Як допомогти бізнесмену-екологу Борейку - поради WWF

КОМП'ЮТЕР, НАМЕТ, БАЖАННЯ: WWF РОЗПОВІВ “ПРЯМОМУ” ЯК СТАТИ ВОЛОНТЕРОМ.

Щоб стати захисником природи — не обов'язково кидати роботу, залишати домівку та їхати світ за очі для порятунку останнього паростку рідкісної рослини. Насправді багато для порятунку природи можна зробити навіть не виходячи з дому та без наявності спеціального обладнання.

Як стати помічником Всесвітнього фонду дикої природи та вберегти унікальну природу України в ексклюзивному інтерв'ю prm.uaрозповів координатор по роботі з волонтерами українського представництва WWF Андрій Плига.

Вимоги до волонтера WWF

Формально жодних вимог до фізичного стану, статі або віку волонтерів немає. Все залежить від того, який захід проводиться. Так, у вересні минулого року наші волонтери будували острів для птахів у Національному парку "Тузлівські лимани" на березі Чорного моря. Там птахи гніздяться на островах, яких їм уже не вистачає. Волонтери будували штучні острови з лози, очерету та інших матеріалів. Це доволі важка фізична робота. Аналогічний захід проводитиметься і в кінці травня цього року. Вимогою до волонтерів буде хороша фізична форма. Також перед будь-яким заходом або польовим виїздом обов'язковим є проведення інструктажу з правил безпеки.

Проте не всі заходи потребують відмінної фізичної підготовки. Якщо волонтер досліджує сов, йому потрібно просто ходити і слухати, чи відгукується птах на звуки, які записані на гучномовці. Ось така робота не потребує значних фізичних навантажень.



Спорядження волонтера

Для польових виїздів потрібно мінімум спорядження: карімат і спальний мішок. Якщо у людини цього немає, організація забезпечує необхідним. Якщо потрібне специфічне обладнання, звертається до небайдужих. Бракує компасів або гучномовців — до інших волонтерів. Тому жодних проблем зі спорядженням не виникає.

Волонтерська спільнота дуже велика: сумарно за два роки більше 250 людей взяли участь в різних заходах фонду в Україні, ще декілька тисяч людей виявили бажання приєднатися до команди.



Волонтерство не виходячи з дому

Волонтерство буває різним: від роботи на комп'ютері — до будівництва домівок для птахів або тварин в умовах дикої природи. Іноді потрібно зробити макет брошури для національних парків або допомогти з адмініструванням сайту — в цьому разі потрібні дизайнери та IT-фахівці. А іноді потрібно перекласти статтю — тоді звертаємося до перекладачів. Це все теж праця волонтерів.



Завдання волонтера

Головний, але не єдиний напрямок волонтерства WWF — це допомога установам заповідного фонду, переважно національним паркам. У чому полягає допомога? Перший напрямок — це допомога в їхній науковій роботі, а саме — облік тварин. За останні роки наші волонтери рахували журавлів, гадюк, бобрів, зубрів, кабанів, а також рослини. Наприклад, на минулих вихідних волонтери в Пирятинському нацпарку рахували журавлів. У лютому ми рахували сов. Це дуже цікава справа. Також допомагаємо паркам у розбудові їхньої туристичної інфраструктури — облаштовуємо нові екостежки. Парки, як правило, мають дуже обмежений штат і фінансування, тому їм банально потрібні робочі руки.

Інший напрямок — боротьба з рубкою лісів. Це дуже специфічний напрямок нашої роботи і єдиний потенційно небезпечний. Наприклад, були складнощі в Чернівецькій області: керівництво нацпарку і місцеве лісове господарство запросили “тітушок” і фізично блокували доступ волонтерів у ліс. Втім ми не залучаємо на подібні специфічні заходи недосвідчених волонтерів. Адже ми не боремося з кимось, ми, в першу чергу, допомагаємо науковим установам. Зараз ми організовуємо такі інспекційні виїзди для виявлення незаконних вирубок переважно в Карпатах.



Переваги волонтерства

Якщо ми проводимо виїзди в нацпарки, як правило, це супроводжується екскурсіями працівників, або навіть директорів парків. Це, по суті, унікальні авторські екскурсії, які недоступні звичайній людини — у деякі заповідні зони іноді просто неможливо потрапити або це коштує великі гроші.

У нас завжди багато бажаючих на виїзди в Пирятинський нацпарк. Він розташований у Полтавській області — не так вже й далеко від Києва. Цей парк славиться своїми цікавими науковими заходами. Наприклад, на початку червня волонтери займатимуться обліком орхідей. Мало людей взагалі знає, що неподалік Києва ростуть дикі орхідеї. Це дуже цікавий досвід.

У нас немає обов'язкового членства у волонтерському русі WWF. Ми анонсуємо якийсь захід, якщо людина хоче приєднатися, то будь ласка, нехай приєднується. У нас вже сформувалося "ядро" з декількох десятків активістів, які постійно беруть участь у наших заходах, постійно з нами на зв'язку.

Ми запрошуємо волонтерів, які активно себе проявляють, взяти участь у різних міжнародних заходах. У такому разі фонд бере на себе оформлення віз, запрошень та інших необхідних документів для поїздки волонтера за кордон.



