BRDO: Легалізація лісопилок принесе до бюджету країни більше 100 млн грн

Показник лісистості в Україні є одним з найнижчих в Європі – 15,7%. У сусідній Польщі він становить біля 30%, а у Білорусі – 42%. Збитки від незаконних рубок в країні за 6 років зросли на 77%, загалом досягнувши 400 млн грн. При цьому єдиний розмір штрафу за незаконну вирубку складає 170 грн, а механізми притягнення до відповідальності не працюють.

Проблематику лісової галузі представники влади, бізнесу, громадськості та експертних кіл обговорили 8 червня в Житомирі під час Круглого столу «Регуляторні хащі: ліс – товар чи ресурс?» в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.

Офіс ефективного регулювання (BRDO) провів ґрунтовний аналіз регулювання галузі та презентував його у Зеленій книзі “Регулювання ринку деревини”. Згідно з дослідженням, 50% інструментів регулювання лісової галузі мають високі корупційні ризики через неактуальність, 6 з 44 актів є незаконними. Нинішнє правове регулювання не здатне забезпечити облік лісів та їх використання, безсиле перед незаконними рубками, не забезпечує ефективних механізмів охорони лісу та прозорої реалізації деревини.

«Діюче законодавство та складність процедур провокують тінізацію ринку. В Україні сьогодні легально працюють трохи більше 9200 лісопилок, при цьому біля 12 000 є нелегальними. За умови їх легалізації, ще до початку ведення ними господарської діяльності, сума єдиного соціального внеску від них становитиме 101 млн грн», – відзначив керівник сектору “Сільське господарство” BRDO Андрій Заблоцький.

При цьому в країні досі відсутня стратегія розвитку у сфері лісових відносин, що визначає пріоритетні напрямки поводження з лісом для держави та бізнесу. На цьому також наголосив Директор Департаменту економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Житомирської ОДА Олексій Шатило. «Лісовий ресурс Житомирщини дозволяє забезпечити стійкий економічний розвиток регіону. В тому числі, за рахунок більшої ефективності переробної галузі. Але потрібні чіткі прозорі правила функціонування ринку», – відзначив представник обласної адміністрації.

Показник лісистості Житомирської області на сьогодні складає 33,6%, загалом область заготовляє 20% всієї деревини в Україні. «Вирішення проблем недостатності бюджетного фінансування, неефективної охорони лісу та його відновлення є надважливим завданням для регіону. Зараз інтереси лісівників, переробників і громадськості знаходяться в клінчі. Це наша спільна відповідальність, і тільки разом ми маємо знайти вирішення складних питань», – прокоментував Начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрій Курінський.

Керівник проекту EU4Business/FORBIZ в Україні Маттіас Хальдер наголосив на важливості залучення до створення ефективного регулювання в країні усіх учасників ринку: «Ефективне регулювання означає, що воно є дієвим для переважної більшості українських підприємств, зокрема малих і середніх, і що вони мають «однакові умови гри» на ринку. Отже, напрацювання ефективних регуляторних змін можливе лише через діалог влади та бізнесу. Ми готові поділитися з Україною – і сьогодні з Житомиром – кращим європейським досвідом у сфері регулювань у лісовому господарстві».

Участь у заході також взяли представники Міністерства агропромислового розвитку, Державної регуляторної служби у Житомирській області, представник Екологічного агентства Австрії Міхаель Зуттер, представники бізнесових, експертних кіл і громадськості.

16 ИЮНЯ 2017 КАТЕГОРИЯ: НОВОСТИ.

http://important.com.ua/news/604-brdo-legalizatsiya-lisopilok-prinese-do-byudzhetu-krajini-bilshe-100-mln-grn

Далі...

Керівника лісгоспу на Волині судитимуть за розтрату майна підприємства на суму 385 тис грн. і службове підроблення

Прокуратура Волинської області скерувала до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні про вчинення особливо тяжкого корупційного злочину у бюджетній сфері керівником одного з державних лісогосподарських підприємств області, депутатом районної ради.

Посадовець обвинувачується в тому, що протягом 2011-2013 років він, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з керівником іншої державної установи, шляхом видачі завідомо неправдивих офіційних документів вчинив розтрату майна підприємства на суму 385 тис. грн., що є особливо великим розміром (кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України).

Керівник лісгоспу підробив акти приймання-передачі наданих послуг з топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок лісового фонду та розробки проектів землеустрою для потреб підприємства, хоча такі роботи фактично виконані не були. На підставі вказаних фіктивних актів про виконання робіт "виконавцю" були незаконно перераховані кошти державного підприємства.

У ході досудового розслідування накладено арешт на майно обвинуваченого на суму біля 1,1 млн. грн.

Санкції ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Далі – слово за судом.

Про це повідомили у прес-службі прокуратури області



http://zunr.info/index.php?m=news&d=view&nid=543844

Далі...

Чумна країна

Ветеринари проґавили власне момент проникнення вірусу і лише через три місяці уперше зафіксували хворобу. На початку червня її наявність підтвердила референтна лабораторія Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) у британському містечку Пирбрайт.

Несвоєчасна ідентифікація вірусу та запізніла реакція влади дали можливість епідемії інфікувати всю територію Грузії. Ще один прорахунок: знищували лише клінічно хворих тварин, тоді як умовно здорові, але вже інкубовані особини продовжували поширювати збудника. За рік суворих карантинних заходів, проведеної дезінфекції Грузія приборкала АЧС, втративши при цьому 80% із більш як півмільйонного поголів'я свиней. Ефективність дій і безпечність території підтвердило і МЕБ.

