Про гроші, що пахнуть чадним газом. Нелегальне кустарне виробництво деревного вугілля — третій за поширенням (після нелегального видобутку бурштину та незаконної заготівлі лісу) вид "чорного" бізнесу

Останнє десятиліття принесло лісовій галузі нову проблему — кустарне виробництво деревного вугілля. Місцеві скоробагатьки, які хочуть усе й одразу, відчули, що "інвестиції" в такий бізнес здатні творити дива: рентабельність виробництва деревного вугілля може сягати 300% (!!!) Причому цей вид бізнесу не потребує особливих знань, спеціальної підготовки, і для нього Україна має все: безробіття, убогість населення, ігнорування законів, корупцію. Судячи з публікацій у ЗМІ "лісових" областей, за останні два роки кількість нелегальних кустарних виробництв деревного вугілля зросла удвічі і продовжує зростати.

Ще в сиву давнину деревне вугілля було чи не єдиним джерелом палива. В сучасному світі воно не втратило свого значення. Сфера його застосування значно розширилась. Деревне вугілля використовують як відновлювач у металургії, як сировину для виробництва активованого вугілля, як кормову добавку в тваринництві, як ізоляційний матеріал у будівництві. В усьому світі люди відчули на практиці велику перевагу і зручність використання деревного вугілля для приготування їжі на природі. А ще — у виробництві порошків для поліграфії, змазок, димного пороху, наповненні пластмас тощо. Але мова піде про примітивні і шкідливі способи виробництва деревного вугілля. Цей вид "бізнесу" входить до десятки найприбутковіших і найменш витратних, поряд із розкраданням лісу, видобутком бурштину тощо. Для старту виробництва потрібна лише бляшана піч (цистерна, бочка), загорнута у скловату. Ціна цього простого "обладнання" становить 5—7 тис. грн. "Загрози" ведення такого бізнесу — штраф у розмірі 1,7 тис. грн — 3,4 тис. грн.

Цей промисел процвітає в усіх багатих лісом регіонах — від Сум до Ужгорода. Впродовж року кількість таких "підприємств" зростає в рази. Печі ховаються поблизу закинутих колгоспних ферм, у лісосмугах, на околицях сіл. Цикл випалювання партії вугілля триває до двох тижнів, при цьому обладнання, яке зменшує кількість шкідливих викидів (оксиди натрію і сірки, смола), нелегали не використовують, з огляду на його високу ціну. Від цього страждає населення. Девальвація гривні перетворила деревне вугілля на "чорне золото". Зі слів, наприклад, заступника голови ОДА Сумської області Ірини Купрейчик, в області кубічний метр деревини твердих порід офіційно коштує близько 800 грн, неофіційно — 120 грн. Вихід вугілля — 40% від маси деревини. Для виробництва знадобляться не більше двох робітників невисокої "кваліфікації" з зарплатою 3—4 тис. грн. Тонна ж деревного вугілля коштує 200 дол. Ці банкноти пахнуть чадним газом.

Тобто йдеться про те, що сучасне примітивне обладнання для випалювання деревного вугілля недалеко відійшло від ями, в якій його випалювали у XIX ст. Під звичайною цистерною з дверима і привареною трубою день і ніч горить вогонь. Обслуговують цей нехитрий "процес" кілька нелегально найнятих за мізерну платню працівників за "готівку". З таких печей виділяється багато шкідливих сполук: сажа, метан, азотні сполуки, оксиди вуглецю, пари спирту й оцтової кислоти. Звичайно, сьогодні в продажу для такого виробництва є сучасні імпортні печі, але це для наших "карбонаріїв" зайві витрати.

До виробництва деревного вугілля Україна масово повернулася наприкінці 90-х років минулого століття. Згадали, що воно є ідеальним паливом для новоявлених багатіїв: без диму горить у каміні, на ньому готують шашлики. Відродили виробництво приватні підприємці, які не переймаються екологічними та іншими умовностями у вигляді державних законів. Головне — швидко і з найменшими витратами заробити гроші. Упаковане деревне вугілля можна придбати на автозаправках і в супермаркетах, замовити з доставкою додому. Собівартість "чорного золота" для нелегальних виробників — 3—4 грн за 1 кг.

За оцінками Львівського національного лісотехнічного університету, у 2009—2011 рр. експорт деревного вугілля в Україні становив 4% від загального обсягу експорту деревини та продуктів її переробки. За даними Держстату, торік Україна експортувала деревини на суму 1,3 млрд дол. Це свідчить, що обсяги нелегально виробленого вугілля оцінюються, як мінімум, у 40 млн дол. США. Варто зазначити, що більшість українських виробників деревного вугілля, незважаючи на незадоволений попит у своїй державі, націлені на експорт: Європа не спалює свою деревину, тому там ринок ще не цілком заповнений, про що свідчить відсутність конкуренції на цьому напрямі. Кустарне виробництво "чорного золота", яке вже не один рік процвітає в так званих "лісових" областях України, добралося і в степові регіони. За знищення того, що називається лісом, активно взялися в Одеській та Херсонській областях.

У Старому Світі виробництво деревного вугілля давно перестало бути "брудною справою", виробники ретельно дотримуються екологічних норм. Законодавство не тільки жорстко обмежує забруднення довкілля, а й стимулює "чисте" виробництво. Наприклад, у Республіці Польща вигідно переробляти відходи власного виробництва — у такому разі компанія може розраховувати на звільнення від податків та безвідсотковий кредит на придбання технологічного обладнання. Законодавство будь-якої цивілізованої країни жорстко розділяє "брудне" і екологічне виробництво. Відповідно до цього, встановлюються різні умови його дислокації: чисте має розміщуватися, щонайменше, за 300 м від житла, "брудне" — за 1 км. Українське законодавство поки що не сягнуло таких "висот", тому й коптять примітивні печі з випалювання вугілля у людей під носом.

Примітивні за конструкцією печі для виробництва деревного вугілля димлять по всій Україні. Від Сум до Ужгорода, від Одеси до Житомира, від Волині до Миколаєва. В лісистих регіонах України подейкують, що це третій за популярністю вид "чорного" бізнесу, після нелегального видобутку бурштину та незаконної заготівлі лісу. Витрати на обладнання низькі, сировинна база — куди не глянь — під ногами, попит на продукцію і її збут гарантовані. Останніми роками "вугільна" епідемія охопила Житомирщину, було декілька антивугільних "повстань" населення в Лугинському, Романівському і Олевському районах, де тимчасові печі з випалювання деревного вугілля встановили без будь-яких документів і дозволів учасники АТО, що прибули… з Запоріжжя.

У січні нинішнього року в с. Вілиця Шацького району, що на Волині (екологічно чистий район з базами відпочинку, комплекс озер Шацького національного парку, перлина Волині — озеро Світязь) такий бізнес започаткував, попри незгоду місцевих селян, місцевий підприємець Віктор Дударчук. Свого часу рішенням сесії селищної ради Шацька йому було виділено в оренду масиви для ведення мисливського господарства та земельну ділянку загальною площею 0,5 га для будівництва підсобних приміщень. Підприємець запевнив селян, що тут буде створено робочі місця, в місцеву скарбницю попливуть податки, з'явиться дорога з твердим покриттям. Як заявив депутат районної ради Петро Цвид, жодної обіцянки Віктор Дударчук не виконав. Після емоційних дискусій депутати не дали згоди на встановлення печей із випалювання вугілля.

