Тушение лесных пожаров путем искусственного вызывания осадков: надежды и риски

За последнее время в СМИ и на официальных сайтах органов управления лесами появилось много сообщений об успешном использовании технологии искусственного вызывания осадков для тушения лесных пожаров в Байкальском регионе (в частности, в Республике Бурятия и в Забайкальском крае). Работы выполняют специалисты ФБУ "Авиалесоохрана" - согласно ч.1 ст.83 Лесного кодекса РФ, полномочия по осуществлению мероприятий по искусственному вызыванию осадков в целях тушения лесных пожаров не переданы органам государственной власти субъектов РФ.


Иллюстрация из книги Е.С.Арцыбашева "Тушение лесных пожаров искусственно
вызываемыми осадками из облаков" - Москва, Лесная промышленность, 1973

В частности, на сайте Минприроды Забайкальского края приводятся следующие слова министра (ссылка):

"Работы по искусственному вызыванию осадков проводились в тех районах, где велись работы по тушению действующих пожаров, для стабилизации лесопожарной обстановки и сокращения числа возгораний. Сейчас мы уже можем говорить о результатах. В период с 7 по 9 июля ликвидировано 24 лесных пожара в Петровск-Забайкальском, Акшинском, Оловяннинском, Сретенском, Хилокском, Балейском, Могочинском, Чернышевском, Красночикойском районах на площади более 4 тыс. га, в том числе и в тех районах, где вызывались осадки. На сегодня лесные пожары действуют только в зонах космомониторинга, которые не несут угрозы населенным пунктам и объектам экономики".

Вот что сообщает на своем сайте ФБУ "Авиалесоохрана" (ссылка):

"Отжиг и искусственное вызывание осадков силами ФБУ "Авиалесоохрана" и КГУ «Читинская база авиационной охраны лесов» предотвратили переход лесного пожара на село Тупик Забайкалького края".

А это цитата из сообщения на сайте Рослесхоза (ссылка):

"Всего произведено 6 залпов по 4 пиропатрона с целью засева данных облаков ионами йодистого серебра на территории, прилегающей к 3-м действующим лесным пожарам, в том числе одного, действующего на территории Джергинского заповедника. Визуальное наблюдение при производстве залпов позволило отметить изменение внешнего цвета и физической формы облаков в течении 30 секунд после воздействия и начало формирования устойчивого дождевого фронта. Окончательный анализ эффективности воздействия будет сделан после получения отчетных данных от региональной диспетчерской службы лесного хозяйства Республики Бурятия по действующей лесопожарной ситуации и их подтверждения данными наземного и авиационного мониторинга".

Насколько это вообще реально - тушить крупные лесные пожары методом искусственного вызывания осадков? Опыт использования этой технологии в СССР в 60-е - 80-е годы прошлого века показывает, что вполне реально - но далеко не всегда и не везде, а лишь при определенных погодных условиях, при наличии в зонах действующих лесных пожаров облаков определенных типов. Искусственное вызывание осадков - это мощное средство тушения, но сама возможность его применения в очень большой степени зависит от везения, от того, сложатся ли в зоне действия конкретного крупного лесного пожара подходящие погодные условия, или нет. Вот что писал по этому поводу Е.С.Арцыбашев в вышеупомянутой книге:

"Проведенные исследования и результаты опытно-производственных работ подтвердили перспективность идеи использования искусственно вызванных осадков для борьбы с пожарами, особенно крупными, которые раньше не поддавались тушению. Однако было бы неправильно утверждать, что с внедрением указанного способа в практику авиационной охраны лесов проблема борьбы с лесыми пожарами близка к своему решению Усилия ученых и практиков по-прежнему должны быть направлены на разработку способов и средств предупреждения лесных пожаров и ликвидацию их на предельно малых площадях".

Книга была издана в 1973 году, и после этого, разумеется, был накоплен еще больший опыт тушения лесных пожаров с помощью искусственного вызывания осадков; но, с другой стороны, на протяжении последней четверти века эта технология на практике применялась мало, и значительная часть накопленного опыта, очевидно, была утрачена. Прошлый опыт говорит о том, что технология перспективна и хотя бы в каких-то условиях может дать серьезные результаты; но современный опыт ее применения придется накапливать почти с нуля.

Есть, однако, и очень серьезный риск - что технология искусственного вызывания осадков для тушения лесных пожаров многими будет восприниматься как чудесное средство, позволяющее потушить самые сложные и запущенные лесные пожары, и в ее развитие и использование будут вкладываться непропорционально большие средства, прямо или косвенно отнимаемые у наземных лесопожарных служб. Этот риск особенно усиливается из-за того, что полномочиями по использованию данной технологии обладае одно ведомство (Рослесхоз с подчиненными ему учреждениями), а тушить лесные пожары на земле обязаны другие (органы управления лесами субъектов РФ с подведомственными им учреждениями). В такой ситуации Рослесхоз, скорее всего, будет заинтересован в демонстрации как можо большей эффективности метода искусственного вызывания осадков, и не факт, что он не станет в той или иной мере грешить против истины.

Примерно это произошло с использованием для тушения лесных пожаров тяжелых самолетов-танкеров (Ил-76 и Бе-200). Эти самолеты, в особенности Бе-200, разрабатывавшийся изначально с участием Госкомлеса СССР, при определенных условиях могут быть мощным и эффективным средством борьбы с лесными пожарами - но лишь вспомогательным, помогающим работающим на земле лесным пожарным локализовать пожары, и полезным далеко не всегда. Пропаганда же и интересы конкретного ведомства, в чьем распоряжении находились эти самолеты (МЧС), превратили их в восприятии многих чиновников и населения из вспомогательного средства тушения лесных пожаров в главное. Это привело ко множеству перекосов в организации борьбы с лесными пожарами: неоправданному возвышению МЧС и подведомственных ему организаций (которые в большинстве своем не обладают необходимой лесопожарной квалификацией), массовому применению тяжелых самолетов-танкеров на фоне угасания малой лесопожарной авиации, и т.д.



***

на протяжении последней четверти века эта технология на практике применялась мало, и значительная часть накопленного опыта, очевидно, была утрачена. Прошлый опыт говорит о том, что технология перспективна и хотя бы в каких-то условиях может дать серьезные результаты; но современный опыт ее применения придется накапливать почти с нуля.

Опыт сохранили и применяли:

Цитата:
2006 год
Искусственное вызывание осадков для тушения лесных пожаров в течение пожароопасного сезона 2006 г. проводилось в следующих регионах:
1) Красноярский край – проведено 98 воздействий на 32 лесных пожара на общей площади 25,4 тыс.га. Осадки были вызваны и оказали положительные результаты на тушение 20 пожаров площадью 19,03 тыс.га. В 9 случаях осадки не были вызваны. Всего
израсходовано 286 аэрозольных генераторов.
2) Иркутская область – проведено 40 воздействий на 10 лесных пожаров. Использовано 80 самолетных аэрозольных генераторов. Во всех случаях были вызваны осадки, которые оказали существенное влияние на тушение. На отдельных пожарах было зафиксировано выпадение града (Усть-Кутский р-н, 29 июля, лесной пожар № 26).

и модернизировали:



Вот цитата из работы "Электрические методы искусственного регулирования осадков" Козлов Владимир Николаевич 2013 г.
Читается как фантастика, но всё это вполне реалистично все наработки есть. Вот только кто бы в жизнь воплотил.

Цитата:

6.4. Возможности применения подвижных комплексов в системе пожаротушения

Тушение лесных пожаров крайне затруднено в труднодоступных районах лесной и таежной зон. Патрулирование лесов лесопожарной авиацией (Ан-2п, Ан-26п и др.) связано с большими материальными и финансовыми затратами. Обнаружение лесных пожаров возможно с использованием космических наблюдений, но проблемы пожаротушения непосредственно связаны с наземными службами, оснащенными соответствующими техническими средствами. Одним из таких средств может быть подвижный комплекс охраны лесов от пожаров, сочетающий наземные средства пожаротушения и беспилотные воздушные суда для оперативного анализа пожарной опасности, ИВО для снижения класса пожарной опасности лесов, обнаружения и ликвидации лесных пожаров. 

Для выполнения работ по ИВО могут использоваться беспилотные самолеты, оборудованные необходимой для проведения воздействий измерительной аппаратурой, системой радиообмена данными “Земля — борт — Земля” и средствами засева облаков . В качестве реагентов для засева преимущественно конвективных облаков могут использоваться пиротехнические изделия с йодистым серебром или гигроскопическими веществами. Перспективным средством борьбы с лесными пожарами может стать искусственное создание облачных образований для нивелирования приземных температур в пределах 5К за сутки и изменения траекторий движения циклонов и антициклонов[. 

