це в основному була деревина, потребувала розбудова нових сіл у гірських районах. У цей час з’явилися і перші німецькі переселенці, які повинні були організувати раціональне ведення лісового господарства.

Період XVI—XVIII століть — це етап досить швидкого економічного розвитку краю, будівництва міст і сіл, шляхів і мостів. Зросла потреба на закарпатську деревину для будівництва, для продажу її до Угорщини та сусідні країни. У середині XVI століття вперше зустрічаються згадки про експорт лісової сировини із Закарпаття у торгові центри Прибалтики.

За часів Австро-Угорської імперії у нашому краї були створені лісові дирекції, які управляли лісами. У грудні 1769 року Марія-Терезія, імператриця Священної Римської імперії, до якої й належало Закарпаття, підписала своєрідний лісовий кодекс «Порядок у горах чи збереження лісів», всупереч, зазначимо, прямій протидії місцевих власників лісів та намісницької влади Угорщини. Понад півсотні статей кодексу зберегли свою актуальність й донині. Особливо важливі для сьогодення передбачені в ньому заходи, спрямовані на розширення площі лісового фонду. Кодекс містив наказ висаджувати дерева на всіх землях, непридатних для ріллі та виноградників — ліс цінувався більше, ніж пасовища. З точки зору естетики рекомендувалося поновити закладання парків, алей. До акції озеленення залучалося все населення. Найблагородніший і найсуворіший наказ містив положення, за яким кожен власник будинку мав посадити щонайменше 20 дерев. Повсюдно закладали розсадники, а саджанці для висаджування видавали безкоштовно.

Лісівники в той час шанувалися, до їх думки прислуховувалися, з ними радилися і саме завдяки лісівникам наші Карпати дотепер зелені.

Впродовж більш як двох століть цей документ, без сумніву, відіграв вирішальне значення для розвитку організованого лісового господарства. Марія-Терезія видала указ про переселення на Закарпаття фахівців із Зальцкаммергута, що у Верхній Австрії біля верхів’їв Карпат, де бере початок річка Мокрянка. Також Марія-Тереза запросила на Рахівщину та Тячівщину італійських спеціалістів для будівництва мостів, підпірних стінок та інших робіт. Італійці навчили місцевих мешканців правильно зрубувати дерева, ставити ризи, будувати загати, як зв’язувати гужвами дерева тонким кінцем вперед у плоти і сплавляти їх течією річки.

Після революції в Австрії та Угорщині 1848—1849 років та утворення 1867 року дуалістичної Австро-Угорщини у державі досить інтенсивно почався розвиток промисловості й будівництво міст, що й спричинило зростання потреб у багатих лісових ресурсах нашого гірського краю. Для того, щоб краще використовувати природні багатства краю, імператор Франц Йосиф І дав уряду доручення побудувати залізничну дорогу, яка б з’єднала два уже згадані міста Сігет та Станіслав.

У ХІХ початку ХХ століття лісокористування майже всієї Мараморощини було повністю підпорядковане потребам солеварень. Тільки Тересвою німцями і українцями на початку ХХ ст. сплавлялося 100—120 тис. стовбурів, які далі виловлювали біля пунктів складання плотів. Придатним для цього був тільки добре самопливний хвойний лісоматеріал ялиці та смереки певних розмірів з пагорбів. Спершу проводилося використання вибіркових рубок. Збільшення потреби в деревині сприяло поширенню суцільних рубок. Для виплавки доправленої возами залізної руди потрібне було деревне вугілля, сировиною для якого служили букові ліси з ближчих прирічкових територій. Лісу ставало дедалі менше. Через це 1840 р. був виданий новий австрійський закон, який вперше прирівнював свавільне вирубування лісу до крадіжки. 1853 р. набув чинності Статут про ліси, яким заборонялося зменшувати лісові площі, вимагалося заліснювати зруби протягом п’яти років. Аби приступити до роботи, лісники проходили кількарічне навчання у спеціальних школах, у нас така діяла в Сваляві. Ліси були чітко поділені на громадські (комунальні), де дозволялася обмежена рубка, і державні, які строго охоронялися. Браконьєрство переслідувалося дуже жорстко. Але на 1870-й рік хвойні праліси Верхнього Потисся все одно було знищено на 90 %.

У 1876 р. створено Угорську королівську дирекцію з лісового господарства. Вздовж Тиси починають виникати лісопилки.

Надалі розвиток лісового господарства пов’язаний з розвитком капіталізму, коли ще більше зросла потреба в деревині. Особливо це стало відчутно після відкриття трьох лісохімічних комбінатів європейського рівня: у Великому Бичкові — «Колотильда», в Перечині — «Бантлін», у Сваляві — «Сольва». Відповідно зросла кількість працюючих на лісорозробках і на заводах. Понад 30 % населення Закарпаття були зайняті у лісовій галузі.

Разом зі зростанням потреби в деревині розвивалися й лісогосподарські підходи до господарювання в лісах. Ліси певним чином обліковувалися, описувалися, наносилися на карти. Запроваджувалася система лісовпорядкування. В ті часи інтенсивно впроваджувалася система суцільних рубок головного користування, що призвело до використання одновікових та умовно-вікових деревостанів, які зараз переважають на Закарпатті.

Наступний етап розвитку лісового господарства краю пов’язаний з періодом входження Закарпаття до складу Чехословаччини. Тоді при крайовому уряді було управління лісами, яке визначало політику в галузі ведення лісового та мисливського господарства, а впровадили цю політику в життя Ужгородська, Буштинська і Рахівська дирекції державних лісів. За всі ці 20 років чехословацького врядування нормативно встановлені річні обсяги заготівлі деревини не перевищували 1,2—1,3 мільйона кубометрів деревини.