Зазначимо, президент України Петро Порошенко доручив припинити незаконну вирубку лісів у Карпатах.


21 Квітень, 2018 11:10

https://prm.ua/sluhayut-sov-ta-rahuyut-diki-orhideyi-chim-zaymayutsya-volonteri-wwf-v-ukrayini/

Далі...

На Буковині висадили 20 гектарів нових лісів

ЧЕРНІВЦІ

У Клішківецькому лісництві садили молоді дуби

Свій внесок у відтворення лісів Буковини зробили працівники Чернівецького обласного управління лісомисливського господарства. Разом з керівниками, спеціалістами ДП «Хотинський лісгосп», а також вихованцями учнівського лісництва, що діє при місцевому навчально-виховному комплексі с. Поляна, заліснили 4,9 га у держлісфонді Клішківецького лісництва.

Висаджено 16 тисяч штук сіянців дуба звичайного в рамках акції Держлісагентства «Майбутнє лісу – у твоїх руках».

Сіянці виростили у розсадниках Клішківецького лісництва. Цим лісництвом здавна керує лісничий Володимир Миколайович Дарчук. Цього року клішківецькі лісівники посадили майже 20 га нових лісів.




«Кожне наше лісництво забезпечує себе власноруч вирощеним посадковим матеріалом. Насіння основних лісоутворюючих порід також збираємо самі», – розповів ІА АСС головний лісничий ДП «Хотинський лісгосп» Віталій Михайлович Чулей.

Садили ліс вручну за допомогою меча Колесова. Перед посадкою прослухали обов’язковий інструктаж, хоча усі учасники заходу за роки своєї професійної діяльності посадили не один гектар лісу.

«Садив ліси ще школярем, потім студентом лісового коледжу – і так щороку до сьогоднішнього дня, на якій би посаді не перебував. Бо основне завдання лісівників – виростити гарні високопродуктивні ліси», – розповідає в.о. начальника Чернівецького ОУЛМГ Віктор Сахнюк.




«Це важка праця – сформувати лісове насадження у відповідності до усіх лісівничих вимог. Спочатку дбайливо вирощуємо з насінин якісні сіянці, потім висаджуємо їх з розсадників на лісових ділянках, протягом кількох років забезпечуємо молодим деревцям належний догляд», – каже лісничий Володимир Миколайович Дарчук.

Керівник Полянського учнівського лісництва Дмитро Сергійович Мельник розповідає, що молоді працівники Клішківецького лісництва – його колишні вихованці. «Вони зі школи мріяли стати лісівниками. Пройшли загартування у нашому учнівському лісництві, обрали професію лісівника. Були активними тоді і зараз також завзяті до роботи», – каже Дмитро Сергійович.

Тож у Хотинському держлісгоспі лісокультурну кампанію-2018 завершено.

«Цьогоріч відтворили ліси на території у 78,2 гектари, з них шляхом створення лісових культур заліснено 39,9 га та ще 38,3 гектари – шляхом збереження природного поновлення», – зазначає директор ДП «Хотинське ЛГ» Іван Вілянський.

Сьогодні о 10:04

http://acc.cv.ua/news/chernivtsi/na-bukovini-visadili-20-gektariv-novih-lisiv-31315

Далі...

Добровольные лесные пожарные: мы знаем как предотвратить очередную пожарную катастрофу

В Москве завершился цикл тренингов для добровольных лесных пожарных. Ведущие и участники занятий рассказали, почему они стали пожарными волонтёрами, и что нужно делать, чтобы предотвратить очередную пожарную катастрофу.

Нас ждёт пожароопасное лето — готовиться нужно сейчас. Пожарные прогнозы на это лето хуже, чем в 2010 году. Тогда жарко и сухо было только в Центральной России, а сейчас такую ситуацию прогнозируют на Центральную Россию, Сибирь и Дальний Восток.

Но от солнца и ветра пожары не возникают — в них почти всегда виноваты люди. Чтобы пожарной катастрофы не случилась, нужно перестать поджигать траву, начать реагировать на пожары, пока они маленькие, и не бросать окурки.

Мы надеемся: усилиями добровольцев можно изменить ситуацию к лучшему, но понимаем, что не за один год. Важно, чтобы и государство, и наши партнёры вкладывались в профилактику поджогов и оперативное реагирование на природные пожары,
— говорит Дарья Калинина, координатор группы Добровольных лесных пожарных Центрального региона.

Прошедшие в марте и апреле тренинги стали самыми масштабными из тех, что Гринпис России проводил для добровольных лесных пожарных. Новобранцы присоединятся к существующим группам, будут разведывать и тушить лесные, травяные и торфяные пожары в Московской, Ленинградской, Ярославской, Смоленской, Тверской, Рязанской, Калужской, Владимирской, Ивановской и Тульской областях и республике Карелия.

Добровольные лесные пожарные уже начали выезжать на разведку и тушить пожары. 15 апреля, тушение травяного пала в Подмосковье

Сейчас в активе группы Добровольных лесных пожарных Центрального региона 15 опытных инструкторов (которые могут организовать выезд и руководить тушением) и 30 новичков. Каждый выбирает дело по душе: распространять информацию и делать публикации в соцсетях, вести детские занятия или анализировать космоснимки для поиска очагов пожара. Ребята уже начали выезжать на разведку и тушить пожары.