У лісі неподалік волинського села Щитинська Воля Ратнівського району місцевий підприємець Петро Цяк упродовж двох років у семи цистернах випалює вугілля без жодних дозвільних документів. Знімальна група місцевого телебачення навідалась на місце, де виробляється продукція. Сторож Віктор розповів, як йому там працюється. Як стало відомо згодом, після цієї розмови його побили і звільнили з роботи. Аналогічний конфлікт підприємця з населенням мав місце у с. Доротище Ковельського району, а також у Ківерцівському районі, де, до речі, на такому виробництві через порушення правил безпеки загинув кочегар. Бували схожі випадки і в інших районах області.

У мальовничі пейзажі області "вписалися" величезні бочки з печами, які цілодобово чадять дьогтем і чадним газом, роблячи нестерпним життя навколишніх сіл. Цей бізнес протизаконний з багатьох причин. У ньому здебільшого використовуються незаконні джерела сировини, зокрема — крадений ліс. Випалювальні агрегати і власне процес випалювального виробництва не сертифіковані, їх рівень небезпеки для довкілля не визначений, немає дозволів на запуск виробництва. Працівники цього "пекла" офіційно не працевлаштовані, з цього протизаконного "підприємництва" не надходять жодні відрахування до бюджетів усіх рівнів.

Зазвичай виробники деревного вугілля не обтяжують себе офіційною реєстрацією виробництва, яке необхідно погоджувати не лише з місцевою владою, а й з екологічною інспекцією, санітарною службою, Держпромнаглядом. Такі процедури затратні і забирають багато часу. Тому горе-підприємці ховають своє виробництво подалі від людського ока — в ліси, лісопосадки. Та від громадськості і громадських активістів заховатися складно.

Які з цього можна зробити висновки? Настав той фатальний час, коли ніби сама Природа жорстким жестом нагадала людині про необхідність дотримуватися вічних законів Буття, про неминучість розплати за варварське марнотратство земних благ, про несумісність розмаху людських бажань і реальних можливостей їх досягнення. Вагому роль тут має відіграти влада, але поки що вона, як свідчать факти, або лише сприяє місцевим "карбонаріям", або займає позицію "моя хата скраю". Варто зауважити, що бізнес на деревному вугіллі характерний для країн третього світу. Піролізом деревини займається ісламістське угруповання в державі Сомалі, яку вже багато років терзає громадянська війна. Сукупний річний дохід від цього виду бізнесу тут становить понад 10 млн євро. Країна традиційно вважається однією з найбідніших у світі: половина населення Сомалі витрачає в день на себе менше одного долара США.

Українські екологи стверджують, що примітивне виробництво деревного вугілля перетворить Україну на Гаїті. Нелегальне виробництво деревного вугілля довело цю державу до екологічної катастрофи, але не зробило її жителів багатшими. Гаїтяни вирубали всі ліси і перетворили їх на вугілля, але як жили в жебрацтві, так і живуть понині.

На відміну від багатьох європейських держав, ліс в Україні виконує насамперед екологічні функції. Тому політика держави має бути спрямована на збільшення лісових площ і доведення їх до середньоєвропейського рівня. Така позиція вкотре задекларована в підписаній у Верховній Раді України Коаліційній угоді. Цим самим документом передбачене повернення формування державної політики лісокористування в компетенцію Міністерства екології і природних ресурсів. Так працюють у Європі. Але в Україні це тільки на папері. Наразі проблема нелегальних лісозаготівель визнана державою як комплексна, що має міжвідомчий характер. Руйнування старої системи лісового сектора і послаблення контрольних функцій держави підстьобнули збільшення обсягів нелегальних заготівель. Більшість оцінок їх масштабу варіює від 3—4 % до 30—40% і залежить від визначення самого поняття "нелегальна заготівля", використаного методу оцінки та джерел інформації. Очевидно, що часто згадувана не вельми висока якість статистичних даних, які використовуються в розрахунках, не дозволяє говорити про точність оцінки. Тому реальні втрати відчутно більші, адже зазвичай заготовлюється переважно найбільш цінна деревина, яка на ринку користується високим попитом. З іншого боку, недооцінка втрат, заподіяних природному середовищу, нерідко створює ілюзію економічного розквіту. Якщо спиратися на загальноприйнятий підхід, то для держави в короткостроковій перспективі вигідніше просто вирубати ліс, ніж раціонально його використовувати, не допускаючи знищення. Адже в статистиці валового національного продукту зрубані дерева враховуються у статті доходів, а збитки від знищення лісів — не підраховуються. Тобто отримана таким чином вигода тимчасова, тоді як знищення лісів призведе, врешті-решт, до руйнації ресурсної бази і повного краху лісової та деревообробної промисловості. І кустарне виробництво деревного вугілля на краденій деревині, як бачимо, цьому дуже сприяє.

Петро Чечелюк 12 травня, 18:47

Більше читайте тут: https://gazeta.dt.ua/internal/pro-groshi-scho-pahnut-chadnim-gazom-nelegalne-kustarne-virobnictvo-derevnogo-vugillya-tretiy-za-poshirennyam-pislya-nelegalnogo-vidobutku-burshtinu-ta-nezakonnoyi-zagotivli-lisu-vid-chornogo-biznesu-242257_.html

Далі...

Низьке економічне зростання — головний виклик для економіки України

Незважаючи на низку здійснених реформ і заходів щодо досягнення певної макроекономічної стабілізації, економіка України залишається у нестабільному стані із невизначеними перспективами.

Якщо серед багатьох наших проблем треба було б визначити одну — головну, безумовно, це була б проблема низького потенціалу зростання економіки. Решта негараздів, таких, як несприятливий інвестиційний клімат, скорочення кваліфікованої робочої сили та закриття підприємств, складна демографічна ситуація, величезне боргове навантаження, неефективний державний сектор економіки, відсутність конкуренції у багатьох секторах економіки та нерозвиненість фінансових і товарних ринків, слабкі державні інститути, корупція та нерівність розподілу доходів в українському суспільстві, є основними чинниками цієї фундаментальної проблеми.

Основним ризиком для продовження співробітництва з МВФ у рамках програми розширеного кредитування (Extended Fund Facility, EFF) і для економіки України загалом також є низькі темпи економічного зростання. Дуже повільне економічне зростання наражає програму співробітництва з Фондом на ризик недосягнення задекларованих у ній цілей, зокрема зменшення надмірного співвідношення зовнішнього та державного боргу до розміру економіки, а значить, на загрозу фінансової нестабільності та низьких стандартів життя населення у майбутньому. Як зазначається в останньому квітневому інфляційному звіті Національного банку України, що розміщений на його офіційному сайті, "…ключовим припущенням прогнозу банку є подальша співпраця з МВФ, що залишається важливим джерелом поповнення міжнародних резервів країни, полегшує доступ до фінансування від інших міжнародних організацій, а також є індикатором прогресу в структурних реформах і відповідно інвестиційній привабливості країни". На жаль, зараз Україна не може самотужки вийти із затяжного економічного "піке" і потребує міжнародної фінансової допомоги для реформування економіки, фінансів і державних інституцій.

Висновок щодо "кволого" економічного зростання у перспективі можна зробити, аналізуючи Меморандум співробітництва України з МВФ і прогнозні оцінки як фахівців Фонду, так і українських економістів. Трохи цифр. За 2014–2015 рр. ВВП України кумулятивно впав на 17,1% порівняно з показником на кінець 2013-го. Згідно з оцінками МВФ, рівня ВВП у цінах 2013-го буде досягнуто лише наприкінці 2021 р. Тобто країна через шість років зростання (починаючи із 2016-го) та економічних реформ, з допомогою фінансування МВФ, інших міжнародних фінансових організацій і країн-спонсорів вийде лише на рівень 2013 р. Але за таких умов ні про яку стратегію скорочення розриву між доходами на душу населення в Україні та країнах Європи (й, відповідно, стандартами життя) не може бути й мови.

