Страх за долю лісу
Питання піднімалось вже неодноразово. Ідея створення заповідного об’єкту високої категорії ( природний заповідник або національний природний парк) була озвучена ще в 20-их роках минулого століття.
«Чорний ліс та сусідні лісові маси завжди мали особливе значення. Від княжих часів – як стратегічний об’єкт для ведення військових дій; у У ХVІІІ-ХІХ століттях – як осередок для заготівлі деревини для надзвичайних потреб (скажімо, будівництво фортеці Св. Єлисавети чи кораблів Чорноморського флоту). На початку ХХ століття його обрали як перспективну ділянку для створення заповідника, який репрезентував би природу лісостепових ландшафтів. Ці плани передбачалося реалізувати протягом ІІ п’ятирічки – тобто у 1933 – 1937 роках. Чим стали ці роки для України не варто особливо пояснювати, тому справа заповідання призупинилася. Якоюсь мірою, вона зрушила з місця, коли у 1975 році в Чорному лісі створили гідрологічну пам’ятку природи «Болото «Чорний ліс»», а у 1980 році - ландшафтний заказник «Чорноліський». Проте, разом вони охоплюють менше 4 % лісу і близько не вміщуючи ті цінні об’єкти якими славиться цей край». – розповідає Андрій.
Проте, на думку географа, ця територія безперечно заслуговує на статус Національного природного парку.
«У нас трохи викривлене розуміння про національні парки. Часто вважається, що національний парк, це те місце де все заборонено і створюється він не для людей, а для рослин і тварин. Насправді все трохи інакше. Справжній національний природний парк – це територія, що виконує багато важливий функцій, з поміж яких – охорона природи лише одна складова його роботи. Крім іншого, національний парк це й великий інформаційний центр, де люди відпочиваючи, можуть отримати масу відомостей про археологію, історію, природу, цікавих людей краю. Це і музей під відкритим небом. Це й рекреаційний комплекс з мережею кафе, хостелів, музеїв, кемпінгів. Усі передумови для створення такої атракції у чорноліського регіону, безперечно є.» - пояснює науковець.
Територія, яку науковці пропонують відвести під національний природний парк «Чорноліський», це не лише Чорний ліс. До неї належать й інші великі (переважно дубові) лісові масиви півночі Кіровоградської області – Чута й Нерубай. Крім них сосновий Бірківський ліс, невеличкі байрачні ліси, річкові долини верхів’їв Інгулу й Інгульця та інші цікаві місцини. На даній території знаходиться і маса археологічних об’єктів: місця стоянок і поселень давніх людей від доби палеоліту до городищ праслов’ян-землеробів та скіфських могильників. Цими теренами проходив знаменитий Чорний шлях. У цих лісах переховувалися гайдамацькі загони і гуртувалися ватаги козаків. На проектованій території парку, розгорталися події Української революції 1917 – 21 років; вони входили до складу повстанської Холодноярської республіки. Про бої на околицях Чорного лісу писав В. Сосюра, в Нерубаї знаходиться могила Чорного Ворона.
«Чорний ліс, один з небагатьох природних об’єктів України, знаний європейським та арабським картографам (не кажучи про правителів держав), який ще з часів середньовіччя не просто позначався на картах, а й означувався відповідною назвою – Nigra silva (Чорний ліс). Усе завдяки своєму розташуванню на межі європейського та азійського, християнського та мусульманського світів», - додає Домаранський.
Проблема лісів північної частини Кіровоградської області актуалізувалось знову після того, як 22 грудня, на засідання сесії обласної ради, планували винести проект рішення про передачу у приватну власність частина Чорноліського лісництва. 3271,5 гектарів хотіли передати в користування ТОВ "Чорноліське" на 15 років з правом ведення мисливського господарства і користування тваринним світом.
З’явились чутки і про те, що ТОВ вже уклало договори на продаж дуба закордон.
Тоді через реакцію громади та науковців питання із розгляду зняли.
Втрата бренду на догоду лісорубам
Кіровоградська область наразі є єдиною з-поміж областей України, яка немає жодного природного заповідника чи національного парку, тобто природоохоронного об’єкту, який не просто оголошено владним рішенням, а й забезпечено відповідними працівниками: дирекцією, охоронцями, науковим та технічним персоналом. Загалом національних парків в Україні близько 50-ти. Всі області переступили через свої інтереси, пройшли труднощі, коли ліси треба передати із підпорядкування управління лісового господарства в підпорядкування Мінекології.
Якщо не почати заходи щодо збереження лісів цього регіону зараз, то згодом можна втратити бренд «Чорний ліс» та і самі масиви.