Самое горячее время — майские праздники: люди будут отдыхать на природе и могут стать причиной пожара. Добровольцы уже запланировали на начало мая несколько выездов на осушенные торфяные болота. Все осушенные торфяники заранее проанализировали и распределили по классам опасности. В приоритете мониторинг крупных торфяников — с ними сложнее всего: там осталось много торфа, и, когда по ним проходит травяной пожар, торф загорается сразу во многих местах. Эти очаги продолжают тлеть, а дым от них попадает в деревни и на трассы.

Такие места обследуют прежде всего, ведь чем раньше пожар обнаружен, тем проще его потушить. Крупные и опасные торфяники есть, например, в Шатурском районе Московской области, северо-восточнее города Шатура.

Дарья Калинина, координатор группы Добровольных лесных пожарных Центрального региона:

«Мы получили 358 заявок на участие в тренингах, хотя ожидали в три раза меньше. Когда объявляли о наборе, то хотели выйти на новый уровень и расширить команду: больше рассказывать о пожарах на природных территориях, больше работать с детьми, больше проводить выездов с разведкой и тушением.

Теперь к нам присоединились интересные и талантливые ребята. Самое важное для добровольцев — это быть готовым действовать самостоятельно, чтобы решить проблему, но в то же время уметь не спорить и выполнять распоряжения, быть психологически устойчивым. »

Александр Романенко, 23 года, только что присоединился к команде добровольных лесных пожарных:

Я с детства мечтал стать пожарным. С Гринпис познакомился несколько лет назад, участвовал в посадках леса, в кампании против поджогов травы и 2,5 года ждал возможности пойти на тренинги для добровольных пожарных.

Я родился в Ростовской области. В степях постоянно случались травяные пожары, но я был уверен, что они никак не затрагивали ни жизнь людей, ни животных, ни населённые пункты. Мы не считали это проблемой: траву жгут каждый год, для удобрения, чтобы трава сухая не валялась... для нас это все ещё норма. Закон против поджогов травы есть, но до сельских жителей он не доходит.

Год назад мы начали информационную кампанию по противопожарной тематике. Я отправлял в свою школу методические материалы. Сестра мне говорит, что по этой теме с& детьми стали работать: они что-то рисуют, преподаватели им что-то показывают. Дети уже понимают, что жечь траву незаконно, но взрослые — пока нет. Чтобы разрешить противоречие, нужно следить за исполнением закона против поджогов травы. Волонтёров и общественников не хватит, чтобы ловить и штрафовать поджигателей — это должны делать представители власти.
Я айтишник и сейчас стал работать на себя, чтобы совмещать работу и добровольчество. Некоторые вещи важнее, чем восьмичасовой рабочий день. Да, люди ради пожарного добровольчества уходят с работы.

Володя, 31 год, только что присоединился к команде добровольных лесных пожарных:

Я решил пойти на курсы почти спонтанно — ехал в машине и услышал по радио передачу про добровольных лесных пожарных. Я всегда любил лес, занимался туризмом, хотел помогать природе и понял: пожарное добровольчество — оно самое.

Первый раз я столкнулся с пожаром в 2005 году: у нас был пеший поход от Шатуры до Северной гривы. Увидели как мужчины тушат экскаватором дымящийся торфяник. Нам дали веники, и пару часов мы сбивали ими огонь. Сейчас я знаю, что веник — это инструмент тушения, но мы пользуемся другими инструментами: воздуходувками, мотопомпами, ранцевыми огнетушителями.

Для меня самое важное в работе добровольца — это спокойствие, сообразительность, выдержка и физическая сила. Но при сообразительности потребность в физической силе сильно снижается.

Присоединяйтесь к команде добровольных лесных пожарных!

Автор публикации Ирина Козловских - 21 апреля, 2018 в 9:08

http://www.greenpeace.org/russia/ru/news/blogs/green-planet/-/blog/61415/

Далі...

«Лес рубят, чтобы заработать деньги». Документалист 12 лет снимал фильм о дикой природе Литвы

Промышленная вырубка лесов остается важной экологической проблемой мира. По данным Организации по продовольствию и сельскому хозяйству ООН, ежегодно теряется 13 млн га леса, а взамен вырастает в два раза меньше.

20.04.2018 Грамадства Аўтар: Тарас Тарналицкий



За сухой статистикой прячется куда более драматические потрясения – вместе с деревьями исчезает уникальный растительный и животный мир, который без своей естественной среды обитания существовать не сможет.

Именно о таком удивительном и загадочном мире дикой флоры и фауны Литвы рассказывает фильм «Древний лес», который на следующей неделе покажут в основной программе Кинофестиваля Северных и Балтийских стран «Северное сияние». Над ним работал литовский биолог и документалист Миндовгас Сурвила, потративший 12 лет на реализацию своего проекта.

Зелёный портал пообщался с автором и узнал, кого снимать сложнее: людей или животных, насколько технологичность важна для документального кино и что сегодня происходит с литовским лесом.