Країни Східної Європи, які провели низку реформ ще у 90-х роках минулого сторіччя і були прийняті після цього до Європейського Союзу, зростають такими ж або навіть вищими темпами, ніж Україна, але від значно вищої бази порівняння. Наприклад, ВВП на душу населення в Польщі становив у 2016 р. близько 12,4 тис. дол. у перерахунку за обмінним курсом або 27,6 тис. дол. — за паритетом купівельної спроможності. У одній із найбідніших країн Євросоюзу — Румунії — цей показник дорівнює відповідно 9,2 тис. і 21,9 тис. дол. А от в Україні — лише 2,1 тис. і 8,2 тис. дол. У прогнозі МВФ для України до 2021 р. середні темпи зростання реального ВВП за період 2016–2021 рр. становитимуть лише 3,3% на рік. Для порівняння, цей же показник для Польщі за цей самий період, за оцінками Фонду, дорівнює в середньому 3% на рік, а для Румунії — 3,7%, тобто навіть більше, ніж в Україні. Це означає, що розрив у доходах на душу населення за шість років між країнами Євросоюзу та Україною не скоротиться, і наша країна продовжуватиме пасти задніх у Європі, весь час апелюючи до власного нереалізованого потенціалу, якщо згадати про її вигідне географічне положення, родючі чорноземи, освічене населення тощо.

Основними макроекономічними цілями програми співробітництва з МВФ є зменшення співвідношення державного боргу до ВВП до 71% у 2020 р. з очікуваних 90% у поточному році, збільшення валових міжнародних резервів до більш як п'яти місяців майбутнього імпорту і, головне, забезпечення сталого економічного зростання у довгостроковому періоді з метою підвищення соціальних стандартів населення та можливості розраховуватися із боргами. Тим не менш, прогнози економічного зростання нашої економіки як від Фонду, так і від української влади є дуже помірними, що не дає можливості повною мірою оптимістично оцінювати розвиток економічної ситуації.

У наступні роки Україна повинна виплачувати значний зовнішній борг. Пікове навантаження припадає на 2019 р., коли офіційний Київ має погасити більш як 6 млрд дол., або близько 6% від ВВП. Це буде відволікати фінансові ресурси і ще більше гальмуватиме економіку. Більш того, починаючи з 2020 р. Україна згідно з умовами реструктуризації зовнішнього приватного боргу, яку вона провела 2015-го, повинна сплачувати додаткові кошти приватним кредиторам тим більші, чим вищими будуть темпи економічного зростання, що лише посилить борговий зашморг і погіршить ситуацію із зростанням.

Що нам заважає вийти на сталу та стабільну траєкторію зростання? Рецепти всім давно відомі, і вони прописані в численних напрацюваннях — від праць нобелівських лауреатів до підручників для студентів економічних вузів. Економічне зростання потребує інвестицій, без яких економіка схожа на двигун, який працює без палива на холостому ходу. Але помилковими є також рецепти стимулювання економіки шляхом посилення кредитної активності за рахунок втрати цінової та фінансової стабілізації, які є необхідною передумовою економічного зростання. Одночасно інвестиції в реальний сектор економіки також створюватимуть нові робочі місця, що буде послаблювати соціальну напругу та зменшувати відплив робочої сили за кордон. Нині прямі іноземні інвестиції в нашу економіку становлять близько 2% ВВП, що катастрофічно мало для прискорення економічного зростання у наступні роки. У свою чергу, зростання інвестицій у структурі ВВП, за оцінками МВФ, відбуватиметься дуже помірними темпами 2–2,5% на рік протягом наступних шести років із дуже низької бази. Це менше, ніж у економіках країн, з якими порівнюють Україну і які ми мріємо хоча б наздогнати в осяжній для огляду перспективі. У тому ж інфляційному звіті НБУ проаналізовано, що хоча у 2016 р. реальний ВВП зріс на 2,3%, але реальні наявні доходи знизилися у річному вимірі на тлі високих тарифів та безробіття, і "…показник схильності домогосподарств до заощаджень повернувся до від'ємних значень". А заощадження домогосподарств, як відомо, є основним внутрішнім ресурсом для інвестицій в основний капітал і в майбутнє економічне зростання.

Як залучити інвестиції в економіку і, зокрема, прямі іноземні інвестиції? Ніяких нових рецептів поки що ніхто не винайшов. Гроші йдуть туди, де можна отримувати прибуток із мінімальними ризиками, що економісти називають сприятливим інвестиційним кліматом. На жаль, в Україні саме цей клімат зараз дуже далекий від сприятливого. Весь перелік ліків, часто-густо гірких, але необхідних для важкохворої економіки та, особливо, для адміністративної системи управління, прописаний у спільному Меморандумі про економічне співробітництво з МВФ і завізований керманичами України. Саме пакет структурних реформ і є тим мінімальним набором ліків, які мають реанімувати й підштовхнути економіку до швидшого зростання.

Корупція роз'їдає всі сфери економіки та призводить до прийняття неефективних рішень. Саме тому структурні маяки програми МВФ включають якнайшвидше проведення судової реформи, створення ефективних і незалежних антикорупційних судів та надання новоствореним антикорупційним інституціям більшої незалежності у проведенні досудових дій з розслідування корупційних злочинів. Але терміни цих заходів увесь час затягуються та переносяться під різними приводами. Підвищення прозорості у доходах держслужбовців і політиків через запровадження системи електронного декларування, на жаль, не було підкріплене подальшими кроками, тому не мало суттєвого економічного ефекту щодо боротьби із корупцією у владі.

Велика кількість держпідприємств працюють неефективно та збитково, що висмоктує кошти із бюджету і, відповідно, є також джерелом корупції. Саме тому структурні маяки щодо приватизації низки неефективних держпідприємств є також частиною пакета структурних реформ.

Ще одним гальмом економіки є величезний дефіцит Пенсійного фонду (ПФ), який у 2016 р. досягнув близько 145 млрд грн, або майже 6% ВВП. Звичайно, що проведення пенсійної реформи у частині скорочення категорій раннього виходу на пенсію або поступового підняття пенсійного віку не додає рейтингу політикам, які бажають подобатися виборцям, у тому числі пенсіонерам. Але зволікання із пенсійною реформою взагалі може залишити без пенсій уже найближче покоління потенційних пенсіонерів. На сьогодні співвідношення пенсіонерів і працюючих уже перевалило критичну межу та продовжує невпинно зростати, і кошти, які мали б іти на інвестиції та стимулювання економіки, витрачаються на фінансування дефіциту ПФ. Тому обмежений "пенсійний пиріг" кожного року мав дробитися між зростаючою кількістю пенсіонерів. Як стало відомо, фахівці Фонду планують найближчим часом робочий візит для узгодження з українською владою подальших кроків у питаннях пенсійної реформи. Можливо, це зрушить наступний її етап з мертвої точки.

Наступні заходи, що прописані як критерії ефективності виконання програми МВФ, спрямовані на створення ефективного ринку сільськогосподарських земель. Як засвідчує досвід інших країн, це може залучити в країну велику кількість інвестиційного капіталу, активізувати кредитування підприємств, пов'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції, а також суміжних підприємств машинобудування, транспорту, торгівлі та розвитку інфраструктури. Існує досвід програм співробітництва Фонду та Світового банку з іншими країнами, і на етапі підготовки земельної реформи треба врахувати помилки інших країн та законодавчо обмежити можливий негативний вплив зловживань і корупції у цій сфері при запровадженні ринку землі.

