Чорний ліс може перетворитись із лісництва у національний парк: як і навіщо

Кіровоградська область чи не єдина область, де немає свого національного природного парку, хоча є територія, яка потребує такого високого статусу – Чорний ліс. Чому це потрібно? «Гречка» поспілкувалась із головою Кропивницького осередку Українського географічного товариства Андрієм Домаранським, який розповів нам про цінність території, яка зовсім поряд.



Страх за долю лісу

Питання піднімалось вже неодноразово. Ідея створення заповідного об’єкту високої категорії ( природний заповідник або національний природний парк) була озвучена ще в 20-их роках минулого століття.

«Чорний ліс та сусідні лісові маси завжди мали особливе значення. Від княжих часів – як стратегічний об’єкт для ведення військових дій; у У ХVІІІ-ХІХ століттях – як осередок для заготівлі деревини для надзвичайних потреб (скажімо, будівництво фортеці Св. Єлисавети чи кораблів Чорноморського флоту). На початку ХХ століття його обрали як перспективну ділянку для створення заповідника, який репрезентував би природу лісостепових ландшафтів. Ці плани передбачалося реалізувати протягом ІІ п’ятирічки – тобто у 1933 – 1937 роках. Чим стали ці роки для України не варто особливо пояснювати, тому справа заповідання призупинилася. Якоюсь мірою, вона зрушила з місця, коли у 1975 році в Чорному лісі створили гідрологічну пам’ятку природи «Болото «Чорний ліс»», а у 1980 році - ландшафтний заказник «Чорноліський». Проте, разом вони охоплюють менше 4 % лісу і близько не вміщуючи ті цінні об’єкти якими славиться цей край». – розповідає Андрій.

Проте, на думку географа, ця територія безперечно заслуговує на статус Національного природного парку.

«У нас трохи викривлене розуміння про національні парки. Часто вважається, що національний парк, це те місце де все заборонено і створюється він не для людей, а для рослин і тварин. Насправді все трохи інакше. Справжній національний природний парк – це територія, що виконує багато важливий функцій, з поміж яких – охорона природи лише одна складова його роботи. Крім іншого, національний парк це й великий інформаційний центр, де люди відпочиваючи, можуть отримати масу відомостей про археологію, історію, природу, цікавих людей краю. Це і музей під відкритим небом. Це й рекреаційний комплекс з мережею кафе, хостелів, музеїв, кемпінгів. Усі передумови для створення такої атракції у чорноліського регіону, безперечно є.» - пояснює науковець.

Територія, яку науковці пропонують відвести під національний природний парк «Чорноліський», це не лише Чорний ліс. До неї належать й інші великі (переважно дубові) лісові масиви півночі Кіровоградської області – Чута й Нерубай. Крім них сосновий Бірківський ліс, невеличкі байрачні ліси, річкові долини верхів’їв Інгулу й Інгульця та інші цікаві місцини. На даній території знаходиться і маса археологічних об’єктів: місця стоянок і поселень давніх людей від доби палеоліту до городищ праслов’ян-землеробів та скіфських могильників. Цими теренами проходив знаменитий Чорний шлях. У цих лісах переховувалися гайдамацькі загони і гуртувалися ватаги козаків. На проектованій території парку, розгорталися події Української революції 1917 – 21 років; вони входили до складу повстанської Холодноярської республіки. Про бої на околицях Чорного лісу писав В. Сосюра, в Нерубаї знаходиться могила Чорного Ворона.

«Чорний ліс, один з небагатьох природних об’єктів України, знаний європейським та арабським картографам (не кажучи про правителів держав), який ще з часів середньовіччя не просто позначався на картах, а й означувався відповідною назвою – Nigra silva (Чорний ліс). Усе завдяки своєму розташуванню на межі європейського та азійського, християнського та мусульманського світів», - додає Домаранський.

Проблема лісів північної частини Кіровоградської області актуалізувалось знову після того, як 22 грудня, на засідання сесії обласної ради, планували винести проект рішення про передачу у приватну власність частина Чорноліського лісництва. 3271,5 гектарів хотіли передати в користування ТОВ "Чорноліське" на 15 років з правом ведення мисливського господарства і користування тваринним світом.

З’явились чутки і про те, що ТОВ вже уклало договори на продаж дуба закордон.
Тоді через реакцію громади та науковців питання із розгляду зняли.

Втрата бренду на догоду лісорубам

Кіровоградська область наразі є єдиною з-поміж областей України, яка немає жодного природного заповідника чи національного парку, тобто природоохоронного об’єкту, який не просто оголошено владним рішенням, а й забезпечено відповідними працівниками: дирекцією, охоронцями, науковим та технічним персоналом. Загалом національних парків в Україні близько 50-ти. Всі області переступили через свої інтереси, пройшли труднощі, коли ліси треба передати із підпорядкування управління лісового господарства в підпорядкування Мінекології.
Якщо не почати заходи щодо збереження лісів цього регіону зараз, то згодом можна втратити бренд «Чорний ліс» та і самі масиви.

«Чорний ліс – це бренд нашого краю, об’єкт із яким він асоціюється (а значить формує позитивний імідж, приваблює потенційних туристів чи інвесторів і зрештою, рухає вперед економіку). Ми мало говоримо про наш Чорний ліс, тоді як все частіше чуємо про інший Чорний ліс – на Франківщині – менший і не такий знаний. У Андрія Кокотюхи є книга «Чорний ліс», Чорний ліс згадує Ю. Андрухович, не кажучи вже про менш знаних митців і громадських активістів. Це все не про нашу територію. А вже тут – один крок до втрати бренду: «злиття» у свідомості пересічного українця нашого і «франківського» лісів. Наша байдужість і талант кращих українських письменників зроблять свою справу. Ще трохи і довго доведеться пояснювати, що той самий, знаменитий Чорний ліс – це Центральна, а не Західна Україна», - каже Домаранський.

Зараз економіка Олександрівського і Знам’янського районів тримається на лісозаготівлі, проте це ресурс, який згодом просто може вичерпатись.

«Лісозаготівля дуже прибуткова справа. Проте ця залежність подібна до залежності від видобутку бурштину на Поліссі чи вугілля на Донбасі. Тобто для малої групи осіб це надприбутки, для місцевих мешканців – робота, а для цілої країни – втрата об’єкту національної пам’яті. До-речі, по місцевих селах не надто помітно, що вони мають великі зиски від лісозаготівлі.
До того ж, в якийсь момент ліс просто вичерпається, адже на місці спиляних дубів (хоч і висаджуються нові), зрубати нові можна буде не раніше ніж через 100 років», - каже Домаранський.