Для управления авиационными работами и контроля результатов засева облаков применяют наземные автоматизированные радиолокационные метеорологические комплексы, самолетные и спутниковые системы видеосъемки и др. способы и технологии. 

Разработанные в ГУ «ГГО» в девяностых годах реагенты и технологии их использования позволяют проводить защиту лесов от пожаров с использованием беспилотных летательных аппаратов совместно с традиционными средствами пожаротушения, используемыми при борьбе с лесными пожарами.



позволяющее потушить самые сложные и запущенные лесные пожары,

Речь в работе идёт о снижении КПО и локализации первоначальных очагов пожаров. Тоже самое с самолётами танкерами (Ил-76 и Бе-200) они эффективны только на начальных стадиях развития пожара (тушения обнаруженных очагов).

Полностью можно скачать здесь:

Козлов Владимир Николаевич Электрические методы искусственного регулирования осадков

http://www.forestforum.ru/viewtopic.php?f=9&t=21146

Далі...

Про рішення Уряду щодо передачі лісових господарств до концесії

ПРОФЕСІЙНА СПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ
02002, м. Київ-002, вул. Р.Окіпної, 2, тел./fax 568 45 89, 568 45 91

Прем’єр-Міністру України
Гройсману В.Б.

10 липня 2017 року № 02/71

Про рішення Уряду щодо передачі лісових господарств до концесії

Шановний Володимире Борисовичу!

Профспілку працівників лісового господарства України, трудові колективи лісогосподарських підприємств вкрай обурює прийняття Урядом 4 липня 2017 року, без обговорення у фахових та громадських колах, рішення щодо передачі лісових господарств до концесії (право тимчасового використання приватними суб’єктами господарювання).

Стаття 13 Конституції України говорить про вільний доступ до природних ресурсів і кожен громадянин країни має право користуватися ними. Окрім того, в ст. 1 Лісового кодексу України зазначено – ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах і перебувають під охороною держави, тобто вони мають загальнодержавне значення. Коаліційною угодою також передбачається, що лісова галузь має бути державною. Передані до концесії держлісгоспи, як зазначено рішенням Уряду, будуть поза впливом як держави, так і громадян, до того ж буде втрачена екологічна функція лісів, яка є однією з основних.

Разом з тим, лісове господарство має надзвичайно довгий цикл виробництва і жоден приватник не зацікавлений вкладати свої кошти в такий тривалий обіг, в першу чергу його цікавить тільки ресурс, тобто – деревина, причому зараз, не задумуючись, що буде в подальшому. Таким чином можуть бути втрачені ліси, створення яких здійснювалося кропіткою працею протягом десятків років. А ліс – це цілий комплекс, який впливає на життя людей, є їх легенями та так званим фільтром.

На даний час лісистість України становить всього 15,9 %. Розташовані ліси дуже нерівномірно, в чотирьох природно-кліматичних зонах з переважною концентрацією у Поліссі та в Карпатах, підприємства, як правило, знаходяться у сільській місцевості і є основними роботодавцями та бюджетоутворюючими суб’єктами у регіонах з низьким рівнем розвитку промисловості.Для досягнення оптимальної 20% лісистості в Україні необхідно створити близько 2 млн га нових лісів (тимчасовий користувач лісовими масивами не матиме зацікавленості дбати про збільшення лісистості країни).

В даний час в галузі зайнято більше 50 тис. працівників. В останні роки, щорічно, лісогосподарські підприємства спрямовують до бюджетів та фондів усіх рівнів близько 4 млрд грн. податків, зборів та обов’язкових платежів. Одночасно, лісове господарство забезпечує тільки в деревообробці більше 300 тис. робочих місць. А на Поліссі та в Карпатах збір грибів і ягід, завдяки вільному доступу до лісових масивів, є чи не основним доходом багатьох сімей.

В умовах децентралізації влади концесія в лісовому господарстві буде негативно сприйнята як населенням так і Радами різних рівнів, а тому прийняття такого важливого рішення вимагає обговорення в суспільстві.

Приватного підприємця перш за все цікавить стиглий ліс, який дасть прибуток і є безумовним мотивом взяття його в концесію. Цим параметрам відповідають тільки ліси Карпат та Полісся, а що робити з лісами Півдня та Сходу, які виконують лише захисні функції. Таким чином негативні наслідки таких дій не заставлять довго себе чекати.

Щороку в Україні виникає близько 3 тисяч випадків лісових пожеж на площі 3-5 тис. га, виявляють, попереджають та ліквідовують їх працівники державної лісової охорони лісогосподарських підприємств. Лісові пожежі уже переросли у стихійне лихо (тільки у першому півріччі 2017 року вже виникло 819 лісових пожеж та знищено – 653 га).

На даний час в лісовій галузі функціонує ефективна система охорони лісів від пожеж, яка обліковує 269 лісо-пожежних станцій укомплектованих фаховим особовим складом, відповідними технічними засобами для виявлення та гасіння лісових пожеж.

Невід’ємними складовими охорони і захисту лісів є протидія незаконним рубкам, пожежам, захист від шкідників та хвороб лісу, запобігання будь-якому негативному впливу на ліси.

Створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг сприяє підтриманню екологічної рівноваги майже на всій території країни та спрямоване на реалізацію державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища та припинення дії ерозії ґрунтів.

Концесійну модель управління у Європі не використовує жодна країна з розвиненою економікою. Негативний досвід у цьому має Болгарія яка, у свій час ввела концесійну модель управління. Та вона довела свою неефективність і призвела до значного погіршення якості ведення лісового господарства та його економічного стану. Держава повернула в управління лісогосподарські підприємства та була вимушена робити інвестиції для забезпечення відповідного рівня лісогосподарського виробництва. Як негативний приклад маємо горезвісний досвід Російської Федерації щодо реформування системи управління лісовим господарством. В результаті цього якість ведення лісового господарства значно погіршилась, а система довела свою недоцільність, зокрема – неспроможність захисту лісів від пожеж.

Враховуючи зазначене, Профспілка працівників лісового господарства, трудові колективи галузі наполягають, на збереженні державної власності у лісогосподарських підприємствах та вимагають фахового підходу до здійснення реформ у такій важливій галузі, категорично відкинувши кулуарність вирішення цих питань. Для формування пропозицій щодо лісової політики країни пропонуємо залучати висококваліфіковані наукові кадри галузі з метою врахування напрацювань профільних науковців та передових світових моделей ведення лісового господарства. Вважаємо, що підприємства лісової галузі повинні залишатися виключно у державній власності та не передаватися у концесію чи приватизовуватися.

З повагою, за дорученням Президії ЦК Профспілки,голова Профспілки С.Й. Кривов’язий

Далі...

Концесія лісового господарства в Україні: від пропозиції до реальності

04 липня 2017 року на урядовому засіданні першим заступником Міністра економіки Максимом Нефьодов проголошена новина, яка стала справжнім сюрпризом для всіх учасників лісового сектору: Мінекономрозвитку готує передачу в концесію 333 державних лісогосподарських підприємств (у тексті вони названі «об’єкти лісового господарства») та планує розробити нову концепцію управління згаданими підприємствами. Крім того, в концесію перейдуть два державних аеропорти (очевидно це «Бориспіль» та «Львів»), та 24 територіальних підрозділи Укравтодору – територіальні служби автомобільних доріг. Фахівцями міністерства розроблене сортування всіх держпідприємств під досить пафосною назвою «тріаж», що пояснене урядовцем як «сортування поранених на полі бою». Цікаво, що в цій військово-медичній сортировці «поранених» держпідприємств, лісовій галузі певною мірою «пошастило», адже абсолютну більшість інших господарюючих суб’єктів держави високопосадовці вирішили приватизувати або ліквідувати.

За словами заступника очільника міністерства та самого прем’єр-міністра, державний сектор економіки України в особі 3406 державних підприємств «..стікає кров’ю..», тобто працює вкрай неефективно, зокрема, лише у 2016 році завдав країні 87 млрд. збитків. Відтак, державний сегмент має готуватись до масштабних скорочень, приватизації, змін підходів управління та інших кардинальних змін, декларованою метою яких буде значне скорочення державної частки економіки. Традиційно наголошено, що такі кроки мають бути здійснені на засадах публічності, конкуренції, прозорості та, звісно неможливості зловживань.