Однак частина уражених чумою диких кабанів без віз перетнула кордони Вірменії та Азербайджану, спопеливши у них майже половину свійського стада. Звідти чотириногі бацилоносії сунули далі, у Росію. Саме у розпал російсько-грузинської війни у Південній Осетії та Абхазії. На тлі цього протистояння Геннадій Онищенко, керівник Росспоживнагляду, головний санлікар РФ, звинуватив Грузію у спланованій біодиверсії заради підриву російської економіки. Щось торочив про тбіліський громадський Центр охорони здоров'я імені Річарда Лугара, у лабораторіях якого американці буцімто потайки продукують особливо небезпечні інфекції. Хоча центр офіційно відкрили лише 2011-го…

Геннадій Онищенко не зліз із грузинського сліду навіть при другій хвилі епідемії АЧС, яка накрила Росію у травні 2011 р. Між тим у Грузії після 2008 р. не було зафіксовано жодного випадку зараження "африканкою". Цього разу вірус стартував із південного федерального округу і зі швидкістю 300–350 кілометрів на рік підминав під себе краї та області, у тому числі Московську із Ленінградською, вийшовши на північний кордон — Мурманськ. "Африканка" окупувала майже всю європейську частину РФ. А 24 березня 2017 р. АЧС умертвила 40 свиней в особистому підсобному господарстві аж в Іркутській області плюс ще тисяча знищених у карантинній зоні. Де центр, а де Сибір: навіть у цьому Росія непередбачувана…

"Широка страна
моя родная…"

Якщо у 2011 р. у РФ було зафіксовано 62 випадки хвороби Монтгомері (14 — серед диких кабанів, 39 — свійських свиней, 9 інфікованих об'єктів), то 2012-го — уже 121 (відповідно
45, 61 і 15), 2013-го — 199 (78, 115 і 6), деякий спад у 2014-му — 77 спалахів, а далі знову стрімкий злет. Минулий рік видався траурно-рекордним на падіж свиней —
298 випадків (серед популяції свійських — 222 і лише 76 — у диких). Загалом збитки сільського господарства від "африканки" сягають 5 млрд рублів, побічні втрати — 30 млрд, загальноросійське свинопоголів'я поріділо майже на 2 млн тварин. Це — удар у пахвину галузі.

Звісно, легше списати епідемію на вепрів-диверсантів, аніж визнати власну безпорадність перед епізоотичним викликом, професійне дилетантство. А промахи були, і доволі серйозні, аж до протизаконних дій влади. Власне, дошкуляли не стільки дикі кабани, скільки нехтування елементарними ветеринарно-санітарними застереженнями як керівниками і персоналом свинарських комплексів, так і особистими підсобними господарствами. Передусім це вільний випас свиней, відсутність належного обліку поголів'я, контролю за станом здоров'я тварин та їх переміщенням, запізніла діагностика хвороби, а відтак, і ліквідація вогнищ АЧС, зумисне приховування осередків епідемії…

Виявляється, не обов'язково огульно відстрілювати популяцію диких кабанів. Річ у тому, що вірус розвивається протягом короткого часу — 10–12 годин. І хворий кабан просто відлежується цей період до своєї кончини. Під час ловів вепри розбігаються і цим самим розширюють ареал епідемії. Тому депопуляція — не панацея.

Ефективніший вихід: забезпечити роботу свинарських комплексів за закритим типом (безвигульне утримання свиней, убезпечення від контакту з іншими тваринами, собаками, котами), обладнати їх постійно діючими дезбар'єрами, не допускати на територію сторонніх осіб, не згодовувати свиням харчові відходи, заборонити їх реалізацію населенню з їдалень, ресторанів і т.ін., термічно знезаражувати фураж і відходи борошномельної промисловості із неблагополучних на АЧС територій, регулярно проводити дезінфекцію приміщень, автотранспорту, здійснювати подвірний забій свиней під наглядом держветслужби з обов'язковим попереднім обстеженням тварин і термометрією, а то й узагалі на спеціалізованих бойнях…

Власне, переносником вірусу може бути будь-що: гній, вода, підстилка, одяг і взуття обслуговуючого персоналу, всі частини інфікованої туші аж до кісток, щетини і ратиць, кліщі.

Чи дотримували росіяни ветеринарно-санітарних і карантинних правил, за порушення яких передбачається відповідальність? Попри застороги у численних, починаючи із 2008 р., постановах, інструкціях, наказах, пам'ятках, легковажили не лише власники особистих підсобних господарств, фермери, а й менеджмент індустріальних свиновідгодівельних комплексів.

Першою постраждала ростовська "Руська свинина" — підприємство із компартментом IV (найвищим зоосанітарним статусом), втративши у 2010 р. 14,5 тис. свиней. Услід за нею — краснодарські комплекс "Індустріальний" (30 тис.) і племзавод "Росія" (6,5 тис.), кубанський "Більшовик" (7 тис.). Групу "Черкізово", яка входить до трійки лідерів із виробництва свинини у Росії, "африканка" накрила двічі: наприкінці 2014-го і торік. Загалом довелося знищити 65 тис. свиней.

Масштабним за наслідками став спалах АЧС у племгоспі "Лазаревське" Тульської області, яке на 70% забезпечувало свининою потреби регіону. 60-тисячне поголів'я спалювали цілий місяць, 300 працівників втратили роботу… Але локальними збитками не обійшлося. Зараза встигла розповзтися з інфікованою продукцією "Лазаревського" — живими свинями, напівфабрикатами і готовими ковбасами — у Москву, Орел, Калугу, Брянськ. Частину торговельні мережі встигли реалізувати, залишки вилучили. Помилки одні і ті ж: нехтування правилами біобезпеки.

Минулий рік уповні продемонстрував безсистемність у боротьбі з АЧС на державному рівні, відсутність належного контролю з боку регіональних ветеринарних служб. "Кубанський бекон" втратив 52 тис. свиней, воронезький холдинг "Агроеко" — 44 тис., краснодарська компанія "Дан Куб" — 31,8 тис. свиней… Великі гравці свинячого бізнесу змушені витрачатися на непроникність своїх територій, забороняти співробітникам утримувати на домашніх подвір'ях свиней як фактор ризику і навіть звітувати про поїздки до родичів, що розводять їх.

Компенсаторами для працівників слугують щомісячні порції свинини за рахунок підприємства або ж надані бички на відгодівлю із сіном за зниженими цінами. Доходить до крайнощів: замість свиней селянам радять розвивати альтернативне тваринництво — вирощувати гусей, качок, індичок і… кроликів. Останні, мовляв, більш плодовиті, ніж свині.

Спалахи АЧС на великих підприємствах — це нокдаун для галузі. Бо карантин порушує звичний товарообіг, навіть після перемоги над епізоотією відновити сталий ритм виробництва можна лише через рік. Зрозуміло, губернатори, дбаючи про економічні показники регіону, леліють великий бізнес. Маючи поверхове уявлення про АЧС, очільники областей на підставі власних указів оголошують карантин, займаючись по суті самодіяльністю. І хоча із знищених у 2016 р. 250 тис. свиней лише 6 тис. були прописані в особистих підсобних господарствах, а решта — на промислових гігантах, крайніми зробили селян. Оскільки їхні хліви за класифікатором належать до найнижчого рівня компартменту, то свиней знищують без розмов.