Навіщо Кіровоградщині національний парк

Національний природний парк (скорочено НПП – авт.) - це територія де організовується освітня діяльність. Це територія, де ти переїжджаєш з точки на точку по маршруту і кожне місце дає тобі нові знання. Крім того, це територія для відпочинку. Кіровоградщина – дуже непростий у плані стану здоров’я регіон. Повинно бути місце, до якого можна добратись протягом години і отримати увесь необхідний комфорт.

«Ця територія ідеально підходить для рекреаційних потреб. Багато суміжних міст потребують цього: і Олександрія, і Кропивницький, і Черкаси, і Сміла», - каже географ і додає, що створення парку загалом могло б сприяти покращенню іміджу області й привабленню туристів, - «Асоціації, які в українців викликає Кіровоградська область часто негативні: уран, радіація, сотий округ, гучні кримінальні справи ... Через саму назву області в уяві багатьох, нас уявляють як типовий радянський промисловий край, з усім відповідним набором асоціацій (найчастіше - малоприємних). З позитиву останнього часу – нова назва та співзвучний з нею мистецький фестиваль. Таку «чорну діру» може «залатати» туризм. Сам по собі , він звісно не може стати тою галуззю економіки, яка приноситиме нам значні прибутки. Проте туризм - це та галузь, яка, як локомотив, здатна потягти за собою всю решту економіки.

Якщо ми створимо туристичні локації загальнонаціонального ґатунку, з поміж пересічних туристів сюди можуть приїхати і потенційні інвестори, які побачать, що ця територія спокійна, безпечна, що тут гарні люди».

Яким має бути національний природний парк?

Створення національного природного парку передбачає виділення кількох функціональних зон.
Перша – абсолютно заповідне ядро. Місце куди не можна ходити туристам чи й навіть працівникам парку без нагальних потреб. Це територія яка призначена для спокійного життя тварин і рослин.

Друга зона - регульованої рекреації. Це ті ділянки, по яких проходять туристичні маршрути, які наповнюються інфостендами, де здійснюється короткостроковий відпочинок та оздоровлення людей.

У третій зоні – стаціонарної рекреації – можуть розташовуватись об’єкти потрібні для туристів – готелі, мотелі, кемпінги, парковки, заклади харчування.

Четверта зона – місце, де може вестись певна господарська діяльність, розміщуватись населені пункти, дороги тощо. Тут можна вести традиційне господарювання – випасати худобу, вести індивідуальну лісозаготівлю. Мешканці, що живуть у цій частині національного парку отримують певні преференції і пільги.

В ідеалі національний парк мав би стати елементом національної та всеєвропейської екомережі – своєрідної системи де паралельно зі світом людей можуть безпечно мешкати типові представники біоти нашого краю.

Щоби привернути увагу до потреби заснування у Кіровоградській області національного природного парку «Чорноліський», а також зібрати ідеї і думки науковців із різних галузей 1 березня у Кропивницькому, в приміщенні обласної бібліотеки для юнацтва ім. Є. Маланюка відбудеться круглий стіл «Чорнолісся верхів’їв Інгульця: цінність, проблеми, перспективи».
Заявки на участь в заході приймаються до 25 лютого 2018 року через електронну форму.
Реєстрація: http://bit.ly/2DmvzgL

Анастасія Дзюбак

Опубліковано П'ятниця, 26 січня 2018, 17:03. в Статті

Докладніше в розділі Чорний ліс може перетворитись із лісництва у національний парк: як і навіщо — Інформаційний портал Кіровоградщини - Гречка - Новини Кропивницький на сайті gre4ka.info

Далі...

Журналістською антипремією "Унітаз року" нагородили відому в Приірпінні Ірину Федорів

В Україні започаткували журналістську антипремію "Унітаз року", яка буде щорічно вручатися журналістам, які зганьбили честь професії та використовують статус журналіста для маніпуляції громадською думкою і досягнення сумнівних політичних, подекуди й фінансових цілей

Ірина Федорів

Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" з посиланням на "znaj.ua".

Його лауреатами 2017 року стали тележурналіст В’ячеслав Піховшек та координатор руху "ЧЕСНО" Ірина Федорів, сказав у ході прес-конференції в інформаційному агентстві "УНІАН" член правління ГО "Центр суспільного розвитку "ІНТЕР-АКЦІЯ" Валерій Фісун.

До аналізу діяльності номінантів було залучено близько півсотні експертів Центру з різних регіонів України. У результаті визначено двох переможців журналістського антирейтингу "Унітаз". Це - В’ячеслав Піховшек та Ірина Федорів.

Друге місце в антирейтингу посіла екс-журналістка телеканалу "СТБ" Ірина Федорів. За словами Фісуна сьогодні вона найбільше відома по скандальній темі Біличанського лісу. Раніше жінка засвітилася як голова журналістської профспілки, що не підтримала своїх колег у складній ситуації і підігравала керівництву каналу.

"Сьогодні журналістськими знаряддями Ірини Федорів іде величезна бізнес-війна за Біличанський ліс великих столичних забудовників, яким Київ уже став тісним. Якщо зайти на сайт "Громада Приірпіння", де головним редактором є Федорів, то з першого погляду здається, що своїми публікаціями журналістка відстоює права громади. Насправді ж, саме прикриваючись голосом громадськості, Ірина Федорів працює на інтереси конкретних бізнесменів. Вона, точно як Піховшек, бачить конкретну ціль і потужно працює на її досягнення, застосовуючи і прямі маніпуляції, і чорний піар, і брехню", - розповів Валерій Фісун.

За словами Валерія Фісуна, саме "унітаз" є найкращим символом того, чим сьогодні займаються чимало ЗМІ і професійних журналістів. На думку експертів "Центру суспільного розвитку "ІНТЕР-АКЦІЯ", номінанти цієї антипремії займаються не журналістикою, а звичайним заробітчанством, цілеспрямовано створюють чорний піар та лиють бруд.

"Ми вважаємо, що інформація, яку розповсюджують лауреати цієї премії, мала би потрапляти саме в унітази, а не до читачів чи слухачів. Можливо, це доволі різко, але ці люди мають зрозуміти, що якщо не припинять робити тих чорних інформаційних справ, якими займаються зараз, то громадськість може відправити до унітазів і їх самих", - зазначив Фісун.