Відмітимо, що звістка про майбутню передачу всіх лісгоспів сфери управління Держлісагентства привела в ступор не тільки працівників лісової галузі, але й всіх тих, хто останні роки брав участь у різноманітних робочих групах із реформування лісового господарства, експертів, громадськість. Тільки за останні три роки проведено десятки круглих столів, засідань, нарад, здійснений експертний аналіз ефективності лісового сектору, вивчався міжнародний досвід, визначались різні моделі управління галуззю, котрі жваво обговорювались на різних рівнях. Цікаво, що варіант масштабної концесії українських лісів навіть не обговорювався ані владою, ані експертними середовищем. Проте, здається, Мінекономіки вирішило не «заморочуватись» із залученням всіх зацікавлених сторін, та одноосібно розв’язало цей «гордієв вузол», постановивши: всі лісгоспи (та, очевидно – ліси) повинні із часом передані під управління приватному капіталу. Ситуація дещо нагадує старий анекдот про партизан та німців, які відчайдушно, почергово воювали за лісовий кодон, але потім прийшов сердитий лісник та всіх розігнав.

Відтак, концесія лісгоспів (та, очевидно лісів), за задумом аналітиків Мінекономіки має стати основною формою лісокористування в України. Логічно припустити, що таким чином значно зросте ефективність лісової галузі, вирішиться ціла низка економічних проблем, знизиться корупція та в цілому для українських лісів відбудуться позитивні зміни.

Для того щоб розібратись у такій пропозиції, опустимо іронію, слід роз’яснити суть самого поняття «концесії» загалом, та лісових концесій – зокрема.

Концесія – це відступлення державою або територіальною громадою на певний строк своїх майнових прав або прав на окремі види господарської діяльності недержавним іноземним або вітчизняним компаніям на певних умовах. Концесія оформлюється обов’язково у формі письмового договору, де однією стороною виступає концедент (держава, за дорученням якої виступає певний орган або державна компанія) та концесіонер (компанія недержавної форми власності, яка отримує від концедента відповідні активи, права на ведення господарської діяльності). Концесію можна назвати специфічним різновидом довготривалої, масштабної, а тому значної дорожчої оренди, об’єктом якої слугує не тільки майно, але й права на здійснення у певній галузі. Крім того, концесію відрізняє від оренди обов’язковість (здебільшого) внесення концесіонером інвестицій в тій чи іншій формі в отримані державні активи. Підкреслимо, що до концесіонера не переходить право власності на державне або комунальне майно. Держава не втручається у господарську діяльність концесіонера, а має здійснювати суворий контроль за виконанням договірних умов.

За своїм змістом концесійні угоди можуть різнитись в залежності від передачі концесіонеру права на виготовлену продукцію чи виконані роботи (за повним концесійним договором останньому передається повне право за вироблений ним товар), або договори про розподіл продукції (отримана продукція ділиться між державою та концесіонером у певних долях). Описаний формат угод є неповним, і може відрізнятись. Приміром, в міжнародній практиці «концесійно» відбудовані дороги можуть передаватись в управління (користування та володіння) концесіонеру безстроково або на певний строк, так і можуть одразу передані державі, яка потім знову може передати їх концесіонеру.

Інтерес держави або територіальної громади на укладення концесійних угод в тому, що не маючи власних коштів, вони прагнуть здійснити за рахунок концесіонера комплекс заходів, що спрямований на поліпшення свого майна, проведення яких без приватного капіталу, банківських кредитів було б ускладнено. Теоретично, при цьому має підвищуватись ефективність використання державного/комунального майна, так як держава або громада знімає із себе тягар видатків на утримання цього майна, та же й очікує із нього отримати дохід. Концедент має вимагати від інвестора не тільки збереження майна, але і його поліпшення, зберігаючи при цьому свій контроль за стратегічними об’єктами та системами.

Інтерес приватного власника в тому, що йому цікаво отримати у тривале управління державні активи, як правило, на пільгових умовах концесійних платежів (у деякому сенсі він є аналогом орендної плати). Зрозуміло, що інвестуючи, будь-який підприємець має бути впевнений у поверненні вкладених коштів, тому обидві сторони мають несуть відповідальність за забезпечення мінімального рівня рентабельності об’єкта концесії (формувати тарифи на відповідному рівні, проводити пом’якшену податкову політику тощо).

В Україні концесії набули поширення приблизно в останні десять років, переважно у комунальній сфері. Так, місцеві громади у кількох областях передавали у концесії цілісні майнові комплекси комунальних підприємств водопостачання та централізованого опалення строків від 10 і більше років. Концесіонери за вказаними договорами, як правило зобов’язувались відповідно інвестиційних програм, вносити відповідні інвестиції у ремонт мереж, погашати кредиторську заборгованість, а також сплачувати витрати на ліквідації «попередників» – комунальних підприємств. Крім того, у договорах закріплювався обов’язок інвестора вносити місцевій громаді щорічний концесійний платіж. Досвід реалізації таких концесійних договорів досить різний: як позитивний так і негативний.

Варто у цьому зв’язку згадати існування спеціального законодавства щодо угод у сфері видобування корисних копалин, а саме Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Зокрема, у 2012 році відповідне законодавство зазначало суттєвих змін у зв’язку із намірами Шелл та Шеврон укласти із Україною угоди про розподіл продукції щодо видобування сланцевого газу, поклади якого вважаться одними із найбільших в Європі. Однак у подальшому у обох транснаціональних корпорацій не склались відносини із урядами, а тому відмовились від співробітництва. Угоди про розподіл продукції та концесія схожі між собою, адже вони встановлюють договірні відносини між інвестором та державою, однак за угодами про розподіл продукції держава наймає інвестора в якості підрядчика для розробки надр, а право власності на видобуту сировину належить державі до моменту розподілу.

Правове регулювання концесійної діяльності в Україні

На врегулювання відносин концесії в Україні із 1999 року діє окремий закон. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про концесії» від 16.07.1999 року, концесія – це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Об’єкти, що можуть надаватись у концесію чітко визначені у ст. 3 цього ж Закону. Звертаю увагу, що серед наведеного в законі переліку немає лісового господарства чи майнових комплексів лісгоспів.

Згідно положень закону (ст.3), у разі якщо всі активи та зобов’язання підприємства, цілісний майновий комплекс якого передається у концесію, передано на баланс концесіонеру, таке підприємство підлягає припиненню шляхом ліквідації. Відповідне майно включається до балансу концесіонера, як таке, що передане у концесію, із особливим порядком нарахування амортизації.

Цікаво, що закон приписує, що у разі розташування об’єкта концесії на земельній ділянці державної власності, повноваження щодо розпорядження якою здійснює концесієдавець (приміром, Кабінет Міністрів України чи ОДА), така ділянка надається в оренду концесіонеру разом з об’єктом концесії на строк дії концесійного договору відповідно до Земельного кодексу України. Об’єкт концесії не підлягає приватизації на строк дії концесійного договору.

Передача об’єктів у концесію здійснюється за конкурсом у встановленій законом процедурі. Пропозиції щодо переліку конкретних об’єктів, які можуть надаватись у концесію, вносяться Урядом (стаття 6).

Концесійні договори укладаються в Україні на строк не менше 10 років та не більше 50 років. Законом передбачені істотні умови цього договору, серед яких визначаються: умови встановлення цін на виготовлені концесіонером товари, умови та обсяги поліпшення об’єкта концесії, страхування об’єкта, відповідальність за неналежне виконання зобов’язань, порядок внесення змін та розірвання договору, порядок та умови передачі права і зобов’язань, що випливають із концесійного договору. Права та обов’язки концесієдавця та концесіонера визначені законом (ст.17 -18) Типова форма договору концесії затверджена урядовою постановою №643 від 12.04.2000 року. В тому числі, договором мають передбачатись соціальні гарантії працевлаштування для основної частини працівників, які звільняються при ліквідації державного чи комунального підприємства.

Відповідно до ст. 20 Закону, передача об’єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об’єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об’єкти. Майно, створене на виконання умов концесійного договору, є об’єктом права державної чи комунальної власності. Майно, яке придбав концесіонер на виконання умов концесійного договору, належить йому на праві власності та може переходити у власність держави або територіальної громади після закінчення строку дії концесійного договору відповідно до умов, передбачених цим Законом та концесійним договором. Концесіонеру належить право власності на прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об’єкта концесій, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов концесійного договору. Нарахування амортизації на наданий у концесію об’єкт здійснюється концесієдавцем чи уповноваженим ним органом. Про суму нарахованих амортизаційних відрахувань концесіонеру повідомляється щоквартально у встановлений договором концесії строк.

Методика розрахунку концесійних платежів визначена Постановою КМУ №639 від 12.04.2000 року. Такі платежі зараховуються відповідно до державного або місцевого бюджетів.

Підкреслимо, що згідно ст. 23 спеціального Закону, припинення діяльності державного або комунального підприємства, майно якого передається в концесію, здійснюється шляхом його ліквідації. Право повного господарського відання на майно, що було закріплене за державним або комунальним підприємством та передається у концесію, припиняється. Працівникам державного або комунального підприємства, що припинило свою діяльність, забезпечуються соціально-правові гарантії, передбачені законодавством України для працівників, які звільняються у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Концесієдавець зобов’язаний при укладенні концесійного договору передбачити в умовах договору максимальне використання в концесійній діяльності працівників – громадян України, в тому числі і звільнених у зв’язку з ліквідацією державного або комунального підприємства, майно якого надано у концесію.