Можна довго сперечатися про доцільність тих чи інших вимог міжнародних кредиторів, втрачаючи дорогоцінний час. Але Україна сама звернулася по фінансову допомогу і прийняла ті правила гри, яких вимагає ця міжнародна організація від країн, що беруть великі кредити. Програма розширеного кредитування EFF співробітництва з Фондом розрахована на отримання Україною 12,3 млрд СДР (17,5 млрд дол. США), тоді як квота України у Фонді дорівнює лише 2 млрд СДР (близько 2,8 млрд дол.). Тобто сума кредиту перевищує квоту більш як у шість разів. Поточна заборгованість України перед Фондом уже становить 8,4 млрд дол. і є третьою за розміром серед усіх боржників Фонду. Більше тільки у Португалії та Греції.

Звичайно, за таких обставин рада директорів Фонду приділяє особливу увагу всім пунктам виконання програми, що, з одного боку, може гарантувати повернення позичених коштів, а з іншого — виведення економіки України з кризового стану на траєкторію сталого зростання. Більш того, всі критерії програми, що є у Меморандумі про співробітництво, підписаному очільниками нашої країни, дійсно спрямовані на покращення банківської системи та державних фінансів, створення конкурентного середовища та подолання корупції. Тобто програма реформ перш за все є "власністю" України, а не МВФ, і реформи потрібні також передусім населенню нашої країни.

Часу на зволікання із реформами в України вже немає. Локомотив світової економіки дедалі більше віддаляється від нас, і розрив може досягнути такого рівня, який Україна не зможе подолати ніколи. Тільки кардинальне прискорення зростання залишить нам шанси на потрапляння до світового економічного потягу.

 Олександр Петрик 12 травня, 17:34

Більше читайте тут: https://gazeta.dt.ua/macrolevel/nizke-ekonomichne-zrostannya-golovniy-viklik-dlya-ekonomiki-ukrayini-242237_.html

Далі...

Розвінчання міфів про збитковість державних наукових підприємств

Влада наполегливо нав'язує суспільству думку про збитковість і непотрібність державних підприємств. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що держпідприємства завдають Україні збитків на 82 млрд грн. Публічно заявивши про це у Верховній Раді 17 квітня 2017 р., прем'єр офіційно зізнався у систематичному невиконанні своїх прямих службових обов'язків, що підпадає під ознаку злочину "службова недбалість", яка завдала державі шкоди в особливо великих розмірах.

При цьому влада замовчує головну причину неефективної роботи цих підприємств — некомпетентне та непрофесійне керівництво, яке призначається цією ж владою в результаті непрозорих, тому, припускаємо, корумпованих конкурсів. Жоден професійний кандидат не має шансів у подібних конкурсах.

Саме такі призначення ведуть до припинення профільної діяльності підприємств, зростання боргів і в результаті — до знецінення активів. У подальшому майно таких підприємств реалізується за безцінь. Дуже вигідна схема для влади, та не дуже — для народу.

Яскравим прикладом безвідповідальної кадрової політики та знищення профільної діяльності є ситуація з Державним підприємством "Південноукраїнське державне виробниче підприємство по інженерних розвідуваннях для будівництва" (ДП "Укрпівденбудрозвідування") у м. Одесі. Це підприємство підпорядковане Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідальність за діяльність якого безпосередньо покладено на віце-прем'єра Геннадія Зубка.

Це підприємство має більш як піввікову історію та є важливим для Одеського регіону. Основним напрямком його діяльності є комплексні геологічні, інженерні розвідування для житлового, промислового та сільськогосподарського будівництва на території України та за її межами. Фахівці цього підприємства відомі як усередині країни, так і за кордоном.

Геологічні розвідування є затребуваними та високооплачуваними роботами у всьому світі. На жаль, розвиток геологічної галузі, збереження наукового потенціалу країни не цікавить наших можновладців, коли на кону стоїть нерухомість у місті Одесі. Заради цієї нерухомості підприємство вже багато років намагаються знищити.

За вісім років на ДП "Укрпівденбудрозвідування" змінилося шість керівників. Коли призначався дійсно відповідальний фахівець, підприємство відроджувалось і ставало високорентабельним. Проте такого управлінця відразу змушували звільнятись і призначали здатних до рішучих деструктивних дій. Для цього призначалися навіть особи, які не мали вищої освіти. Такі керівники перетворили підприємство, яке має унікальну інформаційну базу звітів про геологічні дослідження, напрацьовані за багато років картографічні матеріали, а також висококваліфіковані кадри, на комерційну нерухомість для передачі в оренду. Фінансовими показниками своєї неефективної діяльності призначені владою керівники переконують, що це підприємство, як і інші, не потрібне державі.

Слід зазначити, що більшість державних підприємств Мінрегіону — це не просто суб'єкти господарювання, це колишні, а деякі й діючі наукові інститути з базами проектної документації для будівництва, генеральних планів міст, метрополітенів, геологічних досліджень, реставраційних звітів тощо.

За збереження свого підприємства та багаторічних досягнень трудовий колектив ДП "Укрпівденбудрозвідування" бореться вже багато років. За цей час підприємство могло розвиватися, створювати нові робочі місця, стабільно наповнювати державний бюджет, передавати досвід новому поколінню, а не витрачати зусилля на боротьбу за існування.

У вересні 2016 р., незважаючи на звернення трудового колективу про призначення виконувачем обов'язків директора ДП "Укрпівденбудрозвідування" фахівця з багаторічним досвідом роботи С.Дучева, Мінрегіон у черговий раз призначив керівника без досвіду управління підприємствами — В.Привалова.

Привалов до призначення на посаду в.о. директора державного підприємства обіймав посаду заступника начальника Вишгородського РВ ГУ МВС України у Київській області. За результатами службового розслідування було видано наказ №900 ГУ МВС України у Київській області від 13 травня 2014 р., яким В.Привалова було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Тож про яку прибутковість державних підприємств і розвиток галузі може йтися, коли підприємство, яке здійснює геологічні вишукування, очолює не профільний спеціаліст, не фаховий топ-менеджер, а колишній працівник міліції, що має такі "значні" досягнення в роботі…

А далі все відбувалося за старою схемою, як і щодо інших державних підприємств: збільшення боргів, повна відсутність організації робочого процесу та профільних замовлень. Родзинкою управлінських методів цього керівника стали: провокації, дискредитація працівників, тиск і погрози трудовому колективу.

Трудовий колектив ДП "Укрпівденбудрозвідування" звертався до всіх вищих органів державної влади: президента України Петра Порошенка, прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, віце-прем'єр-міністра Геннадія Зубка, громадської ради при Мінрегіоні, Генеральної прокуратури та інших, але скрізь відписки та ігнорування. Влада робить усе, аби показати безперспективність протистояння цій системі.

Апогеєм знущання над законом і здоровим глуздом став конкурсний відбір на посаду директора цього підприємства, який відбувся 1 лютого 2017 р.

Міністерство зробило все, щоб уникнути присутності громадськості на засіданні комісії та таємно заслухати пропозиції учасників щодо управління підприємством.

Учасниками конкурсного відбору на посаду директора ДП "Укрпівденбудрозвідування" були представник трудового колективу, інженер з 30-річним досвідом роботи на цьому підприємстві С.Дучев і в.о. директора В.Привалов.

Неважко здогадатися, що профільний фахівець, який мав низку рекомендацій від провідних будівельних організацій регіону, профспілки працівників будівництва України, Спілки буровиків України та трудового колективу та підготував реалістичний план розвитку підприємства, в цьому конкурсі не переміг.

Конкурсна комісія, яка у своєму складі не мала жодного фахівця або експерта та складалася виключно з представників Мінрегіону, одноголосно визначила переможцем В.Привалова.