У такий спосіб зачистили особисті підсобні господарства Краснодарського краю. У Білгородській області за короткий період чисельність поголів'я в індивідуальному секторі із 60 тис. звели до нуля. Нижегородський губернатор звелів замість узаконеного 20-кілометрового радіуса від епіцентру спалаху АЧС розширити межі першої загрозливої зони аж до… адміністративних кордонів регіону. Тобто боротьбу з епідемією акцентували на тотальному знищенні свиней у приватному секторі.

Свиноцид у Воронезькій області пов'язують із лобіюванням губернатором Олексієм Гордєєвим, котрий до цього десять років очолював Міністерство сільського господарства Росії, бізнес-планів сина Микити. Фарватер для компанії "Агроеко" із виробничими потужностями до 100 тис. т свинини на рік розчистили за рахунок фермерів і дрібних власників навіть без оголошення карантину і підозри на чуму.

З іншого боку, регіональна влада розуміє, що жити з хворобою навіть вигідно. І що ширший її ареал, то більше коштів виділяють із федерального бюджету на її ліквідацію, з яких можна поживитися і собі. Лише торік на ці заходи було спрямовано 844 млн руб. — на 300 млн більше від запланованого. Але від них АЧС не стало гірше.

У судах до скарг на сумнівні губернаторські укази долучаються і нарікання на антигуманні дії карантинних загонів. У селах їх називають "швондєрами": бригади рискають по дворах, без будь-яких аналізів витаскують свиней, забивають молотками, стягують на купи і підпалюють. Частина оглушених оживає, вибирається з братської могили й, підсмалена, із вереском гасає вулицями, страшачи дорослих і дітей. Інквізитори, аби полегшити свою участь, змушують власників самостійно вирізати живність до їхнього приїзду. Але "добровільне" знищення поголів'я та ще й власноруч автоматично позбавляє господарів права на компенсацію.

Свинячі аутодафе у російській глибинці ніяким боком не вписуються у вимоги стемпінг-аут, який передбачає безкровний забій тварин шляхом введення ін'єкції з допомогою шприца-автомата, кремації й утилізації, знезараження приміщень. Зате така "партизанщина" прискорює сплановане владою зниження неконтрольованого виробництва свинини у підсобних господарствах населення. Їхня частка загалом у РФ із 70–75% у 2005 р. змаліла до майже 10.

Однак тотальна війна "індустріальних" свиней проти "домашніх" ще не означає повної капітуляції АЧС. Російська ветслужба більше схожа на "пожежників", які тільки те й роблять, що гасять спалахи "африканки", яка набула ознак дифузійного поширення.

На відміну від Росії, територія Білорусі у сенсі епізоотичної чистоти — цнота. Офіційно тут зареєстровано лише два осередки хвороби Монтгомері: у селі Чапунь Ів'євського району Гродненської області і на свиновідгодівельному комплексі "Лучеса" у Вітебському районі. Утім, насправді ситуація із АЧС зовсім не безхмарна. Часто без офіційних розпоряджень свинячі зондеркоманди вилучають по селах тварин, компенсації за яких не покривають навіть витрат на утримання. Спалахи переважно локалізують військові частини під виглядом навчань.

За постановою уряду Білорусі обмеження поширюються на територію всієї країни. Приміром, селянським господарствам і фізичним особам забороняється утримувати свиней у радіусі не менш як 5 км від промислових комплексів. Їх у республіці функціонує 105. Тобто на чималій території на подвір'ях не кувікатимуть свині. Проте навіть у тих, хто опиниться поза п'ятикілометровою зоною, немає гарантій, що обмеження не вдарять і по них. Ба більше! Науково-практичний центр Національної академії наук з тваринництва носиться з ідеєю переконати населення на рік-півтора утриматися від розведення свиней. Розглядають і крайній варіант: повна заборона!

Запитаєте: навіщо так деталізую ситуацію з "африканкою" у недружелюбній до нас Росії? Кому цікаві білоруські подробиці? По-перше, для розуміння того, з якими "хворобливими" сусідками межує Україна. Перебуваючи в заразних обіймах, рано чи пізно одна з них у будь-який момент могла підкласти нам свиню. І це сталося у 2012 р. По-друге, сукупність проблем, недоліків, перегинів у боротьбі з епізоотією свиней у Росії та Білорусі — це як список з ікони. Ідентичні вони і для України, з поправкою на національні особливості. А для всіх — це виклик біобезпеці, аграрній економіці, ветеринарній службі.

Підклади свиню сусіду…

Перший спалах африканської чуми свиней у незалежній Україні зафіксували 31 липня 2012 р. На відпочинок до Комишуватки Приморського району Запорізької області власним легковиком прибула компанія росіян. Зазвичай у розпал курортного сезону, окрім перевірок на кордоні, діяли додаткові пости карантинної міліції. Але за такого напливу туристів стався той одиничний випадок, коли росіяни на колесах потай провезли шматок інфікованого сала. У санаторії чи шкурка, чи рештки його потрапили в об'їдки, останні згодували свиням і — маємо клопіт!

Хворобу виявили у приватному секторі. Одразу відібрали проби на аналіз в регіональну лабораторію та столичний Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Діагноз АЧС підтвердився менш як за півдоби. В авральному порядку зібралися члени державних надзвичайних протиепізоотичних комісій при Приморській райдержадміністрації та Запорізькій облдержадміністрації. Вони розробили план заходів щодо ліквідації та локалізації спалаху інфекції, визначили межі епізоотичного осередку. Перша загрозлива зона — у радіусі 10 км, друга охопила територію глибиною до 150 км від епізоотичного осередку.

Миттєво перекрили автошляхи. Працівники карантинної міліції ретельно оглядали багаж водіїв і пасажирів усіх транспортних засобів, чи не провозять м'ясо, сало. Свиноферми перевели на закритий режим роботи, обмежили контакт поголів'я зі свійськими тваринами — собаками, котами, на великих комплексах запровадили обов'язкове переодягання, вимушену дезінфекцію.

У Комишуватці ветеринарні працівники провели стемпінг-аут 208 голів свиней, дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію. За знищене поголів'я населенню оперативно виплатили з держбюджету компенсацію у розмірі 277 тис. грн. А загалом на ліквідацію витратили 2,2 млн грн. Від постановки діагнозу і до спалення напалмом свиней у траншеї півтора метри завглибшки не минуло й доби.