Вказана норма закону означає, що у разі передачі в концесію держлісгоспів, ці підприємства підлягають ліквідації, їх майнові комплекси залишаються у державній власності, а на приватного власника покладається загальний обов’язок наймати на роботу громадян України, в тому числі – звільнених працівників ліквідованого лісгоспу

Зауважу, що Закон України «Про концесії» не містить згадки про те, що об’єкти лісового господарства (цілісні майнові комплекси лісогосподарських підприємств чи власне сам природний ресурс – ліс) можуть надаватись у концесію. Це означає, що у разі передачі в концесії, для ведення лісового господарства цілісних майнових комплексів існуючих лісгоспів, потрібне внесення змін у законодавство, що врегульовує питання концесій.

Як відомо, в чинній редакції Лісового кодексу України немає згадки про таку організаційно-правову форму лісокористування як концесії. Оскільки для концесії в лісовому господарстві, крім передачі майнового комплексу (адмінбудівель лісгоспів, лісництв, нижніх складів, тощо) необхідна часткова передача в тій чи іншій формі функцій управління щодо головного об’єкта господарської діяльності лісового концесіонера – лісового фонду. Як саме, та в яких правових межах – гадати, зараз не варто, однак у разі запровадження концесійних договорів у лісовому господарстві однозначно слід вносити зміни у профільний кодекс. Наріжним каменем змін також стане питання суб’єкту права власності на заготовлену деревину. На сьогодні це право мають виключно постійні лісокористувачі, до яких земельним та лісовими кодексами відносяться виключно державні, комунальні лісогосподарські підприємства, та установи, організації, що мають спеціалізованих лісовий підрозділ. Тому «реформаторам» прийдеться вирішувати, хто буде мати право власності на лісопродукцію: держава, приватник чи має бути якась інша модель розподілу продукції ? Ще більш цікавим питання, котре має непокоїти деревообробний бізнес, буде встановлення механізмів продажу та ціноутворення на деревину, що заготовлена концесіонером. Згадані нормативні зміни є вкрай дискусійними.

До речі, для врегулювання відносин концесії у комунальній сфері, держава схвалила окремий Закон – «Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів у сфері теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

Концесія у лісовому господарстві інших країн

Канада.

Найбільш відомою розвинутою країною, де ефективно працюють механізми концесії лісів є Канада, в якій понад 200 млн. га експлуатаційних лісів (із 440 млн. га. загальних площ) державної власності передані в концесійні договори. Одразу слід зауважити, що ця країна йшла по шляху концесії довгий час, поступово вирішуючи різні проблеми із укладення обсягу концесій, посягань корінних народів на державні ліси, складнощами масивного та складного лісового законодавства, що до того ж розрізнялось в залежності від провінцій, та навіть проявів корупції при передачі лісів.

В результаті канадські провінції вже тривалий час практикують передачу лісів в концесії за договорами строком від 40 до 50 років, які поновлюють кожні 5 – 10 років. Передача в концесії відбувається як за результатами конкурсів, так і у ході переговорних процедур. У більшості провінцій до складу концесійних платежів, що належать до оплати входять щорічні платежі, які визначаються із урахуванням площі ділянки («плата за володіння», або плати, що залежить від обсягу заготовленої деревини («попенна плата, або «роялті»).

У практиці канадського лісового господарства можна виділити два типу концесійних договорів: перший – договір між провінцією та приватним власником, який надає право на заготівлю конкретного виду лісових ресурсів на конкретній ділянці (договір лісокористування), другий – договір про проведення лісовідновних робіт та господарському управлінні лісовими ресурсами на конкретній ділянці (договір надання лісогосподарських послуг).

Якщо умовно порівнювати із українською підрядною практикою, де перший тип договору дещо схожий на договір на виконання лісосічних робіт (або робіт із лісовідновлення), який укладається директором лісгоспу із підрядниками, як правило, строком на місяць, або максимум – на рік. Із тією різницею, що оцінку запасів в Канаді проводить сам приватний власник, та він же має право власності на заготовлену деревину. Взамін за це, приватник сплачує державі концесійний платіж, який визначається в укладеній угоді.

Довгострокові концесії в Канаді стали однією із основних способів надання прав на заготівлю деревини, та незважаючи на низку проблем, загалом довели свою ефективність.

Росія

Можна сказати, що поняття концесії лісів було запроваджено у російський лісовий кодекс у 1997 році як пробне. Російські законодавці виходили із тих міркувань, що більше половини лісів країни, будучи недоступними для освоєння, страждаючи від колосальних пожеж, не є досить привабливим комерційним об’єктом для держави. Тому, для можливості розбудови інфраструктури колосального лісового потенціалу країни, планувалось залучати приватного інвестора через інструмент концесій. Очікувалось, що новий формат правовідносин (хоча його можна вважати добре забутим «старим» із кінця 20 –х років минулого сторіччя – періоду НЕП радянської країни) міг хоч якось вирішити значні проблеми російських лісів.

Цікаво, що досвід країни – агресора варто ретельно вивчати для аналізу та висновків, як не треба поводитись із власними лісами. Адже прийнявши загальну норму про концесії лісів, нормотворець «далі не пішов»: до суміжних законів не були внесені зміни, підзаконні акти не розроблені, а тому лісові концесії так і не прижились в цій країні. У 2007 році в РФ почав діяти нова редакція Лісового кодексу, в якій вже не було згадки про концесії лісів, а загальна концепція організаційно-правової форми лісокористування була зорієнтована на передачу лісів через аукціони у довгострокову оренду, остаточну ліквідацію державної лісової охорони. Нагадаємо, що концесію називають різновидом орендних відносин, яка значно «дешевше» правовідносин концесії. 2008 – 2014 роках в Росії сформовано досить ґрунтовне та об’ємне як федеральне так і місцеве лісове законодавство. Проте, судячи по незалежним оцінкам стану лісового господарства Росії, позитивних зрушень орендні відносини, із значно ґрунтовнішим законодавством (у порівняні із Україною), цій країні не принесли.

Білорусь

У 2004 році до Лісового кодексу РБ були внесена нова невелика стаття, присвячена можливості концесії лісів (ділянок лісового фонду). Зазначалось, що концесія лісового фонду врегульовується інвестиційним законодавством цій країни. Проте на думку фахівців лісового сектору цій країни, посилання на необхідність керуватись інвестиційним законодавством, стало гальмом для розвитку цього інституту у системі лісових правовідносин.

У 2007 році ІКЕА через свою латвійську «дочку» намагалось зайти через концесію в білоруську систему ведення лісового господарства, запропонувавши взяти у користування частину лісів у Гродненській області. Проте їх пропозиція була відхилена, за формальним поясненнями, що ці ліси є сировинною базою для місцевих деревообробників.

У 2016 році в республіці почала діяти нова редакція ЛК, яка визначила можливість концесії лісів в країні виключно за вольовим рішенням Президента РБ.

Тому, можна сказати що форма концесії лісів не прижилась в Білорусі, та передбачена лише формально, в якому виключення із загального правила.

Питання та ризики запровадження концесії в Україні

Головне питання, яке виникає при ознайомленні із ідеєю концесії лісів: це логіка самого рішення.

Будь-яке масштабне перетворення будь-якої галузі господарства повинно мати чітко визначені цілі, методи та індикатори досягнення, жорстке економічне обґрунтування, а всі ризики від їх реалізації повинні бути прораховані і мінімізовані.

Однак концесійний план Мінекономрозвитку для лісової галузі ззовні виглядає приблизно як досить примітивне рішення загального завдання зменшення державного сектору економіки. Тобто, схоже, що урядовці мислили такими категоріями:

А) лісгоспи Держлісагентства не можна приватизувати, оскільки вони опікуються державними лісами, які не можна приватизувати;

Б) лісгоспи Держлісагентства не можна ліквідувати, оскільки тоді не буде кому опікуватись державними лісами;

В) лісгоспи Держлісагентства не можна передати місцевим громадам, оскільки ліс та лісовий дохід у такому разі перейде до місцевих громад;

Г) Евріка ! Бінго !!! лісгоспи Держлісагентства можна передати у концесію, адже в такому випадку державне майно та ліси залишаться у держави, дохід буде надходити до Державного бюджету, і буде виконане завдання ліквідації понад трьохсот державних підприємств !