26.01.2018, 15:31

http://mykyivregion.com.ua/2018/01/26/zhurnalistskoyu-antipremiyeyu-unitaz-roku-nagorodili-vidomu-v-priirpinni-irinu-fedoriv/

Далі...

Між екологічними вимогами та економічними інтересами

Чи перспективні інвестиції у сферу природокористування?
26 січня, 2018 - 12:11

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Як показує поточний досвід, для країн Заходу буденною є ситуація, коли на біржах, поряд з акціями Microsoft або Google, котируються акції компаній, які управляють природними ресурсами. Цілком звичайним є залучення цих же ресурсів до діяльності фінансових корпорацій. Ні в кого не викликає подиву, коли обговорюються можливості інвестування у сферу лісових ресурсів та рентабельність цієї діяльності. Крім таких ультранових напрямків, можна відзначити також більш консервативні, наприклад залучення приватних операторів у сферу природних ресурсів. Подивимось хоча б на досвід сусідньої Польщі — там звичною є ситуація, коли забезпечення діяльності окремих ланок міської інфраструктури перебуває під управлінням потужних корпорацій. Користь є від цього і для міста, і для компанії. Можемо навести значну кількість таких прикладів, і з кожним роком перелік можливих сфер такої діяльності лише зростає.

ЧОМУ ЦЕ СТАЛО МОЖЛИВИМ?

Однією з причин цього є те, що природні ресурси в умовах постіндустріальної економіки набувають нових рис та властивостей. Як показує досвід, за індустріальної економіки інтерес до природних ресурсів полягав у тому, що вони задовольняли потреби споживачів у аграрній продукції, функції водопостачання, важливою була продукція лісу тощо. Такий підхід значною мірою зумовив надмірний пресинг щодо природних ресурсів та екологічні проблеми. Через індустріальний прогрес та бурхливий розвиток винаходів у сфері використання природних ресурсів природа відчула всі «принади» контакту з людиною. Говорячи про це, спадають на думку слова Ейнштейна: «Справжній прогрес людства залежить не так від винахідливості, як від усвідомлення».

Щодо усвідомлення, то поступово формуються позитиви — з розвитком економіки (а особливо її фінансового сектору) почало змінюватися саме розуміння ресурсу із джерела задоволення споживчих потреб до ринкового активу, здатного формувати прибуток. Під впливом цього почали формуватися нові ринки й виникати нові можливості до використання ресурсів. Поступово намітилися тенденції входження природного ресурсу в зону ринку. Економісти пояснюють це феноменом наближення природо-ресурсного циклу і ринкового, в зоні контакту яких і формуються можливості до їхньої взаємодії. Це можна порівняти з коліщатками в годиннику, які між собою контактують і рухають весь механізм у цілому.

ДОБРЕ ЦЕ ЧИ ПОГАНО?

Питання риторичне. З одного боку, через те, що використання природних ресурсів зміщується з питань споживчого використання до активізації ринкових характеристик, зменшується пресинг щодо ресурсів. Крім того, з’являються нові можливості до інвестування у сферу природних ресурсів.

З іншого боку, коли говоримо про природні ресурси, то маємо пам’ятати, що сфера природокористування — це не просто чергова і звичайна сфера для діяльності ринку, а унікальне середовище з унікальними властивостями, які потрібно тільки примножити через подібні взаємодії. І з огляду на це існує значна небезпека, що бізнес зважатиме лише на власні прибутки і не дбатиме про охорону навколишнього середовища.

Говорячи про природні ресурси і ринок, може скластися уявлення, що такі взаємодії відбуваються автоматично, проте це не так. Можливість розкриття таких властивостей ресурсу та бізнес-активності пов’язується з адекватним рівнем розвитку економіки, необхідним інституціональним середовищем, регуляторною політикою. Подивімось на мапу: в яких країнах кращою мірою розвинуті ці риси? США, країни ЄС, Японія та інші їм подібні. Саме для них і характерні найбільш сприятливі можливості контакту природних ресурсів та ринку. А за таких контактів і інвестор вбачатиме в ресурсі потенційний майданчик для капіталовкладень.

Крім того, позитивом таких взаємодій є можливість активації нових інструментів регулювання, які можуть суттєво збільшити надходження до бюджетів різних рівнів. Такими інструментами можуть бути, до прикладу, платежі за екосистемні послуги та інші, які враховують весь спектр властивостей ресурсу, а не лише сировинні.

ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ?

Позитивом у цій ситуації є те, що країна визначається наявністю потужного природо-ресурсного потенціалу, який є базисом для контактів з ринком і залучення інвестицій. За розрахунками фахівців Державної установи «Інститут економіки природокористування і сталого розвитку НАН України», загальна вартість природних ресурсів держави, які залучені до обігу, сягає майже 110 млрд дол. США. Основу природного багатства становлять земельні та мінерально-сировинні ресурси. Як бачимо, земельний капітал є головним ресурсом, який здійснює базовий вплив на структуру національного багатства; мінеральний капітал відіграє провідну роль у формуванні виробничого потенціалу держави; водні, лісові та екосистемні ресурси мають для національного господарства важливе структуроформуюче і допоміжне значення.

Крім того, як показує оцінка природо-ресурсного потенціалу країни, в багатьох випадках його кількісні та якісні показники є унікальними. Зокрема, першими видаються родючі чорноземи, які є світовим стандартом. За оцінками ЄБРР, аграрне виробництво є локомотивом для активізації економічного розвитку України. Подібної думки дотримується і директор Офісу залучення та підтримки інвестицій UkraineInvest Данило Білак, зараховуючи до числа драйверів української економіки агропромислове виробництво і технології. У цьому контексті варто зазначити, що і водні, і лісові ресурси та інші також мають вагомі характеристики.

Подібно до інших країн, природні ресурси також поступово інтегруються й інтегруватимуться в зону ринку, долучатимуться до економічних процесів і будуть точкою тяжіння для інвесторів. Слід зазначити, що цей процес уже розпочався, незважаючи на комплекс проблем різного характеру, що його гальмують.

Одним із яскравих прикладів цього є поступове входження природних ресурсів до ланцюжків активності компаній. Ідеться про процеси так званої інкорпорації природних ресурсів. Цей термін передбачає залучення ресурсів у широкому сенсі цього слова, адже більшою чи меншою мірою за умови будь-яких контактів ресурсу з бізнесом відбуваються такі процеси. Такі дії можуть проводитися як шляхом використання суто фізичних властивостей ресурсу (ґрунтів, води, лісу та ін.), так і шляхом залучення до обігу економічних характеристик.