«Чорний ліс – це бренд нашого краю, об’єкт із яким він асоціюється (а значить формує позитивний імідж, приваблює потенційних туристів чи інвесторів і зрештою, рухає вперед економіку). Ми мало говоримо про наш Чорний ліс, тоді як все частіше чуємо про інший Чорний ліс – на Франківщині – менший і не такий знаний. У Андрія Кокотюхи є книга «Чорний ліс», Чорний ліс згадує Ю. Андрухович, не кажучи вже про менш знаних митців і громадських активістів. Це все не про нашу територію. А вже тут – один крок до втрати бренду: «злиття» у свідомості пересічного українця нашого і «франківського» лісів. Наша байдужість і талант кращих українських письменників зроблять свою справу. Ще трохи і довго доведеться пояснювати, що той самий, знаменитий Чорний ліс – це Центральна, а не Західна Україна», - каже Домаранський.
Зараз економіка Олександрівського і Знам’янського районів тримається на лісозаготівлі, проте це ресурс, який згодом просто може вичерпатись.
«Лісозаготівля дуже прибуткова справа. Проте ця залежність подібна до залежності від видобутку бурштину на Поліссі чи вугілля на Донбасі. Тобто для малої групи осіб це надприбутки, для місцевих мешканців – робота, а для цілої країни – втрата об’єкту національної пам’яті. До-речі, по місцевих селах не надто помітно, що вони мають великі зиски від лісозаготівлі.
До того ж, в якийсь момент ліс просто вичерпається, адже на місці спиляних дубів (хоч і висаджуються нові), зрубати нові можна буде не раніше ніж через 100 років», - каже Домаранський.
Навіщо Кіровоградщині національний парк
Національний природний парк (скорочено НПП – авт.) - це територія де організовується освітня діяльність. Це територія, де ти переїжджаєш з точки на точку по маршруту і кожне місце дає тобі нові знання. Крім того, це територія для відпочинку. Кіровоградщина – дуже непростий у плані стану здоров’я регіон. Повинно бути місце, до якого можна добратись протягом години і отримати увесь необхідний комфорт.
«Ця територія ідеально підходить для рекреаційних потреб. Багато суміжних міст потребують цього: і Олександрія, і Кропивницький, і Черкаси, і Сміла», - каже географ і додає, що створення парку загалом могло б сприяти покращенню іміджу області й привабленню туристів, - «Асоціації, які в українців викликає Кіровоградська область часто негативні: уран, радіація, сотий округ, гучні кримінальні справи ... Через саму назву області в уяві багатьох, нас уявляють як типовий радянський промисловий край, з усім відповідним набором асоціацій (найчастіше - малоприємних). З позитиву останнього часу – нова назва та співзвучний з нею мистецький фестиваль. Таку «чорну діру» може «залатати» туризм. Сам по собі , він звісно не може стати тою галуззю економіки, яка приноситиме нам значні прибутки. Проте туризм - це та галузь, яка, як локомотив, здатна потягти за собою всю решту економіки.
Якщо ми створимо туристичні локації загальнонаціонального ґатунку, з поміж пересічних туристів сюди можуть приїхати і потенційні інвестори, які побачать, що ця територія спокійна, безпечна, що тут гарні люди».
Яким має бути національний природний парк?
Створення національного природного парку передбачає виділення кількох функціональних зон.
Перша – абсолютно заповідне ядро. Місце куди не можна ходити туристам чи й навіть працівникам парку без нагальних потреб. Це територія яка призначена для спокійного життя тварин і рослин.
Друга зона - регульованої рекреації. Це ті ділянки, по яких проходять туристичні маршрути, які наповнюються інфостендами, де здійснюється короткостроковий відпочинок та оздоровлення людей.
У третій зоні – стаціонарної рекреації – можуть розташовуватись об’єкти потрібні для туристів – готелі, мотелі, кемпінги, парковки, заклади харчування.
Четверта зона – місце, де може вестись певна господарська діяльність, розміщуватись населені пункти, дороги тощо. Тут можна вести традиційне господарювання – випасати худобу, вести індивідуальну лісозаготівлю. Мешканці, що живуть у цій частині національного парку отримують певні преференції і пільги.
В ідеалі національний парк мав би стати елементом національної та всеєвропейської екомережі – своєрідної системи де паралельно зі світом людей можуть безпечно мешкати типові представники біоти нашого краю.
Щоби привернути увагу до потреби заснування у Кіровоградській області національного природного парку «Чорноліський», а також зібрати ідеї і думки науковців із різних галузей 1 березня у Кропивницькому, в приміщенні обласної бібліотеки для юнацтва ім. Є. Маланюка відбудеться круглий стіл «Чорнолісся верхів’їв Інгульця: цінність, проблеми, перспективи».
Заявки на участь в заході приймаються до 25 лютого 2018 року через електронну форму.
Реєстрація: http://bit.ly/2DmvzgL
Анастасія Дзюбак
Опубліковано П'ятниця, 26 січня 2018, 17:03. в Статті
Докладніше в розділі Чорний ліс може перетворитись із лісництва у національний парк: як і навіщо — Інформаційний портал Кіровоградщини - Гречка - Новини Кропивницький на сайті gre4ka.info