Під час Другої світової війни потреба в деревині зросла. Зокрема, у 1943 році з Закарпаття було вивезено близько 3 мільйонів кубометрів деревини. Висаджування лісу під час війни майже не проводилося.

Після війни потреба в лісовій сировини ще більше зросла, адже виникла потреба відбудовувати народне господарство. При СРСР на базі лісових управ у 1950 році створено Усть-Чорнянський лісокомбінат, кількість робітників якого сягала близько 7 тисяч осіб.

За допустимої норми вирубки 1—1,2 млн. кубометрів лісокомбінати 1948—1956 рр. рубали по 4—5 млн. Та це ще не все. На початку 50-х років 137 тис. гектарів лісів передано колгоспам, а 10 тис. — військовим. Якщо додати і вирубки, то обсяг складав 7—8 млн. кубометрів. Лісозаготівля велася безгосподарно, методом суцільної рубки, що надовго оголювало великі території. Навіть зрубане погано вивозилося, багато деревини гнило на місцях або втрачало якість. Займався цим винищенням лісу трест «Закарпатліс», створений у перші роки радянської влади. 1957 р. до нього додався ще трест «Закарпатліспром­госп», до якого перейшли функції рубки і переробки деревини, а за «Закарпатлісом» залишили відновлювальні та охоронні функції. Між двома відомствами виникла гостра конкуренція. Ліси від того тільки страждали. Один трест розгорнув форсовані рубки і дуже повільно переробляв деревину, інший — не встигав засаджувати вирубане і майже не дбав про охорону. До того ж 1957—1964 рр. Закарпаття перебувало у складі Станіславського, потім Львівського раднаргоспу, що об’єднував весь Карпатський регіон. Ставлення до окраїн в адміністрації цього економічного регіону було відоме — знову ж таки тут рубали більше, ніж деінде.

Врешті-решт Закарпаттю поталанило завдяки нашому прикордонному розташуванню. З 1964 р. під тиском урядів сусідніх Угорщини і Чехословаччини завдання на вирубування лісу значно зменшили. В цілому, вже на зламі 70—80-х років щорічне відтворення лісів (по 1,2—1,5 млн. кубів) переважало вирубуванню (900—920 тис.), до мінімуму було зведено суцільні рубки. Натомість великі трактори ТДТ-40, лісовози ЗІС-5 завдавали великої шкоди грунтам, знищували підлісок. Ще більшої біди наробило забруднення лісів паливно-мастильними матеріалами і відходами лісохімічних комбінатів. У 80-ті роки вся Верховина була забруднена хімічними відходами.

Із 1992 року в Закарпатті функціонує Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке в 1995 році підпорядкувало собі лісогосподарські підприємства. Саме з цих часів починається новий часопис ведення лісового господарства Закарпаття і роботи лісівників. Страшним виявився 2000-й рік. Якщо в інші роки в області ставалося по 2—4 лісові пожежі, то того року — аж 27. Цілком можна припускати, що мали місце підпали з метою приховання слідів незаконних рубок.

Нині за площею лісового фонду Закарпаття входить до першої п’ятірки серед областей України, а за лісистістю область посідає перше місце. Лісистість області (співвідношення вкритої лісом площі до площі області) становить 51,2 %. На душу населення припадає 0,55 га лісів і 165 куб. м деревини. Для України в цілому ці показники становлять відповідно 0,17 га та 16,4 куб. м. За породним складом: бук — 58,2 %, смерека — 26,4 %, дуб — 8,5 %, інші деревні породи — 7,9 %. За оцінками експертів, у тому числі й міжнародних, закарпатські ліси вважаються найпродуктивнішими не тільки в Карпатському регіоні, а й у Європі.

Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства в своїй діяльності керується вимогами сталого розвитку — розвитку, який забезпечить майбутнім поколінням такі самі можливості використовувати лісові ресурси, як і теперішні. А в пріоритеті нинішньої роботи лісового господарства на сьогодні — збільшення лісистості нашого краю, боротьба з незаконними рубками, лісовідновлення, посилена охорона та догляд лісів, боротьба зі шкідниками та масовим всиханням сосни, рекреація та туризм, розроблення туристичних шляхів і будівництво рекреаційних пунктів, запровадження системи електронного обігу на 100% реалізації деревини. Прокладання лісових доріг і збільшення площі лісів — це пріоритетний напрям роботи ЗОУЛМГ. Протягом короткого весняного періоду лісівники посадили нові ліси на площі 3100 га, доповнення проведено на площі 101 га.

Сьогодні робота лісівника повертає авторитет і є високо­оплачуваною, цікавою та престижною, шкільні лісівництва розвиваються, а це значить, що кількість лісівників зростатиме та за лісовими угіддями буде кому піклуватися.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

17.09.2016 (08:07)

Інтернет-видання
UA- Reporter.com

http://strichka.com/item/52323007

Далі...

Український ліс: злочин без кари, - Петро Чечелюк - Дзеркало тижня

Україна, посідаючи останнє місце в Європі за обсягом заготовленої деревини — 0,5 кубометра на 1000 жителів, позиціонує себе чи не найбільшим в Європі експортером круглого лісу. Факт: лісопромисловий комплекс України має явно виражене експортне спрямування і служить, по суті, постачальником сировини для економік інших країн. Чому досі не визначено пріоритетів чи ідеології розвитку галузі? Парадокс? Ні, звичайне явище бездумної, недалекоглядної, споживацької філософії пересічного українського чиновника. Відбити по максимуму та якнайшвидше інвестиції у "посаду", а далі — хоч трава не рости, то вже головний біль наступників, а не попередників. Розвивати лісову галузь, інвестувати, будувати підприємства — довго, витратно, нецікаво для дрібних чиновників-бариг. Тож варто нагадати українське прислів'я: "Чому бідний — бо дурний, чому дурний — бо бідний". Маємо те, що маємо.

