 Обмеження на експорт лісу викликало широкий суспільний резонансКруглий стіл «Мораторій на експорт лісу: результати та перспектива», що проходив під егідою Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва зібрав законодавців, представників Держлісагентства і переробників деревини. Всі сторони визнали, що мораторій не достатньо сприяв розвитку деревообробної промисловості та підтримці вітчизняних виробників. *Ораторія (італ. Oratorio від лат. oro – говорю, багато розмовляю). Заборона на вивіз за кордон необробленого лісу діє вже рік. І весь цей час тривають суперечки прибічників і противників мораторію. Так склалося, що відстоюють заборону експорту лісу-кругляка переважно промисловці-деревообробники за підтримки депутатів Верховної Ради, за скасування цієї заборони виступають з Кабінету Міністрів. Після того, як президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Президент Петро Порошенко пообіцяв йому відмінити мораторій на вивіз лісу-кругляка за кордон, аби отримати черговий транш єврокредиту, в дискусію «бути чи не бути мораторію» підкинули сухого хмизу. Не забувати про реформи  Тарас Качка,уповноважений з питань підприємництва при Державній фіскальній службі: – «Ліс в обмін на гроші». Чи це справді так, чи ні? Є різне ставлення до обмежень у торгівлі. Влітку велися розмови з партнерами з Європейського Союзу про дві проблеми – це обмеження на експорт лісу й експортне мито на металобрухт. Завдяки зваженій позиції і парламенту, і Уряду, і Президента, а також дипломатичним зусиллям ми змогли зняти друге питання, бо було гарне обґрунтування позиції з експортного мита на металобрухт. З експорту лісу, на жаль, ситуація склалася абсолютно протилежна. Впродовж двох років знаємо про цю проблему, дискусія була різнобічна, на жаль, нічого не зроблено належним чином. Євросоюз, який є непростим торгівельним партнером, з яким треба чітко і прагматично відстоювати свої інтереси, побачивши, що прогресу в питанні немає, поставив питання на найвищому рівні, тому ми опинилися перед неприємним вибором: або зберігати добрі стосунки з ЄС, або зберегти мораторій. З приводу того, наскільки мораторій виправданий з точки зору Світової організації торгівлі, треба сказати, що в 2009 році ЄС, США і Мексика мали аналогічну суперечку з Китаєм щодо обмеження експорту рідкоземельних металів. У 2012 році Китай програв цю справу, бо не зміг довести, що ці умови експорту є недискримінаційними і запроваджені через обмежені ресурси чи з метою їх збереження; тому що Китай заохочував використовувати ці ресурси власних виробників. Те саме відбувається з лісом. Коли дуже голосно переконуємо, що мораторій на експорт лісу створює сприятливі умови для виробників на території України, це якраз і є той момент, в якому програв Китай. Тому, чим голосніше ми про це говоримо, тим більше дратуємо нашого торгівельного партнера. Справді, чи треба бути слухняним хлопчиком, чи досить агресивним у торгівельних відносинах? Треба згадати досвід олійно-жирової галузі, коли ми вели переговори про асоціацію з ЄС. Ті вимагали, щоб ми скасували експортне мито на олію, тим більше, що вже була підписана угода (обмін листами), що Україна не буде застосовувати експортні мита в торгівлі з ЄС. Нам великою кров’ю вдалося відстояти досить тривалий перехідний період, який є прийнятним для олійно-жирової галузі, щодо продовження дії експортного мита на 15 років після набрання угодою чинності. Але треба розуміти, що часи використання експортних обмежень для захисту вітчизняного виробника фактично минули, ми живемо в епоху досить жорстких позицій і такий простий механізм є найбільш дратівливим для торгівельних партнерів. Чи є інший інструмент захисту національного виробника? Є, принаймні експортне мито, яке у рамках СОТ можемо застосовувати, але треба пам’ятати, що ми не можемо його застосовувати згідно з угодою про вільну торгівлю. Ми зберегли право застосовувати експортне мито лише на олію, металобрухт, шкуру великої рогатої худоби. На нові товари не можемо запроваджувати експортні мита. Півтора року тривають дискусії, ЄС пропонує інструменти для того, щоб підтримати вітчизняного виробника… Але