Голова галузевого комітету при ЕБА Богдан Цуприк: Не тільки Євросоюз тисне на Україну. Є коло осіб в країні, які зацікавлені у скасуванні мораторію на експорт лісу
З 1-січня 2017 року, введений восени 2015 року, мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів поширився і на сосну, таким чином охопивши всі породи лісу-кругляку.
Але вже тривалий період часу тривають дискусії про необхідність цього заходу, прихильники його скасування заявляють, що мораторій суперечить міжнародним зобов'язанням України, а то і взагалі є неефективним.
Крім того, ЄС називає скасування Україною мораторію на експорт необроблених лісоматеріалів однією з умов для надання другого траншу макрофінансової допомоги в 600 млн євро.
Противники скасування вважають, що відсутність мораторію підірве українську деревообробку, а також згубно позначиться на екології українських Карпат.
У березні 2016 року Кабінет Міністрів вже реєстрував у Верховній Раді законопроект про скасування мораторію, а 6 лютого був зареєстрований законопроект №6035, яким пропонується скасувати мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів, а ввести експортне мито в розмірі 15%.
"Українські Новини" поговорили про цю проблематику з главою галузевого комітету при Європейській Бізнес Асоціації Богданом Цуприком, який також є директором підприємства зі швейцарською інвестицією - представництва Sorbes Group в Україні. При цьому він підкреслює, що говорить тільки від свого імені, оскільки ЄБА не коментує це питання
Як Ви ставитесь до ініціативи скасувати мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів і запровадити натомість мито 15%? Чи стане такий крок альтернативою мораторію та чи зможе він відрегулювати належним чином ринок сировини і сприяти розвитку переробки в Україні замість вивезення лісу за кордон?Я вважаю, що цей законопроект аж ніяк не виконуватиме функцію повноцінної чи навіть слабкої альтернативи чинному мораторію. По-перше, в ньому переважна частина позицій стосується так званого погодження чи отримання дозволу на експорт, видання інформаційної картки – державної реєстрації контракту. Але ж це просто регулює торгівлю, жодного практичного значення для збільшення чи скорочення експорту ці моменти не матимуть, тим більше, що такі дозволи досить легко отримати. При цьому вони можуть бути джерелом корупції.
Крім того, головні експортери – це державні лісгоспи. Держлісгоспу не важко буде зібрати всі ці документи та надати відповідні підтвердження, кому й чому він збирається продавати. Та й приватна фірма це зробить. Так що все це не матиме жодного практичного значення. Це моя особиста думка щодо реєстрації.
Щодо ставок мінімального експортного мита. Справа в тому, що за нинішніх цін на цей ресурс, безумовно, така планка – символічна. Якщо говорити власне про 15%, то це занадто мало для того, щоб серйозно впливати на експорт і обмежувати його. Більше того, за мінімального рівня мита 5 євро вартість 1 кубометра деяких цінних порід фактично становить сотні євро. Найвірогідніше, це спонукатиме підприємства до заниження митної вартості, що завдаватиме ще більших збитків державі. Тому я вважаю, що в цьому випадку, щоб це стало якоюсь альтернативою, відсоток має бути суттєво вищим, як і мінімальний рівень, і, можливо, їх слід диференціювати за сортиментами.
Як це може вплинути на галузь?Для того, щоб оцінити вплив на галузь, можна просто порахувати, скільки буде коштувати інвестиція в Україні й скільки інвестор переплатить з урахуванням тих 5 євро на кубометрі. Фактично для заводу, який, скажімо, закуповує і переробляє 500 тис. "кубів" за рік, 2,5 млн євро, що їх постачальник муситиме сплатити при експорті в державну казну України, щоб вивезти сировину, – це чимала сума. А за 3 роки – період дії закону – 7,5 млн євро. Але потенційна інвестиція, яка могла б бути спрямована в Україну на таку ж саму потужність, була б у багато разів більшою. Цей законопроект апріорі не стимулюватиме інвестиції в Україну. Капіталовкладення можуть бути лише в тому випадку, коли підприємства не зможуть купити й вивезти ліс, а тільки купити й переробити тут, в Україні. Тоді вони будуть інвестувати. В будь-якому разі сума ця – 5 євро – незначна, а має бути такою, щоб її сплата протягом кількох років значно перевищувала потенційно необхідні інвестиції у переробку в країні. Лише тоді це буде економічним стимулом.