Трохи історії. У 80-х роках минулого століття Україна, позиціонуючи себе чистим нетто-імпортером, у перерахунку на круглий ліс використовувала для власних потреб по 40–45 млн куб. м деревини, заготовляючи на своїй території лише 15 млн куб. м. За роки незалежності ситуація кардинально змінилася: Україна щороку поставляє на зовнішні ринки понад 5 млн куб. м кругляку і щонайменше 2 млн куб. м пиломатеріалів первинної обробки.

Хроніки сьогодення. Масштаби незаконних вирубок лісу, про які скромно звітують лісові підприємства, і цифри експертів вражають. За даними Державного агентства лісових ресурсів (ДАЛР), у 2015 р. незаконна вирубка деревини в Україні завдала збитків у розмірі 85 млн грн. Експерти хором стверджують, що ця цифра на порядок вища! За найскромнішими підрахунками, через нелегальний оборот деревини, контрабанду, неповернення валютної виручки, розрахунки готівкою державна скарбниця за рік втрачає понад 40 млн дол.

Законодавство, яке регулює діяльність галузі, порушується практично на всіх стадіях технологічного процесу — від заготівлі лісу до реалізації готової продукції. При цьому здійснюється чимала кількість економічних злочинів. Цифри для безлісної держави (як її позиціонують у Європі) — вражаючі!

У 2007 р. державне лісове господарство вступило в так звану фінансово-сировинну фазу свого розвитку, яка триває й донині. Характерною її особливістю є ручне управління експортом деревини (продаж за контрактами лише для обраних іноземних компаній); її заготівля відбувається не на ділянках головного користування, а шляхом проведення незапланованих так званих санітарних рубок, при яких відбирається деревина лише ліквідних сортиментів. Фірмовою ознакою "моделі" стала схематична корупція, керована керівництвом ДАЛР. Створюється враження, що в Україні мало хто розуміє, якою є ситуація в галузі. Об'єктивно це відбувається через небажання чиновників навести лад у цій каламутній воді, в якій останні наживаються.

Ознаки наявності корупції при експорті деревини, як стверджує в своїх дослідженнях FLEG II (програма Світового банку "Правозастосування й управління в лісовому секторі країн східного регіону дії європейського інструменту сусідства та партнерства-2"), добре відомі й легко ідентифікуються. До них належать: закритість і викривлення інформації про експорт деревини державними підприємствами; погоджена переорієнтація державних лісових підприємств на поставку деревини на ринки, лояльні до корупції, до яких належать ринки Китаю, Румунії і Туреччини; організація торгівлі через посередників і компанії, зареєстровані в офшорних зонах та інших країнах з м'якою системою оподаткування; свідоме заниження цін на експортовану продукцію з метою отримання маржі.

Тобто фактично дослідження FLEG II ще раз нагадало про усім відомі порушення та зловживання, і, здавалося б, усе, що треба, — це здійснити відповідні зміни на законодавчому рівні, провести кадрову чистку та налагодити нові й прозорі механізми діяльності у лісовому секторі. То чому і досі не було впроваджено жодного із цілком очевидних, перелічених вище пунктів? Чому й досі чиновниками не забезпечено відкритість інформації про експорт деревини державою, включаючи відомості про торговельних партнерів, фірми — отримувачів лісу і його ціни в динаміці; контроль цінової політики ДАЛР з метою встановлення ринкових цін на продукцію; сувору заборону підписувати контракти з фірмами-споживачами, яких було помічено в корупційних схемах; заборону підписувати договори поставок деревини кінцевому споживачу через посередницькі фірми?

Європейські технології по-українськи

Цивілізований світ керується трьома основними мотивами прийняття рішення про заборону експорту деревини: природоохоронним, який зводиться до зменшення обсягу вирубки лісів; економічним (забезпечення сировиною вітчизняних деревообробників) і соціальним (створення нових робочих місць). Україна, не зумівши усунути внутрішній конфлікт між вітчизняними деревообробниками і власне лісовою галуззю, виявила нездатність подолати незаконну заготівлю і тіньовий оборот деревини, що його вибирають найвідсталіші країни Африки і Азійсько-Тихоокеанського регіону.

В українському лісі впроваджується з 2000 р. і позиціонується як панацея від незаконної заготівлі деревини та корупції в галузі електронний облік деревини (ЕОД). Але найцікавіше те, що інформацію про вартість і економічну ефективність цього обліку ніде і ніколи не було оприлюднено. Існують сумніви, чи є вона взагалі. Є всі підстави вважати, що система обліку втілювалась як чергова корупційна схема, з допомогою якої лісовим підприємствам нав'язали програмне забезпечення та обладнання за цінами, що в кілька разів перевищують ринкові. Та найсумніше те, що в питанні контролю деревини та її реалізації схема обліку в частині протидії самовільним рубкам і корупції не дала жодних видимих результатів. 

Економічної оцінки та аналізу ефективності цієї системи в ДАЛР за роки її "втілення" ніхто не бачив. Як система контролю за обліком і рухом деревини, вона взагалі перебуває поза правовим полем. Про це свідчить той факт, що на тлі дедалі ширшого охоплення ЕОД нелегальні рубки лісу не зменшились, а збільшилися. Компенсація від збитків, завданих лісу самовільними рубками, виявленими лісівниками з правоохоронними органами, не зросла, а впала. Тож зараз мало би виникнути питання, чи потрібна ця система взагалі. Проте аналіз досвіду країн Європи, в яких електронний облік деревини ведеться цілком результативно, показує, що комусь вигідно влаштовувати перепони на шляху повного і результативного впровадження та реалізації ЕОД.