Слідом обстежили майже 150 тис. селянських обійсть, оглянули 244 тис. голів свиней і констатували: тварини клінічно здорові. Наприкінці грудня 2012 р. після закінчення комплексу оздоровчих і профілактичних заходів у с. Комишуватка та обох загрозливих зонах зняли карантин з неблагополучного пункту, а також скасували обмеження щодо торгівлі свининою й іншими продуктами свинарства на ринках у другій загрозливій зоні (150 км).

Керівництво української ветслужби оперативно поінформувало про надзвичайну подію колег із Росії та Білорусі, детально розповіло про вжиті заходи. І сусіди не поставили заслону нашій свинині, за винятком проблемної Запорізької області.

Якщо бігло оцінювати дії гілок виконавчої влади усіх ранжирів, то ніяких причіпок. Справді: професійно, оперативно… Однак не всі керівники на різних щаблях розуміли, із чим ми зіткнулися, по суті, вперше, на який епізоотичний реактор перетворилася Комишуватка, і щоб його приборкати, бюджету сільради замало. До "гальмівних" кадрів (і не лише у конкретному випадкові) ще повернуся.

Отож 2012-й в Україні вважають роком хрещення "африканкою". Хоча заради історичної достовірності перший спалах в Україні (і в колишньому Союзі) стався у лютому 1977 р. в Одеській області. Ще живі безпосередні учасники ліквідації та свідки, розповіді яких після стількох років засекречення відтворюють перебіг тогочасних подій. Схожі на детективну історію.

Країна готувалася святкувати 50-річчя жовтневої революції — і тут на тобі! На початку лютого у підсобному господарстві обласної контори громадського харчування в селі Усатове Біляївського району почався масовий падіж свиней. Перші жертви ветлікарі пов'язали з отруєнням кормовими грибами. Щоб наситити стільки рил (4746 шт.), 43 спецавтомашини щодня звозили на свинокомплекс харчові відходи із 300 одеських їдалень, кафе, ресторанів, житлових районів. Швидше за все, у кормоцеху не витримали температурного режиму при термічній обробці недоїдків, що й стало причиною інтоксикації, — такий вердикт винесла перша комісія у складі науковців і фахівців з Одеси.

Через два дні наступна комісія авторитетних учених обласного масштабу підтвердила правильність висновків і пропозицій колег. Симптоми і зовнішні прояви хвороби були дуже схожі на класичну чуму свиней (КЧС). Тільки на шкірі виступали плями не яскраво-червоного кольору, а фіолетово-червоного. Комісія запропонувала діяти відповідно до інструкції з боротьби з КЧС і забити всіх свиней. Була й третя комісія зі столиці, наприкінці лютого, члени якої спеціалізувалися виключно на чумі. Вивчивши матеріали і результати біопроби, вчені зійшлися на тому, що збудником епізоотії у господарстві став різновид КЧС. Хоча у грудні 1976 р. усе поголів'я було щеплене проти КЧС, що виключало появу цієї хвороби.

Чому три інспекційні комісії помилилися з діагнозом? Адже тривалий час, починаючи із 2 квітня
1965 р., у професійному середовищі діяла "Тимчасова інструкція щодо заходів із запобігання та ліквідації африканської чуми свиней", затверджена Головним управлінням ветеринарії Мінсільгоспу СРСР. У ній детально, крок за кроком, починаючи від симптомів, діагностики і закінчуючи ліквідацією, описано, як мусять діяти фахівці. У квітні 1974-го циркуляр доповнили досвідом, набутим співробітниками Всеросійського НДІ ветеринарної вірусології і мікробіології у боротьбі з АЧС на Кубі у 1971 р. Тоді острів Свободи втратив півмільйонне поголів'я.

Чи знали про ці документи українські ветеринари? Краєм вуха чули, та не всі читали. Навіть начальник ветеринарного відділу Одеського облсільгоспуправління не зміг ствердно відповісти: досліджують і діагностують АЧС у СРСР чи ні? Ветеринарна служба області була неготова боротися з хворобою Монтгомері, а помилка з діагнозом виявилася фатальною. Із подібними симптомами почали падати свині у колгоспі імені XX партз'їзду Комінтернівського району. Але й тут на офіційному рівні наказали не пов'язувати загибель тварин із АЧС.

11 квітня московський НДІ ветеринарної вірусології і мікробіології, дослідивши біоматеріали із зазначених епіцентрів епізоотії, діагностував "африканку" в обох. До Одеси негайно прибула група провідних фахівців Мінсільгоспу СРСР. Спершу думали обійтися малою кров'ю: тицьнути в епіцентр лиха циркуль, обвести коло радіусом 20 км і всіх свиней, що знаходяться у ньому, спалити. Але за два місяці хвороба вже вирвалася за означений периметр — населення продовжувало колоти свиней, м'ясо скуповували заготконтори із споживкооперацією, ним повнилися базарні ряди…

Особливо непокоїла близькість усатівського свинокомплексу до Одеси — 10 км, його виробничі зв'язки. Протягом перших п'яти днів березня на Одеському м'ясокомбінаті забили (як і радили комісії) 4254 свині з Усатового. Із 250 т неблагополучної на АЧС свинини виробили варену ковбасу, велику частину м'яса реалізували споживачам (120 об'єктів), військовим частинам. А для того, щоб здорова свиня заразилася, достатньо згодувати їй 10 грамів інфікованого м'яса. Тому надзвичайна комісія, враховуючи ймовірність масованого поширення вірусу на благополучні території, запровадила не лише карантин, а й по суті ізолювала Одеську область. Її, як цитадель, охороняли військові підрозділи з міліцією.

КДБ відпрацьовував лінію щодо біологічної диверсії, ветеринари вагалися: це випадковість чи нехлюйство? Перевіряли всі шпарини, якими міг проникнути вірус: Одеський та Іллічівський морські порти, аеропорт, Головпошту (відділ міжнародних посилок), "Інтурист", зоопарк, закордонні поїздки іноземних студентів, котрі навчалися в Одесі…

За сукупністю аргументів єдиним каналом заносу "африканки" визнали Одеський морський порт. Версія з іноземними суднами відпала, оскільки вони перебувають під особливим наглядом, члени команди і пасажири при сходженні на берег проходять обов'язковий догляд. Об'їдки у порту не утилізують через додаткові витрати на цю операцію. Отже, наші?