Проте таке припущення насправді не залишає приводів для жартів, адже без відповідей залишається маса складних питань, пов’язаних із функціонуванням економіки лісокористування, кадровим забезпеченням, контролем за діяльністю, податковими механізмами тощо. Пропонований договірний механізм концесій лісового фонду навряд чи здатний вирішити проблеми, що накопичились у лісовій галузі, а скоріш навпаки – створити значну кількість нових проблем та вад. При чому, у разі невдачі анонсованого експерименту, за минуванням часу повернути «все на свої місця» буде значно складніше, або взагалі – неможливо. Не маючи чітких цілей, завдань, ліквідація господарюючих лісогосподарських суб’єктів може мати руйнівну дію на всю галузь в цілому, виникне загроза руйнування реально працюючої господарської системи, буде знівельовано накопичений кропіткою працею поколінь лісівників позитивний досвід.

 
Для укладення договору концесії потрібна наявність двох сторін. Із державою зрозуміло: Уряд потенційно готовий надавати в концесію майно цілісних комплексів лісгоспів, та очевидно має намір врегулювати концесій лісів у лісовому законодавстві. Основне питання за пошуком концесіонерів: хто із вітчизняного чи іноземного бізнесу на сьогодні готовий вкладати інвестиції в українське лісове господарство ? Отже, чи існують із цього приводу аналітичні дослідження ринку, що обґрунтовують наявність попиту серед приватного бізнесу на вкладення інвестицій у галузь, цикл виробництва якої складає 70 – 100 років ?

Уряд готовий надавати в концесії всі лісгоспи, попри те, що на сьогодні значна частина із них є прибутковими. У 2016 році чистий дохід від реалізації продукції лісгоспами склав 12 млрд. 300 млн., із них чистий прибуток склав майже 600 млн. грн.. Отже, із цього слідує, що держава вважає низьким існуючий рівень прибутковості лісових підприємств Держлісагентства ? Знаючи про особливості мінімізації чистого прибутку в державних підприємствах, існування в цьому зв’язку відповідних проблем, не можна заперечувати цю проблему. Але тоді виникає питання, а який розмір прибутку 333 лісгоспів Мінекономрозвитку буде вважати максимальним, тобто достатнім для збереження їх у державній власності ? Інакше пропозиція концесії лісгоспів виглядає так, аби будь-якою ціною ліквідувати державні підприємства, не вникаючи у шляхи збільшення їх економічної ефективності. До речі, аналогічне питання можна адресувати стосовно необхідності концесії аеропорту «Бориспіль», який у минулому році приніс державі прибутку 1 млдр.200 млн. грн., тобто вдвічі більше ніж всі разом взяті лісгоспи Держлісагентства.

4.Кожному фахівцю лісової галузі відомо, що у лісових підприємств є власна специфіка, яка визначає їх рівень рентабельності (регіон розташування, лісорослинні умови, головна лісоутворююча порода, обсяг розрахункової лісосіки, вік основних насаджень, транспортна доступність лісів тощо). Потенційно можна очікувати на існування претендентів для концесій «дубових» лісгоспів, але чи знайдуться заявники для неприбуткових підприємств ? Нагадую, що із 333 лісгоспів Держлісагентства – 95 підприємств є «бюджетозалежними» Півдня та Сходу країни, де ще із 2016 року припинено бюджетне фінансування. Насадження, які перебувають у користуванні цих підприємства виконують переважно екологічні функцій, відтак управління ними не передбачає механізмів підвищення доходності за рахунок заготівлі деревини. Фінансування цих лісгоспів досі не відновлено, оскільки розпорядник бюджетних коштів – Мінагрополітики не відшукав механізмів виділення бюджетних коштів Вказана ситуація потягнула звільнення понад 3 тис. лісівників, значне погіршення матеріально бази та рівня охорони та захисту лісів. Тому ситуацію, яка на даний час щодо вказаних 95 підприємств можна оцінити як катастрофічну.

Можна обґрунтовано припустити, що вказані лісгоспи за умовах запровадження масової концесії залишаться на «шиї» держави, а найкращі підприємства галузі будуть передані в концесію.


Соціальний чинник. Передача майнових комплексів лісгоспів у концесію приватному капіталу передбачає процедуру ліквідації самих лісгоспів, що тягне звільнення всіх працівників цих підприємств.

Відомо, що специфіка управління лісовим господарством потребує високої компетенції, широких знань та обов’язкового досвіду, якого не можливо здобути у навчальних закладах. Для лісової галузі критично важливим є збереження компетентного персоналу, оскільки його відсутність або низька компетенція матиме вкрай незадовільні наслідки в першу чергу для якісного ведення лісового господарства. Очевидно, що масштабні кадрові ротації можуть вкрай негативно позначиться на кадровому складі лісових підприємств.

Висновки та пропозиції:
Основна війна за врятування «пораненого бійця» – лісової галузі від необдуманих реформ ще попереду. Адже для реалізації урядового «тріажу» щодо передачі у концесії лісогосподарських підприємств Держлісагентства необхідно внесення відповідних змін як мінімум до двох законів:

– Закону України «Про концесії»;

– Лісового кодексу України.

В залежності від обсягів правового регулювання, логічними також будуть також зміни до Земельного та Податкового кодексів України в частині змін статусу платників рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів та запровадження інституту оренди для земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

Звісно, поки що ніякої катастрофи для лісової галузі не сталось. Але є план, конкретні наміри Кабінету Міністрів України реалізувати такий сценарій. Можна вважати, що процес запущений. Якщо Уряд не відмовиться від ідеї масштабної концесії лісів, рано чи пізно слід очікувати внесення Кабінетом Міністрів України до парламенту відповідних законопроектів. Відтак, основною перешкодою для реалізації цих намірів стане саме вищий законодавчий орган держави.


Від основних «владних» гравців – Мінагрополітики та Держлісагентства в цій війні не можна чекати суттєвої протидії намірами Мінекономрозвитку. Держлісагентство є центральними органами виконавчої влади, а тому його офіційна позиція в принципі не може розходитись із позицією Уряду. Навіть, попри те, що саме відомство природно не бажає втрачати колосальні повноваження щодо управління підпорядкованими підприємствами, Агентство буде змушене виконувати вказівки Уряду, в тому числі – розробляти відповідні підзаконні акти для організації масової концесії.

Тому безумовно, покладатись на позицію захисту від профільного відомства не варто, адже ключове питання, яке «урядовці» забули спитати в українського суспільства – чи хоче воно бачити в якості управлінців державних лісів приватний бізнес ? При відповіді на це питання слід почути чіткі аргументи та конкретний план дій. При чому, обов’язково має бути додатковий план «Б». Отже, громадське суспільство обов’язково має висловити свою позицію до масштабної концесії лісів та почувати відповіді від влади на поставлені питання.

Іншими учасниками діалогу мають бути самі лісівники, котрих, нагадаю, у разі передачі майна лісгоспів в концесію очікує звільнення із роботи. Звісно, будь-яка система прагне до самозбереження, та лісівників тут можна буде дорікнути в прямій зацікавленості, піднявши хвилю популізму із стандартними штампами на кшталт «знищення зелених легенів, лисіючих Карпат, чорної вирубки, масової контрабанди лісу та ін.». Але, здається це не той випадок, оскільки на кону поставлене ядро лісової галузі України, якими вважаються підприємства Держлісагентства. Втрата кадрового складу галузі означає колосальну шкоду для лісів.
Слабка економічна ефективність. Незалежні фахівці не заперечують масове втручання органів влади у господарську діяльність лісгоспів, залежності державних підприємств від місцевих політичних «еліт», внаслідок чого управлінські рішення подекуди суперечать економічній доцільності. Іноді, через слабкий рівень підготовки керівників підприємств, економічні показники ресурсних лісгоспів (навіть за аналогічними обсягами основних порід) в різних регіонах можуть суттєво відрізнятись.

Варто згадати про відсталу правову забезпеченість. Лісівники України досі визначають запаси деревини на лісосіки за Інструкцією 1968 року, працюють із електронним обліком деревини без офіційної правової регламентації, і намагаються займатись лісорозведенням без жодних правових спрощень від держави в передачі земель під заліснення.

Наявність значного обсягу незаконно добутої деревини, та загалом «тінізаці» галузі у 2015 році визнана навіть керівництвом самого Держлісагентства. Колосальні корупційні зловживання вищим керівництвом Держлісагентства у період 2011 – 2013 років підтверджені результатами розслідування органів прокуратури

Тобто, проблеми є, окремі із них – значні. Проте будь-яку проблему, як і людську хворобу, слід системно вирішувати, тобто лікувати. Проте здається, що хтось вирішив, що хворий є безнадійним, а тому пропонується варіант із евтаназією пацієнта (при чому без його згоди), замість тривалого, та подекуди болісного лікування.