Неодноразово підлягало обговоренню питання щодо посилення кримінальної відповідальності за здійснення незаконної вирубки лісу. Такі дискусії в сучасних умовах є цілком виправданими та необхідними. І, звісно ж, не менш необхідним є безпосереднє впровадження змін до чинного законодавства та реальне посилення відповідальності за незаконне розпоряджання власністю українського народу.

Позитивним є те, що 8 вересня 2016 р. у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення відповідальності за незаконну порубку лісу та незаконні операції з лісоматеріалами та пиломатеріалами). Цей законопроект, по-перше, передбачає дефініцію незаконної порубки дерев, по-друге, значно посилює кримінальну відповідальність за вчинення таких дій. Так, пропонується, що особа, яка вчинила злочин, передбачений статтею 246 Кримінального кодексу України (незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, а так само перевезення, зберігання, збут незаконно порублених дерев, виготовлення чи обіг лісоматеріалів або пиломатеріалів із незаконно порублених дерев), каратиметься штрафом від 30 тис. до 45 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років та з конфіскацією майна. По-третє, запропонована і нова редакція статті 201 КК України (контрабанда), адже пропонується включити до предметів контрабанди "лісоматеріали та пиломатеріали цінних і рідкісних порід дерев".

Є дві головні причини лобіювання експорту лісу владою, яка контролює діяльність державних лісових підприємств (до речі, саме на їх частку припадає основний обсяг деревини, що продається). По-перше, прагнення власного збагачення за рахунок корупції і, по-друге, прагнення забезпечити вищі доходи державного сектору економіки. Відповідь на запитання, яка причина переважає в Україні, на жаль, зрозуміла й очевидна без додаткової аргументації.

Також цілком очевидними є підстави того, навіщо Мінагрополітики і т.в.о. голови ДАЛР України Христина Юшкевич посилено працюють над скасуванням мораторію на експорт круглої деревини в обмін на другий і третій транші від ЄС (разом 1,2 млрд євро, що становить вартість лише річного експорту лісового сектору). Для інфантильних мрійників у рожевих окулярах, які все ще мають надію, що у секторі лісу не все так плачевно, пояснюю: обіцяний транш буде використаний на латання дірок у бюджеті держави і частково розкрадений. А в цей час на багатьох станціях залізниці Закарпаття працівниками місцевої митниці зупинено десятки вагонів експортного круглого лісу. Якщо мораторій буде скасовано, в справі торгівлі Батьківщиною за схемою "ліс на транш" заслуга тих, хто докладе до цього руку, буде чималою.

Досвід діяльності у лісовому господарстві в країнах Європи характеризується широкою варіативністю. Це свідчить про те, що країни автономні у виборі методів управління лісопромисловою галуззю. Єдиною важливою умовою є свобода підприємницької діяльності, надання належних і рівних умов суб'єктам господарювання. І, як результат, потужна співпраця держави та приватних підприємств на благо країни. Модернізація законодавства у сфері реалізації необробленої деревини сприятиме пришвидшенню євроінтеграційних процесів, дасть можливість вивести заготівлю та реалізацію лісоматеріалів на якісно новий рівень.

Чому так? Чому ліс перетворився з багатства українського народу на його головний біль? Чому сьогоднішній стан галузі розглядається людьми зі здоровим глуздом як злочин без кари? Можливо, тому, що Мінагрополітики, взявши під свою опіку державний ліс, не виступає самостійним гравцем у сфері лісових відносин і обмежилося роллю весільного генерала? Міністри довіряють керівництву ДАЛР, підтримують його рішення і беруть на себе відповідальність за якість їхньої підготовки. Кому від цього добре, коментувати не треба. ГПУ доведені факти, що за період 2011–2013 рр. експорт деревини в системі головного лісового відомства держави здійснювався виключно за, м'яко кажучи, тіньовими і нелегальними схемами: споживачів деревини змушували оплачувати так звані маркетингові послуги юридичним особам, зареєстрованим у третіх країнах. Вартість "послуг" розраховувалася, виходячи з обсягу і типу експортної продукції, і коливалася від 4 до 12–20 дол. за кубометр. Тобто були вказівки від ДАЛР експортувати деревину за цінами, заниженими на вартість фіктивних маркетингових послуг.

Недавні офіційні дані ГПУ свідчать про те, що в такий спосіб з обороту державного лісового господарства було виведено фінансові активи, які вимірюються десятками мільйонів євро. Такі суми при простих розрахунках у десятки разів перевищують імовірний сьогоднішній транш фінансової допомоги українському лісовому господарству від ЄС, що його так виглядають у Києві на Грушевського і Шота Руставелі. І це в той час, коли через митні переходи Одеси, Чернівців, Львова і Закарпаття на підприємства глибокої переробки деревини Європи, Туреччини і Китаю чекають митного "огляду" десятки і сотні вагонів з діловою деревиною під кодом… паливних дров. Україна… без лісу? Цілком імовірно. А уряд України взяв курс на скасування мораторію.

При підготовці статті мною заздалегідь було підготовлено і відіслано запитання з усіх проблем галузі т.в.о. голови ДАЛР України Христині Юшкевич. Однак вона не знайшла часу для півгодинної розмови з журналістом, пославшись на зайнятість. Тим часом усі види українських ЗМІ — від паперових до електронних, від центральних каналів телебачення до приватних регіональних — рясніють комерційною саморекламою тимчасової очільниці українського лісу про нечувані "наведення порядку і досягнення" галузі. Відчувається інтенсивна і масована підготовка до так званого конкурсу на посаду голови лісового відомства України, який відбудеться 20 вересня згідно з розпорядженням Кабміну.