Наші! Вичислили за записами у суднових журналах. З'ясувалося, що кілька теплоходів, знехтувавши радіограмою Чорноморського пароплавства, що забороняла закуповувати для команди свинину і шинку у банках в африканських країнах, Португалії, Франції, Італії, ФРН, Японії, Англії, Австрії і Польщі, заповнили холодильники нею в іспанських Барселоні і Сеуті, де саме буйствувала епізоотія. Повернувшись з рейсу, вони вивантажили в одеському порту відходи з камбузу (2–3 т з кожного судна), які невдовзі згодували свиням в Усатовому. Цей "сценарій" через 30 років повториться у грузинському Поті…

У 1977 р. в Одеській області "накрився" не лише курортний сезон, а й річний план з виробництва свинини. Під "омофором" АЧС опинилося дев'ять районів Одещини із 20 населеними пунктами: із колгоспами, радгоспами, військовими частинами, селянськими подвір'ями. Заради чистої від "африканки" території головами наклали 360500 свиней — третина загального поголів'я в області на той час! Я не помилився: усі нулі на місці!

Це теж було вперше у практиці — знищити таку кількість тварин. Спершу діяли за інструкцією: тварин умертвляли безкровним методом, у шаховому порядку складували у канавах завглибшки півтора метри, обливали бензином чи соляркою і військовим вогнеметом підпалювали. Гори трупів чаділи тижнями. Чорні шлейфи диму було видно аж із космосу. Першими поцікавилися американці: у вас свято? На Одещині стільки "піонерських багать" палає! Мусили зізнатися: у нас біда — АЧС!

Однак тактику змінили. Військова техніка рила траншеї завглибшки три метри, у них заганяли свиней, солдати розстрілювали їх, ветеринари розпорювали животи (щоб не здувалися), засипали хлорним вапном, і бульдозер загортав скотомогильник землею. Складність ліквідаційного процесу полягала у тому, що головними утримувачами свиней на той час були селянські обійстя. Якщо у колгоспах партійна дисципліна була на висоті, то виманити у хитрих одеситів п'ятачків із хлівів, як і реквізувати з льохів м'ясні консерви, залиту смальцем ковбасу в емальованих каструлях не вдавалося ні вмовлянням, ні погрозами. Мимохідь можна було нарватися і на бунт, і на поголос по всьому світу. Тому вчинили по-одеському: за все "експропрійоване" селянам платили подвійну ціну.

Одещину протримали на карантині сім місяців. Ще з рік скоса поглядали на скотомогильники, де разом зі свинями було закопано частку аграрної економіки області, соціалістичної республіки. Водночас спалах АЧС у південній Пальмірі фахівці розглядають як еталон епізоотологічного розслідування. На його основі розробили і затвердили у листопаді 1980 р. нову адресну інструкцію, яка діяла упродовж майже 30 років.

Хвороба Монтгомері повернеться на Одещину восени 2015-го. Із меншими втратами живності, але з більшою кількістю вогнищ епідемії — 29. За ними вона наразі утримує гірке лідерство в Україні. Потужну другу хвилю "африканки" у 2014 р. спровокують дикі кабани із Росії та Білорусі. Остання на тлі боротьби з поширенням епізоотії, аби зберегти більш як 3-мільйонне поголів'я свійських свиней, активізувала відстріл вепрів.

Мисливці стіною вигнали їх до кордону з Україною, частина перебігла у Чорнобильську зону і зачаїлася. Аби відрізати тваринам шлях для повернення, білоруси зумисне підпалили торф. Міністерство з надзвичайних ситуацій України зафіксувало
22 місця підпалів. Зайнявся Чорнобильський ліс. Вогонь погнав вепрів углиб території України, "мітячи" Рівненську, Житомирську, Київську області осередками АЧС.

"Стіну Яценюка" — епічну фортифікаційну споруду вздовж українсько-російського кордону, дехто вважає багатофункціональною. Зокрема, вона зможе захистити Україну від несанкціонованого проникнення чотириногих носіїв хвороби Монтгомері. Пропонують і дешевший проект: відгородитися від чужинських кабанів на сухопутних ділянках кордону з Білоруссю та Росією колючим дротом — спіраллю Бруно. Але шипи тільки роздратовують тварин, і прорити під сіткою лаз для сім'ї кабанів — 15 хвилин роботи. Тому, якщо вже й вирішувати проблему у такий спосіб, то лише капітальною стіною. Яку, приміром, бачив і мацав на кордоні США з Мексикою, на лінії розмежування Ізраїлю і Палестини. Або Великою китайською…

Розгул "африканки" розцінюють і як елемент гібридної війни. Одна з прес-конференцій так і називалася: "Відкритий третій фронт війни з боку Росії проти України — біологічна війна". Модератор намагався пов'язати позитивну динаміку поширення епізоотії із біодиверсією північної сусідки.

Так, АЧС теоретично може бути біологічною зброєю, другою після сибірки. Але навряд чи навіть зовсім здуріла країна наважиться заразити сусідів, бо невдовзі сама ж чухатиметься від того, що заслала. Воно вернеться через місяць-півроку із живими свинями, свининою, салом, геномом у ковбасі аж через треті-п'яті країни.

Тим більше спалахи у Миколаївській, Одеській, Запорізькій, Кіровоградській областях — це вже не підступи російських чи білоруських кабанів. Біодиверсантами стаємо ми самі. Власники половини свиноферм, не зареєстрованих ніде, районні ветеринари, котрі місяцями не помічають інфікованих трупів у рівчаку за селом, керівництво ветсанзаводу, на території якого просто неба за вільного доступу — купи обгризених дохлих свиней, курей, селяни, які тихцем скидають мертвечину у ставки та річки, меткі заготовачі, котрі під шумок скуповують у карантинних селах ще живих свиней з "дисконтом" удвічі дешевше, розносячи заразу далі…

Усе це — відголоски патетичної говорильні про біобезпеку, якість і безпечність харчів, ознаки занепаду ветеринарної справи загалом, особливо на периферії, пофігізму пересічних українців, котрі копіюють владу. На жаль, після 2012 р. загроза АЧС швидко девальвувалася і зараз сприймається більшістю як буденність. Як нежить… Звідси й скепсис у нашій перемозі над цією потворою. Принаймні у короткостроковій перспективі.