Тому я зараз говорю не про інтереси якоїсь конкретної фірми, а про те, що держава, запроваджуючи заборону, мала на меті певні цілі, й щоб їх досягти, його (мораторій) можна замінити тільки на загороджувальні експортні мита, тоді вони й будуть виконувати свою функцію і сприятимуть залученню інвестицій.
Який рівень мит став би прийнятним, на Вашу думку?Я вважаю, що там має бути відсотків п'ятдесят. Але, підкреслюю, щоб уникнути різних маніпуляцій і заниження митної вартості в контрактах, має бути досить високою мінімальна планка, "розбита" за позиціями. Якщо ми говоримо, умовно, про пиловник хвойних порід, то це не менше ніж 30-40 євро за кубометр. Щоб виконувати свою функцію, мінімальна планка має наближатись до загороджувального мита. А для фанерної сировини дуба це могло би бути й 100 євро з кубометра. Для паливних дров – не менше ніж 10 євро; для техсировини, балансів – не менше ніж 20 євро.
В Україні є дефіцитні позиції – це якісний дуб, фансировина берези, вільхи для лущення. Українські підприємства й так працюють не на повну потужність, вони обмежені нестачею сировини в цілому по країні. Тому мита справді за багатьма позиціями мають бути загороджувальними, щоб підприємства не падали у своїй продуктивності, не кажучи вже про нові інвестиції. Але цей законопроект зовсім нічого не вирішує, це формальність, він може слугувати хіба що прикриттям – мовляв, ми не просто скасували мораторій, ми запровадили альтернативу.
В будь-якому випадку, якщо закон буде прийнято, яким би не був розмір мита, чи не почуємо ми згодом про те, що такі тарифні методи суперечать міжнародним зобов'язанням України, як і мораторій?Так, експортні мита також будуть трактуватися як такі, що не відповідають міжнародним угодам України та взятим нею на себе зобов'язанням. І не виключено, що такий закон у разі прийняття через певний час можуть скасувати. Постає питання: коли кажуть, що мораторій не відповідає, а експортні мита теж не відповідають, тоді для чого міняти шило на мило? Для чого замінювати мораторій – дуже надійний і зрозумілий механізм, що не лишає можливостей для маніпуляцій, іншим механізмом? Я знаю, що Комітет з питань промислової політики та підприємництва проводив дослідження і має аргументацію щодо того, що Україна все ж може вжити таких заходів (ввести мораторій), обґрунтовуючи це екологічним питаннями, результатами аерокосмічного моніторингу лісів, які показали, що ліси у багатьох регіонах просто зникли. Для мораторію це аргумент. Так, це дискусійне питання, але аргументи є, хоча в них і сумніваються європейські партнери, але вони є. Таким чином, я вважаю, що було б правильним просто дотримуватись цієї позиції й не шукати альтернатив, оскільки, можливо, вони матимуть ще менше реального обґрунтування.
Я припускаю, що мораторій можна скасувати раніше ніж через 10 років. Просто має пройти певний період часу для розвитку галузі, щоби сформувався повноцінний ринок. І вже тоді, коли будуть внутрішні споживачі, з якими працюватимуть лісгоспи, складно буде розірвати напрацьовані відносини.
Держава ставила за мету розвивати внутрішню деревообробку, залучаючи інвесторів, зокрема, зарубіжних, щоб вони були зацікавлені у вкладанні коштів в Україну, а не поза її межами, вивозячи з країни ліс і переробляючи його деінде.
Інвестиції вже є, але їх було б значно більше, якби державна політика була скоординованою. Коли один орган влади прийняв рішення про заборону експорту, а інший збирається його скасувати, чи багато прийде закордонних інвесторів за таких умов?