Риторичним є запитання, наскільки чесно та прозоро буде призначений новий голова ДАЛР України і які наслідки це матиме для лісового господарства України. Та й узагалі, на жаль, так виходить, що посада контролює всі потоки деревини. Так складається, що в Україні на посаду головного лісівника позиціонують агрономів, петеушників, що не відрізнять дуб від сосни, не є спеціалістами у галузі й апріорі не знають її основ. І замість того, щоб працювати на благо українського народу та лісової промисловості, ретельно працюють над створенням тіньових махінацій і пошуком додаткової наживи. І тут цікаво, де ж початок і кінець такого роками напрацьованого механізму, і чи вистачить сміливості й сил совісним і чесним працівникам лісової галузі, аби зламати таку брудну систему?

Хто відбере корупційні важелі у держави?

Українським деревообробникам держава свідомо створила проблему, яка не вирішується десятиліттями. У розподілі лісових ресурсів враховується лише думка того, хто реалізує деревину, думки ж і бажання покупця чи споживача не беруться до уваги взагалі. І тут виникають усі проблеми. Одна з них пов'язана не стільки з обмеженим ресурсом лісу, скільки із розстановкою пріоритетів у його розподілі. Державні лісові господарства відвантажують на експорт гарантований і наперед спланований обсяг лісу, а на внутрішній ринок — те, що залишається. Так, по дефіцитній і стратегічній породі деревини — сосні — експортна квота становить 40% від загальної кількості її заготівлі. Близько 30% ділової деревини сосни йде на переробку в самих держлісгоспах і відвантажується в рамках різних державних програм (будівництво й експлуатація шахт, військових укріплень для Збройних сил України тощо). Залишається третина деревини, яка виставляється на так звані аукціони. Здавалося б, простіше змінити пріоритети на користь бізнесу — і проблеми із сировиною зникнуть назавжди. Цього навіть вимагає принцип дотримання національних інтересів вітчизняних виробників. Але як у Мінагрополітики, так і в ДАЛР України, очевидно, наплювати на державні інтереси, якщо вони суперечать інтересам корпоративним чи особистим.

На аукціонних торгах чисельно домінують дрібні підприємці, які диктують правила гри, не маючи жодного стосунку до первинної обробки деревини. Внаслідок цього такі торги втрачають початковий сенс і перетворюються на хаотичну розподільчу систему. Результати її невтішні: великі деревообробники не отримують потрібного обсягу сировини, що негативно впливає на зростання і розвиток їхніх підприємств; значні обсяги деревини "виграють" дрібні споживачі, які в подальшому її не викуповують, і перекупники-спекулянти, які тут же намагаються її продати за вищою ціною. А ті деревообробники, які готові працювати на благо держави, сплачуючи чималі податки до бюджету, змушені полювати за деревиною, аби не залишитися без роботи. І вже вкотре виникає запитання: на чию користь здійснюється управління у лісовій промисловості?

Саме тому корумпована СИСТЕМА управління торгівлею деревиною, яка регулюється ДАЛР України і роками не змінюється, викликає глибоку недовіру деревообробників. Саме ця недовіра змусила бізнес лобіювати радикальні методи зміни ситуації на ринку деревини, які непідконтрольні головному лісовому відомству. До цих змін належить і мораторій на експорт круглого лісу.

До того часу, поки примітивні лісопильні держлісгоспів не почнуть закупляти деревину на відкритому ринку без згаданих "пільг", конкуруючи з приватними деревообробниками, державна лісопильня отримуватиме субсидії від держави, а всі економічні показники будуть систематично та необґрунтовано підвищуватися. У будь-якому разі влада повинна сформулювати у вигляді закону свою позицію з приводу рівних умов продажу деревини і взяти на себе відповідальність за прийняте рішення. Цілком виправданим у цьому випадку буде звернення до досвіду європейських країн. Наприклад, Фінляндія пропонує таку систему: 60% деревини заготовлюється приватними підприємствами, які зацікавлені у відновленні лісових ресурсів і контролі екологічної ситуації країни. Адже саме від цих показників залежить допомога держави та розмір податків, які необхідно сплатити. Лісозаготівельники не мають стосунку до рубки лісу та його транспортування. За все це несе відповідальність покупець-деревообробник і відповідно здійснює оплату. Тобто простежується чітке розмежування обов'язків лісозаготівельників і деревообробників. От цілком реальна і вже перевірена панацея від наявних корупційних схем в Україні.

Щодо приватної переробки, то їй украй необхідні податкові пільги на період реалізації інвестиційних проектів, зняття мита і ПДВ при імпорті обладнання, субсидії відсоткових ставок з бюджету за кредитами банків. Усе це можна здійснювати в рамках інвестиційних узгоджень між державою і бізнесом.

Основним власником (користувачем) лісів є держава, на якій лежить тягар відповідальності за збереження лісових ресурсів і відпрацювання стратегічних напрямів розвитку галузі, але, як показує світова практика управління лісами, централізована система не забезпечує необхідної економічної ефективності роботи галузі. Тому сьогодні приватні підприємства з переробки деревини повинні стати майданчиком з обговорення застарілих проблем галузі на вищих рівнях влади. Одна з них — негайне відокремлення лісового господарства від рубок лісу, його примітивної переробки й експорту.

Поєднання в одній особі функцій вирощування лісу і його реалізації призводить до господарювання за формулою "сам себе контролюю". Важка спадщина радянської моделі господарювання загнала галузь у глухий кут, багато важливих елементів лісового господарства давно знищені, а інші перебувають на межі знищення. Збитки, завдані лісовому господарству "реформами" останнього десятиліття, настільки великі, що без активних дій з боку держави подолати їх не вийде.