через те, що Уряд фактично провалює реформу в лісовій галузі, ми вдаємося до інструментів, які, можливо, комфортні в силу того, що проходять через Верховну Раду, однак викликають обурення на міжнародному рівні. Треба розуміти, що питання не в ЄС, не в мораторії, питання в тому, щоб нарешті навести лад на внутрішньому ринку. Тому не треба маніпулювати, ніби від нас вимагають обміняти мораторій на 600 млн євро. Ситуація була відома до схвалення закону (про мораторій) і слід було чітко відстоювати цю модель (що не було зроблено, бо були різні посили від Уряду, від депутатів…). Тому, на жаль, ми перебуваємо в ситуації, коли найвірогіднішим, найоптимальнішим варіантом є знаходження якоїсь заміни мораторію. Її треба шукати раціонально і при цьому не забувати про реформи на внутрішньому ринку.  Віктор Галасюк,голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва: – Після низки нарад на різних майданчиках визначено п’ять магістральних напрямків: 1. Збереження мораторію або запровадження заходів еквівалентної дії з точки зору результату, наприклад, експортне вивізне мито або сировинний збір на рівні 50 євро за куб. лісу. 2. Подолання контрабанди. За інформацією НДІ фіскальної політики виходить, що за п’ять років контрабанда лісу-кругляка перевищила мільярд американських доларів. Мільярд доларів, які не вкладено в економіку, в розвиток, не виплачено зарплати, не сплачено податки. Про які 600 млн євро кредиту мова? Тут гроші під ногами лежать. Треба лише перекрити контрабанду. Це завдання і відповідальність Уряду. 3. Прийняття закону про внутрішній ринок деревини з лібералізацією цього ринку, ліквідацією корупційних схем, з наскрізним електронним обліком, ефективною біржовою торгівлею. 4. Стимулювання розвитку деревообробки через законопроекти про здешевлення деревообробного обладнання. 5. Комплексна реформа лісогосподарського комплексу. Е-облік зупинить контрабанду  Володимир Бондар,заступник Голови Держлісагентства: – Сьогодні не вирішена проблема незаконних вирубок. Навіть при дії мораторію вона буде стояти ще довго в Україні, тому що ні законодавчо, ні функціонально належним чином згадана проблема не вирішується. Державним агентством лісових ресурсів розроблено і вже подано до МінАПК законопроект, яким передбачено посилити відповідальність за незаконні рубки. Нині цей законопроект був би дуже актуальним, але, на жаль, час проходження його великий і це значною мірою зв’язує нам руки. Ми розуміємо також, що питання функціонування лісової галузі і питання незаконних рубок пов’язані з іншими важливими аспектами, які мають бути обговорені. В першу чергу, – це електронний облік деревини. На превеликий жаль, електронний облік деревини ведуть тільки ті суб’єкти господарювання, які належать до Державної агенції лісового господарства, і то не всі. Більше 30% лісокористувачів не охоплені електронним обліком деревини і за статистикою саме в цих лісах стається найбільше незаконних і проблемних вирубок. Звідти йде «чорний» ліс, який реалізується потім і на внутрішньому ринку, і вивозиться на експорт, зокрема, шляхом контрабанди. Держлісагентство розробило також положення про єдину державну систему електронного обліку деревини. Ми просимо, щоб цей документ був прийнятий якомога швидше чи в законодавчий спосіб, чи як постанова Кабінету Міністрів, аби електронний облік був розповсюджений на всіх лісокористувачів. |
Геннадія Москаля призначили на Закарпаття в липні 2015-го, однак, якщо врахувати, що через кілька місяців почалися місцеві вибори, а потім тривала «коаліціада» в обласній раді, повноцінно йому вдалося попрацювати тільки минулого 2016 року. Його закінчення – хороша нагода поговорити про те, що вдалося зробити, й що заплановано на 2017-й.
«Деяким головам РДА доводилося давати «копняки», щоб краще працювали»
Спочатку про особисте. Недавно у вас був день народження. Куди складали подарунки?
– Я вже багато років відзначаю день народження вдома в Чернівецькій області. І мені так приємніше, і підлеглих не провокую на «прояви безмежної вдячності». Тому подарунки були тільки від близьких. А найцінніший у тому, що я отримав кілька днів перепочинку.