Яскравим прикладом розгляду ресурсу як природного тіла є діяльність агрохолдингів, які загалом слід розглядати як квазікорпорації. За своєю специфікою вони не тільки сприяють залученню до свого обігу природних ресурсів, а й ресурс виступає виробничою базою їхньої діяльності. Як показує досвід, діяльність агрохолдингів в Україні є рентабельною, і вони формують значні експортні потоки (потужними можна вважати «Нібулон», «Кернел», «Миронівський хлібопродукт» та ін.). Однак ця ж діяльність сприяє посиленню сировинної орієнтації економіки держави.

Більш сучасною є форма залучення природного ресурсу, коли орієнтиром є його поточні чи перспективні економічні характеристики. Це пояснюється тим, що ресурс, за умови залучення до діяльності компаній, може формувати фінансові потоки, бути залученим до процесів акціонування, його характеристики можуть відображатися на фондових біржах тощо. Але ситуація в Україні не сприяє розкриттю цих характеристик ресурсу, хоча є й окремі винятки. Слабкою подобою є окремі спроби акціонування компаній, які забезпечують надання послуг. Скажімо, акціонерне товариство «Київводоканал».

Перспективним є розвиток проектів державно-приватного партнерства, які пов’язані з природними ресурсами. Суть цих процесів полягає в тому, що держава в окремій галузі, наприклад комунальній, залучає приватні компанії до реалізації спільних проектів з розподілом як ризиків, так і прибутків між учасниками проекту. Такими приватними компаніями-операторами можуть бути, скажімо, потужні ТНК, які добре себе зарекомендували на міжнародному ринку. До речі, однією з подібних є компанія Veolia, яка вже багато років працює в Україні і має успішні проекти в кількох регіонах держави. Крім таких гігантів, вагомі перспективи мають і менші компанії, які орієнтовані на локальний рівень.

Як свідчить інформація Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, розвиток державно-приватного партнерства уже має хороші результати. Станом на 1 січня 2017 року 20% проектів були пов’язані зі збором, очищенням і розподілом води, близько 60% — переробкою відходів (які можна розглядати, зокрема, як вторинну сировину). У свою чергу, партнерство дуже перспективне для місцевих громад. Наприклад, у Чернігівській області між територіальною громадою міста Остер і корпорацією «Укратомприлад» реалізується проект партнерства, який, серед іншого, передбачає комплекс послуг щодо генерації та постачання споживачам теплової енергії.

Інвестиції в альтернативну енергетику. Енергія вітру, сонця, надр землі та інші види зараз широко залучаються в обіг і використовуються. Досвід ЄС показує, що інвестування в ці сектори є перспективним. За оцінками Європейської комісії, до 2020 року в країнах ЄС в індустрії відновлюваної енергетики буде створено 2,8 мільйони робочих місць. Крім того, індустрія відновлюваної енергетики формуватиме 1,1% ВВП.

Не відстає від лідерів і Україна. І не просто не відстає, а сама є одним із лідерів у цій галузі. За оцінками фахівців, в України фіксується висока окупність інвестицій у відновлювану енергетику, яка інколи перевищує аналогічні показники в країнах ЄС. Цьому дуже сприяє запровадження зеленого тарифу, за яким держава закуповує електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії.

Значний інтерес до проектів альтернативної енергетики в Україні проявляють потужні компанії, зокрема китайські. Одна з них — TBEA International Ltd зацікавлена у спорудженні вітрової станції в Миколаївській області, яка має всі шанси стати найпотужнішою вітровою електростанцією на теренах Східної Європи.

Для рівня місцевих громад перспективним є розвиток «нішевих бізнесів», пов’язаних з природними ресурсами. Наприклад, для локального рівня України однією із сьогоднішніх ініціатив є видобуток торфу в районах надмірного зволоження, переважно на Поліссі. Активізація цих робіт надасть можливість зробити значний внесок у вирішення питання енергозабезпечення для місцевих громад. Перспективним є також видобування сапропелю, який є справжньою альтернативою російським міндобривам, і Україна вже має здобутки в галузі його видобування. Особливо значними є родовища Волинської області.

Таким чином, як показує досвід, можна виокремити низку перспективних напрямків для інвестування у сферу природокористування. Окремі з них уже отримали імпульси до розвитку, однак більшість ще перебуває на стадії обговорення і становлення. У цьому контексті важливо зазначити, що, рухаючись до ЄС і дотримуючись задекларованих реформ, Україна має імплементувати передовий західний досвід, зокрема щодо використання природо-ресурсного потенціалу. Ці норми мають сприяти поступовій інтеграції ресурсів до ринку заради кращого задоволення потреб споживачів. За таких умов природні ресурси та їх використання розглядатимуться як платформа для підприємництва та інвестування і сприятимуть розвиткові як галузі зокрема, так і держави загалом.


P.S. Зараз триває Всесвітній економічний форум у Давосі (Швейцарія), на якому провідні політики, бізнесмени та «лідери думок» обговорюють важливі питання, що пов’язані з «формуванням спільного майбутнього в роз’єднаному світі». У проспекті форуму зазначено, що під економічним кутом зору політичні рішення у сфері глобальних процесів залишаються фрагментарними й однобокими, якщо «розглядати їх у контексті сталого розвитку...» Одним з інструментів подолання цих обмежень якраз і є можливості контакту сфери природокористування з бізнесом, коли, за дотримання належних умов, можливий баланс між екологічними вимогами та економічними інтересами.

Михайло ХВЕСИК, академік НААН України, доктор економічних наук, професор

Анатолій СУНДУК, доктор економічних наук, Державна установа «Інститут економіки природокористування і сталого розвитку НАН України»

Рубрика:
Економіка
Газета:
№13-14, (2018)

http://day.kyiv.ua/uk/article/ekonomika/mizh-ekologichnymy-vymogamy-ta-ekonomichnymy-interesamy

Далі...

Держлісагентство: GPS-трекери допоможуть посилити контроль за роботою рейдових бригад у лісі

Надано доручення посилити контроль за роботою рейдових бригад щодо попередження незаконних рубок та оперативного виявлення правопорушників у лісі. Про це повідомив заступник Голови Державного агентства лісових ресурсів Володимир Бондар під час засідання колегії.