Під час виступу В.Привалова зі своєю конкурсною пропозицією представникам трудового колективу навіть заборонили бути присутніми. Як пояснили, заперечення щодо присутності представників колективу заявив сам Привалов. Досить дивно, що керівник, який начебто має успішний досвід роботи та планує вести підприємство у світле майбутнє, не бажає поділитися планами щодо цього майбутнього з трудовим колективом, яким він безпосередньо керує.

Навіть оприлюднення результатів цього конкурсу відбулося з порушенням законодавчо встановлених строків. До останнього міністерство зберігало цю таємницю, надаючи В.Привалову можливість безперешкодно зібрати документи для укладання контракту.

Слід зазначити, що трудовий колектив підприємства продовжує свою боротьбу за відновлення законності та оскаржує бездіяльність Мінрегіону щодо неоприлюднення результатів конкурсу у встановлений строк, а також результати конкурсу.

Однак Мінрегіон також не здається. У своєму бажанні довести законність проведеного конкурсу міністерство вдалося навіть до грубих фальсифікацій. Так, після звернення до суду на офіційному сайті Мінрегіону стали дивним чином з'являтися публікації про засідання конкурсної комісії, яких там до цього часу не було.

У протоколі засідання конкурсної комісії від 1 лютого 2017 р. з'явився підпис голови комісії В.Негоди, який не був присутній під час заслуховування конкурсних пропозицій. Повідомлення про такі дива вже направлено правоохоронним органам. Сподіваємося, що вони відреагують на це належним чином.

Про те, що відбувається на інших підприємствах Мінрегіону, наведемо деякі факти.

Так, за результатами конкурсу, оприлюдненими 5 грудня 2016 р., переможцем на посаду директора ДП "НДІпроектреконструкція" (м. Запоріжжя) став маловідомий у галузі Максим Шахов, який з квітня по листопад 2015-го перебував на обліку у Запорізькому міському центрі зайнятості, а з грудня того ж року працював у Луганській ОДА. Він виявився чомусь кращим за Володимира Уханя — першого заступника директора інституту, заслуженого архітектора України, Лауреата Державної премії України, члена-кореспондента Української академії архітектури.

Заради нерухомості у центрі Львова ДП "Укрзахідпроектреставрація" вже тривалий час намагаються довести до банкрутства. Про намагання знищити це підприємство свідчать численні публікації у пресі. Це підприємство успішно працювало, поки ним керував народний архітектор України і батько-засновник цієї інституції академік Іван Могитич. Під його керівництвом підприємство виконало реставраційні роботи понад 100 дерев'яних церков, більш як 300 пам'ятників архітектури, серед яких Олеський замок, Манявський скит, Церква Івана Хрестителя у Львові, а також античних фресок Херсонеса Таврійського тощо. І.Могитич розробляв українську термінологію для галузі, написав більш як 100 наукових статей і книг.

Існування цього підприємства є питанням збереження української культури. Працівники підприємства клопотали про надання йому імені його засновника та видатної людини Івана Могитича, проте безуспішно. Можливо, тому, що прикрити підприємство, яке носить ім'я цієї видатної людини, буде важче? Також безуспішно клопотали про передачу підприємства Міністерству культури.

З травня 2013 р. директором став Андрій Коць, який не мав жодного стосунку до реставраційних робіт. До того ж відзначився у скандальній забудові історичної частини Львова. Ця людина, схоже, розпочала активну кампанію із знищення цього підприємства.

З травня 2016 р. в.о. директора призначено Юрія Куреця, який також не має стосунку до реставраційної галузі. За конкурсом, результати якого було оприлюднено 5 грудня 2016 р., переможця не визначено. Головний архітектор ДП "Укрзахідпроектреставрація" Остап Васелина конкурсну комісію не переконав, як і в.о. Юрій Курець, який продовжує виконувати обов'язки керівника.

З 2013-го по 2015 р. в.о. директора Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві (м. Київ) був Джамал Меджидов — спортсмен, а з 2015-го і понині підприємством керує маловідомий ІТ-фахівець Станіслав Басько.

Приховується інформація про керівника Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного та монтажно-налагоджувального управління "Запоріжжякомунекологія". На сайті міністерства з 2015 р. значиться як в.о. директора Володимир Кан, а в Єдиному державному реєстрі керівником з 14 листопада 2012 р. чомусь вважається Юрій Анікін. Конкурси на посаду директора 2015-го і 2016-го з невідомих причин не відбулися.

За результатами конкурсного відбору від 5 грудня 2016 р. на посаду директора Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" (м. Київ) переможцем став Віталій Крайнєв — особа, далека від геологічного розвідування, виявилася для комісії кращою кандидатурою, ніж профільний спеціаліст і керівник підприємства Раїса Розум, яка також брала участь у конкурсі.

В.Крайнєв невідомий у геологічній галузі, є директором ТОВ "Бюро ВІНК", яке займається охоронною діяльністю та монтажем охоронної сигналізації. За поданою В.Крайнєвим декларацією за 2016 р., яка є у відкритому доступі, він не отримував доходів з ТОВ "Бюро ВІНК", а відповідно, і не працював там.

Після появи нового керівництва Раїса Розум була змушена звільнитися. Слідом за нею звільняється і трудовий колектив.

В.о. директора Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони природного середовища "Укрводгео" фактично є Андрій Березін, проте в Єдиному державному реєстрі керівником з 2010 р. значиться Дмитро Почепецький. При цьому за результатами конкурсних відборів у 2015-му та 2016 р. переможця не визначено.

Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" і ДП "Укркомунобслуговування" тривалий час керують виконувачі обов'язків, інформація про управлінський досвід яких у відкритих джерелах відсутня, а конкурси на посади директорів не призначаються.

У 2015 р. в.о. директора ДП "Укрметротунельпроект" (м. Київ) було призначено 26-річну особу без досвіду роботи на керівних посадах, але з досвідом касира "МакДональдсу". Після численних публікацій і протестів трудового колективу її з підприємства прибрали.

Значною частиною підприємств Мінрегіону керують виконувачі обов'язків, інформацію про такі призначення легко приховати, як і професійний досвід таких осіб. Конкурси або тривалий час не проводяться, або за результатами конкурсів переможець не визначається. При цьому чинне законодавство передбачає можливість виконувати обов'язки директора не більш як три місяці. Такими спеціалізованими підприємствами повинні керувати лише фахівці, а не сумнівні менеджери без відповідної освіти.

Державні підприємства є в кожній країні, але працюють вони за тими ж правилами, що й приватні. Відповідно, ситуація, де геологією керує будь-хто, але не геолог, в інших країнах неможлива. Також слід зазначити, що Україна — велика за площею країна Європи із чималим мінерально-ресурсним потенціалом. Тому геологічна служба, геологічні підприємства тут потрібні. Цього не хочуть розуміти можновладці, які керуються власним шкурним інтересом і сьогохвилинною вигодою. А враховуючи, які проблеми інженерно-геологічного характеру існують у містах-мегаполісах, зокрема в Одесі, знищення підприємства ДП "Укрпівденбудрозвідування" неприпустиме.

У європейських країнах інженерно-геологічна діяльність здійснюється національною геологічною службою. Враховуючи особливості України, підприємства, що займаються геологічним вивченням територій, інженерно-геологічними дослідженнями, повинні працювати в усіх регіонах країни, цим має опікуватися влада на місцях. Якщо цієї проблеми не вирішити, то і надалі падатимуть будинки у Львові та Одесі, руйнуватимуться пам'ятки архітектури, активізуватимуться зсуви, просадки та карст.