– Древний лес – ваша вторая полнометражная работа, которую вы называете «документальной поэмой». Какой смысл вы сами вкладываете в это понятие?
– Давайте представим сцену: «Стоит березка у дороги». Если она была оформлена в виде прозы, сразу начинаешь представлять: какая береза, какая дорога, много на ней ям или нет. Но если переиначить ее как стих, тогда начинают появляться другие чувства, смыслы.Ты можешь вспомнить про свой старый дом, свою семью. Место, где любил гулять. То есть используется тот же образ, но восприятие его совсем другое.

Так и с фильмом. Когда я снимаю диких животных, то стараюсь включить другое восприятие у публики, чтобы она воспринимала увиденное не отстраненно, а иначе, под другим углом, с другим мыслями. Смотришь на зевающую мышку – и живо представляешь на ее месте себя или своего друга. Вот потому это поэма. Мы также сознательно отказались от музыки, оставили лишь естественные звуки: шум леса, шелест листвы, журчание воды. Только так можно погрузиться в настоящую природу.

– По первому образованию вы биолог, магистр экологии. Ваша любовь к природе мне понятна. Но откуда у вас такая тяга к документалистике?
– Когда учился в пятом классе, я часто бывал в лесу, гулял по полям. У каждого ребенка есть свое секретное место, такое было и у меня. У всех городских детей оно обычно было рядом с домом, а у меня в лесу. Там находилось небольшое, но очень красивое болото. Однажды то место полностью вырубили, деревья отправили на заготовку. Мне стало очень обидно, хотелось об этом случае рассказать, но я не знал как и где. Чуть позже я понял, как это можно сделать – через фотографию или видео, тогда тебя услышат больше людей, чем первый раз. Благодаря кино я могу рассказывать большему количеству человек, что было раньше, где я был и что видел.

И вот примерно с пятого класса я думал, что о моем секретном месте нужно снять фильм, но камера тогда стоила как целая квартира. К своей цели я шел постепенно: закончил биологический факультет, чтобы понять, о чем нужно снимать, а затем начал работать с кинопрофессионалами, чтобы научиться правильно снимать.

– Ваш предыдущий фильм «Поле чудес» рассказывал о людях, живущих вдали от цивилизации. В новом фильме герои – дикие животные. Сложно было снимать их истории?
– Если сравнивать между собой «Поле чудес» и «Древний лес», то разницы в подходе к съемкам нет никакой. В первом случае я несколько лет жил рядом с общиной, наблюдая за бытом людей. Они привыкли ко мне за четыре года съемок и не обращали на меня внимания. В работе документалиста важна фактура. Тоже самое и с «Древним лесом», съемки которого растянулись на 12 лет. Снимать пришлось так долго, потому что дикого леса в Литве сохранилось всего 0,6% территории – то есть его почти нет. Такие места очень редки.

Приходилось их разыскивать, выбирать животных и птиц, которых следовало снимать, фактически охотиться на них с фотокамерой. Например, мы разыскивали породу птиц, четыре особи прилетают в Литву гнездиться. Чтобы их отыскать, я сотрудничал с орнитологами, они мне помогали. На протяжении всего этапа съемок я сотрудничал с шестью учеными и еще шестью людьми, которые помогали отыскать нужное место для съемок.

Уйму времени заняло создание лежанок – мест, откуда можно было безопасно снимать обитателей леса так, чтобы они нас не заметили и не тревожились. Осенью мы строили палатки недалеко от птичьих гнезд, а весной начинали съемку, когда они прилетали высиживать птенцов. Нам приходилось сидеть в засаде днями, чтобы не спугнуть обитателей леса.

Для съемок под водой пришлось сделать специальный стабилизатор, который не позволял оператору всплывать на поверхность. Он весил 24 килограмма. По ходу дела мы много разных конструкций мастерили, чтобы снять лесной мир с необычных ракурсов. 90% кадров было невозможно снять без специальных приспособлений. Именно поэтому вся эта подготовка к съемкам, работа с черновым материалом в итоге заняла так много времени.

– В недавнем из интервью вы говорили, что литовские зрители активно шли на показ. С чем связываете такой живейший интерес к документальному кино о природе?
– Я сам не знаю. Лучше спрашивать продюсеров. На сегодняшний день, через две недели после премьеры, на показ пришло 30 тыс. людей – это большая цифра для литовского проката. Тем более для документального кино. Приходят совсем разные люди: родители с детьми, ученики школ, пожилые пары. И мне пока трудно понять, что сработало, почему они захотели увидеть мой фильм. Он медленный, медитативный, там нет что называется «экшна».

Впрочем, я и не ставил перед собой цель – узнать, почему идут смотреть. У меня задача другая – что сделать, чтобы еще больше людей попало на показ. Мы ведь для этого как раз фильм и снимали, чтобы объяснить, что это такое – старый лес и почему его следует беречь. Потому что человек начинает беречь вещь, когда он ее любит. А начинает любить тогда, когда знает. Наша цель – чтобы люди узнали, что такое древний лес, еще не затронутый человеком.

Половину суммы, которую мы выручим за проданные на сеансы билеты, мы отложим, чтобы выкупить участки дикого леса. Они не должны принадлежать государству или бизнесу, их никто не в праве вырубать. Ведь лес рубят, чтобы заработать деньги. А мы хотим деньги потратить, чтобы его сохранить. Другую часть средств оставим на новый проект – интерактивную платформа. На ней можно будет в режиме онлайн смотреть, что происходит в лесу, какие там звери бегают, какие птицы летают.