А область під кінець року отримала хоч якийсь подарунок?
– 2016-й був дуже важкий. Постійна нестача коштів на ремонт інфраструктури, реконструкцію соцоб’єктів, ліквідацію наслідків градобою… На «вибивання» грошей із Києва йшла купа енергії, часу й нервів. Однак під кінець року ми все-таки зуміли вийти «на нулі». Планові надходження до місцевих бюджетів по всій області перевиконані (за винятком Мукачева, яке недовиконало міський бюджет). Не допущено заборгованості у бюджетників тощо. А відбудовані після градобою школи, дитсадки, клуби й амбулаторії переживуть не одну стихію.
Кажуть, що цього року Закарпаття встановило рекорд із використання коштів Держфонду регіонального розвитку…
– Це дійсно так. Протягом 2016-го область отримала 110,5 млн гривень із ДФРР. Із них майже третину – в грудні. В попередні роки освоєння держкоштів на капіталовкладення було на рівні 30 – 70%. Деякі області не встигають освоїти й половину грошей, тому в кінці грудня вони автоматично повертаються в держбюджет. На Закарпатті в 2016-му вперше за час незалежності України роботи на всіх об’єктах, що фінансуються з ДФРР, виконані на 100%. Це ремонт доріг, будівництво систем тепло- й водопостачання, відновлення Ужгородського аеропорту, реконструкція соціальних об’єктів тощо. Думаю, що наша область буде одним із лідерів або абсолютним лідером в Україні по виконанню робіт на об’єктах ДФРР. Щоб досягти такого результату, мені довелося, по-перше, підібрати об’єкти, які реально «закрити» за рік, по-друге, особисто захищати їх у Кабміні й пробивати фінансування, а по-третє, щотижнево контролювати хід робіт на місцях. Деяким головам РДА при цьому довелося давати «копняки», щоб краще працювали.
Про ваші стимули для роботи підлеглим давно ходять легенди. А що стимулює вас працювати без вихідних? Дехто жартує, що маєте змінні акумулятори!
– Нема акумуляторів, на жаль. Є багаторічна звичка працювати, а якщо братися за щось, то доводити до кінця. Згадайте Ужгородську дитячу залізницю – ніхто не вірив, що її вдасться запустити заново, а нам вдалося! Пам’ятаю, коли був нардепом, то сам шукав собі роботу, інакше завив би з нудьги від неробства. У Верховній Раді ніхто працювати не примушує, там можна п’ять років не ходити на сесії, при цьому отримувати зарплату, користуватися купою пільг і мати статус «виразника народних інтересів». А тут роботи непочатий край, тільки встигай визначатися, за що братися.
Ви визначилися ще в кінці позаминулого року – обіцяли зробити 2016-й роком доріг...
– Стільки доріг, як у 2016-му, на Закарпатті не ремонтували років 10, а може й більше. Ми відновили асфальтне покриття до головних туроб’єктів – Долини нарцисів у Хустському районі, до Синевирського озера й Колочави на Міжгірщині. Шляхи тут не ремонтували 20 – 30 років! Між Колочавою й Німецькою Мокрою зробили лісову дорогу, що об’єднала Тячівський і Міжгірський райони, які до цього взагалі не мали автосполучення (мешканцям цих сіл, щоб потрапити один до одного в гості, доводилося робити гак у 160 км). У самій Німецькій Мокрій уперше почали прокладати асфальт. Крім того, нарешті капітально відремонтували міжнародну трасу Вилок – Дяково, яка веде до єдиного в області вантажного пункту пропуску на українсько-румунському кордоні. Вона через суцільні ями була багаторічною ганьбою України. В кінці року почали капремонт траси Рогатин – Мукачево, на який заплановано близько двох мільярдів гривень. А є ще купа доріг місцевого значення, де зроблений поточний ремонт і люди можуть спокійно їздити, не переживаючи за ходову автомобілів. Знаєте, що мене здивувало після першого об’їзду Закарпаття? Що область, яка мала стільки можливостей для розвитку й інвестицій (особливо, коли її «контролювали» з президентського секретаріату періоду Ющенка) опинилася в такому запущеному стані.