У лісовій галузі є значний потенціал керівників, які маючи практичний досвід економіки лісокористування, здатні продукувати якісні та збалансовані економічні рішення. На противагу звинуваченням у низькій дохідності має бути створена якісно нова система аналізу та поширення позитивного досвіду при управлінні діяльністю лісогосподарських підприємств.
Керівництво. Лісова галузь вимагає чесних, професійних та самовідданих лідерів, що здатні без зайвого піару досягати через владні коридори прийняття рішень, що обґрунтовуються виключно інтересами держави та лісового господарства. Ключова вимога – чесність та компетентність. Саме чесна політика «згори», зрозумілі та прозорі правила гри та фахові рішення матимуть ключовий вплив на діяльність всієї галузі.

Політика. Це поки що останній аргумент, але самий головний. Потрібний єдиний нормативний документ – лісова політика, схвалений в першу чергу громадськістю, суспільством, а потім вже – владою, котрий має дати відповідь на низку ключових питань для розвитку лісу та лісового господарства України. Про необхідність ухвалення такого документа неодноразово наголошували міжнародні експерти, консультанти ФЛЕГ, це підтримується провідними навчальними закладами галузі. Чітко визначена лісова політика потрібна була Україні ще «на позавчора». Відсутність бачення розвитку та плану дій є наслідками того, що вчора Мінагрополітики задумав створити Єдиний лісгосп, сьогодні у Мінекономрозвитку виникла ідея концесій лісів, а завтра від Мінприроди може надійти черговий «кейс» перетворення лісгоспів у національні парки чи ще щось подібне. І не матиме значення, чи будуть ці ідеї повною маячнею, або дійсно матимуть змістовне наповнення. Без єдиної лісової політики та стратегії про будь-який розвиток галузі немає сенсу говорити. Потрібна спільна позиція та конкретні дії, аби перестати марнувати час, який почав йти не на користь лісовому господарству.

Олег Сторчоус, консультант проекту технічної допомоги «Сприяння реформі лісового сектора в Україні»

Далі...

Поблизу Горішніх Плавнів горів ліс.ВІДЕО

На Полтавщині горів ліс.

Біля Горішніх Плавнів у масиві «Кременчуцьке лісове господарство» згоріло більше ніж півгектара підстилки. За словами речниці обласної служби надзвичайних ситуацій, причини пожежі - необережне поводження з вогнем невідомої особи.


Опубликовано: 10 июл. 2017 г.

Далі...

Об’єднаймо зусилля для захисту зеленого скарбу Чернігівщини

У трудових колективах чернігівських лісівників нині йде всебічне обговорення схваленої урядом 4 липня пропозиції Мінекономрозвитку і торгівлі щодо майбутньої долі державних підприємств, які підпорядковуються центральним органам виконавчої влади.

Ухвалений урядом документ визначає, які саме державні підприємства в довгостроковому періоді повинні залишитись у державній власності, які будуть передані в концесію, а які приватизовані або ж зовсім ліквідовані.

Що ж непокоїть у зв’язку з цим трудові колективи держлісгоспів, а з ними і широку громадськість, органи місцевого самоврядування і депутатів місцевого рівня?

В першу чергу насторожують висновки, які зробив перший заступник міністра економрозвитку і торгівлі Максим Нефьодов, котрий, як мовиться, всі державні підприємства «стриже під одну гребінку». А втім, процитуємо:

«Наші державні підприємства є невичерпним джерелом фіскальних ризиків, — наголосив перший заступник міністра. І продовжив: — Фінансові проблеми державних підприємств зрештою стають проблемами бюджету і висмоктують кошти, які могли би бути використані на більш важливі речі, ніж порятунок хронічно неприбуткового бізнесу».

На думку першого заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі, саме тому необхідно радикально скоротити кількість державних підприємств, а частину передати в концесію.

Відповідно до документа в державній власності мають залишитись 15 особливо важливих державних підприємств та 363 об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій. Це компанії, що є державними природними монополіями, а саме НАК “Нафтогаз України”, ПАТ “Укрзалізниця” а також ті, які виконують суспільно важливі функції в оборонній сфері, сфері охорони здоров’я, стандартизації та метрології, соціальної політики та інші, тим самим надаючи державі інструменти для виконання своїх функцій.

А от 359 об’єктів державної власності Уряд має намір передати у концесію. Як відомо, концесія надає право тимчасового використання наданих ресурсів приватним суб’єктам господарювання. Мовляв, це дозволить значно збільшити загальний економічний ефект від їх діяльності на об’єктах державної власності. До таких об’єктів Уряд відніс аеропорти, лісові господарства, автомобільні дороги та інші.

Багатотисячний колектив чернігівських лісівників, як і більшості колективів держлісгоспів, у яких лісові ресурсні запаси досить значні, переконані, що, схвалюючи пропозицію Мінекономрозвитку щодо передачі деяких державних підприємств у концесію, уряд не врахував особливості лісових відносин в Україні, визначених у статті 2 Лісового кодексу України, а саме того, що лісові відносини – це одночасно і суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Отож основними напрямками діяльності державних лісогосподарських підприємств відповідно до їх статутів є проведення заходів із відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень, заліснення малопродуктивних земель, організація лісонасіннєвої справи і лісових розсадників, збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, що виконують захисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції.

І тільки з метою забезпечення фінансової можливості здійснення вищезазначених основних напрямків діяльності нині державні лісогосподарські підприємства здійснюють таку підприємницьку діяльність як проведення лісозаготівельних робіт, виробництво промислової продукції, переробка деревини, заходи щодо забезпечення споживачів деревиною, виробами з неї та іншою продукцією лісового та мисливського господарства.

Натомість відповідно до Закону України «Про концесії» концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, а концесіонерами можуть бути тільки суб’єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні та фізичні особи-підприємці. Ця умова ставить договір концесії у ряд суто підприємницьких договорів і його використання можливе виключно у сфері підприємницької діяльності. А це не відповідає основній меті діяльності державних лісогосподарських підприємств, про яку йшла мова вище!

Окрім того стаття 3 Закону України «Про концесію» передбачає вичерпний перелік об’єктів, які можуть надаватися у концесію, серед яких лісова галузь відсутня. Чому ж її нині хочуть поспіхом приєднати до решти інших?

Необхідність скорочення державних підприємств міністром економічного розвитку і торгівлі обґрунтовано загальним посиланням на «фінансові проблеми державних підприємств». Це аж ніяк не відповідає дійсності стосовно державних лісогосподарських підприємств більшості областей України.Справа в тому, що лісогосподарська галузь – особлива, вона має стратегічне значення для держави, адже йдеться про зелене багатство України не на якийсь десяток-другий років, а про те, чи взагалі виживе український ліс для прийдешніх поколінь українців, якщо вони будуть позбавлені цього ресурсу за умови передачі лісів у концесію. Вони, без сумніву, тоді звинуватять нас, сучасників, у недалекоглядності, якщо не ще в більшому гріху. Нині, коли для нашої економіки настали нелегкі часи, лісова галузь самотужки бореться з багатьма проблемами. І досить успішно!

На Чернігівщині налічується чималий лісівничий колектив — більше трьох тисяч трудівників. Не зважаючи на різноманітні труднощі й перепони, лісова галузь Сіверщини працює стабільно і є тим життєдайним джерелом, яке наповнює з року в рік бюджет області.

Так, за 2016 рік державними лісогосподарськими підприємствами, підпорядкованими Чернігівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, виконані всі економічні показники, працівники отримали достойну заробітну плату, що, без сумніву, сприяло поповненню пенсійного фонду по єдиному соціальному внеску у сумі 65 мільйонів гривень.

Сплачено до всіх бюджетів 310,1 мільйона гривень, у тому числі до місцевого бюджету від лісівників надійшло 172,2 мільйона гривень, а до державного — 137,9 мільйона гривень. За 6 місяців цього року вже сплачено до державного бюджету 92,7 мільйона гривень, до місцевого — 50,2 мільйона гривень, єдиного соціального внеску — 35,8 мільйона гривень.

Причому варто наголосити, що лісогосподарським підприємствам з державного бюджету зовсім не надходять кошти. А існують держлісгоспи за рахунок власної переробки і продажу деревини на місцевих аукціонах. Ця діяльність прозора. І зароблені кошти лісгоспи вкладають в охорону і захист лісів та лісовідновлення, а також в оновлення виробництва та його модернізацію.

Нині точиться багато розмов про реформування галузі. Так, ця реформа на часі. І вона зачіпає кожного, хто причетний до лісогосподарського виробництва. Особливо тих лісівників, котрі віддали цій роботі не один десяток літ чи й усе трудове життя.

