Нещодавно на «Українському лісовому порталі» в коментарях відбулась дискусія між один з дописувачів та головним редактором сайту Михайло Попковим на тему, чому останнім часом «екологічне лоббі» активно проштовхує нові законодавчі зміни, які негативно впливають на лісове господарство.
Я особисто значну частину цих змін не підтримую, бо вважаю що цей популізм суперечить європейським підходам до охорони природи і веде до знецінення авторитету української держави, примітивізації природоохоронного менеджменту та катастрофічного збільшення самоволок. Бачу, як страждають через це сумлінні лісгоспи. І у майбутньому, коли у нас буде нормальна прагматична влада – треба буде витрачати значні зусилля та кошти аби виправляти наслідку екопопулізму останніх років. За цю свою позицію я вже «отримав» декілька публікацій в ЗМІ, де мене називали «агентом лісників, продажним екологом» тощо.
І тому хочу висловити власну думку щодо причин всіх останніх законодавчих змін, які стосуються «лісової» галузі. І дуже сподіваюсь, що цю статтю побачать та прочитають саме лісівники. І зроблять висновки.
Подобається це комусь чи ні, але реальність зараз така – що громадська думка та позиція ЗМІ дуже важлива для прийняття того чи іншого рішення. І репутація лісової галузі – як серед ЗМІ, так і серед пересічних українців – дуже низька. Лісник, на жаль, асоціюється з лісорубом чи крадієм, а не з людиною яка доглядає за лісом. ОУЛМГ та лісгоспи можуть скільки завгодно збирати пафосні зустрічі та наради і розповідати як вони добре працюють і як їх люблять люди – але тисячі перепостів у ФБ та сотні сюжетів в ЗМІ на тему «жахливих вирубок» демонструють реальну думку суспільства на цю тему.
І причина цього – в першу чергу в самій лісовій галузі. Для всіх, хто більш-менш регулярно стикався з питанням порушень в лісовій галузі, не є секретом і імпотентність традиційно сліпої екоінспекції, і кругова порука лісівників.
Жодна з скарг направлених чи то мною особисто, чи то від НУО , чи то від народних депутатів не призводила до реального вирішення проблеми якщо не супроводжувались скандалом в ЗМІ.
Бо інакше завжди приходили «відписки», а у усному спілкуванні я неодноразово чув «ви не маєте лісівничої освіти, ви не розумієте, куди ви лізете». Ви колись чули, аби ОУЛМГ чи лісгосп публічно визнавав би помилки? І казали б «так, дійсно цю старовікову ділянку ми зрубали неправильно, так, санітарну рубку ми призначили недоцільно»? Я – ні.
І тому, на жаль, чи не єдиним засобом впливу і вирішення проблеми є зміни на рівні законів чи постанов!
Наведу приклади з свого, особистого, досвіду.
Весна 2016. Переговори щодо створення НПП «Дніпровсько-Деснянський» в Чернігівській області. Парк створюється на основі РЛП «Міжрічинський» з долученням водоохоронних лісів на іншому березі річки Десна.
Статус експлуатаційних лісів не міняється, «з вилученням» в склад НПП у лісгоспів пропонується включити лише заболочені та захисні ліси, де рубок не ведеться або рубки в яких є збитковими. Також пропонується «вилучити» окремі ділянки молодняків, аби лісгоспи не витрачали кошти на їх догляд. З прагматичної точки зору створення НПП – плюс для лісгоспів. Бо статус експлуатаційних лісів не міняється, збиткові для лісгоспів ліси передаються під НПП, створюються нові робочі місця в районі, служба охорони парку допоможе боротись з самоволками та бракон’єрством.
Але лісгоспи разом з деревообробниками виступають єдиним фронтом проти створення НПП і не готові взагалі до жодних переговорів щодо його можливої конфігурації. «Не хочемо – бо не хочемо». Жодних аргументів по суті.
І якщо приймуть закон, по якому згода лісгоспів буде не обов’язкова на створення ПЗФ – то в цьому буде винні і ці 4 лісгоспи Чернігівщини.
Літо 2016. Я з колегами виявив, що ДП «Верховинське лісове господарство» провело СРС сумнівної доцільності на схилах річки Чорний Черемош та вивезло деревину просто руслом річки. Яка має статус гідрологічного заказника і тому вивозити ліс нею – не можна в принципі. Зробили фотографії розбитого вантажівками русла та самої рубки. Екоінспекція та ОУЛМГ нічого не побачили. Бо на їх думку, якщо офіційно на річці мостів немає та возити ліс нею не можна – значить і не возять.
http://epl.org.ua/announces/ekoinspektsiia-ne-khoche-zakhystyty-zakaznyk-chornyi-cheremosh-vid-verkhovynskykh-lisivnykiv-2/ При цьому звернення було від народного депутата, і доказова база більш ніж достатня. Визнати помилку та сплатити мізерний штраф – не було б проблемою для лісгоспу.
І якщо приймуть закон про заборону всіх суцільних рубок на схилах в Карпатах – то буде винен, в тому числі, і Верховинський лісгосп.
Осінь 2016. Круглий стіл в Львівському ОУЛМГ на тему екологізації лісового господарства. Представник «Львівлісозахисту» заявляє що ВСІ санітарні рубки в сфері їх відповідальності були призначені правильно, жодних помилок у них не було і бути не могло, а всі заяви екологів, ОДА, екоінспекції про виявлені факти недоцільного призначення рубок існують лише в нашій хворій уяві. ЖОДНОЇ помилки за весь час!