Чи маєте Ви статистику щодо контрабанди лісу?Ні, я її не збираю, для цього є спеціальні органи, які її збирають і зобов'язані з цим боротися. Хоча я вважаю, що реальної статистики взагалі не існує. Але в будь-якому випадку тут доводиться говорити не про контрабанду в чистому вигляді, коли хтось перевозить ліс нелегально, так некоректно говорити. Це, швидше, можна назвати "сірим" експортом. Ось минулого року ще дозволялось експортувати пиловник сосни. Відповідно, можна у вагони, назвавши це пиловником, завантажити інші сортименти – більш цінні, які заборонені до вивозу. В цьому плані дуже добре, що набула чинності заборона і щодо пиловнику сосни. Тепер важче маніпулювати. Залишились паливні дрова, а вони мають більш чіткий опис. Тим більше, що Держлісагентство обмежило довжину дров на експорт двома метрами, тобто тепер під їх виглядом точно не підуть цінні породи високої якості. Я думаю, що техсировина під виглядом дров все рівно експортується, але з більш якісними лісоматеріалами схожі оборудки стали неможливими. І в цілому це позитивно.
Розкажіть як представник бізнесу, як сьогодні відбувається закупка сировини деревообробними підприємствами і що варто поміняти? Як Ви оцінюєте Положення про реалізацію необроблених лісоматеріалів, яке зараз обговорюється?Закупка проходить на аукціонах. Оскільки з 2017 року повністю почав діяти мораторій, подивимось, як усе буде працювати. Якщо не буде сигналів про скасування (мораторію), то на другий квартал лісгоспи дійсно виставлять всю деревину, оскільки за відсутності експорту в лісгоспів не буде іншого виходу, окрім як запропонувати всю сировину переробникам. Адже головним недоліком було те, що не виконувалась умова виставляти всю сировину на аукціони. Насамперед лісгоспи контрактували експорт, а поставки на внутрішній ринок здійснювали за залишковим принципом. Це створювало штучний дефіцит сировини, що обмежував розвиток підприємств. В цьому – головна проблема. Водночас, навіть у чинному наказі чітко прописано, що вся лісосировина має виставлятися на аукціон. Отже, проблема не у власне наказі, а в тому, що він не виконувався. Але зараз вже діє заборона на експорт щодо всіх порід.
Та є ще одна проблема – це питання ціноутворення на аукціонах. Ці проблеми пов'язані між собою, бо коли сировини бракує, покупці за неї дужче борються, невиправдано піднімаючи цим ціну. І багато переробників зазначають, що за низкою позицій якщо і немає дефіциту, то ціна така, що ти просто не можеш конкурувати з готовою продукцією. А в кожного колектив, потрібно з чимось працювати в наступному кварталі.
Що змінити? Я вважаю за доцільне, все-таки, знову запровадити прямі договори для постійних клієнтів, у яких хороша репутація, історія. Не для випадкових людей чи посередників, а для підприємств, які реально працюють. Але цей механізм має максимально виключати особистісний фактор, щоб не було корупції. Можна розраховувати на основі тієї кількості, яку фірма закуповувала в попередні періоди, і 70-80% від цього обсягу контрактувати через прямі договори.
Решту обсягу – через аукціони. Це б дало упевненість підприємствам, оскільки щоразу на квартальних аукціонах не завжди розумієш, чи буде в тебе сировина і якщо буде, то за якою ціною. В такій ситуації складно гарантувати робочі місця та контракти. Ціну (для прямих договорів) можна фіксувати за підсумками попередніх торгів або закріпити за лісгоспами право переглядати їх періодично, якщо спостерігається значне відхилення на ринку, на аукціонах. Це все нюанси, які можна передбачити і прописати. Прямі договори є й зараз, але у тих випадках, коли підприємство купило на аукціоні, а потрібно іще, і лісгосп має надлишки, то за аукціонними цінами в межах кварталу обсяг може бути збільшено.