«Важлива економіка, а не згадування у ЗМІ»
Торік ви стали одним із лідерів у кількох загальноукраїнських рейтингах: за рівнем відповідальності серед «губернаторів», за економічними показниками області, за згадуваністю у ЗМІ. Який із них для вас важливіший?
– Той, який ви не згадали. У 2016-му Закарпаття стало найпривабливішим місцем в Україні для туристів, випередивши як сусідні «карпатські» області, так і «морську» Одещину. Торік у нас побувало понад мільйон туристів! Це приблизно на 20 відсотків більше, ніж у 2015-му.
І що їх сюди тягне?
– Тут проста арифметика. Кількість туристів збільшується, якщо є хороші дороги, є на що подивитися й де смачно поїсти. Пам’ятаєте давньоримський лозунг: «Хліба й видовищ»? Після того, як ми відремонтували дорогу до Синевирського озера, кількість туристів тут збільшилася в сім разів! Аналогічно в Колочаві. Після будівництва лісової дороги й відкриття нового етнофестивалю «Закарпатська свальба» зросла кількість гостей у Німецькій Мокрій. Ми відновлюємо старі фести й започатковуємо нові. Наприклад, Дні добросусідства з румунським повітом Марамуреш відновили через 14 років. А ще торік повернули державі унікальний на всю Європу музей лісу і сплаву на Чорній Ріці, який хотіли банально вкрасти. Тепер візьмемося за його відновлення. Робимо все, щоб привабити туристів, завдяки яким оживає економіка, місцеві мешканці мають доходи, область отримує туристичний збір… Ось що має значення, а не те, скільки разів мене згадали в ЗМІ.
До речі, знаєте, у зв’язку з чим вас найчастіше згадували ЗМІ торік?
– Уявлення не маю.
Через перейменування вулиці Леніна в Джона Леннона на Тячівщині! Про це писала європейська, американська й навіть китайська преса!
– Звичайно – декомунізація! Місцеві ради не захотіли сваритися з електоратом напередодні виборів, тому скинули всю роботу на мене. А я в боргу не залишився.
Між іншим, Закарпаття стало єдиною областю, де комуністичні вулиці перейменовані на честь усіх загиблих на Донбасі героїв. Не всім це сподобалося. В Іванівцях на Мукачівщині сільрада хотіла перейменувати дві вулиці, названі на честь їхніх же мешканців, що пішли добровольцями на фронт і загинули за Україну. Однак я через суд примусив залишити ці назви! Щодо Джона Леннона, то ми не тільки перейменували, а й відремонтували цю вулицю. Відкриємо її в урочистій обстановці цього року, як і площу Енді Воргола в Минаї біля Ужгорода.
Ви згадали місцеве самоврядування. В 2016-му у вас із ним були непрості стосунки. Мітинги через створення нових об’єднаних тергромад, суди через фінансування профтехучилищ…
– У мене нормальні стосунки з місцевим самоврядуванням, яке працює в правовому полі. А гратися з політиканами, які вирішили компенсувати на об’єднаних тергромадах якісь свої нереалізовані проекти, не збираюся. Торік у області діяли дві ОТГ – Тячівська й Вільховецька. Тячівська може стати прикладом для інших, а от керівник Вільховецької вирішив, що потрапив у комунізм – усіма районними установами користується, а жодної копійки їм не платить. То я через суд примусив його віддати гроші, щоб не спровокувати в районі фінансовий колапс. Що ж до мукачівських профтехучилищ, то тут узагалі якась абсурдна ситуація – няньо-депутат у Верховній Раді голосував за Держбюджет-2016, яким фінансування ПТУ переклали на міста обласного значення, а син-мер відмовився виконувати закон. То коли в Мукачеві почалися голодні бунти вчителів і дітей, яким мерія через впертість і неуцтво відмовилася виділяти кошти, я мав стояти осторонь і робити вигляд, що все нормально? Звичайно, що ні. Я через суд примусив Мукачівську міськраду виконувати закон. І мерія тихенько виплатила трьом ПТУ все до копійки. Так у області буде й далі – закон один для всіх! А загалом із місцевим самоврядуванням ми нормально працюємо, якщо треба комусь допомогти на рівні центральних органів державної влади, я нікому не відмовляю.
«Я називаю речі своїми іменами, подобається це комусь чи ні»
Але ж у вас теж непрості стосунки з цими центральними органами!