«Ми проаналізували, що в цілому рейдові бригади працюють добре. Однак, інколи, звітуючи до Держлісагентства про велику кількість проведених рейдів з охорони та захисту лісу, виявляється дуже низька їх ефективність. Тому у 2018 році, щоб посилити контроль, ми будемо встановлювати GPS-трекери на автомобілі державної лісової охорони з метою відстеження їх пересування», - зазначив Володимир Бондар.

Також заступник Голови відомства повідомив, що кількість незаконних рубок почала зростати з 2014 року.

«За 2017 рік обсяг незаконних рубок склав трохи більше 26 тис. куб. метрів, кількість випадків – 7 тисяч. Сума заподіяної шкоди склала 157,5 млн грн. Однак, варто зазначити, що у порівнянні з 2016 роком обсяг незаконних рубок зменшився на 1,7 тис. куб. метрів», - сказав Володимир Бондар.

За його словами, найбільші обсяги незаконних рубок виявлені в лісах Рівненської (3,1 тис. куб. м), Херсонської (2,7 тис. куб. м), Львівської (2,4 тис. куб. м), Харківської (2,2 тис. куб. м), Закарпатської (2,1 тис. куб. м) та Житомирської (1,8 тис. куб. м) областей.

«Звертаюся до начальників обласних управлінь та директорів лісгоспів: питання боротьби з незаконними рубками стоїть на контролі у керівництва держави. Тому, цю роботу необхідно забезпечити на належному рівні. В іншому випадку, Держлісагентство прийматиме відповідні організаційні рішення», - наголосив заступник Голови відомства.

Окрім того, він звернув увагу на те, що значно зросла частка незаконних рубок, скоєних невстановленими особами.

«Найбільший такий відсоток у південних та східних областях України. У Миколаївській, Запорізькій, Херсонській та Донецькій областях він складає 93-98%. Це можна пояснити тим, що у зв’язку з відсутністю державного фінансування немає коштів на утримання необхідного штату працівників державної лісової охорони», - зазначив Володимир Бондар.

Однак, є декілька західних областей, в яких частка незаконних рубок, скоєних невстановленими лісопорушниками, також більше 70%. «Це говорить про не зовсім задовільну роботу та відсутність співпраці з правоохоронними органами. Необхідно посилити оперативну роботу відомчих рейдових бригад з охорони лісів за участю працівників поліції та природоохоронців», - наголосив заступник Голови Держлісагентства.

Державне агентство лісових ресурсів України, 

опубліковано 26 січня 2018 року о 10:59
ЕКОЛОГІЯ

https://www.kmu.gov.ua/ua/news/derzhlisagentstvo-gps-trekeri-dopomozhut-posiliti-kontrol-za-robotoyu-rejdovih-brigad-u-lisi

Далі...

У Дахнівському лісництві продовжують ліквідовувати наслідки снігової негоди (ФОТО, ВІДЕО)

У Черкаському лісгоспі тривають роботи з ліквідації наслідків минулотижневої негоди.

Саме Черкаський район має найвищу лісистість в області – 37%, і переважна більшість лісів – соснові. Саме вони й найбільше постраждали від сніголаму. Крім того, багато електромереж проходять саме через лісові насадження підприємства. Тож спільно з енергетиками лісівники звільняли електромережі для оперативного ремонту поривів.


Наслідки снігової негоди у Дахнівському лісництві
Фото: https://lis-ck.gov.ua

Як повідомив директор Черкаського лісгоспу Андрій Пустовіт, наразі підраховують наслідки негоди у структурних підрозділах, проте першочергово продовжують займатися звільненням від повалених дерев доріг, електромереж, розширюють автошляхи та вивозять пошкоджену деревину. Тривають також роботи з ліквідації похилених понад трасами дерев та тих, у яких пошкоджена коренева система.

У лісгоспі працюють в посиленому режимі, а роботи виконують в екстремальних умовах – у снігових заметах, у морози, понад встановлені графіки роботи.

Підготував: Олена ХОЛОД
Джерело: Ліси Черкащини
http://pres-centr.ck.ua/person/68286/

Далі...

Прес-конференція «Зупинимо безкарні вирубки лісів». ВІДЕО

Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Опубликовано: 25 янв. 2018 г.


Спікери:

- Голова правління ГО «Люди Країни» Василь Курій; 

- співзасновник ГО «Народний Легіон» Тарас Матвіїв; 

- координатор проекту WWF "Лісова варта" – Карабчук Дмитро

- експерт проекту із лісових питань WWF "Лісова варта" Гаврилюк Василь 

- член ГО «Люди Країни» Віталій Майборода;

Далі...

Що захищатиме екологічна інспекція

ЕКСКЛЮЗИВ

Виконувач обов’язків голови Держекоінспекції Ігор Яковлєв розповів «УК», що гальмує реформування природоохоронної служби

Ігор ЯКОВЛЄВ: «Щоденно фіксуємо вперте небажання на місцях дотримуватися вимог природоохоронного законодавства»

Найновіший комп’ютер Державної екологічної інспекції — 2008 року випуску. Але є шанс, що технічне оснащення державної установи, яка покликана від імені кожного громадянина України захищати довкілля, незабаром поліпшиться. Наскільки саме і коли це станеться, як триває оновлення природоохоронної служби і яка підтримка цій реформі потрібна, — говоримо з виконувачем обов’язків голови Державної екологічної інспекції Ігорем Яковлєвим.

Виконувач обов’язків голови Держекоінспекції Ігор ЯКОВЛЄВ

УК  — То що, Ігоре Олеговичу, депутати заклали достатньо коштів у держбюджет для ефективної роботи ДЕІ? Торік у грудні члени Комітету з питань екополітики говорили, що реформи не потрібні: досить дати інспекторам на місцях по 10 тисяч зарплати — і довкілля буде під надійним захистом. Коли екоінспектори отримають такі гроші?

— Поки що по 10 тисяч на інспектора ми не бачимо (усміхається). В середньому зарплата інспектора, який працює в області, — 4,5—5 тисяч гривень.

УК  — На такі кошти, мабуть, реформу не проведеш? Маю на увазі набрати нових людей на конкурсних засадах, як це було в патрульній поліції або рибному патрулі.

— Достатнє фінансування — основа якісної роботи контролюючого органу. Це впливає на мотивацію людей, які приходять працювати в інспекцію. Ми хочемо кардинально замінити склад інспекційних підрозділів в областях, запросити молодих, амбіційних, грамотних, мотивованих людей. Провести відповідні конкурси на кожну інспекторську посаду. Бюджет поки що таких можливостей не дає.