Тепер є нові санітарні правила. Як наслідок, в тому числі, і дій цього представника «Лісозахисту», який не хотів визнавати та викривати зловживання своїх колег при призначенні санітарних рубок.
Осінь 2016. ВО «Укрдержліспроект» заявляє, що їм не дали бюджетного фінансування і що їм дуже важко. При цьому всьому, вони продовжують проводити «неперервне лісовпорядкування» всім, хто їх попросить і прописувати лісовідновні рубки. Наприклад є Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство, яке «не визнає» існування РЛП «Мальованка». Тому Мінприроди не погоджує їм нове лісовпорядкування, а Хмельницьке ОУЛМГ не видає квитки на РГК. Але лісовпорядники спокійно прописують їм суцільні ЛВР по стиглим дубово-сосновим лісам. Хоча базове лісовпорядкування вже давно завершилось.
І тому, коли заборонять лісовідновні рубки в ПЗФ – то винні в цьому будуть, в першу чергу, «Ліспроект» та такі лісгоспи як Шепетівський районний лісгосп.
Травень 2017. Є офіційне підтвердження від ДАЛРУ та «Ліспроекту» що плани лісонасаджень не відносяться до ДСК, і що лісгоспи можуть надавати їх у відповідь на запит. Окремі лісгоспи та національні парки вже навіть виклали їх на сайти. Прес-служби ДАЛРУ та ОУЛМГ розповідають про те, як вони гарно співпрацюють з громадськістю і відкриті до діалогу. В реальності – 80% лісгоспів просто проігнорували мій запит, не надавши жодну, хоча б формальну, відповідь як того вимагає ЗУ «Про доступ та публічної інформації». https://dostup.pravda.com.ua/news/publications/34-iz-174-lishospiv-vidpovily-na-zapyt-shchodo-planiv-lisonasadzhen
Це – реальна ціна «відкритості» та «співпраці з громадськістю». Єдиний шанс «достукатись» до більшості лісгоспів – лише підняти скандал в ЗМІ.
Червень 2017. Ліси Півдня та Сходу загинаються від нестачі бюджетного фінансування. Робляться спроби пошуку якихось механізмів фінансування, вносяться правки до законопроектів. І тут ДП «Смілянське лісове господарство» купує елітний мікроавтобус майже за 2 млн гривень!
http://procherk.info/news/7-cherkassy/53986-smiljanski-lisniki-pridbali-ljuksovij-miniven-za-majzhe-2-mln-grn Не канатну установку, не лісорубну техніку, не пожежну машину, не екскурсійний автобус для дітей – а елітний мікроавтобус аби зручніше перевозити керівництво!
І я гарантую, коли буде підніматись питання державного фінансування лісової галузі – обов’язково згадають і за марнотратство смілянських лісівників.
Червень 2017. ДП «Цуманське лісове господарство» продовжує ігнорувати існування НПП «Цуманська Пуща». Не хоче перераховувати розрахункову лісосіку і робити нове лісовпорядкування. І продовжує рубати РГК в 100 років по дубу в 80 по сосні, ніби це звичайний експлуатаційний ліс, а не господарська зона НПП.
http://epl.org.ua/environment/nezakonni-rubky-v-tsumanskij-pushhi-yak-naslidok-chynovnytskogo-futbolu/Від Волинського ОУЛМГ або лісгоспу – жодної реакції. Офіційне звернення з цього приводу вже майже місяць «гуляє» в коридорах ДАЛРУ. І я чомусь певен, що прийде чергова «відписка».
І тому, коли приймуть закон про заборону РГК в межах господарських зон ПЗФ – то винен в цьому в першу чергу буде Цуманський лісгосп!
Нещодавно я повернувся з США. Де перебував на запрошення US Forest Service (аналога нашого ДАЛРУ). Державні ліси в США перебувають повністю на державному фінансуванні. Лісівники отримують достойну заробітну плату. Працює та розвивається лісова наука. Проводяться цікаві заходи з відновлення корінних лісів. Рубки проходять якісну екологічну оцінку. В лісгоспах розвивається туризм та екоосвіта. Хотілось би, бачити таке саме і у нас. Мені здається, в перспективі це цілком реально!
І тому я хочу в черговий раз звернутись до представників лісової галузі.
Перестаньте звинувачувати у всьому «екологів, продажних активістів та продажні ЗМІ». Визнайте, хоч іноді, свої помилки та помилки своїх колег. Співпрацюйте з громадськістю. Шукайте з нею діалог. Висловлюйте свою позицію, навіть якщо вона суперечить позиції керівництва. Відстоюйте свої права.
Ну або можете як і раніше, сподіватись що «в Києві все вирішать», розповідати що «екологи у всьому винні, а активісти ні в чому не розбираються», блокувати всі спроби створення ПЗФ та рубати ЛВР-ами чи СВР-ами цінні природоохоронні ліси. А потім – жалітись у приватних розмовах «як все погано», втратити роботу внаслідок майже повного обмеження рубок і мовчки дивитись, як ваші ліси будуть передаватись у концесію…
Тєстов Петро, еколог
https://www.facebook.com/petro.tiestovpetro.testov@gmail.comП.С. Якщо Михайло Юрієвич вважає що цю статтю треба перенести в блоги чи в інше місце – я не ображусь
Але на цьому тижні я вже встиг дати коментарі до двох чергових “маразматичних” законопроектів які стосуються лісової галузі та почути просто жахливу історію як лісівники з зброєю виганяли з лісу адекватних екологів з лісовою (!) освітою. Тому вирішив написати все те, що давно мені “болить”…