За великим рахунком, я не хочу розглядати варіант скасування мораторію, але тими положеннями (про реалізацію необроблених лісоматеріалів), які розробляються, передбачається, що вся сировина має проходити весь каскад аукціонів, і лише в кінці те, що залишилось нереалізованим, скеровується на аукціон для нерезидентів. В принципі, якщо не маніпулювати цінами, то це також може бути рішенням. Але тут не має бути маніпуляцій із лотами, щоб на цьому аукціоні – для нерезидентів – не з'являлися лоти, які не були виставлені раніше, притримані. Необхідно передбачити відповідальність за такі дії. Положення слід більш детально прописати, щоб лише ті лоти, які пройшли крізь усі попередні етапи, з тими ж номерами могли йти на аукціон для нерезидентів, а якщо вони були відсутні на попередніх аукціонах, то взагалі не можуть виставлятись на продаж для нерезидентів. Лише за таких умов і чіткого контролю. А контроль буде тоді, коли буде державна зацікавленість у розвитку.
Не секрет, що існують так звані "фірми-прокладки" за кордоном. Ліс надходить з України в Румунію, Туреччину не прямо, а, в більшості випадків, через такі фірми, хтось отримує на них маржу, і цей хтось має від них невиправдані прибутки за рахунок держави, і він буде зацікавлений у збереженні експорту. Це також проблема. Можна припустити, що це люди, близькі до влади, інакше вони б не мали такої можливості. Виходить, що не тільки Європейський Союз тисне на Україну, а є також певне коло зацікавлених осіб у країні, які, зі свого боку, намагаються вплинути на скасування мораторію.
А яку частину до набуття мораторієм чинності експортували державні лісгоспи із загального обсягу експорту?Я думаю, що понад 95% експортували підприємства Держлісагентства, принаймні, офіційно.
Скільки лісу в цілому йде на переробку в Україні за рік?По Держлісагентству рубки здійснюються в обсягах близько 15 млн кубометрів, до 3 млн експортували, близько 12 млн кубометрів знаходили споживача в Україні.
Що іще слід було б відрегулювати в галузі?Головне – це доступ до сировини. Всі інші питання пов'язані з загальним інвестиційним кліматом країни і спільними проблемами, зокрема, на місцях, Місцеві органи влади отримали більше повноважень, щоб підтримати територіальні громади надходженнями, але часто вони цим зловживають. Таким чином, виникають певні труднощі з формальностями та технічними моментами, наприклад, з дозволами на будівництво заводу, та і з будь-якими іншими дозволами. Якщо врегулювати всі ці моменти, то може бути якісний стрибок у розвитку. Повертаючись до законопроекту, хочу лише зазначити, що в ньому є один позитивний момент – він містить обмеження і щодо паливних дров, які вивозяться без обмежень взагалі. Й під їх виглядом вивозять також суміжні сортименти. А запропоноване експортне мито занадто низьке. Обмеження експорту паливних дров я вважаю правильним, оскільки це допоможе усунути залишки маніпуляцій із вивозом суміжних сортиментів. До того ж, навіщо їх вивозити, якщо це енергетичний ресурс для самої України?
Ви можете оцінити потенціал відходів переробки лісу для тих же енергетичних потреб?Швидше, я бачу потенціал в порубних залишках, які з'являються при лісозаготівлі. На підприємствах, як правило, відходи вже без кори, а це фактично сировина для ДСП. А спалювати доцільно насамперед те, що вже неможливо використати для переробки. Це порубні залишки на лісосіках при лісозаготівлі. Однак їх просто вивозять і утилізують як сміття. А це еквівалентно приблизно 1,5 млн кубометрів за рік! Я вважаю, що держава мала би внести зміни до законодавства про зелений тариф, конкретизувати цей момент із порубними залишками і отримати 1,5 млн кубометрів безкоштовного палива для держави.
Який потенціал зростання внутрішнього ринку переробки і наскільки наша продукція конкурентоспроможна за кордоном?Технологічний ланцюжок переробки нашого круглого лісу за кордоном потребує готової дошки, меблевого щита тощо. Проблем зі збутом за кордоном не буде за раціонального ціноутворення. До того ж, поступово додана вартість буде дедалі більше перетягуватись в Україну, в країні формуватимуться кластери, переробники постачатимуть напівфабрикати вітчизняним фабрикам. Крім того, можна сподіватись, що в країні зростатиме платоспроможний попит, який підніме внутрішнє споживання.
http://ukranews.com/