Але вперше за чотири роки передбачено кошти на розвиток матеріально-технічної бази екологічного контролю ДЕІ, реформу й створення нової державної природоохоронної служби — 50 мільйонів гривень. Хоч на реформу державної системи природоохоронного контролю потрібно щонайменше 180 мільйонів.

20 мільйонів підуть на ліквідацію Держекоінспекції, на місці якої створюють Державну природоохоронну службу, а 30 — щоб оновити комп’ютерний парк. Бо наявна база не здатна навіть зв’язок забезпечити, не кажу вже про ГІС-технології абощо. Кожен день починається з ремонту. У 15 підрозділах інспекції замінимо придбані 10 років тому нікуди не годні пластикові яхти на алюмінієві надійні човни — бажано українського виробництва. Щоб інспектори із суші не закликали браконьєрів покаятися і пристати до берега. А виходили на воду — хоча б на найбільших водоймах. Пластикові яхти ми вже передали національним паркам — нехай катають туристів.

УК  — А є шанси, що під час коригування держбюджету в середині року фінансування збільшать?

— Хочеться вірити. Ми все можливе для цього зробили: Кабмін затвердив Концепцію реформування державного нагляду, а з відомствами узгоджений план заходів з її реалізації. Днями подаємо його на затвердження уряду. Тобто видно, на що саме потрібні кошти.

УК  — Тож ви чекаєте, поки Мінфін схвалить передбачені у плані витрати і…?

— І так, і ні. Бо час летить, а в нас на реформу передбачено три роки. Започатковуємо два пілотні проекти. Перший — тестування нового територіального поділу, адміністративних меж відповідальності. Концепцією передбачено не обласні управління, як нині (плюс Київська та Севастопольська міські та дві на морі — всього 30 територіальних органів), а міжрегіональні. Їх буде 10. І поки тривають зміни законодавства, хочемо відкатати створення й роботу кількох таких міжрегіональних управлінь — по одному в Карпатах, біля морів, у центрі. Підготували проекти трьох постанов Кабміну: про ліквідацію Держекоінспекції, про створення державної природоохоронної служби (ДПС) і про затвердження положення про ДПС. Вони є на сайті, їх уже обговорили з громадською ініціативою «Разом проти корупції». Ми відкриті для спілкування.

Разом з експертами Мінприроди підготували законопроект, ухвалення якого дасть змогу суттєво поліпшити систему природоохоронного контролю. Він дуже потрібен, бо питання охорони довкілля традиційно не пріоритетне в Україні. А останнім часом навіть з’явилися нові ускладнення в роботі інспекції, та й загалом контролюючих органів.

УК  — Що гальмує роботу екоінспекторів?

— Дозвіл на проведення перевірки підприємства-порушника за зверненням громадянина ми повинні щоразу отримувати в Державної регуляторної служби. Це додатково бюрократизує роботу, уповільнює її, а інколи й зводить нанівець, бо порушник встигає зачистити сліди порушення.

Нині роботу всіх контролюючих органів зупинено через нові норми Закону «Про Державний бюджет на 2018 рік». Зокрема пунктом 9 «Прикінцевих положень» мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності продовжено до 31 грудня 2018 року. За новою редакцією закону тепер лише Кабмін вирішуватиме, на які контролюючі органи не поширюватиметься мораторій.

Постанову, яка затвердила такий перелік, ще не ухвалено. Тож порушники природоохоронного законодавства знову почуваються в цілковитій безпеці.

Маємо затверджені Державною регуляторною службою, яку зробили органом нагляду за контролюючими органами, плани перевірок, але жоден наш інспектор не може вийти на перевірку. Можемо лише перевірити ті приписи, які видавали раніше, чим і займаємося. Ще маємо право перевірити заяву фізичної особи, але спочатку мусимо отримати дозвіл Держрегслужби, на що витрачаємо два-три тижні. А специфіка екологічних порушень така, що їх можна зафіксувати у певному місці в певний час. Через день там уже буде інша ситуація, інша концентрація забруднення тощо.

УК  — Наскільки завантажені екологічні інспектори?

— Маємо провести у 2018 році дев’ять тисяч планових перевірок суб’єктів господарювання, чотири тисячі проводитимемо разом з іншими інспекціями — це так звані комплексні перевірки. Як показує досвід за два минулі роки, на кожну планову припадають дві позапланові перевірки — за заявами громадян.

Підставою для проведення позапланової перевірки є заява громадянина, в якій він вказує, що порушено його права на безпечне довкілля, називає конкретну юридичну особу, яка ці права порушила, юридичну адресу цього порушника і факт порушення природоохоронного законодавства. Фото Валерія МЕЛЬНИКА

УК  — Що кардинально змінилося після ухвалення закону про основні засади державного нагляду?

— Раніше плани перевірок ми складали самі. Попереджали суб’єкт господарювання за 10 днів і приходили. Тепер подаємо у вересні пропозиції, а вже ДРС (вона працює під патронатом Мінекономрозвитку) формує план на рік і розміщує в себе на сайті в листопаді. Його, як нам кажуть, верстає комп’ютер. Це прогресивно, але результати виходять доволі дивні. Перевірки лісових господарств, наприклад, припадають на зиму, коли пні сховані під снігом і побачити рубки не можна. Торік так було у 80% лісових перевірок. А візити до ТЕЦ, які найактивніше працюють в опалювальний сезон, випадають чомусь на літо, коли вони стають на ремонт і профілактику. Ми писали відповідні доповідні і сподіваємося, що програмісти Мінекономрозвитку врахують наші зауваження.

УК  — Минулого й позаминулого літа було чимало аварійних викидів у річки, риба дохла, вода смерділа. Але ДЕІ мало чим змогла зарадити. Що не так у законі? Чому у вас зв’язані руки?

— У законі про державний нагляд/контроль чітко зазначено, що підставою для проведення позапланової перевірки є заява громадянина, в якій він вказує, що порушено його права на безпечне довкілля, називає конкретну юридичну особу, яка ці права порушила, юридичну адресу цього порушника і факт порушення природоохоронного законодавства. Скажімо, громадянин, який хоче заявити, що котельня дошкуляє викидами або в річку скидають нечистоти, має знати законодавство, аби вказати, які права порушено. Тобто як мінімум 16-ту статтю Конституції, закон про охорону навколишнього природного середовища, Водний або інший профільний кодекс. А ще знати, хто це порушення скоїв, до того ж точно вказати юридичну назву цієї установи та її адресу. Але як це зробити, якщо на берегах річки стоїть кілька підприємств?