– Вы упоминали, что снимали природу и на суше, и под водой с применением разных инженерных устройств. Насколько технологичная сторона съемки важна в документальном кино?
– Поскольку это фильм о природе, которую в целом люди знают, нужно показывать им то, его они еще не видели. Для этого как раз нужны специальные технологии, чтобы снять так, как еще раньше никто и не снимал. Но еще важнее, чтобы человек не почувствовал этой технологии вовсе. Если это произошло, значит режиссер виноват, нужно было поступать иначе.

– Помимо вырубки, какие еще проблемы есть у литовских лесов?
– Проблемы у нас, что в Беларуси, что в Литве, одни и те же. Лес неконтролируемо вырубается, и чтобы он восстановился должно пройти как минимум 40 лет. Такая проблема актуальна не только в нашем регионе, но и во всем мире. Хорошо, что остаются места, где природа до сих пор остается дикой. Но их все меньше и меньше. В обычном лесу водится несколько процентов животных, которые обычно обитают в диких лесах. Когда эти участки вырубят, не останется места, где им жить, и они вымрут насовсем. Из других проблем – развитие сельского хозяйства, использование удобрений и пестицидов, которые негативно сказывается на лесных угодьях и их обитателях.

У нас сейчас активно восстанавливается популяция морского орла. Из-за использования пестицидов их яйца оказывались мягкими, птица не могла высидеть птенцов. Не хватало кальция. После развала СССР мы смогли восстановить их популяцию. Сейчас экологическая ситуация в стране лучше, чем она была при СССР.

http://greenbelarus.info/articles/20-04-2018/les-rubyat-chtoby-zarabotat-dengi-dokumentalist-12-let-snimal-film-o-dikoy

Далі...

Замість лісу — згарища

Такий вигляд може мати майбутній ландшафтний парк на Херсонщині

Влада та громадськість Херсонщини шукають шляхи для порятунку рукотворних лісів лівобережжя Дніпра. Адже фінансування лісгоспів Каховського, Олешківського та Голопристанського районів держава фактично припинила, і коштів навіть на охорону зелених масивів, які формували понад півстоліття, не надає.

Тепер керівництво обласної ради та облдержадміністрації «проштовхує» проект створення на лівобережжі регіонального ландшафтного парку «Гілея», щоб фінансувати його за рахунок місцевих коштів. Та в обласному бюджеті на 2018 рік грошей на утримання лісів не закладали, оскільки парку як такого ще немає. Зате є велика вірогідність того, що наступного літа замість зелених оаз від парку залишаться... самі лише голі ландшафти.



Триває гасіння чергової лісової пожежі на лівобережжі Дніпра.


Втрати більші за економію 

На роботу лісової пожежної охорони, забезпечення чергування водіїв протипожежної техніки в лісгоспах, створення резерву пального тощо на поточний рік потрібно 18 мільйонів гривень. Натомість у бюджетах усіх рівнів, включно із державним, на це не передбачили жодної копійки. Звичайно, зекономили. Але ця «економія» виглядає радше як злочинна недбалість чиновників та державних мужів.

— Торік на боротьбу з лісовими пожежами потребувалося щонайменше 15 мільйонів гривень. Отримали заледве 914 тисяч з районних бюджетів та резервного фонду обласного бюджету. Патрулювання лісів з повітря гелікоптерами для своєчасного виявлення загорянь Держлісагентство не замовило — вертольоти піднімали лише «по факту», для боротьби з пожежами, які вже вирували. І ось наслідки такої «економії»: сталося майже чотириста загорянь, вогонь зжер тисячі гектарів лісу. Цьогоріч фінансування на протипожежні заходи не маємо взагалі, тож ситуація погіршується. Невже Україна стала такою багатою, що може собі дозволити випалювання тисячі гектарів зелених насаджень щороку? — дивується начальник обласного управління лісового і мисливського господарства Віктор Тищенко.

«Гра у хованки» 

У тривожному очікуванні й рятувальники краю. Вони добре усвідомлюють, що за відсутності допомоги від лісгоспів основний тягар протистояння лісовим пожежам знову ляже на підрозділи Держслужби з надзвичайних ситуацій. «Минулий рік у плані лісових пожеж для нас виявився дуже складним. Дев’ять місяців з дванадцяти на півдні України стояла посуха, і через перший-ліпший недопалок чи випадкове багаття спалахувала суха соснова глиця, а вітер роздмухував вогонь. Зараз розробляємо схеми розміщення пожежних розрахунків ближче до лісових масивів за рахунок міських пожежних частин, — розповідає начальник Головного управління ДСНС в Херсонській області, полковник Сергій Чорний. — Та якщо лісгоспи нам не допомагатимуть, буде доволі кепсько. Адже міські вогнеборці не знають лісових доріг і поняття не мають про найкоротші шляхи до протипожежних водойм, захованих у заростях».
Прикметно, що держбюджетне фінансування лісових господарств Херсонщини не відбувається уже третій рік поспіль — лісгоспи сяк-так животіють лише за рахунок доброчинних внесків, що їх збирають колеги з Центральної та Західної України. Однак цих грошей вистачає лише на третину від мінімальних потреб.