У кожній із країн Західної Європи склалися різні тенденції щодо ролі держави в економіці. Наприклад, для Фінляндії характерні високий рівень державного регулювання економіки і вагома роль держави у підприємницькій діяльності. Державні і напівдержавні компанії становлять 14% загальної кількості великих промислових компаній країни. Вони забезпечують 35% загального продажу, виконують 30% обсягу експортних операцій, зосереджують на своїх виробництвах 25% робочої сили. В інших країнах є галузі, якими повністю керує держава. Це, зокрема, підприємства інфраструктури, а також деякі стратегічні. Так, у Польщі національна авіакомпанія LOT на 99,82% є державною, а Polish Defence Holding (підприємство оборонної галузі) — на 84,08%. В енергетичній галузі цей відсоток становить 51–72.

У зв'язку з цим слід зазначити, що є різні моделі управління державною власністю: децентралізована, дуальна, централізована і консультативна. Останнім часом найбільшої популярності набуває централізована модель, коли функція власності реалізовується спеціалізованим органом. Це може бути відповідне міністерство (міністерства) або спеціально створена компанія. Але в будь-якому разі в європейських країнах намагаються здійснювати керівництво ефективно. Приміром, у Румунії згідно з постановою уряду №109/2011 основними принципами корпоративного управління є розподіл власності та прийняття рішень; прозорість стратегічних рішень, фінансової звітності та угод за участі пов'язаних сторін; професійний і прозорий підхід до призначення менеджерів і рад директорів, виплати винагород. Такого підходу ми не спостерігаємо в Україні.

До речі, тут багато питань і до існуючої в нашій країні системи економічної освіти. Майбутніх менеджерів часто готують, абстрагуючись від конкретної галузі. Однак кожна галузь має свої особливості функціонування. Не можна бути фахівцем одночасно в агробізнесі та гірничій галузі, в транспорті та геології тощо.

Другий аспект проблеми — умови конкурсу. Часто в цих умовах зазначають, що претендент на посаду керівника повинен мати стаж керівної роботи не менш як три роки. Є й інші, не завжди обґрунтовані вимоги. Але це означає, що фахівець у своїй галузі, який не був керівником, особливо якщо це талановита молода людина, ніколи не виграє такого конкурсу. У результаті на керівних посадах, як карти в колоді, перетасовуються одні і ті самі люди: сьогодні він керує кондитерським магазином, а завтра — металургійним комбінатом чи енергетичною компанією. Але, знову ж таки, потрібно знати специфіку галузі. Часто не враховується і думка колективу. А за засадами психології, найкращим керівником є саме неформальний лідер-фахівець. В іншому разі організація роботи на такому підприємстві не буде ефективною.

Владі, перш ніж виносити вердикт про непотрібність державних підприємств, спочатку треба зробити відкритими та прозорими конкурсні процедури з призначення керівництва держпідприємств із залученням громадськості, незалежних фахівців, представників трудових колективів. Надати перевагу у призначенні керівниками профільним фахівцям і працівникам цих підприємств. І лише після того, як їх очолять професійні керівники, буде подолано корупцію, можна об'єктивно говорити про прибутковість або збитковість таких підприємств.

Майже в кожному пункті посадової інструкції керівника державного підприємства передбачені обов'язки, згідно з якими він повинен забезпечити ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства та спрямувати їх діяльність на досягнення високих економічних і фінансових результатів. Ці положення інструкції управлінець повинен виконувати без нагадування згори. І якщо невиконання цих обов'язків завдало державі шкоди, то керівник не просто звільняється з посади, а притягується до кримінальної відповідальності. Така сама процедура застосовується і до тих, хто зобов'язаний був контролювати діяльність цього керівника. І так аж до міністра, віце-прем'єра, прем'єра та до кожного клерка, який не виконав своїх прямих обов'язків.

Якби прем'єр Володимир Гройсман мав би хоч якісь задуми діяти в інтересах держави, то він повинен був на початку своєї прем'єрської діяльності звільнити всіх керівників збиткових підприємств, а також тих, хто їх контролював. Прем'єр-міністр мав би призначити нових управлінців, поставити реальні завдання значного підвищення рентабельності і забезпечити системний і дієвий контроль їх діяльності. Він цього не зробив — свідомо або несвідомо, під чиїмось тиском чи ні. Як результат, маємо збиткові підприємства, зокрема і в геологічній галузі науково-промислового комплексу.

 Анатолій Вдовиченко, Олена Ремезова, Олександр Чепіжко, Роман Яремійчук 12 травня, 17:32

Більше читайте тут: https://gazeta.dt.ua/energy_market/rozvinchannya-mifiv-pro-zbitkovist-derzhavnih-naukovih-pidpriyemstv-242236_.html

Далі...

Пожарный патруль и снежная погода

За два года вы вместе с добровольцами изменили отношение к пожарам с «Это просто дымок, сгорит деревня, тогда и приходите» на серьёзную пожарную работу.

Каждую весну добровольные лесные пожарные Гринпис обследуют торфяники в Центральной России. Именно весной торфяники загораются от подожжённой травы, огонь «уходит» под землю и возвращается — дымом — к лету. Загоревшемуся торфянику не страшен даже снег. Поэтому добровольцы, пожарные и лесники в эти майские праздники патрулировали, обследовали болота, тушили траву, встречались с жителями и отвечали на вопросы о вреде поджогов травы.

«В этом году травяных пожаров всё еще много, но явно меньше, чем раньше. Это очень хорошо. Это даёт шанс на то, что сил пожарных хватит на защиту природы и людей от огня», — говорит руководитель волонтёрского отдела Гринпис России Григорий Куксин, добровольный пожарный с опытом работы более 17 лет. Благодаря общественным организациям, вниманию государства и неравнодушным людям, которым важно небо без дыма над головой, ситуация и отношение к поджогам травы меняется.
Тверская и Брянская области

В Тверской области пожарные добились того, чтобы небольшие очаги пожаров не «захватили» весь осушенный торфяник в Конаковском районе. Добровольцы вместе с пожарными вовремя — в начале мая — нашли и потушили их.



«Пожарные в Конаковском районе вовремя отработали по появившейся информации о пожаре, тщательно обследовали потом выгоревшую площадь, нашли торфяные очаги и отчитались о своей работе и найденных пожарах. Спасибо тверским пожарным. И за работу, и за достоверность сведений», — говорит Григорий Куксин.

А ещё в начале апреля добровольные лесные пожарные Гринпис России вместе с МЧС по Брянской области обследовали осушенные болота в зоне «чернобыльского следа».

В двух местах добровольцы и сотрудники МЧС вместе нашли небольшие тлеющие очаги и организовали их тушение. Прямо сейчас наша пожарная группа снова находится в Брянской области. Теперь уже с «финальной» проверкой: травяные пожары там заканчиваются, нужно проверить, не загорелся ли торф. Если сможем войти в лето без действующих торфяных очагов, то до осени серьезных проблем с этими болотами можно будет не ждать.



Ведь намного легче вместе обойти торфяники весной, найти пожары, потушить их, чем летом тушить огромные глубокие очаги, собирая пожарных и машины со всего региона и многих соседних. Ведь с каждым днём торфяной пожар становится сильнее.

Добровольные лесные пожарные Гринпис России рады, что такая налаженная совместная работа приносит результаты. У нас это получилось и благодаря готовности МЧС к диалогу, и благодаря вниманию общества. Десятки тысяч людей просили руководство регионов быть внимательным к торфяным пожарам в Тверской и Брянской областях в 2015 году. Сейчас 2017 год, и можно увидеть, что отношение к пожарам поменялось в том числе благодаря тем, кто поддержал нашу кампанию.
«Кладовая солнца»

5 мая в Ярославской области добровольцы Гринпис России и подразделение пожарной охраны обследовали торфяники, где от горящей травы мог загореться торф. К счастью, торфяных очагов там не оказалось. А ещё добровольцы были счастливы увидеть знаменитое Берендеево болото (о котором написана «Кладовая солнца» Пришвина) без чёрных пятен выгоревшей травы.