Були випадки, коли ми приходили з перевіркою за заявою, а нас туди не пускали, бо в назві або адресі було переплутано або неточно вказано одну літеру!

Перевірити інспектор має право лише ті порушення, які вказано у скарзі. Тобто якщо під час перевірки скарги про неочищені скиди інспектор побачив незаконний смітник небезпечних відходів, спиляні дерева тощо, він не має права застосувати свої повноваження до порушника.

УК  — Чому екоінспектори нараховують збитки лісопідприємствам або національним паркам за дерева, зрубані невідомими особами? Не встеріг лісник лісу — і його змушують відшкодовувати сотні тисяч гривень, навіть мільйони, якщо дерев кілька десятків зрубано. І поліція навіть не шукає порушника, все вішають на лісокористувачів. Це все одно що охоронця банку змусять відшкодовувати вкрадене грабіжниками. Хіба це справедливо?

УК  — Готовий щодо кожної конкретної ситуації розібратися. У мене був лише один випадок, коли представник лісгоспу з Чернівецької області приїжджав з подібними питаннями.

— Як здійснюватимуть контроль за міжнародною торгівлею тваринами, за дотриманням екологічного законодавства під час перевезення вантажів тощо? Адже концепція реформування ДЕІ передбачає скорочення всіх екологічних постів на митницях.

УК  — На постах екологічного контролю ми тримаємо більше половини інспекторського складу — 800 осіб (загальна кількість інспекторів — 1500), здійснюючи екологічний і радіаційний контроль.
Радіаційний контроль на кордоні у європейських країнах проводять в автоматичному режимі. Стоять рамки на в’їздах, радіометри на кранах, які перевантажують контейнери й інші вантажі. Інспектор не ходить і вручну не перевіряє. На половині прикордонних переходів і в нас стоять рамки, а там, де немає, плануємо врешті-решт закупити й поставити. І передати радіаційний контроль прикордонній службі.

До того ж, коли рамка спрацьовує, екоінспектор фіксує цей факт, а далі машину відганяють на майданчик і викликають місцеву комісію з надзвичайних ситуацій. Тобто інспектор там потрібен лише на момент фіксації. То нехай прикордонники викликають комісію — це ж не так часто трапляється.

Щодо екологічного контролю — тобто за перевезенням недозволених речовин і товарів. Нині на кордоні на будь-які товари лише оформлюють документи. Все нормально — проїжджай. А екологічний контроль здійснюють зазвичай на внутрішніх митницях — уже в Києві, Львові, Дніпрі тощо. Тому на митних постах на кордоні наша роль формальна. На моє переконання, екоконтроль на кордоні можемо передати митниці.

Щоб закріпити такий перерозподіл обов’язків, треба внести зміни до Митного кодексу. Проект змін уже передано у Верховну Раду.

УК  — Що робити з прибережними захисними смугами (ПЗС)? Контроль за дотриманням їх режиму покладено саме на ДЕІ, але порушень так багато, що навряд чи вона з нинішніми ресурсами з ними справиться.

— Проблема в тому, що інспекція може лише приїхати на місце, встановити порушника і написати приписи.

Якщо приписи не виконують — подати до суду з вимогою призупинити діяльність порушника в цій ПЗС. Далі мають реагувати правоохоронні органи.

Скажу кілька слів про покарання за злочини проти довкілля. Розділ восьмий Кримінального кодексу (злочини проти довкілля) має 21 статтю. Раніше з цим працювала природоохоронна прокуратура, нині, після її ліквідації, усе передано поліції. За 2016 рік ми передали до поліції кримінальні справи, збитки за якими становлять понад 300 мільйонів гривень. Про результати поки що не відомо, поліція нас не поінформувала.

Під час наради за участі Президента України торік у жовтні щодо розвитку заповідного фонду, збереження лісів, реформи системи природоохоронної служби тощо питання участі поліції в охороні довкілля я теж порушував. Після того крига скресла. Ми оновили й передали поліції інформацію про екокримінальні справи у лісовій галузі за останні три роки. Провели з ними узгоджувальну нараду, є діалог з керівництвом. Сподіваюся, що результат буде.

А повертаючись до виконання законів та водоохоронних зон, наведу приклад багатоповерхівок на київській вулиці Саперно-Слобідський на лівому березі Дніпра, недалеко від Міжнародного виставкового центру. Двічі за нашим позовом суд зупиняв будівництво, але… Ми встановили, що там має бути стометрова прибережна смуга, а місцева влада каже, що 50-метрова, бо це начебто не річка Дніпро, а якась маленька притока. Щоденно фіксуємо повсюдно вперте небажання дотримуватися вимог природоохоронного законодавства і спротив бізнесу й місцевого депутатського корпусу.

УК  — Що буде з рибним патрулем, який нині працює під егідою Держрибагентства? Заберете до себе?

— Концепція реформування передбачає скасування дублювання повноважень. Тому ми нічого в Держрибагентства не забиратимемо. Рибний патруль охороняв водні біоресурси й робитиме це надалі. Ловитимуть браконьєрів і складатимуть на них протоколи. А ось функцію державного контролю тих, кому надаються дозволи, квоти, ліміти тощо, матиме лише Державна природоохоронна служба.

УК  — А як нова служба боротиметься з браконьєрами в лісах і полях? Зброя в нових інспекторів буде?

— Зброя є й нині. Але досі немає інструкції з її застосування. Ми її вже розробили, але ще треба здолати бюрократичні процедури з її ухвалення і реєстрації. Тож робота працівника й нинішньої Держекоінспекції, і майбутньої реформованої чи, якщо хочете, новоствореної Державної природоохоронної служби — це не тільки романтична біганина полями і лісами, а й біганина кабінетами та коридорами. Та ми і бюрократію здолаємо, і кількість екопорушень відчутно зменшимо.

Ми впевнені в наших силах щодо здійснення реформи і віримо, що разом з українською громадою повернемо нашій природі її первісну красу.