Але ж так тривати вічно не може. Й Держлісагентству, й уряду час уже припинити цю «гру в хованки» і визначитися, нарешті, із долею рукотворних лісів лівобережжя Дніпра. Або чесно визнати, що держава утримувати їх більше не в змозі, і справді передати у відання регіонального ландшафтного парку. Або ж фінансувати принаймні боротьбу з пожежами та шкідниками. Оскільки шкідники на кшталт рудого та звичайного соснового пильщика нищать дерева не набагато повільніше, ніж вогонь — вони вже «розкошують» майже на половині зелених масивів.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.

Фото надане прес-службою ГУ ДСНС Херсонщини. 

Херсонська область.


ФАКТ
Потреба у фінансуванні десяти лісгоспів Херсонської області в 2018 році становить 81,4 мільйона гривень. Через відсутність коштів із 1100 працівників цих підприємств 630 уже звільнилося.

http://www.golos.com.ua/article/302223

Далі...

Керівник гасіння пожеж Лісової Служби США поділився досвідом зі спеціалістами державних лісогосподарських підприємств Житомирщини

23 лютого 2018 року м. Житомир.

Керівник гасіння пожеж Лісової Служби США поділився досвідом зі спеціалістами державних лісогосподарських підприємств Житомирщини

23 лютого 2018 року в Житомирському обласному управлінні лісового та мисливського господарства (ОУЛМГ) керівник гасіння пожеж з Лісової Служби США Nikia Hernandez та співробітники Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж Сергій Зібцев та Василь Гуменюк провели семінар-тренінг для спеціалістів державних лісогосподарських підприємств відповідальних за пожежну безпеку в лісах Житомирщини.

Мета семінару-тренінгу – ознайомлення спеціалістів державних лісогосподарських підприємств з сучасними підходами охорони лісів від пожеж та організаційною структурою Лісової Служби США.

Перед початком тренінгу учасники відвідали ДП «Радомишльське лісове господарство» та ознайомилися з організацією робити лісової пожежної станції, зразками техніки та обладнанням для виявлення та гасіння пожеж, а також умовами роботи пожежних бійців підприємства.






Після візиту до ДП «Радомишльське лісове господарство» учасники прибули до Житомирського ОУЛМГ, де було розпочато роботу семінару-тренінгу.





Учасникам тренінгу було представлено інформацію щодо організаційної структури Лісової Служби США, особливостей міжвідомчої координації дій у випадку пожежі, використання системи ICS, підготовка та кваліфікаційні вимоги пожежників, зразки техніки, оснащення та екіпірування пожежних бригад що працюють під час ліквідації пожежі, особливості залучення авіації та пожежних десантників, а також попереджувальні протипожежні заходи та робота з громадськістю.




В. Гуменюк- співробітник Регіонального
Східноєвропейського центру моніторингу пожеж

https://nubip.edu.ua/node/43651

Далі...

Акция «Всеказахстанский день посадки леса» стартует в Казахстане

Сегодня в Казахстане стартует акция «Всеказахстанский день посадки леса».

Молодые деревья будут высажены на аллеях и парках по всей стране. Проект поддержали депутаты Парламента, руководители госорганов, студенты, школьники и неравнодушные казахстанцы.

В Астане в ближайшие часы на территории Кызылжарского лесничества появятся 20 тысяч новых деревьв. А в Карагандинской области обещают высадить рекордные 1 миллион саженцев!

Впервые акцию провели 19 апреля 2004 года. После этого, каждую третью субботу апреля казахстанцы выходят на акцию по озеленению.

21.04.2018, 10:00

http://24.kz/ru/news/social/item/235036

Далі...

Три гектари лісу від райдержадміністрації

Із приходом весни у держлісгоспі активно дбають про поновлення лісових насаджень. Як і у попередні роки, у районі відбувається акція «Майбутнє лісу в твоїх руках».

Минулої п’ятниці до посадки дерев долучилися і працівники райдержадміністрації. Спершу провели короткий інструктаж, а тоді взялися до справи. До обіду було заліснено площу в майже три гектари. Висаджено понад 20 тисяч садженців дуба та сосни на території Стенжаричівського лісництва.

– Ми завжди повинні думати не лише про сьогоднішній день, а й про майбутнє, тому уже водинадцяте радо відгукуємося на запрошення лісівників та беремо участь у акції, – зазначаила голова райдержадміністрації Наталія Василець, яка теж садила деревця.

До речі, за 11 років тісної співпраці держлісгоспу та працівників райдержадміністрації зроблено вагомий внесок у збільшення лісистості Володимирщини. Лісопосадки здійснено як на зрубах, так і на землях непридатних для сільськогосподарського користування. За минуле десятиріччя разом з представниками виконавчої влади висаджено лісових культур на загальній площі 147,2 гектара, в тому числі створено нових лісів на площах понад 130 гектарів. Висаджено 1,1 мільйона сіянців різних деревних порід. А для того, щоб висаджений маленький сіянець перевести в покриту лісом площу, потрібно чекати 5-7 років. Протягом цієї п’ятирічки працівниками держлісмисгоспу проводиться близько 10-ти механізованих доглядів.