Раньше оно каждую весну страдало от поджогов. «Эти места всё ещё полны жизни, несмотря на то, как люди изранили их: осушили болото в советское время и десятилетиями жгли его. Тут гнездится множество птиц. Многие звери находят здесь убежище. А зарастающие каналы постепенно перестают отводить воду, и болото берет своё», — говорит Григорий Куксин. Если не будет здесь пожаров, «Кладовая солнца» снова станет прекрасным диким местом, где царствует природа.



На пути от болота добровольцы вовремя заметили травяной пал, который подходил уже вплотную к домам, и потушили его вместе с пожарными. Даже местные дети помогли, подтаскивая в ведрах и лейках воду. К счастью, в этом случае помощь успела вовремя и деревня не пострадала.

Мы хотим, чтобы все усилия пожарных, лесников, добровольцев не пропадали даром. Поджог травы может навредить людям, полям, лесам, стать причиной торфяного пожара. Поэтому обязательно сразу сообщайте пожарным, если вы увидите огонь.

Автор публикации Халимат Текеева - 12 мая, 2017 в 18:01

http://www.greenpeace.org/russia/ru/news/blogs/green-planet/blog/59395/

Далі...

Система единой биржи поставит лесозаготовителей на грань краха, - СМИ

Минагрополитики пытается ввести торговлю древесиной на единой бирже и исключительно в электронном виде, а свои инициативы хочет воплотить в жизнь за счет Гослесагентства, что чревато монополизацией, сообщает "Znaj.ua".

"Общественность и профильные предприятия возмущены открытым лоббированием собственных интересов со стороны Минагрополитики в лесопромышленной сфере Украины. Ведомство пытается ввести торговлю древесиной на единой бирже и исключительно в электронном виде, а свои инициативы хочет воплотить в жизнь руками Гослесагентства", - сказано в публикации.

Далее отмечено, что в 2015 году Рабочая группа при Гослесагентстве разработала вариант проекта, который предусматривал реализацию необработанной древесины. В нем учитывались предложения представителей лесопользователей, деревообработчиков и бирж, что и помогло в конечном итоге создать компромиссный вариант.

Но Минагрополитики представило собственные лоббистские инициативы правительства и предложило внести изменения в законодательные акты. Предлагается закрепить в Законе Украины "Об особенностях государственного регулирования деятельности субъектов предпринимательской деятельности, связанной с реализацией и экспортом лесоматериалов", что реализация предприятиями-постоянными лесопользователями лесоматериалов необработанных, осуществляется путем проведения электронных торгов в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.

Пилотный проект уже запустили в Киевской области. Но предложения Минагрополитики не поддержало ни общественность, ни деревообрабатывающие предприятия.

"Введение торговли древесиной на единой бирже исключительно в электронном виде полностью противоречит действующему положению о торговле древесиной, не решает проблемы рынка древесины и, по нашему мнению, является попыткой монополизировать торговлю древесиной. Деревообрабатывающее производство большинства областей находится преимущественно в районных центрах и сельской местности, где сеть Интернет развита недостаточно, а стабильность и скорость связи, в том числе мобильной, незначительна. Особенно это касается приграничных с другими странами и горных районов", - подчеркнул в своем обращении Общественный совет при Гослесагентстве.

Кроме того, его представители обнаружили факты несанкционированного вмешательства посторонних лиц в электронную систему во время проведения торгов в Киевский области. Это, по их мнению, позволяет манипулировать результатами в пользу отдельных участников, а потому сомнительными являются справедливость и непредвзятость результатов электронного аукциона.

"Общественность требует вернуться к предыдущему проекту, который подготовила Рабочая группа при Гослесагентстве", - отмечено в сообщении.

Деревообработка. Фото: znaj.ua

http://ukranews.com/news/496551-systema-edynoy-byrzhy-postavyt-lesozagotovyteley-na-gran-krakha-smy

Далі...

Професія - громадський активіст

Псевдоактивісти стали новим інструментом влади.

У суспільстві утворився новий небезпечний прошарок – професія громадський активіст. Щоб себе так назвати, не потрібно належати до якоїсь структури, мати підтримку людей, освіту, навики, бути перевіреним якоюсь службою та навіть належати до громадської організації.

Це модно. А влада, політичні партії і раді користати. Руками активістів віджимають заводи, заходять у кабінети і викидають неугодних чиновників чи, навпаки, заводять туди потрібних людей. Рік тому у Грибовичах інтерв'ю роздавали люди, які до того в цьому напрямку навіть не бували. На акцію "Стоплісоцид" у Львові лісгоспи вивели сотні своїх активістів-лісників за "здоровий ліс". За 300 гривень у годину активісти зроблять усе – спалять шини під податковою, перекриють рух транспорту, обіллють когось зеленкою. А хто відрізнить зерно від полови?

За 300 гривень у годину активісти зроблять усе

Справжні майданівці Старосамбірщини, нагодовані сажею і палицями, не додумалися тоді зареєструвати "Самооборону Старосамбірщини" у юстиції. І, уявіть собі, Самооборону тут зареєстрували у 2016 році на сторожа райдержадміністрації, який агітував колись за Партію регіонів. Тепер Самооборона служить райдержадміністрації.

Щоб створити ГО, потрібно два паспорти і заява. Їх назви нічого не означають – Щит, Меч, Захист, Якийсьтамцентр.

При державних адміністраціях створюються громадські ради. І ніби-то у них має право увійти кожен. Але комплектацію цієї ГО підписує чиновник стуктури, при якій ця рада буде працювати. Так само при прийомі посадовця на роботу створюють ніби-то конкурсну комісію. Але в неї входить 8 чиновників цієї ж структури і один активіст, голос якого тут нічого не вирішує.

Мене запросили працювати у Мінагрополітики у раді по лісозбереженню. Кожна поїздка у Київ – власним коштом. У щирого активіста швидко відпаде бажання туди їздити. Чого вони й домагалися. У результаті питання вирубок лісу вирішать чиновники Мінагрополітики. У мене саме тоді виникло питання: за чиї гроші активісти їздять у столицю для роботи в атестаційних комісіях при різних держустановах?

Не побоюся порівняти таких проплачених активістів із переодягненими загонами НКВС, які у 1940-х роках ходили лісами у формі повстанців. Ви, хто бере гроші за паління шин і участь у квазікомісіях, теж працюєте проти свого народу.

Спеціально для Gazeta.ua

https://gazeta.ua/blog/49522/profesiya-gromadskij-aktivisthttps://gazeta.ua/blog/49522/profesiya-gromadskij-aktivist

Далі...

Результати конкурсу на посаду головного лісівника Прикарпаття скасували за порушення

Національне агентство України з питань державної служби за результатами перевірки скасувало результати конкурсу на посаду начальника Івано-Франківського обласного управління лісового і мисливського господарства.

Нацагентство з держслужби завершило перевірку конкурсу на посаду начальника Івано-Франківського управління лісового і мисливського господарства, про що КУРСу повідомили у прес-службі агентства.

Перевірка виявила численні порушення у проведенні конкурсу і зобов’язала Державне лісове агентство скасувати його результати. Рішення нацагентства з держслужби є обов'язковим до виконання.

Нагадаємо, конкурс на посаду головного лісівника області в Держлісагентстві відбувся 31 березня. Його переможцем оголосили директора ДП "Надвірнянське лісове господарство" Руслана Осташука, якого єдиного допустили до співбесіди.