ДОСЬЄ «УК»

Ігор ЯКОВЛЄВ. Народився 1960 року. Закінчив Одеський державний університет імені І. І. Мечнікова, Національний університет внутрішніх справ. Працював викладачем історії, директором комерційних структур, першим заступником голови Херсонської облдержадміністрації, першим заступником начальника Держекоінспекції, заступник начальника управління безпеки життєдіяльності та охорони навколишнього природного середовища Секретаріату Кабінету Міністрів.

Олег ЛИСТОПАД,
«Урядовий кур’єр»

ОФІЦІЙНИМ РЯДКОМ

Уряд схвалив Концепцію реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Документом передбачено реалізацію положень програмних документів щодо реформування системи державного нагляду (контролю), створення єдиного інтегрованого органу природоохоронного нагляду (контролю) та усунення дублювання функцій у цій сфері. Зокрема запропоновано запровадити державну систему екологічного моніторингу, утворити Державну природоохоронну службу й ліквідувати Державну екологічну інспекцію, створити у складі новоутвореної служби нові міжрегіональні органи природоохоронної служби. Підбір на всі посади здійснюватимуть на конкурсних засадах. Також у концепції закладено підґрунтя для переходу від системи тотального планового нагляду (контролю) до моніторингу, запобігання порушенням природоохоронного законодавства і контролю на основі ризик-орієнтованих показників.





https://ukurier.gov.ua/uk/articles/sho-zahishatime-ekologichna-inspekciya/

Далі...

У КОДА відбулась нарада щодо використання супутникових даних в управлінні сільським господарством

24 січня під головуванням голови Київської обласної державної адміністрації Олександра Горгана відбулась нарада щодо можливостей використання супутникових даних в управлінні сільським господарством. Організатором заходу виступив департамент агропромислового розвитку облдержадміністрації.

На сьогодні повноцінну роботу щодо збору, обробки та використання супутникових даних для агропромислового комплексу виконує Інститут космічних досліджень Національної академії наук України.

Так, під час заходу заступник директора Інституту Наталія Куссуль презентувала напрями діяльності, а саме: використання даних для моніторингу стану посівів; оцінки землекористування; моніторингу пожежної та паводкової ситуації; моніторингу забруднення повітря та водойм; контролю забудови.

Слід зазначити, що дана наукова установа тісно співпрацює з Гідрометеорологічним центром України, що дає змогу спрогнозувати різні ситуації.

Агропромисловий комплекс з кожним днем динамічно розвивається, запозичуючи кращі практики ведення бізнесу.

Також про здобутки та напрацювання у сфері агрохімічного обстеження ґрунту та рослин доповіла директор сучасної лабораторії Прайм Лаб Тек – Людмила Василенко. Слід зазначити, що між департаментом АПР КОДА і лабораторією укладено угоду про партнерство та співробітництво.

“Вдалий симбіоз співпраці Інституту космічних досліджень, лабораторії та прогнозів Гідрометеоцентру виведе на новий рівень ведення сільського господарства області”, – про це зазначив під час наради директор департаменту агропромислового розвитку Сергій Шупик.

Підсумовуючи, Олександр Горган запевнив, що використання всіх інструментів, які були презентовані, дасть можливість оперативно реагувати на ситуації, що відбуватимуться на території Київської області. Зокрема, на займання торфовищ, наявність несанкціонованих сміттєзвалищ, незаконну вирубку лісу та виявлення нелегальних автозаправних комплексів.

http://koda.gov.ua/news/u-koda-vidbulas-narada-shhodo-vikorist/

Далі...

В 2017 году из России в Китай было вывезено древесины на 1,3761 млн долларов

Об этом стало известно из сообщения Управления по ввозу-вывозу и карантину Хэйхэ.

Китайские эксперты отметили, способствующее росту импорта, удачное расположение грузового пункта в Маньчжурии

pixabay.com /

Таким образом, по итогам года в Китай из России было вывезено 157 000 партий лесопиломатериалов общим объемом в 12 млн кубометров. Общая стоимость - 1,3761 млн долларов США.

Стоит отметить, что в 2016 году было вывезено древесины на 32% меньше. На внутреннем рынке страны продолжается тенденция роста спроса на лес, сообщает издание "Новые известия"

Китайские эксперты отметили, способствующее росту импорта, удачное расположение грузового пункта в Маньчжурии. Данный пункт находится напротив поселка Забайкальск. Напомним, что Мантуров сообщил Путину о реализации плана импортозамещения.

Автор: Виталий Ягодин...
3:41 25 Января 2018 Пекин, Китай

Источник: https://rueconomics.ru/302977-v-2017-godu-iz-rossii-v-kitai-bylo-vyvezeno-drevesiny-na-13761-mln-dollarov#from_copy

Далі...

В Хакасии ведется подготовка к сезону лесных пожаров

В лесохозяйственных учреждениях республики планомерно ведется подготовка к лесопожарному сезону. Как рассказали в пресс-службе Минприроды Хакасии, запущены процедуры по формированию запаса ГСМ, проводится ремонт техники. Разработан сводный план тушения пожаров на землях лесного фонда. Сейчас все документы проходят проверку в Рослесхозе, после чего сводный план будет утвержден главой Хакасии.

Документ включает в себя подробный перечень мероприятий по противопожарному обустройству лесов, организации мониторинга пожарной опасности, перечень и состав лесопожарных формирований, пожарной техники и оборудования.

- В прошлом году нами были приняты меры для успешного прохождения пожароопасного сезона. Всего за сезон зарегистрировано 52 очага возгорания. Большая часть лесных пожаров возникала от сухих гроз. Стихия испытала профессионализм лесопожарных формирований республики. За сезон потушено 38 грозовых пожаров. В 2016 году по этой причине леса горели всего 4 раза. Часто, это были удаленные участки с затрудненным доступом. Тем не менее, удалось сократить среднюю площадь одного пожара, в сравнении с предыдущим годом, в два раза. Это показатель слаженной работы лесной охраны. В наступившем году мы еще усилим работу в этом направлении. Наша задача - сделать все, чтобы сезон прошел благополучно, - сообщил министр природных ресурсов и экологии Хакасии Юрий Соколов.

Уже выполнены подготовительные работы по противопожарному обустройству лесного фонда. Силами республиканских автономных учреждений лесного хозяйства и арендаторами участков в 2017 году построено и отремонтировано более 270 километров дорог противопожарного назначения, создано и обновлено порядка 6000 километров противопожарных разрывов, просек и минерализованных полос.

25.01.2018 08:39
Независимое информационное агентство - Хакасия

http://19rus.ru/more.php?UID=83452

Далі...