Отож посадити ліс – це тільки півсправи, потрібно докласти чимало зусиль, щоб його доглянути, виростити та зберегти. Про це повідомляє відділ з питань внутрішньої політики та інформаційної діяльності апарату райдержадміністрації.

19.04.2018

http://slovopravdy.com.ua/try-gektary-lisu-vid-rajderzhadministratsiyi/

Далі...

Працівники Укрдержліспроекту долучилися до акції "Майбутнє лісу у твоїх руках"

Цьогоріч працівники ВО«Укрдержліспроект» на території Приміського лісництва ДП«Київське лісове господарство» долучилися до акції «Майбутнє лісу у твоїх руках».

Варто нагадати, що акція, започаткована Державним агентством лісових ресурсів України, розпочалася 21 березня, у Міжнародний день лісів, і буде тривати до Дня довкілля, який цього року в Україні відзначається 21 квітня.

Працівники об’єднання під керівництвом заступника генерального директора Василя Ткачика дружньо взялися за мечі Колесова та лопати і висадили сіянці сосни та саджанці берези на площі 1,2 га.

З кожним роком акція з садіння лісу набуває все більшої популярності. Наша доля, як і майбутнє лісу, в наших руках!

За інформацією ВО «Укрдержліспроект»

2018-04-20 09:59:24

http://www.ukrforest.com/news/13632

Далі...

Рекреація відпочиває…

Правові засади рекреаційної діяльності в національних природних парках України.

Однією з не усвідомлених сповна суспільних цінностей є рекреаційний потенціал природно-заповідних територій та об'єктів, зокрема національних природних парків, де маємо охоронювані природні та історико-культурні комплекси, покликані служити справі відновлення фізичних і духовних людських сил. Таке саме неусвідомлення стосується і самого поняття "рекреація".

То що ж таке "рекреація"? Юридично оформленого визначення цього поняття і пов'язаних із ним похідних термінів (приміром, рекреаційна діяльність) досі немає. Тому його трактують на різний лад, як кому заманеться. Навіть у законодавчих і нормативно-правових актах поняття "рекреація" містить неоднаковий зміст і має неоднакове значення. Складається враження, що і чиновники, і фахівці не розуміють справжньої семантики та етимології цього слова, зводячи його до аморфного поняття "відпочинок".

Так, у базовому Законі "Про охорону навколишнього природного середовища України" є курортні, лікувально-оздоровчі (ст. 62) та рекреаційні (ст. 63) зони. І ті, й ті пов'язані з відпочинком, з відновленням людських сил, а розуміння самого терміна (корінного) "рекреація" не видно. Можемо тільки здогадуватися, що в зміст цього поняття вкладається лише організований масовий відпочинок і туризм.

У Земельному кодексі України також є землі оздоровчого (ст. 47) і рекреаційного (ст. 51) призначення. До складу останніх віднесено низку земельних ділянок (включаючи, приміром, ділянки, зайняті територіями об'єктів фізичної культури і спорту, будинків рибалок і мисливців і т. ін., а також ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації. Найважливішою ознакою земель оздоровчого призначення вважається наявність природних лікувальних властивостей (що цілком логічно).

Та знову ж таки зазначені (в обох статтях ЗКУ) землі безпосередньо пов'язані з рекреаційним їх освоєнням, а сам термін "рекреація" з'являється тільки (аж!) наприкінці статті 51 Земельного кодексу, без окремого трактування.

У Лісовому кодексі (ст. 39) за екологічним і соціально-економічним значенням виділяється категорія рекреаційно-оздоровчих лісів, які виконують, окрім рекреаційних, оздоровчих, ще й санітарні та гігієнічні функції. А в статті 37 (ч. 7) цього кодексу йдеться про використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних та освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства. І знову цілком логічно виникає запитання — що саме розуміється під поняттям "рекреаційні цілі" (на одному ієрархічному рівні з туристичними, культурно-оздоровчими та ін. цілями!)?

У Законі України "Про курорти" (ст. 1) слово "рекреація" "засвічується" лише у визначенні терміна "курорт". Зустрічається воно й іще в деяких нормативно-правових (підзаконних) актах. Але, крім загального семантичного навантаження, пов'язаного з утилітарним відпочинком, термін більше нічого не несе.

І, власне, в Законі України "Про природно-заповідний фонд України" таки знаходимо поняття "рекреація" як вид господарської діяльності (п. 3 ч. 1 ст.18) та похідні від нього — "рекреаційна діяльність" (ст. 20 і ст. 22), "рекреаційне використання" (ст. 20 і
ст. 33), "природоохоронна рекреаційна установа" (ст. 20, с. 23 і ст. 37), а трактування їх — немає.

Не витримує критики очевидне зволікання: давно потрібно розписати все це в окремому законі, приміром "Про рекреаційні території" або "Про національні парки". Тим більше що колись про такий закон уже йшлося, та десь він "заблукав"...

Висновок напрошується один — задля врегулювання відносин, що складаються в рекреаційній галузі, потрібна широкомасштабна розробка нових законодавчих актів.