Заступник голови обласного лісового управління Роман Олійник, який теж брав участь у конкурсі, оскаржив його результати в Івано-Франківському окружному адміністративному суді та звернувся до Нацдержслужби з вимогою провести перевірку. Роман Олійник впевнений, що результати конкурсу сфальшували на користь Осташука. Кандидатуру Осташука на посаду начальника лобіює керівництво Івано-Франківської обласної державної адміністрації та в.о. голови обласного управління лісового господарства Олексій Голубчак.

За інформацією КУРСу, сьогодні Олексій Голубчак зібрав в управлінні дисциплінарну комісію, домагаючись звільнення Романа Олійника. Сам Олійник перебуває у відпустці.

24 квітня колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду задовольнила клопотання Романа Олійника про забезпечення адміністративного позову і ухвалила призупинити виконання рішення конкурсної комісії.

Нагадаємо, голова Держлісагентства Христина Юшкевич обіцяла відкриті і прозорі конкурси на керівні посади у лісовому господарстві. Саме онлайн трансляція конкурсу на керівника Івано-Франківського обласного управління дала підстави для сумнівів у його об'єктивності і дозволила оскаржити результати. Цікаво, що сьогодні, коли Держлісагентство проводить конкурс на посаду начальника Чернігівського обласного управління лісового господарства, онлайн трансляція відключена нібито "з технічних причин".

http://www.blitz.if.ua/Новина/rezultaty-konkursu-na-posadu-golovnogo-lisivnyka-prykarpattya-skasuvaly-za-porushennya.html

Далі...

Ліс не смітник. ВІДЕО

Прийшов відпочити на природу – не забудь за собою прибрати, в один голос закликають лісівники та мисливці. Навіть викинута жуйка, обгортка від цукерки, недопалок або ж целофановий пакет – це така собі бомба сповільненої дії, негативні наслідки якої ми побачимо лише через багато років.

Найшвидше розкладається звичайна ганчірка - близько року, пластик та підгузки - 100 та 250 відповідно. А от скляні пляшки в лісі залишаться понад тисячоліття. Варто відпочивальникам розуміти і те, що скло в сонячну погоду може спрацювати як лінза та спричинити пожежу або ж стати причиною порізів для інших туристів та лісових тварин. 

Про шкоду, яку залишене просто неба сміття може завдати, лісівники не припиняють нагадувати відпочивальникам. Утім, нерідко прибирати лісівникам та мисливцям доводиться власними силами. 

Варто нагадати, за забруднення лісів не так давно сума штрафу зросла із 5-10 до 25-50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Опубликовано: 12 мая 2017 г.

Далі...

Волонтери відвідали Дворічанський нацпарк на Харківщині

Гріх було б не скористатися можливістю поєднати корисне з приємним і не допомогти дикій природі України у такі довгі вихідні дні травня. Отож, ми вирушили на східний кордон країни – в степовий Дворічанський національний природний парк.

Автор цих рядків побував у багатьох національних парках України, але такого фантастичного біорізноманіття не бачив ніде. Мало того, що ми чотири дні безперестанно бачили найрізноманітніші червонокнижні види фауни та флори, так здавалося, що тварини тут зовсім не бояться людей.

Постійними супутниками волонтерів на крейдяних схилах були допитливі бабаки, лякливі та не дуже зайці, а у підніжжя одного зі схилів, зовсім поруч із бабаками «на стійці», бавилося в траві шестеро лисенят. На обрії з’являлися постаті пернатих хижаків – орлів-карликів, шулік, осоїдів, в негустих кущах на березі річки лунали білі «дзеркальця» тікаючих козуль, а загальні краєвиди просторої долини, уквітчаної краями багряно-червоними півоніями, палаючими горицвітами та пухнастими китицями ковили у промінні західнього сонця, не могли нікого залишити байдужими.

Але не лише спогляданням краси парку займалися волонтери. За кілька днів нами були встановлені вказівники на екологічній стежці, встановлена огорожа навколо місця для кемпінгу та обладнали одне з джерел парку. А мабуть найекзотичнішою роботою, до якої були залучені волонтери в парку, був … пошук степових гадюк!

Співробітники парку вивчають біологію цих рідкісних змій і працюють над вдосконаленням протиотрути від їх укусів, і саме для збору отрути потрібні ці степові плазуни. Волонтерам пощастило зустріти не лише степову гадюку і поширеного повсюдно вужа, а й іншу рідкісну, червонокнижну змію – мідянку.

Хочемо щиро подякувати працівникам НПП Дворічанський за гостинність, і побажати наснаги їм та перемог у боротьбі за збереження цього степового дива України!

Андрій Плига, координатор волонтерів WWF в Україні

Posted on 12 May 2017 

http://wwf.panda.org/uk/?299972/dvorichanskyy-park-vyizd

Далі...

В Олешківському районі відбулось свято безпеки в рамках акції «Запобігти. Врятувати. Допомогти»

12 травня на мальовничій території кінно-спортивного клубу «Гран-Прі» відбулась акція «Запобігти, врятувати, допомогти» на тему: «Збережемо ліс». Захід організований Олешківським районним відділом обласної служби ДСНС за сприяння Благодійного фонду Євгена Рищука, Олешківської міської ради, ТОВ «Зоотехнологія». Головними учасниками акції стали вихованці Олешківської спеціалізованої школи.

З вітальним словом до дітей звернулась заступник начальника Головного управління Катерина Гаврилова: «Дуже чудово, що сьогодні ми зібрались у такій дружній та святковій атмосфері з однією метою - підтримати цілісність нашої природи, в тому числі берегти її від руйнівної сили вогню».

Далі присутні уважно переглянули фільм про те, як людська недбалість призвела до масштабної лісової пожежі, і як пожежно-рятувальні підрозділи боролися з цією вогняною стихією. Після чого перед глядачами виступила шкільна команда юних захисників природи, розкривши тематику важливості збереження зелених легень нашої планети. А підтвердили дітки свою любов до природи тим, що цього ж дня разом із дорослими дружньо та завзято посадили більше десятка дерев на дитячому майданчику кінного клубу.

Добре враження на хлопчиків та дівчат справила розповідь начальника карулу 21-ї ДПРЧ про автомобіль першої допомоги. Вони з інтересом оглядали різноманітне бойове спорядження, із щирим захопленням приміряли пожежну каску та із запалом долучились до подачі води з пожежного рукава.

На завершення всі учасники дійства отримали подарунки, листівки на протипожежну тематику і вже за обіднім столом кожному дістався шматочок від смачної випічки під гаслом «Запобігти, врятувати, допомогти!».

Діти дістали незабутні враження, адже перед початком шкільних канікул повторили правила безпеки життєдіяльності, і отримали чудові емоції, споглядаючи мальовничу красу рідного краю.













ГУ ДСНС України у Херсонській області

http://www.kherson.pro/news.php?act=see&cat_act=1&cat=6&id=11438

                          А В ЦЕЙ ЧАС                                                              

За прошедшие сутки на Херсонщине дважды горел лес

четвер, травня 11, 2017ОБЛАСНІ УПРАВЛІННЯ, ПОЖЕЖІNo comments

10 мая на номер Службы спасения «101» г. Олешки от работников лесного хозяйства поступило сообщение о том, что на территории Цюрупинского лесоохотничьего хозяйства в 15-м квартале горит лес.На место происшествия были срочно направлены боевые расчеты областной службы ГСЧС. В...

Далі...

На Херсонщині знову горів ліс

пʼятниця, травня 12, 2017ОБЛАСНІ УПРАВЛІННЯ, ПОЖЕЖІNo comments

11 травня о 17:12 до Служби порятунку надійшло повідомлення про те, що горить сухостій трави біля с. Гладківка Голопристанського району. Про це повідомляє ГУ ДСНС України у Херсонській області.По прибуттю на місце виклику вогнеборці 8-ї Державної пожежно-рятувальної частини...

Далі...

Далі...