– Чому це?
Стільки критики Кабміну, як ви, не дозволяє собі жоден голова ОДА. «Наїзди» на міністра АПК, голову ДФС, різка оцінка можливого скасування мораторію на вивезення кругляка…
– Зачекайте, я завжди «наїжджаю» по ділу й у відповідь. Якщо Кутовий презентує намальовану «на коліні» інтерактивну карту й каже, що його вражають масові незаконні рубки лісу на Закарпатті, а насправді це не рубки, а полонини, виноградники й запущені сади, то я маю мовчати? Спецкомісія встановила, що жодна «незаконна рубка» з інтерактивної карти (на яку витратили купу бюджетних грошей) не підтвердилася! Щодо мораторію на вивезення кругляка – ну, вибачте, це що за ультиматуми Україні з боку Євросоюзу: віддайте кругляк, а ми вам 600 мільйонів євро допомоги? Ми що – якісь аборигени, котрі за брязкальця віддавали колоністам свою землю й національні багатства? Скажу, що після введення мораторію на вивезення кругляка рубка лісу в краї зменшилася на 10%, а кількість підприємств лісопереробки збільшилася майже на 40%! То які ще потрібні аргументи? Що ж до «наїздів» на Насірова, я прямо кажу – ДФС узяла Закарпатську митницю під повний контроль тільки для того, щоб відновити системну контрабанду сигарет у країни ЄС. І факти затримання фур та вагонів із сигаретами в Словаччині це підтверджують. Пам’ятаєте, чим закінчився конфлікт через контрабанду сигарет у липні 2015-го в Мукачеві? Стріляниною й людськими жертвами. Тому як голова ОДА я не буду мовчки спостерігати, як повертається усе «на круги своя», а чітко називаю речі своїми іменами, подобається це комусь чи ні.
Судячи з ваших слів, 2017-й на Закарпатті з Москалем також нудним не буде…
– Точно! Але сподіваюся, що буде цікаво в хорошому смислі. Ми й на Різдво підготували кілька сюрпризів. Проведемо в Ужгороді як старі, так і нові фестивалі, у тому числі дегустацію закарпатських вин у «Совиному гнізді» та «Парад бетлегемів». Уже запросили на свято відомий гурт «афроукраїнців» у вишиванках «Блекстарз». Обіцяю – нудно не буде.
А як щодо серйозних проектів, які просуватимете протягом року?
– Крім подальшої розбудови інфраструктури є кілька пріоритетів. Це будівництво Берегівської окружної дороги та з’єднання угорського автобану М-3 і траси Чоп – Київ. Цей багаторічний проект, який включає відкриття нового КПП, нарешті отримав урядову підтримку двох країн, і я сподіваюся, що цього року почнеться його реалізація. Друге – продовження гірськолижного курорту «Буковель» («Свидовець») на Закарпаття. Тут робота на рівні проектної документації вже йде повним ходом. Власники «Буковелю» були готові прийти сюди ще 10 років тому, але цьому завадила жадібність тодішніх «контролерів» області. Розбудова потужного гірськолижного курорту дасть тисячі робочих місць і бурхливий економічний розвиток нашим високогірним селам, які зараз вважаються депресивними. Третє – відновлення повноцінної роботи міжнародного аеропорту «Ужгород». Коли я прийшов на Закарпаття влітку 2015-го, він нагадував якийсь аеропорт Сомалі. По периметру – зарості, по злітній смузі бігали зайці й козулі, на території летовища сусіди з багатоповерхівок вирощували картоплю й помідори. За 2016-й тут багато чого зробили, тому продовжимо…
Але для цього всього необхідна одна умова!
– І яка?
Щоб ви залишилися на Закарпатті. Ви ж у курсі чуток, що вас ось-ось забирають із області?
– Та я вас прошу! Ці чутки з’являються по кілька разів на місяць, а розпускають їх ті, хто радий би бачити мене хоч послом, хоч міністром, хоч прем’єром, тільки подалі від Закарпаття. Мушу розчарувати цих людей – нікуди з області не збираюся, тому мусите всі терпіти Москаля і в 2017-му. З чим вас і вітаю! (Сміється. – Ред.).
Володимир МАРТИН