А концептуальне визначення цього терміна стратегічно важливе й необхідне. Від того, який зміст ми вкладемо в нього, залежатиме, власне, майбутнє цілої індустрії, пов'язаної з дозвіллям людей. Інакше і далі матимемо низку окремих субгалузей (туризм, курортне і мисливське господарства тощо), не скоординованих (взаємовигідно) і не інтегрованих спільним управлінням. Тобто цілком реальна перспектива байки Крилова: лебідь, рак і щука.

На сьогодні доводиться констатувати, що питання рекреаційного природокористування, включаючи, зокрема, природно-заповідні території та об'єкти, законодавчо не врегульовані. Якщо туризм і мисливство в Україні вже мають порівняно сформоване законодавче і нормативно-правове поле (Закони України "Про фізичну культуру і спорт" від 24.12.1993 р., "Про внесення змін до Закону України "Про туризм" від 18.11.2003 р., "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.2000 р., інструктивно-методичні документи), а курортологія формує його (Закон України "Про курорти" від 05.10. 2000 р.), то в сфері рекреації загалом, окрім однієї статті 22 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", досі маємо непідняту цілину.

На підставі авторських публікацій та наявного досвіду пропоную власне бачення зазначеної проблеми та причин, які стримують формування в Україні високорентабельної галузі національної економіки — рекреаційної.

Міжнародна практика визначає її як особливо прибуткову і водночас екологічно чисту галузь економіки. Її прибутки перевершують надходження від експорту нафти, електрообладнання та автотранспорту.

Про успіхи в розвитку туризму всі ми знаємо, про них списано стоси паперу. Однак зазначимо, що доходи від туристичного бізнесу прирівнюються до доходу в світовому вимірі від металургії, автомобілебудування та нафтової індустрії. Щорічно в міжнародному туризмі нині обслуговується більш як 700 млн туристів і "крутиться" до 500 млрд дол. США. В державний бюджет першої у світі туристичної країни — США — за рік надходить до 90 млрд дол., а податки та обов'язкові платежі від туристичної діяльності до бюджету України становлять суму, меншу на 15 порядків.

І в який уже раз наголосимо — рекреаційна сфера здатна за короткий час забезпечити одночасне вирішення соціально-економічних та природоохоронних питань.

Однак поки не розв'яжемо двох основних проблем — чорнобильської (навіть без Чорнобиля Україна посідає в Європі одне з перших місць за обсягом технічного бруду, що припадає на одного жителя країни), і проблеми підвищення життєвого рівня людей (Україна на 89-му місці в світі за цим показником; розрив між бідними і багатими в нас вражає), — особливих успіхів на рекреаційній ниві чекати не доводиться.

Окрім цього, маємо низку конкретних, суто галузевих, проблем у розвитку рекреації, найважливіші з яких: формування термінологічно-понятійного апарату в індустрії рекреації, розробка економічного механізму надання платних рекреаційних послуг, інфраструктурне забезпечення, оцінка рекреаційних природних ресурсів, інвентаризація пам'яток історико-культурної спадщини та ін. 

Поміж іншого наголосимо, що у світі був і залишається особливо привабливим розвиток рекреаційної діяльності в межах природних і національних парків. У результаті рекреація перетворилася там на стратегію поліпшення життєвого рівня місцевого населення через підйом регіональної економіки.

Так, чистий дохід парків у світі, які пов'язані з самим лише екологічним туризмом, становить понад 40 американських доларів з гектара за рік. Загалом прибутки від туризму, наприклад, у національних парках США у п'ять разів більші, ніж видатки на їх утримання. Американські парки не висять каменем на шиї держави. На поїздки в ці музеї природи американці щорічно витрачають близько 7 млрд доларів. З цієї суми понад мільярд доларів у формі податків з доходу йде державі. До цього слід додати кошти, які виручають за відвідування парків туристами.

В Україні, за різними даними, площа земель, придатних для рекреаційного використання, становить від 8 млн га до майже 20 млн га, або від 13% до майже третини території країни. Використання природно-рекреаційних ландшафтів могло б приносити національним природним паркам України щороку, за даними Інституту економіки промисловості НАНУ, чистого доходу на суму, щонайменше, від 300 до 800 млн доларів.

Отже, оскільки фінансування природно-заповідних установ з державного бюджету є недостатнім, без економічного реформування природно-заповідного фонду його подальший розвиток видається проблематичним.

У сфері реформування права власності на об'єкти рекреаційної галузі дедалі актуальнішим стає корпоративний підхід. На базі фізично і морально (на 80%) зношених рекреаційно-оздоровчих закладів (санаторіїв, пансіонатів тощо) потрібно створювати відкриті акціонерні товариства, спільні з іноземними партнерами підприємства, де певна частка власності (25%) належатиме державі, а решту в різних пропорціях доцільно віддати зацікавленим стратегічним інвесторам.

На прискорення розвитку рекреаційної діяльності установ ПЗФ України, поліпшення їх фінансового стану спрямовано постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. №1913 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду" та від 02.06.2003 р. №827 "Про внесення змін до переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду".

І насамкінець. Автор вважає, що рекреація (у межах природно-заповідних територій та об'єктів) є системою заходів, пов'язаних з відновленням витрачених у процесі життєдіяльності (трудової, навчальної, побутової) розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, аматорського та спортивного рибальства тощо.

https://dt.ua/ECOLOGY/rekreaciya-vidpochivaye-275805_.html

Далі...