Тема приватизації лісової галузі насторожує не лише лісівників, а й широку громадськість. Бо людям болить ця гостра проблема. Аби не вийшло так, як з горе-реформою сільського господарства, яка зруйнувала наші села. Тоді, пам’ятаєте, як лизень злизав потужні льонозаводи, якими славилося Полісся. Така ж доля спіткала і цегельні та консервні заводи. Село втратило сотні робочих місць і надовго пірнуло у безробіття…

А лісова галузь, попри всілякі негаразди, жила! І вижила, приносячи державі та людям добро й надію на краще майбутнє.

Там, де нині є лісництва, у місцевих жителів є й робота. І мешканці віддалених сіл завжди звертаються до лісництв по допомогу. Взимку прочищаються сільські дороги, в разі потреби виділяється транспорт, щоб доставити хворого до лікарні. Сільські ради постійно опираються на лісогосподарські підприємства зі своїми невідкладними потребами.

Між іншим, у сільських школах лісівники теж бажані гості. Молоді і досвідчені працівники всіх лісогосподарських підприємств охоче приходять до учнів, проводять виховну еколого-просвітницьку роботу серед підлітків, постійно опікуючись розгалуженою мережею шкільних лісництв. Розраховуємо, що саме ці юні лісівники замінять нас в лісогосподарській галузі. Будуть оберігати зелене багатство рідної землі, створюватимуть нові ліси.

Звертаючись до депутатів Чернігівської обласної ради зі своїми занепокоєннями і тривогами, чернігівські лісівники не безпідставно розраховують на те, що місцеві територіальні громади з глибоким розумінням поставляться до викладених у нашому зверненні думок і пропозицій про подальший розвиток лісової галузі, а не про її згортання на догоду тим, хто прагне швидких надприбутків навіть ціною втрати одного з найбільших багатств держави – її лісу.

Об’єднаймо ж зусилля, щоб захистити зелений скарб Чернігівщини – вагому частку лісового багатства України!

Лісівники Чернігівщини

chernigivlis.gov.ua

Далі...

Как бороться с короедом на дереве?

Жук короед один из опаснейших вредителей, обитающих на дереве. Деятельность короеда полностью связана с древесиной. Это и еда, и жилье, и место для размножения. В последнее время вспышки активной деятельности насекомых с каждым годом встречаются все чаще и чаще.


Как избавиться от жука короеда в лесу или в саду?



Жук короед на деревьях прокладывая ходы под корой дерева поражает его важнейшие части, нарушая тем самым движение по дереву влаги и питательных веществ. Дерево ослабевает, вянет и погибает. Помимо того, что сам жук короед может погубить дерево, он еще и переносит на себе споры грибов, которые поражая дерево усугубляют ситуацию.
Потому как только вы увидели первые признаки поражения дерева короедом необходимо срочно принять меры.

Жук короед чаще поражает хвойные деревья в лесу, но это не значит, что ваш сад вне опасности, некоторые разновидности жука любят поселяться и на плодовых деревьях.
Признаки поражения дерева жуком короедом:



- основной признак атаки короеда - наличие на стволе отверстий круглой формы, а также высыпающаяся из этих отверстий "древесной муки", мелкой стружки, которую оставляют за собой жуки.

- легкое потрескивание, которое можно услышать если хорошо прислушаться. Это звук поедания дерева многочисленными жуками.

- наличие на дереве дятла. Дятлы питаются этими жуками, добывая их из-под коры. Потому если на каком-то дереве внезапно поселился дятел следует обследовать его на наличие вредителей.

- наличие на хвойных обильных потеков смолы, а на фруктовых - камеди. Это говорит о том, что дерево самостоятельно старается отбить атаку жука короеда.

Обнаружив признаки наличия на дереве жука короеда следует проанализировать серьезность ситуации. Если на дереве всего несколько отверстий, кора не отслаивается, а дерево выглядит вполне здоровым его еще можно спасти. В более запущенных случаях, когда дерево сильно поражено, спасать его уже нет смысла и во избежание начала эпидемии его лучше срубить и сжечь.

Если дерево все же можно спасти рекомендуем ознакомиться с тем как правильно это делать.
Жук короед как бороться?



Бороться против этого насекомого достаточно сложно. Большая часть его жизни проходит под корой, внутри дерева и не доступна для глаз человека и на тот момент, когда она становиться заметной чаще всего дерево уже не спасти, жук короед очень быстро умножает свое поголовье и разноситься по местности, потому быстро приводит к массовому поражению, с которым достаточно сложно бороться.

Способы борьбы с жуком короедом:

- основной метод — это обработка деревьев инсектицидами. Специальными химическими составами, которые убивают жуков. Такой способ подходит как для частных садов, так и для лесных хозяйств. Обработка ядами может проводиться в виде опрыскивания стволов и ветвей растения ил в виде внутри стволовых инъекций. Обработка в виде инъекций целесообразна в небольших садах для обработки одного - двух растений, на большой площади она займет слишком много времени и сил. К тому же для стволовых инъекций необходимо специальное дорогостоящее оборудование иначе дереву можно нанести еще больший вред используя для обработки инструмент кустарного производства. Деревья обрабатывают несколько раз с промежутком в 10-12 дней, все это время дополнительно подпитывают дерево иммуностимуляторами. Когда на дереве появиться смола — это значит, что оно идет на поправку и начинает бороться с вредителем самостоятельно. Популярными для такой обработки являются препараты на основе бифентрина.

Также действенным веществом являются фумигирующие яды. Такие вещества парализуют дыхательную систему насекомых, они начинают задыхаться и вылезают на поверхность. Наносят такие яды на стволы с помощью распыления под большим давлением. Начало действия вещества можно увидеть уже через пол часа после обработки. Повторить обработку нужно через 14 дней. Такие яды не доступны простому потребителю, их используют в больших лесных хозяйствах, а для того, чтобы применить их в своем саду необходимо вызвать специалистов.

Недостатком такого метода является то, что помимо короеда инсектициды и биохимикаты убивают и других насекомых, а это наносит урон экосистеме в целом. Но с другой стороны этот метод один из самых действенных и если дерево еще можно спасти, то он непременно поможет.

- второй метод - механический. Подходит он для спасения деревьев в саду. С помощью ножа или стальной проволоки необходимо проникать в ходы жука короеда и извлекать оттуда насекомых. Затем заполнить отверстия инсектицидом и замазать отверстия садовым варом. Этот метод требует много времени и скрупулезности.

- еще один способ борьбы с жуком короедом в лесу - обработка феромонами. Такой метод используется только для больших лесных насаждений. В лесу отводиться специальный участок деревья на котором обрабатывают феромонами. На запах туда слетаются короеды и другие насекомые находящиеся в радиусе 10 километров. Затем данный участок обрабатываю сильными ядохимикатами или же вырубают и сжигают. Этот метод не в коем случае нельзя использовать в небольшом саду. Иначе короеды, собравшиеся с округи просто уничтожат его, и вы ничего не сможете сделать.

- для небольших садов подойдет обработка антиферомонами. Это вещества, запах которых должен отпугнуть жука короеда. Но действовать он будет только тогда, когда на участке нет не одного зараженного дерева.

Антиферомоны долго не теряют своего действия, полностью безопасны для человека и животных, не смываются во время дождя и не требуют дополнительных обработок.
- ну и самым действенным способом борьбы с жуком короедом является профилактика его появления.

Основные профилактические меры для защиты леса и сада от атаки жука короеда:

- это профилактическая обработка растений инсектицидными препаратами. Проводят ее в весеннее время, после окончания цветения. Для опрыскивания можно использовать одно процентный раствор карбофоса. Применять нужно раз в 10 дней. Используют карбофос преимущественно для хвойных пород.

- для небольших садов также подойдет такой народный метод обработки как смесь навоза с глиной или известью. Состав необходимо нанести на стволы и толстые ветви.
- в конце осени необходимо убирать с участка все опавшие листья, сухие ветви и сжигать их. В них для зимовки могут остаться личинки жука короеда.

- при покупке новых саженцев для сада и парка необходимо соблюдать карантинные меры во избежание поражения соседних деревьев.

- проведение мероприятий для улучшения состояния дерева. Дело в том, что в первую очередь жук короед поражает деревья ослабленные или только посаженные, благодаря отличному обонянию они чувствуют особый запах исходящий от таких растений. Потому в ваших интересах сделать все возможное, чтобы деревья в саду были здоровыми и сильными и могли сами побороть атаку жука короеда. К таким мероприятиям относят полив, удобрение, рыхление почвы, уход за вервями и стволом, частый осмотр дерева и т.д.

С чем связано учащение вспышек массовых поражений жуком короедом лесов и садов?



Связано это все с тем же глобальным потеплением. Отсутствие сильных морозов зимой позволяет личинкам жука спокойно переживать зиму, а стойкая жара летом приводит к падению уровня грунтовых вод, что в свою очередь ведет к снижению питания дерева и соответственно его ослаблению, что делает его более привлекательным для вредителя.