#Володимир Чопенко

https://dt.ua/ariculture/chumna-krayina-245816_.html

Далі...

В Довжанському лісництві студентка з Німеччини вивчала методику відведення територій під рубки головного користування

У рамках співпраці між ДП «Ясінянське ЛМГ» та Карпатським біосферним заповідником на базі Довжанського лісництва відбулися практичні навчання з вивчення методів відведення лісових ділянок під рубки головного користування в Українських Карпатах для студентки з Університету лісового господарства м. Роттенбург (Німеччина) Юлії Шмукер, яка проходить навчальну практику в лабораторії лісознавства Карпатського біосферного заповідника.



Німкеня разом з керівником практики від КБЗ начальником лісознавчої лабораторії Мирославом Кабалем завітали до центрального апарату лісмисливгоспу де поспілкувалися з головним лісничим підприємства та відвідали екологічну стежку, що знаходиться на подвір’ї контори. Долі, під супроводом помічника лісничого Довжанського лісництва Івана Лофердюка, науковці відправилися в ліс для того щоб долучитися до практичного виконання робіт з відведення ділянок під рубки головного користування.

В процесі роботи Іван Іванович продемонстрував гостям методику яка використовується в лісогосподарській діяльності ДП «Ясінянське ЛМГ» для відведення площ під рубки головного користування, а саме: особливості відведення і закладки облікових площ для природного поновлення і принцип вибору та залишення дерев-насінників, метод вимірювання площі бусольною зйомкою, метод суцільного обліку дерев, які підлягають рубці, вимірювання діаметру дерев мірною вилкою та висоти стовбура за допомогою екліметра тощо.

Загалом процес навчання пройшов продуктивно і з користю для обох сторін. Під час спільної роботи науковці та лісівники обмінялися досвідом власної діяльності й обговорили особливості лісового господарства в Україні та Німеччині.

Червень 16, 2017

http://zak-insider.com/?p=59800

Далі...

На Рівненщині всихають ліси (ВІДЕО)

Рівень ґрунтових вод за останні три роки впав через глобальне потепління на півтора метра. Кореневій системі уже сформованих дерев забракло вологи. Армії шкідників почали атакувати ослаблені зелені насадження. Через це на Рівненщині всихає 9 тисяч гектарів лісу . Про це повідомляє РТБ.

При цьому держава втрачає значні кошти, оскільки якість деревини різко падає. Науковці радять у такому випадку не зволікати, а проводити як вибіркові так і суцільні рубки дерев.

Сергій Івашинюта, перший заступник начальника обласного управління лісового господарства:

«Вихід один - зрізати ліс і одразу садити новий. Новий ліс буде пристосований до нових умов. Коренева система буде одразу іти вглиб і шукати воду. І в такому випадку буде хороший ліс. Це вже перевірено на практиці».

16 червня 2017, 15:38

Далі...

На Шосткинщине ураган выломал 170 гектаров леса

Стихия бушевала на территории Клышковского сельсовета, возле села Московское, в субботу, 10 июня.

По данным ДП «Шосткинский агролесхоз», ветровал-бурелом повредил лес на площади около 170 га. Местами деревья вывернуты с корнем, еще часть – сломлены пополам.

Специалисты ДП «Шосткинский агролесхоз» отмечают, что ветровалы (когда деревья выворачивает с корнем) и буреломы (когда ломаются стволы деревьев) в нашей местности не редкость и бывают почти ежегодно. В основном, летом, после длительной жары, с грозами приходят сильные ветра, которые и причиняют лесным насаждениям большой вред.

Как отмечает директор ДП «Шосткинский агролесхоз» Петр Костюченко, сейчас все силы и средства предприятия брошены на устранение последствий, нужны дополнительные затраты, чтобы спасти древесину.

— Сломленным деревьям всего по 60-70 лет, тогда как технической спелости дерево достигает лишь к 80-ти. Необходимо в короткие сроки убрать деревья и переработать на древесину, т.к. в жару она начнет синеть и потеряет товарный вид. Всю древесину обязательно спасем, отправим на переработку, на изготовление пиломатериалов, — объясняет главный лесничий ДП «Шосткинский агролесхоз»Сергей Ходьков.

Сейчас лесное хозяйство планирует проведение выборочно-санитарных рубок. Ведут работы по отведению участков под санитарные рубки, оформляют разрешительные документы, будет создана специальная комиссия для обследования. После приступят к ликвидации поваленных деревьев, выборочно-санитарным рубкам.

Понадобятся еще годы работы, пока восстановят лес. Участки сплошной вырубки после стихийного явления засадят новыми саженцами. Там, где деревья сломлены местами, их уберут, а остальные вокруг еще будут расти до возраста технической спелости. Лет через 15-20 их можно будет спилить на древесину и весь участок подготовить под посадку молодого леса, пишет shostka.info.

http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/205258#sel=5:1,12:54

Далі...

Доведеться гасити лісові пожежі глибинними бомбами

Регіональний Східноєвропейський центр моніторингу пожеж протестував застосування ретардантів для локалізації лісових пожеж
13 червня співробітники Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж НУБіП професор Зібцев С.В., асистенти Сошенський О.М., Гуменюк В.В. та фахівці Українського НДІ цивільного захисту провели тестування ефективності експериментального зразка ретарданту для локалізації рухливих низових лісових пожеж. Експеримент став можливий за участі та організаційної підтримки провідних фахівців Боярської ЛДС – головного лісничого Шевчука О.В., начальника відділу охорони та захисту лісу Сови Р.М. та старшого лісничого Плесецького лісництва Белеки В.В.







Експеримент полягав у попередній обробці лісової підстилки в стиглому сосновому насадженні розчином ретарданту. В ході експерименту створено три протипожежні смуги різної ширини - 0,5 м, 1 м та 1,5 м та здійснено пуск контрольованого вогню в сторону створених смуг (відстань між експериментальними смугами становила по 10 м). В результаті експерименту ретардант показав свою ефективність – вогонь не перетнув навіть смугу шириною 0,5 м. На момент проведення експерименту в лісі було встановлено ІІ клас пожежної небезпеки за умов погоди.





В подальшому планується випробувати ретардант у більш жорстких умовах при настанні V-го класу небезпеки, при комплексному показнику більше 10000. Також є необхідність розробки спеціального регламенту дій пожежних розрахунків у випадку застосування ретарданту. Окремою проблемою є економічна доцільність застосування його у лісогосподарському виробництві.