Для виправлення ситуації в лісовому господарстві перш за все необхідні кадрові рішення, які зачепили б керівництво ДАЛР і Мінагрополітики. Абсолютно очевидно, що ті ж люди, які призвели лісове господарство до тотального занепаду, не зможуть вивести його звідти. Вони були настільки зайняті побудовою нових тіньових і корупційних схем у лісовому секторі, що забули про основне і безпосереднє призначення лісопромислової галузі. А оскільки на сьогодні прийняття жорстких рішень у лісовому секторі обернеться визнанням власних помилок, то чекати їх марно.

Нині як ніколи деревообробники разом із громадськістю повинні поборотися за те, щоб лісову галузь передати з Мінагрополітики до Мінекології. З цих питань уже давно тривають гарячі дебати. Таке підпорядкування існувало після ліквідації Міністерства лісового господарства, воно виправдало себе, і таку форму підпорядкування прийняла Європа. Принаймні з новим користувачем ліс перестануть розглядати як ресурс, як вертикально стоячі колоди. Аналізуючи зарубіжний досвід, зокрема відсутність позиції та лібералізм щодо заготівлі і реалізації деревини, варто пам'ятати про історичне становлення лісопромислової галузі в Україні. Слід взяти до уваги і самобутність нашої держави та менталітет її жителів. І, як результат, сформувати законодавство, що відповідатиме європейській юридичній техніці, але з урахуванням особливостей нашої країни.

Сьогодні вже ніхто не сумнівається в необхідності створення в Україні власної потужної приватної деревообробної промисловості. Це єдиний варіант відійти від експорту круглого лісу з паралельним розв'язанням багатьох інших проблем. На виході через короткий проміжок часу ми отримаємо абсолютно оновлену, багатоукладну переробну галузь, яка на 90% буде здатна покінчити з тіньовим експортом. Результатом цих зусиль стане те, що левова частка прибутків залишиться в українській економіці. А державним лісгоспам нехай залишаться функції вирощування лісу, захисту його від шкідників і пожеж. Так велів сам Бог. Таку практику прийняв світ, а ми й досі винаходимо велосипед.

Як економіст за фахом, я часто звертаюся до книжки відомого норвезького економіста Еріка Райтнера "Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними".  Норвежець майстерно описує ситуації, як міцні і багаті держави радять бідним країнам одне, а в себе вдома застосовують абсолютно протилежне (наприклад, не захищати своєї обробної промисловості, а в нашому випадку — обміняти ліс на черговий транш). Текст економіста рясніє прикладами, що вся світова економічна політика свідомо вибудувана у такий спосіб, щоб не дати бідним країнам вирватися зі злиднів, а з економічних теорій до розгляду беруться лише ті, які вигідні багатим країнам. Чи читають економіста, відомого усьому світові, наші міністри? В цьому є сумніви…

Петро Чечелюк

P.S. У публікації використано матеріали FLEG II (програма Світового банку "Правозастосування й управління в лісовому секторі країн східного регіону дії європейського інструменту сусідства та партнерства-2").

http://gazeta.dt.ua/promyshliennost/ukrayinskiy-lis-zlochin-bez-kari-_.html

Далі...

В Хусті відбудеться свято до Дня працівника лісу. ВІДЕО

17 вересня 2016 року у Хусті відбудеться свято, приурочене Дню працівника лісу. Вхід для всіх охочих безкоштовний, так само як і участь у всіх заходах святкувань. На «Святі лісу» дітей та дорослих чекатиме безліч цікавих розваг. Учасники будуть розмальовувати карту Закарпаття, робити шпаківню власними руками, виготовляти дерев’яні прикраси та садити дерева.

Опубліковано на YouTube: 16 вересня 2016 р.

Далі...

Лісівників Чигиринщини привітали з професійним святом

15 вересня голова районної державної адміністрації Володимир Клименко разом ззаступником голови районної ради Валерієм Невгоденком в урочистій обстановці привітали лісівників Чигиринщини з їх професійним святом – Днем працівника лісу. «Нова Доба» про це дізналася в Чигиринській РДА.

– Дивлячись на ваш рівень, я дякую кожному за клопітну та відповідальну роботу, адже Чигиринське лісове господарство є найбільшим платником податків до районного бюджету. Результатом цього є проведена робота кожного, хто вносить свою частку для розвитку підприємства, починаючи від директора і закінчуючи лісівником. Створені вашими працьовитими руками зелені шати захищають нашу землю, очищають повітря, зцілюють природу. Вони є живим свідченням самовідданої праці їх творців, - з такими словами звернувся до працівників лісової галузі Володимир Клименко.

Найщирішими словами подяки за виконання благородної справи – збереження і примноження лісових насаджень краю – привітав своїх співробітників директор ДП «Чигиринське лісове господарство» Роман Фендюр.

– Це свято всіх людей, хто з чистими думками приходить до лісу і допомагає йому. Людей працьовитих, мудрих, справжніх фахівців своєї справи, хто влітку і взимку, в дощ і вітер плекає та примножує зелені багатства Богданового краю, зберігає їх для майбутніх поколінь, – зауважив Роман Анатолійович. – Ведеться робота над покращенням культури виробництва, проводиться благоустрій садиб структурних підрозділів. І всі ці добрі справи роблять люди, яким велика шана і низький уклін за нелегку, але почесну і добросовісну працю. В день свята прийнято говорити про успіхи і досягнення колективу. І мені з приємністю хочеться відзначити, що наше підприємство щорічно збільшує об’єми виробництва та входить до 5 кращих підприємств області.