Ирина Железняк, 

Собкор интернет-издания "AtmWood. Дерево-промышленный вестник"

http://atmwood.com.ua

Далі...

В Коми снижение спроса на нелегальную древесину влияет на сокращение нелегальных рубок - минпром

За 2016 год в ходе рейдовых мероприятий в лесном фонде выявлено 661 административное правонарушение в области охраны окружающей среды и природопользования. Сумма наложенных административных штрафов составила 27,5 млн рублей, сообщается в Государственном докладе «О состоянии окружающей среды Республики Коми в 2016 году», опубликованном минпромом республики.


Фото newsler.ru

Также за указанный период лесная охрана выявила 260 нарушений лесного законодательства, повлекшие ущерб лесному фонду на сумму 133,7 млн рублей. Выявлено: 149 случаев незаконной рубки лесных насаждений в объеме 2,4 тыс. кубометров на сумму 16,3 млн рублей, 29 случаев самовольного использования лесов на площади 24,5 га, 38 случаев загрязнения или захламления лесов коммунально-бытовыми и промышленными отходами, бытовым и строительным мусором на площади 21,7 га, 44 прочих нарушения.

Как отмечается в документе, в сравнении с 2015 годом ситуация с незаконными рубками осталась стабильной с небольшим ростом объёма и размера ущерба. При этом количество выявленных незаконных рубок сократилось на 4%, с 154 до 149 случаев.

Сравнительно низкий уровень совершения незаконных рубок на территории Коми связан как со снижением спроса на нелегальную древесину, так и с эффективностью надзорной деятельности. Для сравнения: в 2015 году проведено 6145 патрулирований, в 2016 году – 7147. Кроме того, усилено взаимодействие сотрудников лесной охраны и правоохранительных органов в части выявления и пресечения нарушений, установления виновных лиц и привлечения их к ответственности.

bnkomi.ru

Далі...

Лісова державна охорона з початку року на Буковині виявила 39 випадків незаконних рубок

Лісова державна охорона з початку 2017 року виявила в області 39 випадків незаконних рубок.

Про це повідомляє Буковинська правда bukpravda.cv.ua з посиланням на прес-службу Чернівецького ОУЛМГ.

Охорона державного лісового фонду від правопорушень, у першу чергу – від незаконних рубок, є одним з основних завдань діяльності Чернівецького обласного управління лісомисливського господарства та підпорядкованих йому державних лісогосподарських підприємств.

Працівники державної лісової охорони Буковини у І півріччі 2017 року виявили і документально зафіксували 39 випадків самовільних рубок, обсягом 151 кубічний метр деревини. Лісопорушники завдали державі шкоди на 731,1 тис. грн.

«У 26 випадках працівники державної лісової охорони встановили правопорушників: оперативно застали їх на місці злочину або виявили за гарячими слідами», – повідомляє головний спеціаліст відділу лісового господарства та мисливства ЧОУЛМГ Микола Орендович.

У 13 випадках (з 39-ти) порушників встановити не вдалося. Офіційні протоколи з даними про ці правопорушення передані, як належить, до правоохоронних органів, які наділені правом проведення слідчих дій. Загалом з 18 справ щодо незаконних рубок, переданих лісовою охороною правоохоронним органам області, розглянуто та спрямовано в суди всього 3 справи.

Водночас з 9 справ, переданих до розгляду в суди та арбітражі безпосередньо державною лісовою охороною, сім вже розглянуто. Однак слід відмітити, що суди виносять надто ліберальні рішення щодо встановлення і відшкодування державі сум збитків, завданих незаконними рубками. У той час, коли державна лісова охорона довела суму збитків у 73,9 тис грн, суди призначили відшкодувати правопорушникам всього 8,1 тис грн (майже у десять разів менше).

Зауважимо, що у добровільному порядку лісопорушники відшкодували державі 80 тис грн (у 7 випадках).

«Проблемним питання залишається законодавчо встановлені незначні адміністративні штрафи за скоєні лісопорушення, – зауважує Микола Орендович. – Ми давно пропонуємо суттєво збільшити штрафи за незаконні рубки. Тоді було б менше охочих цупити у держави ліс», – наголошує посадовець.

14:00 (10.07.2017p.) 

http://bukpravda.cv.ua/news/oblast/item/41509#.WWNlXxM3eUk

Далі...

Народний депутат Остап Єднак: «Реформа лісового господарства відміняється... Прикривати бездіяльність, корупцію та неякісні рішення не буду»

Реформа лісового господарства відміняється.

Повідомив Прем'єр-міністра про вихід з так званої Робочої групи з реформування лісового господарства.

З жовтня 2016 року, оголосивши про створення робочої групи, Прем'єр жодного разу не проявив позиції та бачення. Міністр АПК Кутовий, відкривши одне засідання, більше не з'являвся, заступники також не показали зацікавленості в системних змінах.

Держлісагентство надалі очолюють нефахові люди, відомство працює без стратегії, відбувається корупція при експорті деревини лісгоспами, торгівля посадами.


Сьогодні той таки Уряд пропонує здати близько 300 лісгоспів в концесію. Це хибне рішення, яке прийняте за незрозумілою мені логікою. http://me.gov.ua/News/Detail…

Реформу лісового господарства зробити легко, було б бажання. Для цього треба:

1) Ліквідувати Держлісагентство з невластивими йому функціями, створити "з нуля" Службу лісів України, з новими людьми та функціями реалізації лісової політики.

2) 300 лісгоспів об'єднати в Лісову корпорацію, провести корпоратизацію самої структури, залишити її в державній власності, але забезпечити якісне управління по принципах OECD. Лісгоспи Півдня та Сходу України перепрофілювати в природоохоронні установи.

3) Забезпечити продаж деревини як по Україні так і на експорт через онлайн-платформу Prozorro.Продажі.

Якщо Гройсману потрібно буде допомога, то я завжди радий допомагати Уряду. Прикривати бездіяльність, корупцію та неякісні рішення не буду.

Нехай самі пояснюють суспільству, що означає: 359 об’єктів державної власності необхідно передати у концесію (право тимчасового використання приватними суб’єктами господарювання), що дозволить значно збільшити загальний економічний ефект від їх діяльності. До таких об’єктів належать аеропорти, лісові господарства, автомобільні дороги та ін.

Остап Єднак, FB

Довідка:
Конце́сія — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам.

http://turka-ua.net/news/2017-07-09-3977

Далі...

Терминал по учету древесины предлагают установить в Иркутской области

Эксперты ОНФ выступают за создание на территории Иркутской области единого терминала по учету древесины, где будут объединены различные службы (лесной надзор, таможня, фитоконтроль, РЖД, налоговая инспекция), а также за закрепление на законодательном уровне возможности покупки и продажи древесины только по безналичному расчету.



Пресс-служба организации со ссылкой на координатора региональной группы общественного мониторинга по проблемам экологии и защиты леса в Иркутской области Сергея Апановича сообщает, что эти меры помогут повысить эффективность борьбы с «черными лесорубами» и с легализацией незаконно срубленной древесины на территории региона.

Так, иркутские активисты в ходе выезда в Усть-Удинский район обнаружили хищение деловой древесины в промышленном масштабе. Было установлено, что лесной арендатор в отдаленном Усть-Удинском лесничестве умышленно скрыл более 180 тысяч кубометров древесины, которую по бумагам он якобы заготовил и отправил на экспорт. В действительности же, в ходе проверки работниками министерства лесного комплекса в 2016 году и ОНФ в июне 2017 года было установлено, что лес остался на корню, вместо него, вероятно, была легализована незаконно заготовленная древесина.

– Эти нарушения стали возможными из-за пробелов в лесном законодательстве, отсутствия объективного учета заготовленной и реализованной древесины, что порождает коррупцию и приводит к многомиллиардным ущербам для страны, – сказал Сергей Апанович.

По словам депутата Госдумы РФ Николая Будуева, по итогам рейда активисты направят обращения в Генеральную прокуратуру РФ, СКР и министерство лесного комплекса Иркутской области, с просьбой привлечь к ответственности арендатора лесного участка, расторгнуть с ним договор и разработать меры против подробных криминальных схем по легализации незаконно заготовленной древесины.

– К сожалению, проблема незаконной вырубки деревьев с последующей легализацией похищенной древесины является типичной для большинства регионов Сибири и, в особенности, для Иркутской области. Кроме того, такие преступные схемы являются одними из основных причин лесных пожаров, когда нарушитель умышленно поджигает лес, чтобы замести следы мошеннических схем. Мы и дальше будем проводить рейды по выявлению «черных лесорубов» и коррупционных схем, связанных с оборотом деловой древесины, – резюмировал депутат.

По сообщению Телеинформ

10 июля 2017
sia.ru

Далі...