15 червня 2017 року
Сергій Зібцев,
керівник Регіонального Східноєвропейського
центру моніторингу пожеж

https://nubip.edu.ua/node/34273

Далі...

Чому горять вікові смереки в НПП "Синевир": враження та висновки екологів-експертів

7-9 червня екологи ЕПЛ Тєстов Петро та Норенко Катерина відвідали НПП «Синевир» з метою ознайомлення з його природними комплексами та з перевіркою інформації щодо можливих порушень, яка була оприлюднена в інтернеті. Враження та висновки дуже суперечливі.

З одного боку, НПП «Синевир», на нашу думку, найкращий серед національних природних парків України в сфері туристичної інфраструктури, має достатню матеріально-технічну базу, має підтримку місцевого населення і продовжує активно розвиватися. Основні проїзди в ліс закриті шлагбаумами, наявні пункти охорони, облаштовані екостежки, сміття прибирається і вивозиться. Це заслуга як і колишнього, так і нинішнього керівництва НПП.

З іншого боку, на території парку є масові порушення природоохоронного законодавства, «Синевир» отримує непропорційно багато бюджетних коштів у порівнянні з іншими установами ПЗФ та недостатньо враховує екологоосвітню складову в рекреаційній діяльності.

На нашу думку, це свідчить не стільки про проблеми окремої установи, скільки про глибоку кризу у всій природоохоронній сфері України, яка поглиблюється останніми роками внаслідок невиважених рішень Верховної Ради та Уряду України. І реальна ситуація на місці кардинально відрізняється від тієї картини, яка презентується в київських кабінетах.

ЕПЛ готує низку публікацій щодо НПП «Синевир» і починає з найбільш болючого «лісового» питання.

Національний природний парк «Синевир» був створений в далекому 1989 році навколо Синевирського озера. У 2011 парк був розширений на території біля водосховища Теребле-Ріцької ГЕС і на даний момент площа парку складає 43 000 га, з яких 34 598 га надані НПП в постійне користування.

Решта 8500 га – це території населених пунктів, полів, полонин, які входять до складу господарської зони НПП без вилучення у землекористувачів.

Заповідна зона займає 5818 га і розташована, на відміну від більшості інших національних природних парків України, зручно з точки зору природоохоронного менеджменту – на значній відстані від населених пунктів та туристичних маршрутів.

Господарська зона розташована біля полонин та населених пунктів (переважно територією колишніх агролісів) та в межах новоприєднаного Вільшанського лісництва.

Решта території – зона регульованої рекреації, яка займає близько 21 000 га.



Схема функціонального зонування лісових земель НПП «Синевир»
Легальні рубки в Синевирі

Згідно з офіційним листом НПП від 21 вересня 2016 року, в межах НПП «Синевир» розташовані 5 населених пунктів та 11 присілків, в яких проживає близько 20 000 чоловік. На думку НПП, сумарна потреба населення в дровах складає близько 56 000 кубометрів на рік. На нашу думку, ця цифра є трохи завищеною, бо значна кількість місцевого населення не виписує дрова у вигляді колод на лісосіці, а купує вже готові, поколоті дрова. До того ж, низка населених пунктів (село Синевир, Колочава, Негровець) розташовані недалеко від межі національного парку і мають змогу отримувати пиломатеріали та дрова з територій лісгоспів.



Відповідь НПП «Синевир» щодо забезпечення дровами місцевого населення

Але немає жодного сумніву, що як мінімум декілька десятків тисяч кубометрів деревини національний природний парк вимушений кожен рік надавати місцевому населенню. Бо існуюча практика свідчить, що якщо немає достатньої кількості легальної деревини – населення переходить до масових самовільних рубок, як це відбувається, наприклад, в НПП «Гуцульщина».

У минулі роки НПП «Синевир» проводив масові суцільні санітарні рубки, переважно всихаючих штучних смерекових насаджень, які складають більшість лісу по окремим відділенням національного парку.



Фрагмент плану лісонасаджень Синевир-Полянського ПНДВ. Добре видно штучні середньовікові смерекові насадження

При цьому НПП проводив відповідну інформаційно-роз’яснювальну роботу з місцевим населенням та туристами шляхом встановлення інформаційних стендів, де пояснюється причина суцільних рубок.



Стенд на в’їзді в село Синевирська Поляна

Згідно з новими «Санітарними правилами в лісах України» суцільні рубки в зоні регульованої рекреації національних парків тепер заборонені. Відповідно, у «Синевирі» на 2017 рік запланована значна кількість вибіркових санітарних рубок. Чи вдасться забезпечити ними достатню кількість дров – невідомо. За словами директора НПП Микола Дербака – скоріше ні, аніж так.

Але в будь-якому випадку, шкода природі від масових вибіркових санітарних рубок в гірських умовах – не набагато менша, аніж від суцільних. НПП «Синевир» проводить рубки власними силами і не має сучасної лісозаготівельної техніки, яка б дозволяла якісно та з мінімальною шкодою вилучати сухі дерева. У результаті, під час проведення таких рубок пошкоджується багато інших, здорових дерев і ділянка лісу все рівно всихає.



Всохлий смерековий ліс в НПП «Синевир» біля гори Пішконя. Вибіркові рубки не допомогли покращити його санітарний стан і тільки сприяли його деградації та сповільнили природне його відновлення внаслідок пошкодження ґрунту та вивезення мертвої деревини

До того ж, вибіркові санітарні рубки проводяться не тільки в штучних молодняках, але й цінних як і з точки зору біорізноманіття, так і з естетичної точки зору перестиглих смеречниках віком 120 – 160 років.



Фрагмент плану санітарно-оздоровчих заходів НПП «Синевир» на 2017 рік. Червоним виділена графа з віком ділянок лісу, планованих під рубку

І якщо біля рекреаційних об’єктів (як наприклад в 10 кварталі Синевир-Полянського ПНВД навколо озера Синевир) рубка сухостійних дерев є необхідною з міркувань безпеки, то наприклад у 18 кварталі того ж відділення проводити такі рубки є недоцільним і краще лишити ліс в спокої для природного поновлення, спостереження та вивчення природних сукцесійних процесів.