За сумлінну працю в галузі лісового господарства, високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток та підвищення ефективності лісогосподарського виробництва та з нагоди професійного свята – Дня працівника лісу грамотами районної державної адміністрації та районної ради нагороджено: майстра з лісозаготівель Чорнявського лісництва державного підприємства «Чигиринське лісове господарство» Катерину Махно та водія автотранспортних засобів Трушівського лісництва державного підприємства «Чигиринське лісове господарство» Юрія Ножку.

16.09.2016 23:19.

http://strichka.com/item/52318118

Далі...

У Маневицькому районі відкрито дві лісові дороги. ВІДЕО

Раціональне господарювання в лісі неможливе без лісових доріг. Вони значно полегшують вивезення деревини, а ще, у разі потреби, гарантують вчасний доїзд рятувальників на місце пожежі у глибини лісу. Напередодні Дня працівника лісу на території Городоцького та Маневицького лісогоспів відкрили одразу дві дороги, загальною протяжністю майже 20 кілометрів. Однак, за оцінкою експертів, понад 80% лісових угідь лишаються недоступними для наземного транспорту.

Опубліковано: 15 сент. 2016 г.

Далі...

Офшорний міністр хоче обміняти національні інтереси на кредити

Міністр фінансів та досвідчений директор кількох офшорних компаній Олександр Данилюк, який очолювал центр реформ Януковича і якомуЯнукович під час розстрілів на Майдані присвоїв 1-й ранг державного службовця, заявив, що найближчим часом Верховна Рада виконає “умови ЄС” по лісу-кругляку, щоб отримати макрофінансовий кредит 600 млн євро. Мова, очевидно, йде про ганебні наміри уряду відмінити мораторій на експорт необробленої деревини, який за моєю з Віктором Галасюком та колегами ініціативою був прийнятий парламентом у 2015 році для збереження екології нашої рідної країни та створення робочих місць для українців.

По-перше, мораторій вже приніс Україні десятки мільйонів доларів США додаткового виробництва, експорту, інвестицій та податків лише за перші 7 місяців його дії.

По-друге, ми нікому не дозволимо керувати українським парламентом ззовні – ні офшорним міністрам, ні шановним закордонним партнерам!

По-третє, якщо дійсно є такі “умови ЄС” для отримання кредиту, то у мене питання: хто з української сторони їх погодив та від кого він отримав відповідні директиви?!

Звертаюсь до міністра фінансів із вимогою неухильно дотримуватись Закону та перекрити контрабанду лісу-кругляку, щоб Україна отримала ще більший позитивний ефект від мораторію! Це ваша відповідальність, адже керівництво ДФС та митниці – ваші підлеглі.



Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії

http://politiko.ua/blogpost138878

Далі...

Як відновлюватимуть українські ліси

Держлісагентство створює програму “Ліси України” на 2017-2021 рр., яка дозволить поліпшити системи інформаційного забезпечення лісового господарства, лісовпорядкування, ведення державного обліку лісів, інвентаризації та моніторингу стану лісів на основі геоінформаційних технологій, а також системи контролю походження лісопродукції для забезпечення захисту ринку від незаконно отриманої деревини.

Про це повідомляє прес-служба відомства.

“Працюємо над концепцією реформування лісової галузі. Однак зазначу, що реформування – це не ліквідація і початок чогось з нуля. Нагадаю, реформування ми почали тим, що запропонували електронний облік для всіх лісокористувачів. Також міняємо підхід до санітарно-оздоровчих заходів. Зміни полягають ще й у тому, що розширюємо комісію, яка призначає суцільні санітарні рубки, всі плани з обґрунтуванням повинні оприлюднити, навіть для вибіркових рубок, кожне дерево повинні маркувати”, – зазначила в.о. голови Держлісагентства Христина Юшкевич.

Також вона підкреслила, що частиною реформування є те, що зараз лісгоспи повинні оприлюднити всі свої плани рубок, заготівлі та реалізації деревини на сайтах для контролю громадськості.

“Коли повністю реалізуємо систему електронного обліку, матимемо великий прорив в боротьбі з незаконними вирубками. Також розробляємо систему видачі електронного сертифіката походження деревини, яка допоможе мінімізувати людський фактор і посилить координацію з правоохоронними органами щодо попередження незаконного обігу деревини”, – повідомила Юшкевич.

http://news.finance.ua/ua/news/-/384673/yak-vidnovlyuvatymut-ukrayinski-lisy

Далі...

Прокуратура має питання до чиновників деяких держлісгоспів Полтавщини

Прокуратурою Полтавської області проаналізовано матеріали кримінальних проваджень, зареєстрованих правоохоронними органами області упродовж 2015-2016 років за фактами незаконної порубки лісу.

Як зазначив заступник прокурора області Олександр Савенко, встановлено, що порубки здійснювались на території земельних ділянок лісового фонду державної форми власності, що знаходяться в постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств Полтавщини.

"За мовчазної згоди службових осіб вказаних підприємств на території земель лісового фонду державної форми власності було зрубано сотні дерев, що спричинило шкоду інтересам держави на загальну суму понад 2 млн. грн.", - повідомив заступник прокурора.

У зв’язку із цим, прокуратурою області внесено відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки).

Під час розслідування кримінального провадження буде вирішено питання про вжиття заходів представницького характеру, спрямованих на відшкодування завданих державі збитків.

Джерело: Порокуратура Полтавської області

16 Сентября 2016 22:31 

http://news.poltava.info/crime/21206

Далі...