140-річний ялиновий ліс в якому планується проведення вибіркових санітарних рубок

На нашу думку, в таких випадках як у НПП «Синевир», треба керуватися в першу чергу інтересами охорони природи. І хороша, на першій погляд, ідея заборонити суцільні санітарні рубки в зонах регульованої рекреації національних природних парків у реальності в окремих випадках матиме лише негативні наслідки. Якщо вже немає іншої можливості забезпечити населення дровами, то краще зрубати для цього малоцінний штучний молодняк, аніж нищити старовікові ліси та сприяти самовільним рубкам. Особливо, враховуючи те, що і зараз в НПП відбувається масове нищення дерев!
Нелегальні рубки в Синевирі

В кожному регіоні України є свої «способи» проведення незаконних рубок. Десь підпилюють стовбури і чекають на сильний вітер чи сніг. Десь засипають пні цукром або поливають соляркою, аби вони виглядали старими. А в Синевирі доводять дерева до припинення ступеня росту. Зазвичай – вогнем.

Випалюють дупла:



Підрубають кореневу лапу і розпалюють багаття під стовбуром:



Просто підпалюють біля кореня:



Або банально вирубують шматок стовбура, аби дерево всохло:



Після цього дерева або відводяться в санітарну рубку, або вони падають самі й надалі вивозяться з лісу!

Дерево на фотографії нижче ще диміло, коли ми його побачили.



На цьому дереві вже обрубані сучки і воно готується до вивезення:



А з цього впалого внаслідок підпалу дерева вже забрана непошкоджена частина:



Екологи ЕПЛ чули три різні думки щодо того, хто це робить.

Згідно з першою версією – це робить місцеве населення, бо покарання за пошкодження дерева до ступеня припинення росту та вивіз вітровальної деревини менше, ніж за самовільну рубку.

Згідно з другою версією – це робить НПП, аби мати можливість відвести дерева під рубку.

Найбільш оригінальну версію ми почули від працівників НПП, які запевняли, що більшість підпалів – це наслідок дій дітей, які використовують смолу як жуйку, і палять дерева, щоб вони почали виділяти смолу.

У всіх цих припущеннях є багато нелогічностей, але наявність масових підпалів дерев на території НПП «Синевир» – це факт.

Екологи ЕПЛ не бачили такої кількості підпалів на жодній іншій обстеженій ними території, а в «Синевирі» бачили це на різних ділянках у різних ПНДВ. При чому бачили і старі, і свіжі підпали. Це свідчить, що така практика існує в НПП «Синевир» протягом багатьох років. Підтверджує це і опитування туристів, які піднімалися на Негровець та інші вершини НПП у минулому і спостерігали ту ж картину. На жаль, де-факто НПП «Синевир» не в повній мірі виконує свою першочергову функцію – природоохоронну!

І у нас немає жодного сумніву, що в НПП про ці підпали відомо. І виникає питання, чому не вживають адекватних дій для їх припинення?

Звісно, правоохоронні органи України неефективно працюють з таким видом порушень. Підтвердженням цьому є описана працівниками НПП історія – коли людину, яка пошкодила «кільцюванням» декілька десятків дерев, так і не притягнули до відповідальності. З іншого боку, в реєстрі судових рішень наявні справи минулих років, коли НПП та поліція разом притягували до відповідальності місцевих мешканців за незаконні порубки.

В будь-якому випадку, керівництво НПП «Синевир» мало б вийти у публічну площину і заявити про цю проблему і попросити допомоги у її вирішенні. Натомість, авторам нічого не відомо про такі дії.

Тому екологи ЕПЛ звернулися до Державної екологічної інспекції України з проханням провести позапланову перевірку в НПП «Синевир», нарахувати збитки за пошкодження дерев до припинення ступеня росту та притягнути до відповідальності посадових осіб, відповідальних за збереження тієї чи іншої ділянки лісу.

А керівництву природоохоронної галузі та народним депутатам України радить більше уваги звертати на реальний, а не на «паперовий» стан ситуації. І саме цим керуватися при прийнятті своїх рішень, аби не повторювалися такі випадки, коли в одному з найкращих та передових (без іронії!) національних парків України де-факто відбувається масове нищення старих лісів.

Контакти:

Петро Тєстов, еколог ЕПЛ, [email protected], [email protected], (032) 225 76 82

Катерина Норенко, еколог ЕПЛ,[email protected], [email protected], (032) 225 76 82.

ЕПЛ

Джерело: zakarpattya.net.ua

http://uzhgorod.net.ua/news/111267

Далі...

На Херсонщині пожежа знищила понад 3 гектари лісу

Пожежа знищила понад 3 гектари лісу "Каховського лісового господарства". Пожежа на території Горностаївського лісництва виникла напередодні. Причини займання з'ясовуються.

16.06.2017 р., 11:20

Далі...

Ляшко на Волыни рассказал, как поможет деревообрабатывающей отрасли (фото)

Во время визита в Волынскую область народный депутат Олег Ляшко посетил деревообрабатывающий комбинат, на котором, в своей харизматичной манере, много чего пообещал и много кого осудил.

- Когда-то в деревообрабатывающей промышленности работало 200 тысяч человек, - говорил Ляшко в присутствии работников комбината. – В мебельной и деревообрабатывающей. После того, как начали массово рубить лес и вывозить его – в Украине не осталось ни леса, ни промышленности. Моя задача – ее восстановить. Моя задача – чтобы у вас была достойная зарплата.

Также Ляшко сообщил, что добивается подписания моратория на запрет вывоза из Украины леса-кругляка.

- Мы добились, чтобы этот закон был принят. Но сегодня правительство ради очередного кредита от ЕС хочет отменить этот мораторий. Его отмена приведет к тому, что предприятия по всей стране останутся без работы, - сетовал главный "радикал" Украины.

Нардеп добавил, что добивается принятия закона об освобождении от уплаты импортной пошлины и рассрочки на три года на импортный НДС на новое технологическое оборудование. Благодаря этому его цена будет минимум на 30% ниже.



























АВТОР: ИРИНА ЖЕЛЕЗНЯК | ОПУБЛИКОВАНО: ИЮНЬ 16, 2017 В 07:09

http://atmwood.com.ua/2017/06/16/lyashko-na-volyni-rasskazal-kak-pomozhet-derevoobrabatyvayushhej-otrasli-foto/

По материалам www.volynpost.com

Татьяна Кузьменко, член редколлегии Собкор интернет-издания "AtmWood. Дерево-промышленный вестник"

Далі...