Європейська комісія може не розблокувати 600 мільйонів допомоги Україні

Європейська комісія готова виділити Україні наступний транш макрофінансової допомоги на суму 600 млн євро в разі виконання двох ключових вимог, однак у питанні експорту лісу-кругляку досі не отримала чітких пропозиції українського уряду.

Про це заявив журналістам в Києві віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс, – передає Європейська правда.

«Ключові задачі, які лишається виконати (для виділення траншу) – ухвалити закон про регулятора на ринку електроенергетики, а також прибрати торговельні обмеження, які не сумісні з Угодою про асоціацію», – нагадав Домбровскіс.

Він не став прогнозувати, як буде вирішене питання щодо експорту лісу, наголосивши, що Київ досі не надав конкретної пропозиції щодо вирішення даної проблеми.

«Ми чекаємо на пропозиції з боку уряду, дискусії з цього приводу ще тривають», – наголосив віце-президент ЄК.

У розмові з «Європейською правдою» він визнав, що концептуальні підходи насправді обговорювалися з урядом, але Брюссель хоче побачити конкретний документ.

«Потрібен проект, схвалений урядом», – зазначив він.

Валдіс Домбровскіс, поза тим, розраховує, що рішення буде знайдене.

«Сьогодні під час дискусій ми побачили, що і президент, і уряд шукають можливості вирішити це питання і прибрати проблеми, які не відповідають нормам зони вільної торгівлі», – наголосив Домбровскіс.

Раніше повідомлялося, що заборона на експорт необробленої деревини перешкоджає отриманню Україною другого і третього траншів макрофінансової допомоги ЄС сумарним обсягом 1,2 млрд євро.

Як відомо, раніше Кабмін пропонував Верховній раді скасувати 10-річну заборону на експорт необробленої деревини та врегулювати цей ринок шляхом введення її продажу через аукціони.

У зв’язку з відставкою уряду Яценюка цей законопроект не було ухвалено.

Наразі відомо, що для вирішення питання експорту з України лісу-кругляку розробляється новий законопроект, який має враховувати як інтереси Києва, так і інтереси Євросоюзу.

Про це наприкінці квітня повідомила віце-прем’єр з євроінтеграції в новому уряді Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Мораторій було прийнято минулого року з метою захистити українських виробників, оскільки більшість сировини традиційно йшла на експорт.

Та від початку було зрозуміло, що така норма порушує як умови членства України в СОТ, так і положення Угоди про асоціацію з ЄС.

Зазначимо, 22 травня 2015 року Україна та ЄС підписали меморандум щодо отримання Україною макрофінансової допомоги у 1,8 млрд євро, яка надходить трьома траншами. Перший транш отримано у 2015 році.

Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2016/09/17/yevropeyska_komisiya_mozhe_ne_rozblokuvaty_600_milyoniv_dopomogy_ukraini_873162

Далі...

Партизанські стежки стають магістралями

Максим СОЛОНЕНКО.

Одразу три новобудови відкрили на Волині до Дня працівника лісу. Гостинно відчинило свої двері Колківське лісництво однойменного лісгоспу, що в Маневицькому районі. Викладена з дерев’яних брусів будівля не лише створить хороші умови праці для лісівників, а й стане окрасою шляху, що веде з Луцька до Республіки Білорусь.

Того ж дня врочисто було відкрито рух по двох лісових дорогах у Лишнівському лісництві Городоцького лісгоспу і Карасинському лісництві Маневицького лісгоспу. Цікаво, що друга із цих магістралей прокладена до урочища Кухів Груд, де в роки війни базувалося партизанське з’єднання Антона Бринського, а зараз це територія Черемського природного заповідника.

Як розповів директор Маневицького лісгоспу Володимир Радіон, дорога відкриває доступ до величезного лісового масиву площею 20 тисяч гектарів із значними запасами ділової деревини, підвищує пожежонебезпечність місцевих борів. Простіше сюди буде дістатися й туристам, адже в попередні роки навіть кіньми сюди доїхати було важко. Будівництво магістралі завдовжки 5,8 кілометра обійшлося підприємству у 800 тисяч гривень, хоч кошторисна вартість була на 400 тисяч більшою. Скоротити витрати вдалося завдяки використанню місцевих матеріалів — піску з каменем, раціональному використанню транспорту.

До речі, обласне управління лісового і мисливського господарства, яке очолює молодий керівник Олександр Кватирко, — чи не єдина організація в області, яка сьогодні будує шляхи на Волині (про ремонт і реконструкцію не йдеться). В структурі управління створено три спеціалізовані дорожньо-будівельні підрозділи, облаштовано 25 кар’єрів для видобутку піску. Вже цього року сформовано 70 кілометрів полотна лісових доріг.

Відкриття новобудов відбулося під час проведення семінару-наради в Колківському, Поліському, Городоцькому лісгоспах і ДП «Черемський заповідник». Голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, який взяв участь у цьому заході, відзначив хорошу роботу лісівників краю. Зокрема, зросла продуктивність праці, а відтак, заробітна плати працівників, яка впродовж року підвищилася на 55 відсотків і в липні становила 7,5 тисячі гривень.

Оскільки йдеться про більш як тритисячний колектив, то внесок його у наповнення бюджету важко переоцінити, так само, як і у вирішення соціальних питань. Схвально оцінив голова ОДА роботу лісівників і по будівництву доріг. Кілька днів тому відкритою в Карасинському лісництві дорогою пройшла, прямуючи з навчань, важка військова техніка, не залишивши на трасі помітних слідів, що свідчить про надійність цієї магістралі.

Волинська область.

На знімку: лісова дорога в Лишнівському лісництві обладнана ще й пожежними водоймами.

Фото автора.

http://www.golos.com.ua/article/276269

Далі...